Ультраструктурна характеристика стінок пазух твердої оболонки головного мозку людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 611.819

УЛЬТРАСТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТІНОК ПАЗУХ ТВЕРДОЇ ОБОЛОНКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ

Ю.М. Вовк, В.С. Черно

м. Миколаїв

На електронно-мікроскопічному рівні встановлені морфологічні особливості апікальної поверхні та основні види контактів ендотеліоцитів поперечних пазух твердої оболонки головного мозку людини. Визначені та охарактеризовані основні шари товщі стінки пазух. Дається мікроскопічна характеристика зовнішній поверхні пазухи.

Ключові слова: пазухи, пазушні структури, тверда оболонка головного мозку.

Стаття надійшла до редколегії 10.07.2014

ендотеліоцит пазуха головний мозок

YU. M. VOVK, V. S. CHERNO

Mykolaiv

ULTRASTRUCTURAL DESCRIPTION WALLS PARANASALES DURA MATER OF THE HUMAN BRAIN

At the electron microscopic level established morphological features of the apical surface and the main types of endothelial contacts the transverse sinuses hard shell of the human brain. Identify and characterize major layers thicker than the sinuses. The characteristic of the outer surface of the sinus.

Keywords: sinuses, sinuses structures, dura mater, brain.

Ю. Н. ВОВК, В. С. ЧЕРНО

Николаев

УЛЬТРАСТРУКТУРНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА СТЕНОК ПАЗУХ ТВЕРДОЙ ОБОЛОЧКИ ГОЛОВНОГО МОЗГА ЧЕЛОВЕКА

На электронно-микроскопическом уровне установлены морфологические особенности апикальной поверхности и основные виды контактов эндотелиоцитов поперечных синусов твердой оболочки головного мозга человека. Определены и охарактеризованы основные слои толщи стенок синусов. Дается характеристика внешней поверхности синуса.

Ключевые слова: синусы, синусные структуры, твёрдая оболочка головного мозга.

Дана робота є фрагментом комплексних наукових досліджень кафедри біології людини та тварин Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського «Просторова та структурна організація пазух твердої оболонки головного мозку у філогенезі» (державна реєстрація № 111U008371).

Постановка проблеми. Вивчення кровопостачання головного мозку (ГМ) та опорних тканин виступає дуже складною проблемою [4, 5, 6, 7, 8]. Насамперед тому, що вони морфологічно та філогенетично не тільки оточують його відділи і дають початок ізолюючим та опорним структурам твердої оболони головного мозку (ТОГМ), а і є похідними основних венозних колекторів ГМ-пазух.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Більшість венозних колекторів відносяться до кісток черепа, контактуючи однією стінкою до їх внутрішньої пластинки. Тому нерідко відмічається травматизація пазух ТОГМ, проникаючих пораненнях голови [2, 3]. В першу чергу це має відношення до пазух ТОГМ склепіння черепа, до яких відноситься поперечні пазухи.

Ультраструктурна організація стінок венозних колекторів ГМ відкриває шлях до розуміння не тільки закономірностей будови та забезпечення функцій [9, 10], а і до прогнозування функціональних можливостей при оперативних втручаннях в тому числі ауто- та алопластики стінок пазух [1].

Постановка завдання. Встановити особливості ультраструктурної організації стінок поперечної пазухи людини.

Матеріали та методи досліджень. Дослідження виконане на 25 препаратах поперечних пазух правої та лівої сторони, взятих у трупів людей різного віку, статі. Матеріал фіксували в 1% розчині глютарового альдегіду і ущільнювали у епоксидну смолу «Епон- 812» за схемами, прийнятими у електронній мікроскопії. Ультратонкі зрізи товщиною близько 45 нанометрів отримували на ультрамікротомі УМТП-4. Для подальшого дослідження відбирали зрізи кольору срібла та лимону. Контрастування зрізів здійснювали 5% спиртовим розчином уранілацетату [12, 13] і гідрооксидом свинцю за Reynolds [11], потім досліджували в трансмісивному електронному мікроскопі ПЕМ-100 АК при прискорюючій напрузі 75 кВ. Ультраструктурне дослідження проводили в лабораторії електронної мікроскопії Інституту медичної радіології імені С. П. Григорьєва академії медичних наук України.

Рис. 1. Ендотелій венозної пазухи людини: 1 - Ендотелій; 2 - мікроворсинки; 3 - ядро; 4 - ядро, що ділиться; 5 - десмосоми; 6 - щільний замикальний контакт; 7 - базальна мембрана; 8 - судини мікроциркуляторного рула. Електронограма. х8000

Результати досліджень та їх обговорення. Використовуючи метод електронної мікроскопії були отримані данні ультраструктурної організації стінок венозних колекторів, що досліджувалися. Вони свідчать про принципову схожість у своїй будові.

Внутрішні поверхні стінок венозних пазух, що контактують з кров'ю вкриті витягнутими повздовж свого ходу ендотеліальними клітинами, які на поперечних зрізах мають овалоподібну форму, діаметром 9-14 мкм. Вони розташовуються в один ряд. Частина плазмолеми, що обернута до просвіту має хвилеподібний хід з утворенням структур, схожих на мікроворсинки. В цій зоні клітинної оболонки, чітко прослідковується глікокалікс та підмембрана, що розділені проміжною пластинкою (рис. 1).

Між сусідніми ендотеліоцитами нами виявлено декілька видів контактів. Найбільш поширеним виступають десмосомальні утворення, що свідчить про необхідність досягнення максимальної міцності міжклітинних зв'язків, вірогідно для забезпечення надійного функціювання при зростанні різноманітних навантажень.

Крім зазначених, на деяких препаратах спостерігаються інший тип взаємодії клітин, який можна віднести до щільного замикального контакту. Вони знаходяться на апікально-боковій поверхні ендотеліоцитів. Наявність останніх забезпечує повне відмежування міжклітинного простору від зовнішнього середовища. Найчастіше зазначений тип міжклітинної взаємодії спостерігався у випадках, коли відбувався поділ однієї з клітин.

Цитоплазма нерівномірно заповнена різними за об'ємами, формами та щільністю включеннями, що переважно розміщуються на апікальній поверхні ендотеліоцитів, що свідчить на користь достатньо високої їхньої активності.

Ядра ендотеліоцитів розташовуються переважно в центральній частині клітин, мають сплощену овалоподібну форму 3-6 мкм. Геторохроматин, переважно, нерівномірно концентрується на внутрішній поверхні ядерної оболонки і має різну ступінь електрон- номікроскопічної щільності.

Базальна мембрана клітин розміщена на рихлих сполучнотканинних фібрилах між пучками яких розташовані судини мікроциркуляторного русла. Під фібрилярним прошарком спостерігаються окремі клітини фібробластичного ряду.

Наступним електронномікроскопічним шаром пазушної стінки виступають пучки колагенових волокон більш інтенсивної електронної щільності. Вони мають різноманітний хід та сіткоподібно переплітаючись, оточують порожнини та щілини мікроциркуляторного русла (рис. 2).

Середня частина стінки представлена спецефічно орієнтованими та визначено впорядкованим шаром колагенових волокон, між якими знаходяться клітини фібробластичного ряду з різної степені активності та великими ядрами, окремі судини мікроциркуляторного русла та нервові стволики з добре сформованою електроннощільною мієліновою оболонкою (рис. 3).

Рис. 2. Поверхневий підендотеліальний шар. Електронограмма. х 8000

Рис. 3. Середня частини товщі стінки венозної пазухи людини: 1 - Ядро фібробласта; 2 - нервовий стволик; 3 - мікросудина з еритроцитом; 4 - колагенові фібрили. Електоронограмма. х8000

Зовнішні шари стінки пазух представлені повздовжніми пучками колагенових волокон, дивідуальній мінливості пазух ТОГМ не тільки склепіння але і основи черепа. що переплітаються окремими пучками з поперечним ходом. Між ними знаходяться окремі малі судини мікроциркуляторного русла. Назовні, найбільш поверхнево, розташовуються зрілі фібробласти (рис. 4).

Рис. 4. Зовнішній шар стінки венозної пазухи людини: 1 - Повздовжні пучки колагенових волокон; 2 - прошарки колагенових фібрил з поперечним ходом; 3 - зрілий фібробласт; 4 - судини мікроциркуляторного русла. Електронограма. х 8000

Висновки та перспективи подальших досліджень

На апікальній поверхні ендотеліоцитів розташовані мікроворсинки.

Основними видами контактами між ендотеліоцитами виступають десмосомальні та щільні утворення замикального типу, чим досягнення максимальна міцності міжклітинних зв'язків.

Середня частина стінки представлена специфічно-орієнтованими та визначено впорядкованим шаром колагенових волокон.

Зовнішні шари стінки ПпП представлені повздовжніми пучками колагенових волокон, що переплітаються окремими пучками з поперечним ходом.

Список використаних джерел

1. Виежба-Бобрович Т., Левандовска Э., Стемпи- ень Т. и др. Morphology and ultrastructure of vessels during earlyprenatal development in the human brain // Морфология. -- 2006. -- Т. 129. -- № 2. -- C. 27.

2. Вовк Ю. М., Фоміних Т. А., Спригін В. В. Морфологія пазух твердої мозкової оболонки людини // Український медичний альманах. -- 2002. -- № 3. -- C. 25--28.

3. Вовк Ю. М., Пішак В. П., Антонюк О. П. Пазухи твердої мозкової оболонки у ранньому онтогенезі людини. -- Чернівці, 2006. -- 187 с.

4. Добровольский Г. Ф. Ультраструктура оболочек головного мозга / Г. Ф. Добровольский // Архив АГЭ. -- 1980. -- Т. 79, № 2. -- С. 28--39.

5. Лебедев С. В. Ультраструктура венозных коллекторов головного мозга позвоночных / С. В. Лебедев, Ю. А. Красников // Морфология. -- 1996. -- № 2. -- С. 62.

6. Лошкарев И. А. Структура сосудистой стенки гемомикроциркуляторного русла серповидного отростка твердой оболочки головного мозга и пренатальном онтогенезе человека / И. А. Лош- карев, В. А. Сорокин, И. Н. Чаиркин // Морфология. -- 2006. -- Т. 129, № 4. -- C. 76.

7. Молдавская А. А. Формирование синусов головного мозга на ранних стадиях эмбриогенеза / А. А. Молдавская, А. А. Калаев // Международный журнал экспериментального образования. -- 2010. -- № 11. -- С. 96--97.

8. Пронина О. М. Морфометрична характеристика структурних елементів слизової оболонки нижньої стінки та перетинки лобової пазухи людини в нормі / О. М. Проніна, С. І. Сербін, О. Ю. Половик, Г. А. Єрошенко // Таврический медикобиологический вестник. -- 2013. -- Т. 16, № 1(61). -- С. 164--167.

9. Сресели М. А. Клинико-морфологические аспекты морфологии синусов твердой мозговой оболочки / М. А. Сресели, О. П. Большаков. -- Л. : Медицина, 1977. -- 175 с.

10. Angelov D. Vasilev V. Electron microscopic asses- ment of human dura mater and arachnoid membrane / D. Angelov, V. Vasilev // Anat. Anz. -- 1986. -- V.160, № 1. -- P. 487--488.

11. Reynolds E. S. The use of lead citrate at hight pil as an electron microscopy // J. Cell. Biol. -- 1963. -- № 17.-- P. 208--213.

12. Stempak J. G., Ward R. T. An improved staining method for electron microscopy // J. Cell. Biol. -- 1964. -- № 22. -- P. 697--701.

13. Watson M. Staining tissue sections for electron microscopy with heave metals // J. Biochem. Cytol.-- 1958. -- № 4. -- P. 458.

Размещено на Allbest.ru