Шкільний травматизм: особливості формування безпечної поведінки серед учнів як основи удосконалення принципів профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Базою дослідження обрано чотири навчальні заклади за територіальною приналежністю різного рівня (сільського, районного, міського, обласного). Зокрема: Богданівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 імені І.Г. Ткаченка, КЗ «Олександрівське навчально - виховне об'єднання №2 Кіровоградської області», гімназія імені Т. Шевченка м. Кропивницький, Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна. Далі за текстом для зручності їх наведено як 1, 2, 3, 4-й заклади відповідно.

Об'єктом вивчення були учні 1-4, 5-9, 10-11-х класів зазначених закладів та студенти І-ІІ курсів на базі базової середньої освіти. Проведено їх опитування за спеціально розробленою анкетою. Процедура носила анонімний характер після поінформованості щодо мети дослідження та згоди дітей та їх батьків. Документ передбачав виявлення таких складових формування безпечної поведінки в плані культури здоров'я, як мотиваційно-ціннісна, особистісна, пізнавальна, практична. У дослідження увійшло 686 учнів, з яких у 14-х класах навчались 206 (30,0±1,7%), у 5-9-х - 185 (27,0±1,7%), у 10-11-х класах - 295 (43,0±1,9%), що достовірно більше. Учні 1-4-х класів представлені практично рівною мірою з усіх закладів (34,0±3,3%, 29,1±3,1%, 36,9±3,3% - у 1, 2, 3-му відповідно), учнів 59 та 10-11-х класів було вірогідно менше із навчального закладу сільського типу (17,3±2,8% та 8,5±1,6% проти 31,4±3,4% та 16,6±2,2% районного і 51,3±3,7% та 24,0±2,4% міського відповідно). Такий розподіл, певним чином, обумовлений характерною на сьогодні особливістю структури населення залежно від проживання, а також різним відношенням до бажання отримання рівня освітньої підготовки. Окремо виділимо Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна. Перевага учнів 10-11-х класів їх обґрунтована самою суттю роботи. Адже інтерес представляє в даному випадку не тільки рівень їхньої готовності до здоров'язбережуючої поведінки, але й, більшою мірою, з точки зору здатності, свідомості потреби на поширення її серед інших, намірів проведення оздоровчої профілактичної роботи серед учнівської молоді, громадськості, враховуючи специфіку обраної спеціальності.

У роботі застосовано аналітико-синтетичний, компаративний системний аналізи. Для виявлення статистично значущих відмінностей у необхідних випадках порівняння двох сукупностей застосовано критерій Стьюдента.

При визначенні принципів профілактики травматизму, які перегукуються з такими стосовно формування культури здоров'я підростаючого покоління, важливими є базові дані щодо досвіду отримання травм в школі, місця, ситуації їх виникнення та готовності учнів до здоров'язбережуючої поведінки. Виявилося, що практично кожен третій з опитаних учнів відмічав випадки травм при різних обставинах, пов'язаних із перебуванням в навчальному закладі чи по дорозі до нього (191 із 686, що становило 27,8%). До того ж у 43 із 191 (22,5%) учнів, що мали травми, вони були не поодинокі (по 2 травми було у 31, три і більше - у 12 осіб, тобто із 43 - 72,0% та 28,0% відповідно). Розподіл учнів за досвідом отримання шкільних травм наведено на рисунку.

Як виявилося, найбільш небезпечним віком у плані шкільного травматизму слід вважати учнів 11-15 років (59-х класів). Адже 37,3±3,5% випадків припадало саме на них. На другому місці за частотою травм були старшокласники (10-11-ті класи) переважно у віці 1518 років (25,4%), менше, проте все таки у кожного четвертого учня 1-4-х класів (22,8%) відмічався досвід отримання травм.

Розподіл учнів за досвідом отриманих шкільних травм у групах спостереження

Види травм систематизовано і наведено за частотою в табл. 1.

Таблиця 1. Частота видів шкільного травматизму з урахуванням рівня навчання

травма школяр здоров'я безпечний

Достовірна більшість пошкоджень була у вигляді забою (45,8±3,1%), у кожного четвертого (25,8±2,7%) спостерігався вивих, на перелом кінцівки припадало 14,5±2,2% і він знаходився на третьому місці. Наступне, четверте, належало порізу (11,3±2,0%), на опік та інші приходилося 2,4±0,9% та 1,2±0,5% відповідно. Відмінність розподілу виявлена лише серед учнів молодших класів (1-4-ті класи). Серед них на перелом кінцівки приходилось лише 2,0±1,7%, на опік дещо більше (4,0±2,7%); переважали менш складні травми: забій (51,0±7,0%), вивих (27,4±6,2%) та поріз (15,6±5,0%), на які приходилось 94,0%. Можна припустити, що така ситуація пов'язана з більш прискіпливою увагою вихователів, батьків, оточуючих до зазначеної категорії. Якщо розглядати дане питання в площині різних типів закладів (сільських, районних, міських та обласного центру), то можна виявити наступну особливість. Так, серед учнів 14-х класів характерним виявилася частота складніших травм у Богданівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 ім. І.Г. Ткаченка, на яку приходилось 78,5% усіх вивихів та 50,0% - порізів, 100% - опіків. Серед учнівської молоді 5-9-х класів більшість усіх видів травм, навпаки, припадала на вищий за рівнем навчальний заклад - гімназію ім. Т. Шевченка (м. Кропивницький). А саме, 45,4% випадків забоїв приходилось на її учнів, 53,8% - вивихів, 63,6% - порізів та 43,8% - поламаних кінцівок. Неочікуваними виявилися дані по старшокласникам. Адже в даному випадку за частотою усіх видів травм виділявся Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна. Тут більше спостерігалось випадків забою - 48,8%, вивихів - 37,5%, порізів - 33,3% та поламаних кінцівок - 52,6% із загальної їх кількості відповідно. Щоб оцінити ситуацію, що склалася, важливим є місце виникнення травм (табл. 2).

травма школяр здоров'я безпечний

Таблиця 2. Частота місць виникнення травм з урахуванням рівня навчання

Узагальнюючи, можна виділити місця підвищеного ризику виникнення шкільного травматизму залежно від віку дітей: для 1-4-х класів уваги потребує їдальня та шкільне подвір'я, для 5-9-х класів характерною є схильність до конфліктних ситуацій. Причому зазначене більш типовим є для шкіл сільського та районного рівнів і, що частіше проявляється у вигляді забоїв опіків, вивихів. Для старшокласників частота поламаних кінцівок, за якими вони виділяються серед решти, пов'язана із заняттям спортом.

Аналіз відповідей щодо якості організації, змістовності освітянської роботи, рівня свідомості учнівської молоді відносно культури здоров'я, самозбереження насторожує. При цьому з віком простежується негативна тенденція формування у молоді здоров'язбережуючої поведінки. Так, якщо учні 1-4-х класів тільки в поодиноких випадках не висловлювали бажання дізнатись відповідних правил, то в 5-9-х класах відсоток становив 10,3% (19 із 185 осіб), а в 10-11-х класах - це був практично кожен четвертий (76 із 295, 25,8%). Тобто із 480 учнів 5-11-х класів у 19,8% випадках виявлена відсутність інтересу до обізнаності з правилами безпеки. Отримані дані свідчать про специфічне світосприйняття особами молодого віку. Суб'єктивне відчуття сприйняття себе цілком здоровим на даний час не спонукає до активної здоров'язбережуючої поведінки. В цьому віці повністю не усвідомлюються всі принади здорового способу життя, не розвинене почуття небезпеки і необхідності запобігання, зокрема, травматизму. Тому показником сформованої готовності дотримання культури здоров'я є емоційно-позитивне ставлення до власного здоров'я, усвідомлення відповідальності до нього та здоров'я оточуючих. Існування проблем в зазначеному аспекті підтверджено відповідями 152 із 480 (31,7%) учнів про не готовність брати участь в заходах по профілактиці травматизму серед однокласників чи учнів молодших класів. Простежено збільшення таких випадків із віком. А саме: серед учнів 5-9-х класів показник становив 26,7±3,2% (51 із 185), у 10-11-х класів - 34,2±2,7% (101 із 295); р<0,05.

Важливими і цікавими є дані щодо кількості та видів джерел інформації, за якими діти різних вікових груп отримують відомості про безпечну поведінку. Виявилося, що незалежно від рівня навчання найчастіше використовується 1-2 джерела; а саме: в 1-4-х класах про це зазначило 73,7% учнів, у 5-9-х - 53,5%, у 1011-х - 64,1%. Варто відмітити, що в 2,3% випадках (16 учнів) не знали відповіді на питання. Види джерел інформації наведено в табл. 3.

Результати аналізу табл. 3 свідчать, що найчастіше належну інформацію учні отримують від учителів (36,6%), батьків та родичів (31,7%). На превеликий жаль, необхідні дані щодо запобігання травматизму тільки у 14,0% випадків надають лікарі та медичний персонал. Низьким є рейтинг засобів масової інформації.

На радіо і телебачення разом із газетами та журналами приходиться 7,2%, такий же відсоток учнів користується для цього Інтернетом. Співвідношення відомостей за різними віковими групами не дало змоги виявити будь-які суттєві відмінності.

Важливим доповненням до вищенаведеного є дані щодо бажаної кількості та видів отримання інформації про запобігання травматизму. Типовою для закладів виявилась особливість, що учні 1-4-х класів мають потребу в розширені можливостей доступу до неї, тоді як із віком вона обмежується меншою чисельністю джерел. Водночас, визначені принципові відмінності щодо виду бажаної інформації. Суттєво зросла роль Інтернету, до 11% проти 7,3%, особливо серед старшокласників - до 21,7%. Без вірогідної різниці даний вид інформації разом із частотою отримання її від вчителів та батьків розділяє перші три місця. Варто вказати на зменшення долі бажаючих отримати рекомендацій від лікарів та медичних працівників (до 11,0% проти 14,0%), втрачають значення в просвітницькій діяльності газети та журнали (до 1,4%). Представлене вище співвідношення наявних і бажаних видів інформаційних джерел зору розкриття шляхів Обумовлюється потреба особистісного компонента дотримання профілактичних заходів травматизму, а також актуалізація необхідності сприяння поліпшенню здоров'я інших учнів.

Таблиця 3. Частота джерел інформації, з яких отримують відомості щодо безпечної поведінки з урахуванням вікового періоду школярів

Результати дослідження щодо сформованої готовності учнів до запобігання травматизму за обраними критеріями подані в табл. 4.

Аналіз відповідей показав, що учні оптимістично налаштовані щодо стану свого здоров'я, прагнуть його зберегти і висловлюють із цього приводу достатньо високу відповідальність (дуже сильне і значне бажання). Такої позиції дотримується 93%, величина показника перебувала в межах: 94,0% серед учнів 1-4-х класів та 92,4-92,7% - у 5-9-х та 10-11-х класах відповідно. Разом з тим, хотілось звернути увагу, що близько 10,0% школярів без будь-якої прив'язки до типів учбових закладів лише частково, чи зовсім не прикладають для цього зусиль, а 13,0% - уникають від відповідальності за власне здоров'я та здоров'я оточуючих.

Формування оздоровчої діяльності потребує комплексного підходу, у тому числі у взаємозв'язку із врахуванням особливостей особистості в цілому.

Результати готовності до запобігання травматизму за зазначеним критерієм підтвердили необхідність його в процесі виховання культури здоров'я учнів. За особистісним критерієм приховується емоційна стійкість, подолання труднощів і кризових станів на емоційно - позитивному фоні. По суті за сумою параметрів оцінки 60±4,5% школярів мають зазначені ознаки, що виявлено за результатами опитування. Простежені зміни з віком. Так, якщо серед учнів 1-4-х класів лише 43,4±2,4% (дуже сильно 19,4±1,2% та значно 24,0±3,6%) почувають себе впевненими, зосередженими та цілеспрямованими, то серед 5-9-х класів цей відсоток зростає до 64,6±5,0%, тобто вірогідна більшість відчуває в собі рішучість та наполегливість у досягненні мети. Серед старшокласників показник дещо менший (57,4±7,1%), що можна розцінювати як прояв більшої критичності при оцінці власних здібностей.

Проте, за узагальненими даними, приховуються важливі результати, які неодмінно потребують уваги. Зокрема, учні 5-9-х класів у 22,2% частково, а у 6,5% взагалі не контролюють свої емоції в складній ситуації, не зберігають спокій при цьому 24,1% старшокласників (21,4% - частково, 2,7% - повністю), на рівні 1-4-х класів цей відсоток становив 7,3%. Значення має й відчуття тривоги під час перебування в школі. На це вказало 35,6% дітей 5-9-х класів, 8,7% - 10-11-х та 7,3% - 1-4-х класів. Більшість із них навчались у закладах сільського та районного рівнів. Зазначене свідчить, що учні 5-9-х класів підпадають у групу ризику виникнення травматизму в школі.

Найважливішими чинниками формування мотивації до здорового способу життя на сьогодні і в подальшому є загальноосвітні знання та вміння. Отже, показниками сформованості когнітивного компонента серед досліджуваного контингенту є поінформованість в галузі здоров'язбереження, знання з безпеки поведінки, валеологічне мислення, обізнаність із правилами збереження здоров'я в процесі навчання та пов'язані з ним різнобічними факторами, що можуть спонукати, привести до негативних наслідків. Отримані дані свідчать, що переважна більшість опитаних (73,1%) вважає себе достатньо усвідомленими з правилами поведінки в межах і за межами школи. Відсоток позитивних відповідей збільшується із віком. Так, у 1-4-х класах показник становив 73,3±3,6%, у 5-9-х - 80,8±2,0%, а 10-11-х - 83,4±1,1%. Проте, як виявляється, кожен четвертий з них визнає відсутність або частковість знань з окреслених питань. Якщо ці відомості розширити поданою вище інформацією, що практично така ж кількість учнів не висловлювали бажання дізнатись правил здоров'язбережуючої поведінки по запобіганню травматизму, а 26,7 - 34,2% (залежно від рівня навчання) - не готові брати участь у заходах по його профілактиці, стає очевидною нагальна потреба в удосконаленні методичного супроводу формування культури здоров'я, складовою якої є безпечна поведінка.

Практичне втілення потреби піклуватися за власне здоров'я, відповідність дій та вчинків вимогам безпечної поведінки та здорового способу життя, в цілому, надзвичайно важливо з огляду на активізацію становлення життєвої позиції учня. Виявилося, що діяльний компонент не реалізовується стовідсотково. При більшості (81,5±2,3%) тих дотримується норм і правил поведінки (учні 1-4-х класів у 75,9±3,5%, 5-9-х - 83,3±1,5%, 10-11-х - 85,3±1,7%), все-таки в середньому кожен п'ятий (18,5±0,7%) робить це частково або ігнорує їх. Учні молодших класів виділяються поміж інших, серед них відсоток таких випадків досягає 24,1±0,5%.

Таким чином, у процесі дослідження визначено наукові підходи до вирішення актуальних питань щодо збереження здоров'я дитячого населення. Обґрунтовані виявлені положення мотивують необхідність удосконалення принципів профілактики шкільного травматизму, основу якої складатимуть особистісно орієнтовані технології підготовки учнівської молоді.

За результатами опитування встановлено, що шкільні травми, із власного досвіду, мали 191 із 536 (27,8%) учнів, у 22,5% - не поодинокі; найбільш частими травми були серед підлітків (37,3±3,5% проти 25,4±3,5% серед старшокласників та 22,8±2,9% - молодших школярів); у структурі травм 86,1% приходилось на забій (45,8±3,1%), вивих (25,8±2,7%), поламану кінцівку (14,5±2,2%), при цьому менш складні травми були в початковій школі, за їх важкістю виділялись підлітки, що навчались у місті, серед старшокласників за частотою - студенти медичного коледжу.

Простежено, що 91,1% шкільних травм розподілялись практично з однаковою частотою на випадки по дорозі, на шкільному подвір'ї, на перерві, в спортивній залі; для молодших класів найбільш небезпечним місцем виявилася їдальня та шкільне подвір'я, для підлітків - подвір'я та спортивна зала, для старшокласників - спортивна зала. Конфліктна ситуація притаманна учням 5-9-х класів.

У 19,8% школярів 5-11-х класів виявлено відсутній інтерес до обізнаності з правилами безпеки, з віком кількість випадків зростає: 152 із 480 (31,7%) школярів не готові брати участь у заходах запобігання травматизму серед однокласників чи молодших учнів.

Виявлено, що основними джерелами вживаної інформації щодо безпечної поведінки для учнів є вчителі (36,6%), батьки та родичі (31,4%), лише 14,0% - лікарі і медичні працівники та 17,4% - ЗМІ разом з Інтернетом. Чим старші школярі, тим менше потреба в чисельності джерел, серед бажаних зросла роль Інтернету (до 21,7% серед старшокласників) і без достовірної різниці він розділяє перші три місця з інформованістю від вчителів та батьків; зменшується відсоток отримання відомостей від медичних працівників та газет і журналів.

Виявлена суперечливість між достатньо вираженою свідомістю учнів у необхідності формування культури здоров'я, запобігання травматизму (в 93% випадках) та їх особистісною готовністю та низьким результатом за рахунок пізнавальної і практичної складової (кожен п'ятий не дотримується норм і правил поведінки, а серед школярів навчальних класів - 24,1%).

Література

травма школяр здоров'я безпечний

1. Антонова О.Є. Здоров'язберігаюча компетентність особистості / О. Є. Антонова // Магістр медсестринства. - 2013. - С. 10-17.

2. Бараненко О.Н. Концептуальный подход к проблеме культуры здоровья / О.Н. Бараненко // Валеология. - 2002. - №3. - С. 74-77.

3. Воронцова Т.В. Основи здоров'я: підручник / Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко. - Київ: Алатон, 2008. - 160 с.

4. Лук'янова Ю.С. Вимоги до використання здоров'язберігаючих освітніх технологій / Ю.С. Лук'янова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. проблеми фіз. виховання і спорту: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2009. - №9. - С. 76-78.

5. Маківчук В. Комплексний підхід до формування у школярів здорового способу життя / В. Маківчук // Здоров'я та фізкультура. - 2007. - №37. - С. 3-5.

6. Милушкина О.Ю. Особенности формирования морфофункциональ-ного состояния современных школьников / О.Ю. Милушкина, Н.А. Бокарева // Здравоохранения РФ. - 2013. - №5. - С. 37-38.

7. Свистун В. І. Методологічний аналіз проблеми професійного розвитку фахівців / В. І. Свистун, В.В. Ягупов // Науковий вісник нац. аграрного ун-ту. - 2008. - Вип. 130. - С. 37-45.

8. Суржок Г.М. Мотивування учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на формування основ здорового способу життя / Г.М. Суржок // IV Міжнар. Челпанівські психолого-педагогічні читання: збірник наук. праць. - Київ, 2015. - С. 108-205.

9. Характеристика стану здоров'я дитячого населення України / Т.М. Бухановська, Ю.Б. Габорець, Л.В. Андрейчин, І.М. Матвієнко // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно-епідемічну ситуацію. 2011 рік. - Київ, 2012. - С. 65-79.

Размещено на Allbest.ru