Клініко-нейропсихологічні зміни та їх вплив на якість життя у хворих на міастенію

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛІНІКО-НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ У ХВОРИХ НА МІАСТЕНІЮ

Кальбус О. І.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках науково-дослідної роботи «Клініко-нейрофізіологічні особливості формування нейромедіаторних порушень в клініці нервових хвороб», №_держ. реєстрації 0114U000929. Прикладна (ініціативна).

Міастенія залишається значною проблемою неврології через зростаючу захворюваність та поширеність, а також через потенційну можливість повного контролю симптомів захворювання - з іншого [4, 11].

За даними різних джерел, захворюваність на міастенію варіює від 1, 7 до 10, 4 випадків населення в рік, в США досягає до 20 випадків на 100 тисяч населення на рік. Поширеність захворювання протягом минулих років зростає здебільшого серед літніх людей, незважаючи на значний прогрес у діагностиці, лікувальних можливостях та покращенні прогнозу захворювання в цілому [8-11].

Етіологія міастенії на даний час не встановлена, втім доведена аутоімунна природа захворювання [4, 11]. Втрата або блокування близько 60% рецепторів ацетилхоліну призводить до розвитку м'язової слабкості [8-10].

За даними різних авторів, приблизно у 80-85% пацієнтів з генералізованою і у близько 50% хворих очної форм міастенії виявляються антитіла до рецепторів ацетилхоліну [9, 10]. Серед пацієнтів без виявлення цих антитіл можна визначити тих, у яких виявляються антитіла до м'язово-специфічної ти розин-кінази [8, 11].

Враховуючи хронічний характер захворювання, у хворих на міастенію можуть розвиватися тривожні та депресивні порушення [1-3, 12, 13], які можуть впливати на якість життя хворих з одного боку, та бути факторами псевдо-декомпенсації хворих з іншого [5-7, 14]. Якість життя хворих на міастенію на даний час в Україні вивчена недостатньо та потребує подальшого вивчення з метою оптимізації лікувальних підходів та підвищення соціальної активності хворих.

Метою даної роботи було вивчення якості життя у дорослих хворих на міастенію в залежності від імунологічного підтипу, клінічної форми захворювання та нейропсихологічного статусу хворих (оцінка рівня тривожності та депресії).

Матеріал і методи дослідження. Об'єктом дослідження була якість життя у хворих на міастенію.

Було проведено поглиблене клініко-неврологічне, імунологічне обстеження та тестування за шкалою MGQoL-15 96 хворих (56 жінок та 40 чоловіків) на міастенію (71 - з генералізованою, 25 - з очною формою відповідно), що надходили до відділення неврології № 1 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» протягом 2014-2016 років. Клініко-неврологічне обстеження включало збір скарг, анамнезу хвороби та життя, проведення поглибленого неврологічного огляду. Імунологічне обстеження включало визначення антитіл до рецепторів ацетилхоліну та/або до м'язово- специфічної тирозин-кінази у плазмі крові методом імуноферментного аналізу. Середній вік хворих складав 50, 5 ± 12, 4 років, середня тривалість захворювання 4, 4 ± 1, 2 роки.

Дослідження проведене відповідно до основних біоетичних норм Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення науково-медичних досліджень із поправками (2000, з поправками 2008), Універсальної декларації з біоетики та прав людини (1997), Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини (1997). Письмова інформована згода була отримана у кожного учасника дослідження.

Хворим проводили клініко-неврологічне, імунологічне обстеження та оцінку якості життя за шкалою MGQoL-15 (Myasthenia Gravis Quality of Life - 15), оцінку за шкалою тривожності Спілберга-Хані- на та шкалою депресії Бека. Обробку даних проводили з використанням методів параметричної та непараметричної статистики з визначенням середніх величин, стандартних відхилень, порівняння середніх за критеріями Ст'юдента та Манна-Уїтні, кореляційні зв'язки - за коефіцієнтом Спірмена.

Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі тривалості хвороби було виявлено 2 піки захворюваності: ранній (перші прояви хвороби у віці до 40 років) - у 49 хворих, та пізній (перші прояви хвороби у віці понад 60 років) - 47 хворих. У групі пацієнтів з раннім початком домінували жінки (37 жінок та 12 чоловіків), а в групі з пізнім початком захворювання домінували чоловіки (40 чоловіків та 12 жінок відповідно).

Антитіла до рецепторів ацетилхоліну було виявлено у 57 (80, 3%) з 71 хворих з генералізованою формою та у 13 (52%) з 25-ти хворих з очною формою міастенії.

За даними нашого дослідження, у 6 (8, 5%) з 71 пацієнтів з генералізованою міастенією були виявлені антитіла до м'язово-специфічної тирозин-кінази. При очній формі ці антитіла виявлено не було.

У 8 (11, 3%) з 71 хворих з генералізованою формою міастенії та у 12 (48, 0%) з 25 хворих на очну форму міастенії зазначених вище антитіл виявлено не було. Цих хворих можна віднести до серонегативного типу міастенії.

При оцінці за шкалою MGQoL-15 середні показники якості життя серед всіх хвлорих склали 10, 34 ± 9, 4 балів (при ранжуванні від 0 до 31).

Нами було проаналізовано прояви ситуаційної тривожності в залежності від клінічної форми міастенії (за шкалою MGFA- Myasthenia Gravis Foundation of America [6], табл. 1) та від імунологічного типу міастенії (табл. 2).

Таблиця 1 - Оцінка якості життя при різних клінічних формах міастенії (n = 96)

Примітка: * - p<0, 05.

Таблиця 2 - Оцінка якості життя при різних імунологічних типах міастенії (n = 96)

Примітка: p > 0, 05.

Як видно з таблиці 1, у хворих з очною формою міастенії (клас І за MGFA) показники якості життя достовірно вищі порівняно з хворими з гене- ралізованою формою (р < 0, 05). Це може пояснюватися меншим впливом даної форми хвороби на повсякденне життя хворих, меншим впливом на психологічний стан та меншим психологічним очікуванням пацієнтами щодо погіршення їх стану й прогресування захворювання, а також з меншими обмеженнями активності (фізичної, психічної) при даній формі хвороби.

При генералізованій формі показники якості життя знижуються зі зростанням тяжкості захворювання (клас ІІІ та IV за MGFA). Отже, наростання клінічних проявів міастенії та/або декомпенсація стану хворих мають значний вплив на якість їх життя, що зумовлюється як фізичними обмеженнями життєдіяльності, так й можливим впливом депресії, підвищеної тривожності, а також негативними очікуваннями хворих.

З таблиці 2 випливає, що рівень якості життя не залежить від виявлення у хворих антитіл до рецепторів ацетилхоліну, антитіл до м'язово- специфічної тирозин-кінази або їх відсутності. Це означає, що на якість життя хворих імунологічні зміни, що лежать в основі розвитку міастенії, не впливають безпосередньо, хоча цей вплив може бути опосередкований через можливу залежність клінічних проявів міастенії від рівня антитіл, що потребує подальшого вивчення.

При оцінці ситуаційної тривожності за шкалою Спілберга-Ханіна помірний рівень тривожності виявлено у 44 пацієнтів, високий - у 24 пацієнтів, в той час як низький рівень тривожності мали 28 осіб.

Нами було проаналізовано прояви ситуаційної тривожності в залежності від клінічної форми міастенії (за шкалою MGFA) та середньої тривалості захворювання (табл. 3).

Як видно з таблиці 3, у хворих з очною формою міастенії (клас І за MGFA) достовірно частіше реєструється низький рівень тривожності (р < 0, 05). При генералізованій формі низький рівень ситуаційної тривожності достовірно частіше реєструвався у хворих з класом ІІ міастенії за MGFA (легка фор¬ма).

Помірний рівень ситуаційної тривожності дос¬товірно частіше реєструвався у хворих з міасте¬нією класу ІІІ за MGFA (помірна форма), а високий рівень - у хворих з міастенією класу IV за MGFA (виражена форма). Таким чином, головним факто¬ром підвищення рівня ситуаційної тривожності є наростання клінічних проявів міастенії та/або деко¬мпенсація стану хворих.

Таблиця 3 - Розподіл хворих за рівнем ситуаційної тривожності в залежності від класу міастенії за MGFA, (M ± SD)

Примітки: * - p < 0, 05 порівняння ІІ, ІІІ, IV класу з І класом в залежності від рівня тривожності; ¹ - p < 0, 05 - порівняння середньої тривалості хвороби у групах з низькою, помірною, високою тривожністю (порівняння з групою низькою тривожності).

Таблиця 4 - Депресивні порушення при різних клінічних формах та тривалості міастенії, (M ± SD)

Примітки: * - p < 0, 05 - порівняння відносної кількості пацієнтів, що мали помірну або легку депресію з кількістю без проявів депресії (серед пацієнтів з очною формою); ** - p < 0, 05 - порівняння відносної кількості пацієнтів, що мали помірну або легку депресію з кількістю без проявів депресії (серед пацієнтів з генералізованою формою); ° - p < 0, 05 - порівняння відносної кількості пацієнтів з очною та генералізованою формою міастенії в групах з легкою, помірною депресією та групою без депресії; ^а - p < 0, 05 - порівняння середньої тривалості хвороби в групі з легкою, помірною депресією у порівнянні з групою хворих без депресії.

При проведенні співставлення показників якості життя у хворих на міастенію за шкалою MGQoL-15 та рівня ситуативної тривожності за шкалою Спілберга-Ханіна встановлено достовірний (хоч й не сильний) вплив рівня тривожності на якість життя хворих (r = -0, 26, p = 0, 007).

Депресивні прояви у вигляді легкої (32 особи) та помірної (34 особи) депресії виявлено у 66 хворих, середній показник за шкалою Бека - 12, 9 ± 3, 45 бали). Ці хворі склали відповідно 1 та 2 групу дослідження. Всіх інших хворих (без ознак депресивних порушень) віднесли до 3 групи (30 осіб, середній показник за шкалою Бека - 7, 1 ± 1, 95 бали).

Нами було проаналізовано прояви депресії в залежності від клінічної форми міастенії та середньої тривалості захворювання (табл. 4).

При проведенні співставлення показників якості життя у хворих на міастенію за шкалою MGQoL-15 та показників за шкалою депресії Бека встановлено достовірний зв'язок між даними показниками (r = = 0, 49, p < 0, 001). Дискусійним залишається питання щодо того, чи депресія призводить до погіршення якості життя, чи зниження якості життя призводить до розвитку (або поглиблення) депресії. Дане питання потребує подальшого вивчення.

Висновки

1. Встановлено, що показники якості життя хворих на міастенію залежать від тяжкості захворювання та не залежать від імунологічного підтипу хвороби. На якість життя впливає рівень ситуаційної тривожності та депресії.

2. Найвищі показники якості життя відзначаються у хворих з очною формою міастенії.

3. Частота розвитку тривожних та депресивних порушень у хворих на міастенію збільшується з тривалістю перебігу хвороби. Тривожні та депресивні прояви більш виражені у хворих на генера- лізовану міастенію порівняно з хворими з очною формою.

Перспективи подальших досліджень. Перспективним є вивчення залежності якості життя хворих від типу лікування міастенії.

тривожний депресивний міастенія імунологічний

References

1. Aysal F, Karamustafalioglu O, Ozgelik B, Yilmaz M, Karamustafalioglu N, Yumrukgal H, Tankaya O. The relationship of symptoms of anxiety and depression with disease severity and treatment modality in myasthenia gravis: a cross-sectional study. Archives of Neuropsychiatry. 2013; 50: 295-300. PMCID: PMC5363419. PMID: 28360560. doi: 10.4274/npa.y5611.

2. Blum S, Lee D, Gillis D, Mceniery DF, Reddel, S, Mccombe P. Clinical features and impact of myasthenia gravis disease in Australian patients. Journal of Clinical Neuroscience. 2015; 22 (7): 1164-9. PMID: 26021730. DOI: 10.1016/ j.jocn.2015.01.022.

3. Kulaksizoglu I. Mood and anxiety disorders in patients with myasthenia gravis: aetiology, diagnosis and treatment. CNS Drugs. 2010; 21: 473-81. PMID: 17521227. https://doi.org/10.2165/00023210-200721060-00004.

4. Kulikova SL. Antitela k atsetilholinovyim retseptoram v diagnostike razlichnyih form miastenii. Nevrologiya i neyrohirur- giya Vostochnaya Evropa. 2014; 1 (21): 73-82. [Russian].

5. Kulkantrakorn K, Sawanyawisuth K, Tiamkao S. Factors correlating quality of life in patients with myasthenia gravis. Neurological Sciences. 2010; 31 (5): 571-3. DOI: 10.1007/s10072-010-0285-6.

6. Oliveira E, Nacif S, Urbano J, Silva A, Oliveira C, Perez E, et al. Sleep, lung function, and quality of life in patients with myasthenia gravis: A cross-sectional study. Neuromuscular Disorders. 2017; 27 (2): 120-7. DOI: 10.1016/j.nmd. 2016.11.015.

7. Padua L, Evoli A, Aprile I, Caliandro P, Mazza S, Padua R, et al. Health-related quality of life in patients with myasthenia gravis and the relationship between patient-oriented assessment and conventional measurements. Neurological Sciences. 2001; 22 (5): 363-9. DOI: 10.1007/s100720100066.

8. Shkolnik VM, Kalbus AI, Baranenko AN, Pogorelov AV. Miasteniya: sovremennyie podhodyi k diagnostike i lecheniyu. Ukr nevrol zhurnal. 2014; 2: 12-7. [Russian].

9. Shkolnik VM, Kalbus AI, Shulga OD. Miasteniya: chto nam izvestno segodnya? Zdorov'ya Ukrayiny (nevrologiya, psy- hiatriya, psyhoterapliya). 2010; 3 (14): 10-1. [Russian].

10. Shulga OD, Kalbus AI, Shulga LA. Miasteniya. Neyron Revyu. 2010; 2: 13-20. [Russian]

11. Skeie GO, Apostolskib S, Evolic A. Gilhus NE, Hart IK, Harms L, Hilton-Jones D, Melms A, Verschuuren J, Horge HW. Guidelines for treatment of autoimmune neuromuscular transmission disorders. Eur J Neur. 2010; 17: 1-10. https://doi.org/10.1111/j.1468-1331.2006.01476.x.

12. Suzuki Y, Utsugisawa K, Suzuki S, Suzuki N, et al. Factors associated with depressive state in patients with myasthenia gravis: a multicentre cross-sectional study. BMJ Open. 2011; 1 (2); 1-7. DOI: 10.1136/bmjopen-2011-000313.

13. Uyaroglu FG, Bilgin S, Kele§ EH, Zorlu Y. Anxiety And Depression Symptoms In Patients With Generalized Myasthenia Gravis. The Journal of Tepecik Education and Research Hospital. 2016; 26 (2): 97-103.

14. Yang Y, Zhang M, Guo J, Ma S, Fan L, Wang X. Quality of life in 188 patients with myasthenia gravis in China. Int J Neurosci. 2016; 126 (5): 455-462. doi: 10.3109/00207454.2015.1038712.

Размещено на Allbest.ru