Вплив методики відновлення працездатності організму на стан нервово-м'язового апарату бігунів спринтерів

Постановка проблеми та її зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Актуальною проблемою сучасного спорту є питання підвищення працездатності і прискорення протікання процесів відновлення після великих фізичних навантажень [1]. Це пов'язано з емпіричними спостереженнями, які показують, що збільшення навантаження забезпечує структурне і функціональне вдосконалення кровообігу, посилення трофічних функцій нервової системи, створення достатнього запасу енергетичних субстратів, збільшення капілярізації скелетної та серцевої мускулатури [3]. Такі зміни обумовлюють підвищення потенційних можливостей організму спортсмена, збільшення його функціональних резервів, адекватне пристосування до тренувальних навантажень, прискорення процесів відновлення працездатності [4; 6; 7]. Відтак, актуальність вирішення цього питання лежить у площині забезпечення адекватних структурних перетворень, за рахунок використання засобів відновлення працездатності, на противагу тренувальним навантаженням, що прогресивно зростають.

Дослідження проводиться згідно з Планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр. 2.13 "Моделювання техніко-тактичних дій кваліфікованих спортсменів у плаванні та швідкісно-силових видах легкої атлетики", № держреєстрації 011U000191.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Н. Платонов (1997), Л. П. Матвеев (1999), свідчать про прогресуюче збільшення тренувальних навантажень, що супроводжує зростання спортивних досягнень. Відповідно до цього, великий інтерес викликає можливість застосування засобів корекції працездатності бігунів спрямованих на підвищення функціональних можливостей організму, регуляції психофізіологічних процесів (Т. Н. Маляренко с соав, 1994; В. В. Раевский с соавт., 1994), емоційних станів і процесів психічної адаптації. При цьому, актуальною залишається проблема комплексного впливу на процеси відновлення у організмі бігунів на короткі дистанції, з метою збереження тренувального ефекту від тренувальних навантажень. Однак, зараз цей бік даної проблеми, в спортивній літературі висвітлений недостатньо.

Слід погодитись з думкою B. C. Улащика та И. В. Лукомского (2003), що для забезпечення можливості прискорення процесів відновлення організму, реабілітації після травм і перенапружень бажано, щоб засоби які використовуються були легковідтворюваними, неінвазивними і немедикаментозними. Подібні засоби, повинні органічно доповнювати тренувальний процес, оскільки володіють як відновлювальною так і тренувальною дією. Необхідно планувати використання засобів відновлення у комплексі, залежно від характеристик тренувального навантаження. Проте, це супроводжується складністю розробки комплексів засобів відновлення працездатності, адже потребує знання методики використання кожного з них окремо та у сумісності. Звичайно, потрібно враховувати лімітуючи системи в загальному перебігу процесів відновлення, з урахуванням їх гетерохронізму [2]. організм м'язовий нога фізичний

Рис. 1. Напрями застосування засобів відновлення працездатності

А. И. Шандурина (1990) та В. П. Лебедев (1997) зазначають, що у забезпеченні гомеостатичної регуляції функціонування систем організму спортсмена знаходять все більше застосування різні види впливів. Зокрема, сенсорний вплив на організм людини виступає в якості додаткової зовнішньої ланки саморегуляції систем гомеостатичного рівня [5]. Відтак, для вирішення проблеми відновлення

Згідно сучасних уявлень, можна виділити наступні напрями корекції процесів відновлення організму спортсменів (рис. 1):

працездатності спринтерів було використано апробовані у попередніх дослідженнях засоби такого спрямованого впливу, з яких була складена нижченаведена методика.

Мета роботи - оцінити влив методики відновлення працездатності на в'язко-пружні властивості м'язів ніг кваліфікованих спринтерів.

Завдання роботи:

1. Визначити вплив методики відновлення на функціональний стан м'язів ніг бігунів.

2. Виявити взаємозв'язок параметрів функціонального стану м'язів ніг зі спортивним результатом та спеціальною фізичною працездатністю спринтерів.

Методи дослідження: аналіз науково-літературних джерел та даних статистики; міотонометрія, педагогічне тестування.

Організація дослідження. У дослідженні брали участь бігуни на короткі дистанції, що мали кваліфікацію від ІІ розряду до КМС (n = 15). Дані антропометрії та показники центральної гемодинаміки на початку дослідження у спортсменів групи, що досліджувалась, були наступними: вік - 20±0,1; зріст - 181±0,001; вага - 78±0,03; частота серцевих скорочень - 61±0,02; артеріальний тиск систолічний - 128±0,01; артеріальний тиск діастолічний - 73±0,01. Макроцикл тренування мав двоциклову структуру, з тренувальним навантаженням що поступово зростало до кінця періоду підготовки. Було розглянуто тренування у підготовчому періоді весняно-літнього циклу підготовки.

Контроль показників функціонального стану м'язів ніг та спеціальної фізичної працездатності (СФП) проводили протягом циклу підготовки. Виміри відбувалися до тренування. Тестування проводили наприкінці мезоциклу після дня відпочинку, а також протягом мікроциклу.

Спортсмени були ознайомлені з правилами виконання тестів та проб і дали згоду на участь у випробуванні. Під час випробувань було дотримано безпеки спортсменів та належний перебіг процесу тренування.

Методика відновлення працездатності складалася з занять на вібротренажері після першого та другого тренувань. Після першого тренування, якщо заплановане друге, масаж складався з двох позицій на тренажері. Після другого тренування, до двох позицій додавалися ще дві позиції, такої ж тривалості. Якщо планували тільки одне тренування, комплекс процедур був ідентичним вживаному після другого тренування. Кількість аероіонів, яку вдихає конкретний спортсмен, залежала від обсягу повітря, вдихуваного при кожному вдиху, і частоти дихання на хвилину, тобто була пропорційною хвилинному обсягу дихання. Діапазон концентрації негативних аероіонів, в середньому, становив 1 - 10 тис. АІ в 1 см3. Тривалість експозиції 2 хв. Спортсмен приймав зручне положення або виконував заняття на вібротренажері в приміщенні для відпочинку.

Результати дослідження. М'язовий тонус має безумовно-рефлекторну природу і є важливим показником, який відображає динаміку функціонального відновлення. Вимірювання м'язового тонусу проводилося шляхом визначення пружності чотириголового і литкового м'язів стегна. Для реєстрації показників, що характеризують тонус, використовувався міотонометр "Zirmai", який відноситься до класу приладів важільно-механічної дискретної дії. Принцип дії його заснований на глибині занурення металевого штока в м'язову тканину, що знаходить відображення на шкалі приладу. Величина тонусу на приладі виражається в умовних одиницях - міотонах. Тонус м'язів визначався при повному їх розслабленні і при максимальній напрузі. Різниця між даними величинами являє собою один з функціональних показників, що підвищується з ростом тренованості.

Висота вертикального стрибка є об'єктивним функціональним вимірюванням, який використовується для оцінки сили м'язів-розгиначів нижніх кінцівок, а також для оцінки анаеробної потужності і ємності [10]. Можливість виконувати максимальний вертикальний стрибок, на думку багатьох тренерів, є важливим навиком у деяких легкої атлетики [8; 9]. Висота вертикального стрибка часто оцінюється як маркер поліпшення підготовленості та стану відновлення нервово-м'язового апарату ніг спортсмена у відповідь на тренування.

Стан опорно-рухового апарату групи спринтерів, що тестувалася, відображає якісний взаємовплив застосованого тренувального навантаження і використання розробленої методики відновлення працездатності (табл. 1). Від початку підготовчого періоду до базового мезоциклу включно, тонус м'язів, що досліджувались, достовірно погіршився, а висота стрибка з місця, навпаки, збільшилась. При цьому, з середини періоду до його закінчення висота стрибка з місця достовірно збільшилась, а амплітуда тонусу м'язів литки та передньої поверхні стегна стабілізувалася і, дещо, покращився тонус м'язів задньої поверхні стегна.

Аналіз результатів тестування спеціальної фізичної підготовленості протягом другого підготовчого періоду виявив достовірне, поступове їх покращення протягом дослідження. Так само, як і у попередньому підготовчому періоді, рівень спеціальної фізичної підготовленості, оцінювали за розробленою сигмо видною шкалою. На початку підготовчого періоду найвищу оцінку отримав результат тесту один повторний максимум присідання зі штангою на плечах. Результати тестів вхідного контролю: біг 30 м н/с та біг 150 м, а також потрійний стрибок з місця відповідали оцінці "4". Така ж оцінка спостерігалася і у базовому мезоцикл у всіх тестах СФП. Наприкінці весняно-літнього періоду підготовки результати цих тестів, окрім, бігу на 150 м, покращились і відповідали оцінці "відмінно". Висота стрибка вгору з місця у бігунів відповідала оцінці "вище середнього".

Динаміка стану м'язів ніг спринтерів впродовж весняно-літнього підготовчого періоду

Таблиця 1

1. Бирюков А. А. Восстановление работоспособности спортсменов после нагрузки большой мощности / А. А. Бирюков, В. А. Савченко // Юбилейный сборник трудов ученых РГАФК, посвященный 80-летию академии. - М., 1998. - Т. 4. - С. 186 - 187.

2. Волков В. М. Физиологические механизмы восстановления работоспособности в спорте / В. М. Волков // Средства восстановления в спорте. - Смоленск: Смя-дынь, 1994. - С. 5 - 24.

3. Кафаров К. А. Механизмы гемодинамики и сауна / К. А. Кафаров, А. А. Бирюков // Теория и практика физической культуры. - 2000. - № 1. - С. 39 - 42.

4. Солопов И. Н. Оптимизация процессов адаптации к мышечным нагрузкам в спорте / И. Н. Солопов. - Волгоград. : ВГАФК, 1999. - 28 с.

5. Сухолозова М. О. Физиологические аспекты коррекции функционального состояния организма человека при помощи полисенсорных воздействий : автореф дис. ... та канд. биол. наук : 03.00.13 / Марина Олександровна Сухолозова ; РГАФК. - Москва, 2008. - 26 с.

6. Ткаченко М. Л. Контроль за тренировочными нагрузками различной направленности и адаптации к ним в годичном цикле подготовки квалифицированных легкоатлетов-спринтеров: Дис. ... канд. пед. наук / КГИФК. - К., 1986. - 154 с.

7. Ширковец Н. А. Соотношение "стрессор - адаптация" как основа управления процессом тренировки / Н. А. Ширковец, Б. Н. Шустин // Теория и практика физ. культуры : Тренер : журнал в журнале. - 1999. - № 1. - С. 28 - 30.

8. Baker D. Imporving vertical jump performance through general, special, and specific strangth training : A brief review / D. Baker // J Strength Cond Res. - 1996. - № 10. - Р. 131 - 136.

9. Klavora P. Vertical-jump test: A critical review / P. Klavora // J Strength Cond Res. - 2000. - № 22(5). - Р. 70 - 74.

10. Viitasalo J. T. Vertical jumping height and horizontal overhead throwing velocity in young male athletes / J. T. Viitasalo, et al. // J Sports Sci. - 1992. - №10(5). - Р. 401 - 413.

Анотація

Ключові слова. Нервово-м 'язовий апарат, спринтери, відновлення працездатності.

Key words: neuromuscular apparatus, sprinters, recovery.