Відтворювальна здатність свиней у залежності від породи та племінного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відтворювальна здатність свиней у залежності від породи та племінного господарства

В статті відображений дійсний стан найбільш розповсюджених в Україні порід свиней за показниками відтворювальної здатності. Доведено, що свиноматки племінних стад в межах однієї породи характеризуються різною багатоплідністю й масою однієї голови при відлученні, але навіть кращі з них не проявляють максимальної продуктивності і значно поступаються показникам зарубіжних фірм. Оцінка порід за показниками відтворювальної здатності засвідчила, що у якості материнських форм при схрещуванні краще використовувати свиноматок лише великої білої породи й ландрас, але лише з окремих племінних стад цих порід. Вдосконалення багатоплідності свиноматок в племінних стадах певним чином узгоджується із технологічними процесами, а не методами селекції, про що свідчать коефіцієнти мінливості та кореляції ознак.

Загальновідомо, що свині, порівняно з іншими домашніми тваринами, характеризуються високим рівнем відтворної здатності, яка забезпечує ефективність та інтенсивність виробництва свинини. Однак при цьому слід пам'ятати, що успіх виробництва свинини тісно пов'язаний із якістю маточного поголів'я, технологією відтворення, тривалість продуктивного періоду, багатоплідністю маток, вирощуванням молодняка тощо [2,6,13]. Саме тому для отримання максимального прибутку у свинарстві рекомендований комплекс заходів, в основі якого - покращенню кожного окремого показника відтворювальної здатності маток.

Серед багатьох показників відтворювальної здатності маток найбільшу економічну цінність мають багатоплідність (кількість живих поросят на опорос) та жива маса одного поросяти чи гнізда поросят під час відлучення. Але саме ці ознаки мають низьку генетичну обумовленість та успадковуваність, узгоджуючи механізми свого формування із паратиповими чинниками [5]. При цьому частка впливу спадковості та чинників середовища різниться у залежності від біологічного значення ознаки та її успадковуваності. Серед паратипових чинників, які впливають на відтворювальну здатність свиноматок, виділяють систему відтворення, методи розведення, генетичний потенціал тварин, умови утримання, способи й рівень годівлі, вирощування ремонтного молодняку та багато інших [1,3,7,9,10,13]. За такого підходу цілеспрямована селекцію за однієї чи комплексом ознак стає не ефективною, що в свою чергу змушує проводити пошук факторів, які б забезпечили підвищення генетичного потенціалу відтворювальної здатності маток.

В зв'язку з цим наша увага була зосереджена на такому факторі паратипового впливу на відтворювальну здатність свиноматок, як порода, тим більше, що свиноматки вітчизняних порід хоча й характеризуються досить високими показниками продуктивності [1,2,8,12], все ж таки не досягли своїх потенційних можливостей. Крім того немає однозначної відповіді на питання, які породи відносяться до материнських та батьківських, оскільки в технологічних схемах схрещування й гібридизації з успіхом використовуються практично усі наявні генотипи.

Мета роботи - моніторинг найбільш важливих показників відтворювальної здатності свиноматок з установленням кращих і гірших стад в породах, а також диференціація порід з можливістю опосередкованої селекції за однією із ознак відтворювальної здатності.

Матеріали та методи досліджень. Аналіз показників відтворювальної здатності свиноматок найбільш численних порід свиней в суб'єктах племінної справи галузі свинарства зроблений за даними зведених звітів по бонітуванню, поданих в Міністерство агарної політики України за станом на 01.01.2016 року. Опрацьовані дані по 112 племінних стадах, в тому числі - 63 стада по великій білій породі, 4 - дюрок, 25- ландрас, 4 - п?єтрен, 5 - полтавській м'ясній, 4 - українській м'ясній та 7- червоній білопоясій. Багатоплідність маток визначали по кількості живих поросят на опорос в середньому по стаду, масу однієї голови при відлученні в розрахунку на 60 днів визначали при використанні поправочного коефіцієнту, згідно Інструкції з бонітування свиней [4]. Статистичну обробку одержаних даних проводили за методикою Н. А. Плохинского [11] з використанням комп'ютерних програм Excel і Statistica 6.

Результати досліджень. Аналіз багатоплідності свиноматок великої білої породи, дюрок, ландрас, п?єтрен, полтавської м'ясної, української м'ясної та червоної білопоясої порід в суб'єктах племінної справи засвідчив значне варіювання ознаки, яке може узгоджуватися із взаємодією полігенів і частотами генотипів у популяції, а також технологічними складовими, які забезпечують процес відтворення.

Свиноматки великої білої породи, яка відноситься до порід універсального напряму продуктивності, характеризувалися найвищим середнім показником багатоплідності - 11,2 голів за одночасно найбільшого розмаху меж варіації ознаки 6,9-15,0 голів (R = 8,1 голів) та коефіцієнту мінливості ознаки - 10,4% (табл.1).

Таблиця. 1.Середні величини та межі варіації ознак відтворювальної здатності свиноматок

свиня відтворювальний племінний

Таку різницю в продуктивності свиноматок можна пояснити великою численністю породи, кількістю племінних господарств по її розведенню, різними еколого-кліматичними та господарськими умовами утримання, технологіями відтворення й вирощування, а також наявністю в породі ліній і родин, переважна більшість яких має спадковість тварин зарубіжного походження. При цьому найбільша кількість живих поросят на опорос - 15,0 голів одержана в племінному стаді ТОВ "Деміс - Агро" Дніпропетровської області, а найменша - 6,9 голів на опорос - ДП ДГ "ім. О.В.Суворова" Одеської області. Аналогічну тенденцію неоднорідності стад в породі встановлено й по масі однієї голови поросят при відлученні у віці 60 днів, яка у маток великої білої породи варіювала в межах 12,4 кг-23,5кг за середнього значення ознаки -18,1кг.

Як свідчить коефіцієнт мінливості багатоплідності та маси однієї голови при відлученні у маток даної породи, у більшості племінних стад ще не досягнуто максимального рівня продуктивності, а отже є можливість для поліпшення ознаки як методами селекції, так і зміни окремих середовищних чинників. При цьому в якості материнської основи краще використовувати свиней великої білої породи тих племінних господарств, де багатоплідність маток більша 11 голів на опорос.

Племінні стада, де розводяться свині породи дюрок, віднесеної до м'ясного напряму продуктивності, були більш однорідними за багатоплідністю, що ймовірно обумовлено їх невеликою кількістю - 4 племінні стада та генеалогічною структурою породи, яка містить незначну кількість ліній і родин, створюючи основу для консолідованості популяції. При середньому значенню багатоплідності маток породи дюрок в племінних стадах - 10,4 голів, мінімальна межа ознаки становила 9,4 голів, а максимальна - 11,2 голів (ТОВ "Піг фарм" Донецької області) при розмаху ознаки R = 1,8 голів. Інший показник відтворювальної здатності маток породи дюрок - маса однієї голови при відлученні в 60 днів, мав значно менший, порівняно із великою білою породою, розмах меж варіації ознаки, побічно вказуючи на однорідність стад в породі за загального висновку про доцільність використання породи здебільшого як батьківську форму при схрещуванні.

Оцінка відтворювальної здатності свиноматок породи ландрас, яка відноситься до м'ясного напряму продуктивності й рекомендована як батьківська основа, вказує на наявність стад, які можна з успіхом використовувати не лише як батьківську, а й материнську основу, що власне відповідає дійсності. При середній багатоплідності маток 11,1 голів на опорос, 52% племінних стад мають кількість живих поросят при народженні більше 11 голів на опорос. Найвищу багатоплідність в породі проявили матки племінного господарства ТОВ «Еліта» Київської області (12,6 голів), а найнижчу - ПАТ "Племзавод " Степной" Запорізької області (9,1 голів). Маса однієї голови у 60 днів засвідчує також значні можливості породи, оскільки даний показник набув меж 15,2-24,5кг за середнього значення ознаки - 19,2 кг.

Порода п?єтрен, яка не так давно в Україні об'єдналася в мережу племінних господарств, є досить розрізненою за генеалогічною структурою й здебільшого представлена термінальними кнурами, а не чистопородними тваринами, характеризується найнижчою багатоплідністю маток - 9,8 голів на опорос в середньому по породі за однорідності стад за даним показником (lim 9,3-10,3 голів). Невисока багатоплідність дійсно вважається біологічною особливістю породи, яка має зворотний зв'язок із середньою масою однієї голови при відлученні. В наших дослідженнях результати кореляційного аналізу підтвердили, що для даної породи чим менше поросят в опоросі, тим їх жива маса більша (r = -0,554). Крім того, свиноматки породи п?єтрен мали найвищу, серед досліджуваних порід, масу однієї голови при відлученні в 60 днів -22,8 кг з межами ознаки 17,8-22,8кг у залежності від стада. Тобто, цю породу та термінальних кнурів, які в частині господарств віднесені до породи, дійсно краще використовувати як батьківську основу при схрещуванні.

Полтавську та українську м'ясну породи свиней в технологічній системі розведення здебільшого використовують без диференціації на материнську чи батьківську форми. Проте за даними зведених звітів по бонітуванню у 2015 році племінні стада цих порід характеризувалися не високою багатоплідністю маток - 10,3 голів кожна й незначним розмахом меж варіації ознаки - 1,5 і 2 голови, відповідно. Найбільшу кількість поросят полтавської м'ясної породи, за даними зведених звітів по бонітуванню, 11 голів на опорос у 2015 році одержано в племінного стаді ТОВ "Племінний завод "Біловодський" Луганської області, а української м'ясної породи - 11,1 голів в СК "Шаболат" Одеської області. На однорідність племінних стад вищевказаних порід за досліджуваним показником вказує й коефіцієнт мінливості ознаки, відповідно, 6,4% і 6,9%. Аналіз маси однієї голови при відлученні у 60-денному віці доводить, що стада цих порід хоча й мають показники на рівні вимог стандарту, але значно поступаються іншим досліджуваним породам. При цьому генетичний потенціал свиней полтавської м'ясної породи за масою однієї голови при відлученні можна значно підвищити селекційними методами, на що вказує коефіцієнт варіації ознаки (25,0%), але не за рахунок зменшення багатоплідності з огляду на коефіцієнт кореляції між даними ознаками (r = - 0,603)

Свиноматки червоної білопоясої породи м'ясного напряму продуктивності серед проаналізованих порід, крім п?єтрен, мають найнижчу багатоплідність по породі -10,1 голів на опорос за її найвищого значення -10,9 голів в СТОВ "Шумовецьке" Хмельницької області з неефективністю поліпшення ознаки методами селекції з огляду на одержаний коефіцієнт варіації (5,1%). Саме тому дану породу краще використовувати в якості батьківської форми при виробництві свинини на промисловій основі. Слід також вказати на деяку різнорідність тварин в племінних стад даної породи за масою однієї голови при відлученні (16,9кг - 20,0кг), але покращення цієї ознаки методами добору буде також не ефективним (Cv = 6,2%). З урахуванням такого стану породи та для покращення відтворювальної здатності маток необхідно застосовувати більш сучасні технологічні рішення виробництві свинини на племінній основі.

Про особливості кожної із досліджуваних порід та можливості покращення ознак відтворювальної здатності за рахунок генетичних складових переконливо свідчить коефіцієнт кореляції між багатоплідністю та масою однієї голови при відлученні, який змінювався від додатного до від'ємного (+0,967…-0,603) й мав як високе, так і низьке значення (+0,967…+0,348). При цьому в племінних стадах породи п?єтрен, полтавської та української м'ясних порід добір за багатоплідністю буде мати негативний зв'язок із масою однієї голови поросят при відлученні (r = -0,554; -0,603 і - 0,124, відповідно), а в стадах великої білої породи, дюрок, ландрас і червоної білопоясої зв'язок між ознаками позитивно спрямований (r = +0,967;+0,348;+0,908;+0,602, відповідно), що суперечить загальноприйнятим догматам відтворення. Зазвичай селекція за багатоплідністю не узгоджується із позитивним змінам маси однієї голови при відлученні, але суттєво впливає на кількість поросят при відлученні.

Таким чином, середні показники відтворювальної здатності свиноматок та межі їх мінливості у найбільш численних порід свиней в племінних стадах дають підстави для висновку про те, що в більшій частині порід ще не досягнуто максимального рівня продуктивності. Генетичний потенціал багатоплідності дуже складно підвищити за рахунок методів добору, про що свідчать коефіцієнти варіації ознаки, а тому для інтенсифікації племінного свинарства необхідно залучати середовищні фактори, індивідуальні для кожної породи. Кореляційна залежність між багатоплідністю і масою однієї голови значно відрізняється за величиною та напрямом у залежності від породи, що необхідно враховувати при їх вдосконаленні за відтворювальною здатністю.

Література

свиня відтворювальний племінний

1.Бордун О. Вплив лінійної належності на відтворювальну здатність свиней великої білої породи / О. Бордун, С. Войтенко // Тваринництво України. - 2009. - № 4. - С.16-18.

2.Войтенко С. Л. Ефективність системи селекції у племінному свинарстві / С. Л. Войтенко, Л. В. Вишневський, Т. І. Карунна // Розведення і генетика тварин. - 2014. - Вип. 48. - С. 42-48.

3.Засуха Ю. В. Відтворювальні якості свиноматок, вирощених за різних умов утримання / Ю. В. Засуха, С. М. Грищенко // Свинарство - 2014. - № 65. - С.43-47.

4.Інструкція з бонітування свиней. Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві .- К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003.- 64 с.

5.Коваленко Т. С. Вивчення типів успадкування полігенних ознак продуктивності свиней / Т. С. Коваленко, М. В. Сурженко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2013. - №1(22). - С.76-78.

6.Коваль О. А. Вплив схрещування на відтворювальну здатність свиноматок / О. А. Коваль, Г. І. Калиниченко // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. - 2013.- Вип. 21. - С. 127-129.

Размещено на Allbest.ru