Бюджетування видатків на охорону здоров'я у м. Києві

Наша стаття зосереджує увагу на реалізації стратегії розвитку охорони здоров'я державної форми власності у м. Києві. На першому етапі реформи потрібно було відокремити первинну ланку медичної допомоги, що за новою моделлю надаватиметься центрами первинної медико-санітарної допомоги із мережею амбулаторій і фельдшерсько- акушерських пунктів (далі - ФАП). Центри відповідають за надання базової допомоги, яка надається пацієнту при першому зверненні до лікаря і визначена пріоритетним напрямом розвитку в реформуванні системи охорони здоров'я України. Тому велику роль в новій системі повинна відігравати профілактика [2]. Також, профілактичні огляди значно дешевші, ніж утримання закладів стаціонару, вирішили організатори реформи.

У 2012 році в м. Києві реформу змогли запровадити лише в Дарницькому і Дніпровському районах, де було створено 9 центрів первинної санітарно- медичної допомоги (далі - ПМСД) та 5 консультаційно-діагностичних центрів (далі - КДЦ). Протягом 2013 року реформа почалась і в інших районах Києва - як бачимо, пройшло 3 роки. При цьому реформування відбувалося на базі існуючих основних фондів, що значно зв'язало руки організаторам реформи. Загалом, за весь період дії державної програми з 2010 року, у Києві на сьогодні створено шляхом об'єднання декількох поліклінік 10 КДЦ і 16 центрів первинної медичної допомоги. Як змінилася ситуація з поліклініками в м. Києві за 2013 рік показано в табл.1.

Таким чином, 46 медичних закладів було реорганізовано у нові 26. Такий підхід викликав деяку паніку серед пацієнтів та значно ускладнив отримання медичних послуг, оскільки у окремі заклади тепер треба добиратися не за місцем проживання. На фоні цієї реформи відбувається значне скорочення дільничних лікарів, оскільки нові вимоги та значне навантаження не посилює бажання працівників займати ці посади.

Скорочення кількості медичних закладів не говорить про те, що необхідно скоротити персонал, навпаки необхідно залучити більшу кількість спеціалістів. Центри первинної допомоги не укомплектовані лікарями загальної практики - сімейної медицини. Сімейних лікарів катастрофічно не вистачає. Причиною стала помилкова ідея перекваліфікації за шість місяців лікарів- спеціалістів, які раніше працювали в поліклініках. Така перекваліфікація може, по-перше, призвести до втрати у розмірі зарплати, оскільки зміна спеціалізації анулює досягнуту кваліфікаційну категорію. Саме це передбачено пілотним проектом. Зі світового досвіду, на підготовку кваліфікованого лікаря загальної практики потрібно витратити 8-10 років. Тож хоча формально, наприклад, уролог за шість місяців отримає кваліфікацію педіатра, але результати такого навчання пацієнтів не втішають. Практично це не можливо і наслідки для галузі - загроза повного розвалу педіатричної служби та втрата лікарів-спеціалістів, які або не будуть працювати за фахом (наприклад, тільки в Києві в жовтні- грудні 2012 року звільнилося дві тисячі медичних працівників), або подовжать приватну практику, але не в амбулаторіях. Тобто медицині створено всі умови, щоб працівники переходили працювати «в тінь».

Таблиця1

Створені центри ПМСД та КДЦ у районах м. Києва за 2013 рік (за даними КМДА)

Ще однією нагальною проблемою реформування стало перенавчання лікарів передпенсійного та пенсійного віку, частка яких у Києві становить близько 40%. Це в основному участкові терапевти, з яких стали робити сімейних лікарів. Пацієнти, які звикли звертатися до вузьких спеціалістів, сумніваються в тому, що сімейний лікар, який пройшов шестимісячний курс перекваліфікації, зможе надавати якісну медичну допомогу. З іншого боку, зарплата сімейного лікаря залежить від кількості пацієнтів, тому вони стикаються з проблемою, коли лікар до останнього не направляє пацієнта на 2 рівень медичної допомоги - до вузького спеціаліста, намагаючись лікувати, наприклад, пацієнта після перенесеного інфаркту самотужки.

З іншого боку, є лікарі, які не бажають мати додаткову відповідальність. Очевидно, що перед перекваліфікацією слід розробити стандарти медичних послуг та рамки відповідальності лікарів. Також саме в Україні, попри відсутність чітких стандартів, на лікаря все більше посилюється тягар роботи з оформлення документів лікування пацієнтів. Який теж проводять лікарі, у паперовому вигляді та тепер ще і переносять ці дані в комп'ютер, зазвичай після прийому пацієнтів, забираючи в себе до 2 годин відпочинку щодня. Так, наприклад, середня заробітна плата по Києву на даний час становить 4783 грн, в той час як середня заробітна плата працівників охорони здоров'я в м. Києві становить 2929 грн., за даними Служби статистики України. Відхилення від середньої заробітної плати є значним і становить 40%. Заробітна плата кваліфікованого лікаря в Німеччині - 6-10 тисяч євро, в Чехії - 2-4 тис. доларів, в Москві - еквівалент 19 тис. грн. А Міністерство охорони здоров'я звітує про підвищення заробітної плати сімейних лікарів до 5-6 тисяч гривень, але найчастіше зростання заробітної плати не перевищувало 30%. Зокрема більшість лікарів, опитаних Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, зазначили, що їхня заробітна плата становила 2400-2900 гривень. Для того, щоб отримати заробітну плату на рівні 5-6 тисяч гривень лікарям потрібно обслуговувати принаймні 3000 пацієнтів (найчастіше це має місце у випадках, коли сімейний лікар надає допомогу ще пацієнтам, які прикріплені до лікаря, який проходить перенавчання) [2].

Щодо структури видатків за економічною класифікацією на охорону здоров'я з бюджету м. Києва у 2013 році[3], то найбільшу частку, 56%, складають видатки на оплату праці працівників бюджетних установ та 20% становлять нарахування на заробітну плату, тобто на фонд заробітної плати припадає 76% видатків. При цьому ми тільки-но зазначили, настільки ця заробітна плата не відповідає потребам працівника і людини. 11% видатків припадає на придбання товарів та послуг, 7% - оплата комунальних послуг та енергоносіїв, 4% - субсидії та поточні трансферти і 2% видатків - на дослідження та розробки.

Фактично видатки на охорону здоров'я з бюджету міста недовиконуються. Найменший відсоток виконання плану по видатках спостерігався у 2011 році - 88,75%, саме в той час, коли стартувала реформа і потребувала коштів як ніколи. Це пов'язано з тим, що в 2011 році план перевищував показник 2010 року аж на 40%, а таке різке збільшення видатків повинне бути обґрунтоване таким же збільшенням доходів, яких, як виявилося в ході здійснення реформи, не вистачило для здійснення такої суми видатків. У 2012 році план було навіть перевиконано, але досягти обіцяного розміру заробітних плат, які становлять основну частину видатків на охорону здоров'я, не вдалося. Крім оплати праці, персоналу кошти необхідні ще й для оснащення амбулаторій та центрів, закупівлі автомобілів. Будь-яка реформа без достатнього фінансування заявлених в ній кроків приречена на провал.

Міністерство охорони здоров'я на захист своєї реформи стверджувало про запровадження екстреної медичної допомоги [5]. При цьому передбачено, що по місту швидка повинна приїхати за 10 хвилин, а у районних центрах - за 20 хвилин. Якщо розглядати ситуацію у великих містах з постійними заторами, та районні центри з неналежним станом доріг, то можна зробити висновок, що часові рамки, встановлені законодавством, дотримуватися не будуть. Машини швидкої допомоги не мають необхідного обладнання, не вистачає медикаментів, палива, бригади укомплектовані лише на 60%.

В Україні бюджетна система охорони здоров'я, яка збереглася ще з радянських часів, зруйнована майже повністю. Тому як альтернативу пропонується ввести обов'язкове соціальне медичне страхування (до революції датою його введення називали початок 2015 року). Такий крок мав бути логічним завершенням розпочатої медичної реформи. Міністерством охорони здоров'я анонсовано черговий законопроект «Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування» [5]. Законопроектом передбачається солідарна участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні медичних послуг; медичне страхування охоплюватиме практично все населення. Страхові відрахування надходи- тимуть у Фонд медичного страхування, який, як планується, буде некомер- ційною самоврядною державною організацією. Також Фонд медичного страхування може вкладати кошти резервів, сформованих за рахунок відрахувань, у державні цінні папери, що сприятиме розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити такий висновок: на сьогодні основна проблема не у сумі коштів, яка витрачається на охорону здоров'я, а у цілях та способах їх витрачання. Поки що проведені кроки реформи не принесли бажаних результатів. Лікарів та молодшого медичного персоналу все менше, талановита молодь відразу їде за кордон.

При цьому, кількість медичних закладів поступово скорочують, шляхом приєднання до інших, з метою економії коштів, яких хронічно не вистачає. Таке скорочення впливає на можливість доступу населення до медичних закладів. Авторитет вітчизняної медицини такий низький, що не можна згадати ні одну публічну людину - медійну зірку чи політика, які б отримували медичні послуги в Україні. Така ситуація говорить про безвідповідальну політику держави в цілому по відношенню до вітчизняної охорони здоров'я.

Попри прописану стратегію, медична реформа та її реалізація не може тривати і далі таким шляхом. Ми пропонуємо розширювати автономію медичних закладів та підвищувати оплату праці лікарів шляхом виведення з «тіні» плати пацієнтів. Медичним закладам 2 і 3 рівня медичної допомоги у перспективі пропонуємо надавати форму акціонерних товариств закритого типу зі змішаною формою власності. Повинна надалі розвиватися легалізація медичних послуг шляхом запровадження системи преміювання лікарів в залежності від попиту від пацієнтів на конкретного спеціаліста. Від єдиної тарифної сітки посадових окладів треба відмовитися, а необхідно створити єдину систему тарифів на медичні послуги.

У профілактичну медицину повинно входити також забезпечення населення місцями, засобами і заходами масового спорту, популяризація здорового способу життя серед молоді, підвищення авторитету вітчизняної медицини серед відомих осіб країни.

До питання подальшого здійснення реформи потрібно підійти комплексно, побудувати логічні етапи її впровадження. І, звісно, потрібно визнати як таку, що більше не може здійснюватися, фінансування охорони здоров'я за рахунок бюджетних коштів. Тому що визначення бюджетних коштів як основного джерела фінансування охорони здоров'я - це шлях в нікуди.

Список використаних джерел

1. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки / Комітет з економічних реформ при Президентові України. [Електронний ресурс] // Режим доступу - http://www.president.gov.ua/ docs/Programa_reform_FINAL_2.pdf

2. Бетлій О. Медична реформа: навіщо потрібно і що це таке? / Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. [Електронний ресурс]. Режим доступу -http://www.ier.com.ua/ ua/publications/comments/?pid=4201

3. Форма № 2-мб «Звіт про виконання бюджету м. Києва» - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

4. Роз'яснення інформації щодо концептуальної критики медичної реформи / Прес-служба МОЗ України [Електронний ресурс]. Режим доступу -http:/ /www.moz.gov.ua / ua/portal/ pre_20130919_0_rk.html

5. Законопроект «Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування» [Електронний ресурс]. Режим доступу - http://www.moz.gov.ua/ua/ portal/Pro_20131024_0.html#2 (30.03.14). - Назва з екрану.

6. Zamozhne suspil'stvo, konkurento- spromozhna ekonomika, efektyvna derzhava: Prohrama ekonomichnykh reform na 2010 - 2014 roky / Komitet z ekonomichnykh reform pry Prezydentovi Ukrayiny. [Elektronnyy resurs] // Rezhym dostupu - http://www. president.gov.ua/docs/Programa_ reform_FINAL_2.pdf

7. Betliy O. Medychna reforma: navishcho potribno i shcho tse take? / Instytut ekonomichnykh doslidzhen' ta politychnykh konsul'tatsiy. [Elektronnyy resurs]. Rezhym dostupu -http:// www.ier.com.ua/ua/publications/ comments/?pid=4201

8. Forma # 2-mb «Zvit pro vykonannya byudzhetu m. Kyyeva» - Holovne upravlinnya Derzhavnoyi kaznacheys'koyi sluzhby Ukrayiny u m. Kyyevi.

9. Roz'yasnennya informatsiyi shchodo kontseptual'noyi krytyky medychnoyi reformy / Pres-sluzhba MOZ Ukrayiny [Elektronnyy resurs]. Rezhym dostupu - http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ pre_20130919_0_rk.html

10. Zakonoproekt «Pro zahal'no- obov'yazkove sotsial'ne medychne strakhuvannya» [Elektronnyy resurs]. Rezhym dostupu - http:// www.moz.gov.ua / ua / portal / Pro_20131024_0.html#2 (30.03.14). - Nazva z ekranu.

Размещено на Allbest.ru