Токсикологічна оцінка препарату "Примастин"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Токсикологічна оцінка препарату «Примастин»

І.П. Патерега, канд. вет. наук, с. н. с.,

В. І. Кушнір, канд. вет. наук,

О.М. П'ятничко, канд. с-г. наук,

С.Я. Мартиник, науковийспівробітник Я. М. Процик, канд. с.-г. наук,

М. М. Чудяк, молодшийнауковийспівробітник

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок

У статтінаведенірезультатививченнятоксичності препарату “Примастин”. У результатідосліджень установлено, що препарат “Примастин ” належить до 4-го класутоксичності, тобто до малотоксичнихречовин. ЛД50за йоговнутрішньошлунковоговведеннябілиммишам і білим щурам (обчислення за методом Г. Кербера) є більшою за 5000 мг/кг. Тривале (14-добове) пероральнезастосування препарату “Примастин” білим щурам у терапевтичнійдозіпризводить до зниженнямаситілатварин, підвищенняваговихкоефіцієнтівмасипечінкибілихщурів без порушення структур функціональниходиниць орган. 14-добове пероральневведення 10-кратної дози препарату білим щурам призводить до достовірногопідвищенняваговихкоефіцієнтівмасипечінки (порушенняструктури, виділеннятрансфераз), нирок, серця, зменшенняселезінки (вивільнення кров 'яного депо), збільшеннярівнягемоглобіну, гематокриту, загальногобілка, на тлізниженнямаситіла, посиленнякатаболічнихпроцесів.

Ключові слова: ЛАБОРАТОРНІ ЩУРИ, ПРЕПАРАТ “ПРИМАСТИН”, ТОКСИЧНІСТЬ, ГЕМАТОЛОГІЧНІ, ІМУНОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ. токсичність примастин печінка

Сучасний ринок фармацевтичних препаратів пропонує широкий спектр препаратів для профілактики та лікування маститів. Захворювання залежить від багатьох факторів. Тому обрати єдину ефективну схему ліквідації хвороби на всі випадки неможливо, так як поряд з урахуванням усіх чинників, слід правильно використовувати лікарські засоби для ефективної боротьби з маститами. Відомі два види маститу - субклінічний та клінічний. Клінічний вид захворювання діагностують у 30 % лактуючих корів. Серед форм клінічного маститу найчастіше вирізняють серозний, катаральний та гнійно-катаральний, рідше фібринозний, геморагічний та абсцес чи флегмону вимені. Серед причин розвитку захворювання є механічні, фізичні, хімічні та біологічні фактори. На частку біологічних факторів (стрептококи, стафілококи, ентеробактерії та інші мікроорганізми) припадає до 90 % усіх випадків маститу Виділені з секрету вимені мікроби відносять до трьох груп: контагіозні, умовно патогенні та сапрофіти. Одним із засобів лікування маститів у корів може бути препарат “Примастин”. Діючими речовинами препарату є антибіотики цефалексину моногідрат і гентаміцину сульфат, а також преднізолон. Цефалексину моногідрат є цефалоспорином першого покоління, володіє антимікробною дією щодо основних збудників маститу. Наприклад, свою дію він проявляє стосовно стафілокока золотистого в концентрації до 12,5 мкг/мл і більше; стрептокока - більше 50 мкг/мл; кишкової палички - до 25 мкг/мл і більше [1]. Гентаміцин є аміноглікозидом. Ефективний проти грампозитивних і багатьох грамнегативних бактерій (в т. ч. синьогнійної палички, протеї, кишкової палички, стафілококів, сальмонел і ін.). Гентаміцин мало адсорбується тканинами вимені і виділяється з молоком. Преднізолон володіє протизапальною дією, зменшує запалення і набряк тканин вимені. Протизапальний ефект обумовлений в основному стабілізацією мембран клітин (у тому числі тучних і лізосом), пригніченням активності фосфоліпази А2 і гіалуронідази, звільнення арахідонової кислоти з фосфоліпідів клітинних мембран (із зменшенням рівня продуктів її метаболізму - простагландинів, тромбоксану і лейкотриєнів), а також гальмуванням поділу тучних клітин і їх дегрануляції (звільнення гістаміну, серотоніну і брадикініну), синтезу фактору активації тромбоцитів і проліферації сполучної тканини [2].

Зважаючи на широкий спектр метаболічної дії в організмі тварин складників препарату - антибіотиків і гормону, перспективним є глибше дослідження токсикологічних досліджень протимаститного засобу.

Матеріали і методи. 1. Вивченнягостроїтоксичності препарату

В умовах гострого досліду визначали: а) ступінь токсичності (величини токсичних доз); б) орієнтовні дози (концентрації) для проведення підгострого досліду. Параметри гострої токсичності препарату “Примастин” досліджували на білих мишах 2-3-місячного віку, масою 19-22 г та білих щурах, віком 2-3 місяці, масою 180-200 г. Препарат вводили внутрішньошлунково одноразово. Для встановлення токсичності препарату “Примастин” для білих мишей і щурів було взято дози 1000, 3000 та 5000 мг/кг маси тіла тварини. На кожну дозу було використано по 6 лабораторних тварин. Дозу 5000 мг/кг було введено повторно на подвійній кількості тварин. Після введення препарату, спостереження за лабораторними тваринами вели протягом 14 діб. При цьому враховували такі показники: зовнішній вигляд, поведінку тварин, стан шерсті, видимих слизових оболонок, відношення до корму, ритм, частоту дихання, час виникнення та характер інтоксикації, її важкість, перебіг, час загибелі тварин або їх одужання.

2. Вивченнятоксичності препарату «Примастин» в підгостромудосліді

При вивченні підгострої токсичності керувалися результатами, отриманими під час проведення гострої токсичності. Препарат вводили внутрішньошлунково щоденно. Упродовж досліду проводили спостереження за клінічним станом та поведінкою тварин.

Підгостру токсичність вивчали на 18 білих щурах, масою 180-200 г. З цією метою за принципом аналогів було сформовано контрольну та дві дослідні групи тварин, по 6 щурів у кожній. Тваринам контрольної групи вводили воду. Тваринам І дослідної групи вводили “Примастин” у терапевтичній дозі - 0,012 мл на тварину, ІІ дослідної групи - десятикратну терапевтичну - 0,12 мл на тварину. У підгострому досліді “Примастин” вводили щурам протягом 14 діб. На наступну добу після закінчення введення препарату лабораторних тварин декапітували, відбирали проби крові, проводили гематологічні і біохімічні дослідження за загальновизнаними методиками та розтинали і визначали вагові коефіцієнти маси органів, порівняно з контрольною групою.

Результати й обговорення. 1. Результатививченнягостроїтоксичності

У результаті досліджень установлено, що після введення препарату в дозах 1000, 3000 і 5000 мг/кг всі тварини залишалися живими.

Короткочасне пригнічення лабораторних тварин, яким задавали препарат у дозі 5000 мг/кг було зумовлено поступленням в організм білих мишей і білих щурів великої кількості препарату. На наступну добу після введення препарату змін в клінічному стані тварин дослідних груп не спостерігали. В обох дослідах загибелі тварин не виявлено. Таким чином, ЛД50 препарату “Примастин” є більшою за 5000 мг/кг. Згідно із СОУ 85.2-37736:2011, препарат відноситься до IV класу токсичності (малотоксичні речовини) [5].

2. Результатидослідженнятоксичності препарату “Примастин “ в підгостромудосліді.При проведенні досліду з вивчення підгострої токсичності загибелі лабораторних щурів не встановлено. Після забою тварин проведено зважування їх деяких внутрішніх органів (табл. 1).

Коефіцієнтимасивнутрішніхорганівбілихщурів на 14-ту добу за вивченняпідгостроїтоксичності препарату “Примастин” (М±т, п=18)

Таблиця 1

На 14-ту добу досліду у двох дослідних групах виявлено достовірне збільшення маси печінки і зменшення маси тварин, а в 2-ій дослідній групі (10-кратна терапевтична доза), виявлено достовірне збільшення маси двох нирок, серця і зменшення маси селезінки.

У таблиці 2 подано аналіз даних морфологічних та біохімічних показників крові на 14-ту добу досліду.

Таблиця 2. Морфологічні та біохімічні показники крові білих щурів на 14-ту добу тривалого досліду за вивчення підгострої токсичності препарату “Примастин” (М±т, п=18)

Після внутрішньошлункового введення препарату “Примастин” у двох дослідних групах за рахунок вмісту глюкокортикоїдів зокрема, преднізолону при довготривалому введенні відзначено пригнічення синтезу білка, посилення процесів катаболізму. Це проявляється схудненням і атрофією м'язів взятих у дослід тварин. Глюкокортикоїди викликають лейкопенію, але стимулюють вироблення еритроцитів про що свідчить збільшення вмісту гемоглобіну та гематокриту в крові дослідних тварин. Збільшення дози препарату “Примастин” у десять разів призводить до збільшення в крові щурів загального білка і активності АлАт.

В И С Н О В К И

1. Препарат ''Примастин” належить до 4-го класу токсичності, тобто до малотоксичних речовин.

2. Тривале (14-добове) пероральне задавання препарату “Примастин” білим щурам у терапевтичній дозі призводить до зниження маси тіла тварин, підвищення коефіцієнтів маси печінки білих щурів без порушення структур функціональних одиниць органу.

3. 14-добове пероральне введення 10-кратної дози препарату білим щурам призводить до достовірного підвищення коефіцієнтів маси печінки (порушення структури, виділенням трансфераз), нирок, серця, зменшення селезінки (вивільнення кров'яного депо), збільшення гемоглобіну, гематокриту, загального білка на тлі зниження маси тіла, посилення катаболічних процесів. За таких умов досліду компенсаторні процеси відбуваються за рахунок виділення води з організму і катаболічних метаболітів, зменшення кров'яного депо селезінки, підтримання рівня еритроцитів, гемоглобіну, загального білка та зниження рідинної частки крові. Все сказане, відбувається на тлі посилення мінерального обміну, виділення води з організму.

4. У цілому можна припустити, що протимаститний препарат “Примастин” за рахунок посилення катаболітичних процесів, обміну мінеральних речовин, виділення води, зниження маси тіла, здатний проявляти протимаститну дію.

Перспективи досліджень. Буде вивчатись токсична дія інших протимаститних препаратів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Навашин С. М. Рациональная антибиотикотерапия / С. М. Навашин, И. П. Фомина. // Справочник. М. : Медицина, 1982. - С. 132-133.

2. Машковский М. Д. Лекарственные средства. - М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2008, - С.565.

3. Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин: Методичні рекомендації / М. В. Косенко, О. Г. Малик, І. Я. Коцюмбас та ін. - К., 1997. - 34 с.

4. Доклінічні дослідження лікарських засобів: Методичні рекомендації /

Н. В. Літвінова, М. А. Філоненко-Патрушева, С. Б. Французова, В. В. Храпак / Під ред.

О. В. Стефанова. - К.: Авіценна, 2001. - 527 с.

5. СОУ 85.2-37-736:2011 «Препарати ветеринарні. Визначення гострої токсичності» - К.: Мінагрополітики, 2011. - 16 с.

Размещено на Allbest.ru