Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844-1863 рр.

У статті розкриті особливості організації системи охорони здоров'я на Чернігівщині у доземський період. Особлива увага приділена висвітленню маловідомих фактів протиепідемічної діяльності Чернігівського Приказу громадського піклування, а також губернського і повітових комітетів по боротьбі з холерою та віспою. Крім того, визначені характерні риси місцевої кадрової політики у медичній сфері, проаналізовано рівень соціально-матеріального забезпечення медиків Чернігівської губернії у 1844--1863 рр.

Ключові слова: губернія, губернатор, лікарська управа, повітова управа, повітова лікарня, повітовий лікар, городовий лікар, повітове казначейство, міська дума, віспощепій, віспяний комітет, епідемічні хвороби.

Ключевые слова: губерния, губернатор, врачебная управа, уездная управа, уездная больница, уездный врач, городовой врач, уездное казначейство, городская дума, оспопрививатель, оспенный комитет, эпидемические болезни.

Можна припустити, що профілактичні заходи були результативними, про що свідчать дані, вказані у таблиці 2

Як ми бачимо, у червні-грудні 1845 р. охоплення віспощепленням дитячого контингенту в цілому по губернії становило 60,1%. Найкраще цю функцію виконали спеціалісти Конотопського (98,3%), Глухівського (96,6%) та Мглинського (94,6%) повітів, найгірше - Суразького (14,9%) та Ніжинського повітів (36,2%).

На жаль, факти професійного недбальства серед медперсоналу в Чернігівській губернії були непоодинокі. Під час чергової перевірки у 1848 р. лікарською управою Сосницького повітового віспяного комітету зроблено висновок, що у веденні документації «. нет канцелярского порядка», «. журнальные постановления и протоколы разбросаны без всякого порядка». У підсумковому звіті зазначено, що з 1839 р. в комітеті заведена лише 1 справа, до якої підшивалися всі подальші документи [9, арк. 1 зв].

У 1859 р. відповідно до циркуляру МВС, надісланого усім губернаторам, інспектори лікарських управ були зобов'язані «. принимать своевременные меры к искоренению всех замечаемых ими в больницах беспорядках и оказывать со своей стороны возможное содействие к искоренению оных». Втім, незважаючи на ці вимоги, у 1863 р. МВС визнало, що всі лікарні «. нисколько не продвинулись в течение 10 лет при правительственом управлении в своём благоустройстве», а лікарські ради взагалі, «оставаясь постоянно учреждениями номинальными», створювали лише зайву інстанцію між приказами та конторами [10, с. 13-14].

Не менш небезпечною заразною хворобою для населення тих часів, аніж віспа, була холера. Через появу епідемії холери 1847 р. на Кавказі та в Астрахані в усіх губерніях Російської імперії були створені спеціальні губернські комітети у складі начальника губернії, губернського предводителя дворянства, представника Приказу громадського піклування, поліцмейстера, інспектора від лікарської управи, міського голови, «заведующих частями Военного, Морского и Государственного имуществ», вищих військових лікарів (корпусного або дивізіонного лікаря, головного лікаря військового шпиталю). У повітових містах були створені повітові комітети, до яких увійшли повітовий предводитель дворянства, городовий чи поліцмейстер, земський справ - ник, окружний начальник державного майна, міський голова, начальник воєнної команди, який на час епідемії знаходився у місті, та міський (городовий) лікар.

Також чернігівський губернатор від МВС отримав ли- ста-інструкцію від 19.08.1847 р. № 26 «О мерах предосторожности против холеры», в якому були визначені загальні правила для місцевої адміністрації задля запобігання холери або у випадку її появи, а саме: 1) постійна перевірка якості харчів на місцевих ринках; 2) наявність нормальної питної води для місцевих мешканців; 3) підтримка гігієнічних нормативів житла, «чистоплотность жителей», забезпечення їх всіма необхідними засобами гігієни [11, арк. 29].

У 1852 р. з метою «вразумления народа насчёт общественного здравия и борьбы с эпидемиями» були засновані комітети «общественного здравия» у губернських та повітових містах, до складу яких входили представники дворянства та міські голови. Крім того, у 1855 р. при МВС була утворена спеціальна комісія для посилення заходів щодо віспощеплення [12, с. 80-82].

Без сумніву, ці новації вимагали достатньої (на рівні губернії) фінансової підтримки. На подолання наслідків епідемії холери 1853 р. Козелецький повітовий комітет «общественного здравия» отримав 550 руб., Чернігівський комітет - 50 руб., Ніжинський - 100 руб., Остер- ський - 100 руб., Сосницький - 100 руб., Городнянський

- 100 руб., Стародубський - 215,93 % руб., Борзенський

- 100 руб., Суразький повітовий комітет - 100 рублів. На утримання вільних аптек за медикаменти, що були надані холерним лікарням, з Приказу громадського піклування Козелецький повіт отримав 620 руб., Городнянський - 74,2 руб., Борзенський - 14,3 руб., Остерський

- 50,5 руб., Ніжинський - 60,14 руб., Стародубський повіт - 136,59 % рублів. Загальна сума цих витрат становила 2034, 49 % рублів.

Медичним закладам губернії у 1857 р. Приказом громадського піклування були виділені кошти на закупівлю харчів пацієнтам, опалення та освітлення будівель лікарень, на утримання обслуговуючого персоналу, перевезення хворих, підтримку чистоти та порядку в будівлях і лікарняних речах, на закупівлю мила та канцелярських виробів. Так, Чернігівський комітет «общественного здравия» для боротьби з холерою отримав 36,5 руб., Ніжинські «богоугодные заведения» - 49,35 % руб., Козелецька лікарня - 184,41 У* руб., Чернігівські «богоугодные заведения» - 471,68 руб., Стародубська лікарня - 86,10 % рублів [13, арк. 1-2].

Чималі кошти для забезпечення повноцінної роботи отримував і сам Приказ громадського піклування Чернігівської губернії. Кошторис його обслуговування у 1857 р. складав 7448 руб., з них 800 рублів надійшло на купівлю канцелярських предметів, 60 рублів - на виписку академічних (медичних) листів. На заробітну плату «непременного члена приказа» Ю. Ющенка витрачалося 560 руб., на утримання канцелярії - 4158 руб., найм квартир - 1050 руб., на віспощеплення - 285,95 руб.

Функціонування Чернігівської міської лікарні (на 80 цивільних та 185 військових осіб) коштувало місцевій владі 31811,83 % руб., «дома умалишенных» (на 50 осіб) - 4279,99 У руб., «богадельни» (на 50 осіб) - 2629,83 руб. У Ніжині лікарня на 40 ліжко-місць отримала 9888,5 руб., «богадельни» (30 осіб) - 1949,64 руб., інвалідні будинки (20 осіб) - 1355,39 руб. У Глухові на утримання «богадельни» (30 осіб) надійшло 3065,4 руб. Загальна сума витрат на утримання Чернігівського Приказу громадського піклування у «холерний» 1857 р. становила 100 440 рублів [14, арк. 8].

Розраховуючи на власний бюджетний ресурс, приказ- на медицина Чернігівщини водночас отримувала допомогу з інших губерній Російської імперії. 14 травня 1857 р. чернігівському губернатору надіслано лист № 229 «Императорского Вольного Экономического Общества» (V відділення у м. Санкт-Петербург) із повідомленням - в губернію направлено вісім ланцетів для віспощеплення. Крім того, вказана організація підкреслила той факт, що щорічно забезпечує Чернігівський губернський віспяний комітет «независимо от особых требований» такою ж кількістю ланцетів, як і в інших губерніях, а в 1855-1856 рр. їх надіслали навіть більше - 150 штук [15, арк. 1-1зв.].

Періодично долаючи епідемічні спалахи, доземська медицина Чернігівської губернії намагалася проводити ефективну кадрову політику: переміщення медперсоналу, заповнення вакансій, призначення на посаду. Так, 25 травня 1860 р. Чернігівська лікарська управа призначила на вакансію молодшого лікарського учня купецького 3-ої гільдії сина С. Іолкіна. Про це було повідомлено стародубському повітовому лікарю Вальчевському, а медичний департамент мав би проінформувати Стародубське казначейство про виплату Іолкіну заробітної плати від першого дня його роботи на новій посаді [16, арк. 7].

На час чергової відпустки городового лікаря Лагоди Сосницька міська лікарня перейшла під нагляд сосницького повітового лікаря Полтоцького, який через поїздки по повіту був іноді відсутній на робочому місці. Для ліквідації цієї кадрової «прогалини» Чернігівська лікарська управа запропонувала відрядити до Сосницької міської лікарні вільно практикуючого лікаря Карпинського на посаду сосницького городового лікаря.

Свої корективи у вирішення кадрових питань час від часу вносив начальник губернії. 24 березня 1861 р. губернатор С. Голіцин звернувся до інспектора Чернігівської лікарської управи М. Любарського з пропозицією призначити на вакантну посаду повітового лікаря в м. Козелець лікаря Николаєва. Прохання губернатора було розглянуто та в червні 1861 р. лікар Николаєв розпочав медичну практику в повітовому центрі. 23 червня 1861 р. С. Голі- цин запропонував Чернігівській лікарській управі систематично складати списки медичних вакансій з метою унеможливити призначення двох медиків на одну і ту ж посаду одночасно [17, арк. 55, 94].

Водночас під опікою приказної медицини залишалася сфера соціально-матеріального забезпечення медперсоналу регіону. 23 серпня 1863 р. до Чернігівського Приказу громадського піклування з проханням звернулася вдова старшого фельдшера Козелецької міської лікарні В. Ведриховська про видачу пенсії за службу її померлого чоловіка. 21 вересня 1863 р. через хворобу була звільнена зі служби повивальна бабка Новгород-Сіверського повіту М. Тимощенкова. За вислугу років (36 років служби) на підставі ст. 791 Статуту про пенсії т. III та ст. 544 Лікарського статуту т. XII Св. Законів 1857 р. з коштів Новгород-Сіверського казначейства їй була призначена пенсія з повним окладом «жалованья» розміром 42,08 руб. сріблом. У листі від 12 листопада 1863 р. № 123 до Чернігівської лікарської управи новгород-сіверський повітовий лікар Зімін вказав на те, що прослужив 30 років на цій посаді, отримав відповідну пенсію, але має бажання продовжити службу. На підставі статей 771, 791 Статуту про пенсії лікар просив «...сверх полученного мною оклада жалованья полную пенсию в виде награды за мою беспорочную службу» [18, арк. 15-33].

Окрім досвідчених медиків віспяні комітети залучали до протиепідемічної роботи молодь з різних соціальних груп. Кролевецький повітовий віспяний комітет звернувся з листом від 5 червня 1863 р. № 4 до Чернігівського губернського віспяного комітету із проханням надати віспощепіїв з тимчасовозобов'язаних селян і відомства державного майна, а також від міщан з християн та євреїв. Кролевецька та Конотопська міські думи мали б у найкоротші терміни обрати місцевою громадою міщан хлопчиків з християн та євреїв для подальшого їхнього навчання справі віспощеплення у городового лікаря. Сосницький повітовий віспяний комітет за допомогою Сосницького міського голови та Но- вомглинської ратуші обрали віспощепіїв громадою землевласників з євреїв грецької слободи [19, арк. 3-4 зв.].

Отже, стратегічні цілі й завдання, що були поставлені доземською системою охорони здоров'я на Чернігівщині (боротьба з епідеміями, відкриття лікарень, підготовка медперсоналу), були частково виконані та в подальшому вдосконалені стаціонарною (земською) медициною. Наразі в Україні триває довгоочікувана медична реформа, що має на меті наблизити існуючу модель медичного обслуговування до європейських стандартів. Будемо сподіватися, що ці зміни у медичній галузі будуть спиратися на взірцеві приклади сучасності та досвід медиків минувших поколінь, що потребує глибокого наукового дослідження й осмислення.

Посилання

1. Соколов П. Очерки истории приказной и земской медицины в Черниговской губ. / П. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии. - 1907. - № 1-2. - С. 104-171; Соколов П.Я. Очерки истории приказной и земской медицины в Черниговской губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии. - 1907. - № 5. - С. 44-81; Соколов П.Я. Очерки истории приказной и земской медицины в Черниговской губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии. - 1907. - № 8. - С. 31-62; Соколов П.Я. Очерки истории приказной и земской медицины в Черниговской губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии.

- 1907. - № 10. - С. 58-118.

2. Майстренко О.А. Забезпечення населення Херсонської губернії медичною допомогою у доземський період / О.А. Майстренко // Вісник Черкаського університету. - Серія: історичні науки.

- Черкаси, 2004. - Вип. 61. - С. 31-38.

3. Веселовский Б.Б. История земства за 40 лет: в 4 т. / Б.Б. Веселовский. - СПб: тип. О.Н. Поповой, 1909-1911. - Т. 1. - 724 с.

4. Кузьмин В.Ю. Роль власти и земства в становлении общественной медицины XVII - начала XX века / В.Ю. Кузьмин // Известия Российского педагогического университета им. А.И. Герцена. - 2003. - Т. 3. - № 5. - С. 242-252.

5. Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО), ф. 159, оп. 1, спр. 22, 31 арк.

6. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 36, 250 арк.

7. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 38, 57 арк.

8. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 51, 6 арк.

9. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 81, 4 арк.

10. Смирнова Е.М. Приказы общественного призрения и здравоохранения в России (конец XVIII - середина XIX вв.) / Е.М. Смирнова // Новый исторический вестник. - 2001. - № 30. - С. 6-17.

11. ДАЧО, ф. 166, оп. 1, спр. 1, 485 арк.

12. Министерство внутренних дел 1802-1902. Исторический очерк. - СПб: типография Министерства Внутренних Дел, 1901.

- 335 с.

13. ДАЧО, ф. 155, оп. 1, спр. 33, 43 арк.

14. ДАЧО, ф. 131, оп. 1, спр. 2398, 8 арк.

15. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 11, 1 арк.

16. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 75, 27 арк.

17. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 162, 220 арк.

18. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 272, 40 арк.

19. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 165, 6 арк.

Размещено на Allbest.ru