Динаміка загальної фізичної працездатності та аеробної продуктивності за результатами велоергометри у дівчат середнього шкільного віку з ослабленим зором під впливом фізичної реабілітації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В епоху технологічного прогресу проблема збереження здоров'я школярів є пріоритетним напрямком розвитку суспільства. Саме ефективність фізичного та функціонального розвитку у дитячому віці визначає основні риси здоров'я нації в більш старших вікових градаціях, включаючи високу працездатність, адаптивні можливості організму до несприятливого впливу навколишнього середовища. За даними багатьох авторів до 60-70% школярів у випускному класі мають порушення зорових функцій, 30% хронічні захворювання. При закінченні навчання відсоток здорових дітей не перевищує 20%, а в деяких містах цей відсоток не перевищує 3-4% [1]. Середній шкільний вік є критичним періодом у розвитку людини. Процес статевого дозрівання супроводжується нерівномірним формуванням та дозріванням функціональних систем організму. Останнім часом умови життя дітей шкільного віку значно змінились. Більшість з них зменшили свою рухову активність, особливо дівчата, що призвело до ослаблення їх м'язової діяльності [2, 3]. При цьому їх зорове навантаження збільшилось, особливо на близькій відстані. Це призвело до ослаблення зору та розвитку короткозорості. Гальмування погіршення зорових функцій лікуванням лише розладів зорового апарату має короткотривалий ефект, тому багато авторів почали розглядати організм дитини більш інтегрально, враховуючи кореляційні зв'язки між усіма функціональними системами організму. Також існує концепція про взаємозалежність між руховими можливостями, показниками функціональних резервів організму та станом здоров'я школярів [1, 3]. Тому оптимізація фізичної активності підлітків є одним з найактуальніших завдань профілактичної медицини.

Фізична працездатність, як кількісний показник соматичного здоров'я людини, характеризує рівень його життєдіяльності, який базується на русі. Цей показник складається з усіх форм м'язової активності, залежить від здатності та готовності людини до фізичної праці а також від досконалості його адаптаційних механізмів [4]. Лінійна залежність між навантаженням та показниками діяльності фізіологічних систем організму дозволяє оцінити інтенсивність навантаження за даними хронотропної реакції серця та максимальним споживанням кисню (МСК) [5, 9]. Ці показники відносяться до ергометричних одиниць вимірювання навантаження. Такі дослідження проводились нами і у дівчат середнього шкільного віку з ослабленим зором до реабілітаційного курсу, а також вивчені зміни їх фізичної працездатності після реабілітаційного курсу за показниками степ-ергометрії [3, 10]. Але велоергометричні дослідження під впливом комплексної фізичної реабілітації у них раніше не проводились.

Мета дослідження: оцінити вплив реабілітаційного комплексу на рівень загальної фізичної працездатності та аеробної продуктивності за результатами велоергометри дівчат середнього шкільного віку з ослабленим зором.

На базі Запорізького класичного ліцею з вересня 2015 року по травень 2016 року під спостереженням знаходилось 90 дівчат віком 11-14 років, які мали ослаблення зорових функцій, але з правильним положенням очей, бінокулярним характером зору і без органної патології органу зору. Серед них були дівчата з некорегованою гостротою зору 0,1-1,0 та з корекцією зору до 1,0. Ступінь астигматизму коливався від 0,25 до 1,5 діоптрій. Розподіл дітей за ступенем астигматизму був однаковим у всіх вікових групах. Для занять з фізичного виховання вони були віднесені до основної медичної групи. шкільний фізіологічний хронотопний

Для визначення загальної фізичної працездатності ми обрали субмаксимальний тест PWC170 (Physical Working Capacity) з оцінкою потужності фізичного навантаження при частоті серцевих скорочень (ЧСС) 170 ударів за хвилину [6]. Використовували ступеневидний з інтервалом відпочинку вид навантаження. За допомогою апарату МИДАС ЭК-1Т (Україна) реєстрували електрокардіограму, яку при навантажувальному тестуванні оцінювали за критеріями ВООЗ [6]. Кожний обстежений на велоергометрі (Kettler, Німеччина) виконував два навантаження різної потужності при постійній частоті педалювання 60 об./хв тривалістю по 5 хвилин. Наприкінці кожного навантаження реєстрували ЧСС, системний артеріальний тиск (АТ) систолічний і діастолічний. Другу (субмаксимальну) потужність навантаження визначали за формулою Т.Ю. Круцевич [5] у залежності від ЧСС наприкінці 5 хв першого навантаження, від чого залежав відсоток збільшення потужності навантаження. Після першого навантаження був 3хвилинний період відпочинку, наприкінці якого реєстрували ЧСС та АТ. Вимір ЧСС проводили електрокардіографічним методом, АТ методом Короткова. Фізичну працездатність оцінювали у Вт. Величину PWC170 отримували шляхом екстраполяції за допомогою формули В.Л. Карпмана [6]:

PWC170 = Nx + (tf2 ЛГ±) X

де Nj і N2 потужність двох навантажень; f і f2 відповідні ЧСС.

Рівень МСК розраховували за загальноприйнятою для непрямого визначення у здорових нетренованих осіб формулою В.Л. Карпмана [6]: МСК=1,7xPWC170 (кгм/хв)+1240, мл/хв.

Про адекватність фізичного навантаження при тестуванні судили за зовнішніми ознаками втоми, величиною ЧСС, АТ та змінами електрокардіограми відповідно до порогових критеріїв ВООЗ, запропонованих для умов навантажувального тестування [6].

Усіх обстежених поділено на три групи: контрольну та дві основні, які були придатні до порівняння й статистично не відрізнялись за віком та ступенем порушення зору. Вони займалися за загальноприйнятою шкільною програмою з фізичного виховання. Окрім того, в обох основних групах додатково пропонувався для самостійних занять за завданням у домашніх умовах розроблений нами реабілітаційний комплекс, який містить спеціальні вправи та самомасаж очей, спеціальні вправи для постави та стоп, вольове керування диханням та аеробні вправи для самостійних занять за завданням у домашніх умовах. Вправи, що пропонуються, виконують відповідно до індивідуального рухового режиму: №1 (обмеженої дії з тренувальною ЧСС до 100 уд./хв), №2 (помірної дії з ЧСС до 120 уд./хв) або №3 (розширеної дії з ЧСС до 140 уд./ хв). Його обирають з урахуванням фізичного стану.

Тренування здійснюють наступним чином:

- режим №1: ходьба на місці з закиданням гомілки і високим підніманням стегна послідовно інтервальним методом в повільному темпі (6065 рухів в хвилину) тривалістю 1-2 хвилини, 3 руху вдих і 4 видих, повторити 2 рази;

- режим №2: ходьба на місці з закиданням гомілки і високим підніманням стегна послідовно безперервним методом в середньому темпі (7075 рухів в хвилину) тривалістю 2 хвилини, 3 руху вдих і 3 видих, повторити 2-3 рази;

- режим №3: ходьба на місці з закиданням гомілки і високим підніманням стегна послідовно змінним методом в швидкому темпі (80-85 рухів в хвилину) тривалістю 2-3 хвилини, 3 руху вдих і 2 видих, повторити 3 рази.

Реєстрацію пульсу ті, що займалися, проводили самостійно після попереднього навчання.

Для цього обстежені основних груп отримували розроблену нами пам'ятку, яка мала і рекомендації щодо самоконтролю [8]. Школярі обирали вправи, починаючи з простих, поступово ускладнюючи та періодично замінюючи їх з таким розрахунком, щоб на виконання комплексу йшло щонайменше 20-30 хв 4-5 разів на тиждень. Поряд з цим, у другій основній групі проводились індивідуальні оптико-рефлекторні тренування акомодаційних м'язів з урахуванням резервів акомодації за методикою А.І. Дашевського [12].

Отримані висліди опрацьовано на ІВМРС пакетом прикладних і статистичних програм "Microsoft Excel 2003" та "Statistica 6.0". Розраховували середнє (М), його стандартну помилку (m). Вірогідність відмінностей (р) оцінювали за t-критерієм Стьюдента. При р<0,05 відмінності вважали статистично достовірними [7].

Порівняльна характеристика результатів оцінювання фізичної працездатності та МСК на початку та наприкінці реабілітаційного курсу дів чат контрольної групи наведена у табл. 1, а двох основних груп у табл. 2.

Результати первинного обстеження показали, що середні показники загальної фізичної працездатності дівчат контрольної групи знаходяться на рівні 88,26±3,35 Вт, що на 2% менше, ніж у основній групі 1, та на 4,4% більше, ніж у основній групі 2. Відносно ваги тіла показник PWC170 в основних групах виявився більшим на 6% та 3,2%, ніж у контрольній групі, де склав 1,83±0,05 Вт/кг. МСК у дівчат контрольної групи дорівнювало 2121,92±112 мл/хв, що на 5% менше, ніж у основній групі 1, та на 9,2% менше, ніж у основній групі 2. При порівнянні результатів первинного обстеження між контрольною та основними групами статистично значимих відмінностей в оцінюваних показниках загальної фізичної працездатності та МСК не спостерігалось (p>0,05). Після реабілітаційного курсу зазначені зміни усіх досліджених нами показників у контрольній групі також були статистично недостовірними (p>0,05).

Після реабілітаційного курсу в основних групах виявлені статистично значимі позитивні зміни абсолютних показників. А саме: абсолютний показник PWC170 збільшився у основних групах на 14% та 16,2% і склав 98,59±4,12 Вт (t=2,31; р<0,05) та 107,12±4,67 Вт (t=2,53; р<0,05). Абсолютні значення МСК поліпшились у основних групах на 16,5% та 20,6% і склали 2619,71±110 мл/хв (t=2,49; p<0,05) та 2797,87±118 мл/хв (t=2,95; p<0,001). Відносно маси тіла показник PWC170 збільшився у основних групах на 5,6% та 5,2%, а показник МСК збільшився на 9,83% та 10,23%. Але такі зміни відносних показників PWC170 та МСК у основних групах не мали статистичної значимості. Проте, до цього спостерігалась виражена позитивна тенденція, що ми пов'язуємо з очікуваним для підліткового віку обстежених одночасним статистично достовірним збільшенням протягом навчального року маси тіла дівчат (у переважної більшості обстежених школярок маса тіла не відповідала зросту та оцінювалась як ожиріння [10]). У дитячій спортивній медицині це пов'язують і з процесами акселерації, коли темпи зростання рухових можливостей, відстають від показників фізичного розвитку [6].

Цей, вперше виявлений нами у даного контингенту дівчат факт, потребує особливої уваги, оскільки саме він лімітує загальну фізичну працездатність та аеробну продуктивність дівчат середнього шкільного віку, яка (як це зазначає професор Г.Л.Апанасенко [11]) є еквівалентом індивідуального рівня фізичного (соматичного) здоров'я. Він заслуговує на увагу як фахівців з лікарського контролю, так і викладачів з фізичного виховання.

Висновки:

1. При порівнянні результатів первинного обстеження між контрольною та основними групами статистично значимих відмінностей в оцінюваних показниках загальної фізичної працездатності та максимального споживання кисню не спостерігалось. Після реабілітаційного курсу зазначені зміни усіх досліджених показників у контрольній групі також були статистично недостовірними.

2. У основних групах, де застосовані самостійні заняття аеробними вправами за завданням, під впливом реабілітаційного комплексу достовірно підвищились абсолютні показники PWC170 і МСК, а відносно маси тіла, яка протягом навчального року у обстежених підлітків суттєво збільшилась, до цього виявлена виражена позитивна тенденція.

3. Отримані результати дослідження дозволяють з підставою рекомендувати до впровадження реабілітаційний комплекс, який містить аеробні вправи для самостійних занять за завданням у домашніх умовах відповідно до індивідуального рухового режиму: №1 (обмеженої дії з тренувальною ЧСС до 100 уд./хв), №2 (помірної дії з ЧСС до 120 уд./хв) або №3 (розширеної дії з ЧСС до 140 уд./ хв).

У наступному доцільно у цього контингенту школярів провести аналіз змін заломлюючої сили рогівки, радіусу кривизни передньої поверхні рогівки, динамічної рефракції та гостроти зору з корекцією під впливом реабілітаційного курсу, який спрямований на збільшення рівня соматичного здоров'я дівчат середнього шкільного віку з ослабленим зором.

Література

1. Платонова А.Г. Изменения в физическом развитии киевских школьников за десятилетний период (1996-2008). Гигиена и санитария 2012; 2: 69-73.

2. Святковская Е.Ю., Святковская Т.Я. О некоторых показателях физического развития детей в связи с функциональными особенностями органа зрения. Вестник ОГУ 2013; 4(153): 225-227.

3. Марюхніч Н.В. Клапчук В.В. Оцінка загальної фізичної працездатності та аеробної продуктивності за результатами велоергометри у дівчат 11-14 років з ослабленим зором. Медичні перспективи 2016; Том XXI: 3: 51-56.

4. Солодков А.С. Физическое и функциональное развитие и состояние здоровья школьников и студентов России. Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта 2013; 3 (97): 163 171.

5. Круцевич Т.Ю. Воробьев М.И. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей. Киев: Полиграф-Експресс; 2005. 195 с.

6. С.Б. Тихвинский, С.В. Хрущев Детская спортивная медицина. Москва: Медицина; 1991. 560с.

7. Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ STATISTICA. Москва: МедиаСфера; 2002. 312 с.

8. Марюхнич H.B. Памятка для учащихся среднего школьного возраста с ослабленным зрением по самостоятельным занятиям физическими упражнениями. Запорожье: Областной ВФД, ЗНТУ; 2015. 15 с.

9. Leclair E., Borel B., Thevenet D., Baquet G., Mucci P., Berthoin S. Assessment of child-specific aerobic and anaerobic capacity by the use of the powertime relationships constans. Pediatr Exerc Sci. 2010, 22(3), 454-466.

10. Марюхнич H.B. Динаміка пульсової вартості потужності навантаження при степ-ергометрії під впливом фізичного виховання та додаткових самостійних тренувань при ослабленні зору у дівчат середнього шкільного віку. Rehabilitation & Recreation 2017; 1: 46-50.

11. Апанасенко Г.Л. Максимальная аэробная способность как критерий оптимальности онтогенеза. Физиология человека 2010; Т. 36; 1: 67-73.

12. Дашевский А.И. Ложная близорукость. Москва: Медицина; 1973. 153 с.

Размещено на Allbest.ru