Консервативні методи лікування гінекологічних хворих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Консервативні методи лікування гінекологічних хворих

ВСТУП

Актуальність теми

Відділення консервативної гінекології призначене для надання спеціалізованої лікувальної допомоги хворим із патологією жіночих статевих органів, яка не потребує оперативних втручань. Основними завданнями персоналу відділення консервативної гінекології та лікарів, що там працюють, є створення для хворих лікувально-охоронного режиму з позитивним психотерапевтичним впливом, проведення медикаментозної терапії, виконання лікувальних процедур.

Мета:

Засвоїти тему консервативні методи лікування в гінекології

гінекологічний консервативний лікування

1. ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ТА ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідно дотримуватись лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Хворим майже з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж гострої стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота, підняття вантажів також протипоказані.

Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі з гострими запальними процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов'язковим, хвора переводиться на загальний (палатний) режим.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх органів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки потрібно регулювати, зокрема відповідною дієтою: їжа повинна бути багатою на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів, варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування не приводить до нормалізації діяльності шлунково-кишкового тракту, вдаються до застосування проносних засобів (сени, крушини) або до очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів заліза в організмі слід вживати продукти з високим вмістом вітамінів та мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема, з моркви, буряка, яблука), гранат, чорну смородину, м'ясо та печінку.

Необхідно стежити за функцією сечового міхура хворої. При запальних процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечовипускання буде частішим. Випадіння матки часто супроводжується затримкою сечовипускання, спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправлення матки. Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за частотою сечовипускання в таких хворих та при необхідності застосовувати катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та виділеної рідини вимірюють та відмічають на спеціальній картці в історії хвороби.

2. ЛІКУВАННЯ ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ

Лікування холодом використовують при необхідності створити локальну гіпотермію тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект. Найчастіше холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при маткових кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.

Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої частини живота на 15-20 хв, при потребі повторюють через 30-40 хв. Інколи вдаються до введення льоду у вагіну або пряму кишку. Для цього наповнюють льодом пробірку, вміщують її в новий презерватив і вводять у піхву на 15-20 хв. Такий спосіб кріотерапії сповільнює циркуляцію крові в зоні охолодження, забезпечує місцевий гемостатичний ефект, зупиняє розвиток гематом при травмах, зменшує післяопераційний набряк.

При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечника використання холоду протипоказане.

У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію -- лікування теплом. Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових труб, і тим сприяє зменшенню больових відчуттів.

Найпростіший спосіб термотерапії -- грілка. Грілку наповнюють водою, що має температуру 40-50°С, у жодному разі не окропом, особливо коли йдеться про зігрівання хворих при ознобі, після значної крововтрати, у хворих після операції. Це важливо для запобігання опікам. Протипоказані теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із статевих шляхів, що тривають, пухлинах статевих органів.

Для місцевої розсмоктувальної та болезаспокійливої дії використовують зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі -- шар компресного паперу або церати, поверх якого для збереження тепла прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.

3. МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Спринцювання та зрошення

Одним із найбільш розповсюджених методів лікування запальних процесів піхви та шийки матки є спринцювання та зрошення піхви. Лікувальний ефект дає механічна, хімічна та термічна дія води чи лікувального розчину на стінки піхви. При спринцюванні використовують меншу кількість розчину, менший час процедури та менший тиск, що створюється на стінки органа, ніж при зрошенні. Слід пам'ятати, що спринцювання -- це лікувальна, а не гігієнічна процедура, її проводять лише за певними показаннями.

Зрошення, або іригація, -- процедура, що полягає у промиванні піхви великою кількістю рідини (10-12 л). Здійснюється з обтурацією виходу з піхви спеціальним пристроєм з двома отворами, через один з яких вода надходить у вагіну, а через інший витікає, тому створюється певний тиск на її стінки (рис. 182). Це рефлекторним шляхом впливає на метаболічні процеси в органах малого таза. Для зрошення використовують мінеральну воду. Цей метод переважно призначають при санаторно-курортному лікуванні.

Мета вагінального спринцювання -- розчинення та механічне вимивання з піхви патологічного вмісту, місцевий вплив лікарських речовин на стінки піхви та шийку матки, чим досягається санація піхви. Теплова дія розчину на шийку матки сприяє розсмоктуванню запальних інфільтратів у малому тазу. Показаннями до проведення процедури є запальні захворювання піхви та шийки матки (кольпіт, ендоцервіцит), ерозія шийки матки, запальні процеси придатків матки, хронічний пельвіоперитоніт з наявністю спайок, параметрит у стадії розсмоктування.

Спринцювання протипоказані при маткових кровотечах, гострих запальних процесах, при вагітності, особливо при загрозі її переривання, а також під час менструації.

Техніка спринцювання. Процедуру проводять на гінекологічному кріслі або на кушетці, вдома -- в ліжку у горизонтальному положенні хворої. Під таз хворої підкладають судно. Використовують кухоль Есмарха місткістю 2 л. Перед використанням кухоль та трубку ополіскують окропом. Наконечник стерилізують кип'ятінням. У кухоль наливають лікувальний розчин (фурацилін, розчини перманганату калію, хлоргексидину біглюконату, ротокану, рекутану, ромазулану, настій ромашки, нагідок, шавлії, кори дуба, розчин питної соди або морської солі). Його температура повинна бути 37-38°С при теплих спринцюваннях і 40-45°С при гарячих. Перевіривши температуру розчину, спускають з трубки невелику кількість розчину, обмивають зовнішні статеві органи жінки, великим і вказівним пальцями лівої руки розводять статеві губи та вводять наконечник у піхву на глибину 8-10 см. Тривалість процедури не менше 10 хв. Лікування проводять щоденно, на курс -- 5-20 процедур.

Контрольні запитання:

1. Що таке лікувально-охоронний режим?

2. Які методи лікування використовують ?

3. Як проводити місцеве лікування ?

ЛІТЕРАТУРА

1. https://ukrreferat.com/chapters/medicina/konservativni-metodi-likuvannya-v-ginekologii-referat.html

2. http://ua-referat.com/

3. А.В.Жарких "Акушерство і гінекологія" Київ, 1994р.

4. С.Хміль «Гінекологія», Укрмедкнига, Тернопіль 1999р.

5. С.Хміль "Медсестринство в гінекології", "Укрмедкнига", Тернопіль 2000р., стор. 234-259.

Размещено на Allbest.ru