Визначення ступеня залишкової вірулентності і реактогенності штаму BAC. Anthracis UA-07

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Профілактика інфекційних захворювань у сільськогосподарських тварин та людей спрямована на запобігання інфекцій. Типовими наслідками в разі виникнення інфекційного захворювання є економічні витрати. Діагностика захворювання завжди потребує значних затрат часу, засобів та удосконалення методик. Проведення вакцинацій один із ефективних методів профілактики інфекційних захворювань, але для продовження дієвості їх, необхідно проводити постійне удосконалення та оновлення виробничих штамів. Окрім того, повинні бути мінімальні затрати щодо технології виробництва, наявності антигенного матеріалу при виготовленні вакцин, наявність невірулентного штаму, тощо. Зміни властивостей штамів та низька імуногенність призводить до пошуку нових, більш ефективних штамів та вакцин проти сибірки..

Минуле імунопрофілактики свідчить про науково-технічний прогрес у вакцинології. Історія створення вакцин пов'язана з іменами видатних вчених: Е. Дженером (1749-1823), який ввів термін «вакцина» (від лат. vaccine- vacca- корова), Е. Мюллером, який запропонував для збереження вакцини гліцерин (1861), Л. Пастером, який виготовив вакцину проти сибірки (1881) [1, 2]. Перші вакцини, отримані Л. Пастером (1881) були представлені селекційованим штамом Bac. anthracis(із популяції вірулентного штаму), імуногенними мутантами з пониженою вірулентністю [3, 4]. Stamatin L. вперше розробив живу вакцину наоснові безкапсульного мутанта 1190-R, яка з 1950 року використовується в Румунії для вакцинації тварин. Ценковський Л.С. (Харківський ветеринарний інститут) отримав вакцини після двох ступенів ослаблення. Розроблені живі вакцини СТІ та ГНКІ з безкапсульних мутантів, які володіли високими імуногенними властивостями, формували тривалий імунітет (1-2 роки) [2, 5]. У різних країнах, у різний час працювало і працює велика кількість людей над удосконаленням профілактики сибірки. Використання при розробці вакцини саме безкапсульного штаму Bacillus anthracisдозволить захистити виробників, тварин та людей у цілому від ризику зараження сибіркою, а це в свою чергу призведе до зниження кількості ускладнень щеплених тварин [2].

Оскільки вакцинні штами сибірки повинні бути нешкідливі для сільськогосподарських тварин вони можуть володіти певним ступенем залишкової вірулентності, а у великих дозах можуть викликати їх загибель. Тому необхідним завданням є визначення ступеня залишкової вірулентності і реактогенності вакцинних штамів.

Мета роботи - визначити залишкову вірулентність та реактогенність вакцинного штаму BacillusanthracisUA-07.

Матеріали і методи. Визначення ступеня залишкової вірулентності і реактогенності вивчали на мурчаках та кролях. Нешкідливість штаму визначали згідно результатів клінічних досліджень огляду місць підшкірного введення культури, визначення летальності, поширення і приживання культури в органах та тканинах вакцинного штаму BacillusanthracisUA-07 за допомогою проведення бактеріологічних досліджень) [6].

Реактогенність вакцинного штаму вивчали шляхом оцінки клінічних ознак (термометрія, загальний стан) у мурчаків протягом 12 діб спостереження. Тваринам (n=16) підшкірно вводили вакцинний штам у об'ємі 1 см3 (5х107 спор/см3). На 2-гу, 4-ту, 6-ту, 8-му, 10-ту та 12-ту добу дослідження кожній тварині проводили клінічний огляд, пальпацію місця введення, пальпацію регіональних лімфатичних вузлів (пахових і повздовжніх), визначали ректальну температуру та масу тіла.

Поширення та приживання культури у органах та тканинах вивчали на мурчаках, яким вводили штам Bac. anthracis UA-07 у об'ємі по 1 см3: 5х107 спор/см3(n=18), 5х106(n=18), 5х104(n=18), 5х102 спор/см3(n=18) (95% життєздатних спор). Тварин на 3-тю (по 3 тварини), 5-ту (по 3 тварини), 8-му (по 3 тварини), 15-ту (по 3 тварини), 21-шу (по 3 тварини) та 30-ту (по 3 тварини) добу дослідження присипляли хлороформом, потім мертві тушки зрошували мильним розчином і виконували розтин. Для бактеріологічних досліджень відбирали кусочки органів (легені, селезінка, нирки, печінка), тканин і лімфатичні вузли. Виготовляли препарати-мазки та препарати-відбитки, проводили посіви на агар Хоттінгера (рН 7,0-7,2), 5% кров'яний агар (легені та кров із серця), середовище Ендо (печінку та селезінку), на середовище МПА із 0,01 фенолфталеїну фосфатом натрію, яке обробляли парами аміаку 25% розчину. Культивували протягом 48 год.за температури 37 оС.

Оцінку нешкідливості досліджуваного штаму на кролях вивчали за показниками ректальної температури та маси тіла (12 діб спостереження, n=16) (12 діб спостереження, n=16), результатів бактеріологічного дослідження. Визначення приживання та поширення штаму у організмі кролів вивчали на клінічно здоровим тваринах (вагою 2,0-2,5 кг, n=8), яким підшкірно вводили спорову культуру Bac. anthracis UA-07 в ділянці зовнішньої поверхні стегна по 1,0 см3(2,5х108 спор/см3). За тваринами спостерігали протягом 21 доби [6]. По 2 тварини на 3-тю, 8-му, 15-ту та 21-шу добу присипляли хлороформом. Подальші дії були такі ж як при дослідженні на мурчаках.

Результати й обговорення. Результати зважування до і після введення вакцинного штаму свідчать про відсутність зниження показників живої маси тварин (рис. 1).

Рис. 1

Мурчаки виглядали клінічно здоровими. Всі тварини залишилися живими протягом 12 діб дослідження. Слід відмітити незначне пониження ректальної температури на 0,1-0,3 оС на 2-4 добу після введення штаму. У подальшому температура у мурчаків стабілізувалася і відповідали висхідним даним.

Ректальна температура тварин коливалась у фізіологічних межах і не була вищою за 38,0 оС (рис.2).

інфекційний імуногенність сибірка

Рис. 2. Ректальна температура мурчаків на введення досліджуваного штаму Bacillus anthracis UA-07

При вивченні поширення та приживання досліджуваного штаму Bacillus anthracis UA- 07 встановлено, що у організмі мурчаків штам розмножувався протягом 15 діб, про що свідчать дані бактеріологічних досліджень (табл. 1).

Кількості спор (5х106 спор/см3) призвело до виділення збудника переважно на 3-тю та 5-ту добу дослідження. Доза 5х104 спор/см3 викликала поширення та виділення збудника з усіх відібраних органівта крові серця мурчаків переважно на 3-ю добу його введення. Введення вакцинного штаму у дозі 5х102 спор/см3 призвело до виділення Bac. anthracis UA-07 на 3-тю добу лише з селезінки, кісткового мозку та регіональних лімфатичних вузлів.

При вивченні реактогенності на мурчаках при використанні вакцинного штаму (95 % живих спор) було встановлено, що у місці введення Bac. anthracis UA-07 протягом 12 діб були відсутніми набряк і некроз, при дослідженні регіональні лімфатичні вузли на 3-6 добу введення штаму були збільшені, підвищення ректальної температури було в межах 1,0 оС. Всі тварини залишилися живими. Окрім того, встановлено, що вакцинний штам Bac. anthracis UA-07 є нешкідливим для мурчаків і поширюється і виділяється з органів даних тварин при введенні дози 5х107 спор/см3 до15 діб.

При вивченні нешкідливості на кролях виявлено відсутність зниження маси тіла, ректальна температура коливалася в межах фізіологічної, а підвищення після введення штаму було незначним - на 0,1-0,3 оС (рис. 3, 4).

Табл. 1

Рис. 3

Рис. 4

Табл. 2

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження встановлено, що при введені вакцинного штаму Bac. anthracisUA-07: 1. у мурчаків показники живої маси незначно знижувалися на 2-4 добу, ректальна температура коливалася у межах фізіологічної норми, поширюється у організмі даних тварин при введенні дози 5х107 спор/см3 протягом 15 діб, при введенні 5х107-106 спор/см3 штам виділявся з всіх досліджуваних органів на 3-тю і 5-ту добу, при введенні 5х104 спор/см3 - виділявся штам переважно на 3-тю добу, при введенні 5х102 спор/см3 - ріст із органів переважно був відсутнім; 2. у кролів маса тіла не змінювалася, ректальна температура у деяких тварин знижувалася на 0,1--0,3 оС, при введенні штаму 2,5х108 спор/см3 виділявся з органів протягом 21 доби. Встановлено, що вакцинний штам Bac. anthracisUA- 07 є нешкідливим для мурчаків та кролів.

Література

1. Скларова Е. К. История фармации / Е. К. Скларова, Л. В. Жаров, Т. Г. Дергоусова // Учебное пособие. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2015. - С. 172-174.

2. Севских Т. А. История развития вакцинопрофилактики сибирской язвы / Т. А. Севских // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук, Москва. - 2014, № 8, № 1. - С. 328-333.

3. Сучасні технології виготовлення вакцин. Симпозіум № 182. Ности медицины и фармации,http://www.mif-ua.com/education/symposium/suchasni-tehnologiyi-vigotovlennya-vakcin.

4. Колесова С. Г. Сибирская язва. 1976. - Москва Колос. - С. 161-162.

5. Вакцина сибиреязвенная живая сухая для подкожного и скарифицированного применения. http:// vakcina.ru/sibirejazvennaja

6. Основные требования к вакцинным штаммам сибиреязвенного микроба для иммунизации людей. Методические указания. МУ 3.3.1.1112-02 (УТВ. Главным государственным санитарным врачом РФ 26.02.2002)

Размещено на Allbest.ru