Роль сімейного лікаря в боротьбі з туберкульозом
Аналіз сучасної епідеміологічної ситуації та роль сімейного лікаря в боротьбі з недугою. Активне виявлення туберкульозу в групах ризику, призначення скринінгового флюорографічного обстеження. Лікування в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз.
Рубрика | Медицина |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.12.2018 |
Размер файла | 20,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Роль сімейного лікаря в боротьбі з туберкульозом
І.Т. П ятночка
Туберкульоз - це одна з найдавніших хвороб, яка може уражати всі органи та системи, і нещадно щорічно заганяла й заганяє в могилу мільйони людей різних за віком і статтю. Періоди епідемії туберкульозу змінювалися періодами стабілізації. туберкульоз флюорографічний сімейний лікар
В Україні з 1995 року проголошена епідемія туберкульозу, захворюваність на туберкульоз перевищила епідемічний поріг- 50 випадків на 100 тис. населення. Цей показник був найвищим у 2005 році і становив 84,1 випадку на 100 тис. населення. Упродовж 2006-2012 років намітилася деяка тенденція до поліпшення епідеміологічної ситуації і у 2012 році захворюваність на туберкульоз, поширеність та смертність від нього становила, відповідно, 68,1; 141,5 та 15,2 випадки на 100 тис. населення [1]. Водночас зростала захворюваність на ко-інфекцію ТБ/СНЩ - 9,1 на 100 тис. населення, а також гострої проблеми набув хіміорезистентний туберкульоз, зокрема мультире- зистентний, від якого в Україні страждають 16 % хворих на вперше діагностований туберкульоз та 44 % пацієнтів із рецидивом захворювання. В країні щорічно захворює приблизно 32 тисячі осіб та понад 6 тисяч помирає від цієї недуги.
Вилікування спостерігається приблизно у 60 % від тих, що захворіли. Такий низький відсоток видужання зумовлений, передусім, несвоєчасним виявленням хворих, помилками діагностики, вадами лікування. Отож, необхідно невідкладно зосередити значні зусилля на покращення ранньої діагностики, профілактики туберкульозу, передусім, нарівні первинної ланки, де помилки становлять 80,2-96,4 % [2]. Ці відсот- © І. Т. П ятночка, С. І. Корнага, В. І. П ятночка ки свідчать про нагальну потребу покращення навчання з фтизіатрії в середніх та вищих навчальних закладах, як шляхом збільшення кількості годин, так і оптимізації навчального процесу студентів, лікарів- інтернів і, зокрема, сімейних лікарів.
Поняття “лікар загальної практики” склалось еволюційним шляхом у ХУШ-ХІХ століттях у деяких європейських країнах, коли лікарська допомога здійснювалася в індивідуальному комерційному порядку. В результаті цього утворився сталий контингент пацієнтів, які вважали доцільним протягом свого життя звертатися виключно до “свого” лікаря, якому довіряли завдяки його професіоналізмові та індивідуальним якостям. В таких умовах лікар був одночасно сімейним і лікарем загальної практики, оскільки йому доводилося мати справу з різною патологією. Однак бурхливий розвиток вузькоспеціалізованої медичної допомоги поступово призвів лікаря загальної практики до відчуття втрати своєї особистої відповідальності за здоров я конкретного хворого та членів його сім ї.
Сімейний лікар - це якісно нова форма лікарської діяльності, що володіє великим об ємом знань і вмінь. Це лікар-універсал, який має ґрунтовні знання з головних розділів медицини: профілактики, діагностики; надає першу медичну допомогу, попереджує та ліквідує вогнища інфекційних захворювань, проводить серед населення пропаганду здорового способу життя. За даними світової статистики, кваліфікований сімейний лікар може самостійно розв язати до 80 % проблемних завдань на етапі первинної допомоги, включаючи і лікування в домашньому або денному стаціонарі. Це лише під силу лікарю нової для України спеціальності - лікар загальної практики- сімейної медицини.
Отже, сімейна медицина - це медицина сьогодення і майбутнього у вітчизняній охороні здоров я. Особливий, довірливий характер стосунків з родиною, тривале спостереження за кожним її членом, дають змогу постійно і ретельно займатися профілактичною роботою, спрямованою на збереження здоров я людини.
Більшість пацієнтів із симптомами респіраторних захворювань звертається в лікувальні заклади загальної медичної мережі, де і відбувається виявлення туберкульозу і, навіть, завершення лікування хворого. Отже, ефективне здійснення протитуберкульозних заходів неможливе без широкої участі в цій роботі лікарів загальної практики - сімейної медицини. Особливо важлива їх роль у масових заходах, спрямованих на раннє виявлення і профілактику туберкульозу. Переваги сімейної медицини в тому, що сімейному лікарю відомі конкретні умови праці, побуту, бюджет і харчування сім ї, наявність хворих, зокрема і на туберкульоз, а також осіб із підвищеним ризиком цього захворювання, яких залучають до щорічних профілактичних обстежень. Пацієнтів із такими симптомами, як кашель, що триває понад 2-3 тижні, значне нічне потовиділення, слабкість, безпричинне схуднення, тривала, понад тиждень підвищена температура тіла вище 37 0С, направляє на рентгенологічне обстеження, 2-разове дослідження мокротиння на мікобактерії туберкульозу. Сімейний лікар проводить лікування в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз, здійснює контрольовану хіміопрофі- лактику в групах підвищеного ризику за рекомендацією фтизіатра. Окрім цього, в амбулаторних умовах і вдома сімейний лікар діагностує та надає екстрену допомогуприневідкладних станах: спонтанний пневмоторакс, гостра дихальна недостатність, кровохаркання і легеневі кровотечі, гострі алергічні реакції на протитуберкульозні препарати. Організує щеплення вакциною БЦЖ дітям, які не були вакциновані в пологовому будинку, контролює розвиток післявакцинних реакцій, при ускладненнях вакцинації - направляє дітей до фтизіатра, а також разом із лікарем-фтизіатром і епідеміологом здійснює протиепідемічні заходи в сім ї, де єхворий-бактеріовиділювач.
Згідно з уніфікованим клінічним протоколом первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (висо- коспеціалізованої) медичної допомоги “Туберкульоз” (2012), виявлення хворих з підозрою на туберкульоз проводиться в лікувальних закладах первинної медичної допомоги, як і в будь-яких інших медичних закладах персоналом цих установ. Діагноз туберку- льозу підтверджується у спеціалізованому протиту- беркульозному закладі [3].
Активне виявлення туберкульозу в групах ризику проводиться шляхом призначення скринінгового флюорографічного обстеження 1 раз на рік. Виявлення випадків туберкульозу та латентної туберкульозної інфекції в умовах епідемії туберкульозу проводиться шляхом щорічної туберкулінодіагностики (проба Манту з 2 ТО) здоровим дітям віком від 4 до 14 років. Дітям до 4-х років та дітям підліткового віку туберкулінодіагностика проводиться за бажанням батьків, в групах ризику за епідпоказниками, зокрема у туберкульозних вогнищах. Профілактична променева діагностика проводиться дітям у віці 15 і 17 років.
Для виявлення підозрілих чи хворих на туберкульоз лікар загальної практики-сімейної медицини проводить цілеспрямований збір анамнезу, детальне фізикальне обстеження, пробу Манту з 2 ТО у дітей, направляє на рентгенологічне флюорографічне обстеження дорослих та неповнолітніх осіб, забезпечує 2-разовий збір і транспортування мокротиння в лабораторію І рівня для дослідження кислотостійких бактерій методом мікроскопії мазка.
У разі виявлення на рентгенограмі порожнини роз- паду, дрібновогнищевої дисемінації пацієнт скеровується до фтизіатра на дообстеження з результатами бактеріоскопії мазка мокротиння. У випадку негативних мазків мокротиння і наявності вогнищевих або інфільтративних змін на рентгенограмі легень пацієнту призначають антибіотики широкого спектра дії (за виключенням рифампіцину, аміноглікозидів і фторхінолонів) до 2-х тижнів, після чого повторюють рентгенограму легень. При відсутності позитивної динаміки зі сторони легеневого процесу пацієнта не- гайно скеровують до фтизіатра. До фтизіатра направляють осіб при підозрі на позалегеневі форми туберкульозу (кістково-суглобового, периферичних лімфатичних вузлів, сечостатевих органів, очей, ту- беркульозу нервової системи та інших локалізацій).
За результатами обстеження, з урахуванням факторів ризику щодо захворювання на туберкульоз, клінічних ознак і результатів туберкулінодіагностики направляють на консультацію до дитячого фтизіатра дітей: у яких встановлено контакт з хворою на туберкульоз людиною або твариною; з “віражем” за результатами проби Манту; з гіперергічними реакціями на пробу Манту з 2 ТО (у дітей інфільтрат 17 мм і більше або ж реакції з наявністю везикул, некрозу чи лімфангоїту, незалежно від розмірів інфільтрату); дітей з наростанням розмірів інфільтрату на пробу Манту на 6 і більше мм; дітей з поступовим наростанням чутливості до туберкуліну протягом декількох років; дітей з монотонною чутливістю до туберкуліну в поєднанні з двома й більше неспецифічними факторами ризику; дітей, інфікованих МБТ із хронічними захворюваннями різних органів і систем, і тих, що тривало більше місяця приймають цитостатики, глюкокортикоїди, імунодепресанти; дітей з ВШ-інфек- цією або перинатальним контактом щодо ВШ-інфекцї; дітей із симптомами, схожими на туберкульоз, а також для проведення диференціальної діагностики туберкульозу з нетуберкульозними захворюваннями; дітей, інфікованих МБТ із соціальних груп ризику; при наявності ускладнень вакцинації БЦЖ (холодні підшкірні абсцеси, лімфаденіти, виразки, келоідні рубці розміром понад 10 мм, персистуюча та дисемінована БЦЖ-інфекція з ураженням кісток, суглобів та інших органів).
Лікування хворих на туберкульоз проводиться за стандартними режимами під безпосереднім спостереженням, що рекомендується ВООЗ. Лікар загальної практики-сімейної медицини забезпечує організацію чіткого контролю за прийомом протитуберкульозних препаратів в амбулаторних (вдома) умовах за приписом фтизіатра, а також проводить опитування щодо виникнення побічних реакцій. Хіміопрофілак- тика у дітей та дорослих проводиться теж за призначенням дільничного фтизіатра та з використанням отриманих від нього препаратів. До речі, превентивне лікування дає змогу знизити захворюваність у групах ризику у 5-7 разів. Розрізняють первинну і вторинну хіміопрофілактику.
Первинна застосовується у туберкулінонегативних осіб із вогнищ туберкульозної інфекції і створює захист не тільки від захворювання, але й від інфікуван-
Література
1. Фещенко Ю. І. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високо- спеціалізованої) медичної допомоги “Туберкульоз”: особливості його підготовки та чим відрізняється від попередніх клінічних протоколів / Ю. І. Фещенко, С. О. Черенько, А. І. Барбова // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфек- ція.-2013.-№2.-С.8-18.
2. ня МБТ. Вторинна хіміопрофілактика застосовується в осіб, інфікованих МБТ, пригнічуючи екзогенну суперінфекцію, так і запобігає активації ендогенної інфекції.
3. Показання до проведення хіміопрофілактики: діти, інфіковані МБТ, віком до 6 років з числа контактних осіб; особи, інфіковані водночас МБТ та вірусом набутого імунодефіциту людини; інші особи, що інфіковані МБТ, з числа контактних осіб за наявності медичних показань. Рішення для проведення хіміопрофілактики особам, інфікованим МБТ, приймається лікарем-фтизіатром. Найбільш поширеною схемою хіміопрофілактики є 6-місячний прийом ізоніазиду (5-8 мг/кг). Кількість курсів превентивної хіміотерапії призначається індивідуально. Для запобігання побічним реакціям у процесі лікування застосовуються патогенетичні препарати: вітамін В6, гепато- протектори.
4. Висновок. На завершення, акцентуємо увагу на те, що більшість пацієнтів із симптомами легеневих захворювань чи інших локалізацій звертається в лікувальні заклади загальної медичної мережі, тобто до лікарів загальної практики-сімейної медицини. На цьому рівні проводиться первинний огляд, виявлення туберкульозу, завершується лікування у значної частини пацієнтів, а також проводяться санітарно- просвітні та профілактичні заходи. Отже, сімейний лікар надає первинно-профілактичну допомогу прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу чи вдома. При цьому надзвичайно великих зусиль приділяє формуванню у населення навиків здорового способу життя, відповідального, бережного ставлення до свого здоров я, як найвищої особистої та суспільної цінності.
5. Мельник В. Туберкульоз -- проблема соціальна й економічна / В. Мельник // Ваше здоров я. - 2012. - №40-41.-С. 8.
6. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Туберкульоз. - К., 2012. - 171с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Можливості використання методу аналізу фазових портретів ЕКГ в практиці сімейного лікаря. Інтерпретація графічного відображення ЕКГ у фазовому просторі, основні кількісні показники. Приклади використання фазаграфії на первинній ланці медичної допомоги.
статья [491,7 K], добавлен 13.11.2017Туберкульоз - інфекційна хвороба, збудники - мікробактерії Mycobacterium tuberculosis. Епідемія туберкульозу в Україні. Симптоми захворювання, діагностика, лікування. Розгляд основних протитуберкульозних препаратів. Профілактика запобігання туберкульозу.
презентация [630,2 K], добавлен 06.05.2012Вплив пологів на перебіг туберкульозу. Діагностика початкових форм туберкульозу та його загострень. Ведення новонароджених хворих на туберкульоз. Протитуберкульозні препарати для застосування в особливих випадках. Показання до переривання вагітності.
презентация [2,4 M], добавлен 15.12.2015Туберкульоз як інфекційна і соціальна проблема. Чинники поширення інфекції та інфікованість мікобактеріями туберкульозу. Особливості групи ризику та методи профілактики захворювання. Перебіг туберкульозу на ранніх стадіях, клінічні прояви захворювання.
реферат [30,6 K], добавлен 05.04.2014Епідеміологічна ситуація в Україні і світі. Шляхи проникнення мікобактерій в організм людини, протікання хвороби. Особливості перебігу захворювання у дітей. Діагностика, профілактика і лікування туберкульозу. Народна медицина проти туберкульозу.
реферат [24,7 K], добавлен 28.11.2007Культура мовлення лікаря – успіх у лікуванні. Стилі мови, характерні для фахового лікаря. Чудодійна сила слова. Лікування – це мистецтво використання слова, що є свідченням милосердя, чуйності, освіченості. Повага до пацієнта – ознака справжнього медика.
презентация [2,2 M], добавлен 06.03.2014Розмовний, науковий стилі разом з офіційно-діловим є характерними для фахового мовлення лікаря. Чудодійна сила слова. Лікування – мистецтво використання слова. Культура мовлення лікаря – успіх у лікуванні. Повага до пацієнта – ознака справжнього медика.
реферат [16,8 K], добавлен 08.02.2007Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Історія вивчення туберкульозу; етіологія, патогенез та шляхи зараження. Особливості методик реабілітації хворих на санаторно-курортному етапі лікування: фізична активність, лікувальне харчування, фізіотерапія та дихальна гімнастика Стрельникової.
дипломная работа [139,5 K], добавлен 26.02.2014Аналіз основних причин поширення епідемії туберкульозу в Україні – інфекційної хвороби, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах і поліморфною клінічною картиною.
реферат [20,1 K], добавлен 11.06.2011Діагностика та лікування хворих на хронічний панкреатит в залежності від рівня кислотопродукції в шлунку. Особливості клініки та функціонального стану ПЗ у хворих на ХП з синдромом шлункової гіперацидності. Комбінована терапія з трьохдобовим призначенням.
автореферат [58,1 K], добавлен 05.04.2009Етика лікаря випливає із загальних етичних норм, що стосуються лікарської діяльності. Згідно з ними, лікар повинен поважати права людини та дбати про свою фахову гідність. Кожен лікарський вчинок, що підриває авторитет лікаря, порушує гідність лікарського
реферат [17,5 K], добавлен 13.05.2005Фармакологічні ефекти моксонідину, показання та протипоказання до його призначення. Лікарські форми, в яких випускається препарат, клінічні критерії його ефективності. Призначення препарату різним категоріям хворих. Інформація для лікаря та пацієнта.
курсовая работа [52,0 K], добавлен 07.09.2011Підвищення ефективності лікування хворих на алкогольну залежність, механізми формування. Біологічна основа психічних та поведінкових розладів - патологічний гомеостаз. Застосування медикаментозних засобів адаптаційно-метаболічної дії та психотерапії.
автореферат [35,7 K], добавлен 12.04.2009Рак ендометрії як одна з найпоширеніших форм онкологічної патології. Аналіз результатів комплексного обстеження хворих та схеми індивідуалізованого лікування. Показання та методи ад’ювантної хіміо- та гормонотерапії. Результати різних досліджень.
автореферат [39,9 K], добавлен 04.04.2009Туберкульоз як інфекційне захворювання, його характеристика, етіологія та патогенез. Шляхи розповсюдження та передачі захворювання, його небезпечність для життя людини. Діагностика та лікування кістково-суглобового туберкульозу, фізична реабілітація.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 28.12.2009Загальна характеристика проблеми поширення туберкульозу в Україні і в світі. Розгляд основ забезпечення права на конфіденційність хворого на туберкульоз в Україні. Аналіз причин притягнення медиків до відповідальності за порушення лікарської таємниці.
презентация [693,3 K], добавлен 14.09.2015Стан місцевого захисту у хворих на туберкульоз легень у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень та підвищення ефективності лікування цієї категорії пацієнтів. Встановлено позитивний вплив препарату фенспірид на визначені порушення.
автореферат [44,7 K], добавлен 05.04.2009Ретроспективний аналіз перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на активний туберкульоз легень, стан функцій зовнішнього дихання, антиоксидантної системи та перекисного окислення ліпідів. Розробка лікувально-профілактичних заходів, їх впровадження.
автореферат [39,2 K], добавлен 02.04.2009Крістіан Барнард відкрив нову сторінку у кардіохірургії. Він наважився зробити пересадку серця від людини людині. Ця операція фактично була відправною точкою на шляху від рядового лікаря до лікаря з світовим ім’ям, репутацією і повагою світової спільноти.
реферат [20,4 K], добавлен 22.02.2011