Стан здібностей до аутохронометрії та їх динаміка під впливом фізичної реабілітації після інсульту

Однак раніше при фізичній реабілітації не проводились дослідження з орієнтації хворих після перенесеного інсульту у часі, що являє собою складну форму діяльності. Вона базується на слухових, зорових, дотикових і, що особливо важливо, - рухових відчуттях. Індивідуальний, генетично обумовлений еталон квантування часових відрізків вдосконалюється під впливом різних факторів. Очевидно, показники аутохронометріі безпосередньо пов'язані зі швидкістю протікання нервових процесів. Ця швидкість неоднакова у чоловіків і жінок, так само, - як у осіб з різними темпераментальними характеристиками, типом вищої нервової діяльності і працездатністю в різний час доби. У стані тривоги, занепокоєння і високої активації мозку швидкість нервових процесів підвищується, а при стомленні, навпаки, знижується [1,10]. Все викладене обумовило необхідність проведеного дослідження.

Таблиця 1

Мета дослідження: оцінити швидкість протікання нервових процесів за показниками аутохронометрії у хворих після перенесеного інсульту для їх використання при оцінці ефективності фізичної реабілітації.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось у м. Запоріжжі, на базі КУ «6-та клінічна лікарня» за участю Я.С. Резниченко, починаючи з раннього відновного періоду, протягом 3 місяців. У дослідженні взяли участь 20 хворих (8 жінок та 12 чоловіків) віком від 50 до 70 років, які перенесли ішемічний інсульт і отримували відновне лікування відповідно до затверджених Міністерством охорони здоров'я України клінічних протоколів надання медичної допомоги. В якості супутніх захворювань у пацієнтів було діагностовано гіпертонічну хворобу (13 хворих), цукровий діабет (5 хворих) і порушення серцевого ритму у вигляді постійної форми миготливої аритмії (2 хворих). Серед всіх досліджуваних хворих 14 були пенсіонерами, а 6 працювали. У числі факторів ризику в обстежених відмічались постійні стреси (11 хворих), а також паління (5 хворих).

Пацієнти були поділені на основну та контрольну групи по 10 хворих (у кожній по 4 жінки та 6 чоловіків). Основним завданням реабілітації на ранньому відновному етапі було сприяння функціональному одужанню хворих. Для вирішення цього завдання в основній групі нами було запропоновано реабілітаційний комплекс, що включав пасивну і активну гімнастику з вправами статичного характеру, комплекс вправ на розслаблення паретичних м'язів у комбінації з дихальними вправами, комплекс вправ для відновлення побутових навичок, а також класичний і точковий масаж. З числа засобів фізичної реабілітації у контрольній групі застосовували лікувальну гімнастику та класичний лікувальний масаж. У пацієнтів обох груп також застосовувалась фізіотерапія у вигляді електроміостимуляції антагоністів спастичної мускулатури. Курси відновного лікування проводились щоденно протягом 20-30 днів. їх повторювали через 3-4 тижні.

Для визначення здатності пацієнтів до відчуття плину часу, у т.ч. при керуванні рухами по просторово-динамічних параметрах, використовувались такі тести, рекомендовані професором В.А. Романенком [10]:

1) оцінка часових інтервалів 5, 30 і 60 с ( розраховували з урахуванням знаку середню величину відхилення від заданого модуля, с);

2) для визначення здатності відтворювати лінійні параметри простору на дошку наносили 3 поруч розташовані лінії довжиною 50-100-150 см і пропонували обстежуваному послідовно відтворити кожну з них по п'ять разів (розраховували з урахуванням знаку середню величину помилки (см) для кожної лінії);

3) ходьба із закритими очима до заданої відмітки протягом певного часу (завдання повторювали тричі, враховували середню величину помилки);

4) тест на точність зі зміною кількості рухів руки при нанесенні крапок у колі діаметром 20 мм протягом 20-30 с (підраховували кількість крапок і давали завдання нанести на 10 крапок менше за той же час, визначали величину відхилення (%) від заданої кількості крапок .

При статистичній обробці матеріалу розраховували середнє (М), його стандартну помилку (m). Статистичну значимість різниці (р) оцінювали за t-критерієм Стьюдента. При р<0,05 різницю вважали статистично значимою [11].

Результати досліджень та їх обговорення. Моніторинг процесу реабілітації проводився методами попереднього та підсумкового контролю.

Вихідні показники аутохронометрії при оцінюванні часових інтервалів в основній группі склали (-) 18,2±1,66 с, у контрольній (-) 18,5±1,63 с, тобто - переважало гальмування нервових процесів. Різниця між показниками тесту в основної та контрольної груп була статистично незначимою (р>0,05).

Оцінювання показника здатності хворих до відтворювання лінійних параметрів простору на початку дослідження показало, що в основній групі він в середньому дорівнював (-)20,64±1,48 см, а у контрольній (-)21,37±1,54 см (р>0,05) і свідчив про переважання гальмовних процесів у обох групах дослідження.

За тестом «ходьба із закритими очима до заданої відмітки протягом певного часу» в основній групі середній результат складав (-)24,43±2,46 с, а у контрольній (-)4,43±2,46 с (р>0,05), де також переважали гальмовні процеси у нервовій системі хворих основної та контрольної груп, про що свідчать негативні показники, отримані під час тесту.

При проведенні тесту зі зміною кількості рухів руки величина відхилення від заданої кількості крапок була негативною і в середньому дорівнювала (-)16,18±1,87% у пацієнтів основної групи та (-)17,02±1,53% у пацієнтів контрольної групи. Різниця між показниками обох груп була статистично незначимою (>0,05).

Таким чином, при первинному обстеженні у пацієнтів обох груп переважали гальмівні процеси в нервовій системі. Недостовірна різниця між показниками обох груп за всіма проведеними тестами свідчить про те, що обидві групи хворих були придатними для порівняння та могли брати участь у подальшому дослідженні.

Після реабілітаційного курсу ми отримали такі результати (наведені у таб. 1).

З таблиці видно, що в обох групах пацієнтів після проведеного реабілітаційного курсу відбулись позитивні зміни, але в основній групі вони були більш вираженими і статистично значимими, а у контрольній групі до цього була лише чітка тенденція. Так, покращення відчуття часу за показником «здатність до оцінювання часових інтервалів» у пацієнтів основної групи склало 64,3% та наприкінці становило (-) 6,5±1,69 с. Різниця за кількісними результатами була достовірною (<0,001). У протилежність цьому, в контрольній групі позитивні зміни склали лише 22,7%, а показник наприкінці становив (-)14,3±1,68 с. Різниця між початковим і прикінцевими показниками відчуття часу була статистично незначимою (>0,05).

За показником «здатність до відтворювання лінійних параметрів простору» у основній групі покращення становило 49,8%, і кінцевий показник був у середньому на рівні (-)10,37±1,66 см. Різниця показників основної групи за тестом була статистично значимою (<0,001). У контрольній групі позитивні зміни за тестом становили 19,1%, а досліджуваний показник наприкінці дорівнював (-)17,28±1,80 см. Різниця результатів була статистично незначимою (>0,05).

Позитивні зміни за тестом «ходьба із закритими очима до заданої відмітки протягом певного часу» в основній групі склали 54,6%, а кінцевий показник дорівнював (-)11,1±1,85 с, що було статистично достовірним (<0,001). У контрольній групі ці зміни були менш значними та склали 23,6%, а показник після проходження курсу фізичної реабілітації був на рівні (-) 18,86±2,25 с. Різниця між кінцевим і початковим показниками за цим тестом була статистично незначимою (>0,05).

Досліджуючи точність рухів руки у обох груп пацієнтів до та після реабілітаційного курсу, отримали покращення показника в основній групі на 74,5%, а у контрольній групі на 30,5%. Прикінцеві показники в основній та контрольній групах пацієнтів дорівнювали (-)4,13±1,20% та (-)11,83±2,22% відповідно. Різниця результатів за цим тестом в основній групі була статистично значимою (<0,001), а в контрольній - лише з вираженою позитивною тенденцією (>0,05).