Фізіологічна характеристика процесу старіння організму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Інститут соціальних технологій

Кафедра реабілітації

Контрольна робота

Фізіологічна характеристика процесу старіння організму

Сенніков О.В.

Київ-2011

Вступ

Старіння людини - як старіння інших організмів, це біологічний процес поступової деградації частин і систем тіла людини та наслідки цього процесу. Тоді як фізіологія процесу старіння подібна до фізіології старіння інших ссавців, деякі аспекти цього процесу, наприклад, втрата розумових здібностей, мають більше значення для людини. Крім того, великого значення набувають психологічні, соціальні і економічні ефекти.

Для людини старіння завжди мало особливе значення. Століттями філософи обговорювали різні причини старіння, алхіміки шукали еліксир молодості, а багато релігій надавали старінню сакральне значення. Проте, навіть зараз біологія процесу старіння все же відома дуже погано, а ніяких методів змінити швидкість старіння людини не існує. Незважаючи на інтенсивні дослідження, дослідники ще далекі до подолання старіння.

Зараз успіхи медицини та покращення рівня життя дозволили значно підвищити середню тривалість життя (хоча зміни максимальної тривалості життя незначні). У переважній більшості країн цей процес привів до старіння населення, де у зв'язку із збільшенням долі старих людей, що мають інші потреби, ніж решта населення, останніми роками виникло багато соціальних та економічних питань, пов'язаних із старінням.

Процес старіння досліджується наукою геронтологією, що не тільки досліджує фізіологічні зміни, але й місце осіб похилого віку в суспільстві. Мета досліджень з геронтології - подолати можливі недоліки, пов'язані із старінням.

Фізіологія старіння людини - зміни, що протікають в тілі людини із віком. Ці зміни перш за все полягають в зниженні біологічних функцій і здатності пристосувати до метаболічного стресу.

Фізіологічні зміни в організмі людини, викликані старінням, зазвичай супроводжуються психологічними і поведінковими змінами. Власне біологічні аспекти старіння включають не тільки безпосередньо зміни, викликані старінням, але й загальний стан здоров'я. Людина у пізньому віці характеризується більшою уразливістю до хвороб, багато з яких пов'язані із зниженням ефективності імунної системи у старому віці. Так звані хвороби похилого віку, таким чином, є комбінацією симптомів старіння та хвороб, проти яких організм більше не в силах боротися. Наприклад, молода людина може швидко оправитися від пневмонії, тоді як для особи похилого віку вона може стати смертельною.

Робота багатьох органів, таких як серце, нирки, мозок та легені, знижують ефективність своєї роботи. Частина цього зниження є результатів втрати клітин цих органів та зниження можливостей їх відновлення у надзвичайних випадках. Крім того, клітини старої людини не завжди виконують ті ж функції. Певні клітинні ферменти також знижують свою ефективність, тобто процес старіння відбувається на всіх рівнях.

Зміни у головних системах організму

У літніх людей типова втрата м'язової маси, що супроводжуються заміною м'язової тканини жировими клітинами. Це приводить до деякої втрати фізичної сили та швидкості реакції. Важливими ефектами цього зменшення є зменшена здатність до глибокого дихання, зменшена пропускна здатність травного тракту і нетримкість сечового міхура, особливо серед жінок. Хоча ці зміни стосуються всіх старіючих людей, фізичні вправи здатні до деякої міри стримати швидкість цих змін.

Скелетна система

Із старінням, кістки поступово втрачають кальцій. В результаті вони стають крихкішими і частіше ламаються, навіть при незначних ударах. Лікування переломів також уповільнюється в старості. Проте, сучасні хірургічні методи лікування та протезування у багатьох випадках допомагають зберігати можливість руху літніх людей.

У старості стає поширеним остеопороз, хвороба, що характеризується втратою кальцію і мінералів у кістках. Ця хвороба більш поширена серед літніх жінок, особливо в спинній колонці. Хворобу, проте, можна затримати за рахунок збільшення споживання кальцію та введення анаболічних гормонів. старіння вік фізіологія

Крім того, у старому віці спостерігається зношування суглобів, що проте, більше залежить від рівня фізичної активності, ніж від віку. Артрит, дегенеративне запалювання суглобів, - загальна умова старого віку, що приймає дві найзагальніші форми: остеопороз (стирання хряща суглобу) та ревматичний артрит (хвороба сполучної тканини).

Серцево-судинна система

Хвороби серця - найпоширеніша причина смерті у віці понад 65 років. Із збільшенням віку, серце людини стає значно більш уразливим до хвороб. Навіть у відсутності певної хвороби, серце піддається шкідливим змінам з просуванням віку. Структурні зміни включають поступову втрату м'язових волокон та інфільтрацію жирової та сполучної тканин. У серці відбувається поступове накопичення нейтрального гранульованого пігменту - ліпофусцину, "пігменту старіння". Ці гранули, складені з білків і ліпідів, вперше з'являються у віці біля 20 років і до віку 80 років займають до 10 відсотків об'єму м'язових волокон.

Серце також проявляє поступове зниження максимальної кількості крові, яка перекачується, приблизно удвічі від 20 до 90 років, проте, існують деякі індивідуальні відмінності. Не зважаючи на ці зміни, за відсутністю хвороби, серце все ще може відповідати вимогам тіла людини, хоча можливості збільшення за умовами стресу знижуються.

Також з віком часто виникає артеріосклероз, зниження пропускної здатності артерій, що часто вважається частиною старіння, проте це не обов'язково вірно - артеріосклероз може з'явитися навіть у дітей. Взагалі, кровоносні судини стають з віком менш еластичними, їх стінки потовщуються із ростом сполучної тканини. Сполучна тканина стає жорсткішою через утворення перехресних зв'язків між молекулами колагену, головного компоненту сполучної тканини. На додаток, часто виникає атеросклероз, відкладення інетрних матеріалів на стінці артерій, що заважає потоку крові.

Дихальна система

З віком зменшуються як життєва місткість легенів, та і їхній повний об'єм. У тож же час збільшується пасивний об'єм. Ці зміни є, перш за все, результатом збільшення жорсткості грудної клітини та зменшення об'єму м'язів. Крім того, як і у шкірі, перехресні зв'язки колагену також збільшують жорсткість. На обмін кисню і вуглекислоти між кров'ю і повітрям в легенях також впливає і кровотеча через легені, що також зменшується з віком. Проте, кількість кисню у крові зазвичай залишається достатньою в старості, але збільшення цієї кількості під час фізичних вправ або стресу стає практично неможливим. Вважається, що головним фактором погіршення кисневої передачі в легенях є відсутність належного гуморального регулювання потоку крові.

Поширеною хворобою легенів у віці понад 45 років є емфізема, анормальне розтягування легенів з повітрям. Хоча точні причини хвороби все ще невідомі, вважається, що сильний вплив на її розвиток має паління. Загалом, паління сильно знижує функції легенів, зазвичай ефективність роботи легенів серез курців порівняна із ефективністю роботи легенів некурящих віком на 10-15 років старше. Слід відмітити, що серед тих, хто кидає палити, функція легенів відновлюється протягом 1-2 років.

Травна система

Втрата зубів, яка часто спостерігається людях похилого віку, скоріше є результатом недбалості, ніж старіння. Зазвичай, результатом пошкодження зубів є шкідлива діє бактерій нормальної флори, які особливо швидко розвиваються у разі споживання очищеного цукру. Проте, через покращення гігієни рота протягом останнього часу, подальші покоління поза сумнівом матимуть кращі зуби у старості.

Хоча із віком зменшується виробництво шлунком соляної кислоти та травних ферментів, ефективність травлення знижується лише незначно. Головні компоненти, такі як цукор, білки, вітаміни і мінерали продовжують ефективно поглинатися, хоча спостерігається невелике погіршення поглинання жирів. Хоча дієтологи рекомендують спеціальні дієти для осіб похилого віку, не існує доказів потрібності більшої кількості вітамінів і мінералів у похилому віці через сповільнену абсорбцію. Дефіцити, проте, можуть розвиватися через шкідливі звички, наприклад, надмірне споживання вуглеводів, в результаті може не вистачати білків, кальцію, заліза і тіаміну (вітамін B1).

Покривна система

Головна зміна, що відбувається з віком у покривній системі людини, тобто шкірі - поступова втрата еластичності, що приводить до виникнення зморшок, і пігментація. На швидкість цих процесів впливають такі фактори, як дія погодних умов та фамільні риси. За еластичність шкіри відповідають волокна еластину і колагену. Еластин поступово втрачається з віком, в колаген формує велику кількість перехресних зв'язків, що і приводить до втрати еластичності.

З багатьох спроб затримати виникнення зморшок слід відмітити, що масаж обличчя не показав помітного ефекту під час досліджень. Проте креми, що містять естроген, хоча і викликають деякі побічні ефекти, стимулюють регенерацію шкіри і покращують її еластичні властивості.

Нервова система

Структурні зміни мозку в результаті старіння незначні. Із віком втрачається певна кількість нейронів, ця втрата досягає 30 % у 90-річному віці. Проте, число нейронів залишається достатнім, щоб не впливати на поведінку значно. Через те, що фізіологічна основа пам'яті все ще невідома, неможливо передбачити, чи втрата пам'яті є результатом втрати нейронів. Проте, нейрони надзвичайно чутливі до кисневого дефіциту, через це втрата активності нейронів є у значній мірі результатом зменшення кровотеча. У випадку хвороби, наприклад, артеріосклерозу, кровоток зменшується значніше, що приводить до сильніших змін. При старінні більш ймовірними стають патологічні ситуації, такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, інсульт.

Недавні дослідження також показали, що простий опис мозкової функції в термінах зменшення ефективності не зовсім відповідає реальній ситуації. У деяких випадках літні люди використовують не ті самі стратегії, що молодші. Наприклад, літні люди частіше використовують обидві півкулі для того, щоб запам'ятати певну річ, аніж молодші. Крім того, старі люди частіше піддаються ефекту позитивності, запам'ятовуючи тільки позитивну інформацію, що є результатом більшого впливу емоцій на регулювання мозкової діяльності.

Сенсорна система

Поведінка людини надзвичайно залежить від постачання інформації від сенсорних органів: очей, вух, нервових закінчень в шкірі, м'язах і внутрішніх органах. Проте, немає прямого співвідношення між чутливістю рецепторів і адекватністю поведінки, тому що звичайний рівень стимулювання значно більший, ніж необхідний. Крім того, індивідуум пристосовується до поступового погіршення сенсорної системи, використовуючи доступну інформацію. Більш того, сучасні технології у значній мірі компенсують це погіршення.

Прикладами погіршення сенсорної системи є деяке зниження гостроти зору (що вимагає вищого рівня освітленості), розвиток далекозорості через розслаблення м'язів кришталика, загальне зниження здібностей до акомодації через збільшення жорсткості лінзи, поступове зменшення прозорості через денатурацію білків прозорої частини ока. Зміни слуху характеризуються зниженням здатності відчувати високі частоти, проте, зазвичай це не зашкоджує нормальному розумінні мови та повсякденних звуків. Органи смаку характеризуються втратою чутливості через відмирання смакових бруньок. Цей процес значно прискорюється через тривале споживання деяких продуктів, паління та вплив деяких хімічних речовин, характерних для шкідливих виробництв.

Крім того, сенсорна система помітно уповільнює відповідь на зовнішні стимули, та процеси мислення вимагають більше часу.

Частішою причиною втрати чутливості органів відчуття є багато хвороб, ймовірність яких зростає з віком. У віці 65-74 років порівняно із віком 20-44 років, число сліпих зростає від 0,13 % до 2,5 %, число глухих від 0,5 % до 5,4 %. Серед хвороб ока, характерних для похилого віку, слід відмітити глаукому (збільшення тиску рідини ока) і катаракту(паталогічне зменшення прозорості).

Ендокринна система

Через важливість гормонів в регулюванні багатьох фізіологічних систем, погіршення ефективності роботи ендокринних залоз внутрішньої секреції традиційно розглядалося як важлива складова частина старіння.

Хоча історично пропонувалося, що старіння пов'язане із зниженням виділення таких гормонів, як тироксин (гормон щитовидної залози), гормони надниркової залози та гормонигіпофізу, зараз це вважається невірним.

Помічене, проте, деяке зниження у виділенні інсуліну, гормону підшлункової залози, що приводить до уповільнення видалення цукру з крові, але досі немає даних, чи цей ефект є ознакою переддіабетного стану, поширеного серед людей похилого віку, чи власне старіння. Найбільш помітне зниження з віком спостерігається у виділенні як чоловічих, так і жіночих статевих гормонів. Виділення естрогену (жіночого статевого гормону) різко знижується під час клімаксу. Виділення андрогенів (чоловічих статевих гормонів) поступово знижується, починаючи з віку в 50 років.

Найбільшою зміною в роботі більшості залоз е, проте, не зниження загального рівня секреції гормонів, а неможливість або уповільнення регулювання цього рівня за умовами різких змін у потрібності в цих гормонах. Це має вплив на зниження імунітету людини та обмежує здатність людини до фізичних вправ та інших стресових умов.

Багато змін під час старіння пов'язані із втратою тканин, через це багато спроб фармакологів зараз націлені на розробку методів введення додаткової кількості анаболічних гормонів, що стимулюють нарощування тканин, проте сучасні зразки препаратів мають значні побічні ефекти.

Видільна система

Ефективність роботи нирок також зменшується з віком, що проявляється у нижчий концентрації виводимих шкідливих матералів у сечі. Це зменшення пов'язане із скороченням кровотоку через нирки, зменшенням числа нефронів (секреторних клітин нирок) та зменшенням гуморальної регуляції. Через надмірність кровотоку за нормальними умовами, зміньшення ефективності роботи нирок не приводить до накопичення шкідливих речовин. Таке накопичення, проте, може бути результатом хвороб нирок.

Регуляторні механізми

Більшість регуляторних механізмів (наприклад, регулювання кислотності крові, рівня цукру та ін.) зберігають можливість підтримувати гомеостаз за умовами відпочинку навіть серед дуже старих людей. Проте, будь-які зміни відбуваються повільніше і часто не досягають достатнього рівня. Наприклад, при збільшенні кислотності, час, потрібний для відновлення нормального рівня, збільшується від 6-8 годин в молодості до 18-24 годин в старості. Так саме зменшується швидкість пристосування до рівня цукру та температури, що стають більш ризикованими для літніх людей.

Фізичні вправи - один з прикладів фізіологічного стресу. У невеликих кількостях - це цінний фактор підтримки об'єму м'язів та ефективності серцево-судинної системи. Максимальна навантаження зменшується в літніх людях, в значній мірі через нездатність постачання достатньої кількості кисню, що відбувається через зменшення еластичності судин та максимального серцевого ритму (від 200 до 150 ударів за хвилину). Через це, той же самий рівень фізичних вправ викликає набагато сильніший стрес у літніх людях і може стати шкідливим.

Висновки

Життя індивідуального організму - стабілізований векторний (, що має підсумковий напрямок зміни) потік, що змінює свої характеристики згодом. Онтогенез - процес у розвитку життя в цілому й протидія старінню, завжди має на увазі зміна темпу й напрямку індивідуального розвитку, а також продовження всіх окремих програм розвитку й загального їхнього результату для організму в цілому, а не тільки протидія руйнівним процесам в організмі - властиво "старечим" змінам. Загалом кажучи, виходячи з ієрархічності ціннісних пріоритетів для людини старіння всі впливи на нього неможливо розглядати без урахування чисто людських факторів - психологія, соціальна сфера, мораль і культура. Усе сказане означає, що програми, що радикально впливають на процес старіння, можуть бути тільки частиною спільних завдань, що стосуються людства в цілому й не можуть бути вирішені радикально без урахування відповідей на наступні питання:

· як буде розвиватися далі людство, вийшовши з-під безпосередньою регуляції біосфери;

* як змінюється вигляд людини в цілому;

* як зміниться біологічний носій людини як організму;

* як зміняться почуття та інтелект людини;

* для чого, власне, необхідні такі зміни (мета і завданнясамосвідомості існування людини як виду у Всесвіті);

* моральні, соціальні та інші випливають з цього проблеми, які чим далі, тим більше забороняють можливі, але не адекватні, не відповідають "людяності" впливу людини на самого себе.

Не слід також забувати, що людина існує і як індивід, що розвивається в онтогенезі, а як одиниця виду - завдання подолання старіння в тому й іншому випадку різні.

Глобальність завдання протидії старінню - головний висновок, без урахування якого дійсні завдання, що випливають із справжнього стану проблеми. Старіння - комплексний глобальний феномен і вплив на нього - глобальне завдання.

У цілому, сам інтерес до феномена старіння для людини означає, що він вийшов за межі біологічної природи й вимагає вже інших умов і форм існування. Фактично, мова йде про формування нових шляхів еволюції людини, нових форм її життєдіяльності й, можливо, нового типу фізичного тіла, нових умов життя й нових відносин із середовищем.

Використана література

1. Физиология человека. (Под ред. Косицкого Г.И.). - М.: Медицина. 1985. -544с.

2. Агаджанян Н.А., Гель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. - С.Петербург. 1998. - 528 с.

3. Физиология человека. В 3-х томах. (Под ред. Р.Шмидта и Г.Тевса). - М.:Мир. 1996.

4. Сміт Т. (ред. Е. Главацька). Людина. Навчальний атлас з анатомії та фізіології. - Львів: БАК, 2000. - 240 с.

5. Безруких М.М.. Возрастная физиология. - М.: Академия, 2002.

Размещено на Allbest.ru