Внутрішньопазушні утворення верхньої стрілової пазухи твердої оболони головного мозку людини

Ключові слова: пазуха, внутрішньопазушні утворення, люменальна поверхня. внутрішньопазушний головний мозок

Робота є фрагментом планової комплекс-ної наукової роботи кафедри біології людини та тварин Миколаївського національного уні-верситету імені В. О. Сухомлинського «Про-сторова та структурна організація пазух твер-дої оболони головного мозку у філогене-зі» (№ 111U008372 від 20.07.2011 року).

Постановка проблеми. Незважаючи на багаточисленні дослідження та опубліковані дані щодо них, хвороби мозкового кровообігу займають провідне місце у медичній практи-ці. За даними головного управління статисти-ки в Миколаївській області хвороби систем кровообігу поширені: у 2011 році 582,96 хво-рих; у 2012 році - 613,89 хворих; у 2013 році рівень поширеності захворювань становив 607,56, на 1000 населення. Тобто хвороби, по- в'язані з порушенням кровообігу, стоять на першому місці серед усіх хвороб, випереджаю-чи хвороби органів дихання в 2 рази, органів травлення в 3 рази, хвороби сечостатевої сис-теми в 5 разів.

Проблеми, пов'язані з порушеннями від-току крові від головного мозку, є актуальни-ми проблемами охорони здоров'я. Це зумов-лено їх поширеністю, а також високими пока-зниками смертності. Порушення кровотоку головного мозку має медичне та соціально- економічне значення, що пов'язане зі знач-ним зниженням якості життя хворого, його стійкій втраті працездатності.

Аналіз останніх досліджень та публіка-цій. Зацікавленість у механізмах внутрішньо-черепної венозної циркуляції пояснюється великим практичним значенням, а отже дос-лідження, направленні на вивчення гістологі-чної характеристики внутрішньопазушних утворень стрілової пазухи людини, нададуть необхідні додаткові дані для пояснення функ-ціональних особливостей даної пазухи і при-роди пульсуючого характеру кровотоку. Дані морфологічних досліджень мають бути широ-ко використані у клінічному аналізі причин та характеру порушень мозкового кровообігу [12]. Подальше вивчення будови внутрішньо- пазушних утворень має важливе значення для розширення методів діагностичного та нейрохірургічного втручання у стінки пазухи без пошкодження характеру гемоциркуляції [8, 15, 16].

Історія дослідження венозних пазух ТОГМ сягає часів Александрійської школи (ІІІ ст. до н.е. - IV ст. н.е), тоді як відкриття венозних пазух або синусів належить Еразистрату (~300 р. до н.е.) [10]. За цей час накопився ма-теріал, що підтверджує важливе значення ве-нозних пазух у внутрішньочерепній гемоди- наміці. Особлива роль відводиться верхній стріловій пазусі (ВСП), розміщеної між натяг-нутими листками твердої мозкової оболони, так як вона слугує резервуаром, що сприймає кров з мозкових вен, та приймає участь у ре-гуляції процесу кровообігу всередині черепа, що підтверджується наявністю розвиненого нервово-рецепторного апарату стінок [3, 7]. В анатомо-функціональному плані як основний колектор виконує транспортну та розприді- льну роль у венозно-лікворному відтоці від глибоких відділів головного мозку, приймаю-чи участь в регуляції внутрішньочерепного тиску, і завдяки рефлексогенним зонам здійс-нює вплив на серцево-судинну систему [1, 6, 10, 17]. Результати новітніх досліджень дають можливість припускати, що дана венозна па-зуха може приймати участь в утворенні ендо-генного магнітного поля у відповідь на дію зовнішнього перемінного поля [10], що, за даними цих авторів, може регулювати та бло-кувати процес синаптичної передачі нервово-го імпульсу, що, у свою чергу, викликає пору-шення гомеостазу організму. Дана теорія пот-ребує практичних підтверджень.

Внутрішньопазушні утворення є характе-рною рисою ВСП. Форма та розмір внутріш-ньопазушних утворень варіабельний: у ви-гляді виступів, кілей, перемичок, тяжів, пере-городок та перехідних форм, що, у більшості випадків, розташовуються у місцях впадання в пазуху приносних вен [3, 11, 18]. Більшість внутрішньопазушних утворень розміщені здебільшого у центральному та тім'яно- потиличному відділах ВСП. [3, 11]. Переважна більшість дослідників виявили взаємозв'язок між кількістю тих чи інших форм внутрішньо- пазушних утворень та віком, формою черепа людини [3, 4, 5].

Гістологічна структура внутрішньопазуш- них утворень вивчена недостатньо. За одни-ми даними [10, 11] вони складаються зі спо-лучнотканинних волокон внутрішнього шару стінки пазухи, які вистилає ендотелій на тон-кій сполучнотканинній мембрані, за іншими [9] у формуванні внутрішньопазушних струк-тур бере участь ендотеліальний шар. Ендоте-лій утворює люменальну поверхню ВСП.

Деякі автори виділяють кілька рівнів утво-рень люменальної поверхні ВСП: макро-, мікро- та макро-мікрорельєф [19], або макро-, мікро- та ультрарельєф [14]. До макрорельєфу відно-сяться грануляції павутинної оболонки, трабе- кули, перекладини, підвищення, заглиблення в місцях з'єднання пазух, а у ділянці верхніх ку-тів ВСП визначається наявністю сполучнотка-нинних перегородок і хорд. В утворенні мікро-рельєфу беруть участь поздовжні регулярні інтимальні складки. Макро-мікрорельєф міс-тить невеликі підвищення та заглиблення, в основному поздовжньої орієнтації (відносно осі пазухи), що надає можливість стінкам пазу-хи розтягуватися у результаті пульсуючого характеру кровотоку в них [18].

На внутрішній поверхні пазух можна спо-стерігати ниткоподібні тяжі округлої або ова-льної форми з потовщеннями на кінцях - спо-лучнотканинні хорди. Їх довжина близько од-ного сантиметра з широкими основами з обох кінців. Вони можуть переходити у вигляді мо-сту з однієї стінки на іншу - між двома внутрі-шніми або між зовнішньою та однією з внут-рішніх, - поперечно або косо по відношенню до поздовжньої осі пазух. Зазвичай розміщу-ються біля гирла вени [14, 18, 20].

У місцях впадання вен у ВСП у її просвіті спостерігаються перегородки, утворені ендо- теліальним шаром зі сполучнотканинною ос-новою [2], чи просто сполучнотканинні перего-родки довжиною від 0,5 до 2,7 см [3, 18]. Вони розміщуються між внутрішніми стінками пазу-хи у її нижньому куті, прикриваючи гирла вен у вигляді клапанів [14]. Інколи в перегородках спостерігаються декілька отворів або вони складаються з двох-трьох лопатей [14, 18]. Пе-регородки значної довжини можуть натягува-тися між верхньою стінкою та нижнім кутом пазухи, утворюючи її багатоканальну форму [3, 4, 11]. Незалежно від форми будови черепа, у лобовому та центральному відділах пазухи бу-ває 1-2 перегородки, а у тім'яно-потиличному відділі їх може бути до 5 [3].

Трабекула складається зі сполучної тка-нини, вистеленої зовні ендотелієм. Зазвичай зосереджені в місцях переходу однієї пазухи в іншу з одночасною зміною кровотоку, або у місцях переходу однієї стінки пазухи в іншу. Біля трабекул розміщуються гирла вен. Тра-бекула виконує функцію своєрідного клапану для вен, що відкриваються в просвіт пазухи, захищаючи їх та та розподіляючи кров'яний потік на окремі русла [18].

У просвіті ВСП павутинна оболонка утво-рює ворсинчасті вирости. Вони розміщуються у заглибленнях в стінці пазухи або у місцях переходу однієї стінки в іншу. Частіше зустрі-чаються невеликі - по дві-три - групи ворси-нок. Білатеральна симетрія (права та ліва сто-рони) розміщення ворсинок спостерігається у 27% випадків [18]. Похідною павутинної обо-лонки являється пахіонова грануляція (granulationes arachnoidales), представлена у вигляді бородавчастих утворень овальної чи округлої форми, досить варіативної вираже- ності. Грануляція виступає у просвіт венозної пазухи, звужуючи його (у деяких випадках більше ніж на третину). У випадку з похідни-ми павутинної оболонки, вони покриті арах- ноендотелієм [3, 20]. Розміри грануляції мо-жуть сягати 1,0х0,5х0,3 см (овальна форма) або 0,7х0,5х0,5 (округла форма) [18]. За допо-могою судинних утворень грануляції відбува-ється реабсорбція ліквора через шар гліаль- них клітин та ендотелій пазухи в венозну кров, його циркуляція при зростанні тиску в порожнині черепа [13, 14].

Інтимальні складки дозволяють розшири-ти просвіт стінки пазухи ВСП під час прохо-дження пульсової хвилі, так як гістологічна будова стінки венозної пазухи виключає наяв-ність непосмугованих м'язових клітин [9, 14, 19]. Їх будова змінюється в залежності від типу венозного відтоку. У кота вони найбільш висо-кі, часто звивисті та мають бокові та поперечні відгалуження. У кроликів складки більш вирів-няні, згладжені, а у собак та у щурів їх вершини заокруглені. У людини інтимальні складки не-регулярні і витягнуті переважно вздовж пазу-хи. Як у людини, так і у тварин складки висте- ляються ендотелієм, в якому переважають ви-довжені ендотеліоцити [14].

У просвіті ВСП знаходяться гирла параси- нусних утворень, емісарних вен, оболонкових вен та вен великого серповидного відростка [3, 7]. Паралельно стінкам ВСП в товщі внутрі- шньопазушних трабекул часто проходять до-сить великі артерії [11].

В місцях впадання вен в просвіт ВСП наяв-ні різного роду і розмірів складки внутріш-ньої оболонки стінки пазухи. Вони здебільшо-го мають форму конуса чи коми. Крім того, описано з'єднання пластинкової півмісяцевої стулки з еластичним тяжем, що нагадує за формою і будовою клапан серця [2, 14].

ВСП притаманний найбільш різноманіт-ний внутрішній апарат, що має велике зан- чення для перерозподілу струмів крові [2].

Постановка завдання:

1. Дослідити та охарактеризувати люмена- льну поверхню стінок передньої третини ВСП.

2. Дослідити та охарактеризувати люмена- льну поверхню стінок середньої третини ВСП.

3. Дослідити та охарактеризувати люме- нальну поверхню стінок задньої третини ВСП.

Матеріали і методика досліджень. Ма-теріалом послужили навколомозкові оболон- кові комплекси12 препаратів людей, виготов-лених з твердих оболонок головного мозку людей, які померли природним шляхом або після захворювань, не пов'язаних з патологі-єю органів голови.

Серед морфологічних методів використа-ні мікроскопічний, макро-мікроскопічний та морфометричний методи. Морфометричний метод здійснювався за допомогою окуляра мікрометра, встановленого в окуляр МБС-10, при збільшенні 2 та 0,6. Проводилося фотог-рафування.

Для вивчення люменальної поверхні ен-дотелію та внутрішньопазушних утворень використовували матеріал, який фіксували у 10% розчині формаліну. Після фіксації верх-ню стрілову пазуху твердої оболони головно-го мозку розкривали і досліджували за допо-могою мікроскопу МБС-10. Фотографування проводили за допомогою камери Delta Optical HDCE 30C, яка кріпилася до окуляру лупи. Ві- деонасадка підключалася до порту USB в ком-п'ютері і виводила зображення на монітор за допомогою програмного продукту Scopeimage 9.0.2. Освітлення об'єкту проводилося з чоти-рьох сторін.

Результати досліджень та їх обговорен-ня. Верхню стрілову пазуху людини за морфо- метричними показниками умовно поділяють на передню, середню та задню третини [8, 11]. ВСП на поперечному розрізі має трикутну форму з основою, оберненою до кісток скле-піння черепа. Тому за даною топографо- анатомічною властивістю у пазусі розрізня-ють верхню, ліву бічну та праву бічну стінки пазухи (рис. 1).

синки обмежені сполучнотканинними перего-родками, що мають трикутноподібну форму і тягнуться від однієї бічної стінки до іншої над нижнім кутом пазухи. На рис. 2 найбільша пере-городка своєю основою кріпиться до лівої біч-ної стінки, а вершиною - до правої бічної стін-ки. Спостерігаються невеликі поперечні склад-ки. Перегородки знаходяться біля гирл вен, зде-більшого малого калібру (круглий просвіт, діа-метр 0,5-0,9 мм). У заглибленні стінки пазухи у місці переходу однієї стінки в іншу спостеріга-ється бобоподібної форми пахіонова грануля-ція, відділена перегородкою від ворсинок. Пахіонова грануляція може мати складку з однієї зі сторін. Крупні перегородки розміщуються впо-перек пазухи.

Рис. 1. Просвіт передньої третини ВСП (поперечний розріз): 1 - верхня стінка; 2 - права бічна стінка; 3 - ліва бічна стінка. Мікрофотографія. Ок. 8х23. Об. 2.

Рис. 2. Люменальна поверхня передньої третини ВСП:

1 - пахіонові гарнуляції; 2 - ворсинки; 3 - сполучнот-канинна перетинка; 4, 5 - гирла вен. Мікрофотографія. Ок. 8х23. Об. 0,6.

При макро-мікроскопічному дослідженні люменальної поверхні передньої третини ВСП виявили наявність на верхній стінці порі-вняно незначної кількості гирл дрібнокалібе-рних вен з овальним просвітом, що знахо-дяться ближче до верхніх кутів пазухи. У вер-хньому лівому куті знаходяться гирла кількох крупних вен (кількість приблизно 4 з 15, діа-метр ~1,5мм).

На люменальній поверхні лівої бічної сті-нки спостерігали групу ворсинок, що випина-ються у просвіт пазухи. З чотирьох сторін вор-

Для люменальної поверхні правої бічної стінки характерними є сполучнотканинні пе-регородки, гирла дрібних вен.

У місці переходу передньої третини пазу-хи в середню спостерігається хорда з розши-реннями на обох кінцях. Вона простягається над трабекулою у місці переходу однієї бічної стінки в іншу (рис. 3).

При макро-мікроскопічному дослідженні середньої третини ВСП виявили на поверхні верхньої стінки пазухи добре виражені поздо-вжні регулярні інтимальні складки. Гирла вен у верхніх кутах мають крупний діаметр про-світу (1,5-2 мм).

Рис. 3. Люменальна поверхня переходу передньої третини пазухи в середню третину: 1 - трабекула; 2 - хорда; 3 - сполучнотканинна перегородка; 4 - ворсинка. Мікрофотографія. Ок. 8х23. Об. 0,6.

На люменальній поверхні лівої стінки па-зухи спостерігали сполучнотканинні перегородки шириною 3-5 мм. Вони здебільшого розміщуються біля гирл крупнокаліберних вен з вузьким овальним просвітом (рис. 4). Пахіонова грануляція залягає у заглибленні стінки, обмежена складками. Ближче до ниж-нього кута на грануляції можна виділити кі-лька окремих ворсинок. Між лівою бічною стінкою та верхньою стінкою простягається хорда (довжина 3,5 мм, ширина 0,2-0,3 мм), розміщена біля гирла крупнокаліберної вени. Наявна велика кількість поперечних складок та згинів, особливо ближче до задньої трети-ни ВСП.

Внутрішня поверхня правої бічної стінки характеризується наявністю гирл крупнокалі-

Рис. 4. Люменальна поверхня середньої третини ВСП:

1 - хорда; 2 - ворсинки; 3 - пахіонова грануляція; 4 - сполучнотканинна перетинка; 5 - складки. Мікрофотографія. Ок. 8х23. Об. 0,6.

берних вен та кількох дрібних поодиноких ворсинок при них.

Люменальна поверхня задньої третини ВСП характеризується поперечнонаправле- ною складчастістю на верхній стінці пазухи. На її поверхні розміщуються гирла крупнокаліберних вен з вузьким овальним просвітом та круглим просвітом (рис. 5).

Рис. 5. Люменальна поверхня задньої третини ВСП: 1 - овальний просвіт вени; 2 - складки. Мікрофотографія. Ок. 8х23. Об. 2.

Поверхня лівої та правої бічних стінок характеризується наявністю косих та глибо-ких поперечнонаправлених складок. У межах нижнього кута розміщуються гирла дрібних вен з овальним просвітом. Спостерігали поз-довжні інтимальні складки.

Висновки і перспективи подальших до-сліджень

1. Люменальна поверхня стінок передньої третини ВСП характеризується наявністю внутрішньопазушних утворень у вигляді пахі- онової грануляції, ворсинок, сполучнотканин-них перегородок, а також в її просвіт впадає певна кількість гирл дрібнокаліберних вен.

2. Люменальна поверхня стінок середньої третини ВСП має різноманітні внутрішньопа-зушні утворення - такі, що спостерігалися у передній третині, та кілька сполучнотканин-них хорд, крупна трабекула, велика кількість поперечно направлених складок. У просвіт пазухи відкриваються гирла крупнокалібер- них вен. Помітно більша кількість утворень зосереджена на лівій бічній стінці.

3. Люменальна поверхня стінок задньої третини ВСП характеризується різного ступе-ня вираженості численною, розміщеною по-перечно до руху крові, складчастістю та поз-довжніми регулярними інтимальними склад-ками, що робить поверхню пазухи рельєфною.

На наш погляд, досить перспективною є робота з вивчення будови та топографічного розміщення внутрішньосинусних утворень ВСП на різних стінках пазухи, що в подальшо-му може пояснити роль даних утворень у ге- модинаміці всередині черепа.

Список використаних джерел