Показники жорсткості менісків колінних суглобів за даними зсувнохвильової еластометрії в залежності від стадії первинного остеоартриту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська медична стоматологічна академія

Показники жорсткості менісків колінних суглобів за даними зсувнохвильової еластометрії в залежності від стадії первинного остеоартриту

Ждан В.М., Іваницький І.В., Шилкіна Л.М.

Анотація

Остеоартрит залишається одним із найбільш розповсюджених та інвалідізуючих захворювань сьогодення. Відомо, що колінні суглоби відносяться до місць із найбільшим ризиком розвитку остеоартриту серед інших суглобів організму людини. У той же час, відомо, що у розвитку та прогресуванню остеоартриту приймають участь як внутрішньосуглобові, так і позасуглобові структури, серед яких найбільшу увагу заслуговують меніски. Серед різноманітних методів дослідження на сьогодні тільки еластометрія дозволяє визначити стан менісків без зовнішніх ознак їх ураження. Метою нашого дослідження було визначення відмінностей показників пружності менісків у пацієнтів в залежності від стадії остеоартриту. Було виявлено, що у пацієнтів із ОА навіть і ст. присутня суттєва різниця по пружності менісків із пацієнтами контрольної групи, при чому відмічається статистично достовірна відмінність перш за все по пружності медіальних менісків. Показник щільності менісків збільшується із підвищенням ступеню артрозних змін та пов'язаний із ступенем дегенеративних змін менісків у суглобі. Еластометрія є високочутливим методом діагностики дегенеративних змін менісків колінних суглобів і може бути використаною для виявлення ранніх, доклінічних стадій патологічних змін менісків. еластометрія меніск остеоартрит артрозний

ключові слова: остеоартит, ураження менісків, ультразвукова діагностика, еластографія.

Annotation

Zhdan Vjacheslav, Ivanitsky Igor, shilkina Ludmila

Ukranian Medical Stomatological Academy

rigid indicators of knee meniscus strength on data of shear-wave elasticity imaging depending on the stage of primary osteoarthritis

Osteoarthritis is one of the most common and debilitating diseases of our time. Osteoarthritis of the knee is a complex peripheral joint disorder with multiple risk factors. The molecular basis of osteoarthritis has been generally accepted; however, the exact pathogenesis is still not known. Management of patients with osteoarthritis involves a comprehensive history, thorough physical examination and appropriate radiological investigation. Knee joints are known to be at the highest risk for developing osteoarthritis among other joints in the human body. At the same time, it is known that in the development and progression of osteoarthritis participate both intra-articular and extra-articular structures, among which meniscuses deserve the most attention. Among the various methods of investigation today, only elastometry can determine the status of meniscuses, provided there are no external signs of their lesion. The purpose of our study was to determine the differences in meniscus elasticity in patients depending on the stage of osteoarthritis by shear-wave elasticity imaging. It was found that in patients with minimal changes in the joints there is a significant difference in the shear-wave elasticity imaging of the meniscus with the patients of the control group, with a statistically significant difference noted primarily in the elasticity of the medial meniscus. The index of meniscus density increases with the degree of arthrosis changes in the joint and is associated with the degree of degenerative changes of the meniscus in the joint. Ultrasound elastometry has been used as a method of evaluating the stiffness of soft tissues, particularly abdominal tissues in which neoplastic or global organ diseases alter composition and increased stiffness. Elastometry may be an ideal tool to assess loss of stiffness in tissues such as diseased or damaged cartilage and damaged knee meniscus. The shear-wave elasticity imaging is a highly sensitive method of diagnosing degenerative changes in the meniscus of the knee joints and can be used to detect early, preclinical stages of pathological changes in the menisci.

Keywords: osteoarthritis, meniscus lesions, ultrasound, shear-wave elasticity imaging.

Постановка проблеми

Остеоартрит залишається ОДНИМ ІЗ найбільш розповсюджених та інвалідізуючих захворювань сьогодення [2]. ВІДОМО, ЩО КОЛІННІ суглоби ВІДНОСЯТЬСЯ ДО МІСЦЬ ІЗ найбільшим ризиком розвитку остеоартриту серед ІНШИХ суглобів організму ЛЮДИНИ. У ТОЙ же час, ВІДОМО ЩО у розвитку та прогресуванні остеоартриту приймають участь як внутрішньосуглобові, так І позасуглобові структури, серед ЯКИХ найбільшу увагу заслуговують меніски.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

наявність змін у менісках зазвичай проявляється зменшенням їх висоти, вираженим пролабуванням, дегенеративними змінами у структурі меніска, зокрема розвитком ділянок фіброзу, кістозних змін [3].

У той же час, зміни менісків на сьогоднішній день розглядаються як один із ключових факторів прогресування остеоартриту, що підтверджується проспективними дослідженнями з використанням різноманітних візуалізаційних методів, зокрема МРТ колінних суглобів [5].

У той же час, питання визначення ступеня дегенеративних змін у менісках на момент звернення кожного пацієнта не може бути вирішене тільки шляхом їх візуалізації, оскільки накопичені дегенеративні зміни, які можуть призвести до виникнення ушкодження менісків зазвичай не виявляються до моменту ушкодження жодним ві- зуалізаційним методом, включаючи МРТ [і].

Оскільки отримання Біопсійного матеріалу менісків колінного суглобу для визначення ступеню дегенеративних змін пов'язане із значними труднощами як технічного, так і етичного характеру, ми звернули увагу на метод еластографії зсувною хвилею.

Еластографія зсувною хвилею (ЕЗХ) -- це ультразвуковий метод діагностики, який використовує фронт зсувних хвиль, що дозволяє створювати двовимірне кольорове картирування щільності досліджуваних тканин. В цій технології з визначеною часовою затримкою утворюється декілька точок тиску по глибині, внаслідок чого зсувні хвилі формують фронт у вигляд так званого «конуса Маха». Просування цього фронту відслідковується за допомогою спеціального ультразвукового сканування, що дає можливість візуально виявляти ділянки різною швидкістю зсувних хвиль. Потім швидкість картується кольором. Окрім дослідження кольорових елас- тограм проводиться еластометрія за допомогою одного або декількох пробних об'ємів, які можуть вільно переміщатись та змінюватись у розмірі. Отримані цифрові дані можуть відображатись у вигляді показників швидкості зсувних хвиль (в м/с), або пружності (кРа) [4].

У той же час в літературі відсутні дані щодо результатів ЕЗХ менісків у пацієнтів з остеоартритом в залежності від стадії розвитку захворювання.

Метою нашого дослідження було визначення відмінностей показників пружності менісків у пацієнтів в залежності від стадії остеоартриту.

Виклад основного матеріалу

Нами було обстежено 72 пацієнти (41 жінка та 31 чоловік) середнім віком 65,4±6,25 років із рентгенологічними стадями остеоартриту і, II та III за Kellgren- Lawrence та контрольна група з 32 осіб середнім віком 45,4±3,28 без ознак остеоартриту.

Діагноз остеоартриту виставляли на основі загальноприйнятих критеріїв [2; 3] та підтверджували рентгенологічно та ультразвуковими методами. із дослідження виключали пацієнтів із розривами менісків в анамнезі, кістозними змінами менісків, наявністю синдрому доброякісної гіпермобільності суглобів та наявністю синовіїту будь -- якого ступеню вираженості.

Еластометричне дослідження менісків проводили на апараті Radmir Ultima Expert в режимі 2D еластометрії окремо для медіального та латерального менісків кожного колінного суглобу.

Для комп'ютерної статистичної обробки даних використовували табличний редактор "Microsoft Excel" та програму статистичного аналізу Analyst Soft Stat Plus, версії 6.7.1, 2018 року.

Для аналізу нормальності розподілу отриманих даних використовували критерії Ліллієфор- са та Шапіро -- Уілка. Для визначення нормальності використовували рівень р<0,05. У випадку нормального розподілу даних обчислювали значення середньої арифметичної величини (М) і середньої квадратичної помилки результату (m). Вірогідність різниці між показниками, які порівнювались, визначали за допомогою t-критерію Стьюдента. Для аналізу кореляційних зв'язків використовували метод Пірсона.

У випадку відсутності нормального розподілу досліджуваних даних центральні тенденції та дисперсії досліджуваних ознак описували за допомогою медіани (Ме) та інтерквартильного розмаху (25 та 75 процентилі). Для подільшого дослідження використовували критерії Манна -- Уітні, Вальда -- Вольфовіца, Колмогорова -- Смірнова. Статистично значимими вважались відмінності на рівні р<0,05.

Після проведення обстежень нами був розрахований середній показник пружності медіальних та латеральних менісків колінних суглобів, середній показник максимальних та мінімальних значень в залежності від стадії остеоартриту. Отримані дані відображені в таблицях.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що у пацієнтів із ОА навіть I ст. пацієнтів присутня суттєва різниця по пружності менісків, при чому відмічається статистично достовірна

Таблиця 1

середні, максимальні та мінімальні показники пружності менісків у пацієнтів із остеоартритом та у пацієнтів контрольної групи

Таблиця 2

середні показники жорсткості менісків у пацієнтів з ОА колінних суглобів ІІ та ІІІ ст.

відмінність перш за все по пружності медіальних мєнісків, у той час, як різниця по пружності латеральних мєнісків у пацієнтів із ранніми стадіями остеоартиту є статистично недостовірною, що підтверджується даними літератури про переважне ураження остеоартритом передусім медіальної частини суглобу.

При порівняльному аналізі значень пружності менісків у пацієнтів з ОА II та III ст. нами були отримані результати, відображені у табл. 2.

Таким чином, на основі проведених досліджень, можна зробити наступні висновки:

• показник щільності менісків збільшується із підвищенням ступеню артрозних змін у суглобі та пов'язаний із ступенем дегенеративних змін менісків у суглобі;

• еластометрія є високочутливим методом діагностики дегенеративних змін менісків колінних суглобів і може бути використаною для виявлення ранніх, доклінічних стадій патологічних змін менісків.

Список літератури

1. Бабаев М.В., Волков Г.П., Семенова Н.О., Шумарин К.А. Диагностическая значимость методов лучевой диагностики в распознавании степени выраженности деформирующего гонартроза. Вестник Национального медико-хирургического Центра им. Н.И. Пирогова. 2015. № 4. С. 84-90.

2. Ждан В.М., Потяжєнко М.М., Хайменова Г.С., Люлька Н.О., Соколюк Н.Л., Дубровінська Т.В. Ефективність лікування пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень і остеоартритом. Вісник наукових досліджень. 2017. № 3. С. 18-20.

3. Ждан В.М., Хайменова Г.С., Іваницький І.В., Волчєнко Г.В., Ткаченко М.В. Оцінка динаміки клініко-лабо- раторних показників у лікуванні хворих на хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з остеоартритом. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник української медичної стоматологічної академії. 2017. № 2(58). С. 129-131.

4. Зыкин Б.И., Постнова Н.А., Медведев М.Е. Эластография: анатомия метода. Променева діагностіка, променева терапія. 2012. № 2-3. С. 1о7--113.

5. Семёнова В. А. Магнитно-резонансная томография в диагностике повреждений мєнисков при остеоартрите колєнного сустава. Молодой ученый. 2018. № 16. С. 73--77.

Размещено на Allbest.ru