Ризик ураження серцево-судинної системи у хворих із різною тривалістю цукрового діабету другого типу

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) у всіх його формах - це проблема глобального рівня, яка стає тяжким людським та соціально-економічним тягарем [6]. У 2009 р. поширення ЦД 2 типу в нашій країні становило 2463,9 на 100 тис. населення. Водночас 30 % мешканців України мають надмірну масу тіла. Близько 80 % пацієнтів із ЦД 2 типу характеризуються надмірною масою тіла або ожирінням [4].

Хвороба зумовлює високий ризик виникнення уражень периферичних судин, що призводить до виникнення інсульту, раннього інфаркту міокарда (ІМ), серцевої недостатноті та належить до причин, які сприяють зростанню інвалідності й смертності людей працездатного віку [7]. Ураження міокарда і судин зумовлене специфічними змінами, що властиві пізнім ускладненням діабету (ангіопатія, нейропатія) [8]. При ЦД спостерігають зміни спектра ліпідограми (підвищення кількості ліпопротеїнів низької щільності та зниження ліпо-протеїнів високої щільності ). Дисліпопротеїнемію вважають головною патогенетичною ланкою атеросклеротичних змін у судинах при ЦД. Судини, облітеровані атеросклеротичними бляшками, звужують свій просвіт, що зумовлює підвищення АТ. У зв'язку з цим збільшується робота та напруження серця, що спричиняє гіпертрофію лівого шлуночка або поєднання гіпертрофії лівого шлуночка з лівим передсердям.[1]

ЦД 2 типу в ХХІ ст. переважна більшість дослідників розглядає як кардіологічне захворювання [2, 3], оскільки:

• при ЦД 2 типу ризик ІМ є порівнянним із хворими без ЦД, які раніше перенесли ІМ;

• ризик раптової смерті в чоловіків із ЦД 2 типу в 1,5 раза вищий, а в жінок - у 3 рази, ніж в осіб без діабету;

• інсульт у хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) виникає у 2 рази частіше, ніж у пацієнтів з АГ без діабету;

• при ЦД 2 типу ризик серцевої недостатності у 2-3 рази більший, ніж без діабету.

Метою дослідження було вивчити ризик виникнення патологій серцево-судинної системи залежно від тривалості ЦД 2 типу, індексу маси тіла(ІМТ), змін у ліпідограмі: ліпопротеїнів високої (ЛПВЩ) та низької щільностей (ЛПНЩ), три-ацетилгліцеролів (ТГ) та рівня артеріального тиску(АТ).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Ми проаналізували стаціонарні карти 30 хворих на цукровий діабет 2 типу, які перебували на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», визначили ІМТ та оцінили їх ліпідограму.

Серед обстежених було 18 чоловіків (60 %) та 12 жінок (40 %) віком від 34 до 69 років із тривалістю хвороби від 1 року до 21 року. Залежно від тривалості захворювання, стаціонарні карти поділили на 3 групи:

• перша група - тривалість ЦД 2 типу до 5 років (п=6);

• друга група - від 6 до 10 років (п=16);

• третя група - понад 11 років (п=8).

Результати та обговорення

Пацієнтам проведено фізичне обстеження та антропометричне дослідження. Відомо, що збільшена маса тіла - найбільший фактор ризику діабету 2 типу, тому спершу ми розраховуємо ІМТ у кожній групі за формулою:

ІМТ = маса тіла (кг) / зріст (м2) [2].

Таблиця 1. Визначення маси тіла кожної групи обстежуваних

У хворих першої групи ІМТ становив 26,5 (надмірна маса тіла). У пацієнтів другої групи відповідно 33,99 (ожиріння 2 ступеня). У третій групі ІМТ був 28 (ожиріння 1 ступеня) (табл. 1). Ми спостерігаємо геометричне підвищення ІМТ відповідно до часу захворювання.

На сьогодні не до кінця вивченим залишається питання про роль дисліпідемії у механізмах розвитку і прогресуванні серцево-судинних захворювань у хворих із наявним ЦД 2 типу та ожирінням. Це визначає доцільність поглибленого вивчення та дослідження особливостей ліпідного обміну в пацієнтів із ЦД 2 типу, ожиріння та їх поєднання. Ми проаналізували ліпідограму хворих усіх трьох груп, а саме лі- попротеїни низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) та триацилгліцероли (ТГ) і отримали такі результати (табл. 2).

Таблиця 2. Показники ліпідограми

Аналіз показників ліпідограми дозволив виявити зростання ТГ та зниження ЛПВЩ у хворих із найтривалішим перебігом ЦД 2 типу (третя група), а більш виражене підвищення ЛПНЩ відмічали у пацієнтів із тривалістю від 6 до 10 років.

На основі рекомендацій Європейської асоціації кардіологів щодо профілактики серцево-судинних подій у хворих із цукровим діабетом, які належать до групи високого і дуже високого ризику, в жодній групі не вдалося досягти цільових рівнів ЛПНЩ (2,6 ммоль - для високого ризику, 1,8 ммоль/л - для дуже високого ризику) [5].

Ми спостерігали за показниками АТ у хворих трьох груп. Середні показники у них були (табл. 3):

Таблиця 3. Показники артеріального тиску

Європейська асоціація кардіологів рекомендує тиск нижче 140/85 мм рт. ст. для будь-якої вікової групи хворих на ЦД [5]. Проаналізувавши показники АТ, ми виявили найвищі цифри у пацієнтів третьої групи, які хворіли на ЦД більше 10 років.

Результати свідчать про підвищення процесів облітерації судин як наслідок збільшення навантаження на серце. На ЕКГ спостерігали гіпертрофію лівого шлуночка (ЛШ) у 50 % обстежених, ЛШ та лівого передсердя (ЛП) - у 30 %, ЛШ, ЛП, правого шлуночка (ПШ) - у 5 % та без змін - у 15 % (рис.). ліпопротеїн діабет електрокардіограма

Рис. Результати електрокардіограми у хворих на цукровий діабет 2 типу.

• Гіпертрофія ЛШ

• Гіпертрофія ЛШ та ЛП

• Гіпертрофія ЛШ, ЛП та ПШ

• Без змін

Оцінюючи результати ЕКГ, ми виявляли виражені зміни у хворих третьої групи, порушення ритму, провідності. В усіх пацієнтів була гіпертрофія ЛШ, у 2-х хворих, за змінами ЕКГ, діагностовано інфаркт міокарда в анамнезі, ще у 2-х - синдром ранньої реполяризації шлуночків.

Висновки

1. У хворих на ЦД 2 типу з тривалістю захворювання від 6 до 10 років спостерігали зростання ІМТ(ожиріння 2 ступеня), підвищення рівня ЛПНЩ та високі цифри АТ.

2. В пацієнтів із ЦД 2 типу з тривалістю хвороби більше 11 років зростає рівень ТГ, ЛПНЩ та знижується ЛПВЩ, збільшується ризик ускладнень збоку серцево-судинної системи (за даними ЕКГ).

Список літератури

1. Фадєєв П. О. Цукровий діабет / П. О. Фадєєв // Енциклопедія медичних знань. -- Тернопіль : Навчальна книга, 2010. - С. 19.

2. Міжнародна Діабетична Федерація (IDF). [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.idf.org.

3. Гиляревский С. Р Новости доказательной кардиологии [Електронний ресурс] / С. Р Гиляревский // Интернист. - 2018. - Режим доступу до ресурсу: https:// internist.ru/broadcast/detail/34441/.

4. Основні показники діяльності ендокринологічної служби України за 2008 рік / за ред. М. Д. Тронько, А. Д. Чорноброва. - К. : Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України, 2009. -- 33 с.

5. 2019 ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD / [F. Cosentino, P Grant, V. Aboyans [et al.] ]. // European Heart Journal. - 2019. - P. 9.

6. Шудин В. В. Новые аспекты этиологии и эпидемиологии аутоиммунного сахарного диабета / В.В. Шудин // Международный эндокринологический журнал. -- 2006. -- № 4. -- С. 56--63.

7. Сахарный диабет: диагностика, лечение, профилактика / под ред. И. И. Дедова, М. В. Шестаковой. - М.: Медицинское информационное агентство, 2011. - 808 с.

References

1. Fadieiev PO. Diabetes mellitus. [Цукровий діабет] Encyclopedia of medical knowledge. Ternopil: Navchalna knyha; 2010.Ukrainian.

2. International Diabetes Federation (IDF). Available at: http://www.idf.org.

3. Gilyarevskiy SR. Novosty dokazatelnoy kardiologii. Internist. 2018. Available at: https://internist.ru/broadcast/ detail/34441/. Russian.

4. Tronko MD, Chornobrova AD. Eds. Main indicators of activity of endocrinological service of Ukraine for 2008. [Основні показники діяльності ендокринологічної служби України за 2008 рік] Kyiv: V.P. Komnsarenko Institute of Endocrinology and Metabolism AMS of Ukraine; 2009. Ukrainian.

5. Cosentino F, Grant P, Aboyans V. 2019 ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD. European Heart Journal. 2019;9.

6. Shudin VV. [New aspects of the etiology and epidemiology of autoimmune diabetes]. Mezhdunarodnyy endokrin zhurn. 2006;4: 56-63. Russian.

7. World Health Organization: Definition, diagnosis and classification of diabetes mellitus and its complications. Report of WHO consultation: Part 1. Diagnosis and classification of diabetes mellitus. Geneva; 1999.

8. Dedov II, Shestakova MV. Eds. Diabetes mellitus: diagnosis, treatment, prevention. [Сахарный диабет: диагностика, лечение, профилактика] Moscow: Meditsinskoye informatsionnoye agentstvo; 2011. Russian.

9. World Health Organization: Definition, diagnosis and classification of diabetes mellitus and its complications. Report of WHO consultation: Part 1. Diagnosis and classification of diabetes mellitus. - Geneva, 1999. - P. 1-59.

Размещено на Allbest.ru