Клініко-психологічні особливості та психологічна корекція емоційних та поведінкових порушень у підлітків з акцентуаціями характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клініко-психологічні особливості та психологічна корекція емоційних та поведінкових порушень у підлітків з акцентуаціями характеру

Б.Т. Дем'яненко

М.А. Слишко

Ю.Ю. Мухіна

Актуальність даної теми обґрунтовується тим, що існує тенденція до зростання тяжкості емоційних та поведінкових порушень у підлітків, збільшуються та ускладнюються їх симптоматичні прояви. Сучасні дослідження вказують на поширеність емоційних та поведінкових проблем: 50% підлітків відмічали у себе негативні емоційні стани, а група ризику складає 44% від загальної кількості. Відповідно до даних зарубіжних та вітчизняних досліджень приблизно у 15% підлітків вираженістьсиптоматики поведінкових та емоційних порушень надає підстави говорити про необхідність залучення до роботи з ними служб охорони здоров'я. [3]

Однією з найбільш гострих криз психічного розвитку людини є підліткова криза, центральною проблематикою якої є невідповідність між можливостями, рівнем соціального розвитку і статусом підлітка та новими потребами, що виникають. На думку П.Блоса у підлітковому віці відбувається повторне проживання сепарації-індивідуації (за М.Малер), а також загострення переживань, пов'язаних з Едіповим комплексом. Виникаючі протиріччя ускладнюються асинхронією різних рівнів розвитку підлітка, що загострює існуючі конфлікти (як зовнішні, так і внутрішні) і створює несприятливі умови для подальшого росту і розвитку особистості, що також є однією із причин поширеності поведінкових та емоційних порушень. [3]

Аналіз останніх досліджень. Представники ортодоксального психоаналізу (З.Фрейд, Ш.Ференці, Ж.Лакан, К.Абрахам) ключову роль у формуванні неврозів пов'язували із проживанням Едіпового комплексу та формування Супер-Его.

Подальший розвиток розуміння механізмів формування емоційних та поведінкових порушень отримало у дослідженнях учня З.Фрейда О.Феніхеля. Як і К.Абрахам, О.Феніхель виділяє так звані прегенітальні конверсії, що пов'язані із прегенітальними потягами, розмежовуючи їх з істеричними, які виражають переживання Едіпального комплексу. Внаслідок прегенітальних конверсій можна спостерігати такі особливості симптомів: сексуалізація мовлення та мислення, посилення амбівалентності та бісексуальності, що може знаходити вираження у формі тіків, заїкання, симптомів бронхіальної астми тощо. Також О.Феніхель вказує на те, що перверсії та імпульсивні неврози є Его-синтонними, тобто сприймаються Его клієнта як його невід'ємна органічна частина. Особливістю імпульсивних неврозів він вважає нездатність витримувати напруження та прагнення її зняти; відбувається оральна та тактильна фіксація, сам захист набуває характеру потягу; часто імпульсивний невроз є захистом від депресії. Адиктивну поведінку, і зокрема наркоманію та алкоголізм, О.Феніхель пояснює потребою задоволення оральних потягів, сексуальних імпульсів, потреби у безпеці та підтримці самоповаги. Депресивні стани пояснюються тим, що з утраченим об'єктом ідентифікується не лише Его (З.Фрейд), а і Супер-Его. Тому при відсутності об'єкта ідентифікації тиск Супер-Его на Его зростає, що у свою чергу може призвести до суїциду. [6]

Проблему формування емоційних та поведінкових порушень у підлітків розглядала А.Фрейд, зокрема у книзі «Психологія Я та механізми захисту». Акцентується увага на амбівалентності переживань та ролі механізмів психологічного захисту, що активізуються імпульсами лібідо внаслідок статевого дозрівання. Виділяються три групи відповідно до напрямку звернення афекту та специфіки порушень. Перша група відзначається зверненням афекту назовні, тривогою, страхом, регресією та залежністю. Особливістю другої групи звернення афекту на себе, що призводить до виникнення депресій, суїцидальних та психосоматичних проявів, реактивних утворень. Третя група характеризується зверненням агресивних імпульсів назовні, на об'єкти залежності. Дані розробки є аналогічними до теорії об'єктних відносин, а також співпадають із теорією прив'язаності Дж.Боулбі, поняттями «перехідна область» та «перехідних об'єкт» у розумінні Д.Віннікотта та теорією контейнування У.Біона. [3]

емоційний поведінковий порушення підліток

Виклад основного матеріалу

Сучасний етап розвитку психотерапії характеризується використанням інтегральних підходів. Один з інтегративних підходів - це кататимно-імаготивна психотерапія, розроблена Х.Льорнером. Теоретична база даного напрямку заснована як на концепції ортодоксального психоаналізу, так і на більш пізніх розробках, що стосуються доедіпальної фази розвитку: первинні відносини з об'єктами (Дж.Боулбі, А.Волькан), теорія регресії М.Балінта, нова концепція нарцисизму (Х.Кохут, О.Кернберг, М.Грунбергер). Необхідною умовою для проведення даної психотерапії є наявність контрольованої психотерапевтичної регресії, що характеризує особливі відносини, що встановлюються між клієнтом та психотерапевтом і відповідають тим фазам розвитку, що передували виникненню травми. Особливістю даної регресії є контрольованість та зворотність, а також те, що вона у символічні формі дозволяє проживати повторно конфліктні ситуації та трансформувати їх у позитивний внутрішній досвід. [1] Інтегративними підходами у психотерапії також є концепції внутрішньої сімейної системи(ВСС) Р.Шварца, схема-терапії(СТ) Дж.Янга, психоаналітична концепція адиктивної поведінки М.Мюррей. [3]

Концепція «контролюючої дитини» за М.Мюррей є аналогічною до понять перехідного символу, перехідного об'єкта та формування «Хибного Я» у концепції Д.Віннікотта.

Порівняльний аналіз гуманістичного психоаналізу К.Хорні, СТ Дж.Янга, трансактного аналізу Е.Берна та концепції М.Мюррей вказує, що формування «контролюючої дитини» (М.Мюррей) аналогічно поняттям «Ідеалізованого Я» (К.Хорні), копінговому режиму гіперкомпенсації (Дж.Янг) та «Батьку-в-Дитині» або «Електроду» (Е.Берн).

Сучасні дослідники адитивної поведінки (Х.Когут, Р.Столороу, М.Мюррей, Дж. Уайнхольд, Б.Уайнхолд, Е.С. Калмикова, Е.В. Бітюцкая, В.В. Барцалкіна) звертали увагу на те, що особливу роль у формуванні адикцій відіграє рання психічна травма. Наслідком такої травматизації є схильність залежної людини відчувати сильні негативні емоції: депресію, тривогу, пустоти, провини, сорому, нікчемності, страху, злості. «Контролююча дитина» для захисту від даних негативних емоцій використовує наступні типи психологічного захисту: відсторонене самозаспокоєння (трудоголізм, азартні ігри, екстремальні види спорту, непослідовні сексуальні зв'язки, вживання наркотиків та алкоголю), капітуляція (пасивна конформістська поведінка, прагнення до схвалення), гіперкомпенсація (нарцистичнесамовозвеличення, зверхня поведінка, погрози і напади та маніпуляції). [2; 3; 4; 5]

Зважаючи на актуальність проблеми формування емоційних та поведінкових порушень у підлітків та розробки адекватних програм психологічної корекції, нами у грудні 2017 року було почате дослідження підлітків учнів 6 класу школи №206 у місті Києві у кількості 33 чоловік: 17 дівчаток та 16 хлопчиків. Нами застосовувались наступні експериментально-психологічні методики:

1. Опитувальник Р.Гудмана «Сильні сторони та труднощі (ССТ)»

2. Методика діагностики рівня невротизації Вассермана

3. Методика експрес-діагностики невроза К.Хека, Х.Хесс

4. Проективні методики: Неіснуюча тварина, Малюнок сім'ї, Сім'я тварин, Складна ситуація, Дім-дерево-людина

5. «Самооцінка генералізованого типу прив'язаності» К.Бартоломью, В.Горовіца

6. «Досвід близьких відносин» К.Бреннан, Р.К.Фрейли

7. «Діагностика типу акцентуацій рис характеру» К.Леонгарда, Г.Шмішека

8. Опитувальник «Індекс життєвого стилю (LSI)» Р.Плутчика, Г.Келлермана, Х.Р.Конте

З березня 2018 року на базі 206 школи у 10 класі ми почали дослідження психологічних чинників схильності до адитивної поведінки у підлітків. У дослідженні взяли участь 20 підлітків у віці 15-16 років: 12 дівчат та 8 хлопчиків. Ми застосовували аналогічні методики, які використовувалися для дослідження учнів 6 класу, а також наступні експериментально-психологічні методики:

1. Тест «Схильність до залежної поведінки» М.Д.Мендєлєвич

2. Тест шкільної тривожності Філіпса

Також нами було проведено 4 сеанси символ-драми за авторською методикою Б.Т.Дем'яненко, після проведених сеансів підлітки малювали основні символи та образи і символи внутрішньої сімейної системи.

У процесі дослідження були виявлені наступні емоційні та поведінкові порушення:

1) У 21,21% підлітків 6 класу були виявлені емоційні та поведінкові проблеми, які досягали межового рівня (група ризику) відповідно до результатів за опитувальником «ССТ» Р.Гудмана. Були виявлені такі психологічні проблеми: невпевненість високого рівня наявна у 21,2% респондентів, на межовому - у 30,3%; почуття самотності високого рівня у 9,1%, межового - у 12,1%; гнів на високому рівні - 9,1%, межовий - 24,2%; тривога високого рівня відзначається у 12,1%, межового - у 21,2%; страх високого рівня у 9,1%, межового у 24,2%; образи високого рівня у 9,1%, межового - у 27,3%; спонтанні коливання настрою межового рівня складають 21,2%, прояви емоційної лабільності високого рівня - 15,2%; труднощі вирішення проблем високого рівня відмічали 12,1% дітей, межового - 24,2%, аналогічні результати були отримані за шкалою «підвищена втомлюваність». Крім того нами були виявлені як нарцистичні, так і псевдокомпенсаторні тенденції: зверхність високого рівня у 12,1% і середнього у 36,4%; так і депресивні тенденції: почуття власної неповноцінності високого рівня у 12,1%, середнього у 18,2%

2) У 23,4% підлітків 10 класу були виявлені емоційні та поведінкові проблеми, які досягали межового рівня (група ризику) відповідно до результатів за опитувальником «ССТ» Р.Гудмана. Були виявлені такі проблеми: невпевненість високого рівня наявна у 19,8% респондентів, на межовому - у 20,3%; почуття самотності високого рівня у 18,6%, межового - у 16,4%; гнів на високому рівні - 12,3%, межовий - 21,8%; тривога високого рівня відзначається у 16,3%, межового - у 14,2%; страх високого рівня у 8,4%, межового у 12,2%; образи високого рівня у 16,2%, межового - у 23,4%; спонтанні коливання настрою межового рівня складають 25,2%, прояви емоційної лабільності високого рівня - 23,4%; труднощі вирішення проблем високого рівня відмічали 13,1% дітей, межового - 22,2%; за шкалою «підвищена втомлюваність» високий рівень відмічали 18,2%, а межового - 14,6%. Крім того нами були виявлені як нарцистичні, так і псевдокомпенсаторні тенденції: зверхність високого рівня у 24,2% і середнього у 32,4%; так і депресивні тенденції: почуття власної неповноцінності високого рівня у 10,1%, середнього у 16,2%

3) За методикою Вассермана у 30,3% респондентів обох класів відмічається середній рівень невротизації, при цьому 44,4% з них мають чітко виражену тенденцію до високого рівня невротизації. В усіх підлітків простежуються виражені акцентуації гіпертимного, екзальтованого, циклотимного, педантичного, демонстративного типів.

4) Відповідно до результатів малюнкових тестів у 66,7% підлітків обох класів спостерігається виражені тривога, страх, занепокоєність думками інших людей, насторожене ставлення до оточення. У 51,5% яскраво виражені архетипічні символи материнського захисту. Зокрема у 33,3% дітей у малюнках наявні символи, що свідчать про глибинні проблеми, пов'язані з параноїдно-шизоїдною стадією розвитку. У 45,5% наявний яскраво виражені агресивні прояви, що проявляється у відповідній символіці (панцири, шипи, роги, чітко та з сильним натиском промальовані зуби, переважання червоного та помаранчевого кольорів).

Висновки

На основі отриманих результатів методик ми виокремили групи підлітків у залежності від ведучих психологічних проблем:

1) У першій групі превалюючими емоційними порушеннями є тривога, страх; підліткам цієї групи притаманні гіпертимна та екзальтована акцентуації характеру; ведучий механізм захисту - заперечення. Ключовими особливостями символіки у малюнках є великі очі та вуха, що свідчить про насторожене, тривожне ставлення до оточуючої дійсності. У внутрішній сімейній системі підлітки малювали внутрішню дитину в образі ховрашка, зайця, кролика.

2) У другій групі домінують гнів та образа; основні акцентуації даної групи - збудлива, дистимна та демонстративна; ведучими механізмами захисту є проекція та заміщення. Ключовим символом, що проявляється у малюнковій символіці, є потреба захисту, що зображується як панцир, пір'я, шипи, домінування красного кольору. У внутрішній сімейній системі вони зображували Пожежників (Захисників) у вигляді символів вогню, шаблі, щита, обладунків.

3) Для третьої групи характерні психосоматичні прояви, субдепресивні стани, аутоагресія, невротичні стани; домінуючими є ригідна та педантична акцентуації; основні механізми захисту - регресія та компенсація. У символіці домінує потреба у захисті, що проявляється у наявності обмежень, чітких кордонів, обмеженого простору. Підлітки цієї групи у внутрішній сімейній системі малювали внутрішніх батьків у образах змії, диких кішок, драконів, биків, грифонів тощо.

Для підлітків 6 класу було характерним домінування першої групи (тривога, страх) - 45,5%; для підлітків 10 класу було характерним домінування третьої групи (психосоматичні та субдепресивні стани) - 42,1%. Для підлітків третьої групи була характерною схильність до залежності від комп'ютерних ігор, а також страх не відповідати очікуванням оточуючих за тестом шкільної тривожності Філіпса (31,5%). За методиками «Досвід близьких відносин» К.Бреннан, Р.К.Фрейли та «Самооцінка генералізованого типу прив'язаності» К.Бартоломью, В.Горовіца для підлітків даної групи характерний тривожно-амбівалентний тип прихильності, що віповідає поняттю спів-залежність у Дж. і Б. Уайнхолд. Схильність до хімічної залежності (нарко- та алкозалежність) була виявлена у 31,5% респондентів 10 класу, які входили до першої групи. За тестом шкільної тривожності Філіпса у них були яскраво виражені переживання соціального стресу та фрустрація потреби у досягненні успіху (15,7%). За методиками «Досвід близьких відносин» К.Бреннан, Р.К.Фрейли та «Самооцінка генералізованого типу прив'язаності» К.Бартоломью, В.Горовіца був виявлений відсторонено-уникаючий тип прихильності, що віповідає поняттю контр-залежності у Дж. і Б. Уайнхолд. Підлітки 10 класу, що входили до виділеної нами другої групи, мали схильність до спортивного та музикального фанатизму. За тестом шкільної тривожності Філіпса для них характерні страх самовираження та страх перевірки знань (15,7%). За методиками «Досвід близьких відносин» К.Бреннан, Р.К.Фрейли та «Самооцінка генералізованого типу прив'язаності» К.Бартоломью, В.Горовіца виявлений боязливий (обережний) тип прихильності.

Нами був виявлений зв'язок між малюнками «Неіснуюча тварина», які чітко проявляли домінуючу архетипічну символіку, із символами малюнків «Сім'я тварин», у яких ця символіка розпадалася на окремі символи, але зберігала чітку схожість з архетипічним образом. Також ми виявили, що ключовий архетипічний символ також розпадався на окремі частини і повторювався під час актуалізації внутрішньої сімейної системи у символ-драмі. Можна стверджувати, що ці символи відносяться до «ключових символів» у розумінні Д.Віннікотта, які потребують акцентованої уваги під час психологічної корекції.

Також у наших дослідженнях ми знайшли кореляцію виражених емоційних та поведінкових проблем підлітків із ненадійним типом прив'язаності у батьків, зокрема у матері, особливо з так названим над-залученим/тривожно-амбівалентним та боязливим/обережним типами.

Ми продовжуємо наші дослідження для уточнення кореляційних зв'язків між поведінковими та емоційними порушеннями та механізмами їх формування як у підлітків, так і у їх батьків. Ми також працюємо над створенням програми групової психологічної корекції, а також готуємо тренінги для батьків.

Бібліографія

1. Базисное руководство по психотерапии / А.Хайгл-Эверс, Ф. Хайгл, Ю. Отт, У. Рюгер. - СПб: Восточно-Европейский Институт Психоанализа» совместно с издательством «Речь», 2002. - 784 с.

2. Барцалкина В.В.Терапия последствий детских травм, депривации и насилля как профілактика аддиктивного поведения / В. В. Барцалкина. // Психологическая наука и образование. - 2010. - №5. - С. 208-217. 3

Размещено на Allbest.ru