Особливості клінічного перебігу цукрового діабету 2 типу у поєднанні з ожирінням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості клінічного перебігу цукрового діабету 2 типу у поєднанні з ожирінням

Ожиріння (ОЖ) - це хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі. У США понад 50% населення мають надлишкову масу тіла, з них у 35% жінок і 31% чоловіків спостерігається ожиріння. В Україні ситуація з надмірною масою також є несприятливою. Серед українців працездатного віку ожиріння мають майже 30%, а надмірну масу тіла (ІМТ 2530 кг/м²) має кожний четвертий українець [1; 2; 7; 9]. У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ, World Health Organization, WHO) вперше використала термін «епідемія» для характеристики ситуації, що склалася у світі: вона визнала, що число огрядних людей збільшується колосальними темпами [3]. Все це вимагає активної уваги до цієї проблеми. Ожиріння становить серйозний ризик для здоров'я, і крім цукрового діабету (ЦД) супроводжується розвитком таких тяжких захворювань, як дисліпідемії, серцево-судинні захворювання, деякі форми раку та ін., що призводить до втрати працездатності, ранньої інвалідизації, скорочення тривалості та якості життя.

ЦД - це стан хронічної гіперглікемії, що виникає внаслідок абсолютної чи відносної недостатності інсуліну, інсулінорезистентності та зумовлений впливом різноманітних екзогенних, імунних, ендокринних та генетичних факторів або їх поєднанням. ЦД 2 типу є найчастішим ускладненням ожиріння. 85% хворих на ЦД 2 типу мають надлишкову вагу. Серед тригерів Цд 2 типу особлива увага приділяється надмірному вживанню висококалорійної вуглеводної та жирної їжі, малорухливому способу життя, зниження фізичної активності, інфекцій, в тому числі низькоінтенсивному системному запаленні, ожирінні, а також психологічним впливам (стресу, депресії та ін.). [2; 6; 11].

Існування взаємозв'язку між ЦД та ОЖ було описане давньоіндійськими лікарями 1500 років тому в осіб похилого віку з цукровим сечовиснаженням [9]. Порушення вуглеводного обміну у хворих на ожиріння тривалий час є прихованим і практично не діагностується. Але саме ці порушення, такі як гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперінсулінемія, зсув спектру ліпідограми в бік атерогенезу, порушення з боку згортуючої системи крові, гіперкортизолемія, яскраво маніфестують при клінічній картині ЦД 2 типу [10; 12]. На початку ХХІ століття кількість хворих з ожирінням перевищила 300 млн, із цукровим діабетом - 245 млн чоловік.

На ризик розвитку ЦД 2 типу впливає характер розподілу жирової тканини, при абдомінальному ожирінні він зростає в 3,5 рази. Численні дослідження, виконані в останні роки, свідчать, що вісцеральне ожиріння, яке визначається за показниками окружності талії (ОТ), являє собою більш виражений індикатор розвитку діабету і серцево-судинних захворювань у порівнянні з індексом маси тіла (імТ). На сьогодні жирова тканина позиціонується як ендокринний орган, оскільки окрім секреції вільних жирних кислот вона продукує численні протеїни з аутокринни - ми, паракринними та ендокринними функціями, означені як адипокіни/адипоцитокіни. Цим речовинам притаманні такі біологічні ефекти, як регуляція, поглинання та витрата енергії, регуляція метаболізму глюкози та ліпідів, анти - та проза - пальні властивості [5; 10]. При цьому жирова тканина осіб з ОЖ та хворих на ЦД 2 типу інфільтрована мононуклеарними клітинами та перебуває в стані хронічного низькоінтенсивного запалення. Під хронічним системним низькоінтенсивним запаленням (ХСНЗ) мають на увазі хронічну активацію імунної системи організму з гіперпродукцією широкого спектру цитокінів запалення [4; 5]. Адипоцити та інфільтруючі моноцити / макрофаги секретують фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-б), резистин, інтерлейкін 6 (ІЛ - 6), інгібітор активатора плазміногену-1, ангіотензиноген, що індукують інсулінорезистентність та атерогенез [4; 10; 13]. ХСНЗ є основою розвитку багатьох хронічних захворювань, передусім атеросклерозу та його ішемічних ускладнень, ожиріння, Цд 2 типу АГ та багатьох інших.

Зважаючи на статистичні дані щодо захворюваності на ЦД 2 типу та ОЖ, їх невпинне зростання, проблема даних захворювань стоїть гостро для будь-якої країни світу.

Мета дослідження

Дослідити особливості клінічного перебігу цукрового діабету 2 типу у поєднанні з ожирінням на підставі комплексного вивчення показників системного неспецифічного запалення, інсулінорезистентності, вуглеводного та ліпідного обмінів.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проводилось на базі ендокринологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, науково-дослідного інституту генетичних та імунологічних основ розвитку патології та фармакогенетики вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія». У дослідження включено 268 хворих ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням та ЦД 2 типу без ожиріння обох статей віком від 40 до 76 років. Пацієнти, включені у дослідження, були рандомізовані на 2 групи: група порівняння (119 хворих) ЦД 2 типу без ожиріння та група спостереження - ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням (149 хворих).

Діагноз ЦД 2 типу встановлювали згідно «Уніфікованого клінічного протоколу первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Цукровий діабет 2 типу» (Наказ МОЗ України №1118 від 21.12.2012 р.) [8]. Для діагностики ожиріння та його ступеня застосовували класифікаційні критерії ВООЗ (1997) із встановленням ІМТ від 19-24,99 кг/м² - нормальна маса тіла; ІМТ 25-29,99 кг/м² - надлишкова вага; ІМТ від 30 до 34,99 кг/м² - 1-й ступінь ожиріння; ІМТ від 35 до 39,99 кг/м² - 2-й ступінь ожиріння; ІМТ понад 40 кг/м² - 3 ступінь ожиріння [6].

Критеріями включення хворих у дослідження були: жінки та чоловіки віком від 40 років, наявність підтвердженого діагнозу ЦД 2 типу, показники ІМТ - від 25 кг/м² і вище кг/м². Критеріями виключення з дослідження були: цукровий діабет 1 типу, гестаційний діабет, стан діабетичного кетоацидозу, гостре порушення мозкового кровообігу та гострий коронарний синдром впродовж останніх 3-х місяців, хронічні обструктивні захворювання, гострі запальні процеси, онкозахворювання, відмова хворих від дослідження.

Проводили контроль стану запальної відповіді - визначали рівень ФНП-б та ІЛ-6 обом групам дослідження (використовували набір тест - системи ЗАО «Вектор-Бест», Росія). Також проводили визначення С-пептиду імуноферментним методом за допомогою тест-систем (DRG, США) та розраховували індекс НОМА.

Для дослідження змін у вуглеводному обміні визначали концентрацію глюкози у крові натщесерце, постпрандіальну глікемію, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) у сироватці крові (набір тест-систем BIO-LA-TEST, компанії Erba Lachema, Чехія).

Оцінювали динаміку стану ліпідного обміну шляхом вимірювання різних фракцій ліпідів: рівня загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької і високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) з використанням набору тест-системи («Біо-Lacbema-Tect», Чеська Республіка). Також проводили динамічне спостереження за наступними антропометричними показниками: маса тіла, ІМТ, ОТ, об'єм стегон (ОС), співвідношення ОТ/ОС. Про абдомінальне ожиріння у чоловіків свідчили: ОТ > 102 см, показник ОТ/ОС > 1,0. Показники у жінок: ОТ > 88 см та співвідношення ОТ/ОС > 0,85 [9].

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою програми BioStat (Analyst Soft Inc., ver. 2009 for Windows), використовуючи критерій Манна-Уітні (для незалежних вибірок), Уілкоксона (для залежних вибірок) та _ч²_.

Результати дослідження та їх обговорення

При порівнянні результатів обстеження між досліджуваними групами ІМТ був статистично вірогідно вищий у групі хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з ожирінням - 36,61 ± 0,39 кг/м², порівняно з групою ЦД 2 типу - 26,44±0,24 кг/м² (р<0,001). За даними співвідношення ОТ/ОС у групі спостереження виявлено достовірно вищі результати 0,95±0,02, для групи порівняння даний показник становив - 0,79±0,01. Отримані дані свідчать про наявність ожиріння, а саме абдомінального.

При дослідженні показників вуглеводного обміну виявлено статистично достовірно вищі дані відносно глікозильованого гемоглобіну у групі хворих на ЦД 2 типу з ОЖ, середньодобова глікемія між групою порівняння та спостереження статистично не відрізнялась (табл. 1).

Табл. 1. Показники глікемії