Функціонально-адаптивний стан серцево-судинної системи при гіпотиреозі, ішемічній хворобі серця та в умовах коморбідності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Коморбідність захворювань визнано загальносвітовою проблемою сучасної медицини, а її дослідження є одним із найважливіших шляхів вдосконалення діагностики і персоніфікованого лікування пацієнтів із поєднаною патологією та може покращити масштабні соціальноекономічні наслідки популяційного характеру [1]. Поєднана патологія є широко розповсюдженим явищем, яке посилює своє значення з віком хворого [3]. Відомо, що коморбідність збільшується з 10% у пацієнтів у віці, що не перевищує 19 років до 80% у осіб 80 років і старше [4]. Ознаки серцево-судинних порушень виявляються у 80% хворих на гіпотиреоз [5]. Патологія ендокринної системи є одним з коморбідних станів, яка широко зустрічаються у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи [6;7]. Однак, в більшості випадків, обговорення в науковій літературі стосуються цукрового діабету і тиреотоксикозу (гіпертиреозу) [6;8], значно рідше розглядається аспект гіпотиреозу. Між гіпофункцією щитовидної залози та факторами ризику серцево-судинних захворювань виявлені метаболічні зв'язки, які прослідковуються через ожиріння, артеріальну гіпертензію, порушення ліпідного та вуглеводного обмінів [9;10;11 ;12]. Однією із ланок патогенезу ураження серцевосудинної системи при гіпотиреозі вважають дисбаланс вегетативної нервової системи [13; 14; 15]. Відомо, що гіпотиреоз пов'язаний зі зниженням симпато-вагальної регуляції серцевого ритму і збільшенням негомогенності реполяризації міокарда шлуночків. Тому патогенез серцево-судинних захворювань при ураженні щитоподібної залози потрібно розглядати в аспекті нейро-ендокринних порушень.

Таким чином, зниження функціональної активності щитоподібної залози сприяє індукції і прогресуванню ІХС, тому вивчення особливостей ураження коронарного русла та пошуку нових підходів до об'єктивної оцінки функціонального стану серцево-судинної системи у хворих на гіпотиреоз, ІХС та за умов поєднаної патології є актуальним і потребує подальшого вивчення.

Мета дослідження.

Вивчення особливостей функціонально-адаптивного стану серцево-судинної системи при гіпотиреозі, ішемічний хворобі серця та в умовах коморбідності.

Матеріали і методи дослідження

Обстежено 140 хворих віком від 38 до 82 років, що лікувались в ендокринологічному та кардіологічному відділеннях Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Пацієнтів було розподілено на 3 групи: до І групи увійшли хворі на гіпотиреоз (n=61), тривалість захворювання 7,87+1,98 років, ІІ група хворі на ІХС (n=47), тривалість захворювання 9,83+2,42 років, ІІІ група хворі на гіпотиреоз в поєднанні з ІХС (n=32), тривалість захворювання 11,31+3,09 років.

Критеріями включення хворих у дослідження були: діагноз первинний гіпотиреоз, післяопераційний гіпотиреоз, гіпотиреоз на фоні аутоімунного тиреоїдиту, ІХС: стабільні форми стенокардії напруги ФК І-ІІІ, кардіосклероз атеросклеротичний та післяінфарктний, а також поєднана патологія, відсутність декомпенсованих хронічних ускладнень і супутніх захворювань.

Діагноз захворювання було верифіковано на підставі клінічних проявів захворювання, даних загально клінічних, біохімічних, інструментальних методів дослідження.

Для оцінки функціонально-адаптаційного стану серцево-судинної системи було визначено індекс Кердо, адаптаційний потенціал та коефіцієнт економізації кровообігу.

Вегетативний тонус оцінювали шляхом визначення індексу Кердо (ІК):

ІК=(1-(АТд/ЧСС))х100

щитовидний коморбідність серцевий

де АТд діастолічний артеріальний тиск, ЧСС частота серцевих скорочень. При "вегетативній рівновазі" (ейтонії) вегетативний індекс дорівнює 0. Позитивний знак індексу свідчить про переважання симпатичних впливів, негативний знак індексу ознака підвищення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи [16;17].

Адаптаційний потенціал (АП) здатність адаптуватись до діючого чинника без порушення міокардіально-гемодинамічної рівноваги. АП системи кровообігу (ступінь адаптації) визначається співвідношенням рівня функціонування, ступеня напруги регуляторних механізмів домінуючої системи та функціонального резерву, що відображає взаємини між вегетативною та міокардіально-гемодинамічною складовою процесів регуляції, визначається за формулою за Р.М. Баєвським та співав., 1979:

АП=0,011хЧСС+0,014хАТс+0,008хАТд+0,009х

М+0,0014хВ-0,009хЗ-0,27

де ЧСС частота серцевих скорочень, АТс систолічний артеріальний тиск, АТд діастолічний артеріальний тиск, М маса тіла, В вік, З зріст, 0,011,0,014, 0,008, 0,009, 0,27 коефіцієнти рівняння множинної регресії.

За значеннями адаптаційного потенціалу визначається функціональний стан:

- нижче 2,6 задовільна адаптація;

- 2,6 3,09 напруга механізмів адаптації;

- 3,10 3,49 незадовільна адаптація;

- 3,5 і вище зрив адаптації.

Коефіцієнт економізації кровообігу (КЕК) обчислюється за формулою:

КЕК=(АТс-АТд)*ЧСС.

Показник КЕК у здорової людини дорівнює 2600, а його збільшення вказує на напруження роботи серцево-судинної системи.

Отримані дані оброблено методом варіаційної статистики з використанням програми «Microsoft Excel». Різницю вважали достовірною при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення.

Зниження функції щитовидної залози при гіпотиреозі у І групі хворих (ТТГ 26,47+7,93 (р<0,05)) поєднується з підвищенням тиреоїдного індексу (ТІ) показника конверсії тироксину (Т4) в трийодтиронін (Т3) (ТІ 9,54+2,82 (р<0,05)). У ІІ групі з ІХС в стані еутиреозу (ТТГ 2,23+0,18 (р<0,05)) показник ТІ 3,89+0,19 (р<0,05). Для ІІІ групи хворих з ІХС та тлі гіпотиреозу ТТГ достовірно збільшується 17,93+6,2 (р<0,05), а зростання ТІ до 5,49+2,28 (р<0,05) свідчить про прогресування гіпотиреозу (табл. 1).

До того ж, у хворих на гіпотиреоз та ІХС відмічається збільшення маси тіла. Показник індексу маси тіла (ІМТ) для І групи становить 31,65+1,74 кг/м2, для ІІ групи 28,58+1,24 кг/м2. За умов поєднаної патології в ІІІ групі ІМТ достовірно збільшується до 32,77+2,26 (р<0,05), що підтверджує вплив зниження функції щитовидної залози на прогресування ожиріння у пацієнтів з ІХС.

Функція щитоподібної залози знаходиться під постійним контролем надсегментарних і сегментарних відділів вегетативної нервової системи. Водночас на тлі значного функціонального напруження в системі гіпоталамус-гіпофізщитоподібна залоза тиреоїдині гормони впливають на стан активності різних відділів вегетативної нервової системи, викликаючи її дисфункцію.

Вегетативний тонус у хворих на гіпотиреоз, ІХС та при поєднаній патології оцінювали шляхом визначення індексу Кердо. На основі отриманих даних маємо, що для пацієнтів з гіпотиреозом ІК становить -36,47+6,86 (р<0,05), що характеризує підвищення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

У хворих з ІХС ІК 1,34+6,11 (р<0,05), що свідчить про переважання симпатичних впливів. У хворих з поєднаною патологією спостерігається зміна активності вегетативної нервової системи з активацією парасимпатичних відділів, ІК 51,47+7,08 (р<0,05). Дисбаланс ланок ВНС із підвищенням активності симпатичної та пригніченням парасимпатичної частини є одним із патогенетичних механізмів розвитку та прогресування ішемічної хвороби серця. Переважання симпатичної активності несприятливо позначається на діяльності серцево-судинної системи та призводить до розвитку тахікардії, серцевих аритмій, ішемії міокарда, гіпертонічних кризів. Проте зміна тонусу вегетативної нервової системи з симпатичної на парасимпатичну активність у хворих з ІХС при гіпотиреозі призводить до погіршення стану систолічної функції серця, про що свідчить достовірне зменшення фракції викиду (ФВ) в ІІІ групі до 51,84+2,05 (р<0,05).

Визначення коефіцієнта економізації кровообігу (КЕК) характеризує напруження функціонування серцево-судинної системи в усіх групах.

Але в ІІ групі у хворих з ІХС його значення достовірно більше 4762,98+43,25 (р<0,05). групі 3,87+0,57 (р<0,05), ІІІ групі 3,86+0,44 адаптації. АП в І групі 3,54+0,41 (р<0,05),

Значення адаптаційного потенціалу в групах (р<0,05). вказує на те, що у хворих на гіпотиреоз, іХС та за умов поєднаної патології відмічається зрив.

Таблиця 1. Характеристика показників антропометрії, серцево-судинної діяльності, тиреоїдних гормонів, стану вегетативної нервової системи у хворих на гіпотиреоз, ІХС та за умов поєднаної патології