Шляхи та умови формування здорового способу життя в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя

2. Формування ЗСЖ в Українській спільноті

Висновки

Список літератури

Вступ

Дослідження і багатосторонній аналізу шляхів формування здорового способу життя (ЗСЖ) у молодого покоління вважається одним з найбільш важливих питань нашого часу. Людський організм працює згідно законам саморегуляції. При цьому на нього працює чимало зовнішніх причин. Більшість з них впливають на організм зовсім погано. Сюди в першу чергу потрібно віднести: порушення гігієнічних вимог розпорядку дня, режиму харчування, навчального процесу; відсутність достатнього харчування згідно поживності; негативні екологічні причини; шкідливі звички; низький рівень мед забезпечення; недостатня рухова активність і тому подібне.

Одним з найбільш ефективних засобів протидії цим причин вважається виконання правил ЗСЖ. Експерти визначили, що становище самопочуття людини більш тільки - на 50% залежить від способу життя, а інші 50% припадають на екологію (20%) гомозиготність (20%), медицина (10%), то є на що не залежать від людини факторів. У власну черговість, в ЗСЖ головна роль відводиться вірно розподіленій руховій активності, яка становить близько 30% з 50% [5].

Але, потрібно з усією відповідальністю розуміти, що вдале вирішення проблеми самопочуття може бути тільки в тому випадку, коли молода людина поблизу з правильно організованою руховою активністю стане регулярно виконувати і інші складові збереження здоров'я: правильно дихати, правильно ковтати, вірно розслаблятися, правильно остерігатися, вірно мислити. Таким чином, вивчення шляхів формування здорового способу життя у юного покоління є досить важливою і важливою проблемою.

Метою нашої реферативної роботи є - розгляд індивідуальності формування умов та шляхів здорового способу життя у молодих людей.

1. Підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя

Аналіз наукової та методичної літератури говорить, що витоки уявлень про шляхи і засоби збереження і зміцнення здоров'я з'явилися в глибокій давнині. Вже в Стародавній Індії, за 6 століть до н.е., в Ведах сформульовані основні принципи дотримання здорового способу життя, представлені мудрі рекомендації по збереженню здоров'я людини.

Важливим показником, що відображає соц благополуччя дітей, вважається ступінь фізіологічного і нервово-психічного розвитку. При відсутності включення даних характеристик оцінка стану здоров'я стане неповною.

Оцінка досягнутого значення фізичного стану і ступеня його гармонійності ведеться маршрутом порівняння отриманих даних з регіональними стандартами.

Визначення фізіологічної працездатності дозволяє кількісно оцінити ступінь самопочуття людини, ступінь становлення функціональних можливостей різних систем організму і, в першу чергу, енергетичної. Її функціональні можливості можуть проявлятися під час найбільшої роботи [1].

Гігієни дітей і молодих людей, в залежності від сукупності характеристик самопочуття, поділяються на 5 груп.

1-ша категорія - особи, у яких відсутні хронічні хвороби, які не хворіли або зрідка недужали в період нагляду і мають звичайний стан, що підходить вікові, фізичному і нервово-психічному розвитку.

2-гу категорію складають діти та юнаки, які не страждають хронічними захворюваннями, проте мають деякі багатофункціональні і морфологічні відмінності, а ще нерідко (не менше 4-х разів на рік) або тривало (більше 25 днів по 1 захворюванню) хворіють (самопочуття з морфологічними відхиленнями і зниженою опірністю).

3-я категорія поєднує осіб, які мають хронічні хвороби, або вроджену патологію в стані компенсації, з рідкісними і легкими обтяженнями хронічних хвороб, у відсутності явного порушення загального стану і здоров'я (хворі в стані компенсації).

До 4 групи належать діти і юнаки з хронічними хворобами, вродженими вадами розвитку в стані субкомпенсації, порушеннями загального стану і здоров'я після загострення, з важким часом реконвалесценції після гострих інтеркурентних хвороб (нездорові в стані субкомпенсації).

5-ту категорію складають хворі з тяжкими хронічними хворобами в стані декомпенсації зі значним зниженням функціональних.

Таким чином, в прогресивній науково-методичній літературі бракує загальновизнаного визначення самопочуття і критеріїв його оцінки. Досить часто ще критика віддачі коштів фізіологічної культури ведеться згідно аспектам захворюваності. Тому значна частка професіоналів згідно фізіологічного навчання не володіє способами і аспектами оцінки самопочуття і, часто, діє навмання, без належного усвідомлення механізмів дії тілесних процедур, які застосовуються [10].

Формування думок здорового способу життя вимагає визначення головних його компонентів. Велика частина експертів і практиків вважають, що здоровий спосіб життя підключає трудову активність, кращий моторний режим, відмова від шкідливих звичок, власну гігієну, загартовування, раціональне харчування.

Деякі складові здорового способу життя надають американські фахівці Р.С. Паффенбаргер і Е. Ольсен: постійне триразове харчування, щоденний сніданок, постійна рухова активність середньої інтенсивності, повноцінний сон (7-8 годин), відмова від куріння, підтримка хорошої маси тіла, невживання або обмежене використання міцних напоїв. До цих складових вони ще додають додаткові прийоми вітамінів А, С, Е і бетакаротін, зниження стресу і залучення до громадської діяльності.

Здоровий спосіб життя ще передбачає визначення і виконання оздоровчої технології персональної оздоровчої системи (масаж, дихальні процедури, аутогенне тренування і т.п.).

Останнім часом, враховуючи індивідуальні особливості людей, введено термін «манера здорового способу життя», яка обумовлена особистісно-мотиваційним втіленням своїх соціальних, емоційних і тілесних можливостей і здібностей [3]. Напевно думку з'єднують ці складові діяльності:

- розуміння цілеспрямованого впровадження для відпочинку різних форм фізкультурної енергійності;

- цілеспрямоване виховання і знання гігієнічних норм і умінь охорони здоров'я;

- вміння застосування природні фактори для закріплення здоров'я і цивілізованого ставлення до навколишнього середовища;

- створення і корекція звичайних емоційних критеріїв на виробництві та в побуті;

- боротьба зі шкідливими звичками;

- пропаганда і введення здорового способу життя серед дітей.

Як демонструють наукові вивчення, знання здорового способу життя безпосередньо впливає на збереження, поліпшення і відновлення самопочуття і опосередковано - на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному і духовному розвитку особистості. Він впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини і високого рівня функціонування систем організму. Людина, яка веде здоровий спосіб життя, вільно долає психоемоційні проблеми, стресові ситуації. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на духовну сторону самопочуття: на ціннісні орієнтири, оптимістичність, моральні та вольові якості [5].

2. Формування ЗСЖ в Українській спільноті

Створення здорового способу життя робиться основою, універсальним засобом первинної профілактики і, слідчо, підставою стратегії охорони і закріплення здоров'я, вона має стати стрижнем усіх програм здоров'я, всіх профілактичних територіальних і галузевих програм. В їх обов'язках враховувати загальні дії органів і установ охорони здоров'я, освіти, культури та ін. Втілення заходів первинної профілактики має бути важливою складовою лікарсько-профілактичних установ і особливо служб первинної медико-санітарної допомоги.

Важливою функціє і завданням всіх органів і установ, всіх організацій, які мають вчити формувати здоровий спосіб життя і установ первинної медико-громадської підтримки - дієва пропаганда здорового способу життя.

В період ведення ринкових відносин, реформування охорони здоров'я, створення системи медичного страхування, становлення особистих установ, практично ослаб інтерес до профілактики, до програмами формування здорового способу життя. Разом з тим саме вони покликані бути основою державної громадської політики, в тому числі діяльністю органів і установ громадського медичного страхування, і знайти відповідне місце у міських, приватних, суспільних та інших організаціях і установах. Програми формування здорового способу життя і профілактики, як показує досвід інших країн, особливо з так званої страховою медициною (Німеччина, Франція та ін.), набули пріоритетного значення і здобули відповідну економічну допомогу. Ці програми (федеральні, реґіонарні, районні, установ, підприємств, відомств, всіх форм власності) зобов'язані відшукати пріоритетне місце в їх діяльності; вони зобов'язані бути інтегровані в програми муніципальних застав безоплатної легкодоступної і грамотної медичної допомоги [6].

Значущою перепоною для успішного формування здорового способу життя залишається невисока медична культура значної частини населення. Напевно це говорить про низьку загальну культуру, так як гігієнічна підготовленість і цивілізація - частка єдиної культури і освіченості людей.

Для вірної ефективності організації ЗСЖ для юного покоління потрібно регулярно спостерігати за власним способом життя і пробувати дотримуватися наступних умов: необхідна рухова активність; раціональне харчування; присутність чистого повітря і води; постійне загартовування; більше часу проводити на природі; дотримання правил власної гігієни; відмова від шкідливих звичок; оптимальний режим роботи і відпочинку. Всі ці правіла спільно і вважається втілення здорового способу життя. Таким чином - здоровий спосіб життя - процес дотримання людиною конкретних норм, правил і обмежень в житті, що сприяють збереженню здоров'я, хорошого пристосування організму до умов середовища, високому рівню працездатності у навчальній і професійної діяльності [8].

Манера здорового способу життя обумовлюється особистісно мотиваційними рисами, здібностей і нахилів молодої людини.

Під особовим стилем здорового способу життя потрібно розуміти наявний певній людині метод організації життєдіяльності, що враховує особисті інтереси, потреби, здібності та асоціація їх з навчальною, професійною і побутовою діяльністю [4]. Головна умова яку потрібно дотримуватися для зберігання і закріплення здоров'я, є правильно організована і достатня по об'єму та інтенсивності рухова активність. Фізична енергійність людини це основний і вирішальний чинник зберігання і закріплення здоров'я, нічим не замінимий засіб профілактики недугу і сповільнення процесів старіння організму. Руховий режим людини неоднаковий у різному віці. Для школярів і студентів він рекомендований науковцями 8-12 годин на тиждень [7]. Але фізична енергійність потрібна дитям, молодим людям, зрілим людям та людям похилого віку. Вона зобов'язана бути незмінним фактором життя, головним регулятором всіх функцій організму. Тому фізична культура не просто одна із складових, але і найголовніший компонент здорового способу життя. Вона представлена у ньому у виді ранкової гігієнічної гімнастики кожного дня, регулярних фізкультурно-оздоровчих занять, систематичних процедур загартування, а також інших видів активності, направлених на збереження і укріплення здоров'я. Тому так жваво і стоїть на сучасному етапі завдання для всіх керівників фізіологічної культури, до педагогів, викладачів, опікунів, провідних людей здорового способу життя, формувати у молодого покоління значення здорового способу життя. Способи формування ЗСЖ мають всі шанси бути різними. Це методи переконання, методи вправ, позитивного і негативного прикладу, методи заохочування і покарання. Під методом переконання розуміється такий вплив на молодь, за якого фактором виховання є слово - розповіді, лекції, бесіди, диспути, телебачення. Неодмінно, головним способом формування здорового способу життя могло б бути телебачення, якби воно рекламувало фізіологічну культуру і здоровий спосіб життя хоча б на рівні 10%, так як анонсує жуйки, засоби від лупи, миючі засоби тому подібне. [9].

Особливе місце в системі дій займає приклад - як позитивний, так і негативний. Позитивний приклад опікунів, викладачів, педагогів, тренерів, людей які ведуть здоровий спосіб життя і розуміють його значення, вважається одним з головних способів навчання. Позитивний приклад стимулює виробництво у молодих людей переконань і умінь поведінки, сприяє високій результативності формування здорового способу життя. Поганий приклад людей, здійснює свій негативний вплив. На цих прикладах молоде покоління краще усвідомлює переваги здорового способу життя, відбувається формування особистісної ціннісної системи. Для покращення зацікавленості даним питанням, в такій роботі з молоддю раціонально використовувати такі форми роботи: тести, опитувальники, брей-ринги, семінари тощо. Наприклад можна провести анкетування на перевірку кожного твердження - це міф чи факт?

Твердження:

1. Алкоголь - це стимулятор, він підбадьорює.

2. Залежність від наркотиків - це тільки настрій.

3. Напідпитку керувати автомобілем небезпечно, але можна сідати за кермо після вживання маріхуани.

4. Діти вперше пробують наркотики у результаті пропозиції від незнайомців.

5. Якщо ви хочете сісти за кермо після вживання алкоголю, протверезіти вам допоможе чашка міцної кави або холодний душ.

6. Тютюн - це наркотик

7. Людям веселіше, коли вони напідпитку.

8. Найрозповсюдженішим наркотиком є маріхуана.

9. Якщо ви хочете випити, краще пити пиво, ніж горілку.

10. Оскільки маріхуана концентрує увагу, вона підвищує творчий потенціал та полегшує навчання.

11. Вживання алкоголю або наркотиків вагітною жінкою негативно впливає на її ненароджену дитину.

12. Ніхто ще не вмер від алкогольного отруєння.

13. До маріхуани звикають.

14. Залишки маріхуани можна виявити в організмі людини навіть через тиждень після викурювання однієї дози.

15. Ймовірність того, що у майбутньому діти будуть вживати наркотики, дуже висока, якщо вони вважають вживання алкоголю безпечним.

16. Взимку порція алкоголю зігріває.

Чималу роль в залученні студентів до здорового способу життя повинна відігрівати агітація та пропаганда. Д0ослідження нашої теми показало, що формування когнітивного компоненту здорового способу життя відбувається під впливом різних факторів і джерел.

Висновки

Результати дослідження відомих експертів демонструють, що більше інформації про здоровий спосіб життя діти отримують від телепередач. Значущим джерелом інформації вважаються друковані видання та журнали і заняття по фізичному навчанні. Конкретну роль відіграє і найближче оточення. Дуже низька роль агітації і виховних форм таких, як тематичні лекції та вечори. Викликає тривогу і досить невисока інформованість занять згідно фізіологічного навчання. Так як передачі, радіо, друковані видання та журнали - все напевно в головному позбавлене чисто особистої дії на створення здорового способу життя людини. І якщо засоби глобальної інформації мають в головному видовищно-розважальний або фізкультурний характер, то заняття з фізично культури в значній мірі викликають потребу в додатковій інформації про здоровий спосіб життя.

Формування у юного покоління цінностей здорового способу життя сприятиме здійсненню широкого позитивного впливу на організм і їх особистість.

фізичний фізіологічний гігієна самопочуття

Список літератури

1. Брахман І.І. Валеологія - наука про здоров'я. - М.: Физическая культура и спорт, 2002. - 208с.

2. Вибирай сам: бути здоровим чи курити… Фонд "Здоров'я для всіх" - К., 2002. - 32с.

3. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах. - Тернопіль: АСТОН, 2004. -263 с.

4. Латкин В.В., Рудеева Т.В., Скибицкий А.В. Основные принципы здорового образа жизни студентов. Учебно-методическое пособие. Краснодар, 2004 г.

5. Лисицин Ю.П. Общественное здоровье и здравоохранение: Учебник Москва 2002 г.

6. Лохинін А. «Що мені відомо про алкоголь», Журнал «Попередження», №1/13 рік 2001, с. 30.

7. Мохнач Н.Н. Валеология. Конспект лекций. Ростов н/Д «Феникс» 2004 г.

8. Олена Шевчук. Основи здоров'я. - К.: Видавництво "шкільний світ", 2007. -112 с.

9. Сисоєнко Н. Медико-гігієнічні проблеми збереження здоров'я дітей//Шестирічки в школі - К.: „Редакції загально педагогічних газет”, 2004. - С. 35-36.

10. Шевчук О. А. Валеологія. Розробки уроків для 5-7 класів. Метод. росіб. для вчителів та учнів. - Рівне.: Ліста, 2001. -200с.

Размещено на Allbest.ru