Вплив фізичної реабілітації на якість життя осіб із поствірусним синдромом утоми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України (м. Київ)

Вплив фізичної реабілітації на якість життя осіб із поствірусним синдромом утоми

Віталій Куценко,

Володимир Вітомський,

Олена Лазарєва,

Марина Вітомська

Анотації

Мета статті - дослідити динаміку якості життя в осіб із поствірусним синдромом втоми під впливом застосування засобів фізичної реабілітації. Матеріал і методи - аналіз зарубіжної та вітчизняної спеціальної науково-методичної літератури; опитувальник БЯ-Зб, методи математичної статистики. Контингент досліджуваних - 64 пацієнти (середній вік - 39,5±5,61 років). Контрольна група виконувала аеробні навантаження з фахівцем в умовах оздоровчо-реабілітаційного центру й самостійно. А в основній групі до занять в оздоровчо-реабілітаційному центрі включали функціональну гімнастику, вправи з гумовими амортизаторами, нестабільними платформами, техніки структурального балансу (міофасціальний реліз), техніки тайської системи оздоровлення. Результати. Виявлено позитивні статистичні зміни в усіх підшкалах опитувальника БЯ-36 в основній і контрольній групах, що засвідчило ефективність аеробних навантажень та запропонованої програми. Але основна група зазнала більш суттєвих змін у п'яти шкалах опитувальника. Зокрема, результат підшкали "Фізичне функціонування" на момент завершального обстеження для ОГ становив 51,1±8,45 бала, для КГ - 45,5±8,88, а приріст у групах, відповідно, дорівнював 9,55 та 5,48 бала. Остаточний показник підшкали "Роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності" також статистично відрізнявся в групах (р<0,05). Його значення ОГ зросло на 25 балів і дорівнювало 32,6±13,23 бала, для КГ приріст становив 16,13 бала при завершальному середньому в групі 24,2±17,66 бала. Разом із тим у загальній шкалі "Фізичний статус" основна група також мала кращі остаточні результати: в ОГ зросло на 5 балів до 34,4±2,65 бала, а в КГ - на 2,б до 31,7±4,14 бала.

Завершальні показники шкали "Психічний статус" в основній і контрольній групах статистично зросли (р<0,01), проте не відрізнялися (р>0,05). Середні результати груп були такими: ОГ - 46,3±5,54 бала, КГ - 44,9±6,47 (приріст - відповідно, 6,33 і 4,63 бала. Висновки. Виявлені переваги простежено в застосуванні варіативного блоку програми, котрий спрямовано на сприяння зниженню інтенсивності дискомфорту при фізичних навантаженнях, відновлення соматичної пропріорецепції.

Ключові слова: фізичні вправи, масаж, відновлення, функціонування, активність, участь, фізичні навантаження.

Виталий Куценко, Владимир Витомский, Елена Лазарева, Марина Витомская. Влияние физической реабилитации на качество жизни лиц с поствирусным синдромом усталости. Цель статьи - исследовать динамику качества жизни у лиц с поствирусним синдромом усталости под влиянием применения средств физической реабилитации. Материал и методы - анализ зарубежной и отечественной специальной научно - методической литературы; опросник SF-36, методы математической статистики. Контингент испытуемых - 64 пациента (средний возраст - 39,5±5,61 лет). Контрольная группа выполняла аэробные нагрузки со специалистом в условиях оздоровительно-реабилитационного центра и самостоятельно. А в основной группе занятия в оздоровительно-реабилитационном центре включали функциональную гимнастику, упражнения с резиновыми амортизаторами, нестабильными платформами, техники структурального баланса (миофасциальный релиз), техники тайской системы оздоровления Nuad Bo-Rarn. Результаты. Наблюдаются положительные статистические изменения во всех подшкалах опросника SF-36 в основной и контрольной группах, что свидетельствуєт об эффективности аэробных нагрузок и предложенной программы, но основная группа претерпела более существенные изменения в пяти шкалах опросника. В частности, результат подшкалы "Физическое функционирование" на момент заключительного обследования для ОГ составлял 51,1±, составил 9,55 и 5,48 балла. Заключительный показатель подшкалы "Роль физических проблем в ограничении жизне - деятельности" также статистически отличался в группах (р<0,05). Значение показателя в ОГ возросло на 25 баллов и составило 32,6±13,23, для КГ прирост составил 16,13 балла при заключительном среднем в группе 24,2±17,66 балла. Вместе с тем в общей шкале "Физический статус" основная группа также имела лучшие заключительные результаты: в ОГ возросло на 5 баллов до 34,4±2,65, а в КГ - на 2,6 балла к 31,7±4,14. Вместе с тем в общей шкале "Физический статус" основная группа также имела лучшие заключительные результаты: в ОГ значение возросло на 5 баллов до 34,4 ± 2,65 балла, а в КГ - на 2,6 к 31,7 ± 4,14. Выводы. Выявленные преимущества усматриваются в применении вариативного блока программы, который направлен на содействие снижен ию интенсивности дискомфорта при физических нагрузках, восстановление соматической проприорецепции.

Ключевые слова: физические упражнения, массаж, восстановление, функционирование, активность, участие, физические нагрузки.

Vitaliy Kutsenko, Volodymyr Vitomskyi, Plena Lazaryeva, Maryna Vitomska. Effect of Physical Rehabilitation on the Quality of life of People with Postviral Fatigue Syndrome. Objective: to investigate the dynamics of quality of life in people with postviral fatigue syndrome under the influence of the use of physical rehabilitation. Material and methods: analysis of foreign and domestic special scientific and methodical literature; questionnaire SF-36, methods of mathematical statistics. The contingent of the examined is 64 patients (the average age is 39,5 ± 5,61 years). The control group (CG) performed aerobic exercises with a specialist in a wellness and rehabilitation center and independently. In the main group (MG), the practicing in the health and rehabilitation center included functional gymnastics, exercises with rubber shock absorbers, unstable platforms, techniques of structural balance (myofascial release); Thai Nuad Bo-Rarn recovery system techniques. втома реабілітація фізичний

Results: Positive statistical changes were detected in all subscales of the SF-36 questionnaire in the main and control groups, which proved the effectiveness of the aerobic loads and the proposed program. However, the main group experienced more significant changes in the five scales of the questionnaire. In particular, the result of the "Physical functioning" subscale at the time of the final survey for the MG was 51,1±8,45 points, for the CG - 45,5±8,88 points, and the growth in the groups respectively was 9,55 and 5,48 points. The final indicator of the "The role ofphysical problems in the limitation of vital activity" subscale also statistically differed in groups (p<0,05). The value of the indicator in the MG increased by 25 points and made up 32,6±13,23 points, for the CG the growth was 16,13 points with the final average in the group of 24,2±17,66 points. At the same time, in the general scale "Physical status", the main group also had better final results: in the main group it increased by 5 points to 34,4 ± 2,65 points, and in the control groups by 2.6 points to 31,7 ± 4,14 points. At the same time, in the general scale "Physical status" the main group also had better final results. In the main group the indicator increased by 5 points up to 34,4 ± 2,65 points, in the control group by 2,6 points up to 31,7 ± 4,14 points. Conclusions. The identified advantages are seen in the use of a variant block of the program, which was aimed at helping to reduce the intensity of discomfort during the training and restoration of somatic proprioception.

Key words: physical exercises, massage, restoration, functioning, activity, participation, physical loads.

Постановка наукової проблеми та аналіз наукових досліджень і публікацій. Поствірусний синдром втоми (ПСВ) має шифр за МКХ-10 О 93.3, проте й у 90-х рр. минулого століття, й у роботах останніх років залишаються поширеними попередні терміни (синдром хронічної втоми (ІСБ-9-СМ 780.71) чи міалгічний енцефаломієліт). Разом із тим клінічна картина ПСВ на офіційному сайті МКХ-10 версії 2018 р. залишається аналогічною до синдрому хронічної втоми.

Так, за даними літератури, синдром хронічної втоми (СХВ, CFS) чи міалгічний енцефаломієліт (МЕ) характеризується стійкою втомою, котру не можна пояснити з медичного погляду, а також такими симптомами, як м'язово-скелетні болі, порушення сну, головні болі, порушення концентрації та короткочасної пам'яті [9]. Найвищу розповсюдженість простежуємо у віці 20-40 років, причому найбільшу - серед жінок [12].

Етіологія захворювання залишається незрозумілою, хоча існують різні гіпотези. Проте відсутні переважні докази для будь-якої з цих гіпотез [15].

У наукових роботах розглянуто питання щодо рівня фізичної підготовленості та аеробної працездатності (споживання кисню, тривалість виконання тесту, максимальна частота серцевих скорочень) [6, 13, 14]; наявності ознак серцево-легеневої аномалії й особливостей функції зовнішнього дихання [6, 14], роботи м'язів, їх метаболізму [2, 7], активації [7], кровопостачання м'язів під час тренувань [0]; пікових показників сили та показників при ізометричному скороченні, кількості рухової активності [11] в осіб із СХВ. Значну увагу приділено проблемі зниження якості життя при синдромі хронічної втоми [3, 4, 5, 10].

Особливості якості життя належать одних із ключових та узагальнювальних показників впливу захворювання на людину, тому її дослідження серед осіб із СХВ викликає значний інтерес у дослідників [4, 10].

Так, у пацієнтів із СХВ відзначено низьку якість життя [3, 8], незалежно від регіону проживання. Зокрема, указано на можливість зниження якості життя до трьох стандартних відхилень, нижчих від норми.

Дослідження пов'язаної зі здоров'ям якості життя на основі EQ-5D-3L у пацієнтів із СББ, котрі мешкають у Данії, засвідчило значно нижчий результат за середнє значення популяції з урахуванням низки умов, котрі могли також впливати на бали групи [5].

У роботі і співавторів [8] наведено результати оцінки функціонального стану й добробуту (ББ-36) пацієнтів із CFS та здійснено їх порівняння із загальною групою популяції та шістьма групами пацієнтів (із гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, цукровим діабетом II типу, гострим інфарктом міокарда, розсіяним склерозом, депресією). Виявлено, що пацієнти із CFS мали набагато нижчі середні оцінки, ніж суб'єкти контрольної групи загальної популяції у всіх восьми шкалах SF-36. Пацієнти із CFS також набрали значно менше балів, ніж пацієнти у всіх групах порівняння з хворобами, крім депресії, практично у всіх шкалах. Особи з депресією набрали вищі бали, порівняно з групою СББ, за всіма шкалами, окрім шкали вимірювання психічного здоров'я та рольових порушень у результаті емоційних проблем.

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Роботу виконано згідно зі "Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр." за темою 4.4 "Удосконалення організаційних і методичних основ програмування процесу фізичної реабілітації при дисфункціональних порушеннях у різних системах організму людини" (номер державної реєстрації 011Ш 001737) та відповідно до плану НДР НУФВСУ на 2016-2020 рр. за темою: 4.2. "Організаційні та теоретико -методичні основи фізичної реабілітації осіб різних нозологічних, професійних та вікових груп", номер державної реєстрації 0116Ш 01609 за період 16.01.2017-30.12.2017 рр.

Мета статті - дослідити динаміку якості життя в осіб із поствірусним синдромом втоми під впливом застосування засобів фізичної реабілітації.

Матеріали та методи дослідження - аналіз наукової літератури, синтез та узагальнення; опитувальник ББ-36, методи математичної статистики.

У дослідженні брали участь 64 пацієнти, котрі проходили курс фізичної реабілітації в оздоровчо-реабілітаційному центрі Тетра (м. Харків). Із них 21 - чоловічої статі, 43 - жіночої. Середній вік обстежуваних - 39,5±5,61 років.

На етапі формувального експерименту впроваджувалися програми фізичної реабілітації для основної (ОГ; п = 33) і контрольної (КГ; п = 31) груп, де основна група займалася за розробленою комплексною програмою фізичної реабілітації, а контрольна - за стандартною.

За своїм складом групи були однорідними й комплектувалися з урахуванням результатів констатувального експерименту без достовірних відмінностей за показниками рухової функції травмованої нижньої кінцівки (р>0,05). Програми як контрольної, так і основної груп мали в структурі заходи, котрі виконувалися з фахівцем в умовах оздоровчо-реабілітаційного центру та самостійно в домашніх умовах і на відкритому повітрі (табл. 1). Отже, у програмі основної групи варіативний компонент представлено заняттями з фахівцем із фізичної реабілітації в оздоровчо-реабілітаційному центрі, а базовий (аеробні навантаження) - самостійними заняттями. Контрольна група характеризувалася виконанням лише аеробних навантажень як в оздоровчо-реабілітаційному центрі, так і самостійно.

Таблиця 1

Основні складники програм фізичної реабілітації в основній та контрольній групах