Нейродинамічні та психологічні властивості спортсменів-велосипедистів з різним рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕЙРОДИНАМІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СПОРТСМЕНІВ-ВЕЛОСИПЕДИСТІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ МОБІЛІЗАЦІЇ В РЕАКЦІЇ НА РУХОМИЙ ОБ'ЄКТ

С. Федорчук, канд. біол. наук, О. Лисенко, д-р біол. наук Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, Україна,

С. Тукаєв, канд. біол. наук ННЦ "Інститут біології та медицини", Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Метою дослідження було визначення нейродинамічних і психологічних властивостей у спортсменів високого класу у зв'язку з різним рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт. Для визначення нейродинамічних властивостей спортсменів використовували діагностичний комплекс "Діагност-1".

Для моніторингу та прогнозування функціонального стану центральної нервової системи спортсменів, оцінки швидкості й точності реагування, співвідношення процесів збудження і гальмування, урівноваженості нервових процесів використовували реакцію на рухомий об'єкт. Крім того, у даному дослідженні аналізувалися показники сили й функціональної рухливості нервових процесів, ефективності сенсомоторної діяльності, динамічності нервових процесів, швидкість простої сенсомоторної реакції, швидкість простої та складної сенсомоторної реакції вибору, показник сенсомоторної асиметрії та інші.

Особистісна та ситуативна тривожнсть оцнювалася за тестом Спілбергера-Ханіна. Тест М. Люшера було використано для оцінки психоемоційного стану спортсменів. Для визначення інтегральних рис темпераменту обстежених було застосовано тест Г. Айзенка. Виявлено відмінності між групами спортсменів-велосипедистів з високим, середнім і низьким рівнем мобілізації за результатами виконання реакції на рухомий об'єкт. Найоптимальніший функціональний стан центральної нервової системи за показниками реакції на рухомий об'єкт був характерний для спортсменів-велосипедистів із низьким рівнем мобілізації. Спортсмени з високим рівнем мобілізації не продемонстрували значущих відмінностей за результатами виконання реакції на рухомий об'єкт, але відрізнялися більш високою стабільністю складної сенсомоторної реакції вибору. Спортсмени із середнім рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт продемонстрували найменший рівень ситуативної тривожності у поєднанні зі зниженим функціональним станом центральної нервової системи. Таким чином, спортсмени як із високим, так і з низьким рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт характеризувалися вищою ефективністю сенсомоторного реагування порівняно зі спортсменами із середнім рівнем мобілізації.

Ключові слова: реакція на рухомий об'єкт, ситуативна тривожність, спортсмени високої кваліфікації, велоспорт.

нейродинамічний спортсмен рухомий об'єк

Вступ. Рівень орієнтованості в навколишньому середовищі відбивається в оцінці індивідуального часу і визначає ступінь адаптації людини [10, 20]. Обмін та засвоєння інформації також обумовлені швидкістю сприйняття часу і простору. Відомо, що респонденти, здатні значно прискорювати часові інтервали, відчувають емоційну напругу та входять до групи ризику зриву адаптаційних процесів і небезпеки погіршення стану здоров'я. Недостатня стійкість нервових процесів призводить до напруження захисних механізмів організму, погіршення засвоєння інформації, викликає високу напругу через невизначеність результатів праці. Тобто, формується стресова ситуація, яка являє сукупність адаптаційних реакцій організму, що мають загальний захисний характер, тобто адаптаційний синдром [10, 30]. Виходячи із вищенаведе- ного, можна припустити, що реакція на рухомий об'єкт (РРО) може використовуватися в комплексному дослідженні рівня психоемоційного напруження людини, стрес-стійкості та стрес-уразливості.

Відомо, що реакція на рухомий об'єкт, як просторово-часова реакція, широко використовується для оцінки функціонального стану центральної нервової системи [2, 4, 21, 25]. Багато досліджень присвячено вивченню РРО у зв'язку з успішністю професійної діяльності операторів, військових, спортсменів [15, 17, 26, 29]. У професійній діяльності показники швидкості сприйняття часу і простору, як відомо, використовуються для оцінки стану сенсомоторного реагування, діагностики поведінки індивідуума, оцінки, моделювання та прогнозування реакцій у спокійних або критичних ситуаціях (пілоти, водії, оператори, спортсмени) [6, 10, 19, 22].

Просторово-часова реакція людини забезпечує адекватне і своєчасне розуміння ситуації, що склалася. Реакція на рухомий об'єкт - це складний умовний рефлекс, який утворюється на основі оцінки швидкості руху [4,13]. У реакції на рухомий об'єкт розкриваються особливості інтегративної функції мозку в діяльності щодо сприйняття часу і простору [18, 29]. Індивідуальна тенденція в РРО зазвичай пов'язується із типологічними властивостями нервової системи і розглядається як ознака врівноваженості, стримування імпульсивних дій, індивідуальних відмінностей точності сенсомоторного реагування і переваги збудливого процесу над гальмівним або, навпаки, гальмівного над збудливим [4, 5, 10, 12, 13].

Можна припустити, що саме рівень мобілізації в реакції на рухомий об'єкт при багаторазовому тестуванні визначає ступінь прояву професійно важливих для спортсменів мобілізаційних здібностей на рівні, наприклад, швидкості "впрацьовування" у режимі зворотного зв'язку, яка визначається за часом досягнення максимально високої індивідуальної ефективності сенсомо- торної діяльності.

Саме у велоспорті здатність до оцінки швидкості руху є однією із професійно важливих психофізіологічних характеристик, яка вдосконалюється у спортсменів протягом багаторічної спортивної підготовки. Тому цікаво було дослідити індивідуальні відмінності у спортсменів з різним з рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт саме на прикладі спортсменів-велосипедистів.

Метою дослідження було визначення нейродинамічних і психологічних властивостей спортсменів високого класу (на прикладі спортсменів-велосипедистів) в зв'язку з рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт.

Об'єкт і методи досліджень. У дослідженні брали участь 26 спортсменів високого класу (вид спорту - велоспорт) віком 15-29 років (кандидати у майстри спорту, майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу й заслужені майстри спорту), серед них - 16 жінок і 10 чоловіків. Для визначення психофізіологічних властивостей спортсменів використовували діагностичний комплекс "Діагност-1" [13, 23, 26]. Для моніторингу та прогнозування функціонального стану центральної нервової системи спортсменів, оцінки швидкості й точності реагування, співвідношення процесів збудження і гальмування використовували реакцію на рухомий об'єкт [4, 25, 26]. Крім того, у даному дослідженні аналізувалися показники сили і функціональної рухливості нервових процесів, ефективності сенсомоторної діяльності, динамічності нервових процесів, швидкість простої сенсомоторної реакції, швидкість простої та складної сенсомоторної реакції вибору, показник сенсомоторної асиметрії тощо [13].

Для встановлення індивідуально-типологічних властивостей особистості спортсменів, а саме - особистісної тривожності (ОТ), а також для оцінки рівня ситуативної тривожності (СТ) було використано тест Спілбергера-Ханіна [1]. Тест М. Люшера було використано для оцінки психоемоційного стану спортсменів [1]. Для визначення інтегральних рис темпераменту обстежених було застосовано тест Г. Айзенка [1].

При проведенні комплексних біологічних досліджень за участю спортсменів відповідно до принципів біоетики дотримувалися розробленої в лабораторії теорії й методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів НДІ НУФВСУ "Програми комплексного біологічного дослідження особливостей функціональних можливостей спортсменів", а також законодавства України про охорону здоров'я та Гельсінської декларації 2000 р., директиви Європейського товариства 86/609 щодо участі людей у медико-біологічних дослідженнях [23]. Робота виконана відповідно до держбюджетної науково-дослідної теми "Технологія прогнозування емоційного стресу в умовах напруженої діяльності" (№ держреєстрації 0117Ш02385) Міністерства освіти і науки України.

Статистична обробка даних проводилася із використанням методів непараметричної математичної статистики за допомогою статистичного пакета STATISTICA 6.0. Тест Спірмена застосовували для дослідження кореляційних зв'язків.

Результати та їх обговорення. Спортсмени-велосипедисти виконують стандартні циклічні вправи, що відрізняються повторенням одних і тих самих рухових актів і характеризуються високою функціональною стійкістю центральної нервової системи домонотонії, яка протистоїть розвитку позамежного гальмування [24].

Відповідно до мети даної роботи нами досліджувалися деякі психологічні особливості особистості велосипедистів високої кваліфікації й особливості їхньої реакції на рухомий об'єкт. Практично всі досліджувані показники реакції на рухомий об'єкт у обстежених спортсменів були пов'язані з віком і спортивним стажем (табл. 1): функціональний стан центральної нервової системи за показниками РРО з віком і збільшенням спортивного стажу знижувався (р < 0,01, p < 0,05), що може свідчити про зниження рівня мотивації під час тестування.

За попередніми дослідженнями критерій випередження у РРО за результатами трьох спроб у спортсменів-велосипедистів виявився пов'язаним із інтегративним показником емоційної стійкості за тестом М. Люшера: великий ступінь емоційної стійкості відповідав великим значенням випереджальних реакцій [27]. Точність РРО за результатами попередніх досліджень не асоціювалася із рівнем ситуативної або особистісної тривожності спортсменів-велосипедистів, хоча більша СТ відповідала меншій кількості випереджальних реакцій і більшій кількості запізнілих реакцій у РРО. Точність РРО була вищою в екстравертів та у більш правдивих спортсменів (відповідно до результатів виконання тесту Г. Айзенка) [27].

Таблиця 1. Кореляційні зв'язки психофізіологічних характеристик спортсменів (велоспорт) з віком і спортивним стажем (n = 26), rs

Примітки: * статистична значущість коефіцієнта кореляції p <0,05; ** p <0,01

Кореляційний аналіз отриманих даних не виявив взаємозв'язків рівня мобілізації в РРО з іншими вимірюваними показниками нейродинамічних властивостей у обстежених спортсменів. Тому припущення щодо асоційованості рівня мобілізації в РРО та швидкості "впра- цьовування" у режимі зворотного зв'язку (динамічності нервових процесів), яка визначалася за часом досягнення максимально високої індивідуальної ефективності сенсомоторної діяльності (часом виходу на мінімальну експозицію сигналів у режимі зворотного зв'язку), не підтвердилося. Можливо, це пояснюється використанням різних методичних підходів. З іншого боку, можливо більш доречно рівень мобілізації в РРО використовувати саме як показник індивідуального стилю, типу реагування в РРО, а не пов'язувати його із загальними мобілізаційними здібностями спортсменів.

Для детальнішого аналізу отриманих даних за результатами РРО обстежені спортсмени були поділені на три групи (табл. 2): І група - з високим рівнем мобілізації (найкраща спроба із трьох можливих - перша), ІІ група - із середнім рівнем мобілізації (найкращаспроба - друга ) і ІІІ група - із низьким рівнем мобілізації (найкраща спроба - третя). За віком, спортивним стажем та рівнем особистісної тривожності спортсмени у виділених групах не відрізнялися.

Таблиця 2. Відмінності психофізіологічних і психологічних характеристик у спортсменів з різним рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт (n = 26), Me [25 %, 75 %]

Примітки: &p < 0,05 - значущі відмінності між І і ІІ групами за тестом Манна-Уїтні; * p < 0,05, **p < 0,01 - значущі відмінності між ІІ і ІІІ групами за тестом Манна-Уїтні; § p < 0,05 значущі відмінності між ІІІ і І разом із ІІ групами за тестом Манна-Уїтні.

За іншими вимірюваними показниками нейродинамічних властивостей (окрім показників РРО) спортсмени у виділених групах також не відрізнялися, за винятком показника стабільності складної сенсомоторної реакції вибору: у групі з високим рівнем мобілізації коефіцієнт варіації латентних періодів реакції вибору двох сигналів із трьох був меншим, ніж у групі із середнім рівнем мобілізації (див. табл. 2). Цей результат доволі важливий з огляду на те, що саме результати виконання складної реакції вибору двох сигналів із трьох пов'язуються з генетично обумовленими основними властивостями нервової системи (латентні періоди складної реакції вибору вважаються додатковими показниками сили та функціональної рухливості нервових процесів ), що розвиваються і вдосконалюються як в онтогенезі, так і у процесі спортивної діяльності [9, 11, 14, 16].

Виявлені відмінності поміж цими групами свідчать про те, що спортсмени з високим і середнім рівнем мобілізації відрізнялися від групи з низьким рівнем мобілізації більшим часом запізнілих реакцій за результатамивиконання РРО у кращій спробі (див. табл. 2). Крім того, спортсмени із середнім рівнем мобілізації відрізнялися від групи з низьким рівнем мобілізації більшим сумарним відхиленням і більшим часом запізнілих реакцій зарезультатами виконання РРО у трьох спробах, меншим рівнем ситуативної тривожності (p < 0,05). Такі самі відмінності за ситуативною тривожністю виявлено між групами із середнім і високим рівнем мобілізації (p < 0,05). Спортсмени з високим і низьким рівнем мобілізації не відрізнялися між собою за рівнем ситуативної тривожності (див. табл. 2). За іншими вимірюваними психологічними показниками спортсмени у виділених групах не відрізнялися.

Таким чином, спортсмени із низьким рівнем мобілізації характеризувалися найоптимальнішим функціональним станом центральної нервової системи за показниками РРО. Для спортсменів із середнім рівнем мобілізації було характерно переважання запізнілих реакцій і слабо виражена здатність до коригування своїх дій. За літературними даними, уповільнення або прискорення сприйняття часу свідчить про інформаційне перевантаження і напругу адаптаційних механізмів [10, 30].

Спортсмени з високим рівнем мобілізації не продемонстрували значущих відмінностей за результатами виконання РРО, можливо - через малу величину вибірки у цій групі. Проте зазначимо, що за рівнем точності та стабільності реакції на рухомий об'єкт група із високим рівнем мобілізації наближалася до ІІІ групи (із низьким рівнем мобілізації). Таким чином, індивідуальна тенденція в РРО визначалася тим чи іншим стилем реагування, тому успішність виконання даного тесту була практично рівною мірою високою у спортсменів як І, так і ІІІ групи. Можливо саме рівень мобілізації в РРО виокремлює різні типи не тільки мобілізаційних здібностей, але і типи сенсомоторної витривалості у спортсменів (які умовно можна порівняти зі "спринтерами" і "стаєрами" у реакції на рухомий об'єкт).

Рівень ситуативної тривожності був найменший у групі із середнім рівнем мобілізації. Як відомо, зміни ситуативної тривожності відображають оцінку професійними спортсменами небезпеки, очікування можливого розвитку потенційно небезпечних загрозливих ситуацій у негативний бік [31]. Тривожність, як початкова стадія розвитку стресу за Г. Сельє, характеризується до певної межі у більшості людей підвищенням ефективності діяльності. У той же час, повна інформованість, стереотипність ситуації, породжуючи надмірний автоматизм, звичність, монотонність, усуваючи емоції взагалі, призводить до стану байдужості й відсутності тривоги, тоді будь-яка діяльність стає втомливою і її продуктивність падає [3]. За результатами попередніх досліджень у спортсменів у складно координаційних видах спорту функціональний стан центральної нервової системи (стрибки у воду) не був пов'язаним із ситуативною тривожністю [28, 32]. Зазначена Krohne&Hindel [33] менша ситуативна тривожність в успішних гравців у настільний теніс після помилок під час змагання.

Проте, рівень тривожності у спортсменів, які займаються циклічними видами спорту (у т. ч. велоспортом), підвищується в міру досягнення ними найпродуктивнішого періоду спортивної діяльності (18-20 років) [7, 8]. Можна припустити, що саме ситуативна тривожність була визначальним фактором, який вплинув на формування актуального функціонального стану центральної нервової системи обстеженої групи спортсменів-велосипедистів загалом.

Висновки. Функціональний стан центральної нервової системи за показниками реакції на рухомий об'єкт був найвищим у спортсменів із низьким рівнем мобілізації. Спортсмени з високим рівнем мобілізації не продемонстрували значущих відмінностей за результатами виконання реакції на рухомий об'єкт, але відрізнялися більш високою стабільністю складної сенсомоторної реакції вибору. Спортсмени із середнім рівнем мобілізації продемонстрували найменший рівень ситуативної тривожності у поєднанні зі зниженим функціональним станом центральної нервової системи за показниками реакції на рухомий об'єкт. Таким чином, спортсмени як із високим, так і з низьким рівнем мобілізації в реакції на рухомий об'єкт, характеризувалися вищою ефективністю сенсомоторного реагування порівняно зі спортсменами із середнім рівнем мобілізації.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Цікавим є подальше дослідження із проведенням порівняльного аналізу психологічних і психофізіологічних показників у спортсменів, що спеціалізуються в різних видах спорту та у процесі професійної діяльності зазнають впливу навантажень різних типів.

Список використаної літератури:

1. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов. - СПб., 1999.

2. Горго Ю. П. Основи психофізіології : навч. посіб. / Ю. П. Горго, Г. М. Чайченко. - Херсон, 2002.

3. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. - Л., 1984.

4. Дубровина З. В. Точность двигательной реакции как показатель функционального состояния центральной нервной системы / З. В. Дубровина, Л. Т. Блинова, Л. П. Макарова // Физиология человека. - 1980. - Т. 6. - № 6. - С. 1076-1084.

5. Ильин Е. П. Психомоторная организация человека / Е. П. Ильин. - СПб.,2003.

6. Кальниш В. В. Удосконалення методології визначення психофізіологічних характеристик операторів / В. В. Кальниш, А. В. Швець // Укр. журнал із проблем медицини праці. - 2008. - № 4. - С. 49-54.

7. Корякина Ю. В. Хронобиологическая характеристика подростков, юношей и девушек, развивающих силу и выносливость: автореф. дис. ... канд. биол. наук / Ю. В. Корякина. - Омск, 2000. - 19 с.

8. Котло Е. Н. Механизмы эмоциональной детерминированности внутреннего отсчета времени спортсменов: автореф. дис. ... канд. биол. наук / Е. Н. Котло. - Ставрополь, 2005. - 24 с.

9. Куценко Т. В. Стан властивостей психофізіологічних функцій у дітей молодшого шкільного віку: автореф. дис. ... канд. біол. наук / Е. Н. Котло. - Київ, 2000. - 18 с.

10. Лила Н. Л. Оценка уравновешенности нервных процессов у студентов-медиков с помощью теста реакции на движущийся объект / Н. Л. Лила, Т. П. Тананакина, Д. М. Болгов и др. // Перспективи медицини та біології. - 2013. - Т. 5. - № 1. - С. 86-91.

11. Лысенко Е. Н. Влияние на проявление нейродинамических свойств спортсменов полового диморфизма и напряженной физической работы / Е. Н. Лысенко, О. А. Шинкарук // Наука и спорт: современные тенденции. - 2015. - Т. 6. - № 1. - С. 11-18.

12. Так що ж ми виявляємо за допомогою тесту реакції на рухомий об'єкт / М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб, В. Л. Савицький, В. В. Чижик // Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі й патології: Viii Міжнар. наук. конф., присв. 175-річчю кафедри фізіології та анатомії людини та тварин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1720 жовтня 2017 р., Київ. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2017.

13. Макаренко М. В. Методичні вказівки до практикуму із диференціальної психофізіології та фізіології вищої нервової діяльності людини / М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб, О. П. Безкопильний. - Київ ; Черкаси, 2014.

14. Макаренко М. В. Онтогенез психофізіологічних функцій людини / М. В. Макаренко, В. С. Лизогуб. -Черкаси, 2011.

15. Макаренко Н. В. Высшая нервная деятельность человека и профессиональный труд / Н. В. Макаренко, В. С. Лизогуб //Актуальные проблемы транспортной медицины. - 2008. - № 2. - С. 10-22.

16. Макаренко Н. В. Формирование свойств нейродинамических функций у спортсменов / Н. В. Макаренко, В. С. Лизогуб, А.П. Безкопыльный // Наука в олимпийском спорте. - 2005. - Вып. 2. - С.80-85.

17. Макаренко М. В. Нейродинамічні властивості спортсменів різної кваліфікації та спеціалізації / Н. В. Макаренко, В. С. Лизогуб, А.П. Безкопыльный // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. - 2004. - № 4. - С. 105-109.

18. Психофізіологія : навч. посіб. / М. Ю. Макарчук, Т. В. Куценко, В.І. Кравченко, С. А. Данилов. - Київ, 2011.

19. Макарчук М. Ю. Адаптація осіб різної статі до діяльності з високим рівнем відповідальності за результат / М. Ю. Макарчук, Л. В. Чікіна, П. І. Янчук // Вісн. Черкаськ. ун-ту. Серія: Біологічні науки. - 2010. - Вип. 180. - С. 50-58.

20. Макарчук М. Ю. Зв'язок стану психофізіологічних функцій людини та її здатності до орієнтації в просторі та часі за різних умов відповідальності за результати діяльності / М. Ю. Макарчук, Л. В. Чікіна, П. І. Янчук // Фізика живого. - 2009. - Т. 17. - № 2. - С. 185-192.

21. Характер реагування людини на рухомий об'єкт за умов різної відповідальності за результат / М. Ю. Макарчук, Л. В. Чікіна, В.А. Трушина, С. В. Федорчук // Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі та патології : тези доп. ІІІ Всеукр. наук. конф., присвяч. 70- річчю із дня народж. Г. М. Чайченка, Київ, 4-6 жовтня 2006 р. - К., 2006.

22. Макарчук М. Ю. Характер реакції на рухомий об'єкт в залежності від рівня уваги та швидкості переробки інформації в операторів електростанцій / М. Ю. Макарчук, С. В. Федорчук, В. А. Трушина та ін. // Вісн. Київ. ун-ту. Серія Біологія. - 2005. - Вип. 45. - С. 39-40.

23. Медико-біологічне забезпечення підготовки спортсменів збірних команд України з олімпійських видів спорту / О. А. Шинкарук, О. М. Лисенко, Л. М. Гуніна та ін. ; за заг. ред. О. А. Шинкарук. - К., 2009.

24. Солодков А. С. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная : учебник / А. С. Солодков, Е. Б. Сологуб. - М., 2001.

25. Федорчук С. В. Психофізіологічні особливості діяльності людини-оператора систем стеження: автореф. дис. ... канд. біол. наук / С. В. Федорчук. - Київ, 2006. - 18 с.

26. Федорчук С. Характер реакции на движущийся объект у спортсменов высокой квалификации в условиях психоэмоционального напряжения / С. Федорчук, Е. Лысенко // Спортивна наука України. - 2017.- № 3(79). - С. 47-54. - Режим доступу: http://sportscience.ldufk.edu.ua/ index.php/snu/issue/archive.

27. Федорчук С. В. Стрессоустойчивость и характер реакции на движущийся объект у спортсменов-велосипедистов / С. В. Федорчук, Е. Н. Лысенко, В. Л. Романюк // Актуальные научные исследования в современном мире. - 2017. - Вып.5(25). - Ч. 7.

28. Федорчук С. В. Психофизиологическое состояние спортсменов с разным уровнем личностной и ситуативной тревожности в сложнокоординационных видах спорта / С. В. Федорчук, С. В. Тукаев, Е. Н. Лысенко и др. // Спортивна медицина і фізична реабілітація. - 2017. - № 1. - С. 26-32. - Режим доступу: http://sportmedicine.uni-sport.edu.ua/

29. Федорчук С. В. Особливості реакції на рухомий об'єкт у операторів залежно від рівня психоемоційного напруження / С. В. Федорчук, В. І. Тараненко, Ю. П. Горго // Вісн. Київ. ун-ту. Серія: Проблеми регуляції фізіологічних функцій. - 2005. - Вип. 10. - С. 31-33.

30. Хазова И. В. Полифункциональное психофизиологическое тестирование в оценке функционирования, ограничений жизнедеятельности и здоров'я : метод. указания / И. В. Хазова, А. В. Шошмин, О. Ф. Девятова. - СПб., 2011.

31. Anshel M. H. Qualitative validation of a model for coping with acute stress in sport // Journal of Sport Behaviour. - 2001. - Vol. 24 (3). - P. 223-246.

32. The psychophysiological state of highly qualified athletes performing in diving with different levels of anxiety / S. Fedorchuk, S. Tukaiev, O. Lysenko, O. Shynkaruk // European Psychiatry, Elsevier. - 2018. - V. 48. - P. 681.

33. Krohne H. W. Trait anxiety, state anxiety, and coping behaviour as predictors of athletic performance / H. W. Krohne // Anxiety Research. - 1988.- Vol. 1(3).- P. 225-234. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/ 08917778808248721.

С. Федорчук, канд. биол. наук, О. Лисенко, д-р биол. наук