Зародження та становлення кінезітерапії у Франції (1847-1914 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Львівський державний університет фізичної культури

імені Івана Боберського

Зародження та становлення кінезітерапії у Франції (1847-1914 рр.)

Мирослава Данилевич, Ольга Романчук,

м. Львів, Україна,

Анотація

Вступ. Актуальність роботи полягає в доцільності вивчення напрямів розвитку реабілітації в тих країнах, котрі сьогодні є визнаними лідерами в цій галузі.

Мета статті - аналіз історії зародження та становлення кінезітерапії у Франції в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст.

У ході дослідження передбачено виконання таких завдань: вивчення особливостей зародження й розвитку кінезітерапії у Франції в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст., передумов створення в 1900 р. в Парижі Товариства кінезітерапії (Sociйtй de kinйsithйrapie/ SDK), його діяльності, виокремлення фахівців, котрі мали найбільший вплив на ці процеси, а також ті причини, через які методи кінезітерапії не набули широкої популярності в той час.

Для досягнення поставленої мети й розв'язання завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний і історико-системний) методів дослідження.

Результати. Кінезітерапія зароджується у Франції в другій половині ХІХ ст. У розумінні тогочасних фахівців, це лікування/терапія за допомогою руху й масажу.

Із-поміж сучасних дослідників історії кінезітерапії виділяємо, передовсім, Jacques Monet та Rйmi Remondiиre. Активне формування цього напряму припадає на кінець ХІХ - початок ХХ ст., коли в Парижі створено Товариство кінезітерапії в 1900 р.

Найбільший вплив на його розвиток у визначений часовий період мали Horace Stapfer, Just Lucas Championniиre, Jules Йtienne Marey, Fernand Lagrange, Renй Mesnard, Maurice Marchais.

Своєрідною квінтесенцією їхньої діяльності була публікація в 1912 р. праці «Manuel pratique de Kinйsithйrapie». Серед причин того, що кінезітерапія не набула поширення, убачаємо неоднозначність терміна «kinйsithйrapie» і його конкуренцію з поняттям «cinйsithйrapie», відсутність системи університетської освіти, суперництво з іншими напрямами, зокрема фізіотерапією.

Ключові слова: масаж, гімнастика, історія, розвиток, реабілітація, рух.

Аннотация

Зарождение и становление кинезитерапии во Франции (1847-1914 гг.)

Мирослава Данилевич, Ольга Романчук, Ростислав Коваль, Маркиян Стефанишин

Введение. Актуальность работы заключается в целесообразности изучения направлений развития реабилитации в тех странах, которые сегодня являются признанными лидерами в этой области.

Цель статьи - анализ истории зарождения и становления кинезитерапии во Франции во второй половине XIX и в начале ХХ в.

В ходе исследования предусмотрено решение следующих задач: изучение особенностей зарождения и развития кинезитерапии во Франции во второй половине XIX и в начале ХХ в., предпосылок создания в 1900 г. в Париже Общества кинезитерапии (Sociйtй de kinйsithйrapie/ SDK), его деятельности, выделение специалистов, имеющих наибольшее влияние на указанные процессы, а также те причины, по которым методы кинезитерапии не снискали широкую популярность.

Для решения поставленной цели и задач исследования использовался комплекс общенаучных (анализ, синтез, обобщение) и специально-исторических (историко-типологический и историко-системный) методов исследования.

Результаты. Кинезитерапия зарождается во Франции во второй половине XIX в. В понимании тогдашних спе - циалистов, это лечение/терапия при помощи движения и массажа. Среди современных исследователей истории кинезитерапии выделяем, прежде всего, Jacques Monet и Rйmi Remondiиre.

Активное формирование этого направления приходится на конец XIX - начало ХХ в., когда в Париже создано Общество кинезитерапии в 1900 г. Наибольшее влияние на его развитие в определенный временной период имели Horace Stapfer, Just Lucas Championniиre, Jules Йtienne Marey, Fernand Lagrange, Renй Mesnard, Maurice Marchais. Своеобразной квинтэ - ссенцией их деятельности была публикация в 1912 г. работы «Manuel pratique de Kinйsithйrapie».

Среди причин, по которым кинезитерапия не получила распространения, выделим неоднозначность термина «kinйsithйrapie» и его конкуренцию с термином «cinйsithйrapie», отсутствие системы университетского образования, соперничество с другими направлениями, в частности физиотерапией.

Ключевые слова: массаж, гимнастика, история, развитие, реабилитация, движение.

Abstract

Origins and Development of Kinesitherapy in France (1847-1914)

Myroslava Danylevych, Olha Romanchuk, Rostyslav Koval, Markiyan Stefanyshyn

Introduction. The paper relevance lies in the expediency of studying the directions of rehabilitation development in those countries which are recognized as leaders in this field today.

The Aim of the article is to analyze the history and formation of the origins of kinesitherapy in France in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries.

The research addressed the following Objectives: studying the peculiarities of the origin and development of kinesitherapy in France in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries, preconditions for the establishment of the Society of Kinesitherapy (Sociйtй de kinйsithйrapie / SDK) in Paris in 1900 and its activity, identification of specialists who had the greatest impact on the specified processes, as well as the reasons why kinesitherapy methods did not gain widespread popularity at the time.

Results. Kinesitherapy originated in France in the second half of the nineteenth century. According to the experts of that time, it was a treatment / therapy with movement and massage. Among the modern researchers of the kinesitherapy history, first of all, we single out Jacques Monet and Rйmi Remondiиre.

The active formation of this trend dates back to the end of the XIX - beginning of the XX centuries, when the Society of Kinesitherapy was established in Paris in 1900. Horace Stapfer, Just Lucas Championniиre, Jules Йtienne Marey, Fernand Lagrange, Renй Mesnard, Maurice Marchais had the greatest influence on its development in the specified time period. The original quintessence of their activity was publication of the work «Manuel pratique de Kinйsithйrapie» in 1912. The ambiguity of the term «kinйsithйrapie» and its rivalry with the term «cinйsithйrapie», the lack of a university education system, competition with other trends, physiotherapy, in particular, are considered among the reasons why kinesitherapy has not become widespread.

Key words: massage, gymnastics, history, development, rehabilitation, movement.

Постановка проблеми

На сучасному етапі в Україні набувають особливого значення фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія й ерготерапія, що зумовлено об'єктивними причинами, зокрема потребою в реабілітації осіб, котрі отримали різноманітні травми та ушкодження внаслідок збройного конфлікту на сході нашої держави.

Окрім того, важливою є комлексна робота з особами з інвалідністю з дитинства, унаслідок побутового та виробничого травматизму, аварій тощо.

Саме тому актуальним питанням є вивчення напрямів розвитку реабілітації в тих країнах, котрі сьогодні вважаються визнаними лідерами в цій галузі. реабілітаційний кінезітерапія масаж париж

Аналіз літературних джерел. Історичні аспекти розвитку кінезітерапії у Франції досліджено в працях Jacques Monet [6; 7; 8; 9; 10; 11; 12], Rйmi Remondiиre [13], Claude Hamonet [4], Jean-Michel Wirotius [14].

Зокрема, провідний французький фахівець із кінезітерапії, головний редактор видання «Kinйsithйrapie» та співавтор «Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation» [2] Michel Gedda видав окрему статтю «Для чого потрібно читати Monet та Remondiиre?» [3] про внесок Jacques Monet і Rйmi Remondiиre в історію становлення кінезітерапії у Франції та навів перелік їхніх основних робіт із цієї тематики.

Зазначимо, що Jacques Monet працює директором школи кінезітерапії в Парижі, є лауреатом національних премій у медицині та хірургії, секретарем Французького товариства історії медицини (Sociйtй franзaise de l'histoire de la mйdecine/SFHM), автором багатьох праць з історії становлення кінезітерапії й фізіотерапії [3].

Rйmi Remondiиre викладає охорону здоров'я (santй publique) та соціальну політику (politiques sociales) у Вищій школі соціальних наук (Йcole des Hautes Йtudes en Sciences Sociales) у Парижі та разом із Jean-Pierre Goubert керує семінаром з історії системи охорони здоров'я та соціальної політики [3].

Michel Gedda говорить про те, що їхні дослідження допомагають розумінню тих викликів, із якими зіштовхуються сьогодні кінезітерапевти у своїй щоденній практичній діяльності [3].

Вони стосуються підходів до етимології та визначення терміна «kinйsithйrapie», зародження, становлення й сучасного стану галузі, персоналій, котрі найбільше доклалися до розвитку цієї сфери у Франції, аналізу науково-методичної літератури та підготовки кадрів.

Зазначимо, що книга Jacques Monet «La naissance de la kinйsithйrapie (1847-1914)» (2009) [8] стосується вивчення розвитку кінезітерапії у Франції в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Формулювання мети дослідження. Мета роботи - проаналізувати історію зародження та становлення кінезітерапії у Франції у другій половині ХІХ та на початку ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-типологічний та історико-системний) методів дослідження.

Часові рамки нашого дослідження обмежені такими датами - точкою відліку вважаємо 1847 р., коли уперше у французькій мові зафіксовано використання терміна «kinйsithйrapie», кінцевою датою - 1914 р., тобто початок Першої світової війни, яка мала значний вплив на розвиток як реабілітаційної медицини в цілому, так і її окремих напрямів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Jacques Monet у дисертаційному дослідженні «Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIX^eme et au dйbut du XX^eme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914» (2003) проаналізував становлення галузі у Франції, розглядав поміж іншого етимологічні особливості цього поняття [7]. Французький термін «kinйsithйrapie» уперше зафіксовано в 1847 р. у праці Cari August Georgii (1808-1881) «Kinйsithйrapie ou traitement des maladies par le mouvement selon la mйthode de Ling», тобто «Кінезітерапія або лікування захворювань рухом відповідно до методу Лінга» [7, с. 60]. Термін утворено від грецьких слів Kivqoiз - рух та Оєрал^а - терапія. Cari August Georgii тлумачив термін як «лікування захворювань опорно-рухового апарату рухами, які змушували виконувати, у поєднанні з масажем» [7, с. 60].

Термін «kinйsithйrapie» викликав суперечки серед наукового світу. На думку фахівців із гімнастики, представників родини Daily (батька й сина), термін «cinйsithйrapie» коректніший, аніж «kinйsithйrapie» [7, с. 61]. Фахівець із гімнастики Napolйon Alexandre Laisnй (1811-1896) віддавав перевагу терміну «kinйsithйrapie» [7, с. 61]. Професори медичного факультету в Парижі вживають «cinйsithйrapie», однак використання терміна не прийняте доктором Horace Stapfer (1848-1913) [7, с. 61].

У той час Horace Stapfer, відомий паризький гінеколог, активно працював над розвитком гінекологічного масажу (massage gynйcologique), запропонувавши також термін «гінекологічна кінезітерапія» (kinйsithйrapie gynйcologique), коли використовуємо масаж та специфічні форми гімнастики при порушеннях статевої системи в жінок [7, с. 61]. Він відкрив у Парижі спеціалізовану клініку з лікування жіночих захворювань, де йому асистував доктор Fйlix Wetterwald (1869-1935), кавалер ордену Почесного легіону (Chevalier de la Lйgion d'Honneur), згодом - керівник реабілітаційних та фізіотерапевтичних центрів у Франції. Напрацювання Horace Stapfer відображені в праці «La kinйsithйrapie gynйcologique: traitement des maladies des femmes par le massage et la gymnastique (systиme de Brandt)» (1909). Його методи гінекологічної кінезітерапії підтримував також доктор Just Lucas Championniиre, хірург, котрий добре розбирався в проблематиці акушерства та гінекології [7].

У 1891 р. Horace Stapfer відкидає терміни «massothйrapie» і «gymnastique» й пропонує «kinйsithйrapie», творцем якого себе вважає, хоча насправді є лише pиre adoptif (усиновлювачем). Доктор Saquet із міста Нант у Франції повідомив Horace Stapfer, що швед Carl August Georgii створив термін «kinйsithйrapie» ще в 1847 р. [7, с. 426]. Horace Stapfer представив його відомому еленісту, історику античності та археологу Georges Perrot (1832-1914) та отримав від нього пораду вживати цей термін без вагань [7, с. 61].

За кілька років до цього доктор Georges Dujardin-Beaumetz (1833-1895), член Академії медицини та автор таких праць, як «Словник терапії, медицини, фармакології, токсикології та мінеральних вод» («Dictionnaire de thйrapeutique, de matiиre mйdicale, de pharmacologie, de toxicologie et des eaux minйrales») (у співавторстві; 1883-1895), «Практичний збірник терапії та фармакології» («Formulaire pratique de thйrapeutique et de pharmacologie») (1893), «Терапевтична гігієна, гімнастика, масаж, гідротерапія, аеротерапія, кліматотерапія» («L'hygiиne thйrapeutique, gymnastique, massage, hydro- thйrapie, aйrothйrapie, climatothйrapie») (1888) у паризькому госпіталі Cochin протягом 1886-87 рр. провів цикл конференцій під загальною назвою «Терапевтична гігієна» («L'hygiиne thйrapeutique»), у яких розповідав про кінезітерапію, лікування масажем, гідротерапію та кліматологію [1; 7]. Georges Dujardin-Beaumetz застосовував «kinйsithйrapie» для найменування «gymnastique thйrapeutique adaptйe aux traitements des maladies»/«лікувальної гімнастики, пристосованої для терапії хвороб» [7, с. 60]. Зазначимо, що він також співпрацював із такими відомими фахівцями, як Lйon Petit (1854-1910), Oscar Jennings (1850-1914) та Rubens Hirschberg (1862-1920) [10, с. 45].

Ці фактори стали передумовами створення 5 січня 1900 р. в Парижі Товариства кінезітерапії (Sociйtй de kinйsithйrapie/SDK), яке мало на мені об'єднати медиків, котрі займаються лікувальною гімнастикою та масажем, упорядкувати результати спостережень і дослідів, що належать до цієї галузі, вивчити деонтологічні й професійні питання з цієї тематики [10, с. 44]. Виконання функцій почесного голови доручають професору Jules Йtienne Marey (1830-1904), лікарю, фізіологу та винахіднику. Президентом стає доктор Just Lucas Championniиre (1843-1913), віце-президентом - доктор Fernand Lagrange (1845-1909), скарбником - доктор Horace Stapfer, генеральним секретарем - доктор Renй Mesnard (1865-?), секретарем засідань - доктор Maurice Marchais (?-?) [7, с. 459].

Додамо, що доктор Jules Йtienne Marey був президентом Медичної академії, відомим науковцем із міжнародним визнанням, автором багатьох праць про рух та локомоцію. Своїм іменем професор забезпечував товариству респектабельність й авторитет [7, с. 451]. Серед його членів також була одна жінка - доктор Hйlиne Goldspiegel-Sosnowska (1864-1942) [7, с. 459].

Учасники товариства вбачають необхідність офіційного навчання в цій галузі, створення нової спеціалізованої кафедри кінезітерапії (chaire spйcialisйe de kinйsithйrapie) [7, с. 438]. Однак їм не вдається цього зробити, оскільки освітні вимоги й прийняття кінезітерапії як дисципліни вимагає необхідних демонстраційних можливостей, приладів, а також класифікації хворих (classement des malades), що на той час неможливо було забезпечити в структурі лікарень, за винятком кількох спеціалізованих клінік. До того ж, професори не володіють навиками у цих галузях, які розвивали фахівці-практики, і потрібний час для змін типу традиційного навчання «ex cathedra» [7, с. 438].

Фактично у Товаристві кінезітерапії існувало два своєрідні центри за інтересами - один стосувався застосування масажу (massage) та лікувального масажу (massothйrapie), де було більше лікарів, а також публікацій під керівництвом доктора Just Lucas Championniиre, інший - використання системи фізичних вправ (activitйs gymniques) із терапевтичною метою, де керував доктор Fernand Lagrange і який об'єднав: а) практиків (praticiens), творців спеціально пристосованих технік до специфічних захворювань, що наполягали на ексклюзивності кінезітерапії; б) основоположників (initiateurs), котрі виступали на користь цих засобів, не заглиблюючись, однак, у спеціалізацію та не бажаючи будувати кар'єру в цій царині [7, с. 456].

У 1906 р. на конгресі, присвяченому боротьбі з незаконними заняттями лікарською справою (Congrиs pour la rйpression de l'exercice illйgal de la mйdecine), доктор Renй Mesnard, тодішній Президент Товариства кінезітерапії, підтверджує взаємозв'язок між масажем і лікувальною гімнастикою. «Kinйsithйrapie» (кінезітерапія), або «massothйrapie» (лікувальний масаж), що полягає в застосуванні під час лікування захворювань руху в усіх його формах, але фактично сам термін нічого не говорить та не є достатньо зрозумілим. Полісемія й неоднозначність лексеми «kinйsithйrapie» пояснює ту дистанцію, якої дотримувалися медичні фахівці у погляді на методи, наукові основи (bases scientifiques) котрих є недостатніми (dйficientes) [7, с. 62].

На початку ХХ ст. також формується фізіотерапія, у 1905 р. у Льєжі (Бельгія) відбується перший конгрес. Фізіотерапія намагається об'єднати електротерапію (йlectrothйrapie), кінезітерапію (cinйsithйrapie), механотерапію (mйcanothйrapie), лікувальний масаж (massothйrapie), фототерапію (photothйrapie), променеву терапію (radiothйrapie), термотерапію (thermothйrapie), аеротерапію (aйrothйrapie), гідротерапію (hydrothйrapie), електродіагностику (йlectrodiagnostic), таласотерапію (thalassothйrapie), кліматотерапію (climatothйrapie) [7, с. 443]. Лікарі науковці та практики вважають фізіотерапію третьою терапевтичною процедурою (troisiиme procйdй thйrapeutique), як хірургію (chirurgie) та фармацію (pharmacie) [7, с. 444].

Медичний факультет Паризького університету організував Третій міжнародний конгрес із фізіотерапії в 1910 р., який тривав із 29 березня до 2 квітня. У Сорбонні перед лікарями, котрі представляли 26 країн, Президент Французької Республіки в 1906-1913 рр. Armand Falliиres (1841-1931) підкреслив домінуюче місце «physiothйrapie» (фізіотерапії) у системі охорони здоров'я [7, с. 600]. До того ж, професор Charles-Marie Gariel (1841-1924), французький лікар й інженер, котрий був керівником секції з кінезітерапії, наполягав на використанні терміна «cinйsithйrapie». Цікаво зазначити, що в програмі застосовано саме лексему «kinйsithйrapie», що під час зібрання змінилася на «cinйsithй- rapie». Charles-Marie Gariel не мав жодного поняття (aucune compйtence) про цей напрям і нав'язував (impose) «cinйsithйrapie». Його погляди на найменування не збігалися з думкою Horace Stapfer. Він бажав надати, як він сам вважав, французьке найменування дисципліни (nom franзais а la discipline) [7, с. 603].

Власне тому Товариство кінезітерапії зазнає подвійної - зовнішньої й внутрішньої - конкуренції, пов'язаної також зі стагнацією розвитку методів, які були на початках його створення. Члени товариства усвідомлюють такий стан справ. Вони критикують рішення цього конгресу, оскільки вони не були попередньо представлені на їх апробацію, а також за те, що перевага надається терміну «cinйsithйrapie», а не «kinйsithйrapie». Усе це має наслідком зменшення впливовості Товариства кінезітерапії, на зібраннях якого тепер присутній заледве десяток людей [7, с. 610]. Водночас, наприклад, Паризьке товариство медичної радіології (Sociйtй de Radiologie mйdicale de Paris) за три роки від часу свого створення (1909) нараховує понад 250 членів [7, с. 612]. Фактично ті п'ять напрямів, котрими займалися фахівці з кінезітерапії, а саме масаж при переломах (massage dans les fractures), ортопедична гімнастика (gymnastique orthopйdique), реабілітація/відновлення втрачених функцій (rййducation), гінекологічна кінезітерапія (kinйsithйrapie gynйcologique) та лікувальна гімнастика (gymnastique mйdicale) не змогли привернути увагу ні вчених-науковців, ні лікарів-практиків [7, с. 612].

Згодом здійснюють ще одну спробу поновити інтерес до кінезітерапії, приділивши увагу таким галузям, як дерматологія (dermatologie) та дихальна патологія (pathologie respiratoire), залучивши відомих фахівців - лікаря-психіатра Raoul Leroy (1869-1941), учня доктора Lйonard Marie Lucien Jacquet (1860-1914), дерматолога та сифілідолога, і доктора Georges Rosenthal (?-?) та професора Georges Hayem (1841-1933) [7, с. 612]. Останній також був спеціалістом із проблем травної системи, водночас - одним із засновників гематології та Французького гематологічного товариства ( Sociйtй Franзaise d'hйmatologie) у 1931 р. та його першим президентом. Доктор Georges Rosenthal був президентом Товариства кінезітерапії в 1912 р. Ці два нові методи зміцнили роль масажу й гімнастики для суспільства, до них також долучено лікування природними засобами (naturisme), чим займався доктор Fernand Sandoz (1878-?) [7, с. 614].

У 1912 р. опубліковано колективну працю «Manuel pratique de Kinйsithйrapie». Кожен автор описував метод, у якому вважався фахівцем. Теми були такими: загальні поняття про терапію рухом (thйrapeutique du mouvement, notions gйnйrales), автор - доктор Fйlix Wetterwald; хвороби серцево- судинної системи (maladie de la circulation), автор - син засновника механотерапії Gustav Zander (1835-1920) - Йmile Zander (?-?); гінекологія (gynйcologie), автор - доктор Horace Stapfer; дихальні хвороби (maladies respiratoires), автор - доктор Georges Rosenthal; ортопедія (orthopйdie), автор - доктор Renй Mesnard; захворювання, пов'язані з харчуванням (maladies de la nutrition), автор - доктор Fйlix Wetterwald; хвороби шкіри (maladie de la peau), автор - доктор Raoul Leroy; травматизм та його наслідки (traumatismes et leurs suites), автор - доктор Louis Durey (?-?). Однак, усіх цих зусиль було недостатньо. Доктор Georges Rosenthal констатує, що кінезітерапія не отримала подальшого розвитку [7, с. 620].

Товариство кінезітерапії зіштовхнулося також із конкуренцією з іншими напрямами, які розвивалися в той час, зокрема електротерапією. Більше уваги спочатку приділялось електротерапії, згодом радіології з боку учених-медиків, оскільки вони бачили видимі результати (rйsultats tangibles) [7, с. 626]. Кінезітерпія не змогла себе представити окремим напрямом. Відсутність університетської освіти, нових методів, обмежена кількість публікацій про застосування кінезітерапії, смерті основних творців (Jules Йtienne Marey у 1904 р., Fernand Lagrange у 1909 р., Just Lucas Championniиre та Horace Stapfer у 1913 р.), навіть дискусії щодо самого терміна (contestation du terme) від початку (kinй- sithйrapie чи cinйsithйrapie) негативно вплинули на галузь [7, с. 624]. Ця напівнаука ( demi-science) конкурувала з методами, котрі використовують фізичні чинники (agents physiques), і кожний напрям шукав можливості його наукового визнання ( lйgitimitй scientifique) [7].

Отже, було багато причин для дискредитації кінезітерапії, зокрема відсутність практичних результатів перед науковцями, наукової основи (fondement scientifique), що спричинило неможливість створення системи університетської освіти [10, с. 47]. Однак «kinйsithйrapie» виявиться своєрідним каталізатором (catalyseur) для майбутньої фізичної й реабілітаційної медицини (mйdecine physique et de rййducation), ставши її фундаментом - вона розвиватиметься з новою силою, що забезпечить створення професійних дипломів масажиста (masseur), а згодом - масажиста-кінезітерапевта (masseur-kinйsithйrapeute), відповідно у 1925 та 1946 рр. [10, с. 47].

Дискусія. Отримані результати дають можливість українським фахівцям ознайомитися з історією зародження та становлення кінезітерапії у Франції в другій половині ХІХ та на початку ХХ ст., що на конкретному прикладі дає змогу продемонструвати ті труднощі та перепони, на які наштовхується певна галузь на початкових етапах.

Висновки

Проведений аналіз дає нам підставу зробити такі висновки:

1. Кінезітерапія зароджується у Франції в другій половині ХІХ ст. У розумінні тогочасних фахівців, це - лікування/терапія за допомогою руху й масажу. Із-поміж сучасних дослідників історії кінезітерапії виокремлюємо, передовсім, Jacques Monet та Rйmi Remondiиre.

2. Активне формування цього напряму припадає на кінець ХІХ - початок ХХ ст., коли в Парижі створено Товариство кінезітерапії в 1900 р. Найбільший внесок у його розвиток у визначений часовий період зробили Horace Stapfer, Just Lucas Championniиre, Jules Йtienne Marey, Fernand Lagrange, Renй Mesnard, Maurice Marchais. Своєрідною квінтесенцією їхньої діяльності була публікація в 1912 р. праці «Manuel pratique de Kinйsithйrapie».

3. Серед причин того, що кінезітерапія не набула поширення, убачаємо неоднозначність терміна «kinйsithйrapie» і його конкуренцію з терміном «cinйsithйrapie», відсутність системи університетської освіти, суперництво з іншими напрямами, зокрема фізіотерапією.

Джерела та література

1. Данилевич М. В., Романчук О. В., Коваль Р. С., Базиляк Н. О. Історичні аспекти розвитку фізичної та реабілітаційної медицини у Франції. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. 2019. Vol. 7(32). P. 35-38.

2. Dufour M., Gedda M. Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation. Paris: Maloine, 2007. 582 p.

3. Gedda M. Pourquoi il faut lire Monet et Remondiиre. KinesitherRev. 2016. N 16 (178). P. 1-4.

4. Hamonet C. Contribution а l'histoire de la mйdecine de rййducation, а propos de l'utilisation du terme kinйsithйrapie. J Rйadapt Med. 1993. Vol. 13. P. 35-36.

5. Macron A. La profession de masseur-kinйsithйrapeute instituйe par la loi n° 46-857 du 30 avril 1946: genиse et йvolutions d'une profession de santй rйglementйe. Thиse pour obtenir le grade de Docteur. Droit: Universitй Montpellier, 2015. 701 p.

6. Monet J. Construction historique d'une spйcialisation mйdicale impossible: la kinйsithйrapie. Kinйsithйrapie scientifique. 2006. N 462. P. 31-42.

7. Monet J. Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIX^иme et au dйbut du XX^иme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914. Thиse pour le doctorat en sociologie. 2003. N 6. P. 705.

8. Monet J. La naissance de la kinйsithйrapie (1847-1914). Paris: Йditions Glyphe, 2009. 420 p.

9. Monet J. L'approche historique de la kinйsithйrapie. Kinйsithйrapie Scientifique. 1996. Vol. 361. P. 41-44.

10. Monet J. Naissance de la kinйsithйrapie. Rhumatologie pratique. 2009. N 10. P. 44-47.

11. Monet J. Naissance de la kinйsithйrapie et de la physiothйrapie: l'йmergence des instituts de rййducation (1880-1915). Journal de rйadaptation mйdicale. 2010. Vol. 30. P. 167-176.

12. Monet J. Une spйcialitй mйdicale impossible construction et disqualification de la kinйsithйrapie. Regards sociologiques. 2004. N 29. P. 115-130.

13. Remondiиre R. L'institution de la kinйsithйrapie en France (1840-1946). Les Cahiers du Centre de Recherches Historiques. 1994. Vol. 12. P. 173-185.

14. Wirotius J.-M. Histoire de la rййducation. Encycl Mйd Chir. Paris: Kinйsithйrapie-Mйdecine physique- Rйadaptation, 1999. 25 p.

References

1. Danylevych, M. V., Romanchuk, O. V., Koval, R. S., Bazyliak, N. O. (2019) Istorychni aspekty rozvytku fizychnoi ta reabilitatsiinoi medytsyny u Frantsii. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, 7(32), 35-38.

2. Dufour, M., Gedda, M. (2007). Dictionnaire de kinйsithйrapie et rйadaptation. Paris: Maloine.

3. Gedda, M. (2016). Pourquoi il faut lire Monet et Remondiиre. Kinesither Rev, 16 (178), 1-4.

4. Hamonet, C. (1993).Contribution а l'histoire de la mйdecine de rййducation, а propos de l'utilisation du terme kinйsithйrapie. J Rйadapt Med, 13, 35-36.

5. Macron, A. (2015). La profession de masseur-kinйsithйrapeute instituйe par la loi n° 46-857 du 30 avril 1946: genиse et йvolutions d'une profession de santй rйglementйe. Droit: Universitй Montpellier.

6. Monet, J. (2006). Construction historique d'une spйcialisation mйdicale impossible: la kinйsithйrapie. Kinйsithйrapie scientifique, 462, 31-42.

7. Monet, J. (2003). Йmergence de la kinйsithйrapie en France а la fin du XIX^иme et au dйbut du XX^иme siиcle. Une spйcialitй mйdicale impossible. Genиse, acteurs et intйrкts de 1880 а 1914. Thиse pour le doctorat en sociologie, 6, 705.

8. Monet, J. (2009). La naissance de la kinйsithйrapie (1847-1914). Paris: Йditions Glyphe.

9. Monet, J. (1996). L'approche historique de la kinйsithйrapie. Kinйsithйrapie Scientifique, 361, 41-44.

10. Monet, J. (2009). Naissance de la kinйsithйrapie. Rhumatologie pratique, 10, 44-47.

11. Monet, J. (2010). Naissance de la kinйsithйrapie et de la physiothйrapie: l'йmergence des instituts de rййducation (1880-1915). Journal de rйadaptation mйdicale, 30, 167-176.

12. Monet, J. (2004). Une spйcialitй mйdicale impossible construction et disqualification de la kinйsithйrapie. Regards sociologiques, 29, 115-130.

13. Remondiиre, R. (1994). L'institution de la kinйsithйrapie en France (1840-1946). Les Cahiers du Centre de Recherches Historiques, 12, 173-185.

14. Wirotius, J.-M. (1999). Histoire de la rййducation. Encycl Mйd Chir. Paris: Kinйsithйrapie-Mйdecine physique-Rйadaptation.

Размещено на Allbest.ru