Роль соціально-демографічних та клініко-анамнестичних чинників у формуванні суїцидальної поведінки у хворих на деменції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль соціально-демографічних та клініко-анамнестичних чинників у формуванні суїцидальної поведінки у хворих на деменції

І.Г. Мудренко

Метою дослідження є визначення клініко-анамнестичних та соціально-демографічних предикторів суїцидальної поведінки (СП) у хворих з різними клінічними варіантами деменцій. Обстежено 213 пацієнтів клініко-анамнестичним методом, з них 75 -- з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера, 50 -- з судинною, та 60 -- зі змішаним типом. Хворі за чинником наявності ознак СП (намірів, спроб, думок, висловлювань) були поділені на основну та контрольну групи.

До соціально-демографічних предикторів СП при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера належать: чоловіча стать; низький рівень освіти; самотність, відсутність шлюбу протягом життя. При судинній деменції: чоловіча стать; вік 78--88 років; самотність, відсутність шлюбу протягом життя. При деменції змішаного типу: старечий вік 78--88 років. До факторів антиризику суїциду при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера відносять: жіночу стать; вищу освіту; перебування в шлюбі. При судинній деменції: перебування з чоловіком/дружиною в шлюбі та сумісне проживання. При деменції змішаного типу: вік --40--55 років та 67--77 років.

Нами визначені клініко-анамнестичні фактори ризику суїциду у хворих з різними клінічними формами деменцій. При деменції внаслідок хвороби Альцгеймера: гетерогенність супутньої соматичної патології у формі цукрового діабету, хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ), деформуючий остеоартроз; травматичні події (черепно-мозкова травма (ЧМТ) та переломи кісток тулуба та кінцівок) та хронічна алкогольна інтоксикація в анамнезі; суїцидальні спроби в минулому; суїцидальна історія та алкоголізм в родині. При судинній деменції: поєднання з кардіальною патологією; травматичні події протягом життя: ЧМТ, оперативні втручання, суїцидальні спроби. При змішаній деменції: поєднання з цукровим діабетом; дія травматичних впливів (ЧМТ, суїцидальні спроби) протягом життя; гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу в анамнезі; спадкова обтяженість когнітивними порушеннями.

Суїцидальна поведінка (СП) є головною проблемою психіатричної спільноти. Люди похилого віку піддаються низці негативних впливів, що сприяють формуванню СП. Передусім, це втрата соціального статусу у зв'язку з виходом на пенсію, втрата подружжя, певні соціальні та фізичні обмеження, приєднання соматичних хвороб. Відомо про значущу роль родини у формуванні та підтримці психологічного здоров'я людини, вона зазвичай виступає в ролі антисуїцидального чинника [1]. Втрата подружжя в похилому віці на тлі когнітивних розладів є психотравмуючим чинником, що провокує виникнення суїцидальних проявів. Окрім того, послаблення ментального контролю у хворих на деменції, внаслідок інтелектуально-мнестичної неспроможності, є підґрунтям для формування СП у цієї категорії хворих. Відповідно до інтегративної моделі, до ключових детермінант СП відносять біологічні, клінічні та особистісно-психологічні [2]. В теперішній час отримані дані генетичних та біохімічних досліджень. Суїцид розглядають як генетично зумовлений паттерн поведінки, зокрема мутаціями генів, що кодують серотонінову, дофамінову та норадренергічну нейротрансмітерні системи [3]. Серед клінічних тригерів перше місце займають психічні розлади. Відомо, що при депресіях ризик суїциду зростає у 30 разів, при шизофренії -- у 20 разів, при алкоголізмі -- у 10 разів. Аналіз літератури вказує, що тяжка соматична патологія є фактором ризику суїциду. За даними літератури, 50 % суїцидентів за життя страждали одним або декількома соматичними захворюваннями. До найпоширеніших захворювань, які суттєво впливають на суїцидальний ризик, вчені відносять, насамперед, захворювання системи кровообігу, новоутворення, ендокринні захворювання та проблеми з дихальною системою. Передусім у відповідь на тяжке соматичне захворювання розвивається депресивна реакція, що і зумовлює підвищення суїцидального ризику (СР). Самі по собі соматичні захворювання суїцидогенної дії не мають [4, 5].

Особливе місце займають цереброваскулярні захворювання в патоґенезі деменцій та коморбідних депресивних станів. Відомо, що артеріальна гіпертензія призводить до когнітивної дисфункції та судинної деменції. Результати нейропсихологічного дослідження хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) свідчать про вегетативну дисфункцію, тривожні та депресивні розлади, погіршання якості життя та порушення циркадного ритму [5--7].

Враховуючи високу спорідненість соматичної та психічної патології, нам вдається за потрібне вивчити особливості спадкової обтяженості та тягаря соматичних хвороб у хворих з різними патогенетичними варіантами деменцій (судинною, змішаною, внаслідок хвороби Альцгеймера) з урахуванням вираженості СР.

Отже, метою нашого дослідження стало визначення соціально-демографічних та клініко-анамнестичних предикторів суїцидальної поведінки у хворих з різними клінічними формами деменцій.

У дослідженні брали участь 213 хворих на деменцію, які були поділені на три групи за типом деменції: 75 пацієнтів з хворобою Альцгеймера (F00), 73 хворих на судинну деменцію (F01) та 60 хворих зі змішаним типом деменції (F00, F01). Обстеження проводили на базі КЗ СОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці», КЗ СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни», КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4», КЗ СОР «Сумський обласний клінічний психоневрологічний диспансер ім. Співака».

Використовували такі методи дослідження: клініко-анамнестичний (збирання скарг, анамнезу від хворого та його родичів), психометричний: спосіб визначення вираженості суїцидального ризику (СВСР) (В.Л. Гавенко та співавт., 2001).

Усі хворі були поділені на 2 групи за чинником наявності чи відсутності суїцидального ризику. Для визначення предикторів суїцидальної поведінки досліджували особливості пацієнтів з високим ризиком суїциду за даними методики СВСР (більш ніж 23 бали) та наявністю суїцидальної поведінки під час клініко-анамнестичного обстеження (враховували наявність суїцидальних думок, антивітальних висловлювань, намірів, реальних спроб самогубства). Ці пацієнти увійшли в основну групу (з високим суїцидальним ризиком), а пацієнти без ознак суїцидальної поведінки (спроб, суїцидальних думок, висловлювань, намірів) та з результатом методики СВСР менш ніж 23 бали -- в контрольну. Зокрема, у групі пацієнтів з хворобою Альцгеймера основну групу склали 36 хворих, контрольну групу -- 39 хворих; при судинних деменціях 39 осіб увійшли у основну групу та 34 -- у контрольну групу; при змішаних деменціях 30 пацієнтів склали основну групу та 30 -- контрольну групу. Всі хворі дали усвідомлену згоду на лікування. Діагностику психічних розладів проводили відповідно до критеріїв МКХ-10, ґрунтуючись на даних результатів нейровізуалізаційного та клінічного обстеження. Статистичне оброблення отриманих результатів проводили за допомогою точного методу Стьюдента -- Фішера.

Нами проаналізовано вікові відмінності, рівень освіти, соціальний та сімейний статус в порівнюваних групах (з високим СР та без СР) (табл. 1).

Таблиця 1. Соціально-демографічні особливості хворих з різними типами деменцій

Примітка. Тут і далі дані наведено у форматі (% ± m %). Вірогідність розбіжностей на рівні * -- p < 0,01; ** -- p < 0,001; *** -- p < 0,05

Серед хворих на деменцію внаслідок хвороби Альцгеймера проведений статистичний аналіз рівня освіти продемонстрував переважання в основній групі (з СР) осіб з середньою освітою над тими, що мали середню спеціальну, професійну або вищу освіту (t = 5,8; p < 0,001), а в групі порівняння (без СР) 46,2 ± 8,09 % склали пацієнти з середньою освітою та 30,8 ± 7,49 % -- з вищою, вірогідних розбіжностей за рівнем освіти між хворими всередині групи не встановлено, однак закономірністю є переважання в контрольній групі осіб з вищою освітою, над кількістю хворих, що мали вищу освіту, в основній групі (t = 3,28; p < 0,01) (див. табл. 1).

Аналізуючи сімейний стан пацієнтів порівнюваних груп, з'ясували, що серед пацієнтів з високим СР переважали самотні, що не вступали у шлюб протягом життя (t = 3,88; p < 0,001), серед хворих без СР -- одружені, що проживали з сім'єю (t = 3,62; p < 0,001). Кількість розлучених та овдовілих в групах порівняння вірогідно не відрізнялась.

Соціально-демографічні характеристики хворих з судинним типом дементного процесу продемонстрували переважання в основній групі кількості чоловіків 64,1 ± 7,78 %, над часткою осіб жіночої статі 35,9 ± 7,78 % (t = 2,56; p < 0,05), осіб у віковій категорії 78--88 років 43,6 ± 8,04 % в основній порівняно з 17,6 ± 6,64 % в контрольній групі (t = 2,49; p < 0,05).

Хворі основної групи (з СР) за віком розподілились так: з неповною середньою освітою -- 15,4 ± 5,85 %, з повною середньою -- 48,7 ± 8,11 %, з професійно-технічною -- 7,69 ± 4,32 %, з середньою спеціальною -- 15,4 ± 5,85 %, з вищою 12,8 ± 5,42 %. Кількість пацієнтів з повною середньою освітою була вірогідно більша, ніж пацієнтів з іншим рівнем здобутої освіти (p < 0,01).

У групі порівняння (без СР) вірогідних розбіжностей за рівнем освіти між хворими встановлено не було (див. табл. 1).

Вивченням сімейного статусу хворих на судинну деменцію встановлено, що відповідно в основній та контрольній групах було самотніх осіб 48,7 ± 8,11 % та 8,82 ± 4,94 %, одружених -- 28,2 ± 7,3 % та 52,9 ± 8,69 %, вдівців -- 15,4 ± 5,85 % та 29,4 ± 7,93 %, розлучених -- 7,69 ± 4,32 % та 8,82 ± 4,94 % відповідно. Статистичний аналіз продемонстрував переважання в основній групі самотніх хворих, що протягом життя не перебували в шлюбі (t = 4,19; p < 0,001), а в контрольній -- одружених (t = 2,17; p < 0,05).

У підгрупі хворих зі змішаним типом деменції вірогідних розбіжностей за статтю між пацієнтами основної та контрольної груп не встановлено.

В основній групі (з СР) розподіл за віком був таким: більшість хворих (83,3 ± 6,92 %) були у віці 78--88 років, решта 16,7 ± 6,92 % -- у віці 40--55 років. Кількість хворих у віковій категорії 77--88 років в основній групі переважала над часткою таких в контрольній (t = 4,85; p < 0,001).

В контрольній групі встановлено переважання хворих у віковій категорії 40--55 років (t = 2,69; p < 0,01) та 67-- 77 років (t = 3,52; p < 0,001).

За результатами клініко-анамнестичного методу обстеження вивчено супутню соматичну патологію, анамнестичні події та спадкову обтяженість у хворих з високим СР та без СР в групах з різними клінічними варіантами деменцій (при хворобі Альцгеймера, судинній та змішаній) (табл. 2).

Таблиця 2. Клініко-анамнестична характеристика хворих з різними типами деменцій

Примітка. Вірогідність розбіжностей на рівні * -- p < 0,01; ** -- p < 0,001; *** -- p < 0,05

На ґрунті проведеного статистичного аналізу встановлено вірогідні розбіжності по клініко-анамнестичним ознакам між основною та контрольною групою, що стали відповідними предикторами ризику та антиризику СП у хворих з різними типами деменцій.

Супутня соматична патологія у хворих з деменціями альцгеймерівського типу в основній групі (з високим СР) була представлена у 33,3 ± 7,97 % ГХ та віковою катарактою, по 11,1 ± 5,31 % -- ХОЗЛ та цукровим діабетом, 55,6 ± 8,7 % мали ДЕП та 22,2 ± 7,03 % -- ІХС.

Серед обстежуваних контрольної групи (без СР) переважали пацієнти з ГХ та ДЕП (23,1 ± 6,83 % та 22,2 ± 7,03 % відповідно). Вікову катаракту було діагностовано у 15,4 ± 5,85 %, ІХС -- у 11,1 ± 5,31 % хворих.

Встановлено вірогідні розбіжності між основною та контрольною групою щодо типології соматичних захворювань. Зокрема, у хворих з високим СР при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера вірогідно частіше спостерігались цукровий діабет, ХОЗЛ та артрози великих суглобів (t = 2,09; p < 0,05).

Анамнестичні події у хворих основної групи з хворобою Альцгеймера були виражені алкоголізмом, ЧМТ та переломами кісток кінцівок та тулуба в 11,1 ± 5,31 % випадків, в 44,4 ± 8,4 % -- оперативними втручаннями, в 33,3 ± 7,97 % -- суїцидальними спробами в анамнезі.

В анамнезі хворих групи порівняння (без СР) виявлені лише оперативні втручання у 43,6 ± 8,04 % випадків.

Результати порівняльного аналізу профілю анамнестичних подій між хворими основної та контрольної груп підтвердили наявність вірогідних розбіжностей. Зокрема, хворі з високим ризиком суїциду в минулому частіше піддавалися впливу травматичних подій (ЧМТ, переломи кінцівок) (t = 2,09; p < 0,05), хронічній інтоксикації алкоголем (t = 2,09; p < 0,05) та мали суїцидальні спроби (t = 4,17; p < 0,001).

Аналіз спадкової обтяженості у хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера продемонстрував переважання серед пацієнтів з високим СР родичів з суїцидальними спробами та хронічним алкоголізмом (t = 2,09; p < 0,05).

Аналізуючи анамнестичні дані хворих з судинною формою дементного процесу, з'ясували, що супутня соматична патологія у них проявлялася переважно цереброваскулярним ураженням у формі ГХ та ДЕП (56,4 ± 8,04 % та 41 ± 7,98 % в основній групі та 61,8 ± 8,46 % та 52,9 ± 8,69 % -- в контрольній). Вірогідних розбіжностей між групами щодо частоти зустрічаємості цих захворювань не було.

Аналіз результатів показав, що для 46,2 ± 8,09 % пацієнтів з високим СР при судинній деменції є характерною кардіальна патологія у формі ІХС, а у пацієнтів групи порівняння (без СР) захворювання серця спостерігались рідко загалом, у 2,94 ± 2,94 % випадків (t = 5,025; p < 0,001).

Аналіз преморбіду хворих з судинною деменцією встановив переважання в анамнезі мозкових катастроф у вигляді інфаркту головного мозку та ГПМК по геморагічному типу, як в основній (20,5 ± 6,55 % та 7,69 ± 4,32 %) так і в контрольній групі (41,2 ± 8,57 % та 23,5 ± 7,38 % відповідно). Отримані дані вірогідно не різнились у порівнюваних групах, тому що судинне ураження головного мозку є підґрунтям для формування когнітивного дефіциту незалежно від ризику суїциду.

Проте, аналіз перенесених негативних життєвих подій у хворих з судинною деменцією продемонстрував вірогідне переважання в основній групі (з СР) ЧМТ -- 41 ± 7,98 % проти 11,8 ± 5,61 % в контрольній (t = 2,99; p < 0,01); оперативних втручань -- 35,9 ± 7,78 % в основній групі проти 2,94 ± 2,94 % в контрольній (t = 3,96; p < 0,001); суїцидальних спроб в анамнезі -- 28,2 ± 7,3 % та 5,88 ± 1,4 % відповідно (t = 3,00; p < 0,01).

Спадкова обтяженість проявлялася як в основній, так і в контрольній групі переважно когнітивними порушеннями в поєднанні з цереброваскулярною патологією. Відмінності між досліджуваними групами щодо рівня спадкової обтяженості не встановлено.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що у хворих зі змішаним типом дементного процесу (нейродегенеративного та судинного) в порівнюваних групах здебільшого була наявна поліморфна сомато-неврологічна патологія у формі ГХ (50 ± 9,28 % в основній та 86,7 ± 6,31 в контрольній групі), ДЕП (50 ± 9,28 % та 86,7 ± 6,31 %), цукрового діабету (50 ± 9,28 % та 0 ± 0 %), вікової катаракти (16,7 ± 6,92 % та 10 ± 5,57 %), ІХС (33,3 ± 8,75 % та 60 ± 9,1 % відповідно).

У групі без проявів СП пацієнтів з діагностованою цереброваскулярною патологією (ГХ, ДЕП) та ІХС було менше ніж в основній (вірогідність розбіжностей на рівні t = 3,27; p < 0,01 та t = 2,11; p < 0,05 відповідно).

Хворі з високим ризиком суїциду вірогідно частіше протягом життя піддавались дії травматичних впливів (ЧМТ, суїцидальні спроби) та мали ГПМК по геморагічному типу, порівняно з групою контролю (без СР) (16,7 ± 6,92 % та 0 ± 0 % відповідно) (t = 2,4; p < 0,05).

Аналіз профілю спадкових захворювань встановив переважання серед родичів хворих з високим ризиком суїциду осіб з когнітивними порушеннями (t = 2,4; p < 0,05), в групі порівняння (без СР) -- осіб з алкоголізмом та цереброваскулярною патологією (t = 2,96; p < 0,01 та t = 4,70; p < 0,001) (див. табл. 2).

Отже, до диференційованих прогностичних соціально-демографічних чинників та клініко-анамнестичних чинників, що сприяють формуванню СП, належать:

При деменції внаслідок хвороби Альцгеймера:

чоловіча стать (t = 2,67; p < 0,01);

низький рівень освіти (t = 5,8; p < 0,001);

самотність, відсутність шлюбу протягом життя (t = 3,88; p < 0,001);

гетерогенність супутньої соматичної патології у формі цукрового діабету, ХОЗЛ, деформуючий остеоартроз (t = 2,09; p < 0,05);

травматичні події (ЧМТ та переломи кісток тулуба та кінцівок) та хронічна алкогольна інтоксикація в анамнезі (t = 2,09; p < 0,05);

суїцидальні спроби в минулому (t = 4,17; p < 0,001);

суїцидальна історія та алкоголізм в родині (t = 2,09; p < 0,05).

При судинній деменції:

чоловіча стать (t = 2,56; p < 0,05);

вік 78--88 років (t = 2,49; p < 0,05);

самотність, відсутність шлюбу протягом життя (t = 4,19; p < 0,001);

поєднання з кардіальною патологією (t = 5,025; p < 0,001);

травматичні події протягом життя: ЧМТ (t = 2,99; p < 0,01); оперативні втручання (t = 3,96; p < 0,001); суїцидальні спроби (t = 3,96; p < 0,001).

При деменції змішаного типу (альцгеймерівського та судинного ґенезу):

старечий вік 78--88 років (t = 4,85; p < 0,001);

закономірностей щодо істотного значення статі, рівня освіти, сімейного стану у формуванні СП у хворих з змішаною деменцією не встановлено;

поєднання з цукровим діабетом (t = 5,38; p < 0,001)

дія травматичних впливів (ЧМТ, суїцидальні спроби) протягом життя (t = 2,4; p < 0,05);

-- ГПМК по геморагічному типу в анамнезі (t = 2,4; p < 0,05);

спадкова обтяженість когнітивними порушеннями (t = 2,4; p < 0,05).

До факторів антиризику суїциду відносять:

При деменції внаслідок хвороби Альцгеймера:

жіночу стать (t = 2,69; p < 0,01);

вищу освіту (t = 3,28; p < 0,01).

закономірностей щодо істотного значення віку у формуванні СП у хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера не встановлено;

перебування з чоловіком/дружиною в шлюбі та сумісне проживання (t = 3,62; p < 0,001).

при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера та судинній деменції факторів, що запобігають формуванню СП, за клініко-анамнестичними даними не визначено.

При судинній деменції:

перебування з чоловіком/дружиною в шлюбі та сумісне проживання (t = 2,17; p < 0,05);

закономірностей щодо істотного значення віку, статі, рівня освіти у формуванні СП у хворих з судинною деменцією не встановлено;

При деменції змішаного типу (альцгеймерівського та судинного ґенезу):

більш молодий вік 40--55 років (t = 2,69; p < 0,01) та 67--77 років (t = 3,52; p < 0,001);

приєднання цереброваскулярної (ГХ, ДЕП) (t = 3,27; p < 0,01) та кардіальної патології (ІХС) (t = 2,11; p < 0,05);

спадкова обтяженість алкоголізмом (t = 4,70; p < 0,001) та/або цереброваскулярною патологією (t = 4,70; p < 0,001).

Список літератури

суїцидальний поведінка клінічний деменція

1. Maruta N.A., Mudrenko I.H. Factors of a suicidal behavior in patients with dementia (age, gender aspects, psychotraumatic factors) // 26^th European congress of psychiatry // European Psychiatry. 2018. 48S S 429.

2. Зыков В.В., Мальцев А.Е. Значение соматических заболеваний в возникновении соматических болезней // Тюменский медицинский журнал. 2013. Т. 15, № 4. С. 5--6.

3. Положий Б.С. Концептуальная модель суицидального поведения // Суицидология. 2015. Т. 6, № 1 (18). С. 3--7.

4. Мудренко І.Г. Сучасні погляди на соціально-психологічні, клініко-психопатологічні закономірності суїцидоґенезу при деменціях та методи медико-соціальної допомоги // Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2017. Т. 4, № 2 (8). С. 33--39.

5. Мудренко І.Г. Клініко-психопатологічні особливості хворих на судинну деменцію з високим ризиком суїциду // Український вісник психоневрології. 2018. Т. 26, вип. 1 (94). С. 83--88.

6. Detection of silent cerebrovascular disease refines risk stratification of hypertensive patients / Henskens L.H., van Oostenbrugge R.J., Kroon A.A. [et al.] // J Hypertens 2009; 27 (4): 846--853. doi: 10.1097/HJH.0b013e3283232c96.

7. Blood pressure and treatment of persons with hypertension as it relates to cognitive outcomes including executive function / Gorelick P.B., Nyenhuis D., American Society of Hypertension Writing Group. // J Am Soc Hypertens. 2012; 6 (5): 309--315.

Размещено на Allbest.ru