Функціональний стан опорно-рухового апарату жінок з ожирінням як фактор спрямування процесу фізичної реабілітації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціональний стан опорно-рухового апарату жінок з ожирінням як фактор спрямування процесу фізичної реабілітації

Ольга Івановська,

Ірина Жарова

Національний університет фізичного виховання і спорту України (м. Київ)

Постановка наукової проблеми та її значення. На сьогодні ожиріння належить до найбільш розповсюджених і життєво загрозливих захворювань як в Україні, так і у світі [2, 3]. Близько 20 % українців страждають на ожиріння, тобто кожен п'ятий. Відповідно до заяви В. Пантіва, вага середньостатистичного українця кожні п'ять років збільшується на два-три кілограми [11].

Дані статистики України є такими: у 2011 р. на 100 тис. населення було 647,2 людини з ожирінням, а у 2012 р. - 1739,5. Середній показник по Україні у 2012 році становив 1231 особу з ожирінням на кожні 100 тис. населення [11].

Висока захворюваність людей, котрі страждають на ожиріння, підвищує смертність серед них [5, 6, 10]. Так, за даними світової статистики, смертність серед осіб з ожирінням удвічі вища, порівняно з людьми, які мають нормальну масу тіла [5, 6, 8]. За статистикою страхових компаній США, серед людей з ожирінням смертність від ішемічної хвороби серця спостерігаємо у 2 рази частіше, ніж серед осіб із нормальною вагою тіла, від жовчнокам'яної хвороби - у 2-2,8 раза, від цукрового діабету - до чотирьох разів, від цирозу печінки - в 1,5-2 рази. Підраховано, що тривалість життя в цих випадках скорочується на 5-10 років [5, 10].

Потрібно підкреслити, що частота захворювань залежить від ступеня вираженості надлишкової маси тіла [3, 9, 13]. Із-поміж людей, котрі страждають на ожиріння 1 ступеня, артеріальна гіпертонія виявилася в 13 %, а при ожирінні 3 ступеня - уже в 30 %; ішемічна хвороба серця - у 4 і 8 %; цукровий діабет - у 0,6 та 4,6 %, хронічний холецистит - у 8 і 21 % відповідно, тобто захворюваність підвищувалася зі збільшенням надлишкової маси тіла [5, 8]. Ожиріння також негативно впливає на здоров я жінок [12].

Отже, фізична реабілітація осіб з ожирінням є актуальною проблемою, а супутні захворювання вимагають додаткової уваги та індивідуалізації програм і методик.

Роботу виконано згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи на 2016-2020рр.» за темою «Організаційні та теоретико-методичні основи фізичної реабілітації осіб різних нозологічних та вікових груп».

Аналіз останніх досліджень. Зміни опорно-рухового апарату у хворих з ожирінням характеризуються артрозами, зумовленими збільшенням навантаження на суглоби й обмінними порушеннями [4, 10]. У більшості випадків уражаються декілька суглобів, часто дрібні суглоби кистей рук (остеоартроз), плесне- та міжфалангові суглоби стоп. простежуємо ураження також великих суглобів, у яких рентгенологічно виявляють поверхневі півкруглі дефекти в епіфізах кісток, деформацію суглобів і відкладення в них солей кальцію [7, 10].

Часто у хворих на ожиріння виникають вивихи й підвивихи, що пов'язано з неадекватністю навантажень на зв'язки суглобів [3, 7]. Спонділоартроз - звичайне явище у хворих на ожиріння. Чим вища міра ожиріння, тим більше виражені зміни в суглобах. Порушення водно-сольового обміну клінічно проявляється пастозністю, набряками. Надмірна вага під час ожиріння призводить до дегенеративних змін суглобів, що супроводжуються болем, набряком та обмеженням рухомості в суглобі [1, 10].

Мета статті - дослідити функціональний стан опорно-рухового апарату в жінок з ожирінням.

Матеріал і методи. Обстежено 62 пацієнти жіночої статі з ожирінням другого зрілого віку (36-55 років). Найбільше було осіб віком 51-55 років (21 особа, або 33,87 %), а в діапазоні 41-45 років - 20 осіб, або 32,25 %. Пацієнтів у віці 46-50 років - 13 людей, або 20,96 %, 36-40 років - 8 осіб (12,9 %). Виконано аналіз наукової літератури та медичних карт, проведено гоніометрію суглобів кінцівок, тест на гнучкість. Усі жінки, які проходили дослідження, мали при собі виписку з історії хвороби, де зазначались основний і супутній діагнози, анамнез життя та анамнез хвороби.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Виявлено, що порушення опорно-рухового апарату мали значну поширеність в обстеженої групи (рис. 1). Так, остеохондроз спостерігаємо в 56 осіб (90,32 %), а дискову грижу попереково-крижового відділу хребта - у 45 осіб, або 72,58 % групи. Протрузії попереково-крижового відділу хребта були розповсюджені (58 осіб, або 93,54 %. У грудному відділі дискові грижі мали 18 осіб (29,03 %), а протрузії грудного відділу хребта - 23 жінки (37,09 %). Великий відсоток досліджуваних отримали викривлення хребта (96,77 %). Артроз зареєстровано у 8 осіб (12,9 %).

Рис. 1 Графік частот порушень опорно-рухово то апарату серед жінок з ожирінням

Оцінка об'єму руху в суглобах кінцівок виявила такі результати.

У ліктьовому суглобі вимірювали кут згинання. Із представленої діаграми (рис. 2) діаграми можна побачити, що 3,23 % (два пацієнти) мали кут згинання в ліктьовому суглобі не менше ніж 130°. Найбільша частка виконала згинання на 130-135° (29 пацієнтів, або 46,77 %. Серед 25 пацієнтів (40,32 %) кут перебував у діапазоні 135-140° і лише 9,68 % (6 осіб) мали змогу здійснити згинання в ліктьовому суглобі на 140-145°. Відзначимо, що в нормі повне згинання в ліктьовому суглобі становить 150°. Пацієнтки травм та ушкоджень ліктьового суглоба не мали.

Повне відведення плечового суглоба можна здійснити на 90°, а повне приведення - на 30°. Усі 62 пацієнтки змогли виконати відведення на 90°. Приведення на 25-30°виконали 43 жінки, на 20-25° - 18 жінок, а один пацієнт зміг виконати приведення лише до кута 15-20°. Травм плечового суглоба пацієнти не мали. Отже, можна відзначити, що амплітуда приведення в суглобі була неповною через підшкірну жирову тканину навколо плечової кістки.

Норма амплітуди руху в кульшовому суглобі в сагітальній площині становить 120-140° і здійснюється переважно за рахунок згинання стегна.

Отримані дані свідчать про те, що лише близько 10 % досліджуваних пацієнтів мали задовільну функцію кульшового суглоба, попри відсутність травм. Виконати пасивне згинання в кульшовому суглобі на 120° (нормальний показник) змогли шестеро пацієнтів. Досягла 115° дещо більша частка - 21 особа (33,87 %).

Близько половини (48,39 %) групи змогли виконати згинання в кульшовому суглобі на 110°, а шість осіб (9,86 %) - лише на 105°. Отримані результати здебільшого зумовленні тим, що пацієнти мали великі відкладення жирової тканини в межах стегон. Активне згинання уможливило збільшення початкових показників на 10°.

Нормальними даними відведення у фронтальній площині вважається таке, котре здійснюється на 30-50°, а приведення - на 35-45°. Результати обстеження показали, що цей показник перебуває в межах норми у всіх пацієнтів. Так, 14 обстежуваних виконали відведення на 50°, 17 - на 45°, 12 - на 40°. Інші 19 пацієнтів здійснили відведення стегна на 35°.

Рис. 2. Розподіл групи за амплітудою руху у ліктьовому суглобі

Результати обстеження кульшового суглоба засвідчують, що приведення, яке відповідає нормальному показнику, змогли виконати п'ять пацієнтів (35°). Інші досліджувані показали гірші результати: 12 пацієнтів виконали приведення в кульшовому суглобі на 30°; 24 - на 25° і 22 - змогли виконати повне приведення лише на 20°.

Отримані дані свідчать про те, що тільки троє досліджуваних зробили ротацію в кульшовому суглобі на 45°. Амплітуда ротації в 40° відзначалася серед 12 пацієнтів. Близько половини групи (27 осіб) змогли виконати ротацію в кульшовому суглобі на 35°. Найнижчий результат на рівні 30° властивий для 20 пацієнтів.

У колінному суглобі рухи здійснюються переважно в сагітальній площині -- згинання від положення 180° до 45-50°. У ході обстеження виявлено, що шість пацієнтів змогли виконати згинання в колінному суглобі на 150°, 32 - пасивне згинання на 140°, а інші 24 здійснили згинання до кута 130°. Ці показники не критичні, але свідчать уже про те, що суглобовий апарат працює не з повною амплітудою, що, зі свого боку може призводити до різних дегенеративних змін опорно-рухового апарату.

Тест «нахил уперед із положення сидячи з витягнутими ногами» дає змогу оцінити рухливість у кульшовому суглобі й поперековому відділі хребта. Загалом більшість контингенту пройшла це тестування з відміткою середньо чи нижче від середнього. Високих результатів, на жаль, жоден із пацієнтів не показав, проте й результатів на низькому рівні (10 перцентиль) не відзначено. Більш детальні результати тесту на гнучкість наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл групи за результатами виконання тесту «нахил уперед із положення сидячи з витягнутими ногами»

Оцінки «вище від середнього» отримало 11 (17,74 %) пацієнтів. Середній бал установлено у 26 (41,9 %) осіб. Це достатньо хороший показник для цього контингенту хворих. Результат тесту на рівні «нижче від середнього» виявлено у 25 (40,3 %) пацієнтів. Про достатньо непоганий рівень гнучкості загалом у всій групі свідчить те, що оцінку «погано» в цьому тесті не отримала жодна жінка. Можливо, на це вплинув попередньо проведений комплекс загальнорозвивальних вправ для запобігання травматизму чи фаза менструального циклу, у який перебували жінки.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Під час реабілітації хворих на ожиріння жінок другого зрілого віку та профілактики розвитку супутніх захворювань потрібно враховувати не лише ступінь захворювання, а й також стан опорно-рухового-апарату і його функціональні можливості.

Отримані результати засвідчили високі відсотки порушень опорно-рухового апарату серед обстеженої групи жінок з ожирінням. Відповідно до результатів аналізу медичних карт, найбільшу розповсюдженість мали остеохондроз (90,32 %), протрузії попереково-крижового відділу хребта (93,54%), викривлення хребта (96,77 %).

Відзначено обмеження амплітуди згинання ліктьового суглоба. Так, найбільша частка групи (46,77 %) виконала згинання на 130-135° при нормі 150°. Виявлено обмеження в повному приведенні плеча, що пояснюється надлишковою підшкірною жировою тканиною навколо плечової кістки. Лише близько 10 % пацієнтів мали задовільну функцію кульшового суглоба в сагітальній площині, попри відсутність травм. Виконати пасивне згинання в кульшовому суглобі на рівні норми змогло лише шість пацієнтів. Результати відведення стегна перебували в межах норми у всіх пацієнтів, а приведення на рівні норми - лише в п'яти осіб пацієнтів. Результати гоніометрії колінного суглоба не були критичними, але свідчили про те, що суглобовий апарат працює не з повною амплітудою. Найбільші частки групи отримали оцінку «посередньо» чи «нижче від середнього» в тесті «нахил уперед із положення сидячи з витягнутими ногами».

Значних дегенеративних змін зазнала опорно-рухова система пацієнтів. Вони потребують проходження комплексної програми фізичної реабілітації з адекватними методами та засобами.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці комплексної програми фізичної реабілітації й дослідженні її ефективності.

Джерела та література

1. Аметов А. С. Ожирение эпидемия XXI века / А. С. Аметов // Терапевтический архив. - 2008. - Т. 74, № 10. - С. 5-7.

2. Безвушко Е. В. Надмірна маса тіла і ожиріння та здоров'я дітей / Е. В. Безвушко, В. Л. Костура // Вісник проблем біології та медицини. - 2015. - № 2. - С. 68-72.

3. Бочкова Н. Л. Дозування фізичних навантажень в фізкультурно-оздоровчих заняттях для осіб з надлишковою масою тіла / Н. Л. Бочкова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 1. - С. 26-28.

4. Вардимиади Н.Д Лечебная физкультура и диетотерапия при ожирении / Н. Д. Вардимиади, Л.Г. Машкова. - Киев : Здоровье, 1998. - 47 с.

5. Воробьев В. И. Ожирение / В. И. Воробьев. - Москва, 1992. - 255 с.

6. Гинзбург М.М. Ожирение и метаболический синдром / М. М. Гинзбург, Г.С. Козупица, Н. Н. Крюков // Влияние на состояние здоровья, профилактика и лечение. - Самара : Парус, 2007. - 159 с.

7. Дубровский В. Н. Лечебная физкультура: учебник для студентов вузов / В. Н. Дубровский. - Москва : МИА, 2006. - 598 с.

8. Єрмакович І.І. Ожиріння в практиці терапевта: сучасний погляд на проблему лікування / І. І. Єрмакович, В. А. Чернишов, С. В. Белозьорова // Ліки України. - 2007. - № 110. - С. 22-30.

9. Максимова К.В. Проблема зайвої ваги серед жінок, що відвідують сучасні фітнес-заняття / К.В. Максимова // Слобожанський науково-спортивний вісник : зб. наук. ст. - Харків, 2007. - Вип. 12. - С. 382-384.

10. Марченко О. К. Основы реабилитации : учеб. для студентов вузов / О. К. Марченко. - Киев : Олимп. лит., 2012. - 528 с.

11. Новикова А.А. Изучение распространения болезни ожирения в современном Мире / А.А. Новикова, М. В. Васильева // Биомедицинская инженерия и электроника. - 2013. - №. 2 (4). - 4 с. иЛЬ: ИйрУ/ЬМЬе. esrae.rU/pdf/2013/2/928.pdf/ (дата звернення : 02.11.2017).

12. Прилепская В.Н. Проблема ожирения и здоровье женщины / В. Н. Прилепская, Е.В. Цаллагова // Гинекология. - 2005. - Т. 7, № 4. - С. 3-6.

13. Романцова Т.И. Эпидемия ожирения: очевидные и вероятные причины / Т. И. Романцова // Ожирение и метаболизм. - 2011. - № 1. - С. 5-19.

Анотації

На сьогодні ожиріння належить до найбільш розповсюджених захворювань як в Україні, так і у світі. Мета роботи - дослідити функціональний стан опорно-рухового апарату у жінок з ожирінням. Матеріали. Контингент обстежуваних - 62 пацієнтки другого зрілого віку (36-55 років). Використано аналіз наукової літератури та медичних карт, проведено гоніометрію суглобів кінцівок, тест на гнучкість. Результати. Аналіз медичних карт виявив значну розповсюдженість у вибірці остеохондрозу (90,32 %), протрузій попереково-крижового відділу (93,54 %), викривлень хребта (96,77 %). Дещо меншу поширеність мали дискова грижа попереково-крижового відділу хребта (72,58 % групи), грудного відділу (29,03 %), протрузії грудного відділу (37,09 %). Артроз зареєстровано у 12,9 % осіб. Виявлено обмеження амплітуди в згинанні ліктьового суглоба, у повному приведенні плеча, діапазоні руху кульшового суглоба у сагітальній площині, у повному приведенні стегна. Лише 10 % пацієнтів мали задовільну функцію кульшового суглоба. Виконати пасивне згинання в кульшовому суглобі на 120° (нормальний показник) змогли шість пацієнтів. Близько половини (48,39 %) групи змогли виконати згинання в кульшовому суглобі на 110°. Результати гоніометрії колінного суглоба не були критичними. Тест «нахил уперед із положення сидячи з витягнутими ногами» у більшості пацієнтів оцінено на оцінку «посередньо» (41,9 %) чи «нижче від середнього» (40,3 %). Високих результатів жоден з обстежених не досяг, але й результатів на низькому рівні не відзначено. Лише троє пацієнтів виконали ротацію в кульшовому суглобі на 45°. Амплітуда ротації в 40° відзначалась у 19,4 % досліджуваних, 35° - близько половини групи (43,5 %), а найнижчий результат - на рівні 30° - отримали 32,3 % пацієнтів. Зроблено висновок про те, що стан опорно-рухової системи пацієнтів зумовлює необхідність проходження комплексної програми фізичної реабілітації. Розробка програми реабілітації хворих на ожиріння жінок другого зрілого віку вимагає врахування не лише ступеня захворювання, а й також стан опорно-рухового апарату і його функціональні можливості.

Ключові слова: опорно-руховий апарат, ожиріння, фізична реабілітація, відновлення, постава, фізичні вправи.

Ольга Ивановская, Ирина Жарова. Функциональное состояние опорно-двигательного аппарата женщин с ожирением как фактор направления процесса физической реабилитации.