Особливості використання дихальних вправ при корекції заїкання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ ПРИ КОРЕКЦІЇ ЗАЇКАННЯ

О.В. Вишневська

У статті розглянуто особливості використання дихальних вправ при корекції заїкання.

Ключові слова: дихальні вправи, заїкання, комплексний вплив, мовлення.

В статье рассмотрены особенности использования дыхательных упражнений при коррекции заикания.

Ключевые слова: дыхательные упражнения, заикание, комплексное воздействие, речи.

Гуманізація дошкільної освіти на сучасному етапі, передбачає глибоку перебудову всього змісту навчально-виховного процесу, акцентуючи увагу на мовленнєвій підготовці дошкільників.

Заїкання є одним зі складних і стійких мовленнєвих розладів, що зустрічаються у дітей дошкільного віку. Незважаючи на те, що багато аспектів цієї проблеми розробляються давно, вона і на сьогодні залишається досить актуальною [2].

Протягом багатовікової історії вивчення та лікування заїкання дослідники висловлювали різні погляди щодо сутності цього порушення мовлення, його етіології, методів і прийомів лікування дітей, які заїкаються.

Навіть у наші дні деякі дослідники та фахівці-практики не можуть дійти спільного висновку з приводу того, чи є заїкання хворобою або лише недоліком мовлення, чи необхідно його “лікувати” або “усувати”, де доцільніше лікувати тих, хто заїкається, - в медичних закладах або в логопедичних кабінетах системи освіти [1].

Більшість фахівців у галузі корекційної педагогіки висловлюють думку про необхідність комплексного вивчення та подолання цього мовленнєвого порушення.

У наукових дослідженнях (М. Зеєман, С.А. Крок, Б.З. Драпкіна, І.М. Тонконогого, С.С. Ляпідевського, А.Є. Гусарова, С.А. Ігнатьєва, К.Л. Мачерети, І.З. Самосюка, Р.А.Юрова та інших) розглядається застосування фізичних вправ та інших засобів фізичної реабілітації в корекції заїкання у дітей.

Як відзначають С.С. Ляпідевський і В.І. Селіверстов цінними засобами подолання заїкання є працетерапія, заняття фізичною культурою і спортом, які виховують відчуття впевненості у собі, спритність і чіткість у моторних проявах. На необхідність комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення заїкуватих дітей і стимулювання їх нервової системи з корегуванням загальної та мовленнєвої моторики, а також правильне виховання повноцінної особистості [2].

У корекції заїкання велике значення має логопедична ритміка, засновниками якої є В. О. Гринер, Ю.А. Флоренська та інші. Вони довели, що логопедична ритміка сприяє нормалізації коркових мовленнєвих механізмів.

Про позитивну роль фізичних вправ у комплексному подоланні заїкання свідчать дані С.О. Крон. Автор комплектувала групи залежно від переважання судом у артикуляційному або респіраторному апаратах. Методика занять вимагала регулювання дихання, усунення супутніх рухів, поєднання ритмічних рухів тіла з мовленням і мала психотерапевтичний вплив [4].

За останні роки в дослідженнях з проблеми заїкання спостерігається тенденція до поступового скорочення логопедичної роботи та її заміни різними прийомами десенсибілізуючої психотерапії, рольовими заняттями і так званими соціотренінгами.

На наш погляд, організація корекційної роботи при заїканні потребує обов'язкової комплексної роботи: медиків, психологів, педагогів і логопедів.

Дихальні вправи є важливою складовою комплексного лікування дітей із заїканням. Правильне мовленнєве дихання є основною звучного мовлення. Формування мовленнєвого видиху має принципове значення для організації плавного мовлення. Якщо мовне дихання в онтогенезі формується у дітей без відхилень у розвитку спонтанно в міру становлення мовної функції, то у дітей з мовними порушеннями воно розвивається патологічно [3].

Таким чином, дошкільнятам з мовною патологією насамперед необхідно розвивати об'єм легенів, а в середньому і старшому дошкільному віці формувати грудочеревний тип дихання. Наближення цих показників до норми дозволить надалі перейти до розвитку мовного дихання, так як грудочеревний тип дихання є основною базою для формування цієї складної психофізіологічної функції .

Заїкання входить в число тих захворювань, при яких допомагає гімнастика за методикою О.М. Стрєльнікової. Проте, щоб усунути його, необхідно набратися терпінням, перші результати дитина відчує не відразу. Сучасна логопедична наука у відношенні заїкання практично не стоїть на місці. В логопедичних групах дошкільних навчальних закладів вчать правильно, чітко вимовляти звуки, проте не вчать усувати ларингоспазм [4].

Отже, вище згадана дихальна гімнастика А.Н. Стрельникової створювалася на рубежі 30-40 років, як спосіб відновлення співочого голосу. Унікальність гімнастики полягає в тому, що це єдина в світі гімнастика, в якій короткий і різкий вдих носом робиться на рухах, що стискають грудну клітку.

У літературі зустрічаються й інші нетрадиційні методи лікування: гімнастикою йогів, дихання за методикою Бутейко, гімнастикою Цигун, методом Су-Джок, даоська дихальна система та інші. У кожній з них є своя раціональна ланка. Але вони всі вимагають від людини максимальних енергетичних витрат, а деякі навіть перебудови всього способу життя і розраховані на роки напруженого тренування [2].

Гімнастику О.М. Стрельникової нерідко називають парадоксальною тому, що вдих необхідно робити в момент рухів, що стискають грудну клітку. Він виробляється дуже коротко, миттєво, емоційно і активно. Головне, на думку А.Н. Стрельникової, вміти затамувати подих, “сховати” його, про видих не думати., щоб він пішов мимовільно.

При навчанні виконувати дихальні вправи О.М. Стрельникова радить виконувати наступні правила [4]:

1. Постаратися вкласти, якнайбільше емоцій у вдих. Прагнути до того, щоб він був природнім: максимально активним, коротким, як укол, лютим, і різким до грубості. Потрібен час, щоб усвідомити всі рекомендації А.Н. Стрельникової, і почати правильно дихати: різко, шумно, нюхати повітря, як собака слід. Чим природніше, тим краще. Найбільш груба помилка, при виконанні даної вправи - тягнути вдих, щоб узяти повітря побільше. Вдих короткий, як укол, активний і що природніше, тим краще. Необхідно думати тільки про вдих. Почуття тривоги організовує активний вдих краще, ніж міркування про нього. Тому, не соромлячись, необхідно затято, до грубості, нюхати повітря.

2. Рух, рух і ще раз - рух! Виконуючи вправи, необхідно дотримуватись одночасного вдиху і руху, і ні в якому разі не контролювати видих, щоб він був довільним, проте краще всього видихати ротом. Варто звертати особливу увагу на те, що вдих слід робити або в момент виконання руху, або в момент максимального стиснення грудної клітини. Видих - результат вдиху. Треба не заважати видиху йти після кожного вдиху, як завгодно, скільки завгодно - але ротом, не носом. І необхідно стежити за тим, щоб вдих йшов одночасно з рухом. Видих піде спонтанно. Під час гімнастики рот має бути злегка відкритий. Варто створити з дитиною ситуацію захоплення вдихом і рухом та не бути байдужим. Гратись у дикуна, як грають діти.

3. Наступна вправа з дихальної гімнастики полягає в тому, що вдихи необхідно повторювати так, як ніби накачуємо камору або надуваємо повітряну кулю. Адже, діючи за принципом “пасивний вдих - активний видих”, ні за що не вдасться надути кулю, вірніше, наповнити повітрям дихальні шляхи легенів. Надалі рекомендується робити вдихи на рахунок “2”, “4”, “8”, “16”, “32”. Тобто, вдихати серіями: два, чотири, вісім і т. д. (при цьому важливо дотримуватися наступний темп дихання: 60-72 вдихів/хв.). Пауза між серіями вдихів становить 2-3 секунди. Тривалість інтервалів між видихами повинна бути дещо більшою, оскільки видихам ми не ''допомагаємо”, і повітря йде довільно. Варто слідкувати за тим, при виконанні даної вправи, щоб вдих був дещо голосніше видиху. Природно, що для дітей досить 8-16 серій.

4. Автор рекомендувала робити підряд саме стільки вдихів, скільки даються не складно, вільно, комфортно і легко. Добре, якщо при виконанні кожної вправи будуть робити 2 “підходи” по 96 вдихів. При нормальному самопочутті рекомендується дихати серіями по вісім, шістнадцять і тридцять два вдихи з вихідного положення стоячи. При незадовільному самопочутті та (або) хвороби рекомендується дихати серіями по два, чотири і вісім вдихів з вихідного положення сидячи або лежачи.

5. Варто звернути увагу на те, щоб ніколи не виконувати вправи мимохідь. Необхідно допомогти дитині налаштуватись на заняття, відмовитися від тривоги, що заважає заняттям, сконцентруватися і вслухатися в себе. Щоб почути власне дихання та зрозуміти, що дитина робить правильно, а що - неправильно.

Отже, розглянутий варіант дихальної гімнастики не вимагає великих приміщень і енергетичних сил від дитини, є легким в освоєнні. Тому, проблема адаптації даної дихальної гімнастики для дітей дошкільного віку набуває актуальності на сьогодні.

заїкання дихальний гімнастика логопедичний

Список використаних джерел

1. Кравченко А.І. Причини заїкання та методика його корекції за допомогою засобів фізичної реабілітації // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць. - Харків: ХХПІ, 2000. - № 5. - С. 19-23.

2. Кравченко А.І. Практичне використання засобів фізичної реабілітації при заїканні // Педагогічні науки: Зб. наук. праць СДПУ імені А.С. Макаренка. - Суми, 2000. - С. 368-374.

3. Співак В.І. Особливості особистісного розвитку молодших школярів із заїканням //Збірник наукових праць. - серія соціально-педагогічна. Випуск 10. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008. - С. 37-42.

4. Щетинин М.Н. Дыхательная гимнастика А.Н. Стрельниковой. - М.: Метафора, 2006. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru