Резистентність до протимікробних препаратів серед клінічних ізолятів, виділених при інфекції сечових шляхів у дітей
Інфекція сечових шляхів як одна з основних причин госпіталізації дітей до стаціонару, знайомство з головними причинами неефективного лікування. Способи визначення стану поширеності антибіотикорезистентності серед збудників інфекції сечових шляхів.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.10.2018 |
| Размер файла | 765,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Резистентність до протимікробних препаратів серед клінічних ізолятів, виділених при інфекції сечових шляхів у дітей
Інфекція сечових шляхів (ІСШ) -- одна з основних причин госпіталізації дітей до стаціонару. Однією з основних причин неефективного лікування ІСШ у дітей є антибіотикорезистентність збудників ІСШ. Метою дослідження було визначення стану поширеності антибіотикорезистентності серед збудників інфекції сечових шляхів. Матеріали та методи. Дослідження антибіотикорезистентності проводилося на 61 клінічному ізоляті, що були виділені зі зразків сечі дітей, які були госпіталізовані з приводу захворювання на різні форми ІСШ. Визначення чутливості до 23 антимікробних препаратів здійснювалося за допомогою методу антимікробних дисків з подальшим визначенням зон затримок росту. Результати. Найбільшу ефективність щодо збудників інфекцій сечових шляхів мали представники групи аміноглікозидів (амікацин -- до 91,9 % клінічних ізолятів, гентаміцин - до 82 %). Цефалоспорини ІІІ покоління мали різний рівень антибіотикорезистентності, що коливалася у межах від 11,8 % (цефтизоксим) до 42,5 % (цефподоксим). Зберігається високий рівень чутливості до синтетичних протимікробних препаратів: чутливість до фурагіну становила 89,8 %, до фосфоміцину--86,5 %. Висновки. Рівень антибіотикорезистентності щодо збудників ІСШ значно варіює у різних антибактеріальних препаратів, а також залежно від форми ІСШ, тому проведення дослідження антибіотикорезистентності є важливим етапом в лікуванні хворих на ІСШ.
Інфекція сечових шляхів (ІСШ) є однією з основних причин госпіталізації дітей до стаціонару [1]. Дані про поширеність цієї патології змушують медичних працівників бути уважними ще й через широку різноманітність неспецифічних симптомів, притаманних для різних варіантів клінічного перебігу, що може спостерігатись в даних пацієнтів, -- від асимптоматичного і легкого до бактеріємії та септичного шоку [2]. Важливим є той факт, що завдяки своєчасній діагностиці та лікуванню ІСШ можна запобігти виникненню небажаних наслідків, на зразок наявності рубців у нирковій паренхімі (спостерігається у 15--60 % дітей після перенесеного захворювання [3, 4]), гіпертензії та хронічної ниркової недостатності [5
Останніми роками спільнота лікарів, які в своїй повсякденній практиці мають справу з застосуванням антибіотиків у лікуванні ІСШ у дітей, дедалі частіше повідомляє про випадки зниження чутливості збудників і висловлює свою стурбованість через нераціональне застосування антибіотиків [6], використання їх з профілактичною метою у дітей, які не мають на те відповідних показань [7]. Лікування ж хворих частіше за все починається з емпіричного застосування антибіотиків і лише згодом, після отримання результатів бактеріальних посівів, отримання чистої культури збудника (за статистикою -- у 70--90 % випадків етіологічним чинником ІСШ є бактерії родини Enterobacteriaceae [8, 9]) та її чутливості до протимікробних засобів змінюється на специфічну терапію [10, 11].
Рівні мінімальної інгібуючої концентрації препаратів першої та другої лінії лікування ІСШ критично піднімаються [12]. Результати останніх досліджень демонструють, що загальноприйняті стандартні та специфічні тести визначення протимікробної чутливості [13--15] є недосконалими [16]. Вони не можуть враховувати різні типи резистентності збудника, зокрема фенотипову резистентність [17, 18], визначення якої суттєво змінює картину мінімальної концентрації антибіотика для зупинки росту та гибелі бактерій.
Метою нашої роботи було обрано дослідження стану антибіотикорезистентності серед збудників інфекції сечових шляхів.
Матеріали та методи
У дослідженні брали участь 89 пацієнтів, які проходили лікування у дитячих клінічних лікарнях № 6 і 7 міста Києва у період з вересня 2016 до січня 2017 року з приводу інфекції сечових шляхів.
Критеріями включення пацієнтів у дослідження був вік хворих від 1 року до 16 років; клінічно, лабораторно та інструментально підтверджені діагнози «інфекція нижніх сечових шляхів» (ІНСШ), «гострий пієлонефрит» (ГП), «рецидив хронічного пієлонефриту» (РХП).
Кожному пацієнту проводилося бактеріологічне дослідження зразків сечі, отриманих до початку антибіотикотерапії, з розгорнутою антибіотикограмою. Бактеріологічне дослідження зразків сечі з антибіотикограмою проводилося на базі лабораторії мікробіології, вірусології та мікології ДУ «Інститут урології НАМН України».
Індетифікація бактерій після посіву проводилася згідно з визначником Берджі, антибіотикограма -- шляхом посіву бактерій на середовище Мюллера -- Хінтона з подальшим визначенням чутливості до антибіотиків методом антимікробних дисків (виробник HiMedia, Індія). До дослідження були включені зразки сечі, де кількість колонієутворюючих одиниць бактерій була на рівні 103 та вище. Результати чутливості визначалися відповідно до протоколів Інституту клінічних та лабораторних стандартів (CLSI). Було перевірено чутливість до 38 протимікробних препаратів, до статті були включені 23 протимікробних препарати, що застосовуються для лікування інфекцій сечових шляхів у дітей.
Статистична обробка даних проводилася з використанням 12-ї версії програми SPSS.
Результати
У дослідження були включені діти віком від 1 року до 16 років. У педіатричних пацієнтів віком до 12 років ураження сечового міхура, уретри не перебігає ізольовано, також відсутні скарги, що дозволяють точно встановити топіку ураження, тому у дослідженні пацієнти з симптомами уретриту та циститу розглядалися у групі «інфекція нижніх сечових шляхів». У дослідження було включено 48 пацієнтів з діагнозом ІНСШ, за результатами бактеріологічного дослідження 24 зразки сечі (50 %) були негативними виділені 24 клінічні ізоляти бактерій. З діагнозом «гострий пієлонефрит» було включено 20 пацієнтів, в одного (5 %) пацієнта бактеріологічне дослідження сечі було негативне. З діагнозом «рецидив хронічного пієлонефриту» був включений 21 пацієнт, у 3 (14,2 %) спостерігали негативний результат бакпосіву. Таким чином, чутливість до антибіотиків було визначено у 61 клінічного ізолята бактерій, виділених з сечі дітей з різними формами інфекції сечових шляхів.
Серед виділених клінічних ізолятів 25 штамів (41 %) були представлені грампозитивними мікроорганізмами (S.epidermidis, E.faecalis, S.aureus) та 36 штамів грамнегативних бактерій (E.coli, P.mirabilis, M.morganii).
У групі «інфекції нижніх сечових шляхів» було виділено 11 (46 %) штамів E.coli, 6 штамів (25 %) -- S.epidermidis, інші штами -- 7 (29 %), серед них E.faecalis, S.aureus, P.aeruginosa.
Згідно з рекомендаціями Європейської спілки мікробіології та інфекційних захворювань, протимікробний препарат треба обмежено застосовувати при емпіричному лікуванні ІСШ при рівні резистентності понад 10 % та не рекомендується застосовувати препарат для лікування при рівні резистентності в популяції вище 20 % [19].
Відповідно до результатів антибіотикограми найбільшу чутливість щодо збудників ІНСШ мали цефепім, цефотаксим, цефтизоксим (табл. 1). Серед синтетичних протимікробних, що широко використовуються у педіатричній практиці для лікування інфекцій сечових шляхів, найбільшу ефективність мав нітроксолін. Високий рівень чутливості мали фурамаг і фурагін, а найвищий рівень резистентності з представників цієї групи у бісептолу. Звертає увагу порівняно низька чутливість до антибіотиків групи амінопеніцилінів та широковживаних цефа- лоспоринів ІІІ покоління (цефіксим).
У групі пацієнтів з гострим пієлонефритом спектр виділених патогенів був: E.coli -- 8 клінічних ізолятів (42 %), S.epidermidis -- 7 (37 %), інші -- 4 (21 %), серед них E.faecalis, M.morganii. Серед протимікробних препаратів, що продемонстрували найвищу активність щодо збудників гострого пієлонефриту, слід відзначити високу чутливість до групи аміноглікозидів (табл. 2) порівняно з іншими групами антибіотиків. Із синтетичних протимікробних високий рівень чутливості спостерігався до фурагі- ну. Викликає занепокоєння надзвичайно низький рівень чутливості до цефтріаксону серед бактерій -- збудників гострого пієлонефриту у дітей, хоча чутливість до цефалоспоринів ІІІ покоління загалом коливається на рівні 70--80 %.
Лікування рецидиву хронічного пієлонефриту потребує ретельного підбору антимікробних препаратів внаслідок того, що пацієнти з даною патологією вже отримували антибактеріальну терапію і входять у групу підвищеного ризику щодо розвитку стійкості до антибіотиків. Серед виділених патогенів переважали E.coli -- 13 ізолятів (72 %), інші клінічні ізоляти становили 28 %, серед них E.faecalis, P.mirabilis.
сечовий інфекція лікування
Таблиця 1. Чутливість до протимікробних препаратів клінічних ізолятів бактерій, виділених у дітей з інфекцією нижніх сечових шляхів
Таблиця 2. Чутливість до протимікробних препаратів клінічних ізолятів бактерій, виділених у дітей з гострим пієлонефритом
Найбільшу ефективність до клінічних ізолятів, виділених при рецидиві хронічного пієлонефриту, in vitro серед антибіотиків продемонстрували амікацин, цефтазидим, меропенем, цефепім. Серед протимікробних високу ефективність мав фосфоміцин, а найнижчу -- бісептол (табл. 3).
Отримані результати антибіотикочутливості свідчать про те, що в даний час чутливість до певних антимікробних препаратів, що використовуються у педіатричній практиці, становить менше 60 %, такий високий відсоток резистентності призводить до неприйнятної кількості випадків невдалого лікування ІСШ. Разом із тим існує група препаратів, що продовжують зберігати високий рівень антибактеріальної активності, у таких умовах є критично важливим проведення антибіотикограми з подальшим коригуванням лікування з урахуванням показників антибіотикочутливості.
Таблиця 3. Чутливість до протимікробних препаратів клінічних ізолятів бактерій, виділених у дітей з рецидивом хронічного пієлонефриту
Згідно з дослідженнями спектра патогенів, що спричиняють інфекції сечових шляхів у дітей, найчастішим збудником є E.coli, яка виділяється у 50-- 80 % випадків. Відповідно до отриманих результатів проведеного дослідження E.coli превалювала у пацієнтів з усіма формами інфекцій сечових шляхів. Спостерігалася тенденція до зменшення чутливості у клінічних ізолятах E.coli збудників гострого і хронічного пієлонефриту порівняно з чутливістю патогенів, виділених при інфекції нижніх сечових шляхів (табл. 4).
Серед грампозитивних збудників інфекцій сечових шляхів нами найчастіше виділялися представники виду S.epidermidis (23 %), E.faecalis (13 %), інші грампозитивні збудники (6 %). Привертає увагу вірогідне зменшення чутливості грампозитивних мікроорганізмів до всіх антибіотиків цефалоспори- нового ряду (р < 0,05) при збереженні чутливості до синтетичних протимікробних препаратів порівняно з грамнегативними збудниками ІСШ (табл. 5).
Ефективність досліджуваних синтетичних мікробних препаратів статистично вірогідно не відрізнялась між собою при різних формах ІСШ, єдиним винятком був бісептол, який статистично вірогідно мав нижчий рівень ефективності при гострому пієлонефриті та рецидиві хронічного пієлонефриту порівняно з іншими синтетичними протимікробними (р < 0,05) (табл. 6).
Одним із найпоширеніших класів антибіотиків, яким користуються для лікування ІСШ в Україні, є цефалоспорини ІІІ покоління. Результати нашого дослідження демонструють високу варіативність у результатах чутливості збудників ІСШ до цефа- лоспоринів (табл. 7). Так, дуже насторожує рівень резистентності до цефтріаксону збудників, виділених при гострому пієлонефриті та хронічному пієлонефриті, викликає занепокоєність чутливість до цефіксиму та цефподоксиму, зберігається висока чутливість до таких антибіотиків, як цефтизоксим, цефотаксим, цефтазидим.
Обговорення
Систематичне дослідження спектра чутливості до антибіотиків у межах країн або географічних регіонів є дуже важливим через зростання рівня анти біотикорезистентності до всіх класів антимікробних речовин, а також через значні відмінності у ступені резистентності у різних країнах, через особливості застосування того чи іншого протимікробного препарату.
Таблиця 4. Чутливість до протимікробних препаратів у клінічних ізолятах E.coli при різних формах ІСШ
В Україні відсутні системи моніторингу за поширенням антибіотикорезистентності, також Україна не звітує до глобальної системи моніторингу антибіотикорезистентності CAESAR. Тому існує обмежена і фрагментована інформація щодо поширеності антибіотикорезистентності, що зменшує ефективність лікування ІСШ, призначеного емпірично.
У дослідженні, проведеному серед населення Північної Америки, рівень резистентності у клінічних ізолятах E.coli, виділених при ІСШ, становив до ампіциліну 37,7 %, сульфаметоксазолу/триметоприму -- 21,3 % [20]. Згідно з отриманими нами результатами, рівень резистентність E.coli до ампіциліну, виділених у дітей з ІСШ, є нижчим на 10 %, а рівень резистентності до сульфаметоксазолу/триметоприму вищий на 17,5 % та становить 38,8 %.
Таблиця 5. Чутливість до протимікробних препаратів грампозитивних клінічних ізолятів збудників інфекцій сечових шляхів
Таблиця 6. Чутливість до синтетичних протимікробних препаратів у клінічних ізолятах при різних формах ІСШ
Дані результати можна пояснити широким застосуванням цього препарату протягом тривалого часу в Україні.
Резистентність до ампіциліну та сульфаметок- сазолу/триметоприму значно варіює залежно від країни. Так, у дослідженні, проведеному у Туреччині, до якого були включені діти з ІСШ, рівень резистентності до ампіциліну становив 74,2 %, а до сульфаметоксазолу/триметоприму -- 61,3 % [21]. У нашому дослідженні була порівняна чутливість до сульфаметоксазолу/триметоприму при різних формах ІСШ. Рівень резистентності при інфекції нижніх сечових шляхів становив 20,8 %; до порівняння резистентність штамів, виділених при рецидиві хронічного пієлонефриту, -- 56,2 %. Таким чином, резистентність до антимікробних препаратів варіює відповідно до форми ІСШ, ці дані мають враховуватися при емпіричному призначенні антибіотиків.
Рівень резистентності до амікацину та цефтрі- аксону у популяції дітей з Туреччини становив 4,9 і 7,5 % відповідно [21]. Рівень резистентності до цефтріаксону у нашому дослідженні -- 44,4 %, амі- кацину -- 0 %. Дуже низький рівень чутливості до цефтріаксону потребує подальшого дослідження, але повсюдне використання цефтріаксону у дитячих стаціонарах для лікування широкого кола захворювань є важливим фактором росту резистентності до цього антибіотика у дитячій популяції.
У дослідженні J.I. Alos et al. зазначається 100% рівень чутливості до фосфоміцину у ізолятах E.coli [22]. У нашому дослідженні також були отримані високі показники ефективності фосфоміцину по відношенню до клінічних ізолятів E.coli, виділених при рецидиві хронічного пієлонефриту (рівень чутливості -- 100 %). Чутливість до фосфоміцину у збудників ІНСШ та ГП була значно нижчою -- 67 і 60 % відповідно.
Чотирирічне спостереження за ступенем резистентності у збудників ІСШ продемонструвала невпинне зростання резистентності до цефалоспоринів ІІІ покоління та фторхінолонів [23]. Результати нашого дослідження демонструють, що чутливість до деяких цефалоспоринів (цефіксим, цефподоксим) є нижчим за 50 %, що ставить під сумнів можливість емпіричного застосування даних протимікробних препаратів при лікуванні будь якої форми ІСШ.
Таблиця 7. Чутливість до цефалоспоринів ІІІ покоління у клінічних ізолятах при різних формах ІСШ
Висновки
сечовий інфекція лікування
Чутливість до антибактеріальних препаратів значно відрізняється у різних видів бактерій, а також варіює залежно від форми інфекцій сечових шляхів у дітей. Враховуючи високий ступінь антибіотикорезистентності серед збудників ІСШ у дітей, бактеріологічне дослідження сечі з розгорнутою антибіотикограмою є важливим компонентом в призначенні найбільш ефективного режиму лікування і запобігання розвитку антибіотикорезистентності.
Існує необхідність у проведенні безперервного моніторингу стану чутливості бактерій до поширених у клінічній практиці антибіотиків і синтетичних протимікробних з метою попередження випадків неефективного лікування в результаті розвитку нечутливості до дії протимікробних препаратів.
Подяки. Колектив авторів висловлює вдячність завідувачу лабораторії мікробіології, вірусології та мікології Інституту урології НАМН України професору Аді Вікторівні Руденко за проведення дослідження антибіотикочутливості клінічних ізолятів у рамках співробітництва між кафедрою педіатрії № 4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та лабораторії мікробіології, вірусології та мікології Інституту урології НАМН України.
Література
1.Kogak M, Buyukkaragoz B, Qelebi Tayfur A, et al. Causative pathogens and antibiotic resistance in children hospitalized for urinary tract infection. Pediatr Int. 2016 Jun;58(6):467-71. doi: 10.nn/ped.12842.
2.Doern CD, Richardson SE. Diagnosis of Urinary Tract Infections in Children. J Clin Microbiol. 2016 Sep;54(9):2233-42. doi: 10.1128/JCM.00189-16.
3.Faust WC, Diaz M, Pohl HG. Incidence of post-pyelonephrit- ic renal scarring: a meta-analysis of the dimercapto-succinic acid literature. J Urol. 2009 Jan;181(1):290-7; discussion 297-8. doi: 10.1016/j.juro.2008.09.039.
4.Shaikh N, Ewing AL, Bhatnagar S, Hoberman A. Risk of renal scarring in children with a first urinary tract infection: a systematic review. Pediatrics. 2010Dec;126(6):1084-91. doi: 10.1542/ peds.2010-0685.
5.Montini G, Tullus K, Hewitt I. Febrile urinary tract infections in children. N Engl J Med. 2011 Jul 21;365(3):239-50. doi: 10.1056/NEJMra1007755.
6.Kutasy B, Coyle D, Fossum M. Urinary Tract Infection in Children: Management in the Era of Antibiotic Resistance-A Pediatric Urologist's View. Eur Urol Focus. 2017Apr;3(2-3):207-211. doi: 10.1016/j.euf.2017.09.013.
7.Brandstrom P, Hansson S. Long-term, low-dose prophylaxis against urinary tract infections in young children. Pediatr Nephrol. 2015Mar;30(3):425-32. doi: 10.1007/s00467-014-2854-z.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Уродинаміка верхніх сечових шляхів і функції нирок у хворих з обструктивною нефропатією. Особливості патогенезу та характер клінічних синдромів і симптомів при захворюванні. Метод відновлення пасажу сечі з верхніх сечових шляхів. Корегувальна терапія.
автореферат [33,0 K], добавлен 20.02.2009Класифікація, клінічні особливості, діагностика та стратегія лікування хронічних гепатитів. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів. Принципи лікування пієлонефриту в дітей. Патогенетична терапія та показання до її призначення.
реферат [351,0 K], добавлен 12.07.2010Небезпека загальної хірургічної інфекції (сепсису) для життя людини. Розвиток сепсису в разі запізнілої діагностики та неефективного лікування місцевих форм гнійної інфекції. Ознаки сепсису, критерії його класифікації. Характеристика збудників інфекції.
реферат [54,2 K], добавлен 04.02.2012Аномалії розвитку нирок. Повне і неповне подвоєння нирки. Аномалії положення, величини, взаєморозміщення, будови нирок. Поєднані аномалії. Аномалії верхніх та ніжніх відділів сечових шляхів, розвитку сечоводу, сечового міхура, сечовипускного каналу.
реферат [41,8 K], добавлен 06.12.2008Основні клінічні синдроми ГРВІ у дітей залежно від її етіології. Принципи та особливості госпіталізації та терапії невідкладних станів у дітей, хворих на ГРВІ та бронхіти. Загальна характеристика сучасних препаратів для етіопатогенетичної терапії ГРВІ.
реферат [27,8 K], добавлен 12.07.2010Епідеміологія, поширеність, особливості клінічного перебігу та комплексне лікування дітей з гнійною хірургічною інфекцією кісток і суглобів шляхом удосконалення методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Загальні результати лікування.
автореферат [57,2 K], добавлен 19.03.2009Діагностика, лікування та профілактика ранніх і пізніх хірургічних ускладнень аспірацій сторонніх тіл у дітей. Обстеження, лікування та реабілітація дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Застосування медикаментозної підготовки до бронхоскопії.
автореферат [61,1 K], добавлен 12.03.2009Діагностичні критерії бактеріальної пневмонії в порівнянні з вірусною інфекцією нижніх дихальних шляхів щодо першого дня госпіталізації. Ефективність антибактеріальної терапії хворих на бактеріальну пневмонію під час лікування в умовах стаціонару.
курсовая работа [82,2 K], добавлен 12.11.2010Виникнення генітальної герпетичної інфекції, симптоми та причини захворювання. Аналіз фармакологічної дії сучасного арсеналу лікарських препаратів протигерпетичної спрямованості. Підвищення рівня діагностики та ефективності лікування і профілактики.
автореферат [38,1 K], добавлен 12.03.2009Мікоплазмові інфекції – провідне місце серед інфекцій, що передаються статевим шляхом. Ефективність лікування урогенітального мікоплазмозу у жінок за рахунок раціональної системи діагностики, лікування і контролю ерадикації мікоплазмової інфекції.
автореферат [44,4 K], добавлен 06.04.2009Професійні отруєння з переважним ураженням нервової, кровоносної, гепатобіліарної систем, нирок та сечових шляхів неорганічними сполуками. Загальноклінічні синдроми інтоксикації сільськогосподарськими пестицидами, мінеральними добривами й їх компонентами.
курсовая работа [122,9 K], добавлен 21.03.2011Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 07.04.2014Інфекції сечової системи. Результати досліджень імунопатогенезу урогенітальних інфекцій за останнє десятиріччя. Помилки діагностики та лікування. Рівень резистентності виявлених збудників до антибактеріальних препаратів. Нозологічна характеристика хворих.
автореферат [142,7 K], добавлен 12.03.2009Аналіз поширеності зубощелепних аномалій в групі, що вивчається, місце серед них дистального прикусу. Закономірності комплексної терапії таких хворих, а також значення ортодонтичної та ортопедичної профілактики та лікування захворювань пародонту.
статья [80,5 K], добавлен 07.11.2017Пухлини нирки. Кісткові метастази. Рентгенологічні методи дослідження. Ультразвукова діагностика. Пухлини верхніх відділів сечових шляхів. Пухлини сечового міхура, сечовипускного каналу. Рак передміхурової залози. Пухлини статевого члена, яєчка.
реферат [49,9 K], добавлен 06.12.2008Дослідження будови вірусу Епштейна-Барр. Вивчення клінічних варіантів хронічної вірусної інфекції. Інфекційний мононуклеоз. Опис гострого лімфопроліферативного захворювання внаслідок первинного інфікування вірусом. Лабораторна діагностика та лікування.
презентация [2,0 M], добавлен 09.11.2014Етіологія, патогенез, клінічні прояви гострих респіраторно-вірусних інфекцій. Особливості дихальної системи у дітей. Підходи до використання ароматерапії в реабілітації дітей з ГРВІ у поєднанні з іншими засобами. Розробка програми реабілітаційних заходів.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 21.06.2012СНІД як синдром набутого імунодефіциту: поняття і особливості збудника, шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини типу 2 (ВІЛ 2). Перспективні шляхи лікування, пошук противірусних препаратів, методи симптоматичної і патогенетичної терапії.
реферат [25,6 K], добавлен 04.09.2009Причини захворювання нирок і сечовивідних шляхів. Секреторна і екскреторна анурія. Лікування сечокам'яної хвороби та інших захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Чинники, що провокують розвиток раку нирки. Симптом Пастернацького, гематурія та ніктурія.
презентация [799,9 K], добавлен 27.02.2014Рівень інфікованості населення планети вірусом гепатиту С. Виявлення поширеності різних генотипів вірусу серед хворих на хронічний гепатит С в Подільському регіоні України, частоту визначення в залежності від віку, статі, шляхів та факторів інфікування.
автореферат [38,6 K], добавлен 07.04.2009
