Лімфотропна терапія у лікуванні жіночої неплідності

Огляд літератури

Відомо, що банальний запальний процес внутрішніх статевих органів здебільшого при застосуванні антибіотиків, протизапальних препаратів та фізіотерапевтичних засобів досить швидко вдається ліквідувати [8]. Все ж, через різний проміжок часу запалення придатків у значному відсотку випадків (20-77%) рецидивує [9,10,11]. Подальше лікування патологічного процесу, який набуває характеру хронічного, значно ускладнюється, оскільки розміщення внутрішніх статевих органів у малій мисці має таку особливість, як «тісне» прилягання одних органів до інших. Будь-яке ж запалення тією чи іншою мірою завжди супроводжується перивісцеритом. Отже, в запальний процес втягуються і поблизу розміщені органи [12,13]. Запальний ексудат у силу своєї ваги завжди стікає вниз і накопичується у дугласовому проміжку, який є найнижчим у черевній порожнині. Ось тут і створюються умови для «осідання» фібрину, який є матрицею для утворення колаґену, а останній - для трансформації у щільні фібринозні спайки [14]. Якщо на першому етапі запалення фібринні нашарування мають біологічну доцільність, обмежуючи поширення запалення на інші органи миски чи черевної порожнини, то на зазначеному - вони перетворюються у свою протилежність, спричиняючи розвиток спайкової хвороби [15]. Кожний рецидив запалення придатків сприяє поширенню спайкового процесу, який з яєчників перекидається на труби чи навпаки, а далі - на зв?язки, матку, сечовий міхур, кишечник. При гострому запаленні придатків та інших органів малого таза формування фіброзних спайок закінчується до 21-го дня, а формування в них кровоносних судин та нервів - до 30-го дня [16]. Активність зазначених процесів залежить від кількості ексудату у дугласовому проміжку та малій мисці у цілому, а останнє - від функціональної активності лімфатичного апарату малої і великої мисок та черевної порожнини. Функцію регіональних лімфатичних вузлів у зазначеному регіоні виконують пресакральні, поперекові, біляаортальні, клубові, нижні клубові та параректальні. Для яєчників такими вузлами є під?яєчникові [17]. Чим більше зазначені лімфовузли «завантажуються» на першому етапі хвороби продуктами запалення (ексудат із його основним компонентом - фібрином), тим лімфатична система більше втрачає функціональну спроможність і млявіше сприяє розсмоктуванню випоту, збільшуючи можливості розвитку спайкової хвороби. При останній спостерігається деформація не лише яєчників, а й труб, що порушує їх прохідність для яйцеклітин. Якщо запальний процес у придатках набуває хронічного перебігу, загострення неминучі. Останні трапляються у перші роки не часто, а потім процес переходить у постійно-рецидивуючий. Подразнення продуктами зруйнованих інфекційних агентів та запальними білками і продуктами їх деградації призводить до утворення на них антитіл, а відтак - до розвитку алергічного запалення [12]. Поєднання банального і алергічного запалень на тлі функціонально недостатнього регіонального лімфатичного апарату створює непереборні труднощі в лікуванні загострень придатків матки та в реабілітації хворих під час ремісії [17].

З іншого боку, відомо, що в Україні нараховується близько 1 мільйона неплідних подружніх пар [18]. Хоча у значному відсотку випадків це зумовлено значною частотою абортів у нашій державі та запальними процесами після них, все ж найбільша питома вага вторинної жіночої неплідності належить хронічному сальпінгоофориту, складаючи 36-74% серед таких пацієнток [19,20,21].

Невирішені частини проблеми

За даними променевих методів діагностики, існує пряма залежність поширеності спайкового процесу від тривалості хронічного сальпінгоофориту та частоти його рецидивів. Встановлено, що у значної частини жінок з хронічними захворюваннями придатків існує непрохідність труб або поширений спайковий процес у малій мисці. Так, однобічна непрохідність маткових труб встановлена у 60,8%, двобічна - у 32,6%. Прохідними труби були лише у 6,7% пацієнток. Попри всі існуючі на сьогодні методи лікування жіночої неплідності, яка здебільшого має трубно-перитонеальний генез [22], у багатьох випадках здається невідворотним вихід із ситуації застосуванням екстракорпорального запліднення. Безумовно, це вихід. Але чи останній? У морально-психологічному аспекті тут виникає безліч і питань, і заперечень. У матеріальному відношенні - вітчизняна медицина робить перші експериментальні кроки, а співвітчизники - не мають відповідного економічного підґрунтя [23].

Матеріали та методи

Спостерігали і лікували 41 жінку із запальними процесами придатків. Ці жінки лікувалися від хронічного аднекситу та сальпінгоофориту впродовж 2-7 років. Вік пацієнток - від 19 до 37 років. За анамнезом 8 із них (19,5%) страждали зазначеною хворобою та неплідністю впродовж
3-5 років, хоча останнє двоє з них на перший план не висували.

За розробленою методикою [17] лікування усіх пацієнток проводили шляхом лімфотропної терапії. Обґрунтуванням останньої було наступне. Під впливом інфікування та алергічних компонентів у лімфатичних залозах, окрім запалення з усіма його класичними компонентами, спостерігалися порушення крово- та лімфотоку, що спричиняли підвищення тиску в залозах, а відтак - ретроградну течію лімфи. Останнє створює умови для «заболочення» органів, регіональними до яких є даний лімфатичний колектор. Все це призводить до хронізації процесу як у зазначених органах, так і в суміжних з ними, у тому числі і в очеревині та дугласовому проміжку. Зрозуміло, санація лімфатичної системи малої миски та регіональних до неї поперекових, парааортальних, паракавальних та клубових лімфовузлів повинна сприяти виліковуванню як основного (додаткового) процесу, так і перивісцеральної клітковини малої миски та очеревини. Разом з цим можна чекати на зменшення деформівної дії спайкової хвороби.

Усі пацієнтки отримали типову терапію. Ефект останньої був наступним. Після 12 днів лікування 39 із 41 хворих приступили до суспільно-корисної праці. Дві - продовжили дообстеження і лікування. Вважаємо за необхідне наголосити на результатах лікування 6 пацієнток, які були неплідними до госпіталізації у нашу клініку. За безпосередніми результатами вони увійшли у групу (39) вилікуваних хворих, що були виписані до роботи. Після виписування одна пацієнтка завагітніла через 1 місяць, друга та третя - через 2, четверта - через 7,5 місяця. Дві вагітні стали мамами після нормальних своєчасних пологів. Діти народилися доношеними без будь-яких патологічних відхилень. У третьої та четвертої пацієнток вже 7 місяців вагітності. На превеликий жаль, дві інші пацієнтки впродовж минулого року без консультації і поради перервали вагітність за непереборними сімейними обставинами.

Наводимо скорочено історію хвороби

Хвора Л., 24р., підсобник в приватному магазині” Все для дому”, була госпіталізована в гінекологічне відділення СОЦАГР із скаргами на біль внизу живота, який підсилюється при фізичному навантаженні та коїтусі, має іррадіацію в промежину; на рясну менструацію (9-й день циклу), що пройшла з запізненням на 10 діб; на відчуття здуття живота з подальшим до 3-4 раз на добу випорожненням м'якої консистенції із невеликою кількістю слизу; загальну слабкість, дратівливість, порушення сну. Вважає себе хворою 5 діб. Із анамнезу: тиждень назад виписана із 5-ї міської лікарні, де перебувала з приводу загострення алергічно-інфекційного риносинуситу; хронічний двобічній сальпінгоофорит з 20 р., коли після загального переохолодження (провалилася під кригу) вперше з'явилися ознаки захворювання; за останні 3 роки отримала 6 курсів стаціонарного та амбулаторного лікування з комплексною антибактеріальною, протизапальною, десенсибілізувальною, вітаміно-, фізіотерапією та біостимуляторами; мала 2 вагітності, які в термінах 4-6 тижнів мимовільно переривалися; вторинна безплідність 2,4р., з приводу чого перебуває на „Д” обліку в ЦПС. Під час обстеження: шкірні покрови та видимі слизові оболонки чисті, вологі, бліді, живіт м'який, болісний в нижніх відділах, в лівій здухвинній ділянці пальпується щільний з гурчанням чутливий циліндр сигмоподібної кишки, симптоми подразнення очеревини відсутні. Гінекологічний огляд: в дзеркалах-гіперемія слизової піхви, виділення водянисті сірого кольору без специфічного запаху, помірні, тіло матки нормальних розмірів в ретрофлексіо, обмежене в рухомості, зміщення шийки матки та пальпація крижової ямки, збільшених, практично нерухомих придатків матки різко болюча, склепіння глибокі, проте чутливі. УЗД: яєчники 40-42*34-38*26-25мм, з неоднорідною ехоструктурою, пониженою ехогенністю, потовщеною капсулою до 4-5мм.Після клініко-лабораторного, імунологічного та бактеріологічного обстеження призначена схема лімфотропної терапії з ампісульбіном. Сеанс № 3-4 - однократне підвищення температури до 37,8С на 2-4 години без порушення загального самопочуття. На 5-ту добу лікування суб'єктивно та об'єктивно болю внизу живота немає, t - №, випорожнення без особливостей, сон та апетит не порушені, бадьора. Виписана на 11-ту добу без скарг. При огляді: матка в серединному положенні, рухи не обмежені, придатки з обох боків не визначаються, в їх ділянках -тяжистість, пальпація якої, а також стінок
таза, рухи шийкою матки безболісні. При УЗД розміри яєчників
38-34*32-31*18-20мм, ехоструктура яєчників однорідна, ехогенність нормальна, капсула не потовщена, позаматковий простір вільний. Через 2 місяці після виписування завагітніла. На даний момент
30-31 тиж, вагітність проходить без ускладнень.