Картування інтервалу QT та його дисперсія в післяінфарктний період: діагностично-клінічне значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 616127-005.8-031:616-073.97

Картування інтервалу QT та його дисперсія в післяінфарктний період: діагностично-клінічне значення

Катеренчук О.І.,

Іваницький І.В.

ВДНЗ України “Українська медична стоматологічна академія”, м. Полтава

Вступ. Одним із найчутливіших та найспецифічніших методів попередження шлуночкових порушень ритму є визначення характеристик (тривалості та варіабельності) інтервалу QT, асоційованих з підвищеним ризиком аритмічної смерті. Мета дослідження: вивчити особливості тривалості та дисперсії інтервалу QT у пацієнтів в пост-інфарктному періоді при різних локалізаціях пошкодження серця. Матеріали і методи: аналіз середньої тривалості та варіабельності тривалості інтервалу QT у пацієнтів з різними локалізаціями перенесеного інфаркту міокарду протягом попередніх 3-6 місяців з подальшим аналізом ступеню шлуночкових порушень ритму через 3 місяці спостереження. Результати дослідження: в дослідження залучено 38 пацієнтів. Досліджувані групи були сформовані за локалізацією перенесеного інфаркту міокарда. При аналізі тривалості інтервалу QT виявлено достовірні більше значення при інфарктах міокарда нижньої локалізації в порівнянні з інфарктами міокарда інших локалізацій. При інфарктах міокарду нижньої стінки варіабельність інтервалу QT була більшою в порівнянні з цим показником в не-інфарктних зонах. Більша тривалість та варіабельність інтервалу Qt при перенесених інфарктах нижньої стінки асоціювалась з тяжчим ступенем шлуночкової екстрасистолії. Висновки: перенесений інфаркт міокарду в зоні нижньої стінки лівого шлуночка супроводжувався подовженим інтервалом QT та збільшеною варіабельністю його тривалості, що в свою чергу асоціювалось з тяжчим ступенем шлуночкових аритмічних подій. Ключові слова: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, електрокардіографія, інтервал QT, шлуночкова екстрасистолія Стаття є фрагментом НДР кафедри сімейної медицини і терапії “Особливості перебігу, прогнозу та лікування коморбідних станів при захворюваннях внутрішніх органів з урахуванням генетичних, вікових і гендерних аспектів”. серце дисперсія інфаркт міокард

За даними епідеміологічних досліджень серед усіх європейських країн, показники захворюваності і смертності від серцево-судинних причин є найвищими в Україні. Значною мірою це обумовлено високою розповсюдженістю хвороби коронарних артерій. Протягом останніх років, завдяки розвитку мережі ангіографічних катете- ризаційних лабораторій з проведенням ургентних черезшкірних втручань на коронарних артеріях, вдалося досягти успіхів в зменшенні ранньої смертності від інфаркту міокарду. Однак, морфологічна гетерогенність тканин серця, порушення електрохімічних процесів в міокарді на молекулярному рівні, наявність зон зниженої чутливості до ішемії, вегетативна та дисгормональна дисфункції, локальні та системні імуноза- пальні процеси та інші фактори, що супроводжують життя пацієнта після перенесеного гострого інфаркту міокарда, створюють передумови для виникнення шлуночкових аритмій і, відповідно, підвищують ризик раптової смерті [1 ;7;8].

На сьогоднішній день достатньо розроблені і вивчені в клінічних дослідженнях медикаментозні та не-медикаментозні стратегії профілактики і лікування шлуночкових аритмій. Однак, незважаючи на зазначене, своєчасна діагностика тригерних факторів аритмогенезу лишається актуальною клінічною проблемою. Як відомо, одним із найчутливіших та найспецифічніших методів попередження шлуночкових порушень ритму є вимірювання тривалості інтервалу QT, подовження якого (за величиною скоригованою відповідно до тривалості інтервалів RR) асоціюється з підвищеним ризиком раптової смерті [3;5]. В низці робіт доведено, що характеристики інтервалу QT відіграють важливу роль в клінічно- прогностичній оцінці у пацієнтів з гетерогенністю міокарду внаслідок ішемічної хвороби серця [2;3;4;5;6].

Водночас, в клінічній практиці зазвичай обмежуються вимірюванням тривалості інтервалу QT винятково у ІІ стандартному відведенні, не приділяючи уваги характеристикам інтервалу QT в різних зонах міокарду (виміряних в різних ЕКГ-відведеннях) та дисперсії його тривалості, тобто варіабельності.

Мета дослідження: визначити середню тривалість та варіабельність інтервалу QT у пацієнтів в пост-інфарктному періоді при різних локалізаціях перенесеного інфаркту міокарда та можливий їх зв'язок з тяжкістю шлуночкових аритмій.

Матеріали і методи. Залучення пацієнтів до клінічного дослідження здійснювалось протягом 2017 року на базі кафедри сімейної медицини і терапії, розташованої в лікувально- діагностичному центрі “Медіон”.

Критерії включення:

- добровільна згода пацієнта на участь в дослідженні;

- вік пацієнта >18 років;

- перенесений гострий інфаркт міокарду лівого шлуночка (ЛШ) в терміни 3-6 місяців до моменту включення в дослідження, підтверджений виписним епікризом;

- відсутність інших можливих причин для розвитку шлуночкових аритмічних подій (використання медикаментозних засобів, що подовжують тривалість інтервалу QT для лікування супутніх станів; ендокринна патологія, порушення електролітного складу крові, гіпертрофічна кардіоміо- патія, тощо).

На початку дослідження здійснювались:

1. Аналіз графіки стандартної ЕКГ-спокою: вимірювання тривалості інтервалу QT в усіх відведеннях з подальшим розрахунком коригованого інтервалу QT за формулою Bazett (при частоті серцевих скорочень (ЧСС) <60 в хв. і >100 в хв. - за формулою Framingham). Умовно виділено 3 локалізації: передня стінка (відведення v3-v5), бокова стінка (відведення I, avL, v6) та нижня стінка ЛШ (відведення III, avF). В кожному випадку здійснювався аналіз тривалості інтервалу QT у відведеннях зони пошкодження та в двох локалізаціях, не пов'язаних із зоною пошкодження;

2. Аналіз варіабельності інтервалу QT в усіх відведеннях при реєстрації ЕКГ-сигналу в спокої протягом 5 хвилин;

3. Аналіз супутньої медикаментозної терапії.

Через 3 місяці спостереження:

1. Аналіз медикаментозної терапії, засобів, їх доз та змін в дозуванні протягом періоду спостереження;

2. Холтерівський моніторинг ЕКГ з оцінкою шлуночкових аритмічних подій з їх градацією згідно класифікації B.Lown-M.Wolf.

Статистичний аналіз здійснювався за допомогою програмного забезпечення VasarStats. Порівняння трьох вибірок з правильним розподілом здійснювалось методом дисперсійного аналізу (ANOVA), досліджуваних вибірок з непара- метричними даними - методом Фішера (F-test). Достовірними прийнято відмінності зі значенням p<0,05.

Результати дослідження. В дослідження було залучено 38 пацієнтів, з них чоловіків - 20 (52,63%) осіб, жінок - 18 (42,37%). Середній вік склав б4,3±3,64 роки. Розподіл за локалізацією інфаркту: передня стінка ЛШ - 14 (36,84%) осіб, нижня стінка ЛШ - 12 осіб (31,58%), бокова стінка лівого шлуночка - 12 (31,58%) пацієнтів.

Досліджувані групи, сформовані за локалізацією перенесеного інфаркту міокарда не мали статистично значимих відмінностей за середнім віком учасників, гендерним розподілом, функціональним класом стенокардії напруги та серцевої недостатності, за типами міокардіальної дисфункції, величини фракції викиду ЛШ та супутньої медикаментозної терапії.

Протягом 3-місячного періоду спостереження не було зареєстровано повторних серцево- судинних подій, випадків госпіталізацій до цілодобового стаціонару. Медикаментозна терапія здійснювалась згідно діючих клінічних настанов та рекомендацій.

Середнє значення частоти серцевих скорочень (ЧСС) виявилось найбільшим в групі пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарду в зоні передньої стінки ЛШ, однак вказана відмінність не виявилась статистично значимою. Водночас, при локалізації пост-інфарктного рубця в зоні нижньої стінки ЛШ відмічалась найдовша тривалість інтервалу QT, достовірно значимо в порівнянні з тривалістю інтервалу QT в не- інфарктних зонах. При локалізації постінфарктного рубця в зоні передньої та бокової стінок ЛШ статистичних відмінностей в тривалості інтервалу QT в порівнянні з зоною пошкодження виявлено не було (Таблиця 1).

Таблиця 1. Середня тривалість інтервалу QT в різних зонах міокарду при різних локалізаціях перенесеного інфаркту міокарда

Іншим ЛШ, що, як відомо, отримує відносно більше ва- можливим поясненням може слугувати специфі- гусної іннервації по відношенню до симпатичної чний тип вегетативної регуляції нижньої стінки в порівнянні з іншими зонами ЛШ (Таблиця 2).

Таблиця 2. Варіабельність тривалості інтервалу QT в різних зонах міокарду при різних локалізаціях перенесеного інфаркту міокарда

При аналізі варіабельності тривалості інтервалу QT виявлено достовірно більше значення при інфарктах міокарда нижньої локалізації в порівнянні з інфарктами міокарду інших локалізацій. Крім того, при інфарктах міокарду нижньої стінки варіабельність інтервалу QT була біль шою в порівнянні з цим показником в не- інфарктних зонах, що виявилось статистично значимим. Виявлена обставина імовірно свідчить про наявність дещо відмінних процесів рубцювання в зоні нижньої стінки ЛШ, що призводить до істотніших змін міокардіальної деполя-

25.00

20.00

15.00

10.00

0,00

Клас 1 Клас 2 Клас 3

Екстрасистолії екстрасистолії екстрасистолії

Тривалість інтервалу QT 385-394 мс.

Тривалість інтервалу QT 395-404 мс.

Тривалість інтервалу QT 405-414 мс.

Враховуючи наявність достовірних змін при наявності локалізації інфарктів міокарду в нижній стінці ЛШ, на наступному етапі дослідження проведено аналіз залежності між тривалістю інтервалу QT та його варіабельністю з тяжкістю шлуночкових аритмічних подій через 3 місяці спостереження.

Встановлено, що тяжчі аритмічні події асоціюються з більшими значеннями тривалості інтервалу QT та його варіабельності (Рис. 1). Виявлена особливість спонукає до вивчення впливу медикаментозних засобів, які входять до стандартів лікування пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарда щодо впливу на тривалість та варіабельність інтервалу QT, особливо при локалізаціях пошкодження в зоні нижньої стінки ЛШ, а також на можливий вплив зазначених препаратів на модифікацію вегетативної регуляції міокарда у вказаній зоні.

В нашому дослідженні перенесений інфаркт міокарду в зоні нижньої стінки лівого шлуночка супроводжувався подовженим інтервалом QT та збільшеною варіабельністю його тривалості, що в свою чергу асоціювалось з тяжчим ступенем шлуночкових аритмічних подій. Отримані результати дещо суперечать результатам роботи H. Kondo, в якій порушення реполяризації в зоні нижньої стінки ЛШ асоціювалось з шлуночкови- ми аритмічними подіями, однак було обумовлене порушеннями процесів по типу прискореної реполяризації міокарду в даній зоні, а не подовженням її тривалості чи надмірної варіабельності [9].

Література

I. Катеренчук І.П. Кардіальні проблеми пацієнта через призму нейроендокринного дисбалансу / І.П. Катеренчук // Клінічна та експериментальна патологія (Матеріали конференції присвяченої 105-й річниці від дня народження професора Я.Д. Кир- шенбата). - 2017. - Т. 16, №3 (2). - С. 47-48.

2. Пат. 100768 Україна, МПК А 61 В 5/0402 (2006.01). Спосіб прогнозування клінічного перебігу хронічної серцевої недостатності ішемічної етіології / В.М. Ждан, О.І. Катеренчук; заявник і патентовласник ВДНЗУ “Українська медична стоматологічна академія”. - № u 2015 01458 ; заявл. 19.02.2015 ; опубл. 10.08.2015, Бюл. №15.

3. Hetland M. A novel ECG-index for prediction of ventricular

4. Chavez-Gonzalez E. QRS duration and dispersion for predicting ventricular arrhythmias in early stage of acute myocardial infraction / E. Chavez-Gonzalez, A. E. Rodriguez Jimenez, F. L.

5. Moreno-Martmez // Med. Intensiva. - 2017. - №41 (6). - P. 347- 9. 355.

6. Zhang F. Coronary Revascularization Improves QT Dispersion in Patients with Chronic Coronary Artery Total Occlusion / F. Zhang,

7. X. Zhang, B. Chen [et al.] // Cell. Biochem. Biophys. - 2015. - №72 (1). - P. 127-130.

Размещено на Allbest.ru