Комунікативні якості як критерій сформованості професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів

Ю.М. Остраус, викладач

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Анотація

У статті на основі аналізу наукових праць, що присвячені дослідженню особистісних комунікативних рис фахівців, висвітлено погляд автора на сукупність комунікативних якостей майбутніх сімейних лікарів, сформованість яких необхідна для високого рівня розвитку професійно-комунікативної культури. Визначено методику діагностики комунікативних якостей, представлено і проаналізовано результати дослідження сформованості цих якостей у майбутніх сімейних лікарів.

Ключові слова: комунікативні якості, критерій, професійно-комунікативна культура, сімейний лікар.

Аннотация

В статье на основе анализа научных работ, посвященных исследованию личностных коммуникативных черт специалистов, освещена точка зрения автора на совокупность коммуникативных качеств будущих семейных врачей, наличие которых необходимо для высокого уровня развития профессионально-коммуникативной культуры. Определена методика диагностики выделенных качеств, представлены и проанализированы результаты исследования сформированности этих качеств у будущих семейных врачей.

Ключевые слова: коммуникативные качества, критерий, профессионально-коммуникативная культура, семейный врач.

сімейний лікар комунікативний якість

Summary

In the article the author writes about communicative features of future family doctors. These features are necessary for high level of the development of professional and communicative culture. Scientific works devoted to the research of professionals'communicative features have been analyzed.

Key words: communicative qualities, criterion, professional communicative culture, family physicians.

Постановка проблеми. У контексті підвищення вимог до рівня освіченості, професіоналізму і культури сімейних лікарів однією з пріоритетних тенденцій удосконалення медичної професійної підготовки є формування професійно-комунікативної культури майбутніх фахівців, яка передбачає засвоєння мовленнєвих, комунікативних та етичних знань, оволодіння комунікативними уміннями, наявність системи загальнолюдських та професійних цінностей, а також високий рівень сформованості особистісних якостей, що забезпечують результативність професійної комунікації. Такі комунікативні риси суттєво впливають на цілі, процес і результат комунікації, допомагаючи встановити контакт зі співрозмовником та досягнути взаємоповаги і взаєморозуміння. Розвиток комунікативних якостей украй необхідний для професійного становлення медика, оскільки професія лікаря відноситься до типу “Людина - людина” і його обов'язки включають не тільки організацію процесу лікування, а й і безпосереднє спілкування з пацієнтами, тобто здійснення та регулювання процесу професійної комунікації. Таким чином, комунікативні якості - не тільки професійно важливі особистісні характеристики, що визначають продуктивність і результативність професійної діяльності та ефективність взаємодії між лікарем і пацієнтом, а й один із критеріїв сформованості професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема професійно значущих якостей медиків перебуває в центрі уваги таких науковців, як В. Боднар, Ю. Вороненко, О. Грандо, О. Уваркіна, В. Дуброва, О. Дьомін, І. Єлкіна, М. Жукова, П. Назар, Л. Пиріг та інші. Дослідники І. Вітенко, Г. Морозова, Б. Петровський, М. Філоненко, О. Корж підкреслюють важливе значення комунікативних якостей лікаря і вагомий вплив його слова на стан хворого, зазначаючи, що словом можна викликати не тільки функціональні зміни в організмі, а й убити людину в буквальному значенні.

Мета статті - на основі аналізу наукових праць, присвячених дослідженню особистісних комунікативних рис фахівців, висвітлити власний погляд на сукупність комунікативних якостей майбутніх сімейних лікарів, сформованість яких необхідна для формування професійно- комунікативної культури; визначити методи діагностики їх рівня розвитку та представити результати проведеного дослідження сформованості комунікативних якостей у майбутніх сімейних лікарів.

Виклад основного матеріалу. Поняття “особистісні якості” визначається як “складні соціально та біологічно обумовлені компоненти особистості, що включають в себе психічні процеси, властивості, утворення, стійкі стани і визначають стійку поведінку особистості у соціальному та природному середовищі” [8, с.359]. Комунікативними якостями О. Уваркіна називає вольові характеристики і риси характеру особистості, які своєрідно виражають її якісне відношення до інших, забезпечуючи цим успішне формування комунікативної культури [14, с.78].

У працях науковців простежуються різні погляди на проблему якостей особистості, що забезпечують продуктивність комунікації. Є. Ільїн такими рисами вважає екстравертність (спрямованість особи на світ зовнішніх об'єктів), емпатійність (емоційна особливість людини, що дозволяє їй перейматися переживаннями іншої особи, тимчасово ототожнюючи себе з нею), толерантність (терпимість, поблажливість, установка на шанобливе відношення та сприйняття поведінки, переконань, національних традицій і цінностей інших людей, які відрізняються від власних), мобільність (швидке пристосування людини до зміни ситуації, здатність змінювати установки і судження) [4, с.70-84]. У свою чергу А. Кібанов зазначає, що високий рівень комунікативної культури вимагає наявності в особи ввічливості, коректності, тактовності, скромності, емпатії, доброзичливості, ініціативності. Необхідними для забезпечення ефективності комунікації вчений також вважає автентичність як здатність бути собою в процесі комунікації з іншими; конкретність - здатність чітко висловлювати свою думку і готовність відповідати на питання однозначно; безпосередність, що передбачає уміння говорити і діяти напряму; відкритість, тобто готовність відкривати іншим свій внутрішній світ; сприйняття почуттів - уміння виражати свої почуття і сприймати емоції оточуючих; самопізнання, тобто осмислення власної поведінки, сприйняття інформації від людей про їх відношення до своєї поведінки [7, с.87-88].

Вивчаючи професійні особистісні характеристики майбутніх учителів, О. Зуброва важливого значення надає комунікативним якостям, до яких відносить емпатію, толерантність і комунікативність [3, с.11]. У дослідженні Г. Медведь визначено шість основних комунікативних якостей майбутніх інженерів зв'язку, формування яких сприятиме ефективності професійної комунікації: рівноправність - риса, що допомагає враховувати двосторонні інтереси в процесі професійної комунікації; толерантність - якість, котра забезпечує шанобливе сприйняття поглядів партнера по спілкуванню; інтернальність - здатність особистості брати на себе відповідальність з свої вчинки і слова; доброзичливість - риса, яка дозволяє проявляти повагу та симпатію партнеру по комунікації; ініціативність - схильність до активної позиції в професійних стосунках, уміння встановлювати контакти та проявити ініціативу в спілкуванні; емпатійність - здатність розуміти почуття людей, відчувати їх емоційні стани [11, с.117-118].

Комунікативні якості лікарів були висвітлені в працях Г. Красножон, І. Вітенко, О. Корж, О. Уваркіної, М. Філоненко. Основою комунікативної культури лікарів Г. Красножон називає ввічливість, коректність і тактовність [10]. Характеризуючи інтегральну медико-психологічну модель особистості сімейного лікаря, І. Вітенко підкреслює, що успіх встановлення позитивного комунікативного контакту з пацієнтом ґрунтується на наявності у фахівця- медика таких моральних якостей, як співчуття, працелюбність, увага, скромність, доброзичливість, пунктуальність, чесність, принциповість, гідність [2, с.24]. У роботі О. Уваркіної до комунікативно значущих якостей віднесено емпатію, доброзичливість, довірливість, ініціативність, наполегливість, відкритість, самоповагу, стриманість, скромність, тактовність, готовність відстоювати свою точку зору [14, с.79]. М. Філоненко комунікативними якостями лікаря визначає ввічливість, авторитет, готовність допомогти, повагу до інших, тактовність, уважність, комунікабельність, спостережливість, довіру до оточуючих [16, с.132].

Найбільш важливими серед комунікативних якостей майбутніх лікарів О. Корж вважає гнучкість спілкування, емпатійність та рефлексивність, від рівня сформованості яких залежить характер стосунків між лікарем і пацієнтом. Гнучкість в спілкуванні науковець співвідносить з майстерним володінням мовою, здатністю до самовираження у спілкуванні залежно від ситуації. Емпатійність, як зазначає автор, забезпечує конструктивну взаємодію між лікарем та пацієнтом, сприяє позитивним змінам у формуванні особистості. Рефлексія як процес осмислення людиною її відносин із соціальним світом є джерелом внутрішнього досвіду і засобом самопізнання, універсальним механізмом саморозвитку, необхідною основою особистісного зростання [9]

Отже, серед вищезазначених якостей ми виділили ті, що вважаємо основними для формування професійно-комунікативної культури майбутніх лікарів. На нашу думку, це:

- доброзичливість - здатність проявляти добре ставлення, прихильність, приязнь партнеру по комунікації, готовність зробити добро іншому, принести користь [1, с.307];

- емпатійність - якість особистості, що передбачає її здатність проникати за допомогою почуттів у душевні переживання людей, співчувати їм, розділяти їх переживання, здатність уявити себе на місці іншої людини, готовність надати їй допомогу [8, с.395];

- комунікабельність - риса особистості, яка виявляється в здатності до встановлення контактів, спілкування, товариськості [12, с.326];

- рефлексивність - якість, що є здатністю критично оцінювати свої дії та змінювати відповідно до цього мислення і діяльність [12, с.338];

- урівноваженість - моральна якість, яка виражається в здатності та звичці людини контролювати чуттєву сторону своєї психіки (почуття, емоції, бажання, звички) і підпорядковувати діяльність вирішенню свідомо поставлених перед собою задач і вимогам суспільства [13, с.292].

Для визначення рівня сформованості комунікативних якостей майбутніх сімейних лікарів було підібрано такий методологічний інструментарій:

Оцінка доброзичливості за шкалою Д. Кемпбелла [15, с.158-160], що містить 8 пар суджень і, ставлячи перед піддослідним завдання вибрати з кожної пари те, що відповідає його уявленням, надає можливість виявити низький, середній і високий показники доброзичливого відношення до інших.

Діагностика соціальної емпатії М. Фетіскіна [15, с.21-23], що містить 33 твердження і пропонує особі визначити ті з них, що збігаються її з точкою зору та особливостями її поведінки, і ті твердження, з якими вона не погоджується. Ця методика визначає осіб з високим, середнім та низьким рівнем емпатійності.

Тест В. Ряховського для визначення рівня комунікабельності [5, с.290-291], що містить 16 запитань, на кожне з яких слід відповісти однозначно: “так”, “ні” чи “інколи”. Результати тесту дають можливість за класифікатором визначити, до якої з категорій відноситься піддослідний: некомунікабельний; замкнутий і мовчазний; достатня комунікабельність; нормальна комунікабельність; високий рівень комунікабельності; надмірний рівень комунікабельності; хворобливий характер комунікабельності.

Діагностика рівня рефлексивності А. Карпова [6, с.54-57], що включає в себе 27 тверджень, правильність яких слід оцінити за 7- бальною шкалою. Інтерпретація результатів виявляє осіб з високим, середнім та низьким рівнями розвитку рефлексивності.

Експрес-діагностика стійкості до конфліктів Н. Фетіскіна [15, с.162- 163], яка містить дві колонки з протилежними за змістом судженнями і ставить піддослідному завдання оцінити за 5-бальною шкалою, наскільки кожне із них притаманне поведінці піддослідного. Методика виявляє осіб з високим та середнім рівнем стійкості до конфліктів, осіб з вираженою конфліктністю та з високим рівнем конфліктності.

Відповідно до рівнів прояву вищевказаних комунікативних якостей нами було виділено три рівні сформованості професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів: високий, середній, низький. До високого рівня ми відносили студентів з високим рівнем доброзичливого відношення до інших, з нормальним чи високим рівнем комунікабельності, з високим рівнем емпатійності, рефлексивності та стійкості до конфліктів. До середнього рівня ми відносили студентів з середнім рівнем доброзичливого відношення до інших, з достатнім чи надмірним рівнем комунікабельності, з середнім рівнем емпатійності, рефлексивності та стійкості до конфліктів. До низького рівня ми відносили студентів з низьким рівнем доброзичливого відношення до інших, некомунікабельних, замкнутих і мовчазних, або з хворобливим характером комунікабельності, що мають виражений чи високий рівень конфліктності.

З метою визначення рівня сформованості комунікативних якостей у майбутніх сімейних лікарів на базі Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова у 2014-2015 навчальному році було проведено дослідження, у якому взяли участь загалом 560 студентів медичного факультету: 280 студентів 1 курсу та 280 студентів 2 курсу. Опитування проводилося анонімно, щоб підвищити надійність отриманої інформації шляхом виключення або зменшення фактору остраху студентів відповідати правдиво. Представимо результати дослідження сформованості комунікативних якостей студентів 1 та 2 курсів у порівняльній характеристиці (див. табл. 1).

Таблиця 1. Результати діагностики сформованості комунікативних якостей майбутніх сімейних лікарів