Проносні засоби рослинного походження (види касії, ревінь тангутський)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проносні засоби рослинного походження (види касії , ревінь тангутський)

Вступ

Використання рослин в якості лікарських засобів прийшло в наше століття з глибокої давнини і до сьогодення грає значну роль в арсеналі лікарських засобів сучасної медицини. Це зумовлено деякими перевагами фітотерапії в порівнянні з синтетичними лікарськими засобами. Однією з них є низька частота побічних явищ.

Інтерес до фітотерапії викликаний також зміною вікової структури населення: збільшення осіб похилого та старечого віку, які як правило страждають тими чи іншими захворюваннями при яких потрібне тривале застосування лікарських засобів і ризик розвитку побічних явищ при цьому повинен бути мінімальним. Особливу роль фітотерапія займає в педіатричній практиці, тому що лікарські рослини діють м'якше і рідше дають небажані ускладнення. Низьку частоту побічних дій можна пояснити тим, що «Рослинні ліки - це цінний біогенетичний комплекс, що включає в себе активно діючі речовини, протеїни, ефірні масла, мікроелементи, вітаміни та багато іншого.» Існує думка, що такий комплекс сформувався в живій клітині і має схожість з людським організмом, порівняно з хімічно чистою діючою речовиною, яка погано асимілюється . Величезне значення лікарські рослинні засоби відіграють у профілактиці захворювань. Оскільки абсолютно здорових людей у наш час немає.

Необхідно відзначити, що лікарська рослинна сировина є найбільш дешевим і доступним джерелом отримання лікарських засобів. Детальне вивчення хімічного складу, фармакологічних властивостей, а також клінічних випробувань рослин дозволяють щорічно впроваджувати в практику нові високоефективні лікарські засоби . На даний час відомий широкий асортимент різних лікарських форм з лікарських рослин. Крім традиційно відомих таблеток, крапель, сиропів випускаються такі лікарські форми, як лікувальні ванни, чаї, пастилки, що є зручним застосуванням для пацієнтів .

Об'єктом дослідження є антраценпохідні лікарські засоби такі як : касія та ревінь тангутський , їх вплив на організм людини.

Предметом дослідження даної курсової роботи є порівняльний аналіз лікарських засобів рослинного і синтетичного походження.

Мета роботи: Детальний опис проносних лікарських засобів рослинного походження, зокрема їх склад, фармакокінетику та фармакодинаміку.

Завдання курсової роботи:

- Розкрити поняття проносних препаратів , їх класифікація;

- Показати основні переваги застосування препаратів рослинного походження;

- Виявити недоліки ;

- Визначити основний механізм дії проносних лікарських засобів .

Розділ 1. Характеристика проносних лікарських засобів рослинного походження

1.1 Механізм дії проносних засобів

Проносні препарати -- лікарські засоби, які стимулюють рухову активність кишок, викликаючи дефекацію.

Поряд з анальгетиками, проносні вважають найпопулярнішими засобами, які пацієнти купують без консультації з лікарем. Також вони відносяться до числа медикаментів, якими найчастіше пацієнти зловживають.

Велика частина проносних, які продаються сьогодні в аптеці, вважаються засобами симптоматичного лікування , за їх посередництвом вдається усунути лише симптом захворювання, зовнішній прояв, а не причину. Можна з упевненістю стверджувати, що ці проносні препарати не лікують закрепи, вони лише полегшують життя на один день . Пацієнти десятиліттями приймають проносні засоби, але усунути причини закрепів їм не вдається, оскільки каузальна терапія не проводиться, видиме поліпшення здоров'я не відбувається.

Проносний ефект подразнюючих проносних засобів досягається шляхом подразнення рецепторів товстої кишки хімічними сполуками. Таким чином, вдається стимулювати перистальтику . Ці засоби здатні викликати одноразову дефекацію через 6-10 годин після прийому. Підвищення моторики на місці дії проносних засобів рефлекторно поширюється на інші ділянки кишок, а також на інші органи, особливо на серцево-судинну систему. Настає перерозподіл крові, що призводить до зменшення кровонаповнення судин мозку і усунення загрози крововиливу. Проносні засоби, особливо сильнодіючі, стимулюють скоротливу функцію матки, тому під час вагітності і менструації їх призначають з обережністю.

Залежно від локалізації дії проносні засоби поділяють на (Рис.1.1) :

а) дія в усіх відділах кишок б) в межах тонкої кишки в) в межах товстої кишки

До засобів, дія яких поширюється на усі відділи кишок, належать солі (натрію і магнію сульфат, водорозчинні фосфати тощо), які дуже повільно проникають через кишковий бар'єр. Найчастіше застосовують магнію і натрію сульфат, а також деякі мінеральні води («Моршинська», «Баталінська», «Слов'янська») і мінеральні солі (наприклад, карловарську, яка містить велику кількість натрію сульфату).

У зв'язку з тим що аніони і катіони цих проносних засобів погано абсорбуються, у кишках створюється високий осмотичний тиск, що перешкоджає абсорбції води, крім того, гіпертонічні розчини цих солей сприяють дифузії води в просвіт кишок, і вони переповнюються рідиною. Це викликає механічне подразнення барорецепторів і рефлекторне посилення моторики кишок. Проносній дії сульфатів сприяє також підвищене утворення в кишках сірководню.

До препаратів, які підвищують рухову функцію переважно тонкої кишки, належать олії, які не розщеплюються і не абсорбуються в кишках (вазелінова олія), або розщеплюються і абсорбуються частково (рицинова -- касторова, оливкова, мигдальна, кунжутна, а також риб'ячий жир). Ці олії знаходяться в незміненому або в емульгованому стані , вони виводяться назовні, сприяючи розм'якшенню калових мас і полегшенню їх просування через товсту кишку.

Рухову функцію переважно товстої кишки підвищують за допомогою засобів рослинного і синтетичного походження. Найбільшого поширення отримали препарати з рослин, які містять антраценпохідні , а з синтетичних -- фенолфталеїн (пурген) та ізафенін. [ 6 ]



Рис.1.1 Класифікація проносних засобів

1.2 Поширення , локалізація та біологічні функції у рослинах антраценпохідних

Антраценпохідні (грец.anthrax-- вугілля) -- група природних фенольних сполук (у більшості глікозидні форми), в основі яких лежить ядро антрацену різного ступеня окиснення та конденсації мономерних форм. [ 1 ]

Антраценпохідні є однією з основних груп фенольних сполук з двома бензольними ядрами. Незважаючи на те, що природні фенольні сполуки об'єднують не менше ніж 10 різних груп, а кожна з них включає тисячі індивідуальних сполук, вони мають біогенетичну спорідненість.

Залежно від будови агліконів антраценпохідні розподіляють на три основні підгрупи:

- мономерні - антраценпохідні з однією молекулою антрацену;

- димерні - сполуки з двома молекулами антрацену;

- конденсовані - антраценпохідні, в яких два мономери зв'язані між собою двома одинарними і одним подвійним зв'язком.

У більшості рослин зустрічаються антрахінони та їх відновлені форми, а також сполуки у вигляді глікозидів. Антраценпохідні мають жовтий, оранжевий, рідше червоний колір. Ці з'єднання давно застосовуються не тільки як лікарські препарати, але як і високоякісні природні фарбники. Біологічна активність їх різноманітна. Аглікони добре розчиняються в діетиловому ефірі, хлороформі, бензолі і інших неполярних розчинниках, а також у водних розчинах лугів, утворюючи забарвлені в червоний колір феноляти. Глікозиди добре розчиняються в полярних розчинниках і у воді. Це оптично активні речовини, в УФ-світлі флуоресціюють: антрахінони - оранжевим, рожевим, червоним, полум'яно-червоним кольором; антрони і антраноли - жовтим, блакитним, фіолетовим. Антрацикліни знайдені в мікроорганізмах - стрептоміцетах (актиноміцетах).

Антраценпохідні містяться в розчиненому стані в клітинному соку, рідше - у відмерлих частинах рослин. Динаміка накопичення антраценпохідних пов'язана з віком рослин і фазою розвитку. З віком в рослині кількість антраценпохідних збільшується, причому в старих рослинах переважають окислені форми, в молодих - відновлені. Більше відновлених форм накопичується ранньою весною, до осені вони переходять в окислені. Це необхідно мати на увазі при заготівлі сировини, оскільки ціннішими фармакологічними властивостями володіють окислені форми. Відновлені антрацени часто викликають побічні явища: нудоту, блювання, коліки. Тому свіжозібрану сировину, що містить відновлені форми, не можна використовувати відразу, а потрібно витримати протягом 1 року або піддати термообробці при 100 С протягом 1 години. При цьому відбувається окислення відновлених форм.

Рослинна сировина, що містить антраценпохідні, застосовується як проносний засіб (листя касії, кора крушини, плоди жостеру, корінь ревеню та ін.)

1.3 Методи виділення та дослідження

Якісні реакції

1. Якісне виявлення антраценпохідних на поверхні кори ревеню . Нанести краплину розчину лугу на поверхню кори ревеню , відмітити темно-червоне забарвлення (антраценпохідні). Змочити внутрішню поверхню кори краплями залізо-амонійних галунів, поступово з'являється бура пляма (відсутність дубильних речовин). Аналогічні реакції провести з можливими домішками.

2. Реакція з лугом. 1,0 г сировини подрібнити до розміру частин 1-3 мм. Наважку сировини масою 0,2 г помістити в колбу зі зворотнім холодильником. Кип'ятити сировину протягом 2 хвилин з 5 мл 10% спиртового розчину натрію гідроксиду або калію гідроксиду. Після охолодження додати 5 мл води, профільтрувати. Фільтрат перенести в ділильну лійку і додати 10% розчин хлористоводневої кислоти (до слабо кислої реакції) та 10 мл диетилового ефіру. Після перемішування та розшарування рідин ефірний шар, забарвлений у жовтий колір, відділити . 5 мл ефірного витягу збовтати у ділильній лійці з 3 мл 10% розчину амонію гідроксиду. Ефірний шар залишається жовтим (хризофанол), а розчин амонію гідроксиду стає червоним (емодини).

3. Реакція сублімації. 0,2 г подрібненої сировини помістити в суху пробірку і обережно нагріти на полум'ї газового пальника, тримаючи пробірку майже горизонтально. Після охолодження пробірки сублімат, що утворився на її стінках, перенести в іншу пробірку і додати краплину 5% спиртового розчину натрію гідроксиду. Наслідки спостережень та хімізм реакції занести до лабораторного журналу.

4. Хроматографія в тонкому шарі сорбенту. 0,3 г подрібненої сировини внести в колбу зі зворотнім холодильником і нагріти на водяній бані з 3 мл етанолу на протязі 5 хв. Після охолодження нанести капіляром на лінію старту пластинки “Силуфол”. Паралельно на лінію старту нанести зразки антрахінонів (“свідків”), пластинку помістити в камеру з системою розчинів: етилацетат-метанол-вода (100:17:13). Після хроматографування пластинку висушити на повітрі під витяжною шафою. Хроматограму вивчити при денному та УФ-світлі до і після обробки 5% спиртовим розчином калію гідроксиду.

Примітка. Антрахінони виявляють за забарвленням плям від жовтого до червоного кольору при денному та УФ-світлі. Після обробки хроматограм лугом забарвлення хроматограм підсилюється, набуваючи червоного відтінку.

Кількісні реакції

Аналітичну наважку сировини подрібнити до розміру часточок, що проходять крізь сито з отворами 1 мм. Приблизно 0,05 г (точна наважка) подрібненої сировини помістити в колбу із зворотнім холодильником об'ємом 100 мл і додати 7,5 мл льодяної оцтової кислоти. Суміш нагріти на киплячій водяній бані протягом 15 хвилин. Потім витяжку охолодити, профільтрувати через вату в ділильну лійку об'ємом 300 мл і вату промити 20 мл ефіру. Вату перенести знову в колбу, додати 30 мл ефіру і кип'ятити 10 хвилин. Охолоджену ефірну витяжку профільтрувати через вату в ту ж ділильну лійку. Колбу двічі ополоскати ефіром (по 10 мл) і профільтрувати через ту ж вату.

До об'єднаних витяжок обережно по стінках додати 100 мл лужно-аміачного розчину і обережно збовтати 5-7 хвилин, охолоджуючи лійку під струменем води. Після повного розшарування прозорий червоний нижній шар, не фільтруючи, злити в мірну колбу об'ємом 250 мл, а ефірний шар обробити порціями по 20 мл лужно-аміачного розчину до припинення зафарбовування рідини. Злити зафарбовані розчини в ту ж мірну колбу і довести об'єм колби до мітки тим же лужно-аміачним розчином.

25 мл отриманого забарвленого розчину помістити в колбу на 100 мл і нагріти 15 хвилин на киплячій водяній бані зі зворотнім холодильником. Після охолодження виміряти оптичну густину розчину на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 540 нм в кюветі з товщиною шару 10 мм, використовуючи для порівняння лужно-аміачний розчин. Концентрацію похідних антрацену в розчині визначити за калібрувальним графіком.

Вміст похідних антрацену в перерахунку на істизин у відсотках до абсолютно сухої сировини обчислити за формулою:

Х = СЧ250Ч100Ч100,

mЧ(100-w)

де С - вміст похідних антрацену, обчислений за калібрувальним графіком ,

m - маса сировини, г;

w - вологість сировини, %

Розділ 2. Лікарські рослини, які містять антраценпохідні

2.1 Види касії

Сени листя (касії) - Sеnnae folia (Cassiae)

Сени плоди - Sennae fructus (Folliculi sennae)

Касія гостролиста (Сена африканська) - Cassia acutifolia Del (Рис.2.1)

Касія вузьколиста (Сена індійська) - Cassia angustifolia Vahl.

Родина бобові - Fabaceae

Інші назви: александрійський лист, сена. [ 4]

Рис.2.1 Касія гостролиста

2.1.1 Опис сировини

Касія гостролиста (Cassia acutifolia, С. alexandrina, сена африканська) - це невисокий розлогий кущ, що належить до цезальпінієвих. Його висота становить 50 - 90 см. Гілки в нижній частині стебла довгі, лежать на поверхні ґрунту. Листя касії гостролистої парно-перисте, чергове, кожен листок складається з 4 - 5 пар ланцетоподібних зеленкувато-синюватих листочків ширина яких становить 0,5 - 1 см і довжина 2 - 3 см. Квіти цієї лікарської рослини зигоморфні, жовтого кольору, розташовані у китицеподібних пазушних суцвіттях, довжина квітки сягає 6 - 8 см. Плоди касії коричнюваті зігнуті боби, їх товщина сягає 2,5 см і довжина - 5 см. Цей кущ цвіте з липня по серпень, а насіння достигає у вересні.

Сировина не має запаху. Колір світло-зелений матовий. Смак слизисто-гіркуватий. Касія гостролиста відрізняється від касії вузьколистої тим, що у неї листки широколанцетні, менш загострені, кущ касії гострилистої більш розлогий, висотою до 1 м.

Касія - теплолюбна рослина, при температурі +10°С ріст її припиняється, при незначних заморозках рослина гине. Перед посівом необхідно провести зволоження грунту. Розмножується насінням, що проростає при температурі + 18°С, оптимально - при температурі +30-35°С. Насіння попередньо замочують на добу у воді. Протягом літа 5-6 разів поливають.

Касія зустрічається у дикій природі Африки. Крім цього, її вирощують штучно як однорічну рослину в Азербайджані та країнах Середньої Азії.

2.1.2 Заготівля та хімічний склад касії гостролистої

Листя сени містить антраглікозиди (до 3,77 %): сенозид А (аглікон, сенідин А), сенозид В (аглікоп, сенідин В), флавонові глікозиди (кемпферол, ізорамнетин, кемпферин), жирні кислоти (стеаринову, пальмітинову та ін.), фітостерин, фітостеролін, алкалоїди. Антраглікозиди містяться у плодах (4,6 %) і листі (3 %). У листі касії вузьколистої є мерициловий спирт. У лушпинні міститься до 2 % похідних антрацену.

Лікувальні засоби виготовляються з листя касії (Folium Sennae), яке прийнято називати олександрійським листям, а також з плодів рослини (Folliculi Sennae), що носять назву александрійських стручків. Заготівля листя проводиться до трьох разів протягом вегетативного періоду. Вбирання проводиться при появі у самих нижніх листків жовтуватого відтінку. Через 15-20 днів проводять другий основний збір листя, останній збір закінчують до першого заморозку. Зібране листя швидко сушать. Одночасно з вбиранням листя збирають і насіння.

Сировина вважається готовою, якщо під час згинання в аркуші ламається середня жилка. Збирання бобів проходить в міру достигання, про що свідчить розтріскування і побуріння плодів. Після збору боби висушують під наметами на повітрі, розклавши їх на папері або тканині тонким шаром. Термін зберігання сушених бобів касії складає три роки. Цю сировину можна придбати в аптеках.

2.1.3 Застосування

Касія гостролиста має проносні властивості. Рослина покращує жовчовиділення і зменшує інтоксикацію печінки. Проносні властивості цієї лікарської рослини спричиняються наявністю у складі антраглікозидів, що стимулюють моторну функцію травної системи і товстого кишечнику . Ефект від вживання касії відчувається приблизно через шість годин після вживання. [ 5 ]

Фармацевтична промисловість Індії виробляє з касії препарати сенаде (Senade) і глаксена (Glaxena).

Ліки з касії гостролистої ефективні навіть при порушеному надходженні жовчі у кишечник, в той час як препрати з алое без жовчі практично не діють. Препарати з цієї рослини не впливають на нормальну функцію тонкого кишечника. На відміну від ревеню, ліки з касії не викликають закрепів після закінчення послаблюючої дії. Також від цього засобу не буває рідких випорожнень і неприємного відчуття в кишечнику, як це буває при вживанні таких проносних засобів, як сульфат магнію, корінь ревеню, кора крушини та ін. [3 ]

2.2 Ревінь Тангутський

Ревеню корені - Rheum radices (Рис.2.2)

Ревінь тангутський - Rheum palmatum L. var. Tanguticum maxim (Рис.2.3)

Родина гречкові - Polygonaceae

Інші назви : ревінь пальчатий, китайський рапонтік, рабарбар. [ 4]

Рис . 2.2 Ревеню корені

Рис.2.3 Ревінь тангутський

Хто з нас не купував ранньою весною соковиті червонуваті стебла ревеню. Але, напевно, мало кому відома історія цієї непримітної рослини. У Китаї з лікувальною метою її застосовували ще в 2700 р. до н. е. В Європі дізналися про ревінь завдяки арабським лікарям, але першим європейцем, який описав збирання цієї рослини, був славетний мандрівник Марко Поло (XIII ст.).

2.2.1Опис сировини

Багаторічна трав'яниста рослина сімейства Гречані (Polygonaceae). Має товсте (від 3 до 6 см), коротке кореневище з кількома великими м'ясистими додатковими коріннями. Кореневище зовні темно-буре, на зрізі яскраво-жовте. У перший рік життя утворюється тільки м'ясистий корінь, а потім кореневище. З кожним роком кореневище стає все більш потужним.

Стебло пряме, борозенчасте, порожнисте всередині, висотою до 250 см, з червоними смугами і плямами. Прикореневе листя зібране в розетку на довгих (близько 30 см) часто червонуватих черешках. Листова пластина дуже велика (до 70 см в діаметрі). Верхня частина листка розсіяно опушена дрібними волосками. Нижня частина листка густо опушена довгими волосками. Стеблові листки чергові, яйцевидні, пальчасторозсічені, короткочерешкові, простіші і більш дрібні, з коричневими сухими розтрубами біля основи.

Квітки двостатеві, правильні, в волотистих суцвіттях, довжиною до 50 см, з висхідними бічними відгалуженнями. Оцвітина проста, шестичленна, білувато-рожевого, кремоватого або червонуватого кольору. Цвіте на 3 році життя у червні -- липні. Плоди дозрівають в кінці липня -- серпня. Плід представляє собою тригранний горішок червоно-бурого кольору, довжиною близько 8 см.

Ревінь тангутський культивується на території Росії, України, Білорусі. Батьківщиною цієї рослини вважаються гірські ліси центрального Китаю. Ревінь розмножується насінням і діленням кореневищ.

2.2.2 Заготівля та хімічний склад

Кореневища і корені ревеню містять антраглікозиди (до 6%), хрізофанеін, реохрізин і їх вільні аглікони (реум-емодин, реін, діреін, рабарберон, фісціон та ін.), таноглікозиди (до 10%) глікоглалін, тетрарін і продукти їх розщеплення, а також смолисті речовини, пігменти. В листі і квітках рослини є рутин і органічні кислоти. Черешки листя ревеню містять цукри, органічні кислоти (лимонну, яблучну, щавлеву, бурштинову), солі калію, фосфору, магнію, вітаміни.

Ревінь -- вологолюбна і морозостійка рослина. Щоб одержати міцну і розгалужену кореневу систему, яка є основною лікарською сировиною, ділянку орють на глибину 25--З0 см. Насіння можна висівати як рано навесні, так і влітку або під зиму. Кращі результати дають весняні посіви. Насіння висівають у рядки з міжряддями 60--70 см. Норма висіву -- 8 кт/га. У перший рік ревінь росте повільно, утворюючи розетку з 5--7 листків. У наступні роки ріст прискорюється. Дуже чутливий до вологи: при нестачі погано росте, при надлишку гниють корені. Для лікування використовують кореневища і коріння ревеню.

Заготовляють їх у серпні-вересні на четвертому році життя рослини. Викопані кореневища і коріння ревеню промивають холодною водою, очищають від землі і пошкоджених, дрібних, губчастих корінців і гнилих частин, зрізують чорну зовнішню кору, розрізають на шматочки довжиною 10-12 см і декілька днів підв'ялюють на свіжому повітрі, потім досушують в печах або сушарках при 60 °C. Урожай становить 30-40 ц/га. Сухі кореневища і коріння ревеню пакують в тканинні мішки або дерев'яні ящики, викладені папером, і зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах. Термін зберігання до 5 років.

2.2.3 Застосування

Таноглікозиди ревеню підвищують апетит, збуджують діяльність шлунка і кишечника, володіють терпкою, протизапальною, антисептичною властивістю.

Антраглікозиди підсилюють перистальтику кишечника і мають проносну властивість, що проявляється через 8-10 годин після прийому всередину водного настою ревеню, головним чином за рахунок дії емодину, реіну і хрізофанової кислоти, які подразнюють слизову оболонку товстого кишечника.

При прийомі всередину малих доз препаратів ревеню проявляється дія таноглікозидів - тобто ревінь діє як в'язка речовина. При вживанні великих доз і настоїв проявляється дія антраглікозидів, що обумовлює проносну властивість ревеню.

У медицині кореневище і коріння ревеню застосовують як проносний, жовчогінний засіб, що зменшує метеоризм і підвищує апетит. Також для лікування хронічних шлунково-кишкових захворювань: спастичних і звичних закрепів, атонії кишечника, диспепсії і хронічних запалень кишечника, для розм'якшення фекальних мас при геморої і тріщинах прямої кишки, для лікування жовтяниці (малі дози). Призначається ревінь у вигляді порошку, сухого екстракту, настою, винної і спиртової настоянки, сиропу З харчовою метою вирощують більше 20 видів ревеню. Молоде соковите листя і його черешки всіх видів ревеню, що містять багато солей калію, щавлевої кислоти, цитрину, вітаміну C, вживають в їжу в свіжому вигляді в складі салатів . З них готують киселі, компоти, супи, зелені борщі, варення, мармелад, цукати, соки, вино, начинку для пирогів , в якості прянощів їх використовують в рибній промисловості.

2.3 Протипоказання , побічні дії

При хронічних і гострих закрепах зазвичай призначають проносні препарати. Використання сольових препаратів відбувається у випадках, коли потрібно швидко спорожнити кишечник, наприклад, при харчових отруєннях.

Не рекомендують проносні засоби при закрепах, які мають ендокринний або неврогенний характер.

При підвищених дозах проносних препаратів можливі колікоподібний біль у животі та метеоризм. При застосуванні рицинової олії можливе рефлекторне скорочення мускулатури матки.

Тривале застосування масла вазелінового призводить до зниження всмоктування жиророзчинних вітамінів А і Д.

Проносні засоби не рекомендується призначати тривало, щоб не порушити функції кишечника (розвиток діареї з метаболічними розладами, зниження функції кишкових ферментів, загальне порушення харчування організму, атонія товстого кишечника та ін.). Під дією проносних змінюється слизова оболонка кишки і можливе злоякісне новоутворення. Тривалий прийом проносних веде до втрати електролітів . Вони можуть викликати алергічну реакцію і сприяти посиленню порушень рухової активності кишечника.

Проносні засоби протипоказані при спастичних закрепах, непрохідності кишечника, синдромі гострого живота, апендициті та інших запальних процесах у черевній порожнині, гострих гарячкових станах, захворюваннях, які супроводжуються кровотечами з матки, травного каналу тощо.

Треба також взяти до уваги можливість негативного впливу посиленої перистальтики і здатності антраглікозидів переходити до молока матері . Олію рицинову не рекомендують вживати вагітним жінкам, а також при отруєнні жиророзчинними отрутами (фосфором, бензолом та інш.).

Зокрема не рекомендовані препарати ревеню при подагрі, запаленнях сечового міхура, оксалурії. Не можна приймати препарати тривалий час, так як це може призвести до посилення закрепів і втрати калію в організмі.

Протипоказання до касії . Гіперчутливість до біологічно активних речовин препарату. Метрорагії, паралітична кишкова непрохідність, геморой, гострі запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт, апендицит), перитоніт, пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, шлунковокишкові кровотечі, тріщини прямої кишки, спастичний коліт, защемлена грижа, панкреатит, гепатит, нефрит, цистит, біль у животі невстановленого генезу, тяжкі порушення водноелектролітного балансу, нудота, блювання, дивертикуліт, органічні ураження печінки.

Одночасне застосування із хінідину сульфатом знижує рівень діючих речовин у сироватці крові, із серцевими глікозидами спричиняє серцеву аритмію, із антиаритмічними засобами, діуретиками та кортикостероїдами спричиняє м'язеву слабкість .

При передозуванні можливі кишкові коліки, диспепсія, діарея, порушення водно-сольового балансу, що потребує відміни препарату. Лікування симптоматичне. Тривале (до кількох років) застосування великих доз препарату може спричинити атрофію гладенької мускулатури товстої кишки і порушення її іннервації.

Побічні реакції при застосуванні синтетичних лікарських засобів.

Алергічні реакції (висип, свербіж, кропив'янка, локальна або генералізована екзантема). Порушення травлення, колікоподібні болі в кишечнику, метеоризм, діарея, анорексія, зміна забарвлення сечі, псевдомеланоз кишечнику, водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпокальціємія), альбумінурія, гематурія, гіперальдостеронізм, порушення серцевої діяльності, підвищена втомлюваність, м'язова слабкість, судоми. [3]

Розділ 3 Лікарські форми і застосування

3.1Препарати касії

- екстракт сени сухий (Extractum Sennae siccum) по 1--2 таблетки на прийом 2--3 рази на день або 1--2 таблетки на ніч і зран­ку натщесерце;

- складний настій сени, або віденський напій (Inftisum Sennae compositum) по 1--2 столові ложки на прийом -- для дорослих і по 1 чайній або 1 десертній ложці--для дітей;

- лакричний порошок (Pulvis Glicirrhizae compositus) вживають розведеним водою по 1 чайній ложці 1--2 рази на день (дітям давати по чверті чайної ложки).

- препарат Сенадексин приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю рідини, зазвичай перед сном, або вранці. Дорослим і дітям віком від 12 років рекомендується приймати по 2 таблетки 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза - 4 таблетки. Пацієнтам літнього віку варто розпочинати лікування з дози 1 таблетка.

- Листя сени . Внутрішньо -- настій листя (8 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині чи третині склянки вранці і на ніч; 2 столові ложки листя помістити в емальований посуд, залити 200 мл гарячої кип'яченої води, закрити кришкою і настоювати на киплячій водяній бані 30 хв. Витримати при кімнатній температурі до повного охолодження, процідити, залишок віджати до отриманого відвару. Об'єм відвару довести кип'яченою водою до 200 мл. Дорослим приймати у теплому вигляді по 1/3-1/2 склянки на ніч або по 1 столовій ложці 1-3 рази на добу. Дітям віком 12-14 років - по 1 столовій ложці, 14-16 років по 2 столових ложки, 16-18 років - по 1/4 склянки на ніч. Перед застосуванням відвар рекомендується збовтати.

Приготовлену водну витяжку зберігати у холодильнику (при температурі 2-8 °С) не більше 2 діб. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта.

3.2 Препарати ревеню

- порошок:

а) подрібнений корінь або порошки і таблетки ревеню, що продаються в аптеках, приймати по 0,1-0,2 г 2-3 рази на день як засіб, що закріплює при проносах і регулює діяльність кишечника,

б) по 0,5-1,0 г препаратів ревеню на прийом є проносним засобом;

- настоянку ревеню приймати по 20 крапель 3 рази на день перед їжею для поліпшення травлення і при жовтяниці;

- сироп ревеню призначають дітям по 1 чайній ложці вранці і ввечері як проносний засіб;

- при жовтяниці і для поліпшення травлення настій порошку кореня ревеню (з розрахунку 8 г на 180 мл окропу) приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день;

- як засіб, що закріплює, приймають по 1 чайній ложці в день настоянку ревеню аптечну (Т-rae Rhei 50,0), перед прийомом розвести водою;

- як проносний засіб приймати настій кореня ревеню (2 столових ложки на 1 склянку окропу) 1/3 склянки на ніч.

Висновки

З найдавніших часів, життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами. Ще в сиву давнину люди помітили, що в багатьох рослинах приховані цілющі речовини і почали застосовувати їх для лікування різних захворювань.

Перш ніж почати користуватися фітотерапією, слід твердо знати діагноз своєї хвороби. Найбільш поширеним видом лікарської сировини вважають лікарські рослини. Їх широко використовують в хіміко-фармацевтичній промисловості, як на великих, середніх фармацевтичних підприємствах, так і на базі деяких аптек.

У даній курсовій роботі була розглянуто аспекти терапевтичної дії лише двох лікарських рослин: касії та ревіню тангутського . Насправді ж рослин, що впливають на ШКТ, а саме мають послаблюючу дію набагато більше . Основний ефект препаратів цієї групи - проносний, але паралельно з цим серед препаратів відмічається жовчогінна дія.

Препарати касії (сени) гостролистої застосовуються як проносні, антитоксичні засоби. Дія їх обумовлена наявністю антраглікозидів , які самі по собі малоактивні, але під впливом травних ферментів і бактеріальних процесів розпадаються на цукор і аглікони, що діють дратівливо на рецептори слизової оболонки травного тракту. Дія їх позначається переважно в товстому кишечнику. Вони нетоксичні навіть при тривалому застосуванні терапевтичних доз, діють м'яко і безболісно. На відміну від ревеню, їх проносна дія не змінюється закрепом. Рекомендуються при захворюваннях печінки і жовчного міхура .

Листя сени може приносити не тільки користь, але й шкоду. Невмотивований, занадто тривалий прийом призводить до звикання, від чого гладка мускулатура кишківника припиняє працювати без зовнішньої стимуляції. Постійне надмірне спорожнення кишківника вимиває з організму корисні речовини, що позначається на роботі ШКТ та імунної системи. Так листя сени може завдати шкоди здоров'ю.

Є певні особливості прийому листя сени. Користь буде лише від охолодженого настою. Навіть проціджувати настій необхідно вже після того, як він прохолов. В іншому випадку прийом призведе до відчуття болю та спазму.

Ревінь володіє з одного боку послаблюючою дією і підсилює перистальтику кишечника, а з іншого боку дубильні речовини, що містяться в ньому, надають в'яжучу і протизапальну дію. Тому препарати з кореня ревеню використовуються подвійно : їх призначають для прийому всередину при хронічних шлунково-кишкових захворюваннях, стійких закрепах, атонії кишечника, метеоризмі і в той же час в малих дозах - 0,05-0,5 г - його використовують як в'яжучий, закріплюючий засіб. Як проносне рекомендують використовувати настоянки в суміші з тирличем і лепехою. Фармацевтична промисловість виготовляє сироп ревеню, сухий екстракт, порошок і у формі таблеток .

Отже, лікування закрепів проносними засобами рослинного походження є досить ефективним , не шкідливим для здоров'я уцілому , маючи менше побічних явищ порівняно із синтетичними.

Список використаних джерел

проносний лікарський касія ревінь

1. Фармакогнозія з основами біохімії рослин /за ред. проф. Ковальова В.М. та ін .-Харків: Вища школа. - 2000. - С. 279-296.

2. Фармакогнозія: Навчально-методичний посібник для мед. ВНЗ І--ІІІ р.а. Схвалено МОЗ / Ходаківська В.П., Бобкова І.А., Варлахова Л.В. -- К., 2018р. - С.126-145.

3. Носаль М., Носаль І. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі 2013р -С.87-92

4. Гулько Р.М. Словник лікарських рослин світової медицини. Латинсько-українсько-російсько-англійський. - Львів: Ліга-Прес, 2005. - ХХІV+506 с.

5. Механізм дії, фармакодинаміка і показання до застосування основних фармакологічних груп / [С .М. Дроговоз, Н. Л. Кузнєцова, Л. В. Яковлєва та ін.]. -- Х. : Основа, 1991. -- 390 с

6. Дроговоз С. М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору та студенту: підручник-довідник [для студ. вищ. навч. закл.] / С. М. Дроговоз, В. В. Дроговоз. -- Харків, 2004. -- 476 с.

Размещено на Allbest.ru

...