Зміни параметрів психофізіологічного потенціалу та працездатності людини при старінні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державна установа "Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова

Зміни параметрів психофізіологічного потенціалу та працездатності людини при старінні

Н. В. Харковлюк-Балакіна

Проведено дослідження параметрів психофізіологічного потенціалу 412 працівників розумової праці віком 20 - 82 роки. Визначено, що швидкість вікового регресу професійних функцій працівника відображає узагальнення вікових змін в організмі людини, рівень набутого професійного досвіду та ступінь адаптації до умов праці. Доповнено наукові дані про вплив вікового фактору на працездатність осіб розумової праці. Своєрідним його критерієм виступає збільшення фізіологічних витрат на професійну реалізацію працівника. Доведено ефективність впливу рухової активності на підвищення адаптаційних можливостей організму людини у пенсійному віці.

Ключові слова: психофізіологічний потенціал людини, розумова працездатність, темп старіння, активний спосіб життя.

працездатність старіння психофізіологічний віковий

Відомо що, трудовий потенціал людини відображає динамічний процес взаємного узгодження особистісного, кваліфікаційного й психофізіологічного потенціалів, механізм керування яким спрямований на поєднання творчих здібностей і професійного досвіду працівника з його фізичними можливостями. Пріоритетні наукові тенденції спрямовані на пошук балансу між ефективністю праці та фізіологічними витратами на її забезпечення. В результаті проблема розширення вікового діапазону працездатного населення набуває перспективності на тлі прогнозування тенденції дефіциту кваліфікованих працівників. Це визначає актуальність геронтологічних досліджень, спрямованих на реалізацію концепції збереження трудового потенціалу на всіх етапах професійної біографії людини. Водночас, принципові висновки фундаментальних наукових здобутків визначають психофізіологічний потенціал працівника як вихідну точку для реалізації його професійних можливостей у пенсійному віці [8]. Таким чином, перспективи сучасних геронтологічних напрямів мають бути орієнтовані на доповнення наукового розуміння проблеми професійного старіння людини (рис. 1).

Численні наукові дані доводять, що потенційні можливості організму людини динамічно й спрямовано знижуються з віком, однак швидкість вікового регресу у різних людей різна в залежності від індивідуальних вроджених якостей, умов трудової діяльності та способу життя [2, 6, 7, 13, 18, 23]. З точки зору психофізіологічного бачення, вікове зниження когнітивних функцій та функціональних резервів організму компенсується не лише за рахунок придбаного соціального і професійного досвіду але й внаслідок активації адаптаційно-регуляторних механізмів (В. В. Фролькіс) [14]. Однак, компенсаторні механізми тільки уповільнюють, але не зупиняють цей процес. У зв'язку з чим важливого практичного сенсу набувають пошуки ефективних засобів, орієнтованих на радикальне збільшення періоду активного, повноцінного та працездатного життя людини, які базуються на використанні доведених фізіологічних механізмів. Ключовим, серед яких, виступає фізична активність.

Наразі життєдіяльність сучасної людини не у повній мірі відповідає потребам організму у руховій активності, відповідно, тенденція до прискорення темпів постаріння населення закономірна. Праця і відпочинок являють собою дві сторони єдиного процесу її забезпечення. Окремим чинником ризику багатьох патологічних змін у осіб розумової праці виступають деструктивні функціональні стани, пов'язані з впливом гіпокінезії. Отже, метою роботи було дослідити особливості вікових змін параметрів психофізіологічного потенціалу та працездатності осіб розумової праці та обґрунтувати ефективність впливу рухової активності на підвищення адаптаційних можливостей організму людини у пенсійному віці.

Обстежувані та методи.

Усього було обстежено 412 працездатних осіб віком 21 - 82 роки професійно пов'язаних із різними видами розумової праці.

У роботі були застосовані методи досліджень, розроблені на базі лабораторії професійно-трудової реабілітації ДУ "Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України": психофізіологічна діагностика та оцінка рівня розумової працездатності людини [9, 11,]; визначення функціонального віку та темпу старіння організму людини [10].

Вивчення загального фізичного стану обстежуваних проводили за оцінкою стану кардіо-респіраторної системи (за показниками частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, проби Штанге, проби Генче; проби Мартіне) та опорно-рухового апарату (за показниками індексу Кетле, м'язової сили та витривалості, статичного балансування).

Оцінку адаптаційного потенціалу осіб пенсійного віку із різним способом життя надавали за індексом функціональних змін (А. П. Берсенєва, Р. М. Баєвський, 1993) [1].

Аналіз отриманих результатів проводили із застосуванням розподілу досліджених працівників на три вікові періоди, згідно запропонованій у літературі періодизації біологічного віку [5, 12]. Даний підхід базується на аспекті динамічного вікового розвитку як дискретного процесу, тобто визначені об'єктивні морфологічні та анатомо-фізіологічні зміни організму людини відображено у межах кожного вікового періоду. Перший період зрілого віку (чоловіки: 21 - 35 років, жінки: 20 - 35 років), якому властиві психологічна зрілість, відносна стабільність фізіологічних параметрів організму при закінченні формування "типово жіночих" і "типово чоловічих" рис психіки. Другий період зрілого віку (чоловіки: 36 - 60 років, жінки: 36 - 55 років), у якому ключове значення набуває добова, тижнева, сезонна й інша ритмічність фізіологічних функцій; у кінці періоду відбувається комплекс змін, пов'язаних із закінченням жіночого репродуктивного циклу. Літній вік (чоловіки: 61 - 74 років; жінки 56 - 74 років) відображає продовження періоду соціальної активності; зниження адаптаційних можливостей організму; дезінтеграція функцій організму на всіх рівнях організації, структурні та функціональні зміни центральної нервової системи; зазвичай закінчення чоловічого репродуктивного періоду (В. П. Чтецов, Б. А. Никитюк, 2012).

Оскільки трудова активність людини впродовж професійного шляху не має чітких обмежень за віковими змінами, для вивчення вікової динаміки рівня розумової працездатності людини в онтогенезі був використаний розподіл обстежених осіб на вікові групи: 20 - 29, 30 - 39, 40 - 49, 50 - 59, 60 - 69, 70 та ст. років.

Статистична обробка даних здійснювалася з використанням методів описової статистики (параметричний t-критерій Стьюдента).

Результати та їх обговорення. У руслі передових наукових напрямів актуальною залишається проблема зберігання працездатності людини впродовж його професійного шляху. На даному етапі роботи було здійснено вивчення вікової динаміки працездатності та темпу старіння працівників розумової праці, яке дозволило відобразити вплив вікової інволюції на реалізацію професійних функцій людини (рис. 2). Достовірне зниження рівня розумової працездатності спостерігається вже після 40 років (див. рис. 2, показник розумова працездатність). Разом з тим, у 28 % осіб віком 40 - 59 років було виявлено наявність прискореного темпу старіння, що пояснює тенденцію збільшення його середньогрупових значень (див. рис. 2). Однак у когорті осіб розумової праці з фізіологічним та уповільненим темпом старіння у віковому періоді 40 - 59 років достовірного зниження рівня працездатності не виявлено (див. рис. 2, потенційна розумова працездатність). У віці після 60 років зафіксовано стабілізацію вікової регресії рівня розумової працездатності людини (див. рис. 2), при наявності у переважній більшості осіб (більше 87 %) фізіологічного темпу старіння. Цей факт можна пояснити закономірним професійним відбором, який було підтверджено результатами аналізу розподілу працівників розумової праці за рівнем працездатності в межах кожного вікового періоду (рис. 3). Однак, на вікове зростання фізіологічної "ціни" реалізації професійних здібностей та навичок вказує підвищення частки осіб з низьким рівнем працездатності до 12 % у віці другого періоду зрілого віку на фоні збільшення функціонального віку до 8 років, порівняно з календарним.

Результати психофізіологічної діагностики працівників розумової праці (рис. 4, рис. 5) демонструють вікові особливості реалізації професійних функцій працівників розумової праці. Достовірно нижчі показники швидкості інформаційної обробки та продуктивності діяльності (див. рис. 4) у працівників літнього віку зумовлені особливостями вікового погіршення стану психофізіологічних функцій. У наших дослідженнях їх критеріями виступають показники латентних періодів сенсомоторних реакцій, короткочасної пам'яті та сприйняття, які достовірно знижені у групі працівників літнього віку (див. рис. 4). Водночас, відсутність вікової регресії характеристик надійності та якості діяльності (див. рис. 4) на фоні вікової стабільності показника уваги (див. рис. 5) демонструє компенсаторний вплив професійного досвіду. Наразі, цей факт узгоджується з даними літератури, згідно яких, вікові зміни когнітивних функцій людини можуть виникнути при стабільності інших психофізіологічних параметрів; сповільнення механічного запам'ятовування компенсується збереженням і розвитком логічної пам'яті, підвищенням мотиваційних чинників тощо [3, 4, 13, 19, 21]. Аналогічні тенденції впливу віко-стажевих чинників на розумову працездатність були виділені авторами A. Bashkireva, V. Khavinson (2001) при дослідженні зв'язку біологічного віку та працездатності людини [15].

Найпоширеніший та загальноприйнятий термін, який поєднує клініцистів, фізіологів, соціологів та економістів, це поняття "професійне здоров'я". В інтегративному варіанті професійне здоров'я розглядається як структурний комплекс, що охоплює фізичний, психічний і соціальний статус особистості працівника та відображає здатність людини зберігати високу трудову активність у процесі професійної діяльності [6, 13, 16, 17]. Для вивчення вікових особливостей функціональних можливостей забезпечення ефективності праці було проведено дослідження фізіологічних показників функціонального стану кардіо-респіраторної системи та опорно-рухового апарату обстежених працівників різних вікових груп (табл. 1). Статистично значимо вищі показники (артеріальний тиск, життєва ємність легенів, проба Мартіне, проба Штанге, проба Генче) мають працівники вікової групи другого періоду зрілого віку. Разом з тим, у 32 % обстежених жінок після 55 років було виявлено початкову стадію артеріальної гіпертонії. У 13 % чоловіків віком старше 60 зафіксовано ізольовану систолічну артеріальну гіпертензію. Аналогічні достовірні зміни були виявлені і за іншими фізіологічними показниками (м'язова сила кісті, м'язова витривалість, статичне балансування), які вказують на тенденцію погіршення функціонального стану кардіо-респіраторної системи та опорно-рухового апарату у літньому віці.

Отже, досліджені вікові зміни характеризуються звуженням функціональних резервів організму людини із настанням пенсійного віку. Виявлене вікове погіршення функціональних можливостей забезпечення ефективності праці при збереженні рівня розумової працездатності у літньому віці дозволяє стверджувати про збільшення фізіологічних витрат на реалізацію професійних здібностей та навичок працівника. Водночас, слід відзначити, що зниження стресо-стійкості серцево-судинної системи та стану киснезабезпечуючих функцій організму у осіб розумової праці після 55 років (жінки), 60 років (чоловіки) на фоні погіршення функціонального стану опорно-рухового апарату, пов'язаного з гіпокінезією, може сприяти ризику виникнення коронарної недостатності та навіть непрацездатності.

Методологія наступного етапу дослідження базувалася на вже доведених наукових даних стосовно впливу рухової активності помірної інтенсивності (оздоровчої направленості) на профілактику серцево-судинних захворювань та покращення загального функціонального стану організму людини [6, 20, 22, 23, 25]. Рядом закордонних науковців "Американської асоціації продовження життя" були розроблені практичні рекомендації для використання здоровими людьми протягом усього їхнього життя, з метою попередження передчасного старіння [24]. Авторами було експериментально доведено, що ефективність впливу фізичного навантаження на організм людини визначають наступні параметри: вид та тривалість рухової активності (циклічні вправи аеробної спрямованості, спрямовані на розвиток загальної витривалості; циклічні вправи змішаної аеробно-анаеробної спрямованості, які розвивають швидкісно-силову витривалість; ациклічні вправи, які включають тренування силових якостей); обсяг та інтенсивність (в залежності від рівня тренованості людини), періодичність занять (мінімальна кількість тренувань повинна бути 2 - 3 рази на тиждень по 30 - 60 хвилин).

Це положення також було підтверджено у висновках Американського інституту спортивної медицини [22], згідно яким, оздоровчим і профілактичним ефектом, відносно атеросклерозу й серцево-судинних захворювань, володіють лише вправи, спрямовані на розвиток аеробних можливостей і загальної витривалості. При цьому, частота серцебиття не повинна перевищувати межі максимальної частоти серцевих скорочень n (n = 200 - вік у роках). Крім того було доведено, що для профілактики ризику серцево-судинних захворювань у людей середнього і літнього віку до оздоровчої програми мають бути включені циклічні вправи аеробної спрямованості; зокрема обсяг циклічного навантаження (оздоровчий біг, спортивна ходьба) повинен становити не менш 15 км на тиждень [24].

Таким чином, у контексті концептуальних наукових даних про серцево-судинну систему, як індикатору адаптаційних можливостей організму людини, для оцінки рівня функціонування системи кровообігу й визначення її адаптаційного потенціалу був використаний індекс функціональних змін [1]. Методика досліджень включала вивчення та порівняння рівня адаптаційного потенціалу працівників пенсійного віку, розділених на дві групи: особи розумової праці з активним та пасивним способом життя. До першої групи увійшли 49 осіб, спосіб життя яких включав регулярні фізичні навантаження оздоровчої спрямованості. Другу групу (контроль) складали 57 працівників, рівень рухової активності яких не відповідав систематичному. Аналіз розподілу обстежених осіб за рівнем адаптаційного потенціалу проводили в межах групи за способом життя (рис. 6). За результатами досліджень було виявлено 71 % обстежених осіб активного стилю життя у стані задовільної адаптації, натомість в іншій групі обстежених таких осіб виявилося лише 5 %. Водночас, стан незадовільної адаптації у групі пасивного способу життя спостерігався у переважної половини обстежених, що вказує на наявність у цих осіб преморбідного стану (перенапруження регуляторних систем організму людини). За даними авторів методу, у стані зриву адаптації можуть виявлятися хронічні захворювання. Такий донозологічний стан виявлено у 21 % осіб групи пасивного способу життя на тлі відсутності таких осіб в групі активного способу життя, що є достатньо показовим фактом (див. рис. 6). Отже, результати аналізу отриманих даних слугують підтвердженням принципових наукових висновків стосовно застосування систематичного оздоровчого фізичного навантаження як засобу підвищення адаптаційного потенціалу людини у пенсійному віці та профілактики передчасного старіння.

ВИСНОВКИ

Досліджено особливості вікових змін функціональних можливостей забезпечення ефективності праці та працездатності осіб працездатного віку. Доведено, що швидкість вікового регресу професійних функцій працівника відображає узагальнення вікових змін в організмі людини, рівень набутого професійного досвіду та ступінь адаптації до умов праці. Детермінантами прискореного темпу старіння виступають зміни, пов'язані із функціональним станом кардіо-респіраторної системи та опорно-рухового апарату.

Доповнено наукові дані про вплив вікового фактору на забезпечення працездатності осіб розумової праці. Своєрідним його критерієм виступає збільшення фізіологічних витрат на професійну реалізацію працівника.

Набула подальшого розвитку методологія профілактики наслідків негативної дії професійних чинників, таких як нервово-емоційна напруженість та гіпокінезія. Визначено ефективність впливу рухової активності на підвищення адаптаційного потенціалу людини у пенсійному віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Баевский Р. М., Берсенева А. П. Донозологическая диагностика в оценке состояния здоровья // Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. - 1993. - № 6. - С. 33 - 48.

Белозерова Л. М. Работоспособность и возраст. - Пермь, 2001. - 328 с.

Кокун О. М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: Монографія. - К.: ДП " Інформ.-аналіт. агенство", 2012. - 257 с.

Малхазов О. Р. Психологія праці: навч. посібник. - К.: НАУ, 2008. - 168 с.

Марчук Г. И., Анисимов В. Н., Романюха А. А., Яшин А.И. Геронтология in Silico: становление новой дисциплины. Математические модели, анализ данных и вычислительные эксперименты: сб. науч. трудов: А. -3-е изд. (эл.). -М.: Лаборатория знаний, 2015 . - 538 с.

Муравов, И. В. Здоровье, трудоспособность и физическая культура. - К.: Здоровье, 1985. - 41 с.

Навакатікян А. О., Крижанівська В. В., Кальниш В. В. Фізіологія і гігієна розумової праці. - К.: Здоров'я, 1987. - 152 с.

Петраш М. Д. Психофизиологический потенциал и ресурсы профессионального развития медицинских работников // Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. - 2014. - №1 (24). - С. 12 [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://mprj.ru

Патент 4544 України МПК А61В10/00. Спосіб визначення рівня розумової працездатності людини / О. А. Поляков, Н. В. Харковлюк-Балакіна, Г. В. Коробейніков, К. В. Медвидчук; заявник і патентовласник ДУ «Інститут геронтології НАМНУ». - № 20040604185; заявл. 01.06.2004; опубл. 17.01.2005, Бюл. № 1.

Патент 14734 України МПК А61 В5/02/. Спосіб визначення функціонального віку організму людини / А. Л. Решетюк, А. А. Поляков, Г. В. Коробейніков та ін.; заявник і патентовласник ДУ «Інститут геронтології НАМНУ». - № 200512330; заявл. 2005.12.21; опубл. 2005.03.15, Бюл. № 3.

Решетюк А. Л., Буров А. Ю., Поляков А. А. и др. Автоматизация эксперимента во время психофизиологических исследований в физиологии труда: Метод. рекомендации. - Киев: МЗ Украины, 1993. - 11 с.

Сапин М. Р., Никитюк Д. Б., Николенко В. Н., Чава С. В. Анатомия человека: учебник в двух томах. - М: ГЭОТАР - Медицина, 2012. - Т 1. - 528 с.

Трахтенберг И. М., Поляков А. А. Очерки физиологии и гигиены труда пожилого человека: Монография. - Киев: Авиценна, 2007. - 272 с.

Фролькис В. В. Старение и витаукт, адаптация и дизадаптация // Геронтология и гериатрия. Ежегодник. - Киев: Институт геронтологии, 1981. - С. 5 - 15.

Размещено на Allbest.ru