Хейліти, класифікація, клініка і лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Українська медична стоматологічна академія

Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів

Реферат:

Хейліти, класифікація, клініка і лікування

Підготувала :

лікар-інтерн І року навчання

Кириченко Ірина Олександрівна

Керівник:

Пантелюх Т.Б

Зміст :

1.Визначення хвороби - та її початок

2.Найпоширеніші типи

3.Етіологія і патогенез

4.Клініка,види та її підвиди

5.Лікування

хейліт хейлоз тріщина губи

Хейліт -- запалення червоної кайми, CO і шкіри губ. Під цим терміном об'єднують самостійні захворювання губ різної етіології, а також їх ураження як симптом інших захворювань СОПР, шкіри, порушення обміну тощо.

До самостійних хейлітів належать ексфоліативний, гландулярний, алергічний контактний, метеорологічний, актинічний. До симптоматичних хейлітів відносять атопічний, екзематоз ний, хейліти, які супроводяться макро-хейлією, та ін.

Ексфоліативний хейліт (cheilitisexfb-liativa) -- хронічне захворювання виключно червоної кайми губ, яке супрово диться злущуванням епітеліальних клітин і пов'язане з порушенням їх зрого віння.

В етіології та патогенезі головна роль належить порушенню функції нервової системи. Останнім часом у патогенезі захворювання надається роль генетичному та імуноалергічному факторам.

За клінічним перебігом розрізняють суху і ексудативну форми ексфоліативного хейліту.Суха форма ексфоліативного хейліту характеризується наявністю смуги тонких лусочок на межі червоної кайми і CO. Лусочки про зорі, схожі на пластини слюди, щільно прикріплені в центрі і відстають по периферії. Через 5--7 днів після їх виникнення вони знімаються, оголюється яскраво-червона поверхня чер воної кайми, ерозії відсутні. На місці зняття лусочок через декілька днів з'являються нові. Захворювання триває роками і навіть десятками років, не схильне до самови лікування. Суху і ексудативну форму можна розглядати як різні стадії того самого захворювання. Це підтверджується тим, що суха форма може трансформуватися в ексудативну і навпаки.Ексудативна форма ексфоліативного хейліту характе ризується утворенням на гіперемійованій набряклій червоній каймі здебільшого нижньої губи, рідше обох, нашарувань во логих кірок і лусочок сіро-жовтого або жовто-коричневого кольору. Інколи нашарування досягають значних розмірів і зви сають з губи подібно до фартуха.Характерною особливістю захворювання є те, що процес ніколи не переходить ні на CO, ні на шкіру; вільною від ура ження залишаються смуга червоної кайми на межі з шкірою і кути рота. Після зняття кірки ерозії не виявляються, оголюється поверхня яскраво-червоного кольору, покрита ексудатом молочного відтінку. Кірки періодично відпадають і знову нароста ють. При патогістологічному дослідженні в епітелії виявляють акантоз, пара- і гіперкератоз, розпущеність епітеліального шару, втрату зв'язку між клітинами шипуватого і рогового шарів. Ха рактерна наявність «порожніх» клітин, які перебувають у стані спокою і накопичують енергію. В сполучнотканниному шаріспостерігаються інфільтрація лімфоїдними і плазматичними клітинами, явища фіброзу.

Диференціальна діагностика. Ексудативну форму ексфо ліативного хейліту слід розмежовувати з ексудативною формою актинічного хейліту, абразивним преканцерознимхейлітомМанганотті, листоподібною формою пухирчатки, ерозивно-виразко вою формою ЧВ і ЧПЛ. Суху форму ексфоліативного хейліту відрізняють від метеорологічного хейліту, контактного алер гічного хейліту, а також від червоного вовчака губ без клінічне вираженого гіперкератозу й атрофії.

Прогноз при ексудативній формі ексфоліативного хейліту більш сприятливий, ніж при сухій. Малігнізації ексфоліативного хейліту не спостерігається.

Лікування. При ексудативній формі призначають седативні засоби, антидепресанти, засоби загальнозміцнювальної терапії.

Сталих ремісій чи переводу ексудативної форми в суху мож на досягти з допомогою надм'яких рентгенівських променів (апарат Буккі) у комбінації з кортикостероїдними мазями. При сухій формі червону кайму губ доцільно змащувати індифе рентними мазями.

АКТИНІЧНИЙ ХЕЙЛІТ

Актинічний хейліт (cheilitisactinica) -- запалення, яке спри чинюється підвищеною чутливістю червоної кайми губ до інсоляції.

Основним етіологічним чинником є вплив ультрафіолето вих променів за наявності сенсибілізації червоної кайми губ до сонячного світла. Процес виникає і загострюється у весняно-літній період, може поєднуватися з сонячною екземою обличчя. Нижня губа уражається частіше, ніж верхня.

За клінічним перебігом розрізняють дві форми актинічного хейліту -- суху й ексудативну. При сухій формі вся червона кай ма стає сухою, яскраво-червоного кольору, покривається дрібними сріблясто-білими лусочками. При ексудативній формі на фоні набряклої, яскраво-червоної кайми губи з'являються пу хирці, які швидко лопаються, утворюючи ерозії, кірки і тріщини.

Диференціальна діагностика. Суху форму актинічного хейліту слід диференціювати від сухої форми ексфоліативного хейліту. Ексудативну форму відрізняють від контактного алергічного хейліту.

Лікування. Хворі повинні уникати сонячного опромінювання. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі та захисні креми «Щит», «Луч», усередину -- вітаміни групи В (рибофлавін, піридоксин).

МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ ХЕЙЛІТ

Метеорологічний хейліт (cheilitismeteorologica) -- запальне захворювання губ, що зумовлюється метеорологічними чинни ками (підвищена чи знижена вологість, вітер, холод, запиле ність повітря, сонячне світло тощо).

Захворювання частіше трапляється у чоловіків, а також в осіб з ніжною шкірою або із захворюваннями, що супроводжують ся підвищеною сухістю шкіри (себорея, нейродерміт, іхтіоз та ін.).

Клінічним проявом метеорологічного хейліту є застійна гіперемія червоної кайми губи, яка інфільтрована і покрита дрібними лусочками. Перебіг захворювання хро нічний, не залежить від пори року. Малігнізація спостерігається рідко, проте на фоні метеорологічного хейліту можливий розви ток передракових захворювань.

Диференціальна діагностика. Проводять розмежування з су хою формою ексфоліативного і актинічного хейліту, з контакт ним алергічним хейлітом, а також з червоним вовчаком без клінічно вираженої атрофії.

Лікування. Передусім вживають заходів щодо усунення подраз нювального кліматичного впливу. Доцільно призначити нікотино ву кислоту, вітаміни групи В (рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін). Показане змащування губ фотозахисними мазями.

ХРОНІЧНА ТРІЩИНА ГУБИ

Хронічна тріщина губи (rhagaslabiichronica) -- обмежене за палення, при якому виникає щілиноподібної форми дефект епітелію й власної пластинки. У виникненні тріщини велике значення мають індивідуальна будова та хронічна травма губи. Метеорологічні чинники викликають сухість губи, втрату ела стичності і появу тріщини; у виникненні ураження мають також значення гіповітамінози (недостатність ретинолу і вітамінів гру пи В). Мікробна флора підтримує існування тріщини і переш коджає її загоєнню.

Клініка. На червоній каймі губи, як верхньої, так і нижньої, виникає одиночна лінійна тріщина, яка може мати різну глибину. Частіше вона локалізується в середній частині, інколи в кутах ро та; може поширюватися на CO губи, але ніколи не спостерігається на шкірі. Тріщина, що виникла вперше, покрита кров'янистою кіркою, оточена гіперемійованою червоною каймою.

Часто тріщина тривало існує на одному місці на деякий час загоюючись, вона знову рецидивує. Її краї ущільнюються, гру бішають і можуть зроговіти (мал. 82).

При гістологічному дослідженні виявляють різної глибини дефект епітелію і власної пластинки Роговий шар часто потов щений і напливає на краї дефекту. В навколишній сполучній тканині відзначається круглоклітинна інфільтрація. В більш глибоких шарах власної пластинки спостерігається фіброз.

Діагностика хронічної тріщини губи не викликає труднощів.

Лікування. Передусім слід усунути причину захворювання. Застосовують мазі, які містять антибіотики, кортикостероїди, засоби, що стимулюють епітелізацію. Високий ефект дає тривале приймання ретинолу і вітамінів групи В та клейова пов'язка на основі біологічного клею. За відсутності ефекту проводять хірургічне видалення тріщини в межах здорових тканин Інколи виникає потреба в реконструктивній операції губи.

ГЛАНДУЛЯРНИЙ ХЕЙЛІТ

Гландулярнийхейліт (cheilitisglandularis) -- захворювання, що зумовлене запаленням переміщених у червону кайму дрібних слинних залоз, їх гіпертрофією та гіперфункцією. Вперше цей термін ввів у медичну літературу Фолькманн (Volkmann, 1870), який описав гнійний гландулярнийхейліт.

Захворювання пов'язане з природженою аномалією слинних залоз. Клінічне ця аномалія проявляється післястате вого дозрівання, найчастіше v віці 40--60 років Нижня губауражається в 2 рази частіше, ніж верхня. Характеризується гете ротопією в зону Клейна слизово-слинних залоз або їх вивідних проток, збільшенням кількості залоз губи, їх гіпертрофією і гіперфункцією, виділенням із розширених проток прозорого секрету. Може ускладнюватися серозним або гнійним запален ням. У виникненні запалення залоз важливого значення нада ють емоційно-психічному фактору, травмі губ, інфікуванню.

Запалення слинних залоз може бути серозним, гнійним, а у випадках затяжного хронічного перебігу -- фіброзним і супро воджуватися зроговінням навколо вивідних проток. Серозне за палення клінічно проявляється припуханням губи, застійною гіперемією. Внаслідок виступання гіпертрофованих слинних за лоз поверхня CO стає горбистою. Із розширених вивідних про ток залоз виділяється світла рідина у вигляді прозорих крапель («симптом роси, або краплі»). Через те, що губа у хворих на гландулярнийхейліт періодично змочується слиною, яка випа ровується, червона кайма стає сухою, лущиться, на ній з'являються тріщини, ерозії.

При патогістологічному дослідженні виявляють різку гіперплазію залоз, розширення окремих їх ацинусів і вивідних проток. Навколо вивідних проток відзначається незначна за пальна інфільтрація.

Гнійна форма гландулярногохейліту розвивається внаслідок проникнення в розширені вивідні протоки піогенної інфекції. Розрізняють обмежене гнійне запалення 1--2 залоз і дифузне, яке спостерігається частіше. Запалення характеризується при пухлістю, збільшенням губи, здебільшого нижньої, червона кайма якої покрита щільно фіксованими жовто-зеленими або буро-чорними кірками. Навколо конусоподібних підвищень ви відних проток локалізуються ерозії, тріщини. При натискуванні на вивідні протоки із них витікає мутна, густа рідина -- білковий секрет із гнійним ексудатом. Інколи ексудат закупо рює вивідні протоки, що призводить до утворення абсцесів.

При патогістологічному дослідженні виявляють гіперплазію залоз; епітелій їх набряклий, ядра заокруглені, гіперхромні. В сполучнотканинній основі залозистих комплексів визначають набряк, дифузну лейкоцитарну інфільтрацію.

У разі тривалого існування серозного гландулярногохейліту можливий перехід його у фіброзну форму. Тривалий хронічний перебіг призводить до фіброзу сполучної тканини, при цьому вивідні протоки закриваються, а секрет, не знаходячи виходу, скупчується і розтягує порожнини проток, перетворюючи їх на кісти. Губа при цьому значно збільшується в розмірі; червона кайма застійне гіперемійована, поверхня її горбиста. Навколо вивідних проток виникає поясок помутніння епітелію внаслідок його кератинізації.

При патогістологічному дослідженні виявляють гіперпластичні процеси, що поєднані з атрофією залоз, кістозним роз ширенням їх і вивідних проток, а також масивним розростан ням сполучнотканинних структур, інфільтрованих поліморфни ми клітинами.

Діагностика серозної і гнійної форм гландулярногохейліту не викликає труднощів, оскільки клінічна картина цих форм надто своєрідна. Однак їх слід відрізняти від вторинного глан дулярногохейліту, причиною якого можуть бути різні запальні захворювання губ.

Диференціальна діагностика. Фіброзну форму диференціюють від гранулематозногомакрохейлітуМішера і лімфедематозногохейліту.

Лікування хірургічне -- видалення всієї зони Клейна з пере міщеними залозами Припустима глибока коагуляція тіл слин них залоз. За наявності серозної і гнійної форм перед хірургічним лікуванням слід домогтися усунення тріщин, ерозій, кірок.

КОНТАКТНИЙ АЛЕРГІЧНИЙ ХЕЙЛІТ

Контактний алергічний хейліт (cheilitisallergicacontactilis) -- захворювання губ, яке розвивається унаслідок сенсибілізації тканин губи до різних хімічних речовин..

Частіше хворіють жінки віком 20--60 років .Етіологічними чинниками алергічного контактного хейліту є хімічні речовини, які входять до складу губних помад, зубних паст, пластмаси зубних протезів тощо. Захворювання може мати професійний характер.

Патологічні зміни розвиваються за наявності схильності організму до алергічних реакцій і сенсибілізації до різних хімічних речовин. Захворювання є проявом алергічної реакції спо вільненого типу.

Клініка. Клінічна картина характеризується гіперемією і на бряком червоної кайми губ, рідше процес поширюється на CO і шкіру. На цьому фоні з'являються дрібнолускате лущення, тріщини, а в разі тяжчого перебігу -- пухирці й ерозії.

Диференціальна діагностика. Контактний алергічний хейліт диференціюють від сухої форми ексфоліативного і актинічного хейлітів. Гострий початок і причинний зв'язок контактного хей-літу з хімічними речовинами є відправними точками в поста новці діагнозу.

Лікування. Передусім усувають вплив хімічного чинника, який викликав захворювання. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі. Проводять десенсибілізуючу терапію.

ЕКЗЕМАТОЗНИЙ ХЕЙЛІТ

Екзематозний хейліт (cheilitisexzematosa) -- хронічне алер гічне захворювання червоної кайми і шкіри губ. Спостерігається у вигляді ізольованого ураження, а також як симптом екземи обличчя.

Алергенами бувають найрізноманітніші подразники, на приклад: мікроорганізми, харчові речовини, лікарські засоби, метали, матеріали протезних конструкцій, компоненти зубних паст.

Клініка. Захворювання може мати гострий або хронічний пе ребіг.Для гострої екземи характерний поліморфізм елементів ура ження: послідовно виникають почервоніння, дрібні пухирці, виповнені серозним ексудатом жовтуватого кольору. Пухирці зливаються між собою, лопаються і мокнуть. З'являються кільцеподібні лусочки і кірочки. Висипання супроводжуються свербежем і набряком губ. Екзематозний процес швидко поши рюється на прилеглу до червоної кайми шкіру і кути рота.

З переходом гострого перебігу в хронічний зменшуються гіперемія, набряк і мокнуття. Мають місце хронічний набряк жовтувато-червоного кольору, гіперемія, сухе лущення; місцями спостерігаються тріщини, кров'янисті кірки. Захворювання три ває роками, нерідко процес загострюється. Диференціальна діагностика. Її проводять з метою відмежу вання екзематозного хейліту від контактного алергічного і ексу дативної форми актинічного хейліту.

Лікування грунтується на засадах лікування екземи шкіри. Проводять десенсибілізуючу терапію, вітамінотерапію. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі, при мокнутті показані аеро золі кортикостероїдів.

АТОПІЧНИЙ ХЕЙЛІТ

Атонічний хенліт (cheilitisatopicalis) -- симптом дерматиту або нейродерміту. Найчастіше трапляється у дітей і підлітків віком 7--17 років. У його етіології значна роль належить гене тичним факторам, які створюють схильність до розвитку так званої атопічної" алергії.

Клініка. При атопічномухейліті уражаються червона кайма губ і шкіра, причому найяскравіші прояви процесу відзначаються в ділянці кутів рота Процес ніколи не переходить на CO, не ура жається також та частина червоної кайми, яка безпосередньо при лягає до CO. Захворювання розпочинається із свербіння, згодом Уявляються еритема і незначний набряк шкіри і червоної кайми губ Після вщухання гострих запальних явищ виникає ліхенізація губ. Червона кайма інфільтрована, лущиться дрібними лусочками. Шкіра в ділянці кутів рота інфільтрована, внаслідок чого утворю ються тріщини і кірки. Шкіра обличчя суха і лущиться (мал.85).

Диференціальна діагностика. Атопічнийхейліт слід диферен ціювати від ексфоліативного і актинічного хейлітів, а також від стрептококової заїди.

Лікування. Показані десенсибілізуюча терапія, вітамінні, седа тивні препарати. При затяжному перебігу на 2--3 тиж признача ють кортикостероїди усередину. Місцеве з успіхом використову ють кортикостероїдні мазі. Ефективно діють промені Буккі.

ГРАНУЛЕМАТОЗНИЙ ХЕЙЛІТ МІШЕРА

Гранулематозний хейліт Мішера (macrocheilitisgranulomatosa) описаний 1945 p. G.Miescher. Характеризується макрохейлією -- стійким запальним потовщенням губ, частіше нижньої.

Етіологія не з'ясована. Перебіг хронічний з загостренням. Після декількох рецидивів губи стійко збільшуються, ущільнюються. Нерідко стовщення губ супроводиться поши ренням процесу на щоку. При патогістологічному дослідженні в сполучній тканині виявляють дрібні обмежені гранульоми, які утворені епітеліоїдними клітинами і лімфоцитами; нерідко тра пляються гігантські клітини. Ознаки некрозу відсутні.

Лікування полягає у видаленні уражених тканин губи.

Размещено на Allbest.ru