Медична реформа в Україні: оцінки українців та досвід регіонального дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені О. Гончара

Медична реформа в Україні: оцінки українців та досвід регіонального дослідження

Оксана Зубарєва

Анотації

У статті виявлено особливості оціночного ставлення українців до реформування системи охорони здоров'я з урахуванням регіональних особливостей. З'ясовано, що на сьогодні найвищий рівень стурбованості серед українців викликають: висока вартість ліків, корупція в Міністерстві охорони здоров'я, брак сучасного обладнання, неформальні платежі пацієнтів. Визначено, що існує тісний взаємозв'язок між соціокультурною матрицею суспільства і швидкістю та успішністю модернізаційних процесів в різних сферах. Зроблено акцент на тому, що успішність реформування системи охорони здоров'я в Україні залежить від суб'єктивного сприйняття українцями тих змін, що вже запроваджено та передбачається запровадити. В результаті запропоновано виділити потенційні групи українців по відношенню до медичної реформи: "оптимістів", що відрізняються позитивною оцінкою запроваджених змін, помірною інституційною довірою до держави, високою громадянською активністю, "нейтралів", що характеризуються обережним ставленням до змін, помірною громадянською активністю, та довірою до державних інституцій, та "песимістів", яких об'єднує критичне ставлення до реформи, низька інституційна довіра до держави, низька громадянська активність. Негативна та критична реакція на процеси реформування медицини в Україні є наслідком процесів неорганічної модернізації, що проявляється в культурній інерційності, дуальності інституційного середовища і супротиву радикальним структурним змінам. Визначено, що регіональні розбіжності у ставленні та сприйнятті медичної реформи можна пояснити як різницею у фінансуванні надання медичних послуг у регіонах, так і нерівномірним інформаційним забезпеченням регіональними засобами масової інформації тих реформ, що впроваджуються в системі охорони здоров'я.

Ключові слова: система охорони здоров'я України, модернізація, громадські активісти, інновація реформування корупція здоров'я

Medical reform in ukraine: assessments of ukrainians and regional research experience

Oksana Zubareva, Oles Honchar Dnipro National University

The main objective of the article was to determine the peculiarities of the Ukrainian attitude towards the reform of the health system taking into account regional peculiarities. For this purpose, an author's sociological study was conducted, using a focused interview. The purpose of the study was to analyze the level of support provided by active public organizations of those reforms that are being implemented in the modern Ukrainian society, including the medical ones. The research data "Health Index" are of great value. Ukraine". The research is conducted for the third year in a row and allows us to trace the dynamics of the evaluation of Ukrainian components of medical reform and has the following benefits: large sample size; representativeness of the survey results for each individual region of Ukraine. The latter can stimulate interregional exchange of positive practices. It is revealed that today the highest level of concern among Ukrainians is caused by high drug costs, corruption in the Ministry of Health, lack of modern equipment, informal payments by patients. According to expert estimates in Ukrainian society, reforms are mostly caused by a negative assessment in the public consciousness. In our view, such a reaction is the result of processes of inorganic modernization, which manifests itself in the cultural inertia, duality of the institutional environment and the opposition to radical structural changes. Accordingly, the success of reforming the health care system in Ukraine depends on the subjective perception of Ukrainians of the changes expected to be introduced by 2020. As a result of the study, it was possible to identify potential groups of Ukrainians in relation to medical reform. The first group is formed by those who can be conventionally called "optimists", or those who support the reform "from below". They are distinguished by a positive assessment of the changes introduced, moderate institutional trust in the state, high civic activity and conviction. The second group is "Neutral". They are characterized by cautious attitude to change, moderate civic activity, and trust in state institutions. And the third group form "pessimists." They are united by a critical attitude to the reform. They are cautious about changes, characterized by low trust in the state, relatively low civic activity. It is determined that regional differences in the attitude and perception of medical reform can be explained by the difference in financing of provision of medical services in the regions and uneven information provision by the regional mass media of those reforms implemented in the health care system.

Keywords: Health system of Ukraine, modernization, public activists, innovation

Медицинская реформа в украине: оценки украинцев и опыт регионального исследования

Оксана Зубарева, Днепровский национальный университет имени О. Гончара

В статье выявлены особенности оценочного отношения украинцев к реформированию системы здравоохранения с учетом региональных особенностей. Выяснено, что на сегодня самый высокий уровень обеспокоенности среди населения вызывают: высокая стоимость лекарств, коррупция в Министерстве здравоохранения, нехватка современного оборудования, неформальные платежи пациентов. Определено, что существует тесная взаимосвязь между социокультурной матрицей общества и скоростью и успешностью модернизационных процессов в различных сферах. Сделан акцент на том, что успешность реформирования системы здравоохранения в Украине зависит от субъективного восприятия населением тех изменений, которые уже введены и предполагается ввести. В результате предложено выделить потенциальные группы украинцев по отношению к медицинской реформе: "оптимистов", которые отличаются положительной оценкой введенных изменений, умеренным институциональным доверием к государству, высокой гражданской активностью, "нейтралов", характеризующихся осторожным отношением к изменениям, умеренной гражданской активностью, и доверием к государственным институтам, и "пессимистов", которых объединяет критическое отношение к реформе, низкое институциональное доверие к государству, низкая гражданская активность. Отрицательная и критическая реакция на процессы реформирования медицины в Украине является следствием процессов неорганической модернизации, проявляется в культурной инерционности, дуальности институциональной среды и противодействием радикальным структурным изменениям. Определено, что региональные различия в отношении и восприятии медицинской реформы можно объяснить как разницей в финансировании предоставленых медицинских услуг в регионах, так и неравномерным информационным обеспечением региональными средствами массовой информации тех реформ, которые внедряются в системе здравоохранения.

Ключевые слова: система здравоохранения Украины, модернизация, общественные активисты, инновация

Постановка проблеми.

У сучасному світі, орієнтованому на постматеріалістичну систему ціннісних координат, безумовною цінністю визначено здоров'я. Саме тому якість медичної допомоги вважається основною цільовою функцією системи охорони здоров'я і водночас основним критерієм її діяльності. В розвинених країнах дбають про те, аби медицина була на високому рівні, і тому контроль якості поступово трансформувався в систему перманентного її підвищення за допомогою дієвих важелів. На шлях реформування медичної галузі стала і Україна, адже радянські методи "гасіння пожеж" і "побиття винних" ще животіють, але вже не працюють, "погану якість" перетворили на тавро вітчизняної медицини й маскування справжніх причин стану справ у ній [14, с. 116]. За оцінками Світового банку, Україна витрачає на медицину в межах 4% ВВП (3,7 % закладено в Бюджеті на 2019 р.). Окрім цього, додаткові витрати українців на медицину складають 3,5% ВВП: згідно з результатами дослідження GfK Ukraine, 93% українців, що звертаються до лікарень, платять за лікування з власної кишені. Відповідно, Україна витрачає на неефективну медицину значно більше, ніж будь-яка країна з аналогічним рівнем доходів, при цьому тривалість життя українців - одна з найнижчих в Європі: 104 місце серед 183 країн [10, с. 70]. Враховуючи зазначене, експерти говорять про те, що вирішальних успіхів у боротьбі проти більшості хвороб нашого часу слід очікувати тільки від радикальної переорієнтації політики в галузі охорони здоров'я до "моделі соціальної системи", яка ставить у центр уваги політичні, економічні, екологічні, культурні та соціальні умови хвороби і здоров'я, і загалом націлена на досягнення "стратегії колективного зниження ризику" [12, с. 115].

Аналіз досліджень і публікацій.

Проблему реформування системи охорони здоров'я в України висвітлено в працях

Т Ямненко (порівняльна характеристика українського і міжнародного досвіду реформування медицини), А. Голяченко (вплив реформи на демографічну ситуацію в Україні), К. Горбунова (ставлення українців до реформи), О. Устінова (правове забезпечення реформи).

Мета дослідження - визначити особливості оціночного ставлення українців до реформування системи охорони здоров'я з урахуванням регіональної специфіки.

Виклад основного матеріалу.

Спираючись на дані всеукраїнського дослідження "Індекс здоров'я. Україна", проведеного в червні-липні 2018 року, українці визначили три основні проблеми системи охорони здоров'я. Найвищий рівень стурбованості викликають: висока вартість ліків (21,9% у 2017 р. і 21% у 2018 р.); корупція в Міністерстві охорони здоров'я (20,2 % у 2017 р. і 20,3% у 2018 р.), брак сучасного обладнання (10,3% у 2017 р. і 11,7% у 2018 р.); неформальні платежі пацієнтів (11,6% у 2017 р. та у 2018 р.). [9, с. 155]. Зважаючи на необхідність реформування з ціллю подолання наявних проблем, на офіційному рівні визначено, що "державна політика у сфері охорони здоров'я спрямована на підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і збереження генофонду українського народу. Її реалізація має забезпечити доступність кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові України, сприяти запровадженню нових ефективних механізмів фінансування та управління галуззю... При цьому слід особливо наголосити на тому, що в сучасних умовах ефективна реалізація державної політики України в галузі охорони здоров'я неможлива без здійснення стратегії інтеграції до Європейського Союзу, розширення і зміцнення міжнародних зв'язків" [1, с. 17]. Дотримуючись євроорієнтованої стратегії, в Україні розпочато системну медичну реформу. На сайті Міністерства охорони здоров'я України знаходимо інформацію від 01 січня 2018 року про старт реформи, що повністю завершиться до 2021 року. Причина реформування, пов'язана з недосконалою моделлю фінансування: "незважаючи на офіційно безоплатну медицину, часто вже у лікарні нас питають, чи маємо гроші на ліки та лікування. Проблема не тільки в дефіциті фінансування державної медицини. Система не функціонує через неефективне використання наявних бюджетних коштів" [8, с. 114]. І далі: "реформа, розроблена командою Міністерства охорони здоров'я України спільно з міжнародними експертами, - це реформа фінансування системи охорони здоров'я, щоби кожен українець мав рівний доступ до медичних послуг та ліків, гарантованих та покритих державою" [8, с. 115]. Тож згідно Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" важливою складовою медичної реформи в Україні є запровадження нової моделі фінансування системи охорони здоров'я, яка передбачає чіткі зрозумілі гарантії держави щодо медичної допомоги, кращий фінансовий захист для громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних ресурсів та скорочення неформальних платежів [6, с. 31].

На міжнародному рівні високо оцінюють перспективи реформування вітчизняної системи охорони здоров'я, зокрема директор Бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні, зазначила, що ВООЗ підтримує стратегічні завдання щодо реформування охорони здоров'я України. Д. Нітцан підкреслила, що світ зараз бачить прагнення України знайти стратегію та визначити правильний напрямок розвитку, та запевнила, що ВООЗ і надалі надаватиме підтримку МОЗ України у намаганнях проводити системну реформу [13].

Ми виходимо з того, що успішність реформування загалом залежить від суб'єктивної оцінки населенням тих змін, які передбачається запровадити. 18 березня 2018 року на прес-конференції в інформаційному агентстві "УНІАН" було презентовано результати опитувань громадської думки з питань впровадження реформ в Україні, яке було проведено громадською організацією "Ліга виборців", керівник проекту - кандидат соціологічних наук Ганна Падалка. Передумовою для проведення загальноукраїнського соціального дослідження стали регіональні опитування, проведені восени 2017 року. Представляючи результати регіонального дослідження, Г. Падалка зазначила, що тоді на питання "Наскільки ви підтримуєте медичну реформу саме у вашому регіоні?" (мається на увазі Дніпропетровська область) 20,9% відповіли, що повністю її підтримують. 36,6% респондентів тоді не підтримували її. "На майбутнє буде цікаво подивитися, у яку ж сторону піде цей тренд", - зауважила керівник проекту, висловивши припущення, що вже зараз результати були б інакші, оскільки медична реформа знаходиться в активній фазі запровадження. В ході дослідження українцям пропонувалося оцінити освітню, медичну, пенсійну і земельну реформи. В результаті 50,3% опитаних вказали, що жодна з перерахованих реформ не буде нести в собі якісь покращання... Майже 20% взагалі не змогли дати відповідь на це питання. Інші респонденти здебільшого можуть щось впевнено сказати лише про освітню реформу - 12,8% опитаних сказали, що, можливо, ця реформа принесе користь". 8,8% респондентів вважають, що саме медична реформа найбільш позитивно вплине на стан українського суспільства. За словами Г. Падалки, такий низький загальний показник щодо реформ вказує на те, що підтримки їх у суспільстві немає [8, с. 98]. Досить неоднозначно нововведення характеризують і самі лікарі: "Оскільки наш регіон був пілотним у медичній реформі, то вибір пацієнтами лікаря не є нововведенням для Дніпра, - коментує поточний стан лікар сімейної медицини Олена Білецька. - певні "перекоси" в навантаженні мають місце: що краще показує себе лікар, то більше його навантаження. На жаль, гроші при цьому поки що за пацієнтом не йдуть, і коли підуть невідомо" [16].

Двояко перспективи і результативність медичної реформи висвітлюються і в ЗМІ. Зазначимо, що рівень довіри української громадськості до засобів масової інформації коливається в залежності від багатьох факторів, проте традиційно він є достатньо високим упродовж тривалого часу. За таких умов ЗМІ здатні структуру- вати події, ранжувати їх і тим самим визначати думки, мотиви та вчинки індивідів чи соціальних груп. Б. Коен вважав, що хоча медіа і не визначають, що думати людям, але вони часто впливають на те, про що думають люди [17]. У даному випадку показовими є висновки моніторингу новин, присвячених медреформі та МОЗ України, який здійснили експерти Інституту масової інформації за підтримки Міжнародної громадської організації Intemews Network, що реалізує програму У-Медіа, за фінансової підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) в період з 9 по 15 квітня 2018 року в наступних 10-ти інтернет-ЗМІ: "Обозреватель", "Сегодня", 24 канал, "Укрінформ", "Страна.иа", "Вести", УНІАН, "Ліга.пе^>, TCH.ua та "Українська правда". Всього якісно було проаналізовано 72 публікації. В цілому за результатами моніторингу можна зазначити, що онлайн-видання достатньо інформаційно супроводжують впровадження медичної реформи в Україні, при цьому новини в рівній мірі супроводжуються бекґраун- дом як з позитивною так і з негативною конотацією. Маємо можливість порівняти заголовки популярних інтернет-новин: "Медична реформа має низку недоліків, - Комаровський"; "За пацієнта - 370 грн на рік: чому приватні лікарі відмовляються від медреформи"; "Хватит экспериментов с народом": на митинг под Миндзрав вышли пенсионеры"; "В поликлиниках - хаос"; "Богомолець закликала спинити МОЗ у питанні легалізації наркотиків"; "Вас куриця клюнула в одне місце?": Москаль про рекомендації МОЗ лікарям навчатися за серіалом "Доктор Хаус", - з одного боку, "МОЗ запевняє, що лікарів в країні не бракує і їм вже можуть достойно платити"; "Медицина будущего в Украине: как будет работать система еНеа№"; "Медреформа: Супрун пояснила, як викликати свого лікаря додому"; "Реалії медреформи: як вибрати собі лікаря і підписати з ним декларацію"; "Вже більше півмільйона українців підписали декларації з лікарями" - з іншого. Показово, що в центрі уваги українських онлайн-видань постійно опиняється і постать очільниці МОЗ Уляни Супрун: "Супрун продолжает ломать медицинские шаблоны"; "Какие "советские мифы" развенчала Ульяна Супрун"; "Ульяна Супрун удивила еще одним "несуществующим диагнозом".

Беручи до уваги дискусійність тих змін, що торкнулися сфери медицини в сучасному українському суспільстві, особливої гостроти і актуальності набуває питання оціночного ставлення громадян до реформування системи охорони здоров'я. Велику цінність представляють дані дослідження "Індекс здоров'я. Україна", започаткованого Міжнародним фондом "Відродження", Київським міжнародним інститутом соціології та Школою охорони здоров'я Національного університету "Києво-Могилянська академія" [9]. Показово, що дослідження проводиться третій рік поспіль і дозволяє простежити динаміку в оцінці українців окремих складових медичної реформи і має такі переваги: великий обсяг вибірки (це дає змогу відтворити репрезентативну картину як для дорослих споживачів медичної допомоги різних рівнів, так і для тих, хто з певних причин не звертається до медичних працівників); репрезентативність результатів опитування для кожної окремої області України (що може стимулювати міжрегіональний обмін позитивними практиками).

У 2018 р., як і в попередніх хвилях дослідження, анкета містила запитання щодо ставлення до реформи охорони здоров'я, а саме: "Чи, на Вашу думку, потрібна реформа охорони здоров'я взагалі?". Відповідно 73,1% респондентів зазна- чили, що реформа охорони здоров'я потрібна, однак упродовж 2016-2018 рр. суб'єктивне відчуття потреби в реформі охорони здоров'я зменшилось з 92,9% до 73,1%, проте в цілому залишалось достатньо високим [9, с. 156], можливо, це пов'язано з деяким розчаруванням, щодо результатів реформування. Ми також відмічаємо деякі регіональні відмінності: так для Дніпропетровської області цей показник дещо вищий від загальноукраїнського і становить - 78,9%, втім в сусідній, Запорізькій, області потребу в реформуванні відчувають лише 39,6% [9, с. 159]. Регіональні розбіжності у ставленні та сприйнятті медичної реформи, на наш погляд, можна пояснити як різницею у фінансуванні надання медичних послуг у регіонах так і нерівномірним інформаційним забезпеченням регіональними засобами масової інформації тих реформ, що впроваджуються в системі охорони здоров'я.

З огляду на вказане, подальшого аналізу вимагає дослідження саме регіональних особливостей функціонування системи охорони здоров'я і, відповідно, тих факторів, що впливають на рівень (не)задоволеності медичними послугами. З цією ціллю в листопаді-грудні 2018 року нами було проведено серію фокус-груп (N=5) в Дніпропетровській області, метою яких стало дослідження рівня підтримки представниками активно діючих громадських організацій тих реформ, що реалізуються в сучасному українському суспільстві зокрема: медичної, судової, податкової, пенсійної, земельної, освітньої. Цікавим є вибір об'єкту дослідження - представників громадських організацій, громадських активістів, оскільки громадські організації є повноправними учасниками прийняття управлінських рішень у системі саморегуляції соціального організму країни і одночасно виконують функцію зворотної складової механізму реалізації владних повноважень державою [2, с. 6].

Зазначимо, що серед представників громадських формувань Дніпропетровщини, як і в випадку з показниками всеукраїнського дослідження, загалом відсутня однозначна оцінка результативності медичної реформи, хоча абсолютна більшість наголошують на необхідності змін. Нижче наведемо фрагменти з інтерв'ю: Артем (громадська організація "Дніпропетровська обласна Батьківщина молода" м. Дніпро) "я немного столкнулся с медицинской реформой. Много слушал, много вникал. Много разных мнений. Первое, я считаю, пока мы не начнем что-то делать, ничего не поменяется. Просто, нужно начать что-то делать, и тогда что-то поменяется. Ребенка мы не ругаем, если он не научился ходить"; Руслан (громадська організація "Громадська патріотична організація "Прометей" м. Новомосковськ): "одне те, що я знаю, я за новаторство, зміни. Знаю за негатив стосовно медичної реформи. Варто розділяти доступні ліки і все інше..." Людмила (громадська організація "Родина героя" м. Новомосковськ): " медицинская реформа нужна как никакая другая и какие-то ее недостатки я пока не вижу" Олександр (Громадська організація "Ветеранів АТО і учасників бойових дій Синельниківщини" м. Синельнико- во): "мы за однозначно за реформу, ну это ж надо контролировать, регулировать".

Загалом упродовж 2016-2018 років відчуття того, що реформа в системі охорони здоров'я відбувається, зросло з 15,2% у 2016 р. до 22,6% у 2017 р. і до 42,5% у 2018 р, хоча й 57, 5 % українців не помітили суттєвих змін. Стосовно Дніпропетровської області, то 51,4% респондентів (а це вже більша половина), відчувають зміни в системі охорони здоров'я [9, с. 166]. Таке зростання є цілком обґрунтованим, адже в 2017 р. було ухвалено законодавство, спрямоване передовсім на розбудову системи фінансування охорони здоров'я. У першу чергу річ йде про ухвалення у квітні 2017 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я" Зокрема, Законом задекларовано фінансову та управлінську автономію медичних закладів, а також встановлено спрощений порядок реорганізації закладів охорони здоров'я: державних та комунальних установ. Також Закон урегульовує окремі питання, пов'язані з договорами про медичне обслуговування населення, які укладатимуться відповідно до спеціального порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України [4, с. 17]. Відповідно було прийнято один із ключових законів, необхідних для повноцінного старту медреформи, ключовим принципом котрої визначено - "гроші ідуть за пацієнтом".

Суттєвим кроком на шляху реалізації медичної реформи стало створення в 2018 році Національної Служби Здоров'я України (НСЗУ) - нового центрального органу виконавчої влади, за прикладом Британської National Health Service. НСЗУ виступає в ролі оператора, який приймає основні рішення на локальному рівні - контрактує закупівлю медичних послуг та підписує договори з медичними закладами і лікарями, що займаються підприємницькою діяльністю. Про ефективність діяльності НСЗУ знаходимо на офіційному сайті МОЗУ: "За результатами третьої хвилі понад 95% усіх комунальних медичних закладів первинки долучилися до змін і переходять на нову модель фінансування - коли держава оплачує медичні послуги, надані конкретному пацієнту. У закладах-партнерах НСЗУ свого лікаря обрали понад 14 мільйонів людей.

1 за ними в заклади вже прийшли 3,5 мільярди гривень. Фінансування первинки збільшили лише у півтора рази, а зарплати лікарів зросли вдвічі-втричі. Це свідчить про те, що нова модель довела свою ефективність" [13].

Реформа системи охорони здоров'я в Україні передбачає також підписання декларації із сімейним лікарем. Починаючи з 1 квітня 2018 р. і на початок року, як зазначено на сайті МОЗ України, 23 мільйони українців підписали декларацію і обрали своїх лікарів, при цьому 76% з них задоволені якістю послуг в них, в той час як у 2015 році лише 16% громадян вірили в те, що уряд успішно впорається зі змінами в медицині [16]. Показово для нас те, що саме Дніпропетровська область на сьогодні є лідером серед кількості тих, хто підписали декларацію з сімейним лікарем, адже якщо звернутися до даних системи еНеа№, станом на 29 січня 2019 р. кількість підписаних декларацій становить

2 067 136 [15]. Саме можливість обирати свого лікаря як елемент реформування системи охорони здоров'я високо оцінили наші інформанти. Наведемо фрагменти інтерв'ю: Богдан (громадська організація "Міцне суспільство" м. Дніпро) "ну, мне вот только семейный врач нравится. А остальное все так себе..."; Вероника (громадська організація "Майдан Січеслав-Дніпро" м. Дніпро) "я сталкивалась как потребитель с семейным врачом. Записывалась, ставила на прием. У меня двое детей. Когда есть электронная очередь, и ты выбираешь удобное для себя время, я мечтала, чтобы так и было. Для меня это очень удобно. По области я знаю, что строятся новые амбулатории. По области их тридцать. Это результаты реформы и это положительно"; Руслан (громадська організація "Громадська патріотична організація "Прометей" м. Новомосковськ) "я стикнувся з сімейними лікарями, то для мене це великий плюс, що я можу обрати лікаря, за якого я знаю, що він нормальний. А то мені поставлять такого, який не хоче робить, а просто на роботі"; Людмила (громадська організація "Родина героя" м. Новомосковськ): "насчет того, что оклады зависят от пациентов, я тоже согласна, не так, что отсидел и ушел. Теперь они будут получать реально, но мы так думаем".

Однак в ході дослідження виявилося, що оптимізм стосовно покращання надання кваліфікованої медичної допомоги не розділяють жителі віддалених від області сіл і містечок. Навпаки в формулі "гроші йдуть за пацієнтом" вбачають проблему. Ось, що говорять наші інформанти: Олег (громадська організація "Захисники Батьківщини" м. Тернівка) "мы этот вопрос подымали на "громадській раді", вызывали главного врача, заступника, приносили, показывали все, что есть. Квартир не выдают врачам, зарплаты тоже маленькие, ну, никто не хочет ехать в город наш маленький, в Терновку никто из специалистов не приедет."; Юрій (Громадська організація "Українське народне об'єднання "ХАРАКТЕРНИК"" м. Павлоград) "как в маленьком городке не было специалистов, так их и нет, все у кого голова и руки работают - они в области. Все они по карьерной лестнице переезжают в областные больницы"; Дмитрий (Громадська організація "Молодіжна ініціатива реформ" м. Тернівка) "эта реформа предполагает создать районную больницу и всех сконцентрировать туда, а на местах оставить узких специалистов на подобие семейного врача, одного универсального. Но простите, это большая проблема. Нет у нас универсальных врачей. По поводу реформы, главным остается тот вопрос, что специалистов концентрируют в районах и центральных районах"; Борис (Петриківський районний благодійний фонд "Єдність" смт. Петриківка") "ще два слова - спеціалісти - це взагалі державна проблема - спеціалісти кращі тікають в область а то і за кордон. Чому? Тому, що більше платять! Чим більше лікуєш, тим більше платять, вірно ж? Ті, що є на місці, на жаль, хотілося б щоб це були дійсно спеціалісти".

Інновація, яку активно прагнуть впровадити вже в поточному році - розбудова сучасної системи управління медичною інформацією, інструментом чого є система електронної охорони здоров'я. З огляду на це в анкету всеукраїнського дослідження "Індекс здоров'я" в 2018 році, ввійшло наступне питання: "Міністерство охорони здоров'я планує запровадити систему електронної охорони здоров'я протягом найближчих років. Що було б для Вас як для пацієнта найважливішим у такому сервісі, який може надавати доступ до Вашої медичної картки в електронній формі?". Відносно частіше респонденти обирали відповіді "Будь-який лікар, до якого я звертатимуся, зможе побачити необхідні записи" (29,9%) та "Я зможу бачити всю свою історію хвороби та записи лікарів" (28,9%). Втім, показово, що майже п'ята частина тих, хто відповідав на це запитання (19,8%), вважає, що такий сервіс взагалі не потрібний. Регіональні розбіжності у відповідях на вказане запитання також досить суттєві: на непотрібність електронної охорони здоров'я вказують 36,4% респондентів Чернівецької області, 31,6% - м. Києва та 29,4% - Миколаївської області. Та їхню думку поділяють лише 4,1% мешканців Сумської області, та 11,5% - Харківської. 22,7 % мешканців Дніпропетровської області (регіону, що лідирує за кількістю підписаних деклацій з сімейним лікарем) також вказують на недоцільність подібного електронного сервісу. В якості причин подібної ситуації найчастіше респонденти відмічають інші "болючі точки", на які першочергово необхідно звернути увагу в процесі реформування медичної галузі, як от: слабкі управлінські практики, не налагоджений зв'язок між лікарнями та системою охорони здоров'я, хронічний брак ресурсів, що супроводжується недофінансуванням системи охорони здоров'я в цілому [9, с. 166-167]. На вказаному неодноразово наголошували і наші інформанти: Віктор (Громадська спілка "Дніпропетровський обласний центр "Землеустрій та нерухомість", м. Дніпро): "Лучше бы зеленку завезли в больницу. Мое личное мнение. Терминалы не работают, вызвать врача по телефону, дозвониться невозможно. Их сайт постоянно висит. Приходишь вызвать врача ребенку, а тебе сразу: "А почему Вы на сайте не зарегистрировались? Почему Вы не зарегистрировались по телефону?". Так, к вам не дозвонишься. "Не, у нас все классно, все хорошо", - отвечают. Просто, пытаешься с утра дозвониться, разворачиваешься и идешь в больницу"; Марина (Громадська благодійна організація захисту тварин "Друг", м. Дніпро): "Мое мнение абсолютно негативное. Как можно вводить реформу, заставлять бабушек регистрироваться в каких-то компьютерах. Извините, у нас в детских больницах унитазов чистых нет, нормальных. У нас нет горячей воды. У нас даже не покрашены стены. В эти больницы страшно войти. Это в городе...". Окрім того відзначаються проблеми правового механізму супроводу медичної реформи. Не зважаючи, на те, що правове поле реформування системи охорони здоров'я в цілому окреслено, а саме ухвалено Закон про автономізацію медичних установ. Головне в цьому законі: вперше визначене поняття "послуги з медичного обслуговування населення" як одиниці вартості. А також ухвалено один із ключових законів, необхідних для повноцінного старту медреформи - "Про державні фінансові гарантії щодо надання медичних послуг та лікарських засобів" № 6327, де основоположний принцип - "гроші ідуть за пацієнтом". населення досить скептично оцінює механізми реалізації вказаних нормативно-правових актів: Артем (громадська організація "Дніпропетровська обласна Батьківщина молода" м. Дніпро) "опять таки есть закон, что нужно выделить деньги, но как их выделить, в законе не сказано. К сожалению, у нас таких законов. Мы как раз общались с депутатами Верховной рады, молодыми, которые только попали, незаангажироваными. Так у нас 95 % всех законов классных. Вот имеет эту проблему, нет механизма. И я пока тут скептик. Не верю, что под страховую медицину они смогут прописать адекватный, понятный, прозрачный механизм, который сможет буквально на пальцах объяснить человеку. А главное, человек должен поверить, что оно будет работать, а не опять влево уходить куда-то. Вот это проблема"; Руслан (громадська організація "Громадська патріотична організація "Прометей" м. Новомосковськ) "мене особисто хвилює той факт, що ніби то законом прописано етапи реформування мецидини. А от механізми перекваліфікації лікарів взагалі не визначено, вони не прозорі. Хто такі ці парамедики? Це ж не фельдшер зі швидкої допомоги. Може б ми звернули увагу на провал Національної поліції. Так одна справа, ти порушив закон, бо ти його не знаєш, а інша надавив не на ту артерію."; Олеся (Громадська благодійна організація захисту тварин "Друг", м. Дніпро) "меня волнует вот вопрос по скорым. Врач скорой помощи и тот же водитель, он теперь должен знать все. Ну таким вот экстерном это не возможно выучить. Мне страшно за ту помощь, которая будет оказываться. Та экстренная помощь, которая будет оказываться. Ну, вот серьезно. Это меня волнует больше всего. Закон прописали, а этого не учли. Вот кто их будет учить?". Однак, правова проблема є системною, оскільки наголошується ще й низькій правовій культурі населення, що не в останню чергу обумовлено деякою інерцій- ністю свідомості, яка гальмує процеси реформування: Вероника (громадська організація "Майдан Сі- чеслав-Дніпро" м. Дніпро) "у нас настолько низкая правовая культура общества, что-то им предложить вот такое, хуже не придумаешь. Это будет "зрада", все пропало, мы все умрем. Пока так. Может быть когда-нибудь что-то измениться".

На шляху реалізації реформи системи охорони здоров'я в Україні, як зазначають деякі експерти, стала корупційна складова. В данному контексті також особливу увагу привертає урядова программа реімбурсації - механізму повної або часткової оплати лікарських засобів, що включені до деталізованого опису з бюджету. Цей аспект особливо цікавий з огляду на дис- кусійність фармацевтичного бізнесу в Україні. Як вказують тернопільські науковці, що вивчали стан медичної реформи стосовно демографічної ситуації в Україні - однією з дивовижних пер- турбацій, яка трапилася у процесі утвердження ліберального ринку в Україні, є та, що затратна частина охорони здоров'я - лікувальна справа - залишилася в державній власності, а прибуткова - фармацевтична справа - повністю передана в приватні руки. Фармацевтичний бізнес не поступається алкогольному за рівнем збагачення її власників [3, с. 18].

З квітня 2017 р. в Україні діє програма "Доступні ліки", тому логічно, що в "Індексі здоров'я" було запропоновано декілька питань про досвід споживання ліків за цією програмою. В 2018 році 787 опитаних - споживачів амбулаторної допомоги (всього в дослідженні виявлено 3301 особу - споживачі амбулаторної допомоги), або 18% серед споживачів й 7,7% від усіх опитаних відповіли, що приймали участь в програмі "Доступні ліки". При чому зазначений відсоток тотожний минулорічним показникам [9, с. 115]. На запитання "Чи змогли Ви отримати ліки за програмою "Доступні ліки" в аптеці?" було отримано такий розподіл відповідей: 44% ^ = 113) - "змогли отримати всі ліки" за Програмою в аптеці, 37% отримали частину ліків, а 19% зазначили, що не змогли отримати ліки. Дещо більше мешканців міської місцевості змогли отримати доступ до Програми та відповідно одержати ліки (84% проти 75% у сільській місцевості). Серед причин неотримання ліків за Програмою найбільше споживачів амбулаторної допомоги вказали на те, що "не було ліків в аптеці" ^ = 55), "не змогли дістатися до аптеки" та "в аптеці відмовили в наданні ліків" (по 8 осіб у кожній категорії), "у лікаря не було бланків рецепта" (2 особи) та ще 23 особи вказали на "інші" причини, а 22 особам було "важко відповісти" [9, с. 118]. В контексті вище зазначеного, ми зауважуємо, що категорія "інших причин" може бути обумовлена наявністю корупційної складової на фармацевтичному ринку. Серед наших інформантів також виділилась категорія осіб, які звернули свою увагу саме на цей аспект проблеми: Валентина (громадська організація "Ветеранів АТО і учасників бойових дій Си- нельниківщини"): "Я считаю, что эта реформа, которая сейчас наблюдается, это привело к кор- рупционным действиям. Я могу сразу сказать почему, у нас по льготе "по доступним лікам не було в області". Значит, у нас процедура получается. Мы сейчас проверяем дальше. У нас есть такая Сачко, я могу открыто это говорить, которая заставляет наших медсестер выписывать рецепты. По пятьдесят рецептов на нас с вами. И пошла такая схема - частные аптеки, которым они сразу же эти лекарства перепродают. То есть, я не знаю, кто эту схему придумал медицинскую, но это к хорошому не приведет. Очень много жалоб. И это нужно немедленно рассматривать, немедленно заниматься этой реформой". Любов (громадська організація соціально-економічних реформ "ОЛІМП"): "Население у нас, вот обращаются к нам в организацию, заходит и говорит: "Можно я умру? Бо я лекарства никогда не получу". У нас рецепт действует один месяц. Вот человек выписывает и идет в аптеку. Это я пример привожу. А в аптеке лекарства не отпускают. Потом говорят бабушке старенькой: "Иди перепиши рецепт, а потом придешь и получишь лекарство". Они его уже списали, наверное. Что только наш народ не придумает! Это что за отношение к нам, больным? Инсулина у нас нет. Люди не могут получить".

Загалом, за результатами опитування "Індекс здоров'я. Україна", 13 % опитаних вважають, що в результаті поточної медичної реформи нічого не зміниться і це дещо більше ніж в 2017 році (12%). Водночас респонденти досить критично оцінюють ймовірні наслідки нинішнього курсу реформ у системі охорони здоров'я. Майже половина респондентів очікують насамперед позитивних змін в охороні здоров'я: того, що не потрібно буде сплачувати за медичну допомогу "з кишені" - 11,2% проти 9,7% в 2017 році; що буде краще забезпечення медичним обладнанням - 10% в 2018 році і 11,7% в 2017 році; що вибір лікаря відбуватиметься без прив'язки до місця реєстрації - 7,8% в 2018 і 2,9% в 2017 році. У той час як майже третина респондентів очікує певних негативних змін - того, що медична допомога не буде доступною фінансово 8,1% в 2018 році і 8,8% в 2017 році, або що така допомога не буде доступною територіально та фізично - 5,7 % в 2018 році проти 9,7 % в 2017 році; лікарі будуть менш компетентними - 4% в 2018 році і 3,1% в 2017 році; отримання медичної допомоги лише за попереднім записом - 4% в 2018 році і 5,4% в 2018 році [9, с. 164]. Третій рік поспіль не спостерігається особливої відмінності у думці щодо потреби реформування за ознакою статті. В цілому молодь більш сприйнятлива до змін у порівнянні з особами старшої вікової категорії. Серед опитаних найвища підтримка потреби в реформі у тих, у кого є базова або повна вища освіта. Також показово, що респонденти з нижчими доходами менше підтримують потребу у проведенні реформи, ніж заможніші.

Висновки

Загалом ми виходимо з того, що існує тісний взаємозв'язок між соціокультурними характеристиками суспільства і швидкістю та успішністю модернізаційних процесів в різних сферах. За оцінками експертів в українському суспільстві реформи викликають здебільшого негативну оцінку в суспільній свідомості. На наш погляд, подібна реакція є наслідком процесів неорганічної модернізації, що проявляється в культурній інерційності, дуальності інституційного середовища і супроти- ву радикальним структурним змінам. Відповідно, успішність реформування системи охорони здоров'я в Україні залежить від суб'єктивного сприйняття українцями тих змін, що передбачається запровадити до 2020 року. В результаті проведеного дослідження вдалося виявити потенційні групи українців по відношенню до медичної реформи. Першу групу утворюю ті, кого можна умовно можна назвати "оптимістами", або ті що підтримують реформу "знизу". Вони відрізняються позитивною оцінкою запроваджених змін, помірною довірою до державних інституцій, високою громадянською активністю і переконаністю, що ключовий фактор успіху - рух вперед. Більш численнішу групу утворюють ті, кого умовно назвемо "нейтралами". Вони характеризуються швидше обережним ставленням до змін, помірною громадянською активністю, та довірою до державних інституцій. Ключовий фактор успіху реформування для них - наполеглива праця. І третю групу утворюють так звані "песимісти", яких об'єднує критичне ставлення до реформи. Вони вкрай обережно ставляться до змін, характеризуються низькою інституційною довірою до держави, порівняно низькою громадянською активністю і переконаністю, що ключовий фактор успіх - "не будувати нове, руйнуючи старе".

Бібіліографічні посилання