Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра епідеміології

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на гепатит в у м. Києві

Завідуючий кафедрою: д.м.н., професор

Колеснікова Ірина Павлівна

Викладач: к.м.н., Зубленко Олена Володимирівна

Київ-2017

Зміст

• Вступ
• 1. Аналіз багаторічної динаміки захворюваності
• 1.1 Визначення багаторічної тенденції (ріст, стабілізація, зниження захворюваності)
• 1.2 Розрахунки середнього темпу приросту чи зниження захворюваності (за Ю.П. Палтишевим, 1998)
• 1.3 Графіки багаторічної динаміки захворюваності в Україні та Києві
• 1.4 Прогноз захворюваності на наступний (2014) рік
• 1.5 Розрахувати середньорічні показники захворюваності в Україні та Києві
• Висновок
• 2. Аналіз річної динаміки захворюваності
• 2.1 Розподіл захворюваності по місяцях року
• 2.2 Коефіцієнт та індекс сезонності
• 2.3 Лінійна діаграма захворюваності по місяцях
• Висновки
• 3. Аналіз розподілу захворюваності по вікових групах
• 3.1 Розрахунки за таблицею даних вікової структури захворюваності на ГВ в Україні
• 3.2 Секторна та стовпчикова діаграми
• 3.3 Групи ризику за віком, чинники ризику та висновки
• Загальний висновок про епідемічну ситуацію
• Рекомендації щодо зменшення рівня захворюваності
• Список використаної літератури

Вступ

Гепатит В (вірусний гепатит В, англ. Hepatitis B) -- інфекційне антропонозне захворювання, яке спричинює вірус гепатиту B (HBV) та характеризується гепатотропністю вірусу і провідними клінічними проявами - гепатоспленомегалією, жовтяницею, інтоксикацією. Передається парантеральним, статевим і трансплацентарним шляхами.

Актуальність теми. Згідно з оцінками вказаними у інформаційному бюлетні ВООЗ за липень 2016 р, 240 мільйонів людей хронічно інфіковані вірусом гепатиту В (що визначається як позитивна реакція на наявність поверхневого антигену гепатиту В протягом принаймні 6 місяців).

Приблизно 686 000 чоловік вмирають щорічно від інфекції гепатиту В, включаючи цироз і рак печінки в результаті хронічної інфекції гепатиту В.

За один день від парентеральних вірусних гепатитів і його ускладнень гине людей більше, ніж від СНІДу за цілий рік. Щорічно від блискавичної форми гепатиту гине 100 тисяч, 500 тисяч - від гострої інфекції, 700 тисяч від цирозу, 300 тисяч від карциноми печінки. В Україні кількість носіїв вірусів гепатиту В і С складає понад мільйон осіб і за рівнем інфікованості вона займає одне з перших місць в Європі. За офіційною статистикою, у нашій країні на 1 січня 2014 рік понад 20 тисяч осіб мають гепатит В, у 2013 році Європейський регіон був охоплений прихованою епідемією вірусних гепатитів В і С, щороку близько 36 тисяч осіб помирають від гепатиту В. Дві третини усіх хворих на гепатити В і С у Європейському регіоні живуть у країнах Східної Європи та Центральної Азії.

Гепатит В є серйозним чинником професійного ризику для працівників охорони здоров'я. Проте це захворювання можна запобігти за допомогою наявної в даний час безпечної та ефективної вакцини.

Вакцина проти гепатиту В існує з 1982 року. Її ефективність для попередження інфекції і розвитку хронічної хвороби, а також раку печінки через гепатит В становить 95%.

У травні 2016 р. Всесвітня асамблея охорони здоров'я прийняла першу «Глобальну стратегію сектору охорони здоров'я щодо вірусного гепатиту на 2016-2021 рои». У стратегії підкреслюється надзвичайно важлива роль загального охоплення медичним обслуговуванням, а її цілі знаходяться у відповідності з Цілями в галузі сталого розвитку. Бачення стратегії, що полягає в ліквідації вірусного гепатиту в якості проблеми суспільної охорони здоров'я, втілене в глобальних цілях, спрямованих на зменшення кількості нових інфекцій вірусного гепатиту на 90% і зниження смертності від вірусного гепатиту на 65% до 2030 року. У стратегії викладені заходи, які належить виконувати країнам і Секретаріату ВООЗ для досягнення цих цілей.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Вірус у великій концентрації міститься в крові, може виділятися з сечею, потом, слиною. Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.

За даними ВООЗ, вірусом гепатиту В заражена шоста частина людської популяції. Гепатит В, як і гепатит А, розповсюджений в усіх країнах. Джерелом збудника є хворі люди і здорові вірусоносії. Заразний період припадає на останні тижні інкубації і перші 3-4 тижні хвороби. Після 30-го дня від початку захворювання 3/4 хворих практично вже не заразні.

Сприйнятливість до гепатиту В висока. Частіше хворіють діти до року і дорослі після 30 років. Є професії підвищеного ризику зараження - переважно хірурги, акушери-гінекологи, ЛОР-лікарі, стоматологи, співробітники станцій переливання крові, клінічні лаборанти, маніпуляційні сестри. Захворюваність медичних працівників у 3-5 разів перевищує показники захворюваності дорослого населення.

До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути транспацентарне зараження плода.

Сезонність не характерна. Хворіють люди незалежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Профілактика. Медичний нагляд за осередком здійснюється протягом 45 днів після госпіталізації. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувалися з хворими на гепатит.

Профілактика вірусного гепатиту В є загальна і специфічна.

Загальна профілактика ВГВ включає:

· своєчасне виявлення хворих з різними формами ВГВ і вірусоносіїв, ізоляцію і санацію хворих;

· використання одноразових систем для парентеральних маніпуляцій;

· контроль за службою крові, регулярне обстеження донорові на наявність HBsAg та інших маркерів, обмеження показань до переливання крові та її препаратів;

· використання спеціалістами, які працюють з інфікованим матеріалом індивідуальних засобів захисту (рукавички, окуляри).

Специфічна поділяється на активну і пасивну. Активна полягає упроведенні вакцинації, вона є основним методом профілактики. Вакцинація в відповідності з рекомендаціями ВОЗ, проводиться особам з підвищеним ризиком зараження гепатитом В: медичним працівникам, професійно зв'язаних з кров'ю, новонародженим від матерів-вірусоносіїв, а також членам родин хворих хронічним гепатитом В. Рекомендується також вакцинація осіб, які мають велику кількість статевих партнерів, повій, гомо- і бісексуалів, осіб, які лікуються з приводу венеричних захворювань, парентеральних наркоманів.

Вакцинація сприяє зменшенню кількості випадків гострого гепатиту В, і числа осіб, які можуть стати хронічними носіями.

Для пасивної імунізації використовують гіперімунний імуноглобулін, його вводять контактним особам з груп ризику.

Протиепідемічні заходи. У разі виявлення осіб з маркерами вірусного гепатиту В проводять наступні протиепідемічні заходи:

- надсилається обов'язкове повідомлення до санітарно-епідеміологічного закладу,

- хворі особи госпіталізуються (у період загострення) та (або) підлягають медичному обстеженню в умовах лікувально-профілактичного закладу;

- в осередку проводиться епідеміологічне обстеження з метою встановлення причини зараження та кола осіб, які підпали під ризик зараження, за епідемічними показаннями проводиться лабораторне обстеження контактних за факторами передачі.

Дезінфекції підлягають предмети, забруднені кров'ю та іншими біологічними рідинами хворого.

1. Аналіз багаторічної динаміки захворюваності

епідеміологічний аналіз захворюваність гепатит

1.1 Визначення багаторічної тенденції (ріст, стабілізація, зниження захворюваності)

Ітеор. - показник захворюваності на 100тис. населення

Ітеор. =Ісер.+(b*х), де

Ісер.- середній інтенсивний показник захворюваності за ряд років.

Ісер. =УІфакт./n

У - знак суми;

n - кількість членів ряду (кількість років, що аналізується);

b - коефіцієнт, який визначає різницю між теоретичними рівнями захворюваності за суміжні роки.

b=У(х*Іфакт.)/Ух2

Роки	х	Iфакт. Україна	Iфакт. Київ	хЧIфакт.Україна	хЧIфакт. Київ	х2	Iтеор. Україна =Iсер.+(bЧх)	Iтеор. Київ =Iсер.+(bЧх)
1998	-15	18,1	54,01	-271,5	-810,15	225	19,6632	47,23412
1999	-13	17,09	49,23	-222,17	-639,99	169	18,4616	43,77274
2000	-11	18,77	50,21	-206,47	-552,31	121	17,26	40,31135
2001	-9	19,38	41,01	-174,42	-369,09	81	16,0584	36,84997
2002	-7	18,49	35,1	-129,43	-245,7	49	14,8568	33,38859
2003	-5	14,67	22,89	-73,35	-114,45	25	13,6552	29,92721
2004	-3	11,31	16,44	-33,93	-49,32	9	12,4536	26,46582
2005	-1	9,53	11,01	-9,53	-11,01	1	11,252	23,00444
2006	1	7,78	10,7	7,78	10,7	1	10,0505	19,54306
2007	3	6,31	8,64	18,93	25,92	9	8,84887	16,08168
2008	5	5,7	6,54	28,5	32,7	25	7,64728	12,62029
2009	7	5,32	8,48	37,24	59,36	49	6,44569	9,158912
2010	9	5,17	7,11	46,53	63,99	81	5,2441	5,697529
2011	11	4,81	6,71	52,91	73,81	121	4,04251	2,236147
2012	13	4,01	6,35	52,13	82,55	169	2,84093	-1,22524
2013	15	3,98	5,95	59,7	89,25	225	1,63934	-4,68662
16	0	170,42	340,38	-817,08	-2353,7	1360

Наприклад, для України маємо

Ісер. = 170,42/16= 10,65

b = -817,08/1360 = -0,60

1.2 Розрахунки середнього темпу приросту чи зниження захворюваності (за Ю.П. Палтишевим, 1998)

Т сер пр.(зн.) = (b/ І сер) *100%

Т сер пр.(зн.) =( -0,60/10,65) *100% = - 5,6%

Критерії оцінки середнього темпу приросту чи зниження захворюваності:

Т сер пр.(зн.) -від 0 до ±1% - тенденція стабільна;

-від±1,1% до 5% - тенденція помірна;

-більше ±5% - тенденція виражена.

Висновок: тенденція до зниження захворюваності на вірусний гепатит В виражена.

1.3 Графіки багаторічної динаміки захворюваності в Україні та Києві

Рис.1 Багаторічна динаміка захворюваності на ГВ та лінія тенденції (Україна)

Рис.2 Багаторічна динаміка захворюваності на ГВ та лінія тенденції (Київ)

1.4 Прогноз захворюваності на наступний (2014) рік

Iтеор. 2014=Iсер.+(bЧx)

Iтеор. 2014= 10,6+(-0,60Ч17)= 0,4

Межі відхилення теоретичного рівня, який прогнозується:

Iтеор. 2014+D +сер -верхня довірча межа;

Iтеор. 2014- D -сер -нижня довірча межа;

D +сер =Уd+/n+;

D -сер =Уd-/n-;

D +сер, D -сер - середня величина відхилення фактичних даних від теоретичного показника зі знаком + або -(відповідно);

У d+, У d- - сума відхилень зі знаком + або - (відповідно);

n+,n- - кількість років, при яких воно спостерігається.

Таблиця розрахунків емпіричного показника:

Роки	Iфакт.	d =Iфакт. - Iтеор.
1998	18,1	-1,5631618
1999	17,09	-1,3715735
2000	18,77	1,5100147
2001	19,38	3,3216029
2002	18,49	3,6331912
2003	14,67	1,0147794
2004	11,31	-1,1436324
2005	9,53	-1,7220441
2006	7,78	-2,2704559
2007	6,31	-2,53886765
2008	5,7	-1,94727941
2009	5,32	-1,12569118
2010	5,17	-0,07410294
2011	4,81	0,76748529
2012	4,01	1,16907353
2013	3,98	2,34066176

У d+ = 1,51 +3,32+3,63+1,01+0,77+1,17+2,34=13,75

У d- = 1,56+1,37+1,14+1,72+2,27+2,54+1,95+1,13+0,07=13,75

D +сер = 13,75 /7 = 1,96

D -сер =13,75 / 9 = 1,53

Iтеор. 2014 = 0,4

Отже, межі відхилень складають :

1. верхня довірча межа - 0,4+ 1,96= 2,36

2. нижня довірча межа - 0,4-1,53= -1,13

Рис.3 Графічне представлення прогнозу

1.5 Розрахувати середньорічні показники захворюваності в Україні та Києві

Роки	Iфакт. Україна	Iфакт. Київ
1998	18,1	54,01
1999	17,09	49,23
2000	18,77	50,21
2001	19,38	41,01
2002	18,49	35,1
2003	14,67	22,89
2004	11,31	16,44
2005	9,53	11,01
2006	7,78	10,7
2007	6,31	8,64
2008	5,7	6,54
2009	5,32	8,48
2010	5,17	7,11
2011	4,81	6,71
2012	4,01	6,35
2013	3,98	5,95
16	170,42	340,38

Ісер.Україна = 170,42/16 = 10,65

Ісер.Київ = 340,38/16= 21,7

Висновок

При аналізі захворюваності на вірусний гепатит В по Україні за 16 років, спостерігалося її підвищення в 1999, 2000, 2001, 2002 роках (показник захворюваності на 100 тис. населення 17,09, 18,77, 19,38 та 18,49 відповідно); в інші роки починаючи з 2003 фактичні показники захворюваності не перевищували 15 на 100 тис. населення, з 2005 - 10 на 100 тис. населення і з 2011 - показники тримаються нижче 5 на 100 тис. населення

Вирівнявши динамічні ряди та побудувавши лінію тенденції, бачимо, що захворюваність на вірусний гепатит В має виражену тенденцію до зниження. Адже, наприклад у 2001 було зафіксовано пік захворюваності - 19,38 на 100 тис. населення а вже за 12 років цей показник зменшився фактично в 4,9 рази до 3,98 на 100 тис. населення.

Характер лінії тенденції можна пояснити впливом на епідемічний процес вакцинації декретованих контингентів, а саме відомо, що починаючи з 2000 років в Україні запроваджена вакцинація новонароджених проти вірусного гепатиту В. Але громадяни, які народжені до 2000-х років, вакцинацією практично не охоплені і не захищені від зазначеного захворювання, тому вірус продовжує активно поширюватися, вражаючи насамперед населення, що належить до груп ризику. Також значний вплив має і високий рівнь проведення протиепідемічних заходів в осередках та ведення санітарно-гігієнічної просвітньої роботи.

Аналогічна тенденція спостерігається і у Києві, де у 1998 році був пік захворюваності - 54,01 на 100 тис. населення, у 2001 році захворюваність у Києві становила 41,01 на 100 тис. населення, а до 2013 року зменшилась у 6,9 рази до 5,95 на 100 тис. населення. Однак все одно залишається вищою, ніж по Україні в середньому. Це можна пояснити в тому числі і кращою діагностикою і доступністю медицини в Києві, а отже і більш достовірною статистикою.

2. Аналіз річної динаміки захворюваності

2.1 Розподіл захворюваності по місяцях року

Роки	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Всього
1996	48	75	63	73	72	72	72	97	100	107	96	88	963
1997	110	115	110	103	131	121	172	143	175	196	186	158	1720
1998	134	137	124	153	115	85	96	107	97	136	110	126	1420
1999	106	91	125	122	81	104	116	100	109	123	113	103	1293
2000	102	114	120	112	96	93	126	123	83	105	127	119	1320
У	500	532	542	563	495	475	582	570	564	667	632	594	6716
Сер.	100	106,4	108,4	112,6	99	95	116,4	114	112,8	133,4	126,4	118,8	1343,2
%	7,4	7,9	8	8,4	7,4	7	8,7	8,5	8,4	9,9	9,4	8,8	100 %

2.2 Коефіцієнт та індекс сезонності

Кількість захворювань, що перевищує 8,33% спостерігається в 4 та з 7 по 12 місяці

Коєфіцієнт сезонності = (112,6+116,4+114+112,8+133,4+126,4+118,8) /1343,2 = (834,4/1343,2)*100= 62%

Індекс сезонності = (112,6+116,4+114+112,8+133,4+126,4+118,8) / (100+106,4+108,4+99+95) = 834,4/508,8 = 1,64

2.3 Лінійна діаграма захворюваності по місяцях

Діаграма 1. Розподіл захворюваності по місяцях року.

Висновки

При аналізі річної динаміки на вірусний гепатит В ми спостерігаємо підвищення захворюваності в 4 та з 7-го по 12-й місяці, максимальний підйом спостерігався в 10 місяці та становив 9,9%. Оцінивши графік можна сказати що, вірусний гепатит В - не має сезонності, і рівень захворюваності на ВГВ в Україні дещо підвищений.

Причинами підйому рівня захворюваності можуть бути, як і помилки та недбале обслуговування в медичних закладах так і недбалість самих хворих. А саме: парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо), а також манікюру, педикюру, гоління в перукарнях, що пов'язано з недоброякісною стерилізацією інструментів. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів, парентеральним зараженням у лікувальних закладах пов'язані майже 70--80 % захворювань на жовтяничні форми гепатиту В.

Значне значення має і поширення інфекції статевим шляхом інфікування та зараження дітей під час пологів, якщо породілля хворіє на гепатит В або є вірусоносієм. Можливе зараження у разі побутових мікротравм (забруднення шкіри і слизових оболонок під час спілкування з хворою людиною).

3. Аналіз розподілу захворюваності по вікових групах

3.1 Розрахунки за таблицею даних вікової структури захворюваності на ГВ в Україні

Роки		0-2 роки	3-6 років	7-14 років	15 і більше	Всього	0-14 років
2004	аб.	36	36	149	5143	5364	221
	ін.	3,1	2,24	3,33	12,79	11,31	3,06
2005	аб.	32	20	112	4358	4522	164
	ін.	2,64	1,29	2,65	10,86	9,53	2,35
2006	аб.	18	16	104	3525	3663	138
	ін.	1,48	1,03	2,46	8,79	7,78	1,97
2007	аб.	8	9	63	2869	2949	80
	ін.	0,64	0,59	1,58	7,18	6,31	1,18
2008	аб.	5	3	56	2585	2649	64
	ін.	0,38	0,19	1,49	6,49	5,7	0,97
У	аб.	99	84	484	18480	19147	667
Сер.		19,8	16,8	96,8	3696	3829,4	133,4
%		0,5	0,4	2,5	96,6	100 %
У	ін.	8,24	5,34	11,51	46,11	40,63	9,53
Сер.		1,65	1,07	2,3	9,22	8,12	1,9

3.2 Секторна та стовпчикова діаграми

Діаграма 2. Секторна діаграма показників захворюваності на ВГВ по віковим групам

Діаграма 3. Стовпчикова діаграма показників захворюваності на ВГВ по віковим групам

3.3 Групи ризику за віком, чинники ризику та висновки

Вікова група, яка підлягає ризику - 15 та більше років складає 96,6% від всіх випадків, а саме 18 480. Це пов'язано з тим що саме ця вікова група населення і являється основною групою ризику, це пов'язано з шляхами передачі збудника, а саме:

1)парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо),

- під час манікюру, педикюру, гоління в перукарнях, що пов'язано з недоброякісною стерилізацією інструментів.

- переливання крові та її препаратів, крім імуноглобулінів і альбуміну.

Парентеральний шлях зараження призводить до високої захворюваності на гепатит В людей, яким часто призначають різні ін'єкції. Захворювання на гепатит В часто реєструють серед хворих на туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях, де широко застосовують гемотрансфузії. З парентеральним зараженням у лікувальних закладах пов'язані майже 70--80 % захворювань на жовтяничні форми гепатиту В. Парентеральне зараження призводить до високої захворюваності на гепатит В медичних працівників -- необережне поводження із забрудненими інструментами, лабораторні аварії, поранення під час операцій, маніпуляцій та ін.

2)природне поширення інфекції :

- статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, якщо породілля хворіє на гепатит В або є вірусоносієм. Допускається можливість трансплацентарного зараження плода. (Це і являється головною причиною у дітей молодшого віку, що склала 3,4 %). Можливе зараження у разі побутових мікротравм (забруднення шкіри і слизових оболонок під час спілкування з хворою людиною).

Отже, доцільно сфокусувати увагу на саме на віковій групі -15 років та старше, проводити просвітницьку роботу, пропагувати знання про шляхи передачі вірусу, розповідати про те, як можна себе уберегти. Одночасно продовжувати проводити вакцинацію та звертати увагу батьків на убезпечення дітей від потенційних ризиків зараження.

Загальний висновок про епідемічну ситуацію

За ступенем негативного впливу на здоров'я населення та рівнем захворюваності вірусні гепатити в Україні займають провідне місце в структурі інфекційної патології. До зазначеної групи належить до 30 відсотків усіх інфекційних захворювань, крім грипу та гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

На сьогодні загальна кількість хворих на вірусні гепатити В і С у світі в 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих, яка становить близько 40 млн. осіб.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, 57 відсотків випадків цирозу печінки і 78 відсотків випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В або С.

При аналізі захворюваності на вірусний гепатит В по Україні за 16 років, спостерігалося її підвищення в 1999, 2000, 2001, 2002 роках (показник захворюваності на 100 тис. населення 17,09, 18,77, 19,38 та 18,49 відповідно); в інші роки починаючи з 2003 фактичні показники захворюваності не перевищували 15 на 100 тис. населення, з 2005 - 10 на 100 тис. населення і з 2011 - показники тримаються нижче 5 на 100 тис. населення.

Вирівнявши динамічні ряди та побудувавши лінію тенденції, бачимо, що захворюваність на вірусний гепатит В має виражену тенденцію до зниження. Адже, наприклад у 2001 було зафіксовано пік захворюваності - 19,38 на 100 тис. населення а вже за 12 років цей показник зменшився фактично в 4,9 рази до 3,98 на 100 тис. населення.

Характер лінії тенденції можна пояснити впливом на епідемічний процес вакцинації декретованих контингентів, а саме відомо, що починаючи з 2000 років в Україні запроваджена вакцинація новонароджених проти вірусного гепатиту В. Але громадяни, які народжені до 2000-х років, вакцинацією практично не охоплені і не захищені від зазначеного захворювання, тому вірус продовжує активно поширюватися, вражаючи насамперед населення, що належить до груп ризику. Також значний вплив має і високий рівень проведення протиепідемічних заходів в осередках та ведення санітарно-гігієнічної просвітньої роботи.

Аналогічна тенденція спостерігається і у Києві, де у 1998 році був пік захворюваності - 54,01 на 100 тис. населення, у 2001 році захворюваність у Києві становила 41,01 на 100 тис. населення, а до 2013 року зменшилась у 6,9 рази до 5,95 на 100 тис. населення. Однак все одно залишається вищою, ніж по Україні в середньому. Це можна пояснити в тому числі і кращою діагностикою і доступністю медицини в Києві, а отже і більш достовірною статистикою.

Також оцінюючи розподіл хворих на ВГВ по місяцях, ми можемо зробити висновок, ВГВ не є сезонним захворюванням, але спостерігалось підвищення захворюваності в 4 та з 7-го по 12-й місяці, максимальний підйом спостерігався в 10 місяці та становив 9,9%.

Отже, виходячи з цього ми можемо сказати, що епідемічна ситуація в Україні з приводу ВГВ за останні 10років значно покращилась, однак досі залишається актуальною проблемою.

Рекомендації щодо зменшення рівня захворюваності

· проведення вакцинації населення, у тому числі дітей, у вогнищах інфекції; медичних працівників (як група професійного ризику); учнів, слухачів середніх і вищих медичних навчальних закладів; працівників служб спеціального призначення; хворих

· гастроентерологічного профілю; усіх осіб, яким планується проведення планового оперативного втручання.

· інформування із залученням засобів масової інформації населення, передусім молоді, про вірусний гепатит В та його ускладнення, шляхи передачі та способи запобігання інфікуванню;

· виконання програм профілактики вірусного гепатиту В серед медичних і соціальних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, професійних спілок, роботодавців;

· забезпечення дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в закладах охорони здоров'я;

· посилення безпеки донорства з метою запобігання передачі вірусного гепатиту В через кров;

· здійснення сучасних лікувально-діагностичних заходів, зокрема:

1) проведення обстеження населення на ВГВ та лікування хворих з розробленням та впровадженням в практику відповідних протоколів;

2)забезпечення державних лабораторних служб та лікувально-профілактичних закладів сучасними системами та засобами діагностики ВГВ

3) забезпечення хворих лікувальними засобами відповідно до розроблених протоколів;

4)удосконалення системи вакцинації проти вірусного гепатиту В для зниження рівня захворюваності;

5) удосконалення системи підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань, що стосуються вірусних гепатитів В і С, зокрема забезпечення підвищення кваліфікації лікарів та молодших медичних спеціалістів з питань надання спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги хворим із зазначеними захворюваннями.

Список використаної літератури

1. Global, regional, and national age-sex specific all-cause and cause-specific mortality for 240 causes of death, 1990-2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013, GBD 2013 Mortality and Causes of Death Collaborators. Lancet. 2015;385(9963):117-71.

2. Роз'яснення інформація щодо проблеми протидії поширенню гепатиту в Україні, МОЗ, Публікації

3. Щорічна доповідь про стан здоров'я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров'я України, Державна установа "Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров'я України"

4. Global health sector strategy on viral hepatitis 2016-2021, WHO

5. Інформація щодо стану виконання Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009 - 2015 роки за 2014 рік

6. Алексенко Л.І., Андрейчин М.А., Андрущук А.А. Медицина дитинства. - К.: Здоров'я, 1998. - 768 с.

7. Беляков В.Д., Яфаев Р.Х. Эпидемиология. - М. - 1989. - 415 с.

8. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. За редакцією Вороненька Ю.В., Москаленка В.Ф. - Тернопіль - 2000. - 677 с.

9. Посібник до практичних занять «Епідеміологічний метод дослідження. Епідеміологічна діагностика» за ред. Гоца Ю. Д.

10. Возіанова Ж. І., Інфекційні та паразитарні хвороби.Т.1 - К.: Здоров'я, 2001. - 854с.

11. Безсмертний Б. С., Ткачова М. Н.: Статистичні методи в епідеміології. - М. - 1965. - 203 с.

Размещено на Allbest.ru

...