Характер та обсяг лікувальних заходів при наданні невідкладної допомоги при травмах, отриманих дітьми унаслідок дорожніх пригод

При політравмах реанімаційно-хірургічна допомога надається почергово, починаючи з життєво-небезпечних і більш важких пошкоджень і до менш важких пошкоджень. Реанімаційно-хірургічна допомога забезпечується синхронною роботою кількох бригад: хірургічною, нейрохірургічною, травматологічною та реанімаційно-анестезіологічною. В ранньому періоді госпітальної допомоги бригадами керує відповідальний профільний хірург, а анестезіолог є консультантом. Потім зростає керівна роль анестезіолога. Однак, ідеальним є колегіальне вирішення питань екстренності, черговості й об'єму оперативного втручання спільно хірургом і анестезіологом.

Тактика інфузійно-трансфузійної терапії при масивних внутрішніх кровотечах передбачає наступне: основні інфузійні середники - кристалоїди, реінфузія крові, використання компонентів крові і кровозамінників; при шоці, масивній кровотечі і ЧМТ показані гіпертонічні розчини.

За ступенем терміновості операції поділяються на 4 групи:

1) реанімаційні - виконуються в перші 10-20 хвилин (зупинка кровотечі, трахеостомія);

2) екстрені - виконуються після реанімаційних заходів;

3) відтерміновані (ранні);

4) планові операції.

Доцільним є використання методів Ганноверської школи політравми якою була запропонована нова система контролю ушкоджень - damage control. Суть системи в тому, що оперативне лікування ушкоджень внутрішніх органів та скелета проводиться в два етапи. На першому етапі виконуються нетривалі мінімальні життєрятівні втручання (наприклад, зупинка кровотечі при травмах внутрішніх органів, декомпресійна трепанація черепа) та іммобілізація ушкоджень скелета апаратами зовнішньої фіксації, гіпсовими пов'язками. Потім проводиться інтенсивна терапія до стабілізації стану хворого, через 1-2 доби - відновні оперативні втручання на внутрішніх органах, а через тиждень і пізніше - малоінвазивний синтез переломів кісток.

До основних завдань післяопераційного періоду належить забезпечення адекватної перфузії тканин киснем і кров'ю, інтенсивна терапія метаболічних порушень, профілактика і лікування органної дисфункції, моніторинг за функцією життєво-важливих систем, надійне дренування пошкоджених органів порожнин і ран, профілактика гнійно-септичних ускладнень, ранні операції (після реанімаційних паліативних або етапних операцій), реабілітація потерпілих.

Реабілітаційний період. В цей період після припинення іммобілізації наполегливо домагаються відновлення функції суглобів шляхом проведення масажу, ЛФК, фiзiотерапевтичного і санаторно-курортного лікування, плавання. Крім того, проводять лікування ускладнень, пов'язаних з полiтравмою.

Для реалізації поставлених цілей і завдань у комплексне лікування повинні входити: раціональне харчування, відповідний до кожного етапу лікування режим, психо - і медикаментозна терапія, лікувальна гімнастика, оксигено-баротерапія. Після усунення іммобілізації зростає необхідність в лікувальній фізкультурі, додають механотерапію, розширюють фізіотерапію, включаючи лазеротерапію, магнітотерапію, бальнеотерапію (басейн, ванни) та інші засоби впливу на опорно-руховий апарат. Логічним завершенням функціональної реабілітації може стати санаторно-курортне лікування. При сприятливому перебігу політравми й своєчасним правильним лікуванням результатом є повне видужання дитини. Подовження термінів консолідації й відновлення працездатності на 1/3 при множинних і поєднаних травмах слід вважати закономірністю. Переживання травми є центральним у житті пацієнта, міняючи його життя й соціальне функціонування. З урахуванням психогенної дії травм у віддалений термін не слід зволікати із затримкою курсу психосоціальних втручань та залучати лікарів-психіатрів, психологів і використовувати комплекс різних психотерапевтичних методів, медикаментозних засобів і соціально-реабілітаційних програм. Найбільше часто застосовується комбінація ситуативного захисту, емоційного підтримки й методів когнітивної психотерапії.

Таким чином, на всіх етапах медичної допомоги повинна існувати єдина концепція надання допомоги потерпілим з важкою травмою.

В стаціонарі бригаду лікарів складають: хірург, анестезіолог, травматолог, нейрохірург та інші спеціалісти, залежно від характеру пошкодження.

Необхідне узгоджене надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі і в стаціонарі (стандартизована документація).

З метою економії часу та уникнення діагностичних і тактичних помилок доцільно прийняти стандартизований алгоритм діагностично-лікувальних заходів при поєднаній і комбінованій травмі.

Хірургічне втручання повинно бути своєчасним, адекватним характеру пошкоджень та стану потерпілого і спрямованим на збереження його життя. Корегуючі операції можливі після усунення наслідків травматичної хвороби.

ВИСНОВКИ

1. Основними проблемами організації і лікувально-евакуаційного забезпечення дітей, що постраждали унаслідок ДТП є недосконалість стандартів оснащення виїзних бригад швидкої медичної допомоги, недостатня кваліфікація співробітників підрозділів, що надають екстрену первинну і спеціалізовану допомогу дитячому населенню та відсутність практичних навичок у немедичних працівників, професійні обов'язки яких пов'язанні з наданням першої невідкладної допомоги. Недосконалою залишається нормативно-правова база у системі надання екстреної медичної допомоги. Поліпшення якості невідкладної медичної допомоги можна досягнути пріоритетним фінансування служби швидкої медичної допомоги, та покращенням матеріально-технічного забезпечення, розробкою та широким впровадженням стандартизованих протокольних схем та алгоритмів.

2. На до госпітальному етапі час, відведений на надання невідкладної допомоги, повинен бути ефективно використаний для здійснення основних принципів реанімації при травмі, заснованих на методах ABCC. Подальша діагностика ушкоджень невиправдана.

3. Стратегія швидкого транспортування особливо виправдана при травматичних ушкодженнях з підозрою або наявністю внутрішніх кровотеч. При цьому інфузійна терапія приведе до підйому артеріального тиску і подальшого посилення кровотечі. Завжди потрібно зважати, що передтранспортне знеболювання, може змінити клінічну вагу отриманих ушкоджень.

4. Транспортування дітей у лікувальні заклади потрібно здійснювати обов'язково у супроводі батьків або родичів (сусідів, знайомих), затримка їх на першому етапі евакуації вкрай небажана.

5. В екстремальних ситуаціях у дітей виключенням є такий вид медичної допомоги як само- і взаємодопомога. Потрібно враховувати психоемоційний стан постраждалої дитини. При однакових ступенях тяжкості ураження, діти мають перевагу перед дорослими при наданні допомоги як на місці пригоди, так і на етапах медичної евакуації.

6. Проведений аналіз свідчить про необхідність концентрації постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах у багатопрофільних спеціалізованих стаціонарах з високим рівнем матеріально-технічного оснащення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бендерук А.С., Хайловский Е.В., Малыш И.Р. Опыт организации центра экстремальной медицины в промышленном регионе // С. 123-128.

2. Василенко Л.И., Червоний Д.М. Влияние организации работы бригад СМП в режиме ожидания на их оперативность / Неотложная медицинская помощь. - Харків: "Основа". - 2001.

3. Гаджиев М.-Р.Г. ДВС при тяжелой травме черепа и головного мозга // Вопросы нейрохирургии. -1991. -№3. -С. 8-10.

4. Гайко П.В. Стан ортопедо-травматологічної служби і перспективи її розвитку в Україні // ХІІ з'їзд травматологів-ортопедів України: Матеріали з'їзду. -Київ, 1996. -С. 1-2.

5. Гайко Г.В., Калашников А.В., Беседінський С.М. та ін. Стан та перспективи розвитку ортопедо-травматологічної допомоги в Україні: - Київ. - 2001. - 184 с.

6. Гур'єв С.О. Барамія Н.М., Заруцький Я.Л. та ін. Полісистемні та поліорганні пошкодження як проблемне питання медицини // С. 150-164.

7. Гринев М.В., Фролов Г.М. Хирургическая тактика при шокогенных множественных и сочетаных травмах опорно-двигательного аппарата // Вестник травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова. -1994. -№4. С. 4-8. .

8. Денисенко В.Н., Бурлика В.В., Король С.А., Бондаренко В.В. Оценка тяжести и прогноз травматического шока у пострадавших с сочетанной травмой //2009. С. 8-15.

9. Денисенко В.Н., Бурлика В.В., Заруцкий Я.Н. и др. Клинико-патофизиологическое обоснование феномена взаимного отягощения у пострадавших при сочетанной закрытой травме // Проблеми військової охорони здоров'я. - Київ: "Янтар", 2002. - С. 15-2.

10. Дерябин И.И., Насонкин О.С. Травматическая болезнь. - Л., Медицина, 1987. -304 с.

11. Десетерик В.И., Дунай О.Г., Губарик В.П., Михно С.П., Шаповалюк В.В. Проблемы оказания этапной медицинской помощи при политравме в условиях криворожского региона // С. 164-169.

12. Ерохин И.А. Тяжелая сочетанная травма как форма экстремального состояния организма человека / Актуальные проблемы множественных сочетанных травм. - Санкт-Петербург, -1992. - С. 8-10.

13. Зборомирский В.В., Малиновский Ю.Ф., Полищук Н.Е. и др. Организационные принципы оказания медицинской помощи пострадавшим с политравмой // Сборник научных трудов ХГКБСНП. -Харьков: Основа, 2000. -Вып. 3. -С. 35-40.

14. Калинкин О.Г., Калинкин А.О. К патогенезу травматической болезни // Проблеми військової охорони здоров'я. -Київ: Янтар, 2002. -С. 34-43.

15. Калинкин О.Г., Курапов Е.П., Калинкин А.О. Интенсивная терапия, энергетическое и пластическое обеспечение у больных с политравмой // - С. 173-174.

16. Климовицкий В.Г., Каоинкин О.Г., Гридасова Е.И. Пути повышения эффективности лечения больных с тяжелой механической травмой // Матеріали ХІІІ з'їзду травматологів-ортопедів України. - Донецьк, 2001. - С. 15-18.

17. Кудиевский А.В. Множественные и сочетанные повреждения при ДТП на трассе / ХШ з'їзд ортопедів-травматологів України: 36. наук. праць. - Київ, Донецьк. - 2001. - С. 42-44.

18. Корж М.О., Талькут В.О., Егупенко В.В. Стратегічні напрямки профілактики дорожньо-транспортного травматизму в Україні // С. 53-57. 2008 р.

19. Корж М.О, Танькут В.О., Філіпенко В.А. и др. Медичні проблеми автодорожнього травматизму // Сборник научных трудов ХГКБСНП. -Харьков: Основа, 2001. - Вып. 4. -С. 23-26.

20. Корчиков Д.Г., Чемирис А.И., Кудлевский А.В., и др. Еще раз о терминологии и классификации множественных и сочетанных повреждений // С. 58-64.5. Ніколаєва Н.Г. Політравма та травматична хвороба з погляду дитячого травматолога // С. 73-79.

21. Костиков Ю.П., Феськов А.Э., Гильборг Г.Н. Анализ летальности в отделении политравмы многопрофильной больницы // С. 170-175.

22. Лейдерман И.Н., Руднов В.А., Клейн А.В., Николаева Э.К. Синдром гиперметаболизма - универсальное звено патогенеза критических состояний // Вестник интенсивной терапии. - 1997. - №3. -С. 17-23.

23. Матійко А.С. Організаційні питання екстремальної медицини та строки оперативних втручань при поєднаній травмі // С. 181-188.

24. Михайлик Ю.Г., Красовский О.Ю. Особенности интенсивной терапии пострадавших с политравмой на догоспитальном этапе. // Сборник научных трудов ХГКБСНП. - Харьков: Основа, 2000. -Вып. 4. -С. 193-197.

25. Налапко Ю.И. Использование оценочных систем в определении тяжести травмы - первый шаг к стандарту интенсивной терапии (обзор) // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 1999. - №2 (Д). - С. 16-26.

26. Усенко Л.В., Панченко Г.В., Куликов С.Б. Опыт организации и тактики оказания экстренной специализированной помощи пострадавшим с тяжелой политравмой // Проблеми військової охорони здоров'я. -Київ: Янтар, -2002. - С. 207-211.

27. Павліжян Ю.І. Проблемні аспекти політравми в агропромисловому регіоні //-С. 188-195.

28. Поляченко Н.М., Рожін Г.Г., Мазуренко О.В. та ін. Про систему надання невідкладної медичної допомоги постраджалим з травмою - підсумки досліджень // С. 199-206.

29. Рябов Г.А., Дорохов С.И., Мещеряков Г.А., Скобелев Е.И. Принципы оптимизации инфузионной терапии критических сосстояний // Анестезиология и реаниматология. - 1991. - №6. - С. 3-7.

30. Рощін Г.Г., Новіков Ф.М., Барамія Н.М., та ін. Розлади у хворих з політравмою викликані вжиттям психоактивних речовин // С. 80-86.

31. Рынденко В.Г., Зайцев А.Е., Бойко В.В. и др. Состояние оказания помощи пострадавшим с политравмой // Сборник научных трудов ХГКБСНП. -Харьков: Основа, 2000. -Вып. 3. -С. 40-43

32. Слисарь В.И. Оценка тяжести состяния ребенка с политравмой // С. 86-92.

33. Теодорикис К.А. О состоянии дорожной безопасности в странах Европейского союза // Вестник травматологи й ортопеди им. Н.Н.Приорова, -1998. - № 3. - С. 48-53.

34. Феськов А.Э, Никонов В.В. Практическое значение прогнозирования при политравме // С. 93-98.

35. Флорикян А.К. Травматическая болезнь. // Международный медицинский журнал. -1999. -Т. 5, №1. С. 106-109.

36. Хвысюк Н.И., Рынденко В.Г., Бойко В.В., Зайцев А.Е. Некоторые аспекты оказания помощи пострадавшим с множественными и сочетанными повреждениями // С. 99-104.

37. Чайко Г.В. Стан ортопедо-травматологічної служби та перспективи її розвитку в Україні // XII з'їзд травматологів-ортопедів України: Матеріали з'їзду. -Київ, 1996. - С. 1-2.

38. Чернов А.П., Рынденко С.В., Феськов А.Э. Вопросы клинико-нозологической структуры сочетанных повреждений // Проблеми військової охорони здоров'я. - Київ: Янтар, 2002. - С. 105-111.

39. Чемирис А.И., Нерянов Ю.М., Корчиков Д.Г. й др.. Опит организации помощи пострадавшим с множественной й сочетанной травмой в условиях крупного промышленного центра / ХШ з'їзд ортопедів-травматологів України: 36. наук. праць. - Київ; Донецьк. - 2001. - С. 38-39.

40. Чурляев Ю.А., Лычев В.Г., Епифанцева Н.Н. и др. Тромбоцитарный гемостаз у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой // Анестезиология и реаниматология. - 1996. - №5. - С. 14-17.

41. Шалимов А.А., Гайко Г.В., Рощин Г.Г. та ін. Концептуальные аспекты оказания неотложной помощи пострадавшим с травмой // Клінічна хірургія. - 1998. - №7. - С. 44-55.

42. Шапо В.П., Нестеренко А.Н., Гюльмамедов Ф.И., Гюльмамедов П.Ф. Сепсис и синдром системного воспалительного ответа (обзор литературы) // Анест. и реанимация. - 1998. - №4. -С. 60-64.

43. Шейко В.Д. Перебіг травматичної хвороби при політравмі // Клінічна хірургія. -1998. -№9. -С. 70-73.

44. Шейко В.Д. Принципи лікування травматичної хвороби при політравмі // Клінічна хірургія. -1998. - №11. -С. 44-47.

45. Ярославская С.Н. Актуальные проблемы политравмы у детей // С. 111-115.

46. Avery, Nathens, Gregoty et al. Maier Effectiveness of State Trauma Systems: a National tvolnation // American Association for the surgery of trauma. -1999. -№3 -Р. 150.

47. Aghafabian, Zsppincoff. Emergency Medicine: the cove curriculum. // Raven Publishers. -1998. -№6. -Р. 1490.

48. Beuth N., Kotchi M., Kosprzak N.A. et al. Tissue plasminogen activotor (T-PA)and tissue plasminogen activator inhibitor (PAI-1) in patients after head iniuri. // Nevrologia I Nevrochirurgia Polska. -1996. -№ 30 (3). - Р. 427-434.

49. Bureau of the Census (2009) Statistical abstract of the United States 2009: the national data book. D.C: Government Printing Office. [Table 114].

50. Canadian Council of Motor Transport Administrators (2007) Canadian motor vehicle traffic collision statistics. Ottawa: Transport Canada. 6 p.

51. Daurinas E.E., Tsidemiadon Z.B., Pitaridis M.T. et al. The regional production of citocines and lactate in sepsis -retated multiple organ failure // Am. J. Respir. Crit. Care Med. -1997. -№1. -Р. 53-59.

52. Evans L (2007) Drivers involved in crashes killing older road users. Warrendale: Society of Automotive Engineers. Report 2007-01-1165:

53. Emery PC, Mayhew DR, Simpson HM (2008) Youth and road crashes: magnitude, characteristics, and trends. Ottawa: Traffic Injury Research Foundation.

54. Fischer M, Barkley RA, Smallish L, Fletcher K (2007) Hyperactive children as young adults: driving abilities, safe driving behavior, and adverse driving outcomes. Accid Anal Prev 39: 94-105.

55. Hariharan S, Pomerantz W (2008) Correlation between hospitalization for pharmaceutical ingestion and attention deficit disorder in children aged 5 to 9 years old. Clin Pediatr (Phila) 47: 15-20.

56. Hwang SW, Colantonio A, Chiu S, Tolomiczenko G, Kiss A, et al. (2008) The effect of traumatic brain injury on the health of homeless people. CMAJ 179: 779-784.

57. Ivanov D.E., Puchin'ian D.M. Ziver functional disorbers in traumatic stress // Usp. Fiziol. Nauk. -1998. -№1. -Р. 58-71.

58. Insurance Institute for Highway Safety (2008) Licensing teenagers later reduces their crashes. Status Report 42: 1-4. Marshall I.S., Cook D.I., Christou N.V., Bernard G.D., Sprung C.Z., Sibbald W.I. Multiple Organ Disfunction Score: A reliable descriptor of a complex clinical oufcome. // Crit. Care Med. -1995. -V. 23.

59. Lam LT (2002) Distractions and the risk of car crash injury: the effect of drivers' age. J Safety Res 33: 411-419.

60. Maxson RT, Lawson KA, Pop R, Yuma-Guerrero P, Johnson KM (2009) Screening for attention-deficit/hyperactivity disorder in a select sample of injured and uninjured pediatric patients. J Pediatr Surg 44: 743-748.

61. Minister of Transportation, Infrastructure, and Communities (2008) Transportation Canada 2008: an overview addendum. Ottawa: Minister of Public Works and Government Services. Report T1-10/2008E.

62. National Highway Traffic Safety Administration (2007) Traffic safety facts: 2007 - young drivers. Washington, D.C.: US Department of Transportation. pp. 1-2.

63. Trankey D. Initial treatment of patsents with extensive trauma. // N Engl. J. Med. - 1991. -№324. -P. 1259-1263.

64. Takanashi Y., Shinonaga V., Koh E. et al. Coagulation disorgers as earli predictor of brain iniuri. No to shinkei // Brain I Newe. -1998. -V. 48, №11. -Р. 1009-1013.

65. Toroyan T, Peden M (2007) Youth and road safety. Geneva: World Health Organization. pp. 5-13.

66. The Joint OECD/ECMT Transport Research Centre (2006) Young drivers: the road to safety. Paris: Organisation for Economic Co-operation and Development and European Conference of Ministers of Transport.

67. PLoS Medicine (2010) Preventing road deaths-time for data. PLoS Med 7: e1000257.

68. Renz B.M., Feleciano D.V. Unnecessary laparotomies for trauma: a prospective study of mobidity // J. Trauma. -1995. - №38. - P. 271-278.

69. Rothwell P.M., Zawler P.G. Prediction of outcome in intensive care patients using endocrine parameters // Crit Care Med. -1995. -V. 23, №2. -P. 78-83.

70. Ontario Ministry of Transportation (2009) Provincial highways: traffic volumes 1988-2006. Toronto: Ontario Ministry of Transportation.

72. Ontario Ministry of Transportation (2009) Ontario road safety: annual report. Toronto: Service Ontario Publications. 36 p.

73. Olofsson E, Bunketorp O, Andersson AL (2009) Children and adolescents injured in traffic-associated psychological consequences: a literature review. Acta Paediatr 98: 17-22.

74. Obertack U., Neudeck F., Wihs H., Schmit-Neuerdurg K. Еmergency care and treatmtnt costs of polytrauma patients // Langenbecks Arch Chir Jupp Kongress. - 1996. - №113. -P. 641-645.

75. World Health Organization (2009) Global status report on road safety: time for action. Geneva: World Health Organization.

76. Williams AF (2009) Licensing age and teenage driver crashes: a review of the evidence. Traffic Inj Prev 10: 9-15.

77.Wick M., Ekkirnkamp A., Muhr G. The epidemiology of multiple trauma // Chirurg. - 1997. - №11 - P. 8-10.

Размещено на Allbest.ru