Кореляційний аналіз зв'язку якості життя жінок репродуктивного віку з показниками їх гормонально-метаболічного статусу до та під час використання гормональної контрацепції

Примітка: * рівень р для R менше 0,05.

Як свідчать отримані до початку використання гормональної контрацепції дані, гормон хронічного стресу організму кортизол має зворотний зв'язок слабкої сили із такими показниками оцінювання якості життя, згідно опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY», як фізичне функціонування (Physical Functioning (PF) демонструє міру, в якій здоров'я лімітує виконання фізичних навантажень (самообслуговування, ходьба, підйом по сходах, перенесення важкого і тому подібне)), вплив фізичного стану на рольове функціонування (роботу, виконання буденної діяльності, Role Physical (RP)) та життєздатність (Vitality (VT) має на увазі відчуття себе повним сил і енергії або, навпаки, знесиленим). Таким чином, рівень кортизолу не має суттєвого (р>0,05) впливу на вищеозначені показники якості життя пацієнток.

Слабкий зворотно пропорційний кореляційний зв'язок до початку використання контрацептивних препаратів виявили між кортизолом та наступними показниками інтенсивність болю (Bodily Pain (BP)) і її впливу на здатність займатися повсякденною діяльністю, включаючи роботу по будинку і зовні удома (R = -0,26, р<0,05); вплив емоційного стану на ролеве функціонування (Role Emotional (RE) припускає оцінку міри, в якій емоційний стан заважає виконанню роботи або іншої повсякденної діяльності (включаючи збільшення витрат часу, зменшення об'єму виконаної роботи, зниження якості її виконання і тому подібне), R = -0,22, р>0,05); соціальне функціонування (Social Functioning (SF) визначається мірою, в якій фізичний або емоційний стан обмежує соціальну активність (спілкування), R = -0,34 (р<0,05); та Mental Health (MH самооцінка психічного здоров'я, характеризує настрій (наявність депресії, тривоги, загальний показник позитивних емоцій), R = -0,37 при р<0,05). Таким чином, із хронічним збільшенням рівня кортизолу в організмі жінок підсилюється інтенсивність больових відчуттів, вплив емоційного стану на рольове та соціальне функціонування зростає, а самооцінка психічного здоров'я погіршується.

Лептин, як пептидний гормон, який регулює енергетичний обмін, відноситься до адипокінів (гормонам жирової тканини). Зниження концентрації лептину веде до розвитку ожиріння (частково, за рахунок анорексигенної дії). Лептин розглядається в якості одного з факторів патогенезу інсулінзалежного цукрового діабету (2-го типу) надлишок лептину веде до придушення секреції інсуліну, пригнічує дію інсуліну на клітини печінки, сприяє розвитку інсулінрезистентності інсулінозалежних тканин.

Негативний зв'язок слабкої сили та різнем рівнем статистичної значущості ми виявили між лептином та життєздатністю жінок (VT R = 0,17, р>0,05) до початку використання контрацептивів. Слабкий зворотний кореляційний зв'язок простежується між лептином та фізичним функціонуванням (PF R = -0,26, р>0,05), впливом фізичного стану на ролеве функціонування (RP 0,23), впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = -0,29, р>0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,41, р<0,05), інтенсивністю болю (BP R = -0,22 при р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (Mh R = 0,29, р>0,05). Таким чином, найбільше страждає від збільшення рівня лептину соціальне функціонування жінок, маючи при цьому найменший бальний показник згідно опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY». Зі збільшенням рівня лептину до початку проведення лікування будуть мати менший бальний показник й інші вищеназвані критерії якості життя жінок, що в цілому відображає негативний вплив цього пептидного гормону на всі сфери життєдіяльності жінки.

Виявлено слабкий зворотно пропорційний взаємозв'язок між адипонектином і впливом фізичного стану на рольове функціонування (RP R = -0,13, р>0,05), а також життєздатністю жінок (VT R = -0,17, р>0,05) до початку лікування. Зафіксований зворотний кореляційний зв'язок між адипонектином та фізичним функціонуванням (PF R = -0,21, р>0,05), впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = 0,3, р<0,05), соціальним функціонування (SF-R = -0,29, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = 0,2, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = -0,3, р<0,05). Тобто більш високі значення адипонектину призводять до зниження бального показника вищеозначених маркерів якості життя жінок, проте сила цього зв'язку досить слабка.

Було визначено ступінь взаємозв'язку між коефіцієнтом атерогенності жінок та якістю їх життя. Коефіцієнт атерогенності представляє собою показник відношення суми ЛПНЩ і ЛПДНЩ до ЛПВЩ. Якщо співвідношення ліпопротеїнів високої і низької щільності зміщується в бік останніх, коефіцієнт атерогенності збільшується, і ризик розвитку атеросклерозу підвищується. Дуже слабкий зворотний зв'язок до експериментального лікування виявлено між коефіцієнтом атерогенності та інтенсивністю болю (BP R = 0,19, р>0,05), а також життєздатністю жінок (VT R = -0,17, р>0,05), тобто коефіцієнт атерогенності не проявляє суттєвого впливу на дані показники якості життя жінок. Слабкий зворотний кореляційний зв'язок до використання протизаплідних засобів виявлено між коефіцієнтом атерогенності та фізичним функціонуванням (PF R = -0,33, р<0,05), впливом фізичного стану на рольове функціонування (Rp R = -0,24 при р<0,05), впливом емоційного стану на ролеве функціонування (RE R = -0,32, р<0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,21, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = 0,3 при р>0,05). Отже, підвищення ризику атеросклеротичного ураження судин жінок обернено пропорційне їх якості життя, цей зв'язок у більшості випадків показників статистично значимий, проте досить слабкої або дуже слабкої сили.

Для оцінки інсулінрезистентності може бути використаний індекс HOMA-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance). Підвищення значень HOMA-IR відзначається при підвищенні рівня глюкози або інсуліну натще.

Індекс НОМА демонструє негативний зв'язок слабкої сили із усіма критеріями згідно опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY» до початку експериментального використання протизаплідних засобів. Зокрема, із фізичним функціонуванням (PF R = -0,3, р<0,05), впливом фізичного стану на рольове функціонування (RP R = -0,25, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = 0,22, р>0,05), життєздатністю жінок (VT R = 0,22, р>0,05), впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = -0,26, р>0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,37, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = -0,26, р>0,05). Отже, із збільшенням ступеню інсулінорезистентності знижуються основні ключові бальні показники якості життя жінок до використання контрацептивів.

Коефіцієнти кореляції між досліджуваними показниками у групі пацієнток після вживання гормональної контрацепції представлені в табл. 2.

Таблиця 2

Аналіз отриманої кореляційної матриці після використання гормональної контрацепції вказує на зниження ступеня взаємозв'язків між цілим рядом параметрів. Так, різноспрямований зв'язок дуже слабкої сили, після застосування гормональних контрацептивів, виявлено між кортизолом та фізичним функціонуванням (PF R = -0,11, р>0,05), впливом фізичного стану на ролеве функціонування (RP R = -0,06, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = -0,17, р>0,05), життєздатністю жінок (VT R = -0,10, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = 0,19, р>0,05).

Негативний зв'язок слабкої сили, після застосування гормональних контрацептивів визначено між кортизолом та соціальним функціонуванням (SF R = -0,20, р>0,05). Прямий зв'язок дуже слабкої сили, після курсу лікування контрацептивними засобами виявлено між кортизолом та впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = 0,11, р>0,05). Отже, вживання гормональних контрацептивних засобів знизило ступінь обернено пропорційного зв'язку між основними показниками якості життя жінок та кортизолом. Проте, активність соціального функціонування почала незначно збільшуватися із ростом рівня гормону хронічного стресу, що і демонструє прямий тип зв'язку між даними показниками, проте дуже слабкої сили на фоні використання контрацептивних засобів.

Зворотний зв'язок слабкої сили до початку застосування гормональних контрацептивів визначили між лептином та впливом фізичного стану на рольове функціонування (RP R = 0,18, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = 0,17, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = -0,1, р>0,05).

Слабкий зворотний кореляційний зв'язок до вживання контрацептивів простежується між лептином та фізичним функціонуванням (PF R = -0,20, р>0,05), впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = -0,21, р>0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,23, р>0,05), життєздатністю жінок (VT R = -0,2, р>0,05). Таким чином, найбільше страждає від збільшення рівня лептину соціальне функціонування жінок, маючи при цьому найменший бальний показник згідно опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY». Зі збільшенням рівня лептину після проведення лікування будуть мати менший бальний показник й інші вищеназвані критерії якості життя, що в цілому відображає негативний вплив цього пептидного гормону на всі сфери життєдіяльності жінки.

Виявлено дуже слабкий різноспрямований зв'язок після терапевтичного курсу між адипонектином і фізичним функціонуванням (PF R = 0,19, р>0,05), а також впливом фізичного стану на рольове функціонування (RP R = -0,14, р>0,05), що не має для нас суттєвого клінічного значення.

Зафіксований слабкий зворотний кореляційний зв'язок після застосування гормональних контрацептивів між адипонектином та впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = -0,26, р<0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,23, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = -0,22, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = -0,24, р>0,05). Життєздатністю жінок (VT R = 0,04, р>0,05) демонструвала дуже слабкий, проте позитивний зв'язок із адипонектином. Тобто більш високі значення адипонектину призводять до зниження бального показника вищеозначених маркерів якості життя жінок, проте сила цього зв'язку доволі слабка, а загальна життєздатність жінок покращується зі збільшенням значень адипонектину, як антиатерогенного та антидіабетичного чинника на фоні застосування гормональних контрацептивів.

Було визначено ступінь взаємозв'язку між коефіцієнтом атерогенності жінок та якістю їх життя. Дуже слабкий різноспрямований зв'язок після застосування гормональних контрацептивів виявлено між коефіцієнтом атерогенності та інтенсивність болю (BP R = -0,19, р>0,05), впливом фізичного стану на ролеве функціонування (RP R = -0,12, р>0,05), а також життєздатністю жінок (VT R = 0,17, р>0,05), тобто коефіцієнт атерогенності не справляє суттєвого впливу на дані показники якості життя жінок після лікування.

Слабкий зворотний негативний кореляційний зв'язок після використання протизаплідних засобів виявлено між коефіцієнтом атерогенності та фізичним функціонуванням (PF R = -0,20, р>0,05), впливом емоційного стану на рольове функціонування (RE R = -0,23, р>0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,21, р>0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = 0,20, р>0,05). Отже, підвищення ризику атеросклеротичного ураження судин жінок обернено пропорційне їх якості життя, цей зв'язок для кожного критерію опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY» слабкої сили або дуже слабкої сили після використання гормональних контрацептивних препаратів.

Індекс НОМА демонструє слабкої сили зв'язок зворотної спрямованості із усіма критеріями згідно опитувача «SF-36 HEALTH STATUS SURVEY» після проведеного експериментального використання протизаплідних засобів. Зокрема, із фізичним функціонуванням (PF R = -0,3, р<0,05), впливом фізичного стану на рольове функціонування (RP R = -0,25, р>0,05), інтенсивністю болю (BP R = -0,22, р>0,05), життєздатністю жінок (VT R = -0,22, р>0,05), впливом емоційного стану на ролеве функціонування (RE R = -0,26, р>0,05), соціальним функціонуванням (SF R = -0,37, р<0,05), та самооцінкою психічного здоров'я (MH R = -0,26, р>0,05). Отже, зі збільшенням ступеню інсулінрезистентності знижуються основні ключові бальні показники якості життя жінок до використання контрацептивів.

Після застосування гормональних контрацептивів незалежно від групи спостерігалося не тільки зниження тісноти і виразності кореляційних зв'язків змінних вищенаведеної матриці зі зміною рівня достовірності, але і, в окремих випадках, навіть їх спрямованості. Причому, виявилася диференційована зміна кореляційної сили взаємозалежностей окремих маркерів тих чи інших патофізіологічних процесів із певними доменами двох складових здоров'я жінки шкали Short Form-36.

Порівняльний аналіз якості життя пацієнток з надлишковою масою тіла свідчить про те, що використання сучасної гормональної контрацепції у цих жінок призводить до підвищення рівня фізичного і психологічного комфорту -- відмічено достовірне поліпшення працездатності, фізичної і життєвої активності, поліпшення якості сексуального життя, що, на наш погляд, обумовлене високим контрацептивним ефектом, що знижує страх перед можливим настанням небажаної вагітності, позитивним впливом гормональної контрацепції на менструальну функцію та неконтрацептивними косметичними властивостями, що співпадає з даними сучасної літератури [6].

Гормональні контрацептиви зменшують об'єм менструальних виділень за рахунок гальмування проліферації ендометрія і пригнічення овуляції. В умовах ановуляції секреція простагландинів ендометрієм знижується. Також гормональні контрацептиви викликають зниження порогу збудливості гладком'язових клітин, зменшують їх активність, тим самим сприяючи зниженню внутрішньоматкового тиску, частоти і амплітуди скорочень м'язів матки [12]. Посилення скорочувальної активності матки може бути результатом збільшення концентрації естрогену в лютеїнову фазу циклу. Застосування низькоі мікродозованих комбінованих гормональних контрацептивів призводить до зниження концентрації естрогену, простагландинів і до зникнення або зниження вираженості симптомів дисменореї.

Використання низької мікродозованих комбінованих гормональних контрацептивів сприяє поліпшенню стану пацієнток, що страждають на дисменорею і передменструальний синдром, за рахунок пригнічення овуляції, зниження вмісту власного прогестерону, зменшення секреції простагландинів, зниження концентрації естрогену [13]. Застосування гормональних контрацептивів сприяє поліпшенню настрою і створює певний позитивний настрій.

Доведено, що естрогени мають захисну дію відносно атеросклеротичних змін судин. При введенні естрогенів суттєво збільшується рівень ЛПВЩ, що також є захисним фактором проти серцево-судинних захворювань. Позитивна дія естрогенів на метаболізм ліпідів може нейтралізувати несприятливу дію гестагенів. Тому сучасні низькодозовані препарати останнього покоління, в яких добре збалансований склад компонентів, не впливають на розвиток серцевосудинної патології у здорових жінок.

Деякі автори вважають, що організм має механізми адаптації до гормональних контрацептивів. Тому першу фазу після початку прийому ОК, під час якої у певних осіб спостерігаються помітні зрушення толерантності до глюкози, вони називають адаптаційною, а другу, коли толерантність до вуглеводів повертається до норми, постадаптаційною [11]. Цим же пояснюється відсутність значних змін толерантності до глюкози у жінок, які тривалий час приймають КОК. Згідно з сучасними літературними даними, використання прогестагенів третього покоління або низьких доз прогестагенів другого покоління надає мінімальний ефект на рівень глюкози та інсуліну в крові у здорових жінок з нормальною масою тіла [14].

Проаналізувавши сучасні літературні дані можливо зробити висновок, що як естрогени, так і гестагени у складі КОК в деяких ситуаціях можуть викликати зниження толерантності до глюкози і впливати на рівень інсуліну в крові. Транзиторна гіперглікемія на тлі використання КОК зустрічається дуже рідко, приблизно у 3% здорових жінок з нормальною масою тіла. Ці зміни оборотні і повертаються до нормативних значень після відміни препаратів.

Особливу увагу необхідно приділяти жінкам групи ризику по виникненню гіперглікемії на тлі використання гормональної контрацепції. До цієї групи відносяться пацієнтки з порушенням толерантності до глюкози, ожирінням, цукровим діабетом, жінки, які мають в анамнезі пологи великим плодом і гестаційний діабет [15]. Більшість авторів визначають доцільність визначення рівня глікемії до і в процесі гормональної контрацепції у пацієнток групи ризику. У жінок, які не страждають на цукровий діабет, тривалий прийом КОК не приводить до його виникнення. Отримані у дослідженні дані дозволяють вважати, що збільшення індексу НОМА примушує з обережністю підходити до призначення оральних гормональних контрацептивів у пацієнток з проявами інсулінорезистентності.

Тактика ведення жінок з надлишковою вагою в процесі гормональної контрацепції має бути диференційованою і індивідуальною залежно від віку, стану репродуктивного здоров'я, виду гормональної контрацепції, особливості розподілу жирової тканини. Гормональні контрацептиви можуть бути рекомендовані в якості контрацептиву першого вибору у жінок з надмірною масою тіла.

Отримані дані дозволяють обґрунтовано вказати, що застосування оральних гормональних контрацептивів певною мірою модулює гормональний фон, що, в свою чергу, асоціюється з нормалізацією повсякденної життєдіяльності пацієнток, причому як фізичного, так і психічного компонентів здоров'я (згідно анкетування за допомогою опитувальника SF-36).

Перспективи подальших досліджень

Перспективним виявляється подальше дослідження метаболічних ефектів та їх взаємозв'язку із параметрами життєвої задоволеності на тлі гормональної контрацепції у жінок репродуктивного віку в залежності від динаміки індексу маси тіла при навмисному зниженні ваги.

Література

1. Алмазов В.А. Метаболический сердечно-сосудистый синдром / В.А. Алмазов, Я.В. Благосклонная, Е.В. Шляхто, Е.И. Красильникова СПб., 1999. 203 с.

2. Дедов И.И. Патогенетические аспекты ожирения / И.И. Дедов, Г.А. Мельниченко, Т.И. Романцова // Ожирение и метаболизм. 2004. № 1. С. 3-9.

3. Критерії прийнятності використання методів контрацепції / Всесвітня організація охорони здоров'я. вид. 3, 2004 р. К.: Моріон, 2006.

4. Прилепская В.Н. Гинекологическая эндокринология / В.Н. Прилепская, Е.В. Цаллагов. М., 2004. С. 283-320.

5. Светлаков А.В. Лептин и липидный спектр крови у женщин с разными типами ожирения / А.В. Светлаков, М.В. Яманова, О.С. Филиппов, Н.А. Малахова // Проблемы репродукции. 2001. № 6. С. 33-35.

6. Руководство по контрацепции / Под ред. проф. В.Н. Прилепской. 2-е изд., перераб. и доп. М.: МЕДпресс-информ, 2011. 448 с.

7. Assman G. Quantification of highdensity lipoprotein cholestrol by precipitation with phosphotungstic acid / MgCl2 / G. Assman, H. Schriewer, G. Schmitz, E-O. Hagele // Clin. Chem. 2013. Vol. 29, № 12. P. 2026 2030.

8. Bucolo G. Quantitative determination of serum triglycerides by the use of enzymes / G. Bucolo, H. David // Clin Chem. 2013. № 19. P. 476-482.

9. Pettitti D.B. Epidemiologic assessment of the risk of oral contraception / D.B. Pettitti // J. Reprod. Med. 2016. Vol. 31, №9 (suppl.). P. 887 891.

10. Ожирение. Руководство для врачей / Под ред. Дедова И.И., Мельниченко Г.А. М.: Медицинское информационное агентство, 2004. 456 с.

11. Серов В.Н. Ожирение и здоровье женщины / В.Н. Серов, Н.И. Кан, Е.А. Богданова, Е.В. Жаров, В.Т. Гаврилюк. М.: ГУ Научный центр акушерства, гинекологии и перинатологии РАМН, 2005. 184 с.

12. Межевитинова Е.А. Прогестагены в контрацепции / Е.А. Межевитинова // Гинекология. 2001. Том 3, №2. С. 36-40.

13. Старостина Е. Принципы лечения расстройств приёма пищи, сопровождающихся ожирением / Е. Старостина // Врач. 2009. №4. С. 58 -- 61.

14. Прилепская В.Н. Эволюция прогестагенов и прогресс современной контрацепции / В.Н. Прилепская, Л.И. Острейкова // Гинекология. 2004. Том 6, №3. С. 111 -113.

15. Сперофф Л. Клиническое руководство по контрацепции / Л. Сперофф, Ф.Д. Дарни / Пер. с англ. под ред. В.Н. Прилепской. М.: Бином, 2009. 430 с.

Размещено на Allbest.ru