Аналіз деяких напрямів наукових досліджень з питань організації медичного забезпечення Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз деяких напрямів наукових досліджень з питань організації медичного забезпечення Збройних Сил України

О.М. Власенко

Науково-дослідний інститут проблем військової медицини Української військово-медичної академії

Резюме

У статті представлено основні результати виконання в Науково-дослідному інституті проблем військової медицини Української військово-медичної академії (НДІ ПВМ УВМА) наукових досліджень з обґрунтування системи медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України в мирний час та в особливий період. Викладено короткий зміст основних керівних документів медичної служби, розроблених науковими співробітниками НДІ ПВМ УВМА. Підкреслено роль наукових досліджень у діяльності медичної служби ЗС України.

Ключові слова: науково-дослідна робота, система медичного забезпечення, нормативно правова база

поранений мирний воєнний евакуаційний

Проведення наукових досліджень з різних аспектів медичного забезпечення військ (сил) є одним з важливих завдань медичної служби Збройних Сил (ЗС) України. Основним підрозділом медичної служби з організації науково-дослідних робіт (НДР) є Науково-дослідний інститут проблем військової медицини Української військово-медичної академії (НДІ ПВМ УВМА).

Основні зусилля співробітників установи в 2015-2016 рр. були зосереджені на вирішенні актуальних для ЗС України та військово- медичної служби проблем [1-9]:

- розробка організаційних основ та принципів побудови ефективної системи медичного забезпечення ЗС України у мирний та воєнний часи;

- визначення загальних і часткових принципів військово-медичної доктрини України та підготовка проекту Доктрини до затвердження;

- обґрунтування організаційно-штатних структур різних військово- медичних формувань ЗС України;

- визначенні стану та розвитку військово-медичних ресурсів;

- розробка нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність медичної служби ЗС України у мирний та воєнний часи;

- обґрунтування шляхів удосконалення системи управління медичною службою ЗС України;

- удосконалення системи медичного обліку та звітності медичної служби ЗС України та інших проблем.

У статті представлено основні результати виконаних в НДІ ПВМ науково-дослідних робіт з наукового обґрунтування системи медичного забезпечення ЗС України в мирний час та на особливий період та розроблення керівних документів медичної служби.

Метою дослідження є аналіз розроблених і затверджених за підсумками виконання НДР керівних документів медичної служби та висновків з обґрунтування удосконалення системи медичного забезпечення ЗС України.

Матеріали та методи

Були використані концептуальні нормативно-правові документи щодо реформування та розвитку ЗС України [1-6], результати виконання попередніх планових науково-дослідних робіт, літературні джерела з досвіду організації медичного забезпечення військ (сил), матеріали зборів керівного складу медичної служби, матеріали науково-практичних конференцій з аналізом медичного забезпечення військ (сил) у зоні проведення антитерористичної операції (АТО) [10-15]. Використовували результати експертного опитування фахівців медичної служби, комп'ютерного моделювання системи лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ) військ, зарубіжний досвід медичного забезпечення військ (сил) [20-30].

Об'єкт дослідження: система медичного забезпечення ЗС України. Предмети дослідження: завдання Міністерства Оборони (МО) України і Генерального Штабу (ГШ) ЗС України за напрямами медичного забезпечення, структура і завдання органів управління медичної служби, медичних підрозділів і закладів охорони здоров'я МО України; статистичні показники захворюваності особового складу в мирний час та санітарних втрат у збройних конфліктах, показники діяльності медичної служби в зоні АТО.

Методи дослідження: бібліосемантичний, статистичний, порівняльного аналізу, системного підходу, експертних оцінок.

Результати та їх обговорення

Завдання роботи полягали у проведенні аналізу стану системи медичного забезпечення ЗС України, концептуальних документів з питань розвитку та застосування ЗС України, основних вимог до медичного забезпечення ЗС України; обґрунтуванні шляхів удосконалення системи медичного забезпечення ЗС України; розробленні проектів керівних документів медичної служби.

Після завершення першого етапу НДР було розроблено Керівництво з медичного забезпечення ЗС України (на мирний час), яке затверджено наказом ГШ ЗС України. Керівництво містить усі розділи, передбачені наказом ГШ ЗС України від 22.10.2012 р. № 220 «Про затвердження Системи оперативних стандартів ЗС України (Системи документів з питань управління, застосування, підготовки та забезпечення)» [19].

У цей же період Замовнику було подано Доктрину медичного забезпечення ЗС України (затверджена наказом ГШ ЗС України), а також Довідник оперативних розрахунків медичної служби ЗС України (Акт впровадження Довідника затверджено начальником ЦВМУ - начальником медичної служби ЗС України від 06.06.2014 року).

Відповідно до тактико-технічних завдань і робочих програм НДР в результаті наукових досліджень виконані, затверджені наказами ГШ ЗС України і впроваджені у медичній службі ЗС України нормативні документи:

- Керівництво з медичного забезпечення ЗС України на мирний час;

- Доктрина медичного забезпечення ЗС України;

- Табель термінових донесень ГШ ЗС України - Обліково-звітні форми медичної служби (Розділ 12. Медичне забезпечення);

- Тимчасова настанова з медичного забезпечення військових частин (з'єднань) ЗС України на особливий період;

- Тимчасова настанова з медичної евакуації поранених і хворих у ЗС України на особливий період.

Крім того, розроблено також Довідник оперативних розрахунків медичної служби ЗС України (затверджений начальником ЦВМУ - НМС ЗС України); проект Класифікації та номенклатури бойових уражень, небойових травм і захворювань особового складу ЗС України на особливий період (подано на розгляд до Військово-медичного департаменту МО України.

Керівництво з медичного забезпечення ЗС України на мирний час призначене для використання органами управління та особовим складом медичної служби. В ньому визначені завдання медичної служби на мирний час, структура медичної служби (відповідно до існуючої структури ЗС України), пріоритетні напрями діяльності та завдання органів управління військово-медичної служби, обґрунтовано трирівневу систему управління службою (відповідно до системи військового управління); показано роль та місце організаційних структур - Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ») і Військово-медичних клінічних центрів (ВМКЦ) регіонів; у практичній частині викладено основні напрями лікувально- профілактичного, санітарно-епідеміологічного, санаторно-курортного, фінансово-економічного забезпечення військ, а також завдання і напрями організації медичного постачання, освіти, науки, міжнародного співробітництва військової медицини.

Доктрина медичного забезпечення ЗС України являє собою сукупність сучасних поглядів, науково обґрунтованих принципів, положень та єдиних організаційних вимог, що визначають порядок медичного забезпечення військ (сил) і мають за мету досягнення максимальної ефективності діяльності медичної служби у мирний час та в ході застосування ЗС України. Доктрина медичного забезпечення є базовим науково-практичним документом непрямої дії для медичної служби ЗС України та посідає місце основного доктринального документу щодо медичного забезпечення військ (сил). Вона є основою для розроблення інших керівних документів з питань медичного забезпечення.

Довідник оперативних розрахунків медичної служби містить інформаційну базу даних, призначену для упорядковування планування медичного забезпечення застосування ЗС України в різних умовах та скорочення часу на вироблення замислу і рішення на його організацію.

Розрахунки величини та структури санітарних втрат військ, отримані з допомогою Довідника, дають змогу удосконалити роботу керівного складу медичної служби і призначені для використання з метою визначення потреби у медичних ресурсах, їх резерву в ході планування медичного забезпечення ЗС України на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях управління.

Довідник може бути використаним під час планування органами управління медичного забезпечення військ (сил), а також фахівцями УВМА як навчальний посібник.

Табель термінових донесень ГШ ЗС України (розділ 12 - Медичне забезпечення) містить обліково-звітні форми медичної служби для використання органами управління медичної служби на усіх рівнях з метою систематизації обліку та звітності у повсякденній діяльності та на особливий період. Стандартизовані форми термінових донесень та чітко визначений порядок їх заповнення і подання за підпорядкованістю дають можливість покращити управління медичною службою в частині, що стосується своєчасного забезпечення керівного складу органів управління медичною службою інформацією для прийняття управлінських рішень під час планування медичного забезпечення військ (сил).

Тимчасова настанова з медичного забезпечення військових частин (з'єднань) ЗС України на особливий період містить загальні положення; принципи медичного забезпечення; розділи з планування медичного забезпечення; загального порядку організації лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів; організації забезпечення медичним майном, медичного обліку і звітності; медичної розвідки; порядку та особливостей медичного забезпечення військових частин (з'єднань) в обороні, наступі (контрнаступі) в ході АТО, при переміщенні, в різних кліматичних і географічних умовах, а також при забрудненні території радіоактивними, хімічними і біологічними речовинами.

Тимчасова настанова з медичної евакуації поранених і хворих у ЗС України на особливий період стосується оперативного прийняття управлінських рішень під час планування медичного забезпечення військ (сил) щодо своєчасної організації медичної евакуації поранених та хворих з осередків санітарних втрат в ході бойових дій та між етапами медичної евакуації на різних рівнях медичного забезпечення.

Одночасно Тимчасова настанова визначає відповідальних осіб за організацію медичної евакуації на кожному рівні медичного забезпечення. Вона (разом з попереднім документом) призначена для врегулювання діяльності медичної служби ЗС України при виконанні завдань в особливий період в різних умовах застосування військ (сил).

Наказами ГШ ЗС України затверджені також Перелік медичного майна та техніки, які постачаються ЗС України на особливий період та Збірник описів комплектів медичного майна для військових частин та закладів ЗС України.

Крім того, 5 нормативних документів перебувають у стадії погодження (1 проект Указу Президента України, 2 проекти постанов Кабінету Міністрів України, 2 проекти наказів ГШ ЗС України).

Перелічені керівні документи явились результатом виконання науково-дослідних робіт в НДІ ПВМ, а отримані наукові результати НДР удосконалюють теоретичні положення організації медичного забезпечення, є підґрунтям для подальшого розвитку нормативно-правової бази діяльності медичної служби та призначені для використання в ході подальших наукових досліджень при обґрунтуванні шляхів розвитку системи медичного забезпечення ЗС України.

Однак низка чинників викликають потребу в постійному уточненні обсягів, напрямів досліджень та термінів їх виконання, внаслідок чого окремі завдання НДР вимагають продовження досліджень з наступних об'єктивних причин:

Структурно-функціональні зміни, що відбуваються у ЗСУ останнім часом.

Зміни завдань і умов застосування підрозділів ЗСУ (участь в АТО).

Формування нових родів ЗСУ (Сили спеціальних операцій, військо - во-десантні війська).

Початок впровадження нової Воєнної доктрини.

Зупинення виконання Програми реформування і розвитку ЗС України на період до 2017 р., розроблення нової Програми (2016-2022 рр.).

Перехід на стандарти НАТО (до 2020 р.).

У ході виконання НДР вносяться корективи в дослідженнях: приділена значна увага організації медичного забезпечення військ (сил) в ході АТО [9-11, 17-18]. Більше уваги приділено розробленню нормативно-правових документів з різних аспектів діяльності медичної служби замість теоретичних досліджень, про що уже зазначалось [13, 16]. На цій підставі керівництвом медичної служби прийнято рішення продовжити розроблення нормативно-правових документів в якості оперативних завдань, а саме:

- Настанова з планування медичного забезпечення ЗС України на особливий період;

- Настанова з медичного постачання ЗС України на особливий період;

- Положення про органи управління медичної служби ЗС України на мирний час, на особливий період;

- Методичні рекомендації з організації лікувально-профілактичних заходів в ЗС України на мирний час;

- Методичні рекомендації щодо організації лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та хворих ЗС України на особливий період;

- Класифікація та номенклатура бойових уражень, не бойових травм і захворювань особового складу ЗС України на особливий період та інші.

У зв'язку із змінами законодавства будуть вимагати внесення змін уже затверджені нормативні акти (Керівництво з медичного забезпечення ЗС України на мирний час, Настанова з медичного забезпечення ЗС України на особливий період).

Здобуті під час виконання НДР результати призначені для використання в ході подальших наукових досліджень при обґрунтуванні шляхів розвитку системи медичного забезпечення ЗС України, розробленні Концепції та Програми реформування та розвитку медичної служби.

Виходячи із завдань наукових досліджень, авторами було вивчено і проаналізовано організацію ЛЕЗ військ у воєнних конфліктах ХІХ-ХХ століть [9-11, 17-18]. Аналіз доступних літературних джерел, організації медичного забезпечення військ (сил) в АТО дає змогу зробити наступні

Висновки

В основу системи медичного забезпечення військ (сил) воюючих сторін покладено вимоги затвердженої на державному рівні єдиної військово-медичної доктрини, концептуальні положення якої розвивають ті чи інші напрями медичного забезпечення військ (сил).

Система етапного лікування з евакуацією за призначенням має певні недоліки, а саме: необхідність повторних хірургічних втручань на усіх етапах медичної евакуації (ЕМЕ); багатоетапність; значні фінансові затрати.

Удосконалення засобів ураження та їх носіїв призвело до змін структури та розмірів санітарних втрат - збільшується частка тяжких, комбінованих, множинних і поєднаних уражень; зростає травматологічний профіль (понад 60% загальних); частка нейрохірургічних (до 26,4-34,4%), офтальмологічних (до 8,2-12,2%), щелепно-лицевих (5,2010,68%) втрат; в умовах тривалих воєнних конфліктів зростають небойові санітарні втрати з перевагою соматичних та інфекційних захворювань.

Розвиток організаційних форм медичного забезпечення поранених і хворих в локальних збройних конфліктах відбувається за напрямами:

- впровадження територіальної системи медичного забезпечення в регіоні, побудова двоетапної системи ЛЕЗ та реалізація концепції невідкладної і ранньої спеціалізованої медичної допомоги;

- наближення та своєчасне надання пораненим першої допомоги на полі бою (виконання стандартів у повному обсязі); забезпечення першої лікарської допомоги на медичному пункті батальону до 1 години з моменту поранення; розвиток тактичної медицини; формування груп медичного підсилення ЕМЕ, скорочення показань до оперативних втручань на етапі кваліфікованої медичної допомоги, розширення їх лише при затримці евакуації (понад 6 годин) та відповідному підсиленні ЕМЕ;

- використання цивільних і військових стаціонарних лікувальних закладів на основних евакуаційних напрямах поблизу району збройного конфлікту з метою скорочення термінів надання спеціалізованої хірургічної допомоги (СХД) до 1 доби і реалізації концепції ранньої СХД.

Моделювання системи ЛЕЗ, досвід медичного забезпечення військ в зоні проведення АТО свідчать: у початковому періоді збройного конфлікту медична служба представлена лише штатними медичними підрозділами (медичні пункти і медичні роти); в такому разі як ЕМЕ доцільне використання стаціонарних закладів (військових і цивільних) з підсиленням їх групами СМД зі складу ВМКЦ та створенням на цій основі багатопрофільних госпіталів, що потребує додаткових досліджень.

Аналіз потреби медичної служби в засобах евакуації показує: залишається невизначеним питання укомплектування медичних підрозділів технічними засобами розшуку поранених на полі бою та їх вивозу з переднього краю броньованою санітарною технікою.

Залученням до системи ЛЕЗ стаціонарних військових та цивільних лікувальних закладів реалізується принцип організації ранньої СМД на базі існуючої мережі закладів, що може складати мобілізаційний комплект ВМКЦ: ВПБГ, ВПГЛП, ВПІГ, ВМГ, які розгортаються на базі стаціонарних закладів в межах зони відповідальності. Запропоновані шляхи удосконалення медичного забезпечення військ (сил) потребують досліджень під час навчань та у зоні АТО з подальшим їх нормативно-правовим впровадженням в системі медичного забезпечення ЗС України.

Література

1. Савицький В.Л. Наукове обґрунтування напрямків інтеграції системи медичного забезпечення силових міністерств і відомств з цивільною системою охорони здоров'я держави / В.Л. Савицький, О.М. Власенко, В.І. Стриженко, О.Ю. Булах // Наука і практика. - 2014. - № 2-3. - С. 39-45.

2. Савицький В.Л. Система медичного забезпечення військ (сил) - складова загальнодержавної політики охорони здоров'я громадян України / В.Л. Савицький, О.М. Власенко, В.І. Стриженко, О.Ю. Булах // Наука і оборона. - 2014. - № 2. - С. 27-33.

3. Савицький В. Л. Медичне забезпечення Збройних Сил України в анти- терористичній операції: досвід та напрямки його удосконалення / В.Л. Савицький, О.М. Власенко, В.І. Стриженко, О.Ю. Булах та ін. // Військова медицина України. - 2015. - № 1. - С. 5-11.

4. Булах О.Ю. Удосконалення змісту медичної допомоги пораненим і хворим на передових етапах медичної евакуації в сучасних умовах О.Ю. Булах, І. Стриженко // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2014. - Вип.42. - 105-115.

5. Булах О.Ю. Дослідження санітарних втрат ЗС України та напрямів опти- мізації медичного забезпечення в ході антитерористичної операції / О.Ю. Булах, В.І. Стриженко // Зб. наук. праць ГВМКЦ «ГВКГ». - 2015. - Вип. 22. - С. 15-25.

6. Бадюк М.І. Основні принципи формування системи медичного забезпечення військ за територіальним принципом / М.І. Бадюк / Військова медицина України. - 2008. - № 1. - С. 3-10.

7. Бадюк М.І. основні засади формування нормативної бази діяльності медичної служби Збройних Сил України / М.І. Бадюк // Військова медицина України. - 2007. - № 1-2. - С. 5-9.

8. Білий В.Я. Військово-медична доктрина / В.Я. Білий, В.В. Пасько, О.О. Сохін // Наука і оборона. - 2000. - № 4. - С. 18-23.

9. Білий В.Я. Стратегія розвитку військової медицини в Україні / В.Я. Білий / Військова медицина України. - 2001. - № 1. - С. 9-18.

10. 16 Булах О.Ю. Нормативно-правова база організації медичного забезпечення Збройних Сил України в сучасних умовах та основні напрями її удосконалення / О.Ю. Булах // Проблеми військової охорони здоров'я : Зб. наук. праць УВМА. - К., 2013. - Вип. 40. - С. 12-21.

11. Погляди на удосконалення організаційної побудови системи лікувально- евакуаційного забезпечення ЗС України (до проекту Настанови з медичного забезпечення ЗС України, повідомлення друге) / В.О. Жаховський, О.Ю. Булах, Г. Лівійський, В.І. Стриженко // Військова медицина України. - 2014. - № 1.- 7-22.

12. Наукове обґрунтування організації медичного забезпечення військових частин (з'єднань) ЗС України на воєнний час / В.О. Жаховський, А.М. Галушка, О.Ю. Булах, В.І. Стриженко // Проблеми військової охорони здоров'я : Зб. наук. праць УВМА.- К., 2012. - Вип. 34. - С. 6-17.

13. Наказ Генерального штабу ЗС України від 22.10.2012 року № 220 «Про затвердження Системи оперативних стандартів ЗС України (Системи документів з питань управління, застосування, підготовки та забезпечення)».

14. Організація медичного забезпечення збройних сил країн НАТО : Навчальний посібник / О.О. Сохін, О.В. Ричка, О.Ю. Булах [та ін.].; за ред. В.Д. Юрченка, В.В. Вороненка. - К., 2006. - 368 с.

15. AJP 4.10(B) Allied joint medical support doctrine.- Brussels: Supreme Headquarters of Allied Powers in Europe, 2015. - 170 p.

16. MC 326/3. NATO principles and policies of operational medical support. 2011. - 27 p.

17. Medical support manual for United Nations peacekeeping operations.

18. Emergency war surgery. Third United States Revision. - Washington: US Government Printing Off., 2004. - 405 p.

19. Field manual 8-10-19. Dental service support in a theater of operations. Washington, DC: Headquarters department of the Army; 2001.

20. Mahoney D. A literature review of dental casualty rates / D. Mahoney // Mil Med. 2000; 165(10):751-756.

21. Field manual 8-55. Planning for health service support. Washington, DC: Headquarters department of the Army; 1994.

22. Field manual 8-10. Health service support in a theater of operations. Washington, DC: Headquarters department of the Army; 1991.

23. FM 4-02.10. Theater hospitalization. - Headquarters, Department of the Army, 2000. - 204 p.

24. FM 4-02.25. Employment of Forward surgical teams. Tactics, techniques and procedures. - Headquarters, Department of the Army, 2003. - 80 p.

Размещено на Allbest.ur