Використання препарату "Емоксипін" при променевих циститах

Донесення до пухлинного осередку дози, що несе руйнівний ефект - мета проведення променевого лікування. Інтенсивність порушень сечовидільної функції, що спирається на дані цистоскопії - показник, який визначає ступінь тяжкості променевих циститів.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.10.2018
Размер файла 20,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Дистанційна променева терапія (ДПТ) є ефективним методом лікування для багатьох видів новоутворень. До того ж забезпечує тривалу виживаність без рецидивів та інших проявів хвороби. Метою проведення променевого лікування є донесення до пухлинного осередку дози, що несе руйнівний ефект. При цьому потрібно забезпечити захист здорових тканин, наскільки це можливо, згідно законів радіобіології та радіаційної фізики. Важкі наслідки опромінення, віддалені променеві ураження є, на жаль, частиною ДПЛ. Ефективне лікування може бути отримано завдяки майстерності та використанню сучасних технологій і наполегливій профілактиці променевих реакцій.

Будь який вплив на тканини органів малого тазу (сечового міхура, прямої кишки, внутрішньотазової клітковини), будь то хімічне, механічне або фізичне (в даному випадку променеве) ураження приводить до променевих уражень та утворення рубцевої тканини.

Аналіз сучасної літератури показав, що робіт, присвячених даній патології у вітчизняних та зарубіжних виданнях незначне і, як правило, вони носять описовий характер. Крім того, недостатньо вивчені методи профілактики променевих уражень, питання реабілітації та якості життя таких хворих у віддалені періоди після лікування. Даючи оцінку існуючим методам лікування променевих уражень органів малого тазу, що представлені в періодичних виданнях, можна констатувати, що результати діагностики та лікування таких променевих уражень є незадовільними, вони проявляються частими рецидивами циститу і в результаті виникає деформація сечового міхура; внутрішньотазовим променевим фіброзом, та розвитком хронічної ниркової недостатності.

Регуляція цього процесу залежить від багатьох факторів, які зумовлені масштабами ушкодження, терміном перебігу раньового процесу. Також присутність соматичних чинників, а саме: знижений імунітет, ендокринопатії, анемічні ускладнення, присутність мікрофлори, порушення мікроциркуляції, тощо, веде до послаблення процесів репарації та подовження термінів загоєння та, відповідно, деформації органу, зниження його фізіологічних функцій.

Одним з пріоритетних питань в лікуванні раку сечового міхура є ДПТ, яка може мати різні цілі одна з яких радикальне лікування, що проводиться при неможливості хірургічного втручання.

В країнах Європи променева терапія при пухлинах сечового міхура виконується достатньо часто. Наприклад, у Великобританії при конвенційному опроміненні підводять сумарну вогнищеву дозу (СВД) 50 60Гр з разовою вогнищевою дозою (РВД) 1,8 2,0Гр [5,12]. Однак, співробітники Гарвардської медичної школи (Massachusetts General Hospital, Boston) вважають, що у випадку раку сечового міхура необхідно підвести СВД 55-65 Гр.

Загалом, променеву терапію при раку сечового міхура проводять в два етапи: перший СВД 45-50 Гр з РВД 1,8-2,0 Гр на весь міхур; другим етапом проводять опромінення безпосередньо первинної пухлини [9;14].

Променеві реакції з'являються переважно вже на початку променевого лікування та приносять значні страждання хворим. M.K. Storey і соавт. [7;8] спостерігали променеве ураження сечового міхура у 20% пацієнтів, що отримали 70 Гр або більше на 30% міхура, або ж в зоні опромінення 15% міхура 5% гострих уражень.

J.M. Michalski та співавт. [10;11;13] наголошують про різке збільшення гострих радіаційних уражень, якщо СВД 65 Гр підводиться на третину сечового міхура. Гострі симптоми, зазвичай, виникають через 1 міс. після завершення опромінення. При чому, необхідно мати на увазі, що стійка гематурія в більшості випадків добре піддається лікуванню за допомогою антиоксидантів та антигіпоксантів [4;8;9].

За даними B. Emami та співавт. [12] СВД 65 Гр та РВД 1,8-2,0 Гр на весь міхур дає практично 7% пізніх уражень. Вони встановили, що СВД 80Гр також толерантна, якщо опромінювати третину міхура.

Але, L.B. Marcs и співавт. [3;4;7] на даних аналізу літературних джерел встановили, що з точки зору пізніх уражень доза весь міхур має бути 45Гр.

Враховуючи напрацювання у сфері променевій терапії раку сечового міхура, співробітники Університету Торонто (Princess Margaret Hospital) вважають, що СВД 50 60 Гр при РВД 1,8-2,0 Гр на весь міхур є дозою, толерантною для більшості хворих, а СВД 65-70 Гр толерантна тільки для частини міхура.

В той же час, думкою співробітників відділення онкоурології та радіаційної онкології Гарвардської медичної школи (Massachusetts General Hospital, Boston) є те, що при звичайному фракціюванні доза толерантна для всього міхура СВД 40-45 Гр.

СВД 50 Гр дає важкі пізні ураження у 5-10%, СВД 50 60 Гр у 9-42% хворих. СВД 50-60 Г р на третину міхура викликає ураження у 5-10% хворих, СОД 65-75 Гр менше чим на 22% міхура 5-12% пізніх уражень. Середній інтервал між завершенням променевої терапії та появою пізніх радіаційних уражень рік півтора.

Існують і інші схеми лікування, що включають в себе велику кількість фракцій при більш високій сумарній дозі (гіперфракціювання) і менша кількість фракцій, але з більш високими разовими дозами при меншій сумарній дозі (гіпофракціювання).

При плануванні променевого лікування необхідно враховувати особливості співвідношення сечового міхура з навколишніми тканинами. Опроміненню повинна підлягати не тільки пухлина, а і зони регіонарного метастазування. До останніх відносяться лімфатичні вузли, що розташовані нижче біфуркації: гіпогастральні, обтураторні, внутрішні та наружні підвздошні, перивезикальні, тазові, пресакральні.

При виборі полів для опромінення сечового міхура доцільно використовувати рекомендації [3;13] Radiation Therapy Oncology Group (RTOG). Використовують переднє та заднє протилежачі поля, а також ліве та праве латеральне. Верхня межа для протилежачих переднезадніх полів з'єднання L5з S1, нижня нижній край запиральних отворів, бокова на 1 см в сторону від тазового кільця. Латеральні поля передня межа на 2 см вперед від стінки сечового міхура чи на 1 см вперед від лобкової кістки, задня на 2 см назад від стінки сечового міхура чи між середньою та задньою третинами прямої кишки.

З викладеного видно, що при різних підходах, полях та комбінаціях доз променеві ураження сечового міхура неминучі. Тому одним з пріоритетних невирішених питань у сучасній радіології є питання попередження та боротьби з променевими реакціями та ушкодженнями. Актуальність обумовлена відсутністю єдиного алгоритму застосування препаратів, що активно та ефективно запобігають цьому процесу.

Робота є фрагментом ініціативно-пошукової науково-дослідної роботи ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»: «Розробка методів та профілактики лікування медикаментозно-індукованих уражень внутрішніх органів» № державної реєстрації 0115U001087). Термін виконання роботи: від 02/2015 до 02/2020.

Новизною роботи є акцентуація інтересу до прямого синтетичного антиоксиданту «Емоксипін», який прогнозовано призупиняє реакції вільно-радикального перикисного окислення (ВРПО).

Мета роботи.

Розробка способу профілактики та лікування променевих реакцій при лікуванні хворих на рак сечового міхура, що отримують дистанційну гамма-терапію (ДГТ) та обґрунтування антиоксидантної і репараційної ролі препарату «Емоксипін» при даній патології. Також профілактика рецидування за рахунок відтворення відновлення місцевої гемодинаміки.

Матеріали та методи.

Відомі на сьогодні стандартні схеми консервативного лікування променевих реакцій сечового міхура (Димексид, «Палін», «Канефрон», «Свічки метилурацилові» та інші) не враховують загальний принцип впливу препаратів на місцеву гіпоксію, що викликана опроміненням, що, вочевидь, і є основною ланкою патогенезу. Також шкідливим моментом є токсичність препаратів і список побічних дій, що не дає можливості їх застосування.

Ключова роль в патогенезі гіпоксичних станів є активація перекисного окислення ліпідів та мембраноушкоджуючого ефекту вільних радикалів. Тому стабілізація клітинних мембран, що ушкоджені в умовах гіпоксії, є основним фактором інтересу до цього препарату. Те припущення, що ефективно застосовувати антиоксиданти в різних патологічних станах, які супроводжуються гіпоксією, знайшло експериментальне підтвердження у багатьох учених.

Так, враховуючи вищевикладене, використання препарату «Емоксипін» викликане тим, що він є інгібітором вільнорадикальних процесів, антигіпоксантом, антиоксидантом. Зменшує в'язкість крові та агрегацію тромбоцитів, підвищує склад циклічних нуклеотидів в тканинах та тромбоцитах, має фібринолітичну активність, зменшує проникність судинної стінки та ступінь ризику розвитку крововиливів.

Препаратом контролю було вибрано 5% розчин димексиду, який класично використовується для попередження та лікування променевих реакцій. Диметилсульфоксид має особливість проникати крізь біологічні мембрани, реалізуючи таким чином свої специфічні ефекти, до яких належать протизапальний, антипіретичний, аналгетичний, антисептичний, помірний фібринолітичний. Препарат підсилює проникнення крізь слизову оболонку лікарських засобів (здатність до транспортування).

Вивчалась вираженість променевих реакцій у хворих, які отримували променеве лікування в режимі звичайного фракціонування та при мультифракціюванні дози.

Оцінювались як ранні, так і пізні реакції при кожному із зазначених методів лікування з боку проявів слизової сечового міхура, а саме прояви променевого циститу. Променевий цистит це характерний симптомокомплекс, що зумовлений ураженням стінок сечового міхура (в першу чергу його слизової оболонки) при дії іонізуючого випромінювання в дозах від 60 Гр та вище при класичному фракціюванні.

Променеві цистити (катаральні, ерозивнодесквамативні та виразкові) проявляються частими позивами на сечовипускання, макрогематурією, різкими болями по ходу уретри, болями в ділянці сечового міхура. Клінічна картина променевих циститів оцінюється ураженням стінки сечового міхура з розвитком ерозивнодеструктивних процесів в слизовій, приєднанням інфекції та виникненням кровотеч.

Ступінь тяжкості променевих циститів оцінюється по інтенсивності порушень сечовидільної функції спираючись на дані УЗД та цистоскопії.

Натепер безперечним є той факт, що частота променевих уражень залежить від якості планування та проведення променевої терапії, сумарної вогнищевої дози та режиму фракціювання. Важливим елементом є забезпечення найбільш безпечного режиму на час проведення опромінення для навколишніх тканин, що забезпечується за допомогою прецизійної індивідуальної топометрії з точною установкою синтопії органів. Використання стимуляторів та інших спец пристроїв для точної візуалізації органів, що потрапляють в зону опромінення, виконується комп'ютерна та УЗД топометрія, що дозволяє значно знизити навантаження на здорові тканини.

В патогенезі променевих циститів провідну роль мають променеві ураження стінки сечового міхура, ступінь яких прямо залежить від величини поглиненої сумарної дози, що перевищує толерантність тканин сечового міхура. Не менш важливим є виникаючий при цьому запальний процес, тому і лікування променевих уражень сечового міхура повинно включати терапевтичні заходи, націлені на вказані ділянки патогенетичного ланцюга.

Тому всі хворі отримували, окрім місцевого лікування, і однотипне загальне лікування, що включало антибактеріальну, антикоагулянтну, вазоактивну, імуностимулюючу та симптоматичну терапію.

У спостереженні приймало участь 27 хворих з діагнозом рак сечового міхура і яким проводили ДПТ по радикальній програмі. Хворі вірогідно не різнились за віком, скаргами, клінічними показниками, стадією, тощо.

Для виконання поставленої задачі (підвищення ефективності лікування хворих променевими ураженнями сечового міхура) пацієнти сліпим методом були розподілені на дві групи:

І група (гр.) (n=13) (контрольна) хворі отримували ДПТ по радикальній програмі класичним фракціюванням РВД 2,2Гр до СВД 60 65Гр в 2 етапи з тритижневою перервою. Для попередження та лікування променевих реакцій проводились заливки 10% розчину димексиду в сечовий міхур після сеансу променевої терапії 2 рази на день протягом 12-15 днів.

ІІ гр. (n=14) (дослідна) хворі отримували ДПТ по радикальній програмі з фракціюванням денної дози РВД 1,1 Г р+1, 1Г р=2,2Г р до СВД 60 65Гр в 2 етапи з тритижневою перервою. Для попередження та лікування променевих реакцій проводились заливки в сечовий міхур після сеансу променевої терапії розчину емоксипіну: препарат вводили 2 рази на день в сечовий міхур протягом 12-15 днів по 150мг.

Результати досліджень та їх обговорення.

Ефект оцінювали протягом терміну лікування та безпосередній ефекту (через 3 тижні) після закінчення ДПТ. Враховували скарги хворих на болі при сечовипусканні, домішки крові. Дані загального аналізу сечі: гематурія та лейкоцитоз, домішки білка. Контроль проводили за даними цистоскопії та УЗД.

У хворих обох груп з катаральними циститами після лікування нормальні показники сечі збільшились на 36%, бактеріурія зникла повністю у 30% пацієнтів. Стосовно гематурії, позитивна динаміка була у всіх хворих. За даними УЗД більше 62% покращився стан сечового міхура. Значні результати спостерігались у хворих в тій самій групі з ускладненими формами циститу: збільшилась ємність сечового міхура, зменшилась частота позивів на сечовипускання, суб'єктивне покращення відмітили всі пацієнти. Позитивна динаміка була підтверджена на УЗД та цистоскопії більше ніж у 42% хворих даної групи.

У хворих з ерозивно-десквамативними та виразковими циститами, в результаті лікування, аналіз терапевтичної ефективності показав його значний вплив на частоту сечовипускання. В усіх хворих знизилась запальна реакція, а у 58% хворих з ускладненими формами циститу лейкоцитурія добігла нормальних показників, у 87% хворих повністю пропала бактеріурія і у 70% пацієнтів макрогематурія. За даними цистоскопіі, до кінця лікування зменшилась гіперемія слизової сечового міхура (82,5%) та набряки (85%).

Виразкових реакції в І гр. було виявлено у 8 (61,54%) хворих проти 2 (14,28%) ІІ гр. сечовидільний променевий цистит

Ерозивно-десквамативні реакції вірогідно не різнились і відмічені у 3 (23,07%) хворого І гр. проти 4 (28,57%) хворих ІІ гр.

Катаральні реакції, відмічені в групах, проявились так: в І гр. було виявлено у 2 (15,38%) хворих проти 8 (57,14%) ІІ гр. Результати представлені в таб. 1.

Таблиця 1. Частота поширеності променевих реакцій слизової оболонки сечового міхура в залежності від виду лікування

Локалізація сечового міхура

1 група (n = 13) (контроль) ДГТ (класичне фракціювання) з інстиляціями димексиду

2 група (n = 14) (дослідження) ДГТ у режимі мультифракціювання дози з інстиляціями емоксипіну

Вид реакції

Кількість випадків

Вид реакції

Кількість випадків

абс.

(%)

абс.

(%)

2

15,38%

8

57,14%

катаральні

3

23,07%

катаральні

4

28,57%

ерозивно-десквамативні

ерозивно-десквамативні

виразкові

8

61,54%

виразкові

2

14,28%

Примітка. * різниця вірогідна (р<0,05).

Ступінь реакцій зі сторони сечового міхура у пацієнтів І та ІІ груп вірогідно різнились (p>0,05).

Так, виразкові реакції у І групі виявлено у 8 (61,54%) пацієнтів, а у пацієнтів ІІ групи у 2 (14,28%) відповідно, що в 4 рази перебільшує результати І групи і свідчить про більш виражений ушкоджуючий ефект при застосуванні традиційної ДПТ та розчину димексиду.

Ерозивно-десквамативні реакції в І групі виявлено у 3 (23,07%) пацієнтів, а в ІІ групі у 4 (28,57%), що вірогідно не відрізнялось.

Але, що стосується катаральних проявів, то картина вочевидь говорить на користь ІІ групи дослідження. В І групі з катаральною реакцією виявлено 2 (15,38%) пацієнти, а в ІІ групі 8 (57,14%).

Аналізуючи отримані результати, можна відзначити, що застосування ДПТ в режимі мультифракціювання денної дози вірогідно (р=0,05) знижує променеві реакції слизової сечового міхура.

Так, реакції 3 ступеню (виразкові) різняться в 4,31 рази на користь ІІ (дослідної) групи, де використовували режим мультифракціювання та заливки препарату «Емоксипін».

Реакції 2 ступеню (ерозивно-десквамативні) різняться в 1,24 рази і також говорять на користь ІІ групи, але цей показник не вірогідний.

Реакції 1 ступеню (катаральні) різняться в 3,72 рази, що має достатню вірогідність на користь лікування проведеного в ІІ групі хворих.

Проводячи порівняння запропонованих схем лікування променевих уражень сечового міхура з уже існуючими методами терапії даної патології, можна зробити висновок, що до теперішнього часу ніким не були надруковані дані про використання препарату «Емоксипін», дія якого направлена на регресію циститів, лікування виразок сечового міхура. Немає практичних літературних даних про внутрішньоміхурове використання цього препарату. Дія інсталяцій сечового міхура у хворих з променевими циститами, що обтяжені інфекційним процесом, в порівнянні з традиційними методами терапії дозволило скоротити час перебування хворих у стаціонарі на 6-7 днів.

Таким чином, проведений дослід показав, що використані базові препарати димексиду та емоксипін мають різну направленість дії. Так, при вираженому фіброзі стінки сечового міхура та інфекційному процесі перевагу можно віддати використанню розчину димексиду, а у хворих з гематурією та порушенням цілісності стінки сечового міхура (ерозивний або виразковонекротичний цистит) найбільш ефективно використання «Емоксипіну». Вибір методу лікування повинен бути оснований на суб'єктивних скаргах та даних об'єктивних методів досліджень.

Висновки

Отримані результати при використанні розчину емоксипіну в порівнянні з традиційним лікуванням димексидом свідчать про перспективність подальшої розробки запропонованого нами способу, який вірогідно (р=0,05) знижує променеві реакції:

1. Променеві ураження сечового міхура проявляються різними формами циститу: необтяжені (катаральні, ерозивно-дескваматозні, атрофічні и геморагічні); обтяжені (цистит с профузною кровотечею, виразково-некротичний).

2. Діагностика променевих циститів повинна бути комплексною та базуватися на скаргах хворих (дизурія, гематурія, больовий синдром та інше), на даних лабораторних та рентгенологічних методів діагностики. Особлива увага повинна приділятися УЗД та цистоскопії.

3. Ефективним для лікування променевих циститів з вираженим больовим синдромом та сольовою інкрустацією є використання 5-10% розчину димексиду, ефективність якого склала 56%. Больовий синдром був купований у всіх хворих.

4. Використання препарату «Емоксипін» з протизапальною, антиоксидантною, антиагрегантною дозволило підвищити ефективність лікування у хворих з променевим циститом: при виразкових реакціях в 4,31 рази, при ерозивнодесквамативним в 1,24 рази, катаральні в 3,72 рази, що має достатню вірогідність на користь лікування проведеного в ІІ групі хворих.

5. Вибір лікування хворих повинен базуватися на характері та и вираженості променевого ушкодження стінки сечового міхура. Терапія повинна бути направлена, в першу чергу, на боротьбу з інфекцією, підвищенням імунного статусу та ліквідацію променевого фіброзу сечового міхура. Методом вибору є препарат димексид та емоксипін, що використовуються поряд з симптоматичною терапією.

Література

1. Красносельский Н.В. Особенности хирургического лечения лучевых повреждений покровных тканей / Н.В. Красносельский, С.А. Гонн // Харківська хірургічна школа. 2014. №1(64). С.133-135.

2. Ставицький С.О. Застосування «Емоксипіну» в комплексному лікуванні гіпертрофічних і келоїдних рубців голови та шиї на доопераційному етапі / С.О. Ставицький, В.Ф. Почерняєва, Д.С. Аветиков // Український стоматологічний альманах. 2011. №1. С.89-90.

3. Жукова Т.О. Променеві реакції на шкірі при різних варіантах фракціювання дози / Т.О. Жукова, Є.В. Мельник, М.Ю. Васько // Матеріали 73-ї Всеукраїнської студентської наукової конференції «Погляд майбутніх лікарів на сучасну медицину», 30 березня 1 квітня 2017, м. Полтава. Полтава, 2017. С.6-7.

4. Аветіков Д.С. Переваги і недоліки існуючих методик профілактики утворення патологічних рубців / Д.С. Аветіков, Х.О. Трапова // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2013. Т.13, вип. 3(43). С.10-12.

5. Аветіков Д.С. Порівняльна характеристика ефективності методів профілактики утворення патологічних рубців / Д.С. Аветіков, Х.О. Трапова // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. 2013. Т.13, вип. 2(42). С.18-21.

6. Аветіков Д.С. Порівняльний аналіз методик профілактики утворення патологічних рубців / Д.С. Аветіков, Х.О. Трапова // Український медичний альманах. 2013. Т.16, №1, додаток: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні можливості стоматології». С.9-11.

7. Запорожан В.М. Використання збагаченої тромбоцитами плазми для стимуляції неоангіогенезу та підсилення ренерації / В.М. Запорожан, О.Л. Холодкова, О.О. Апельханс // Журнал НАМН України. 2012. Т.18, додаток. С.49-50.

8. Казимирко В.К. Антиоксидантная система и ее функционирование в организме человека / В.К. Казимирко, В.И. Мальцев // Медицинская газета «Здоровье Украины». 2004. №192.

9. Трапова Х.О. Оптимізація інтраопераційного методу профілактики утворення патологічних рубців / Х.О. Трапова. // Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених «Хист». Чернівці, 2013. Вип. 15: Матеріали X міжнародної медикофармацевтичної конференції студентів і молодих вчених С.305.

10. Жукова Т.О. Попередження променевих реакцій при проведенні дистанційної гамма-терапії / Т.О. Жукова // Клінічна хірургія. 2017. №5. С.56-57.

11. Иммунотерапия при поздних лучевих поврежднниях прямой кишки / Р.И. Атауллаханов, А.В. Пичугин, В.В. Пасов, А.К. Курпешева. М. : ФГБУ «ГНЦ Институт иммунологии ФМБА России, 2012. 17 с.

12. Пасов В.В. Осложнения и повреждения органов и тканей при лучевой терапии / В.В. Пасов, А.К. Курпешева // Основы лучевой диагностики и терапии : национальное руководство / гл. ред. С.К. Терновой. М. : ГЭОТАР медиа, 2012. С.962-990.

13. Плесовский А.М. Лучевые повреждения мочевого пузыря и интертестициальный цистит (клинико-мофологические обследования цели ГБО) : автореф. дис. ...канд. мед. наук : спец. 14.01.23 «Урология» / А.М. Плесовский. М.,2013. 81с.

14. Сычева И.В. Консервативные методы лечения местных лучевых повреждений, сформировавшихся в результате сочетаемой лучевой терапии и брахитерапии рака престательной железы / И.В. Сычева, В.В. Пасов, А.К. Курпешева // Сибирский онкологический журнал. 2012. №5. С.57-60.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.