Сучасний стан проблеми створення досконалого хірургічного шовного матеріалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Сучасний стан проблеми створення досконалого хірургічного шовного матеріалу

Вступ

2. Вимоги до досконалого хірургічного шовного матеріалу

Якісний ХШМ за замовчуванням має відповідати основними вимогам. При виготовлені досконалого ХШМ особливу увагу звертають також на інші властивості, серед яких:

1. Біосумісність.

Поняття біосумісності включає в себе відсутність токсичного, алергенного, тератогенного дії шовного нитки на тканини організму. Для досконалого ХШМ має бути відсутня будь-яка реакція на шовний матеріал.

2. Біодеградація.

Це здатність матеріалу розпадатися і виводитися з організму. Досконалий шовний матеріал повинен утримувати тканини до утворення рубця (виняток становить шов протеза, так як ніколи не утворюється рубець між протезом і власною тканиною). Після цього він стає непотрібним. Темп біодеградації не повинен перевищувати швидкість утворення рубця.

3. Атравматічность шовного матеріалу.

Це поверхневі властивості нитки. Всі кручені і плетені нитки володіють нерівною, шорсткою поверхнею. При проходженні нитки через тканину виникає «розпилювати» ефект, який призводить до травми тканини. Тільки мононитки позбавлені цього властивості. З поверхневими властивостями нитки пов'язане і ковзання її у вузлі. Більшість сучасних ниток випускають з полімерним покриттям, яке знижує ефект пиляння, покращує ковзання нитки. Однак ці покриття, як правило, знижують надійність вузла;

- спосіб з'єднання нитки з голкою. В даний час кращими вважаються атравматичні голки, коли нитка впаяна в голку і є як би її продовженням. У мікрохірургії, де потрібні нитки особливо малих розмірів, голки іноді роблять шляхом напилення металу на нитку;

- маніпуляційні властивості нитки, до яких відносять еластичність і гнучкість нитки. Еластичність є одним з важливих властивостей шовного матеріалу. Маніпулювати жорсткими нитками хірурга важче. Це призводить до більшого пошкодження тканин.

Крім того, утворення рубця завжди проходить стадію запалення. При цьому обсяг тканин, з'єднаних ниткою, збільшується. Нееластична нитка в даному випадку може призводити до прорізування тканини.

Зайва еластичність нитки теж небажана, так як може статися розбіжність країв рани. З гнучкістю нитки в основному пов'язані маніпуляційні зручності для хірурга. Вважають, що кращими маніпуляційними властивостями володіє шовк (за маніпуляційними властивостям шовк називають «золотим стандартом» в хірургії). Необхідно зауважити, що утримувати, протягувати і зав'язувати нитки малих діаметрів складно, це вимагає певних навичок хірурга.

4. Міцність нитки і її збереження до утворення рубця.

Чим тонше нитка, тим менше за масою стороннього шовного матеріалу залишається в тканинах. Дослідження показали, що застосування нитки №4/0 замість нитки №2/0 в 2-3 рази знижує реакцію тканин, тому в багатьох областях хірургії переважно використовувати нитки малих діаметрів. Основна перешкода при цьому - зниження міцності нитки, причому повинна враховуватися не тільки і не стільки міцність самої нитки, скільки міцність нитки у вузлі, так як для більшості ниток втрата міцності у вузлі становить від 20 до 50%.

Для розсмоктуються шовних матеріалів необхідно, щоб вони зберігали достатню міцність до утворення рубця. У різних тканинах утворення рубця йде з різною швидкістю. Іноді до 10-20-го дня після операції зіставлення тканин в основному здійснюється за рахунок нитки. Якщо нитка при цьому швидко втрачає міцність, то може статися її розрив з розбіжністю країв рани. Зниження міцності нитки не повинно випереджати процесу зміцнення рубця [3].

3. Сучасний стан проблеми

Раніше важливою проблемою використання шовних матеріалів була можливість біодеградації з урахуванням усіх нюансів. Але в даний час мікробіологи встановили [4], що імплантований матеріал дуже швидко колонізується патогенною мікрофлорою через те, що всі бактерії і багатоклітинні гриби при розмноженні утворюють спільноти чи колонії, захищені від навколишнього середовища додатковими оболонками - позаклітинними мембранами, які отримали назву біоплівки. Ряд властивостей біоплівок забезпечує значне збільшення виживання в присутності агресивних речовин і антимікробних препаратів. Результатом створення спільнот та біоплівок є виживання бактерій і грибів в присутності антибіотиків в кількості в 10-100 разів більше, ніж мінімальна переважна концентрація.

Мікроорганізми практично недоступні і для факторів імунного захисту як клітин, так і антитіл. Використання антибіотиків в звичайних і навіть підвищених дозах виявляється малоефективним або взагалі неефективним, оскільки в крові не створюються концентрації препаратів, здатні впоратися з мікроорганізмами, що знаходяться в складі колоній. З урахуванням цієї ситуації доцільно надати допомогу захисним силам організму шляхом впливу антимікробними сполуками на мікроорганізми зсередини.

Поява антибіотико-резистентних штамів збудників хірургічної інфекції вимагає постійної розробки нових поколінь антибактеріальних засобів і нових антимікробних ниток. Такі нитки повинні володіти максимально широким спектром дії на аеробне і анаеробної мікрофлори, тобто, до основної функції нитки приєднується додаткова функція - лікувальна. Тепер хірургічний шовний матеріал розглядається з двох позицій, що ускладнює створення ХШМ.

Широкі можливості з точки зору вибору антимікробних засобів і регулювання термінів біологічної дії відкриває йонообмінна взаємодія препаратів з нитками [5].

Є різні технології надання йонообмінних властивостей ниткам в залежності від типу ХШМ. Для додання поліпропіленовим плетеним ниткам йонообмінних властивостей до них попередньо прищеплюють стирол в присутності динітрилу азобісизомасляної кислоти, а потім ланцюги полістиролу сульфували сірчаним ангідридом або хлорсульфатною кислотою в хлорованих вуглеводнях. З метою отримання антимікробних ниток проводили сорбцію гентаміцину, кліндаміцину і метронідазолу [6].

Обробку полівініліденфторидних монониток здійснювали інклюдацією насиченими розчинами диоксидина в полярних органічних розчинниках при 40°С, а на лавсанові нитки наносили фторполімерне покриття з диоксидином, мірімастином і ацетатом срібла.

Антимікробні властивості полігліколідним ниткам надавали шляхом нанесення покриття з сополімера гліколієвої і молочної кислот (70 і 30% відповідно), що містить до 2% мірамістина.

Результати мікробіологічних та передклінічких випробувань отриманих шовних матеріалів показали, що для ефективного і тривалого антимікробної дії необхідно ввести в нитки не менше 3-5% антибіотиків, 0.5% антисептиків і ацетату срібла. Шовні матеріали не володіють токсичними або канцерогенними властивостями, не роблять негативного впливу на формування грануляційної тканини.

Клінічне застосування антимікробних шовних матеріалів показало їх ефективність для профілактики гнійних ускладнень після операцій у такій складній категорії пацієнтів, як хворі з онкологічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Висновок