Фармакологічне дослідження сухого екстракту з листя абрикоса звичайного

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

615.014/.015.3:582.711.713:581.45-06:616.36-002-099

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

фармакологічне дослідження сухого екстракту з листя абрикоса звичайного

14.03.05 - фармакологія

Штробля Анжела Ласлівна

Харків - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в державному вищому навчальному закладі «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського» МОЗ України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Фіра Людмила Степанівна,

Державний вищий навчальний заклад

«Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я.Горбачевського» МОЗ України,

завідувач кафедри фармації Навчально-наукового

інституту післядипломної освіти

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Дроговоз Світлана Мефодіївна,

Національний фармацевтичний університет

МОЗ України (м. Харків),

професор кафедри фармакології доктор медичних наук, професор

Волощук Наталія Іванівна,

Вінницький національний медичний університет

імені М.І.Пирогова МОЗ України,

професор кафедри фармакології

Захист відбудеться « __»________________2013 р. о _______на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03

при Національному фармацевтичному університеті МОЗ України

за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера,4)

Автореферат розісланий «___» _____________ 2013 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 64.605.03

д.фарм.н., проф. Т. С. Сахарова

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ - аланінамінотрансфераза;

АсАТ - аспартатамінотрансфераза;

БАД - біологічно активна добавка;

ВГ - відновлений глутатіон;

ВРО - вільнорадикальне окиснення;

2,4-ДНФГ - динітрофенілгідразони;

ДЕЦ - державний експертний центр;

ЕП - еритроцитарниий індекс інтоксикації;

КФК - креатинфосфокіназа;

КТ - каталаза;

ЛД - летальна доза;

ЛДГ - лактатдегідрогеназа;

ЛФ - лужна фосфатаза;

МСМ - молекули середньої маси;

ТБК - тіобарбітурова кислота;

СЕЛА - сухий екстракт з листя абрикоса;

СОД - супероксиддисмутаза;

ЦП - церулоплазмін.

АНОТАЦІЯ

Штробля А.Л. Фармакологічне дослідження сухого екстракту з листя абрикоса звичайного. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 -- фармакологія. - Національний фармацевтичний університет МОЗ України, Харків, 2013.

Дисертаційна робота присвячена фармакологічному дослідженню сухого екстракту з листя абрикоса звичайного.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що сухий екстракт з листя абрикоса звичайного належить до VI класу токсичності - «нешкідливих речовин».

В експерименті на щурах з тетрахлорметановим гепатитом встановлена умовнотерапевтична доза - 70 мг/кг маси тварин.

Встановлено, що сухий екстракт з листя абрикоса звичайного володіє антиоксидантними, гепатопротекторними, кардіопротекторними властивостями. Механізм реалізації фармакологічних ефектів сухого екстракту з листя абрикоса звичайного насамперед пов'язаний з його антиоксидантними властивостями, що підтверджується пригніченням процесів перекисного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків, зменшенням проникності плазматичних мембран гепатоцитів та кардіоцитів, зменшенням ендогенної інтоксикації та відновленням показників системи антиоксидантного захисту.

Проведені дослідження підтверджують перспективність впровадження сухого екстракту з листя абрикоса звичайного як гепатопротекторного та кардіо-протекторного засобу.

Ключові слова: листя абрикоса звичайного, сухий екстракт, токсичний гепатит, адреналінове ушкодження міокарду, антиоксидантна активність, гепатопротекторна активність, кардіопротекторна активність.

АННОТАЦИЯ

Штробля А.Л. Фармакологическое исследование сухого экстракта из листьев абрикоса обыкновенного. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05 -- фармакология. - Национальный фармацевтический университет МОЗ Украины, Харьков, 2013.

Диссертация посвящена выяснению антиоксидантных, гепатопротекторных, кардиопротекторных и мембранопротекторных свойств экстракта из листьев абрикоса обыкновенного в эксперименте на животных с моделируемыми токсическими поражениями печени и сердца.

На животных обоих полов доказано, что сухой экстракт из листьев абрикоса обыкновенного является нетоксичным по классификации токсичности веществ К.К. Сидорова и относится к VI классу токсичности «безвредные вещества» (ЛД50> 15000 мг / кг).

В эксперименте на крысах с тетрахлорметановым гепатитом установлена условно терапевтическая доза экстракта - 70 мг / кг массы животных.

Исследуемый экстракт в дозе 70 мг / кг не проявляет ульцерогенного, местно-раздражающего и аллергенного действий.

Установлена противовоспалительная активность экстракта из листьев абрикоса обыкновенного на модели карагенинового отека у крыс, которая наиболее проявляется на 3-ем часу развития воспаления.

Впервые показано, что в условиях острого тетрахлорметанового поражения печени сухой экстракт из листьев абрикоса обыкновенного проявляет антиоксидантные, гепатопротекторные и мембраностабилизирующие свойства, что подтверждается угнетением процессов перекисного окисления липидов и окислительной модификации белков. Под влиянием исследуемого экстракта снижается содержание ТБК-активных продуктов и 2,4-динитрофенилгидразонов как в сыворотке крови, так и в печени пораженных животных. Это приводит к уменьшению степени цитодеструктивных процессов и восстановлению функциональной активности гепатоцитов, на что указывает уменьшение активности аминотрансфераз и щелочной фосфатазы в сыворотке крови и увеличение этих показателей в печени крыс. Использование экстракта из листьев абрикоса способствует нормализации процессов желчеобразования и желчевыделения после отравления крыс тетрахлорметаном, что сопровождается увеличением скорости секреции желчи и ее обьема, восстановлению активности процессов микросомального окисления, на что указывает сокращение длительности гексеналового сна.

Доказано, что при поражении миокарда повышенными дозами адреналина экстракт из листьев абрикоса обыкновенного тормозит развитие процессов свободнорадикального окисления в сердечной мышце, активирует показатели системы антиоксидантной защиты, в частности отмечается повышение активности супероксиддисмутазы, каталазы и содержания восстановленного глутатиона в исследуемых тканях. Это приводит к снижению уровня эндогенной интоксикации, маркерами которой есть молекулы средней массы. При использовании экстракта отмечается уменьшение проницаемости плазматических мембран кардиоцитов, что подтверждается снижением активности аспартатаминотрансферазы, креатинфосфо-киназы и лактатдегидрогеназы в сыворотке крови и повышением их в миокарде.

Сухой экстракт из листьев абрикоса обыкновенного рекомендуется для использования при острых токсических поражениях печени и миокарда с целью угнетения активированных свободнорадикальных процессов, снижения эндогенной интоксикации и восстановления показателей системы антиоксидантной защиты.

Проведенные исследования указывают на целесообразность дальнейшего доклинического и клинического изучения новых отечественных, высоко-эффективных и малотоксичных средств с целью внедрения их в медицинскую практику как антиоксидантных, гепато- и кардиопротекторных средств.

Ключевые слова: листья абрикоса обыкновенного, сухой экстракт, токсический гепатит, адреналиновое повреждение миокарда, антиоксидантная активность, гепатопротекторная активность, кардиопротекторная активность.

SUMMARY

Stroblia A.L. Pharmacological studies of dry extract from the leaves of apricot usual. - The manuscript.

Thesis on the receipt of pharmaceutical sciences candidate scientific degree by the speciality 14.03.05 - pharmacology. - National University of Pharmacy, Kharkiv, 2013.

Thesis is devoted to the pharmacological research of the extract from the leaves of apricot usual.

The results of these studies suggest that the dry extract of the extract from the leaves of apricot usual belongs to the VI class toxicity harmless substances.

It is established that dry extract from the leaves of apricot usual has antioxidant, hepatoprotective, cardioprotective properties. The mechanism of the pharmacological effects of the dry extract of the leaves of apricot primarily related to its antioxidant properties, as evidenced by inhibition of lipid peroxidation and oxidative modification of proteins, reducing the permeability of the plasma membrane of hepatocytes and cardiocytes, a decrease of endogenous intoxication and recovery performance of the antioxidant defense.

The studies confirm the perspective of the implementation of the dry extract of the leaves of apricot as a hepatoprotective and cardioprotective agents.

Key words: the leaves of apricot usual, dry extract, toxic hepatitis, adrenal myocardial damage, myocardium damage, antioxidant activity, hepatoprotective activity, cardioprotective activity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні за останні 10 років відзначається суттєве підвищення чисельності людей із захворюваннями гепатобіліарної системи, серед яких на першому місці знаходяться інфекційні гепатити, а друге місце посідають токсичні ураження печінки (В.Г. Радченко, 2005; О.Я. Бабак, 2007, 2008). До ксенобіотиків, що надходять в процесі життєдіяльності до організму людини і тварин, і здатних зумовлювати ураження печінки, відносяться промислові отрути, пестициди, канцерогени, синтетичні лікарські речовини, хімічна продукція побутового призначення (D. Larrey, 2000; А.О. Буеверов, 2001; P.Muriel, 2008).

Патогенетично обґрунтованим у фармакотерапії гепатитів є використання так званих гепатопротекторів, що підвищують резистентність гепатоцитів до патологічних впливів, посилюють їх детоксикуючу функцію та сприяють відновленню порушених функцій (Л.Р. Королева, 2005; И. Микитин, 2007).

За останні роки значна увага приділяється процесам вільнорадикального окиснення (М.І. Колісник, 2009; K. Cheseman, 2009). При лікуванні захворювань, у патогенезі яких активація ПОЛ посідає чільне місце, високу ефективність виявляють засоби, що за рахунок антиоксидантних властивостей зменшують прояви оксидативного дисбалансу в клітинах, пригнічують ПОЛ, завдяки чому підвищують стабільність мембран усіх рівнів організації, сприяють нормалізації внутрішньоклітинного обміну та регресу патології (Г.А. Султанов, 2004; Ю.Н. Чернов, 2004; О. Данилова, 2008).

Показано, що в основі гепатопротекторних ефектів таких фітопрепаратів, як силібор, силібінін, легалон, есенціале (И.В. Большакова, 1998; С. Бурчинський, 2005; R. Saller, 2001) лежать їх антиоксидантна дія та стабілізація біомембран.

Останнім часом атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарду стали серйозною загрозою для населення нашої країни. Дослідженнями, які проведені останніми роками, встановлено, що в патогенезі захворювань міокарду важливу роль відіграє активація процесів вільнорадикального окиснення, які призводять до ушкодження та загибелі кардіоміоцитів (М.Р. Хара, 2002; М.Р. Хара, 2005). Виходячи з цього, в комплексній терапії серцевих захворювань рекомендують використовувати лікарські рослинні засоби з антиоксидантними властивостями, зокрема флавоноїдної природи (Т.С. Сахарова, 2003; В.Ф. Громовая, 2008).

Рослиною, що здавна використовується в офіцинальній, народній медицині та лікувальному харчуванні є абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris Lam.). Враховуючи багатий хімічний склад плодів, насіння (А.Ф. Лебеда, 2004; Г.Н. Липкан, 2006), а також листя, у якому виявлено значний вміст вільних цукрів, хлорофілів, полісахаридів, гідроксикоричних кислот, флавоноїдів, дубильних речовин та каротиноїдів (Л.В. Ленчик, 2011), його використовують при захворюваннях печінки, авітамінозах, анеміях та серцево-судинних та інших патологіях, в патогенезі яких лежать процеси ПОЛ. Широкий спектр біологічно-активних речовин (БАР) у листі абрикоса дозволяє рекомендувати створення на його основі нових перспективних лікарських засобів.

Звідси, актуальним є дослідження гепатопротекторних та кардіопротекторних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса звичайного з подальшим застосуванням його у гепатології та клініці серцево-судинних захворювань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової наукової теми кафедр фармацевтичної хімії, медичної біохімії та фармакології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського «Біохімічні механізми токсичності нано-частинок різної природи та інших антропогенних та біогенних токсикантів в біологічних системах» (№ держ. реєстрації 0112U000542), в якій автор є спів-виконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження було експериментально обгрунтувати доцільність створення на основі сухого екстракту з листя абрикоса лікарських засобів з антиоксидантною, кардіопротекторною та гепатопротекторною дією.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі :

1.Провести дослідження гострої та специфічних видів токсичності сухого екстракту з листя абрикоса звичайного.

2.Провести фармакологічний скринінг сухого екстракту з листя абрикоса та встановити його умовнотерапевтичну дозу на моделі токсичного ураження печінки. Визначити протизапальну активність сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі карагенінового набряку.

3. Дослідити антиоксидантну активність сухого екстракту з листя абрикоса в експерименті на тваринах з модельованим гострим тетрахлорметановим гепатитом.

4. Встановити гепатопротекторні властивості сухого екстракту з листя абрикоса та довести його ефективність за умов токсичного ураження печінки.

5. Встановити антиоксидантну активність сухого екстракту з листя абрикоса на моделі адреналінового ушкодження серця.

6. Вивчити мембраностабілізуючу дію екстракту з листя абрикоса в експерименті на тваринах при адреналіновій кардіопатії.

7. Дослідити вплив сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на структурну організацію печінки в умовах її токсичного ураження та розвиток цитодиструктивних процесів у міокарді після пошкодження його токсичними дозами адреналіну.

Об'єкт дослідження - фармакокорекція токсичних уражень печінки та кардіопатій ішемічного генезу.

Предмет дослідження - антиоксидантна, гепатопротекторна та кардіопротекторна активності сухого екстракту з листя абрикоса.

Методи дослідження: У роботі використані фармакологічні, біохімічні, гістологічні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропоновано для корекції токсичних уражень печінки та серця сухий екстракт з листя абрикоса звичайного. Вперше доведена нетоксичність даного фармакологічного препарату та встановлено, що екстракт відноситься до VІ класу токсичності - «нешкідливі речовини». Запропонована умовнотерапевтична доза сухого екстракту - 70 мг/кг маси тіла тварин. В експерименті на тваринах з модельованим гострим тетрахлорметановим гепатитом доведена ефективність сухого екстракту з листя абрикоса як гепатопротекторного засобу з антиоксидантними та мембрано-протекторними властивостями.

Вперше на моделі адреналінового ураження міокарду доведені кардіо-протекторні властивості екстракту, які реалізуються через антиоксидантний ефект, завдяки наявності в досліджуваному фармакологічному препараті значної кількості фенольних сполук та гідроксикоричних кислот.

За результатами досліджень отримано патент України на корисну модель №76327 «Спосіб корекції метаболічних порушень у міокарді» (від 25.12.2012).

Практичне значення одержаних результатів.

В результаті експериментальних досліджень виявлені антиоксидантні, гепатопротекторні, кардіопротекторні та мембраностабілізуючі властивості сухого екстракту з листя абрикоса звичайного, доведений високий профіль його безпеки, що визначає доцільність та надає можливості подальшого доклінічного та клінічного вивчення даного рослинного засобу.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у науково-педагогічний процес кафедри фармакології Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, кафедри фармацевтичних дисциплін Ужгородського національного університету, кафедри фармакології Національного фармацевтичного університету, кафедри фармакології з клінічною фармакологією Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.

За результатами роботи видано інформаційний лист (№ 145-2013 від 16.05.2013) «Якісне та кількісне визначення біологічно активних речовин екстракту абрикоса, що виявляє антиоксидантну активність».

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначено мету та завдання дослідження, розроблено методичні підходи до їх реалізації. Автор самостійно провела огляд наукової літератури за темою дисертації, обґрунтувала актуальність проблеми, виконала експериментальну частину, статистичний аналіз одержаних цифрових даних та їх узагальнення. Експериментальну частину роботи виконано на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.

У наукових працях, опублікованих у співавторстві, здобувачу належать систематизація матеріалу, проведення досліджень, статистична обробка, підготовка публікацій до друку.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались і обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології, присвяченої 90-річчю професора О.О. Столярчука «Клінічна та експериментальна фармакологія метаболічних коректорів, органо-протекція, доказова медицина» (Вінниця, 2010), науково-практичній конференції «Актуальні питання теоретичної медицини» (Суми, 2011), 71 Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю, присвяченій Дню науки «Сучасні аспекти медицини і фармації» (Запоріжжя, 2011), міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 2011), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів лікарських препаратів» (Тернопіль, 2011), науково-практичній конференції «ХI читання ім. В.В Подвисоцького» (Одеса, 2012), III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Хімія природних сполук» (Тернопіль, 2012 ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 5 статей у наукових журналах, включених з переліку фахових видань МОН України, 1 - у зарубіжному виданні, 6 тез у матеріалах конгресів та конференцій, отримано 1 патент, видано інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, списку літературних джерел, додатків. Роботу викладено на 186 сторінках машинописного тексту, ілюстровано 35 таблицями та 35 рисунками. Список використаних джерел налічує 236 найменувань, з них 43 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

сухий екстракт абрикос токсичний

Матеріали та методи дослідження. Матеріалом для фармакологічних і токсикологічних досліджень слугував сухий екстракт з листя абрикоса звичайного, виготовлений і наданий для досліджень за повного сприяння кафедри хімії природних сполук Національного фармацевтичного університету (завідувач кафедри проф. В.С. Кисличенко).

Фармакологічні дослідження виконані на 280 стандартизованих тваринах (258 щурах масою тіла 160-180 г, 3 кролях та 19 мурчаках), яких утримували на стандартному раціоні віварію ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського.

Дослідження ефективності сухого екстракту з листя абрикоса звичайного проводили на моделі токсичного ураження щурів: гострого тетрахлорметанового гепатиту (О.В. Стефанов, 2002), а також на моделі ураження міокарду адреналіном (О.О. Маркова, 1998).

Всі експерименти проводили у відповідності до «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей» (Страсбург, 1985) та «Правилами використання лабораторних тварин» (2003). Комісією з біоетики ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» (протокол №14 від 16.11.2012) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Для скринінгових досліджень використовували сухий екстракт з листя абрикоса звичайного на моделі жирової дистрофії печінки, яка виникає при введенні тетрахлорметану. Моделлю гострого токсичного ураження тварин слугувала інтоксикація тетрахлорметаном. Тетрахлорметан тварини отримували дворазово через день внутрішньочеревно у вигляді 50 % олійного розчину в дозі 1,0 мл/кг маси тварини, згідно з методичними рекомендаціями (О.В. Стефанов, 2002). Сухий екстракт з листя абрикоса вводили щурам внутрішньошлунково в дозах 50, 70, 100, 150 мг/кг маси тіла. Антиоксидантні властивості екстракту оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів (ТБК-АП) (И. Д. Стальная, 1977), активністю каталази (КТ) (М.А. Королюк и др., 1988), супероксиддисмутази (СОД) (В.С. Камышников, 2000; Є.С. Товстуха, 2003), вмістом відновленого глутатіону (G.L. Ellman, 1959) та вмістом церулоплазміну (ЦП) (І.Ф. Бєленічев, 2000).

Гепатопротекторну активність екстракту оцінювали за активністю аланін-амінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) (В.С. Камышников, 2000), лужної фосфатази (ЛФ) (Я.І. Гонський, 2001; Л.І. Шульга, 2011).

Після визначення умовнотерапевтичної дози екстракту проводили дослідження її фармакологічних властивостей. З цією метою після останнього введення тетрахлорметану піддослідним тваринам щоденно протягом 7-ми днів внутрішньошлунково вводили 70 мг/кг сухого екстракту з листя абрикоса, розведеного водою очищеною 1:10. Референс препаратом було обрано таблетки силібор (виробництва ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» (м. Харків), який вводили в дозі 50 мг/кг маси тварин у перерахунку на діючу речовину на 1 % крохмальній суспензії.

Евтаназію проводили з використанням тіопенталу натрію на 4-ту та 7-му доби від початку застосування екстракту та референс препарату.

Дослідженням піддавали гомогенат печінки, цільну кров та сироватку крові.

Поряд з фармакологічною активністю найважливішою характеристикою нових лікарських засобів є їх нешкідливість, що обумовило необхідність дослідження можливих токсичних властивостей екстракту з листя абрикоса. Вивчення гострої токсичності сухого екстракту проводили на щурах самцях та самках, яким внутрішньошлунково вводили даний фармакологічний препарат, використовуючи експрес-метод Т.В. Пастушенко та співавт. (1985) та В.Б. Прозоровського (1962). Клас токсичності, до якого належить сухий екстракт з листя абрикоса звичайного, визначали за класифікацією К.К. Сидорова (1973).

Дослідження місцевоподразнювальної дії сухого екстракту з листя абрикоса звичайного методом «кон'юктивальної проби» проводили на кролях шляхом внесення 1-ї краплі розчину препарату в кон'юктивальний мішок ока кролика. Реакцію слизової оболонки ока оцінювали в динаміці через 15 хвилин, 1 годину і 24 години після введення препарату (О.В. Стефанов, 2002).

Враховуючи інтрагастральне введення екстракту з листя абрикоса, досліджувався вплив його на слизову оболонку шлунка. Для цього екстракт вводили в дозі 70 мг/кг. Через 3 години всіх тварин знеживлювали, виймали шлунок і візуально, за допомогою лупи, досліджували стан слизової оболонки шлунку. Ульцерогенну дію оцінювали за кількістю локальних гіперемічних плям на слизовій оболонці шлунку (А.И. Андреева, 1978).

Дослідження алергенного ефекту сухого екстракту з листя абрикоса проводили на морських свинках шляхом дослідження слизової кон'юктиви та рогівки ока у тварин (О.В. Стефанов, 2002).

Протизапальну активність екстракту з листя абрикоса звичайного вивчали на моделі карагенінового набряку кінцівки щура (О.В. Стефанов, 2002).

Для гематологічних та імунологічних досліджень проби крові у морських свинок відбирали до початку експерименту, а також через 7 діб від початку досліджень.

Визначення загальної кількості лейкоцитів крові та лейкоцитарної формули проводили загальноприйнятими методами (В.С. Камышников, 2000).

Визначення фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів крові вивчали за методом Е. Кост та М. Стенко. В якості об'єкта фагоцитозу використовували суспензії Staphylococcus aureus (штам 209 Р).

Відомо, що ураження організму тварин тетрахлорметаном призводить до структурно-функціональних розладів печінки, що характеризується пригніченням її жовчовидільної та знешкоджувальної функцій. Наступним етапом дослідження було вивчення жовчовидільної функції печінки на моделі ураження тварин ССI4 (О.В. Стефанов, 2002) та вплив на неї екстракту з листя абрикоса звичайного. Як препарат порівняння використовували алохол (рослинний препарат, який проявляє жовчогінну активність) виробництва ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (м. Київ), в дозі 80,0 мг/кг маси тварин у перерахунку на діючу речовину, що є ефективною дозою (ЕD50) (О.В. Стефанов, 2002).

Для вивчення знешкоджувальної функції печінки нами була обрана модель гексеналового сну, яку змоделювали внутрішньоочеревинним введенням 60 мг/кг гексеналу (О.В. Стефанов, 2002). тваринам, ураженим тетрахлорметаном, та після застосування екстракту з листя абрикоса та силібору. Зміни активності моноокси-геназної системи реєстрували за тривалістю гексеналового сну у дослідних тварин.

Зміни у структурі печінки на 4-у та 7-у доби після розвитку тетрахлорметанового гепатиту та корекції екстрактом з листя абрикоса та силібором підтверджували гістологічними дослідженнями. Зразки органу фіксували в 10 %-му розчині формаліну, дегідратували у спиртах зростаючої концентрації та заливали у целоїдин-парафін за загальноприйнятими методиками. Зрізи фарбували гематоксиліном та еозином (Ю.И. Афанасьева, 1999). Огляд мікропрепаратів проводили під мікроскопом Mikros 400. Мікрофотографування мікроскопічних зображень виконували цифровим фотоапаратом Nikon Cool Pix 4500.

Кардіопротекторну дію сухого екстракту з листя абрикоса звичайного вивчали на моделі адреналінового ураження серця. Спричиняли гостру кардіоміопатію шляхом одноразового внутрішньом'язевого введення 0,18 %-го розчину адреналіну гідротартрату з розрахунку 1 мг/кг (О.О. Маркова, 1998).

Евтаназію тварин проводили з використанням тіопенталу натрію через 3, 24 та 48 год. від початку введення адреналіну.

Дослідженням піддавали сироватку крові та серце щурів.

При вивченні кардіопротекторної та антиоксидантної активностей досліджуваного екстракту як препарат порівняння використовували «Корвітин» виробництва ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (м. Київ) -напівсинтетичний лікарський засіб з антиоксидантною активністю який вводили внутрішньовенно. Значення дози препарату порівняння перераховували згідно з константами біологічної активності речовин відносно добової дози препарату для людини (Ю.Р. Рыболовлев и соавт., 1979).

Сухий екстракт з листя абрикоса тварини отримували в дозі 70 мг/кг маси тіла інтрагастрально.

В процесі виконання роботи були досліджені процеси ліпопероксидації та окисної модифікації білків, стан антиоксидантної системи та рівень ендогенної інтоксикації за даної патології. Для виявлення можливих мембранопротекторних властивостей сухого екстракту вивчалась ступінь проникності мембран кардіоцитів за активністю органоспецифічних ферментів міокарду - аспартатамінотрансферази (АсАТ) (В.С. Камышников, 2000), креатинфосфокінази (КФК) (И.В. Чуваев, 1993) та лактатдегідрогенази (А.Г. Соловьева и соавт., 2008).

Мембрано- та кардіопротекторні властивості екстракту підтверджували гістологічними дослідженнями міокарду після його ураження токсичними дозами адреналіну та застосування досліджуваного фармакологічного препарату в порівнянні з корвітином.

Результати експериментальних досліджень піддавали статистичному аналізу (С.Н. Лапач, 2000), який проводили з використанням критерію Стьюдента та обробляли методом варіаційної статистики за допомогою програми Statistica 6.0. Зміни вважали достовірними при р ? 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні нового лікарського засобу обов'язковою характеристикою є визначення показника ЛД50 (середньолетальна доза), як критерія гострої токсичності препарату. З метою визначення ЛД50 гостру токсичність сухого екстракту з листя абрикоса звичайного вивчали відповідно до методичних рекомендацій ДЕЦ МОЗ України на білих щурах обох статей за умов його одноразового внутрішньошлункового введення. Встановлено, що сухий екстракт з листя абрикоса за класифікацією токсичності речовин К.К. Сидорова належить до VI класу токсичності «нешкідливі речовини» при одноразовому внутрішньошлунковому введенні (ЛД50>15000 мг/кг).

При доклінічному вивченні нових лікарських засобів, призначених для перорального застосування, необхідним є дослідження їх впливу на стан слизової оболонки шлунка. Проведені дослідження підтвердили відсутність ульцерогенної дії досліджуваного екстракту.

Вивчення місцевоподразнювальних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса звичайного показало, що досліджувана лікарська форма не проявляє подразнювального ефекту при контакті зі слизовою оболонкою ока.

При виконанні кон'юнктивальної проби у морських свинок були відсутні ознаки алергічної запальної реакції на слизовій оболонці ока. Це вказує на відсутність сенсибілізувальної дії дослідного препарату.

Визначали імунотропність сухого екстракту з листя абрикоса у дослідах на морських свинках, які протягом 7 днів отримували досліджуваний фармакологічний препарат у дозі 70 мг/кг. Вивчали показники лейкограми. Останні залишалися в межах фізіологічних коливань, що свідчать про відсутність імунотоксичної дії у сухого екстракту з листя абрикоса.

Пероральне застосування екстракту в дозах 70 та 350 мг/кг не спричиняло негативного впливу на показники лейкоцитарної формули крові, а також проявляло стимулюючий вплив на фагоцитарну активність нейтрофілів крові морських свинок.

Для досліджень з визначення умовнотерапевтичної дози сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі тетрахлорметанового гепатиту обрали дози екстракту 150 мг/кг, 100 мг/кг, 70 мг/кг та 50 мг/кг маси тіла тварин.

Після введення в уражений тетрахлорметаном організм екстракту з листя абрикоса ми спостерігали зниження вмісту продуктів перекисного окиснення як у сироватці крові, так і в печінці дослідних тварин. Найбільш ефективний вплив на цей показник проявили дози екстракту 150 мг/кг та 100 мг/кг маси тіла. Після застосування дози 70 мг/кг для корекції окиснювальних процесів, ми відмітили позитивний вплив її на даний показник в обох досліджуваних тканинах. Вміст продуктів ліпопероксидації при застосуванні дози 70 мг/кг маси тіла знижувався у сироватці крові на 60 %, у печінці - на 20 % (р < 0,05) (рис. 1).



Рис. 1. Вміст ТБК-АП у сироватці крові та печінці тварин, уражених тетрахлорметаном та після застосування екстракту з листя абрикоса, %

Примітка.* - вірогідні зміни між контрольними та ураженими тваринами (р ? 0,05); ** - вірогідні відмінності між ураженими та лікованими тваринами (р ? 0,05).

Для відновлення функціонування ферментативної ланки антиоксидантної системи було використано екстракт з листя абрикоса звичайного в дозах 50 мг/кг, 70 мг/кг, 100 мг/кг та 150 мг/кг маси тіла щурів.

Достовірно підвищилась знижена після ураження тетрахлорметаном активність каталази в сироватці крові після застосування дози 70 мг/кг.

Нами вивчена активність амінотрансфераз у тварин контрольної та дослідної груп. Відомо, що ці ферменти є органоспецифічними для печінки і містяться в цитоплазмі гепатоцитів. Порушення проникності мембран останніх викликає підвищення їх активності в сироватці крові та зниження у печінці. Ефективний вплив на дані ензими проявила доза екстракту 70 мг/кг маси тіла. При її введенні до ураженого організму активність АлАТ в сироватці крові знизилась на 33 %, у печінці підвищилась на 11 %.

Проведені дослідження показали, що мінімально діючою дозою за умов тетрахлорметанового гепатиту є доза екстракту 70 мг/кг, яку можна рекомендувати як умовнотерапевтичну.

На моделі карагенінового набряку лапи щурів доведена протизапальна активність сухого екстракту з листя абрикоса у дозі 70 мг/кг, яка максимально проявлялась на 3-ій год. після розвитку запального процесу (62,4 %) і тривала до кінця експерименту. Очевидно, досліджуваний екстракт за наявності великої кількості поліфенольних сполук, пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення.

У дослідах з вивчення антиоксидантних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі гострого ураження щурів тетрахлоретаном встановлено, що після застосування екстракту в дозі 70 мг/кг маси тіла вміст ТБК-АП до кінця дослідження у сироватці крові щурів, уражених тетрахлорметаном, становив 189 % від норми, що виявилось на 67 % нижче рівня контрольної патології. У печінці уражених щурів після застосування екстракту з листя абрикоса вміст ТБК-АП знизився на 85 % на 7-у добу дослідження. Аналогічну тенденцію до зниження продуктів ліпопероксидації проявив силібор. До кінця експерименту вміст ТБК-АП у сироватці крові становив 160 % , у печінці - 126 % відносно контролю.

Досліджуваний нами сухий екстракт з листя абрикоса позитивно вплинув на вміст продуктів окиснювальної модифікації білків, попереджаючи останні від переокиснення. На 7-у добу дослідження вміст 2,4-ДНФГ(370) знизився в 1,3 рази відносно уражених тварин, а вміст 2,4-ДНФГ(430) - в 1,4 раза.

На 4-ий день після ураження тварин тетрахлорметаном активність каталази та СОД у сироватці крові зазнали однакового зниження - у 1,3 рази порівняно з групою контрольних тварин. На 7-ий день розвитку тетрахлорметанового гепатиту активність даних ензимів ще більше знизилась, що свідчить про глибоке ураження антиоксидантної системи, однією з причин чого може бути порушення білок-синтезуючої функції печінки за умов її токсичного ураження. Застосування екстрак-ту з листя абрикоса та силібору позитивно вплинуло на активність каталази та СОД, підвищуючи їх у сироватці крові. Протягом всього експерименту ми спостерігали вірогідне зниження активності каталази у печінці уражених щурів (р ? 0,05). На 7-у добу після ураження тетрахлорметаном активність даного ензиму знизилась на 24 %. У цей же термін активність каталази практично була на рівні контрольних тварин після застосування як екстракту з листя абрикоса, так і силібору.

Інтоксикація тварин тетрахлорметаном призвела до вірогідного зниження вмісту ВГ (р ? 0,05) у печінці щурів в обидва досліджувані терміни. Сухий екстракт з листя абрикоса проявив позитивний вплив на вміст відновленого глутатіону до кінця дослідження, який підвищився на 15 % порівняно з ураженими тваринами і лише на 6 % відрізнявся від рівня контролю. Аналогічний вплив проявив силібор, його застосування наблизило даний показник до норми.

Проведені дослідження свідчать, що сухий екстракт з листя абрикоса звичайного проявляє антиоксидантні властивості, знижуючи високий вміст продуктів ліпопероксидації та окиснювальної модифікації білків в уражених тварин уже на початкових стадіях цього процесу, а також, призводить до нормалізації активності антиоксидантних ферментів.

Поряд з активацією ПОЛ ураження печінки супроводжувалось цитолізом плазматичних мембран гепатоцитів, на що вказує підвищення активності АлАТ у сироватці крові на 27 % та 50 % відповідно на 4-у та 7-у доби дослідження (табл. 1). Аналогічна тенденція до підвищення спостерігалась після ураження тетра-хлорметаном для лужної фосфатази: її активність як на 4-у, так і на 7-у доби перевищувала таку в контрольних тварин (у 1,4 та 1,5 раза відповідно).

Таблиця 1

Активність амінотрансфераз та лужної фосфатази в сироватці крові щурів, уражених тетрахлорметаном та після застосування екстракту з листя абрикоса та силібору (M±m; n=6)

Групи тварин	АлАТ, ммоль/л·год	АсАТ, ммоль/л·год	ЛФ, ммоль/л
	Терміни дослідження, доби
	4-а	7-а	4-а	7-а	4-а	7-а
Контрольні	0,30 ±0,02	0,26 ±0,02	3,55±0,16
Уражені тетрахлорметаном	0,38± 0,03	0,45± 0,02*	0,32± 0,03	0,36± 0,03*	4,85± 0,12*	5,20± 0,13*
Уражені + ліковані екстрактом, 70 мг/кг	0,35± 0,02	0,34± 0,03**	0,32± 0,02	0,30± 0,03	4,20± 0,15	3,75± 0,12**
Уражені + ліковані силібором, 50 мг/кг	0,32± 0,02	0,31± 0,03**	0,30± 0,03	0,30± 0,03	4,45± 0,12	3,65± 0,14**

Примітка: * - вірогідні зміни між контрольними та ураженими тваринами

(р ? 0,05); ** - вірогідні відмінності між ураженими та лікованими тваринами (р ? 0,05); n - кількість тварин у групі.

Введення в уражений організм сухого екстракту з листя абрикоса викликало нормалізацію даного показника і до кінця експерименту активність АлАТ лише на 13 % перевищувала даний показник у контрольних тварин. Аналогічно ефективний вплив на активність ензиму проявив силібор, який виявився ще більш ефективним - на 7-у добу гепатиту активність АлАТ практично не відрізнялася від норми. Використаний нами екстракт з листя абрикоса звичайного достовірно зменшив активність ЛФ у сироватці крові після ураження тетрахлорметаном в усі терміни дослідження (на 4-у добу на 18 %, на 7-у добу - на 40 %).

Встановлено, що після ураження тварин СС14 підвищується відсоток проникнення мембран еритроцитів, на що вказує збільшення ЕІІ. Після застосування екстракту з листя абрикоса ступінь проникнення еритроцитарної мембрани знизився на 11,10 %, після застосування силібору - на 16,05 % до кінця експерименту.

Гостре ураження печінки, викликане ССl4, супроводжується підвищенням на 62 % вмісту холестеролу в сироватці крові на 4-ту добу експерименту. Після корек-ції сухим екстрактом з листя абрикоса відмічено зниження цього показника на 37 % відносно уражених тварин. Застосування алохолу виявилось більш ефективним.

Введення сухого екстракту з листя абрикоса піддослідним тваринам сприяло покращенню процесів жовчовиділення порівняно з ураженими щурами (в уражених тварин швидкість секреції жовчі становила 3,50±0,17 проти 5,40±0,25 мг/хв?100-1 у контрольних тварин, після застосування сухого екстракту з листя абрикоса - 4,60±0,20 мг/хв?100-1).

Для вивчення знешкоджувальної функції печінки нами досліджено тривалість гексеналового сну, який характеризує стан системи мікросомального окиснення. Проведені дослідження показали, що застосування сухого екстракту з листя абрикоса сприяє відновленню активності монооксигеназ мікросомального ланцюга та сприяє підвищенню функціональної спроможності печінки, про що свідчить зменшення тривалості гексеналового сну (на 15 хв.). Ефективність силібору виявилась на такому ж рівні.

При гістологічному дослідженні печінки за експериментального токсичного гепатиту в умовах використання екстракту з листя абрикоса та силібору відмічено позитивний вплив препаратів на структурні компоненти органу. Найменш виражені пошкодження печінки ми спостерігали у тварин, лікованих силібором. Досліджуваний екстракт проявив дещо менший ефект, проте його застосування призвело до часткового відновлення організації печінки, що може бути використано в подальшому його вивченні.

Антиоксидантні властивості сухого екстракту з листя абрикоса звичайного досліджували також в умовах адреналінової кардіоміопатії. Встановлено, що на тлі введення адреналіну в дозі 1,0 мг/кг маси тіла у міокарді та сироватці крові щурів відбувалась активація процесів перекисного окиснення ліпідів. Через 24 год. з моменту потрапляння адреналіну в організм тварин та введення їм екстракту з листя абрикоса вміст ТБК-АП у сироватці крові знизився на 44 %, до кінця експерименту - на 73 % відносно рівня контрольної патології.

Відмічено високий вміст ТБК-АП у гомогенатах серця в усі досліджувані терміни, що свідчить про розвиток дистрофічно-некротичних змін у міокарді протягом 48 год. за умов ураження підвищеними дозами адреналіну. Використання сухого екстракту з листя абрикоса призвело до зниження активності процесів ліпопероксидації, що дозволило підтвердити передбачувані антиоксидантні власти-вості даного фармакологічного препарату, зумовлені наявністю у листі рослини значної кількості фенольних сполук, органічних та гідроксикоричних кислот, вітамінів.

Ураження серця адреналіном супроводжувалось зниженням у сироватці крові активності СОД, яка через 48 год від початку розвитку кардіопатії у крові щурів становила 77 % від рівня інтактного контролю (рис. 2).

Рис. 2. Активність СОД у сироватці крові щурів, уражених адреналіном, та після застосування екстракту з листя абрикоса, %

Примітка.* - вірогідні зміни між контрольними та ураженими тваринами (р ? 0,05); ** - вірогідні відмінності між ураженими та лікованими тваринами (р ? 0,05)

Після застосування досліджуваного екстракту вона збільшилась на 14 %, корвітину - на 15 % (рис. 2), що вказує на односпрямованість дії коригуючих чинників та однакову їх ефективність як антиоксидантних засобів.

Внутрішньом'язеве уведення адреналіну спричиняло різної інтенсивності пошкодження міокарда, про що свідчило зростання активності АсАТ, АлАТ та КФК у сироватці крові тварин протягом 48 год. після ураження. Через 3 год. після ураження адреналіном у сироватці крові щурів активність КФК зросла в 1,5 раза, через 24 год. - в 1,9 раза, через 48 год. після ураження - у 2 раза (табл. 2).

Таблиця 2

Активність креатинфосфокінази у сироватці крові та міокарді щурів після ураження адреналіном та застосування коригуючих чинників (М±m; n =6)

Групи тварин	Сироватка крові (мкат/л)	Міокард (мкат/кг)
	Терміни дослідження, год.
	3	24	48	3	24	48
Інтактний контроль	0,40±0,02	0,62±0,02
Уражені адреналіном	0,60± 0,025*	0,75± 0,03*	0,80± 0,04*	0,46± 0,025*	0,42± 0,03*	0,40± 0,015*
Уражені + екстракт, 70 мг/кг	0,55± 0,03	0,60± 0,03**	0,56± 0,02**	0,52± 0,03	0,56± 0,03**	0,56± 0,025**
Уражені + корвітин, 42 мг/кг	0,55± 0,02	0,50± 0,03**	0,54± 0,04**	0,50± 0,02	0,55± 0,03**	0,58± 0,03**

Примітка. * - вірогідні зміни між контрольними та ураженими тваринами

(р ? 0,05); ** - вірогідні відмінності між ураженими та лікованими тваринами

(р ? 0,05); n -кількість тварин у групі.

У міокарді уражених адреналіном щурів активність КФК вірогідно (р ? 0,05) знижувалась протягом всього експерименту.

Позитивний вплив проявили екстракт з листя абрикоса та корвітин на активність КФК у сироватці крові та серці щурів. В останні терміни дослідження активність ензиму у сироватці крові суттєво знизилась порівняно з ураженими тваринами під впливом як екстракту з листя абрикоса (на 60 %), так і під впливом корвітину (на 65 %) і знаходилась практично на одному рівні.

Нами відмічено вірогідне зростання (р ? 0,05) активності ЛДГ у сироватці крові протягом всіх термінів дослідження після введення щурам токсичної дози адреналіну. До кінця експерименту активність ферменту зросла у 2 рази.

Застосування екстракту з листя абрикоса через 3 год. після ураження не проявило позитивного впливу на цей показник. Починаючи з 24 год. активність ЛДГ у сироватці крові вірогідно почала знижуватись і через 48 год. від початку дослідження виявилась на 33 % нижче рівня уражених тварин. Введення до ураженого організму корвітину призвело до зниження активності ЛДГ на 37 %.

У міокарді щурів з кардіопатією ми встановили зниження активності ЛДГ і до кінця експерименту вона становила 71 % відносно рівня інтактного контролю. Застосовані нами екстракт з листя абрикоса та корвітин проявили ефективний вплив на цей показник - через 24 год. після ураження він виявився на рівні 86 % та 89 % відповідно, через 48 год. з моменту поступлення в організм адреналіну активність ЛДГ під впливом обох коригуючих чинників становила 93 % порівняно з нормою.

Для підтвердження мембранопротекторних та кардіопротекторних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса нами досліджена структурна організація міокарду. Морфологічно підтверджено пошкодження міокарду після застосування адреналіну, яке проявляється ішемією та дистрофічними змінами кардіоцитів. Застосовані нами коригуючі чинники спричиняли позитивний вплив на відновлення структурної організації міокарду. Ефективність їх застосування виявилась майже на одному рівні.

Враховуючи отримані результати, можна запропонувати подальше дослідження сухого екстракту з листя абрикоса звичайного з метою впровадження в практичну медицину як гепатопротекторного та кардіопротекторного засобу за умов токсичних уражень печінки та серця, основний коригуючий ефект якого реалізується через антиоксидантні властивості.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі щодо експериментального обґрунтування доцільності та ефективності застосування сухого екстракту з листя абрикоса звичайного як кардіопротекторного та гепатопротекторного засобу з антиоксидантною та мембранопротекторною дією при токсичних ураженнях серця та печінки. Отримані результати дозволили зробити наступні висновки:

1. Сухий екстракт з листя абрикоса звичайного за класифікацією К.К. Сидорова належить до VI класу токсичності «нешкідливі речовини» (ЛД50>15000 мг/кг) та не проявляє ульцерогенної, алергенної та місцево-подразнювальної дій, а також не проявляє токсичного впливу на гематологічні показники.

2. У процесі фармакологічного скринінгу сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі гострого ураження печінки тетрахлорметаном встановлена його умовнотерапевтична доза - 70 мг/кг маси тіла тварин. На моделі карагені-нового набряку встановлена протизапальна активність екстракту, яка найбільш виражено проявляється на 3-ій годині розвитку запалення.

3. Доведена антиоксидантна активність сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі гострого тетрахлорметанового ураження печінки, що проявляється зниженням вмісту ТБК-активних продуктів у сироватці крові, в середньому на 70 %, вірогідним зниженням (р ? 0,05) вмісту продуктів окиснювальної модифікації білків на 7 добу дослідження, підвищенням активностей супероксиддисмутази та каталази (на 20 %) у сироватці крові до кінця експерименту. Антиоксидантні властивості екстракту практично співставлялись з відомим гепатопротектором силібором.

4. Сухий екстракт з листя абрикоса проявив позитивний вплив на процеси жовчоутворення та жовчовиділення у щурів з модельованим тетрахлорметановим гепатитом, що підтверджується збільшенням об'єму та швидкості секреції жовчі на 15 % та 20 % відповідно, а також зниженням у 1,3 раза вмісту холестеролу у сироватці крові та підвищенням його на 9 % у жовчі тварин після ураження (р ? 0,05). Застосування сухого екстракту з листя абрикоса викликало зниження проникності плазматичних мембран гепатоцитів (активність АлАТ зменшилась на 37 % у сироватці крові та збільшилась на 27 % у печінці), що свідчить про відновлення структури печінкових клітин. Отримані результати підтверджені морфологічними дослідженнями структурної організації печінки.

5. На моделі ураження серця токсичними дозами адреналіну встановлено лікувальний ефект сухого екстракту з листя абрикоса звичайного, який проявляється зниженням у 1,5 рази в сироватці крові та в 1,7 рази в міокарді вмісту продуктів ліпопероксидації та вірогідним підвищенням вмісту відновленого глутатіону як у сироватці крові, так і в міокарді через 48 год. після розвитку кардіопатії.

6. Встановлені мембранопротекторні властивості сухого екстракту з листя абрикоса, які підтверджуються відновленням структури кардіоцитів, про що свідчить вірогідне (р ? 0,05) зменшення у сироватці крові активності аспартат-амінотрансферази (на 76 %), креатинфосфокінази (на 60 %) та лактатдегідрогенази (на 33 %). Отримані результати підтверджують морфологічні дослідження струк-тури кардіоцитів. За ефективністю дії сухий екстракт з листя абрикоса за деякими показниками перевищує ефективність напівсинтетичного кардіопротектора корвітину.

7. Застосування сухого екстракту з листя абрикоса призвело до відновлення структурної організації печінки після ураження її тетрахлоретаном яке проявлялось дистрофічно-некротичними змінами у гепатоцитах та лімфо-гістіоцитарною інфільтрацією. Сухий екстракт з листя абрикоса не поступався за ефективністю препарату порівняння силібор

Сухий екстракт з листя абрикоса через 24 і 48 год. після пошкодження міокарду адреналіном проявив позитивний вплив на строму серця судини епікарду та привів до відновлення артеріального русла, що за ефективністю виявився на одному рівні з корвітином. Гістологічні дослідження підтверджують мембранопротекторні, гепато-, кардіопротекторні властивості сухого екстракту з листя абрикоса звичайного.

8.Проведене дослідження експериментально обґрунтовує доцільність подальшого доклінічного та клінічного вивчення нового вітчизняного, високо-ефективного та малотоксичного засобу із сухого екстракту з листя абрикоса звичайного з метою впровадження його в медичну практику як кардіопротекторного та гепатопротекторного препарату.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Штробля А.Л. Дослідження фармакологічних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса звичайного / А.Л. Штробля, Л.С. Фіра, В.С. Кисличенко, О.А. Пузак, Л.В. Упир // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - 2011. - № 1 (14). - С. 110-113. (Особистий внесок: дисертантом проведено дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

2. Штробля А.Л. Активність вільнорадикальних процесів у щурів в умовах пошкодження міокарду адреналіном та при використанні сухого екстракту з листя абрикоса / А.Л. Штробля, Л.С. Фіра, Е.М. Вашкеба, Л.А. Бойко // Український біофармацевтичний журнал. - 2012. - № 4 (21). - С. 14-17. (Особистий внесок: дисертантом проведено дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

3. Штробля А.Л. Стан плазматичних мембран кардіоцитів щурів за умов адреналінового ушкодження міокарду при застосуванні екстракту з листя абрикоса звичайного / А.Л. Штробля, Л.С. Фіра, П.Г. Лихацький, Е.М. Вашкеба // Український біофармацевтичний журнал. - 2012. - № 5-6 (22-23). - C. 26-29. (Особистий внесок: дисертантом проведено дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

4. Штробля А.Л. Підбір мінімально діючої дози сухого екстракту з листя абрикоса звичайного на моделі тетрахлорметанового ураження печінки / А.Л. Штробля, Л.С. Фіра, П.Г. Лихацький // Фармацевтичний часопис. - 2012. - №3(23). - С. 132-135. (Особистий внесок: дисертантом проведено дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

5. Штробля А.Л. Дослідження антиоксидантних властивостей сухого екстракту з листя абрикоса на моделі адреналінової кардіопатії / А.Л. Штробля, Л.С. Фіра, П.Г. Лихацький // Фармацевтичний часопис. - 2012. - № 4 (24). - С. 139-141. (Особистий внесок: дисертантом проведено дослідження, статистично опрацьовано результати, сформульовано висновки).

...