Наркотична залежність: карати або лікувати?

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наркотична залежність: карати або лікувати?

І. О. Бєльчіков, викладач

У статті досліджений вплив наркотичних речовин на здоров'я особи, яка страждає від наркотичної залежності. Актуальність обраної теми зумовлена наведеними у статті статистичними даними, відповідно до яких 29,5 млн. осіб з числа споживачів наркотичних речовин страждають від розладів, пов'язаних із вживанням наркотичних засобів та викликаних цими засобами. Наведені приклади змін структури головного мозку, до яких призводить систематичне вживання наркотичних речовин, які дозволяюсь кваліфікувати страждаючу від наркоманії людину як хвору і таку, що потребує лікування. Наразі у науковій спільноті відсутня єдність позицій щодо того, карати чи лікувати нар- козалежну людину, а комплексне дослідження існуючих у світовій практиці лікувально-виховних заходів до таких осіб здійснено не було. У даній статті здійснена спроба вирішити цю проблему та виокремити загальні тенденції лікування, яке застосовується до людей, страждаючих від наркотичної залежності, замість покарання.

Ключові слова: наркотична залежність, незаконний обіг наркотичних речовин, візуалізація головного мозку, лікування.

наркотична залежність мозок

Постановка проблеми. В сучасному світі наркоманія є глобальною медико-соці- альною проблемою, головне завдання вирішення цієї проблеми - повернення кожної особи, яка страждає від наркотичної залежності, до повноцінного життя [1, с. 117]. У зв'язку з цим правильна кваліфікація стану особи та професійна лікувально-реабілітаційна допомога набувають надзвичайної актуальності.

На жаль, в українському суспільстві усталеним є стереотип, що особа, яка вживає наркотичні речовини - злочинець, від неї «слід триматися подалі» та її «треба саджати у в'язницю». Проте дуже нечасто увага уряду та суспільства бачить іншу сторону медалі, а саме те, що особа, яка страждає від наркотичної залежності, страждає у прямому сенсі та потребує допомоги і, у першу чергу, лікування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно зазначити, що термін «наркоманія» використовується з медичних, юридичних та соціальних позицій і на сучасному етапі активно досліджується вченими різних наук, серед яких медичні та юридичні праці посідають центральне місце. До кола вчених, які досліджували сутність та механізми наркотичної залежності, превентивні заходи щодо неї та вплив наркотичних речовин на життя і здоров'я особистості належать: О. Є. Айвазова, А. В. Ахмадеєв, С. В. Березін, О. М. Єжова, О. А. Кошкіна, К. С. Лисецький, О. В. Литягіна, В. В. Маслов, Є. А. Назаров, О. В. Ощіпкова та ін.

Метою статті є вивчення механізму наркотичної залежності як хворобливого стану особистості, що унеможливлює застосування до такої особи покарання та дослідження сучасних досягнень у сфері лікування осіб, які страждають від наркотичної залежності, із можливістю їх застосування у сучасних українських реаліях.

Виклад основного матеріалу. За оцінками експертів Організації Об'єднаних Націй у 2018 році наркотичні речовини вживали хоча б одноразово чверть мільярда людей, що складає приблизно 5% дорослого населення світу. Згідно з цими даними, найбільш широко вживаною наркотичною речовиною є канабіс (майже 150 млн споживачів), за яким слідують стимулятори амфетамінового ряду (приблизно 30 млн, головним чином - метамфетамін та амфетамін, і 8 млн - екстазі). Кокаїн вживають близько 13 млн чоловік, опіати (героїн, морфін, опій, синтетичні опіати) - 15 млн осіб. Треба відзначити, що в останні роки відзначається різке зростання популярності так званих «легких» наркотиків, особливо марихуани [1, с. 118].

Ще більш тривожним видається той факт, що приблизно 29,5 млн. осіб з числа споживачів наркотичних речовин, або 0,6% дорослого населення світу, страждають від розладів, пов'язаних із вживанням наркотичних засобів та викликаних цими засобами. Це дозволяє дійти висновку, що вживання вказаних речовин настільки згубно впливає на людину, що вона може відчувати залежність від наркотиків та потребувати лікування [2].

В Україні злочини в сфері незаконного обігу наркотичних речовин з 2016 року впевнено посідають друге місце за поширеністю серед усіх видів злочинів (зокрема, виходячи зі статистики за кількістю засуджених). Більш «популярні» лише злочини проти власності. За даними Міністерства внутрішніх справ України на 1 січня 2019 року в місцях позбавлення волі утримувалось 13 760 осіб, винних у скоєнні злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків. На жаль, більшу частину злочинів цього виду становлять дії з виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин без мети збуту.

Необхідно зазначити, що нормативне визначення наркотичного засобу в загальному вигляді передбачено Законом України № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні речовини, психотропні речовини і прекурсори». Так, наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Перелік), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №770 від 6 травня 2000 року [3].

Під препаратом слід розуміти суміш речовин у будь-якому фізичному стані, що містить один чи декілька наркотичних засобів та (або) одну чи декілька психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, або суміш речовин у будь-якому фізичному стані, що містить один чи декілька наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III, і прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці IV Переліку [3].

Прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин - речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, включені до Переліку [3].

Психотропні речовини - речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку [3].

Увесь список заборонених наркотичних засобів і психотропних речовин, який є вичерпним, містить вищезазначений Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів [4].

Стаття 309 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за такі незаконні дії з усіма вищевказаними речовинами, якщо вони були здійснені без мети збуту, а саме:

виробництво (дії щодо виготовлення із використанням спеціального обладнання, механізмів, пристроїв, які передбачають можливість їх здійснення в систематичному, постійному, промисловому порядку);

виготовлення (будь-які дії, в результаті яких виходить наркотичний засіб або психотропна речовина - переробка, змішування, сушіння, відділення макової соломи або листя від конопель, отримання опію з маку, рафінування, екстракція тощо);

придбання (будь-які дії, після яких особа набуває наркотичний засіб або психотропну речовину: придбання за гроші, знахідка, отримання в результаті обміну, подарунка або оплати тощо);

зберігання (перебування наркотичних засобів або психотропних речовин у володінні особи незалежно від тривалості такого перебування: наявність при собі - в руках, одязі або сумці, а також зберігання вдома, в гаражі, в іншому приміщенні чи сховищі);

перевезення (переміщення наркотичних засобів з однієї географічної точки в іншу в межах території України з використанням будь-якого виду транспорту: поїзду, автомобіля, автобуса, літака, громадського транспорту тощо);

пересилання (переміщення наркотиків в межах України шляхом надсилання поштою, в якості багажу з використанням кур'єрських служб) [5].

Слід зазначити, що українським кримінальним законодавством передбачені випадки, коли особа може бути звільнена від відповідальності за дії з наркотичними засобами, препаратами, прекурсорами та психотропними речовинами без мети збуту. Так, відповідно до ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркотичної залежності, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, які стосуються незаконного обігу наркотиків без мети збуту і не обтяжені додатковими кваліфікуючими ознаками (тобто за дії, передбачені ч.1 ст. 309 Кримінального кодексу України) [6].

Таким чином, прямою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за загальним правилом може бути лише добровільне звернення до лікувального закладу з метою лікування виключно наркотичної залежності. Законодавець не бере до уваги інші шкідливі для здоров'я людини наслідки, які виникають внаслідок хронічного вживання наркотичних засобів.

Для притягнення особи до відповідальності в кожному окремо взятому випадку необхідно та доцільно встановлювати, чи є його стан наркотичним сп'янінням, тобто не викликано хворобливим станом головного мозку - це буде кваліфіковано як обставина, що обтяжує кримінальну відповідальність; або ж стан особи є наслідком тривалого вживання наркотичних речовин що вже призвело до серйозних порушень діяльності головного мозку і, отже, потребує лікування.

Проте, необхідно відзначити, що з урахуванням стрімкого зростання кількості людей, які страждають розладами, пов'язаними зі споживанням наркотиків (ці дані регулярно призводить Організація Об'єднаних Націй в своїх щорічних доповідях про наркотики), вчені всього світу вивчають вплив наркотичних засобів на організм людини і, зокрема, на мозок. Вагомий внесок у дослідження даної проблеми зроблений Національним інститутом наркотичної залежності США, який активно розміщує результати своїх досліджень на офіційному сайті у відкритому доступі.

Слід зазначити, що сучасні вивчення механізмів залежностей і, в тому числі, наркотичної залежності дозволили прийти до висновку, що вплив наркотичних речовин на мозок настільки сильний, що може бути розцінений як захворювання головного мозку. Так, вченими Національного інституту наркотичної залежності США було з'ясовано, що наркотичні засоби в результаті тривалого вживання можуть змінити важливі ділянки мозку - передусім лімбічну систему, центральною ланкою якої є гіппокамп.

Ця система бере участь в регуляції емоційного стану, настрою, мотиваційної сфери, психофізіологічного тонусу, поведінки людини в цілому, його адаптації до навколишнього середовища. Вплив на вказані структури стимулює нав'язливе бажання вживати наркотики, що з часом і переростає у залежність. Окремі порушення функцій головного мозку мають незворотній характер (атрофічні зміни) і, в підсумку, призводять до погіршення інтелектуальних, мнестичних можливостей людини та вищих психічних функцій [7, с. 100].

Крім цього, деякі наркотичні засоби, такі як опіоїди, особливо сильно впливають на певні частини мозку, як, наприклад, стовбур головного мозку, який контролює основні життєво важливі функції, такі як частота серцевих скорочень, дихання і сон, пояснюючи, чому передозування можуть викликати пригнічений дихання і смерть [8, с. 26].

Науково доведено, що наркоманія має загальновизнані когнітивні, поведінкові і фізіологічні риси, які активно сприяють постійному вживанню наркотиків, незважаючи на шкідливі наслідки, про які людина обізнана та які свідомо ігнорує через вже сформовану залежність. Вчені Національного інституту наркотичної залежності США також виявили, що хронічне зловживання наркотичними засобами змінює анатомію мозку і що ці зміни можуть тривати місяцями або роками після того, як особа перестала вживати наркотики.

Таким чином, науковими досягненнями за останні чверть століття встановлено, що наркоманія є хронічним захворюванням головного мозку. Основним доказом цієї думки є знімки мозку людей, зроблені під час або після впливу наркотиків. Ці дослідження надали інформацію про нейробіологічні ефекти ліків, допомогли пояснити причини і механізми уразливості до зловживання наркотиками, а також дозволили отримати важливу інформацію про суб'єктивний досвід та поведінку наркозалежних, включаючи їх боротьбу за одужання та реакцію на терапію [9].

Також описаний процес трансформації головного мозку пояснює, чому залежні особи піддаються високому ризику рецидиву навіть після тривалих періодів утримання і чому вони продовжують шукати можливість отримати наркотики, незважаючи на наслідки, які даним особам відомі [10, с. 3].

У світлі подібних досліджень не викликає сумніву той факт, що наркоманія є серйозною соціальною проблемою та хворобою, яку можливо і необхідно лікувати. Ефективне лікування наркоманії залучає учасників в терапевтичний процес, утримує їх на етапах лікування протягом необхідного періоду часу і допомагає їм навчитися підтримувати стриманість. Може знадобитися кілька курсів лікування. Результати лікування наркозалежних пацієнтів можуть бути поліпшені шляхом моніторингу вживання наркотиків і заохочення постійної участі в лікуванні.

Основний підхід до згаданого лікування полягає в тому, що в процесі терапії наркозалежного пацієнта вчать ламати старі стереотипи мислення і поведінки і набувати нових навичок, що дозволяють уникнути вживання наркотиків і злочинної поведінки. Особи з тривалою історією вживання наркотиків і супутніми розладами зазвичай мають потребу в більш тривалому лікуванні (як мінімум 3 місяці) та в більш комплексних медичних впливах.

Історія вживання наркотичних засобів може вказувати на необхідність проведення комплексної оцінки стану пацієнта для визначення характеру і масштабів наслідків зловживання наркотичними засобами у окремої людини, встановлення наявності проблем в інших областях, які можуть вплинути на одужання, і забезпечення можливості складання відповідного плану лікування. Розлади особистості та інші проблеми з психічним здоров'ям поширені серед правопорушників; отже, комплексна оцінка їх стану повинна включати не тільки визначення психічного здоров'я особи, а й план лікування [10].

Україна, яка прагне дотримуватись обраного європейськім співтовариством курсу у багатьох сферах, ратифікувала Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 року. Цей документ був прийнятий з метою уніфікації усіх міжнародних договорів, які стосуються питань наркотичної залежності, містять переліки наркотичних засобів тощо. Окремої уваги заслуговує стаття 38 цієї Конвенції, відповідно до якої держави мають приділяти особливу увагу створенню умов для лікування наркоманів та турбуватися про них [11, с. 9].

Необхідно також зазначити, що в Україні здійснюються спроби вирішити проблему розповсюдження наркоманії на загальнодержавному рівні. Так, 28 серпня 2013 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 735-р була схвалена Стратегія державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року. На виконання цієї стратегії кожні два роки розпорядженням Кабінету Міністрів затверджуються план заходів на відповідні роки з реалізації зазначеної стратегії. Наразі чинним є План заходів на 2019-2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року № 56-р.

План передбачає широке коло заходів, які координуються державою та реалізуються визначеними у цьому документі органами, установами і організаціями всіх форм власності. До таких заходів належать: здійснення комплексу заходів щодо питань подолання проблем стигматизації і дискримінації осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин; створення умов та забезпечення надання гарантій своєчасного отримання медичного обслуговування для осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин; здійснення заходів щодо формування у хворих з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин стимулу та бажання до лікування; забезпечення психологічного супроводу реабілітаційних заходів та замісної підтриму- вальної терапії та інші [12].

Це свідчить про обізнаність уряду нашої країни у сучасній світовій практиці щодо роботи з особами, які страждають від наркотичної залежності, лікувальних заходів та заходів із ресоціалізації, яких зазначена категорія осіб потребує особливо гостро.

Висновки і пропозиції

В цілому, лікування наркотичної залежності повинно бути спрямоване на вирішення питань мотивації, вирішення проблем і розвитку навичок протидії вживанню наркотиків та злочинної поведінки. Також важливо включити заняття та практикуми, спрямовані на те, щоб замінити вживання наркотиків і злочинну діяльність конструктивною діяльністю і зрозуміти наслідки своєї поведінки. Індивідуальні лікувальні втручання можуть сприяти розвитку здорових міжособистіс- них відносин і поліпшити здатність учасника взаємодіяти з сім'єю та іншими людьми в суспільстві.

Виходячи з вищевказаного, можна зробити висновок, що саме лікування є ефективним втручанням для наркозалежних, включно з тими, хто пов'язаний з системою кримінального правосуддя. Правова система України все ще не передбачає такого підходу до зазначених осіб, які скоюють злочини - вони відбувають покарання за скоєні протиправні діяння на загальних підставах, без урахування того, що фактично є особами, які в першу чергу потребують лікування.

Список використаної літератури

Иванова М.А. К вопросу об организации медицинской помощи больным с наркотической зависимостью / М.А. Иванова, Т.М. Павлова, О.Ж. Бузик // Вопросы наркологии. - 2010. - №4. - С. 117-122.

Всемирный доклад Организации Объединенных Наций о наркотиках за 2018 год: резюме, выводы и политические последствия. Режим доступу: https://www.unodc.org/doc/wdr2018/WDR_2018_ PressRealeaseRUS.PDF

Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори: Закон України № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №10. - Ст. 60.

Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 // Офіційний вісник України. - №19. - Ст. 789.

Незаконне зберігання, виготовлення та придбання наркотиків та психотропних речовин. Режим доступу: http://www.pozov.com.ua/ua/posts_ua/zberigannja-narkotykivpsyhotropiv.html.

Кримінальний кодекс України: Закон України № 2341-Ш від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 25. - Ст. 131.

Евсюкова Н.В. Мрт-морфометрия головного мозга у наркозависимых пациентов до и после стереотаксического вмешательства / Н.В. Евсюкова, И.Р. Кузина, Т.А. Ахадов // Сибирский медицинский журнал. - 2008. - № 3. - С. 96-100.

Drugs, Brains, and Behavior: The Science of Addiction. Retrieved from: https://d14rmgtrwzf5a.cloudfront. net/sites/default/files/soa.pdf

Joanna S. Fowler, Ph.D., Nora D. Volkow, M.D., Cheryl A. Kassed, Ph.D., M.S.P.H., and Linda Chang, M.D. Imaging the Addicted Human Brain. / Joanna S. Fowler, Ph.D., Nora D. Volkow, M.D., Cheryl A. Kassed, Ph.D., M.S.P.H., and Linda Chang, M.D // Sci Pract Perspect. - 2007. №2. P. 4-16. Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2851068/

Principles of Drug Abuse Treatment for Criminal Justice Populations. Retrieved from: https://d14rmgtrwzf5a. cloudfront.net/sites/default/files/txcriminaljustice_0.pdf.

Савченко А.В. Кримінально-правова протидія незаконному обігу наркотиків: міжнародні та національні стандарти / А.В. Савченко. - К.: НАВС, 2014. - 146 с.

Про затвердження плану заходів на 2019-2020 роки з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 56-р від 6 лютого 2019 року // Урядовий кур'єр. - № 36.

Размещено на Allbest.ru