Фармакологічне вивчення нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

Фармакологічне вивчення нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики

14.03.05 - фармакологія

Кучинська Ірина

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі біології, фізіології та анатомії людини Національного фармацевтичного університету МОЗ України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

ВОЛКОВОЙ ВАЛЕРІЙ АРКАДІЙОВИЧ,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри патофізіології, м. Харків

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, доцент

НАБОКА ОЛЬГА ІВАНІВНА,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри біологічної хімії, м. Харків

доктор медичних наук, професор

ЗВЯГІНЦЕВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА,

Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою фармакології з медичною рецептурою.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема загоєння та лікування різного роду пошкоджень шкіри, незважаючи на давнє історичне походження, актуальна і сьогодні. Розвиток сучасного суспільства характеризується зростаючим навантаженням негативних антропогенних факторів на людину. Не останнє місце належить механічним пошкодженням шкіри та тканин різної етіології (Ю.К. Абаев, 2003; Э.Я. Фисталь, 2006), алергічним захворюванням (Ю.С. Бутов, М.В. Тарасова, 2006), збільшенню кількості післяопераційних ускладнень (М.П. Толстых, О.Э. Луцевич, 2007).

Одним з найбільш розповсюджених методів лікування ушкоджень шкіри є використання препаратів для місцевого застосування у формі мазей (Б.М. Даценко, Т.И. Тамм и соавт., 2002; Я.А. Бутко, 2007).

Для місцевого лікування гнійних ран у І фазі ранового процесу використовують вітчизняні мазі «Левомеколь», «Нітацид», «Офлокаїн», які крім антимікробної дії забезпечують високу та тривалу дегідратуючу дію в осередку запалення (І.М. Перцев, Н.Н. Беркало та спіавт., 2000). При переході з І на ІІ фазу ранового процесу використовують мазі з більш низькою осмотичною активністю та репаративною дією з метою очищення рани без ушкодження новоутвореної грануляційної тканини - мазь «Стрептонітол» (І.М. Перцев, 2000; В.К. Логачев, 2002). Місцеву терапію ран у ІІ та ІІІ фазах ранового процесу проводять препаратами, які здатні активізувати обмінні процеси в рані та прискорювати регенерацію (Л.А. Блатун, 2007; Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев и соавт., 2002). Для активної епітелізації та рубцювання часто використовують мазі на ліпофільних основах, які захищають рану від механічної травми, надмірної дегідратації, вторинної інфекції, створюють оптимальні умови для реорганізації рубця. Цим вимогам відповідають мазі, що містять компоненти природного походження - «Вундехіл», «Альгофін», мазь календули (В.Л. Багирова, Н.Б. Демина и соавт., 2002). Але асортимент вказаних мазей досить обмежений, а місцева терапія з використанням існуючого асортименту лікарських засобів не завжди ефективна (Є.А. Безрукавий, Є.В. Гладух, 2006; И.М. Перцев, С.А. Гуторов и соавт., 2002). тремулін протизапальний осика кора

Виходячи з вищенаведеного, існує необхідність створення, фармакологічного вивчення та застосування нових ефективних ранозагоювальних засобів, які не проявляють побічних ефектів, одночасно впливають на основні ланки патогенезу у відповідній фазі ранового процесу, забезпечують інтенсивне протікання репаративних процесів, мають надійну сировинну базу для їх виробництва та є відносно недорогими і доступними.

Перспективним напрямком є створення препаратів з природної сировини (К.Л. Юрьев, 2005; M. Tamaki, 2008), зокрема з ліпофільними фракціями, виділеними з лікарських рослин (Н.В. Бородина, 2006; О.Е. Правдивцева, 2001).

Можливості рослинної сировинної бази України, багаторічний емпіричний досвід застосування природної сировини у народній медицині обгрунтовує проведення фармакологічних досліджень у цьому напрямку (Н.В. Бородина, 2006). Так, здавна відомі антимікробні, в'яжучі, протизапальні та репаративні властивості кори осики або тополі тремтячої (Populus tremula) родини вербові (Salicaceae) (В.М. Ковальов, 2003; В.М. Ковальов, Н.В. Бородіна, 2003; Н.В. Бородіна, В.М. Ковальов, 2004; О.Е. Правдивцева, 2001) стали підставою для виділення нової субстанції - ліпофільного комплексу з кори осики з метою створення нового ранозагоювального засобу - мазі «Тремулін».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної програми Національного фармацевтичного університету МОЗ України «Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин та лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування в медичній практиці» (№ держ. реєстрації 0103U000478).

Мета дослідження - експериментальне обгрунтування доцільності створення та практичного застосування нової мазі «Тремулін» на основі ліпофільного комплексу з кори осики в якості протизапального та репаративного засобу.

Завдання дослідження:

1. Провести скринінгові дослідження зразків мазі «Тремулін» на основі ліпофільних комплексів з кори осики з метою визначення найбільш перспективного складу препарату.

2. Дослідити протизапальну активність зразків мазі «Тремулін» та можливі механізми їх протизапальної дії на моделях карагенінового, формалінового, зимозанового набряків та «ватної гранульоми».

3. Вивчити антимікробну активність зразків мазі «Тремулін» в умовах in vitro.

4. Дослідити анальгетичну активність зразків мазі, що досліджувались, на моделі оцтовокислих корчів.

5. Дослідити специфічну - протизапальну та репаративну активність мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» на моделях лінійної різаної та плоскосної рани, термічного опіку та неалергічного контактного дерматиту.

6. Вивчити токсикологічні властивості мазі «Тремулін-В2», зокрема, гостру токсичність та вплив на органи і системи в підгострому та хронічному експерименті.

7. Визначити окремі різновиди специфічної токсичної дії мазі «Тремулін-В2» - сенсибілізуючу та місцевоподразнювальну.

Об'єкт дослідження - фармакологічна активність зразків мазі «Тремулін», що включає їх лікувальні властивості при моделюванні запальних захворювань шкіри, ранових процесах, опіках.

Предмет дослідження - протизапальна, репаративна та антимікробна активності зразків мазі «Тремулін»

Методи дослідження. Використовувався комплексний методичний підхід із залученням фармакологічних, токсикологічних, біохімічних, фізико-хімічних, мікробіологічних, гістологічних та статистичних методів дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено порівнювальний аналіз мазей на основі хлороформної та хладонової витяжек, доведена більш висока активність препаратів на основі хладонової витяжки. Досліджена фармакологічна активність нової мазі «Тремулін-В2» на основі хладонової витяжки ліпофільного комплексу з кори осики, експериментально обґрунтована доцільність її використання в якості протизапального, репаративного, антимікробного засобу для лікування різаних, гнійних, опікових ран і запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу. Фармакологічна активність нової мазі «Тремулін» обумовлена наявністю каротиноїдів, токоферолів, хлорофілів, фенольних сполук. За протизапальною, репаративною, антимікробною активністю мазь «Тремулін» перевищує активність мазі «Вундехіл».

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження експериментально обгрунтовують доцільність подальшого доклінічного та клінічного вивчення, а також впровадження у медичну практику нової мазі на основі ліпофільного комплексу з кори осики хладонової витяжки «Тремулін-В2» для лікування різаних, гнійних, опікових ран і запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу. За результатами експериментальних досліджень видано інформаційний лист «Використання субстанції рослинного походження ліпофільного комплексу з кори осики для розробки лікарського засобу протизапальної та репаративної дії при лікуванні ран шкіри» (К: Укрмедпатентінформ, 2009). Матеріали наукових досліджень впроваджено в навчальний процес кафедр фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Київського національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Національного фармацевтичного університету та Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем проведені патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за даною тематикою, вибрані методологічні підходи фармакологічного вивчення зразків мазі «Тремулін». Спільно із науковим керівником визначені мета та задачі дослідження, сформульовані висновки дисертаційної роботи. Самостійно проведені експериментальні дослідження, статистична обробка отриманих результатів та їх узагальнення, оформлені таблиці і рисунки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися на ХХV Ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною участю «Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств» (Харків, 2008), Всеукраїнському конгресі «Сьогодення та майбутнє фармації» (Харків, 2008), Першій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання репродуктивної фармакології» (Харків, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (Харків, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (Харків, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них 3 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 тез у матеріалах доповідей конференцій, конгресів, з'їздів, 1 інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, загальних висновків, списку використаних джерел літератури. Робота викладена на 182 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 46 таблицями, 31 рисунком. Перелік використаних літературних джерел містить 229 найменувань, з них 157 кирилицею та 72 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для фармакологічних досліджень на кафедрі заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету (НФаУ) під керівництвом проф. Дмитрієвського Д.І. були розроблені м'які лікарські форми - мазі, що містили ліпофільні комплекси з кори осики хлороформної та хладонової витяжок на поліетиленоксидній (ПЕО) основі. Вищезазначені ліпофільні комплекси отримані на кафедрі фармакогнозії НФаУ під керівництвом проф. Ковальова В.М.

Якісний склад та кількісний вміст біологічно активних речовин (БАР), що входять до ліпофільних комплексів з кори осики (табл. 1), передбачає перспективність проведення фармакологічних досліджень по вивченню антимікробної, протизапальної та ранозагоювальної дії лікарських препаратів на їх основі (Н.В. Бородіна, В.М. Ковальов та співавт., 2006; В.М. Ковальов, Н.В. Бородіна, 2004).

Таблиця 1

Склад ліпофільного комплексу з кори осики (Populus tremula)

Сумарна кількість речовин	Витяжка
	Хлороформна	Хладонова
Жирні кислоти, %	Насичені	58,97	10,16
	Ненасичені	41,03	89,84
Хлорофіли, мг/г	42,8	2,24
Каротиноїди, мг/г	28,61	18,02
Токофероли, мг/г	38,95	26,74
Флавоноїди, мг/г	17,17	1,02

Репаративні властивості каротиноїдів, антимікробні властивості хлорофілів та флавоноїдів, місцева дія ПЕО основи, що сприяють очищенню рани від гнійного вмісту та утворенню грануляційної тканини, дозволяють прогнозувати застосування мазей «Тремулін» для лікування ран та опіків наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу.

Для досліджень використовували 1, 2, 5 та 10% мазі з загальною робочою назвою «Тремулін». Склад зразків мазі «Тремулін»:

1. «Тремулін-А1»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хлороформна витяжка) - 1,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 2:8;

2. «Тремулін-А2»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хлороформна витяжка) - 2,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 2:8;

3. «Тремулін-А5»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хлороформна витяжка) - 5,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 2:8;

4. «Тремулін-А10»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хлороформна витяжка) - 10,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 2:8;

5. «Тремулін-В1»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 1,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 3:7;

6. «Тремулін-В2»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 2,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 3:7;

7. «Тремулін-В5»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 5,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 3:7;

8. «Тремулін-В10»:

Ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 10,0

ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 3:7.

Експериментальні дослідження виконані на 603 лабораторних тваринах, у тому числі на 48 білих нелінійних мишах масою 18-22 г, 533 білих нелінійних щурах масою 180-220 г, 12 безпородних кролях масою 3,2-4,2 кг, 10 мурчаках масою 350-420 г, вирощених у розпліднику віварія Центральної науково-дослідної лабораторії Національного фармацевтичного університету (ЦНДЛ НФаУ) відповідно до вимог належної лабороторної практики (GLP) згідно з методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України (Стефанов О.В., 2001). Комітетом з біоетики Національного НФаУ (протокол № 11 від 15.05.2010 р.) встановлено, що проведені дослідження не суперечать загально прийнятим біоетичним нормам з дотримання відповідних міжнародних положень стосовно проведення експериментальних досліджень. Дослідження проводили в ЦНДЛ НФаУ (зав. лабораторією д. фарм. н., професор Яковлєва Л.В.), яка сертифікована ДФЦ МОЗ України (посвідчення № 34 від 29.12.2005 р.).

Для вибору найбільш перспективного препарату було проведено фармакологічний скринінг мазей «Тремулін» з різним вмістом діючих речовин, використовуючи нижчевказані адекватні експериментальні моделі.

Згідно «Методичних рекомендацій по доклінічному вивченню протизапальних засобів» (О.В. Стефанов, 2001), антиексудативну дію зразків мазі «Тремулін» вивчали на моделях асептичного запалення кінцівок у щурів, викликаних карагеніном (1% розчин), формаліном (2% розчин), зимозаном (2% розчин). Експериментальні моделі гострого запального набряку дозволяють об'єктивно оцінити антиексудативну дію препаратів та передбачити їх клінічну ефективність (В.М. Коваленко, 2007). Експериментальний набряк викликали субплантарним уведенням у праву задню кінцівку тварини 0,1 мл водного розчину флогогену (О.В. Стефанов, 2001).

Дослідження впливу зразків мазі «Тремулін» на проліферативну фазу запалення проводили на моделі «ватної гранульоми» у щурів (О.В. Стефанов, 2001; В.Л. Ковалева, 2007).

В якості референс-препарату для всіх експериментальних моделей асептичного запалення використовували аналог за фармакологічною дією, препарат природного походження - ранозагоювальну мазь «Вундехіл» (ТОВ «ЕЙМ», Україна).

Антимікробну активність зразків мазі «Тремулін» вивчали методом дифузії в агар (метод «колодязів») відповідно до діючих нормативних документів (Державна фармакопея, 2001). Використовували штами S. aureus АТСС 25923, P. aeruginosa АТСС 27853, B. subtillis АТСС 6633, E. coli АТСС 25922, C. albicans АТСС 184.

На моделі «оцтовокислих корчів» досліджували механізми периферичної анальгетичної дії мазей «Тремулін». «Корчі» викликали внутрішньоочеревинним уведенням 0,67% розчину оцтової кислоти з розрахунку 0,1 мл на 10 г маси тіла тварини (О.В. Стефанов, 2001).

Враховуючи те, що етіологія ранового процесу різноманітна, ранозагоювальну дію мазей «Тремулін» вивчали на експериментальних моделях різаної, плоскосної, опікової рани, які дозволяють в короткий термін оцінити вплив лікарського засобу на швидкість формування грануляційної тканини та епітелізацію рани.

Інфіковані рани моделювали з використанням штаму S. аureus АТСС 25923 в дозі 1,02Ч10⁸ м.т./мл (А.П. Чадаев, А.Д. Климиашвили, 2003).

Випробування міцності зрощування країв рани проводили на ранотензіометрі (Я. Кольман, 2000; C.S. Gomes, 2006).

Концентрацію нуклеїнових кислот (РНК та ДНК) у гомогенаті тканин визначали спектрофотометрично в (А.С. Спирин, 2003).

На моделі плоскосної рани шкіри щурів (Л.В. Яковлева, О.В. Ткачова та співавт., 2005; Д.В. Королев, 2008) ранозагоювальну активність зразків мазі «Тремулін» оцінювали планіметрично. Для оцінки динаміки зміни площі ранової поверхні застосовували метод Л.П. Попової (А.П. Чадаев, А.Д. Климиашвили, 2003).

Протиопікову дію мазей, що досліджувались, вивчали на моделі термічного опіку у щурів (Л.В. Яковлєва, О.В. Ткачова та співавт., 2005), що відповідає ІІ ступеню клінічної класифікації опіків (І.Д. Герич, 2000).

На моделі неалергічного контактного дерматиту, викликаного аплікаціями скипидару (Л.В. Яковлева, О.В. Ткачова и соавт., 2006; С.М. Дроговоз, О.В. Дворський та співавт., 2006) досліджували протизапальну дію мазі «Тремулін-В2», що оцінювалась візуально за виразністю запальної реакції шкіри, динамікою товщини шкірної згортки, показниками периферичної крові та рівнем циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (В.В. Меньшиков, 2007).

Вивчення гострої токсичності мазі «Тремулін-В2» проводили згідно «Методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України» на білих нелінійних щурах та мишах обох статей (О.В. Стефанов, 2001; В.М. Коваленко, 2001).

Загальнотоксичну дію мазі «Тремулін-В2» при повторних нанесеннях вивчали відповідно до «Методичних рекомендацій ДФЦ МОЗ України» на білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях та безпородних кролях у підгострому (1 місяць) та хронічному (3 місяці) експериментах (О.В. Стефанов, 2001; Л.В. Яковлєва, О.Б. Леницька та співавт., 2007).

Для оцінки впливу мазі «Тремулін-В2» на функціональний стан центральної нервової системи (ЦНС) використовували інтегральний тест «відкрите поле» (Л.В. Яковлєва, О.Б. Леницька та співавт., 2007; Т.В. Яковчук, О.В. Катюшина, 2009).

Функціональний стан серцево-судинної системи (ССС) оцінювали за допомогою показників електрокардіограми (ЕКГ). Запис проводили на апараті ЕКГТ-03М при швидкості руху діаграмної стрічки 50 мм/с у ІІ стандартному відведенні (Г.И. Назаренко, А.А. Кишкун, 2000).

Повний клінічний аналіз крові проводили шляхом дослідження в динаміці вмісту загального гемоглобіну за методом Драбкіна, кількості лейкоцитів в камері Горяєва, еритроцитів - колориметричним методом, лейкоцитарну формулу визначали загальноприйнятим методом (В.В. Меньшиков, 2007).

Вивчення можливого токсичного впливу мазі «Тремулін-В2» на функціональний стан печінки у щурів при тривалому її нашкірному застосуванні здійснювали з використанням набору функціональних тестів, а саме: стан білоксинтетичної функції печінки оцінювали за рівнем загального білка у сироватці крові за допомогою біуретової реакції, показники гемокоагуляції (час згортання крові) - за методом Альтгаузена, вміст фібриногену - методом Рутберга, протромбіновий час - за загальноприйнятими методиками (В.С. Камышников, 2000). Вплив мазі на функціональний стан печінки досліджували за рівнем церулоплазміну методом Ревіна (Ф.И. Комаров, 2001; В.В. Меньшиков, 2007; В.С. Камышников, 2000), можливу цитолітичну дію - за активністю аланін- та аспартатаміно-трансфераз методом Райтмана-Френкеля у сироватці крові (Ф.И. Комаров, Б.Ф. Коровкин и соавт., 2001). Вплив на монооксигеназну систему печінки оцінювали за пробою «медикаментозний сон» (80 мг/кг барбамілу внутрішньоочеревинно), зміна тривалості якого вказує на зміну активності мікросомальних оксигеназ (М.С. Гижларян, 1976).

Стан ліпідного обміну у лабораторних тварин оцінювали за вмістом загальних ліпідів і загального холестерину методом Лібермана-Бурхардта у сироватці крові. Рівень глюкози крові у щурів вимірювали глюкозооксидазним методом (В.С. Камышников, 2000, Я. Кольман, 2000).

Для оцінки можливого шкідливого впливу мазі «Тремулін-В2» на функціональний стан нирок була використана уніфікована методична схема, яка передбачає визначення діурезу, щільності сечі та її рН. Показники, що характеризують стан соле- (вміст хлоридів) та азотвидільної функції нирок (рівень сечовини за реакцією з диацетилмонооксимом) визначали у сироватці крові та сечі за допомогою наборів для біохімічного аналізу «BIO-LA-TEST» виробництва фірми «PLIVA - Laсhema Diagnostika s.r.o.», Чехія та «Філісіт-Діагностика», Україна.

Підготовку зразків для морфологічного дослідження проводили за загальноприйнятими в морфології методами (И.В. Завгородний, Р.О. Бачинский и соавт., 2009). Зрізи фарбували гематоксилін-еозином та пікрофуксином за методом Ван-Гізона (Х. Луппа, 1980; Д.С. Саркисов, 1996).

Огляд мікропрепаратів проводили під мікроскопом Micros 400. Мікрофотографування зображень здійснено цифровим фотоапаратом Nicon Col Pix 4500. Фотознімки обробляли на комп'ютері Pentium 2,4GHz за допомогою програми Nicon View 5.

Оцінку можливих сенсибілізуючих властивостей мазі, що досліджувалась, проводили методом нашкірних аплікацій на мурчаках самцях (Г.М. Бутенко, О.П. Терешина та співавт., 2002). Місцевоподразнювальну дію мазі визначали відповідно до «Методичних рекомендацій по доклінічному вивченню місцевоподразнювальної дії лікарських засобів» на кролях (А.П. Викторов, В.И. Мальцев, 2007; В.М. Коваленко, А.Г. Ципкун та співавт., 2007).

Усі експериментальні дані оброблялись методом варіаційної статистики. Для отримання статистичних висновків використовували параметричні (критерій Ст'юдента, ANOVA, критерій Н'юмана-Кейлса) та непараметричні (критерії Крускала-Уолліса та Манна-Уітні з поправкою Бонфероні) методи аналізу. Прийнятий рівень значущості р<0,05. Для статистичної обробки даних використовували стандартний пакет програм «Statistica 6.0» (С.Н. Лапач, А.В. Чубенко и соавт., 2002).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вивчення фармакологічних властивостей зразків мазей ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін». Проведено порівняння ефективності 8 зразків мазі «Тремулін» з різним вмістом ліпофільного комплексу з кори осики хлороформної або хладонової витяжок (різною концентрацією діючих речовин) на основі аналізу ступеня їх протизапальної дії (табл. 2).

Зразки мазі «Тремулін» проявили антиексудативну дію різного ступеню виразності. Максимум антиексудативної активності вказаних зразків спостерігався через 3 години після ін'єкції карагеніну. Найвищу активність проявили мазі «Тремулін-А2» (63%) та «Тремулін-В2» (67%), які перевищували за ефективністю референс-препарат (30%), що дозволяє прогнозувати подібні переваги в умовах клінічної практики. Поряд з цим всі зразки мазі «Тремулін» виявили слабку активність при запаленні, викликаному зимозаном та формаліном, що вказує на здатність зразків мазі «Тремулін» пригнічувати синтез простагландинів, при незначному впливі на синтез і вивільнення лейкотрієнів (табл. 2).

Разом з вираженою антиексудативною дією, мазі «Тремулін» спричиняють вплив на проліферативну фазу запалення. Застосування всіх зразків мазей призводило до вірогідного зниження маси сухої грануляційно-фіброзної тканини. Найбільш виражена ця властивість була зареєстрована у мазі «Тремулін-В2», що сприяла зниженню маси грануляційно-фіброзної тканини в 1,4 рази по відношенню до контрольної патології та перевищувала цю властивість у препарата порівняння в 1,2 рази (табл. 2).

В рамках скринінгового дослідження також було вивчено антимікробну дію зразків мазі «Тремулін», що визначали за діаметрами зон затримки росту мікроорганізмів. Мазі «Тремулін» проявили достатньо високу антимікробну активність у відношенні S. aureus, E. coli, B. subtillis, P. aeruginosa та високу протигрибкову дію до C. albicans, що перевищувало активність референс-препарату - мазі «Вундехіл» на 35-40%. Найбільшу активність проявили зразки мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» (табл. 2).

Антимікробна активність зразків мазі «Тремулін» забезпечується за рахунок БАР (хлорофілів, флавоноїдів), що входять до складу ліпофільних комплексів з кори осики (Н.В. Бородина, 2004; Н.В. Игнатов, 2002; І.С. Чекман, 2000; C.L. Si, 2009; V.A. Isidorov, M. Brozowska, 2008; K. Hartonen, J. Parshintsev, 2007) та ПЕО основи (И.М. Перцев, С.А. Гуторов и соавт., 2002).

Таблиця 2

Результати досліджень з антиексудативної, антипроліферативної та антимікробної активностей зразків мазі «Тремулін»

Зразки мазей, що досліджувались	Показники
	Антиексудативна активність	Антипролі-феративна активність	Антимікробна активність (метод дифузії в агар), мм
	на моделі карагенінового набряку, %	на моделі формалінового набряку, %	на моделі зимозанового набряку, %	на моделі «ватної гранульоми», %	S. aureus	E. coli	B. subtillis	P. aeruginosa	C. albicans
Мазь «Тремулін-А1»	59	18	7	21,4	18±0,1*	18±0,3*	18±0,4*	18±0,3*	18±0,2*
Мазь «Тремулін-В1»	42	20,5	8	25,5	18±0,1*	18±0,3*	18±0,4*	18±0,3*	18±0,2*
Мазь «Тремулін-А2»	63	27	34	24,3	21±0,2*	21±0,3*	21±0,2*	20±0,2*	21±0,2*
Мазь «Тремулін-В2»	67	23	29	27,5	21±0,2*	21±0,3*	21±0,2*	20±0,2*	21±0,2*
Мазь «Тремулін-А5»	33	13	12	20,0	21±0,4*	19±0,2*	19±0,2*	20±0,3*	18±0,4*
Мазь «Тремулін-В5»	38	11,5	13	26,9	21±0,4*	19±0,2*	19±0,2*	20±0,3*	18±0,4*
Мазь «Тремулін-А10»	36	4	7	18,5	21±0,1*	20±0,2*	20±0,3*	21±0,3*	19±0,4*
Мазь «Тремулін-В10»	44	3	11	27,3	21±0,1*	20±0,2*	20±0,3*	21±0,3*	19±0,4*
Мазь «Вундехіл»	28	20	30	17	13±0,4	13±0,2	14±0,4	13±0,4	13±0,3

Примітка.

^* - відхилення достовірне по відношенню до контрольної патології, р<0,05.

Для подальших поглиблених досліджень згідно отриманих результатів нами були обрані мазі «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» за показниками протизапальної та антимікробної активності.

Поруч з вивченням антиесудативної дії, певна увага в наших дослідженнях була присвячена вивченню анальгетичної дії мазей «Тремулін-А2» і «Тремулін-В2». В ході досліджень анальгезуючої активності на моделі ноцицептивної стимуляції оцтовою кислотою встановлено, що мазь «Тремулін-В2» найбільш виражено інгібувала больову реакцію у дослідних тварин (36,8%) і перевищувала за ефективністю мазь «Вундехіл» (30,5%), але поступалася за активністю референс-препарату -гелю диклофенака натрія 1% (42,9%).

Вивчення специфічної дії нових мазей ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін». Дослідження активності ранозагоювальних засобів передбачає вивчення здатності препарату прискорювати процеси репарації. Враховуючи те, що етіологія ранового процесу різноманітна, була вивчена ранозагоювальна активність мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» на моделях різаної, плоскосної та опікової рани, які дозволяють в короткий строк оцінити вплив засобу на швидкість формування грануляційної тканини та епітелізацію рани.

Одним з найбільш чутливих методів вивчення загоєння лінійних різаних ран, які об'єктивно віддзеркалюють динаміку гістогенезу ранових структур та метаболічних реакцій, є ранотензіометрія.

Швидкість та міцність зрощення ранових країв обумовлені складним комплексом біологічних процесів у рані і, в першу чергу, проліферацією елементів сполучної тканини, які забезпечують консолідацію рани. Показники механічної міцності зрощення країв рани знаходяться у прямій залежності від вказаних процесів і тому об'єктивно та адекватно відтворюють процес розвитку останніх (C.S. Gomes, 2006; В.А. Лищук, 2002).

Результати ранотензіометрії продемонстрували достовірне збільшення міцності післяопераційного рубця в групах лікованих тварин. Отримані дані свідчать про виражену репаративну активність зразків мазі «Тремулін-В2», застосування якої приводило до збільшення міцності післяопераційного рубця асептичних ран у порівнянні з контролем. Так, на 5 добу досліду репаративна активність під впливом мазі «Тремулін-В2» становила 52%, а на 7 добу - 56%, що вірогідно перевищувало активність препарату порівняння мазі «Вундехіл» - 34% та 37% відповідно. Ранозагоювальний ефект мазі «Тремулін-А2» знаходився на рівні референс-препарату (табл. 3).

Вміст нуклеїнових кислот у тканинах є одним з об'єктивних критеріїв перебігу ранового процесу, оскільки вони беруть участь у діленні клітин, біосинтезі білка та регуляції білкового обміну. Тому було вивчено вплив мазі «Тремулін-В2» на синтез нуклеїнових кислот на моделі лінійної різаної рани шкіри щурів, оскільки вона показала найбільш виражену репаративну активність (табл. 4).

У ході досліджень встановлено, що мазь «Тремулін-В2» здатна активізувати репаративні процеси на внутрішньоклітинному рівні, що підтверджено вірогідним збільшенням рівня нуклеїнових кислот у гомогенаті тканин шкірної рани у порівнянні з тваринами контрольної групи на 5 добу експерименту: РНК - на 35%, ДНК - на 45%.

Таблиця 3

Репаративна активність мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» у дозі 0,5 г/кг на моделі лінійних різаних асептичних ран у білих щурів, n=12

Умови досліду	5 діб	7 діб
	Міцність рубця, умов. од.	Репаратив-на актив-ність, %	Міцність рубця, умов. Од.	Репаратив-на актив-ність, %
Контрольна патологія	343,20±42,10	-	573,33±28,24	-
Мазь «Тремулін-А2»	447,20±27,16*	32	802,00±76,70*	40
Мазь «Тремулін-В2»	522,30±41,44*	52	895,00±50,44*	56
Мазь «Вундехіл» (0,5 г/кг)	459,90±28,00*	34	785,50±59,53*	37

Примітки:

1. ^* - відхилення достовірне по відношенню до контрольної патології, р<0,05;

2. n - кількість тварин у дослідних группах.

Таблиця 4

Вплив мазі «Тремулін-В2» на синтез нуклеїнових кислот при загоюванні асептичних різаних ран шкіри у щурів на 5 добу експерименту, n=6

Умови досліду	ДНК у гомогенаті шкірної рани (мкг/мл)	РНК у гомогенаті шкірної рани (мкг/мл)
Контрольна патологія	19,33±0,47	22,98±0,99
Мазь «Тремулін-В2» (0,5 г/кг)	28,18±0,16*	31,01±0,47*
Мазь «Вундехіл» (0,5 г/кг)	24,20±0,04	26,74±0,33

Примітки:

1. ^* - відхилення достовірне по відношенню до контролю, р<0,05;

2. n - кількість тварин у дослідних группах.

Дані морфологічного дослідження ранового каналу асептичних лінійних різаних ран також вказують на прискорення процесу репарації новоутвореної тканини та більш виразне колагеноутворення під впливом мазі «Тремулін-В2», ніж при застосуванні референс-препарата.

Таким чином, за результатами ранотензіометрії, потужністю впливу на процес дозрівання (міцність) новоутвореної тканини в рановому каналі та впливу на синтез нуклеїнових кислот, мазь «Тремулін-В2» випереджає препарат порівняння мазь «Вундехіл».

Враховуючи широкий спектр антимікробної дії мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» в дослідах in vitro, у тому числі по відношенню до стафілокока золотавого (S. aureus), наступним етапом нашої роботи стало вивчення їх лікувальної дії на моделі гнійної рани стафілококової етіології.

В умовах інфікованої рани процеси її консолідації уповільнювались. Найбільш виражену репаративну активність спостерігали під впливом мазі «Тремулін-В2». Так, при її застосуванні на 5 добу досліду репаративна активність становила 30%, а на 7 добу - 41%, що перевищувало активність референс-препарату рослинного походження мазі «Вундехіл» - 17% та 18% відповідно, але поступалося активності синтетичного препарату на основі антибіотика мазі «Левомеколь» - 48% та 52%, відповідно. Репаративна активність мазі «Тремулін-А2» була трохи вища за препарат порівняння мазь «Вундехіл» - 19% та 21% відповідно на 5 та 7 добу експерименту (табл. 5).

Таблиця 5

Репаративна активність мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2»

у дозі 0,5 г/кг на моделі лінійних різаних інфікованих ран у щурів, n=12

Умови досліду	5 діб	7 діб
	Міцність рубця, умов. од.	Репаратив-на актив-ність, %	Міцність рубця, умов. од.	Репаратив-на актив-ність, %
Контрольна патологія	392,10±22,10	-	621,23±27,29	-
Мазь «Тремулін-А2»	466,59±47,16	19	751,69±46,40	21
Мазь «Тремулін-В2»	509,73±31,43*	30	875,93±31,44*/**	41
Мазь «Вундехіл» (0,5 г/кг)	454,84±18,63	17	733,05±29,63	18
Мазь «Левомеколь» (0,5 г/кг)	580,30±22,55*	48	944,27±32,91*	52

Отримані результати узгоджуються з даними літератури щодо антибактеріальної активності препаратів з кори осики (Н.В. Бородіна, В.М. Ковальов та співавт., 2006; Н.В. Деркач, В.А. Волковой, 2002), а вибір гідрофільної основи в мазях, що досліджуються, приводить до підсилення антимікробного ефекту, протизапальних та ранозагоювальних їх властивостей (Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев и соавт., 2002).

Застосування мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» сприяло скороченню термінів загоєння плоскосних ран. У тварин, лікованих зразками мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2», повне загоєння ран наступало в середньому через 16-17 діб; для порівняння - в контрольній групі остаточне загоєння відбувалось через 20-21 добу, в групі тварин лікованих препаратом порівняння маззю «Вундехіл» - через 18-19 діб.

Найбільшу ранозагоювальну дію на моделі плоскосної рани проявила мазь «Тремулін-В2», під впливом якої відбувалась інтенсифікація процесів регенерації шкіри за рахунок виникнення, розвитку, дозрівання грануляційної тканини та диференціювання її у сполучну на 4 доби раніше, ніж в контрольній групі, та на 2 доби раніше, ніж в групі тварин, лікованих референс-препаратом, що підтверджено планіметричними та морфологічними показниками.

Наступним етапом наших досліджень було вивчення репаративної активності мазей на моделі опікової рани, що дозволило наочно простежити за їх впливом на швидкість загоєння опіків середнього ступеня. Застосування мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2» сприяло скороченню строків загоєння опікових ран на 2 та 3 доби відповідно, в порівнянні з групою контрольної патології, та на 2 доби в порівнянні з референс-препаратом. Мазь «Тремулін-В2» найбільш виразно стимулювала репаративну регенерацію шкіри при її термічному пошкодженні, перевершуючи за ефективністю препарат поріняння мазь «Вундехіл».

Спираючись на отримані дані, можна зробити висновок, що мазь «Тремулін-В2» проявляє найбільш виражену лікувальну ефективність за показниками, які вивчались. Тому її було обрано для дослідів з вивчення протизапальної дії на моделі простого неалергічного контактного дерматиту, викликаного аплікаціями скипидару. Встановлено, що мазь «Тремулін-В2» проявляє протизапальну активність на рівні препарату порівняння мазі «Вундехіл». При цьому, у експериментальних тварин на 23 добу досліду реєстрували достовірне зменшення товщини шкірної згортки (майже до вихідних значень), відмічали зниження рівня лейкоцитів у периферичній крові, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) і кількості ЦІК, що свідчить про зменшення запального процесу під впливом мазі, що досліджувалась (табл. 6).

Таблиця 6

Вплив мазі «Тремулін-В2» на ступінь дерматиту у щурів, викликаного скипидаром, n=6

Показник	Групи тварин	Термін спостереження
		13 доба досліду	23 доба досліду
Інтенсивність ураження шкіри, бали	Контрольна патологія	3,170,40	1,830,48
	Мазь «Тремулін-В2»	3,00,26	0,330,21*
	Мазь «Вундехіл»	2,830,48	0,830,31
Товщина шкірної згортки, мм	Контрольна патологія	3,880,29	3,050,08
	Мазь «Тремулін-В2»	4,250,26	2,170,12*
	Мазь «Вундехіл»	4,370,22	2,370,17*

Примітки:

1. ^* - відхилення достовірне по відношенню до контрольної патології, р<0,05;

2. n - кількість тварин у дослідних группах.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про виражені протизапальні, антимікробні та ранозагоювальні властивості мазей «Тремулін-А2» та «Тремулін-В2». Встановлено, що найбільш виражену лікувальну ефективність за усіма вивчаємими показниками виявляє мазь «Тремулін-В2», тому її обрано для подальших поглиблених фармакологічних досліджень.

Токсикологічні властивості нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін-В2». До нових лікарських препаратів висуваються підвищені вимоги щодо їх нешкідливості, що обумовило вивчення гострої токсичності мазі «Тремулін-В2» на щурах та мишах.

Відсутність летальних токсичних ефектів при застосуванні мазі «Тремулін-В2» у максимальних дозах при одноразовому нашкірному нанесенні та внутрішньошлунковому введенні щурам та мишам (25000 мг/кг та 15000 мг/кг відповідно) дозволило віднести її згідно класифікації К.К. Сидорова, що рекомендована ДФЦ МОЗ України, до VІ класу токсичності - відносно нешкідливі речовини (О.В. Стефанов, 2001; И.Б. Березовская, 2003).

Результати комплексного дослідження хронічної токсичності мазі «Тремулін-В2» та її основи при тривалому місцевому застосуванні в умовно терапевтичних дозах вказують на відсутність несприятливого впливу мазі на функції життєво важливих органів та систем організму лабораторних тварин (щурів та кролів), а саме: не впливає на загальний стан, поведінку тварин та динаміку маси їх тіла; не змінює функції серцево-судинної системи; не спричиняє негативної дії на систему периферичної крові; не викликає змін функції печінки та нирок; не призводить до гістоморфологічних змін у внутрішніх органах тварин.

Дослідження специфічної токсичної дії мазі «Тремулін-В2» показали відсутність ознак сенсибілізації та місцевоподразнювальної дії, що є важливим критерієм для лікарських засобів, призначених для нашкірного застосування.

Таким чином, в результаті проведеного фармакологічного дослідження зразків мазі «Тремулін», створених на основі ліпофільного комплексу з кори осики хлороформної та хладонової витяжок, була доведена більш висока активність препаратів на основі хладонової витяжки.

Можна передбачити, що зразки мазі «Тремулін» на основі ліпофільного комплексу з кори осики хладонової витяжки містять компоненти екстрагованих біологічно активних речовин, які проявляють значно вищу лікувальну дію, порівняно з мазями на основі хлороформної витяжки.

Серед зразків мазей «Тремулін» на основі ліпофільного комплексу з кори осики хладонової витяжки найбільш ефективною за отриманими показниками активності виявилась мазь «Тремулін-В2» (ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 2,0; ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 у співвідношенні 3:7), яка стимулює регенеративні процеси в рані, сприяє росту грануляцій та прискорює епітелізацію. Її застосування забезпечує захист грануляційної тканини від вторинної інфекції та пригнічує вегетуючу в рані мікрофлору, має виразну протизапальну дію. Комплексна фармакологічна активність і відсутність токсичних проявів у експерименті дозволяють рекомендувати нову ранозагоювальну мазь «Тремулін-В2» для подальшого доклінічного та клінічного вивчення як засіб для лікування гнійних, опікових, різаних ран та запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено експериментальне обгрунтування створення, подальшого доклінічного та клінічного вивчення, а також впровадження у медичну практику нової вітчизняної мазі на основі ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін-В2» в якості протизапального та репаративного засобу, призначеного для лікування гнійних, опікових, різаних ран та запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу.

1. За вираженістю протизапальної активності найбільш перспективною обрана мазь на основі ліпофільного комплексу з кори осики хладонової витяжки «Тремулін-В2»: ліпофільний комплекс з кори осики (хладонова витяжка) - 2,0; комбінована поліетиленоксидна основа (ПЕО-400, ПЕО-1500 у співвідношенні 3:7) - до 100,0.

2. Мазь «Тремулін-В2» виявила найбільш виражену антиексудативну активність - 67% в умовах карагенінового набряку, яка реалізується шляхом впливу на процеси ексудації опосередковані простагландинами, та антипроліферативну активність - сприяла зниженню маси грануляційно-фіброзної тканини в 1,4 рази по відношенню до контрольної патології.

3. В умовах in vitro встановлено широкий спектр антимікробної активності зразків мазі «Тремулін» на основі хлороформної та хладонової витяжок. Чутливість до об'єктів, що досліджувалися, виявляють культури S. aureus, E. coli, B. subtillis, P. aeruginosa, C. аlbicans. Найбільшу активність проявила мазь «Тремулін-В2» - діаметр затримки росту мікроорганізмів навколо лунки від 18,0 до 21,0 мм, що перевищує дію мазі «Вундехіл» - 13,0-14,0 мм.

4. Мазь «Тремулін-В2» проявила анальгетичну активність - 36,8%, яка перевищувала активність препарату порівняння природного походження мазі «Вундехіл» - 30,5%, поступаючись референс-препарату синтетичного походження гелю диклофенака натрія 1% - 42,9%.

5. Застосування мазі «Тремулін-В2» збільшувало міцність післяопераційного рубця асептичних ран у порівнянні з контролем на 7 добу на 56%; інфікованих ран - на 44%, перевищуючи активність мазі «Вундехіл», але поступаючись мазі «Левомеколь», та активізуючи репаративні процеси на внутрішньоклітинному рівні. Використання мазі «Тремулін-В2» сприяло скороченню термінів загоєння плоскосних та опікових ран на 4 доби, відповідно у порівнянні з контрольною групою та на 2 доби у порівнянні з референс-препаратом. На моделі контактного дерматиту активність мазі «Тремулін-В2» знаходилась на рівні препарата порівняння мазі «Вундехіл».

6. За значеннями LD₅₀ мазь «Тремулін-В2» належить до VІ класу токсичності - відносно нешкідливі речовини. При тривалому застосуванні мазь «Тремулін-В2» не виявляє токсичного впливу на функції життєво важливих органів та систем організму дослідних тварин.

7. Мазь «Тремулін-В2» не чинить сенсибілізуючої та місцевоподразнювальної дії.

8. Висока лікувальна ефективність та нешкідливість мазі «Тремулін-В2» дозволяє рекомендувати її для подальшого доклінічного та клінічного вивчення, а також впровадження у медичну практику як оригінального ранозагоювального засобу для лікування гнійних, опікових, різаних ран і запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кучинська І. В. Визначення гострої токсичності та ефективної дози ліпофільного комплексу кори осики / І. В. Кучинська, В. А. Волковой // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2009. - № 4 (11). - С. 26-31. (Особистий внесок здобувача: проведення експерименту, аналіз отриманих даних та написання статті).

2. Фармакологическое изучение новой мази липофильного комплекса из коры осины / В. В. Альхуссейн, И. В. Кучинская, В. А. Волковой, Н. В. Решетняк, Н. В. Бородина // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2009. - Т. 18, № 3. - С. 515-521. (Особистий внесок здобувача: проведення експерименту, аналіз отриманих даних та написання статті).

3. Кучинська І. В. Ефективність мазі з ліпофільним комплексом кори осики при контактному дерматиті у щурів / І. В. Кучинська // Запорожский медицинский журнал. - 2010. - Т. 12, № 1. - С. 72-74. (Особистий внесок здобувача: проведення експерименту, аналіз отриманих даних та написання статті).

4. Волковой В. А. Використання субстанції рослинного походження ліпофільного комплексу з кори осики для розробки лікарського засобу протизапальної та репаративної дії при лікуванні ран шкіри (інформаційний лист) / В. А. Волковой, І. В. Кучинська, В. В. Альхуссейн. - К: Укрмедпатентінформ, 2009. - 4 с. (Особистий внесок здобувача: частина експериментальних досліджень, підготовка інформаційного листа до друку).

5. Вивчення протимікробної активності нової мазі з кори осики / В. А. Волковой, І. В. Кучинська, А. О. Сілаєв, В. В. Альхуссейн // Лекарства-человеку Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств: тез. докл. Материалы ХХV Юбилейной науч.-практ. конф. с междунар. участием, г. Харьков, 19 марта 2008 г. - Х., 2008. - С. 33-34.

6. Протизапальна дія мазі з кори осики / І. В. Кучинська, В. А. Волковой, В. В. Альхуссейн, А. М. Рудник // Сьогодення та майбутнє фармації: тез. доп. Всеукраїнського конгр. м. Харків, 16-19 квітня, 2008 р. - Х., 2008. - С. 407.

7. Дослідження анальгетичної активності нової мазі з кори осики / І. В. Кучинська, В. В. Альхуссейн, Н. В. Решетняк, В. А. Волковой // Актуальні питання репродуктивної фармакології : тез. докл. Матеріалів І Міжнародної наук.-практ. конф. м. Харків, 28 жовтня 2008р. - Х., 2008. - С. 62.

8. Гращенкова О. Г. Вивчення репаративної дії нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики / О. Г. Гращенкова, І. В. Кучинська, В. А. Волковой // Актуальні питання створення нових лікарських засобів : тез. доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Харків, 23 квітня 2009 р. - Х., 2009. - С. 215.

9. Дульська Н. С. Вивчення шкірноподразнюючої дії нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики / Н. С. Дульська, І. В. Кучинська, В. А. Волковой // Актуальні питання створення нових лікарських засобів : тез. доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Харків, 23 квітня 2009 р. - Х., 2009. - С. 219.

10. Гращенкова О. Г. Дослідження сенсибілізуючої дії нових лікарських засобів / О. Г. Гращенкова, І. В. Кучинська, В. А. Волковой // Актуальні питання створення нових лікарських засобів : тез. доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, м. Харків, 21-22 квітня 2010 р. - Х., 2010. - С. 247.

АНОТАЦІЯ

Дисертація присвячена вивченню фармакологічної активності нових мазей на основі хлороформної та хладонової витяжок ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін». Вперше теоретично обгрунтована та експериментально доведена протизапальна, антимікробна, анальгетична, репаративна дії мазей, що досліджувались. Встановлено оптимальний склад мазі - «Тремулін-В2». Мазь «Тремулін-В2» проявила найвищу протизапальну активність, пригнічуючи асептичне запалення, викликане карагеніном, на 67% та достовірно знижувала масу сухої грануляційно-фіброзної тканини у 1,4 рази по відношенню до контрольної патології на моделі «ватної гранульоми», не поступаючись препарату порівняння мазі «Вундехіл». Мазь «Тремулін-В2» володіє антимікробною активністю відносно культур бактерій S. aureus, P. aeruginosa, B. subtillis, E. coli та грибів C. albicans.

Анальгетична активність мазі «Тремулін-В2» перевищувала активність препарату порівняння природного походження, але поступалася 1% гелю диклофенаку натрію (36,8%, 30,5%, 42,9% відповідно).

Застосування мазі «Тремулін-В2» приводило до збільшення міцності післяопераційного рубця в асептичних та інфікованих ранах - на 7 добу (56% та 44% відповідно), перевершуючи активність мазі «Вундехіл», поступаючись мазі «Левомеколь». Її використання сприяло скороченню термінів загоєння плоскосних та опікових ран шкіри у порівнянні з контролем (на 4 та 3 доби відповідно) та референс-препаратом (на 2 доби).

В умовах модельної патології (простий неалергічний контактний дерматит) мазь проявила терапевтичну дію на рівні референс-препарату.

Мазь «Тремулін-В2» є «відносно нешкідливою», не чинить токсичної дії на органи та системи тварин при вивченні хронічної та специфічної токсичності.

Ключові слова: кора осики, ліпофільний комплекс, рановий процес, репаративна активність, протизапальна активність.

В диссертации приведены результаты изучения фармакологической активности новых мазей «Тремулин» в состав которых входит липофильный комплекс из коры осины хлороформной и хладоновой вытяжек. Проведено теоретическое обоснование и экспериментальное подтверждение противо-воспалительного, анальгетического, антимикробного, репаративного действия изучаемых мазей. Установлен оптимальный состав мази - образец «Тремулин-В2» на основе липофильного комплекса из коры осины хладоновой вытяжки (липофильный комплекс из коры осины (хладоновая вытяжка) - 2,0; ПЕО-400, ПЕО-1500 - до 100,0 в соотношении 3:7).

Антиэкссудативное действие мазей «Тремулин» изучено на трех моделях асептического воспаления, вызванного каррагенином, формалином, зимозаном. Установлено, что наибольшую противовоспалительную активность проявляет мазь «Тремулин-В2», которая максимально угнетала экспериментальный отек, вызванный каррагенином, до 67% при эффекте мази «Вундехил» - до 30%. В то же время образцы мази «Тремулин» проявили слабую активность в очаге воспаления, вызванном формалином и зимозаном.

На модели «ватной гранулёмы» наиболее выраженная антипролиферативная активность зарегистрирована у мазей «Тремулин-А2» и «Тремулин-В2». Под влиянием указанных образцов наблюдали достоверное снижение массы сухой грануляцонно-фиброзной ткани в 1,3 и 1,4 раза соответственно, мази «Вундехил» - в 1,2 раза по отношению к контрольной патологии.

Антимикробное действие исследуемых мазей изучали методом диффузии в агар (метод «колодцев»), которое активно проявилось относительно культур бактерий S. aureus, P. aeruginosa, B. subtillis, E. coli и грибов C. albicans. Диаметр задержки роста варьировал от 20,0 мм до 21,0 мм, превышая препарат сравнения мазь «Вундехил» (13,0-14,0 мм).

В исследованиях по изучению противовоспалительной и антимикробной активности образцы мазей «Тремулин-А2» и «Тремулин-В2» проявили наиболее выраженную активность и были выбраны для дальнейшего их изучения.

Влияние «Тремулин-А2» и «Тремулин-В2» на периферическую ноцицептив-ную систему изучали на модели «уксуснокислых корчей» у крыс. Анальгезирующая активность образца мази «Тремулин-В2» была наиболее выражена (36,8%) и превосходила по активности препарат сравнения природного происхождения мазь «Вундехил» (30,5%), но уступала гелю диклофенака натрия 1% (42,9%).

...