Визначення параметрів гострої і підгострої токсичності препарату на основі тилмікозину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення параметрів гострої і підгострої токсичності препарату на основі тилмікозину

І.П. Патерега

У статті наведені результати вивчення гострої та під гострої токсичності препарату «ТИЛМОЗИН 25» (розчин для перорального застосування), виготовленого на основі тилмікозину. У результаті проведених досліджень було встановлено, що за одноразового внутрішньо шлункового введення препарат, відповідно до класифікації речовин за токсичністю (згідно СОУ 85.2-37-736:2011), відноситься до 4-го класу токсичності -- малотоксичні речовини. ЛД50 за внутрішньо шлункового введення білим мишам (обчислення за методом Г. Кербера) становить 14167 мг/кг, а для білихщурів є більшою за 25000 мг/кг. Застосування препарату упродовж 14 діб викликало функціональні зміни в печінці, селезінці і імунній системі, посилення катаболічних процесів, що призводило до зниження імунітету і маси тіла тварин.

Ключові слова:ГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ, ПІДГОСТРА ТОКСИЧНІСТЬ, токсичність тилмозин катаболічний печінка

Сьогодні на ринку ветеринарних препаратів представлена велика кількість ветеринарних лікарських засобів різноманітного походження та призначення. При цьому, слід зазначити, що значна частка яких припадає на антибіотики. Серед усіх груп антибіотиків з кожним роком все більше використовують у практиці антибіотики макролідного ряду. До таких антибіотиків макролідного ряду відноситься напівсинтетичний антибіотик тилмікозин. На сьогоднішній день антибіотики макролідного ряду посідають одне з провідних місць при лікуванні інфекційних захворювань. Перевагою використання даних антибіотиків є те, що вони мають високу антибактеріальну активність по відношенню до внутрішньоклітинних збудників, ефективні при інфекційних респіраторних захворюваннях, та мають протизапальний і імунорегуляторний вплив на макроорганізм [1, 2]. Саме тому надзвичайно важливим та першочерговим етапом доклінічних досліджень є проведення усього спектру токсикологічних досліджень.

Метою нашої роботи було вивчення гострої та підгострої токсичності препарату «ТИЛМОЗИН 25» (розчин для перорального застосування) виготовленого на основі тилмікозину.

Матеріали і методи. Параметри гострої токсичності препарату “ТИЛМОЗИН 25” досліджували на 42 білих мишах 2-3-місячного віку, масою 19-22 г та 12 білих щурах, віком 3 місяці, масою 180-200 г. Препарат вводили внутрішньошлунково одноразово.

Визначення гострої токсичності проводили в два етапи: орієнтовний та розгорнутий. В орієнтованому досліді на кожну дозу використовували по три тварини. Припроведені розгорнутого експерименту за принципом аналогів було сформовано шість груп тварин по шість тварин у кожній.

При вивченні гострої токсичності на білих мишах і щурах за внутрішньошлункового введення в орієнтовному досліді препарат задавали в дозах 5000, 15000 та 25000 мг/кг на тварину. Було встановлено, що препарат введений у дозах 15000 та 25000 мг/кг маси тіла викликав загибелі мишей. Тому в розгорнутому досліді препарат вводили в діапазоні доз 5000, 10000, 15000, 20000 та 25000 мг/кг маси тіла. У білих щурів жодна із досліджених доз не викликала загибелі, тому дозу препарату 25000 мг/кг маси тіла тварини було введено повторно на подвійній кількості тварин [3, 4].

Підгостру токсичність препарату “ТИЛМОЗИН 25” вивчали на білих щурах 3-4- місячного віку, масою тіла 180-200 г. Для проведення досліду було сформовано за принципом аналогів дві дослідні та контрольну групи, по 6 тварин в кожній. Досліджуваний препарат вводили внутрішньошлунково щоденно упродовж 14 діб. Тваринам контрольної групи застосовували воду. Тваринам І дослідної групи препарат вводили у терапевтичній дозі - 80 мг/кг маси тіла, тваринам ІІ групи -- десятикратній терапевтичній - 800 мг/кг маси тіла.

Упродовж усього періоду експерименту вели спостереження за лабораторними тваринами, при цьому враховували такі показники: зовнішній вигляд, поведінку тварин, стан шерсті, видимих слизових оболонок, зміну загального стану тварин, поведінкові реакції, реакції на зовнішні подразники, летальність, зміну маси тіла тварин [3. 4].

На наступну добу, після закінчення введення препарату, за умов легкого ефірного наркозу, тварин декапітували та відбирали кров для гематологічних, біохімічних досліджень і визначали вагові коефіцієнти маси внутрішніх органів [5]. Отримані результати обробляли статистично із визначенням середніх величин, достовірного інтервалу при наявному рівні значимості р<0,05 з урахуванням критерію Стьюдента [6].

Для гематологічних досліджень використовували кров, стабілізовану ЕДТА, а для біохімічних досліджень - сироватку крові. В стабілізованій крові визначали: вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, гематокрит, кількість лейкоцитів - за допомогою гематологічного аналізатора Mythic-18. У сироватці крові визначали: загальний білок за допомогою рефрактометра ІРФ-22, активність ензимів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ), вміст креатиніну, сечовини за допомогою напівавтоматичного біохімічного аналізатора HumaLyzer3000 з використанням стандартних наборів фірми Human.

Результати й обговорення. При визначенні гострої токсичності препарату “ТИЛМОЗИН 25” було встановлено, що його застосування, білим мишам, у дозі 25000 мг/кг викликало 100 % загибель тварин і частково у дозі 15000 мг/кг.

ЛД50 препарату для білих мишей визначали за методом Г. Кербера [3]. Матеріали отриманих даних досліджень та підрахунки ЛД50 препарату наведені у таблиці .

Таблиця

Показники гострої токсичності при внутрішньо шлунковому введенні препарату “ТИЛМОЗИН 25” білим мишам (обчислення ЛД50 за методом Г. Кербера)

ЛД50 розраховували за формулою (1):

ЛД50= ЛД100 - 2 (ъ б)/ т, (1) де: ЛД100 - доза, від якої загинули всі тварини;

2 - символ суми;

ъ - половина загальної кількості тварин, які загинули від двох наступних доз; б - різниця двох наступних доз; т - кількість тварин у групі на кожну дозу

Згідно з формулою (1), ЛД50 препарату “ТИЛМОЗИН 25” складала:

ЛД50 = 25000- (65000:6)=25000-10833=14167 мг/кг.

При визначенні гострої токсичності препарату “ТИЛМОЗИН 25” на білих щурах після введення препарату у дозах 5000, 15000 і 25000 мг/кг маси тіла загибелі лабораторних тварин не було виявлено. Упродовж 14-ти діб спостереження тварини були активними та добре поїдали корм.

Отже, препарат “ТИЛМОЗИН 25” (розчин для перорального застосування) згідно зі СОУ 85.2-37-736:2011 [7] належить до малотоксичних речовин - 4 клас. ЛД50 при його внутрішньошлунковому введенні білим мишам (обчислення за методом Г. Кербера) становить 14167 мг/кг, а для білих щурів є більшою за 25000 мг/кг.

Наступним етапом роботи було вивчення впливу препарату на організм тварин за довготривалого застосування. При застосуванні препарату упродовж усього періоду експерименту не було виявлено загибелі лабораторних тварин. Поряд з тим, слід відзначити, що тварини були активними, добре поїдали корм, шерсть була густою, блискучою.

У подальшому визначали вагові коефіцієнти маси внутрішніх органів тварин.

Як видно з даних, наведених у таблиці 3, 14-ти добове внутрішньошлункове застосування препарату “ ТИЛМОЗИН 25” у тварин І та ІІ дослідних груп викликало тенденцію до зниження вагових коефіцієнтів маси печінки, селезінки та маси тіла тварин. Крім того, слід зазначити, що застосування ТИЛМОЗИН 25 не викликало вірогідних змін маси нирок, легень та серця.

Як видно з даних, наведених у таблиці 4, при вивченні впливу досліджуваного препарату на гематологічні показники, встановлено, що застосування препарату у терапевтичній та 10- кратній терапевтичній дозах (І, ІІ дослідні групи) не спричинювало суттєвих змін у концентрації гемоглобіну, кількості еритроцитів, величини гематокриту, середньому вмісту гемоглобіну в еритроциті (МСН) та середній концентрації гемоглобіну в еритроциті (МСНС). Поряд з тим, у тварин ІІ дослідної групи відзначали вірогідне зниження кількості лейкоцитів та середнього об'єму еритроцита (МСV).

Аналіз отриманих після 14-добового застосування препарату “ТИЛМОЗИН 25” (табл.

3) показує, що у білих щурів знижується жива маса тіла. Терапевтична доза препарату приводила до вірогідного зниження коефіцієнтів маси печінки і селезінки у тварин; при цьому проявляється тенденція до зменшення кількості лейкоцитів (табл. 5), статистично зменшується об'єм еритроцитів (МСУ). За умов застосування терапевтичної дози препарату в сироватці крові проявляється тенденція до збільшення рівня загального білка, зниження а в- глобулінів (табл. 4). 14-добове застосування дослідних доз препарату приводило до зниження в сироватці концентрації сечовини і збільшення альбумінів, загального білка, активності лактатдегідрогенази.

При визначенні біохімічних показників сироватки крові отримали дані, наведені у таблиці 5.

Як видно з даних, наведених у таблиці 5, при вивченні впливу препарату на біохімічні показники сироватки крові у тварин І дослідної групи відзначали вірогідне зниження рівня сечовини, альбумінів, а та Р-глобулінів на тлі зростання рівня загального білка. Крім того, у тварин ІІ дослідної групи відзначали вірогідне зниження активності ЛДГ, сечовини, альбумінів порівняно до величин контрольної групи.

В цілому, за умов застосування препарату, в організмі щурів посилюються катаболічні процеси, знижується маса печінки, селезінки (витрачаються запаси червоної і білої крові).

Висновки

1. Препарат “ТИЛМОЗИН 25” належить до 4-го класу токсичності, тобто до малотоксичних речовин. ЛД50 при його внутрішньошлунковому введенні білим мишам (обчислення за методом Г. Кербера) становить 14167 мг/кг, а для білих щурів - є більшою за 25000 мг/кг.

2. При тривалому введенні білим щурам цього препарату відбуваються функціональні зміни в печінці, селезінці і імунній системі, посилюються катаболічні процеси які приводять до зниження імунітету і втрати маси тіла взятих у дослід тварин.

Перспективи досліджень. Результати досліджень будуть використані для контролю якості препарату за показником “нешкідливість”.

Размещено на Allbest.ru