Клінічна ефективність фізичної реабілітації жінок, хворих на остеоартроз великих суглобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький державний медичний університет

Клінічна ефективність фізичної реабілітації жінок, хворих на остеоартроз великих суглобів

Едуард Дорошенко

м. Запоріжжя

Постановка наукової проблеми та її значення

Остеоартроз (ОА) - це хронічне дегенеративно - дистрофічне захворювання суглобів, яке характеризується прогресуючою деградацією суглобового хряща, ремоделюванням епіфізів кісток, розвитком остеофітів, а на пізніх стадіях - стійкою деформацією суглобів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, ОА діагностують у близько 80 % населення віком 50-60 років, а його частка серед інших ревматичних патологій досягає 60 % [ 8, 18 ].

Останнім часом спостерігаємо тенденцію до збільшення захворюваності на ОА колінних суглобів серед осіб молодого працездатного віку, унаслідок чого знижується їхня фізична активність, погіршується стан кістково-м'язової системи [6, 16]. Цьому значною мірою сприяють перенесені травми суглобів, повторювані травми, запальні процеси, що призводять до прогресуючої дегенерації хрящової тканини, погіршення стану кістково-м'язової системи, зниження фізичної активності [15, 16].

Серед усіх форм ОА більше 40 % становлять коксартрози, які в загальній структурі суглобової патології стабільно займають друге місце після гонартрозів за частотою захворюваності й перше - за термінами тимчасової та стійкої непрацездатності [ 14 ].

Тривалий і повільно прогресуючий перебіг коксартрозу, наявність постійного хронічного больового синдрому значно знижує якість життя пацієнтів [7, 8]. Питома вага інвалідів унаслідок коксартрозів різного генезу складає в числі непрацездатних від хвороб суглобів 20-30 % [ 14, 17 ].

Серед значущих факторів ризику розвитку вторинного ОА слід зазначити вік пацієнтів, оскільки з віком хрящ стає менш еластичним, що істотно збільшує його схильність до різних пошкоджень, надлишкову масу тіла, спадкову схильність, аномалії розвитку кістково-м'язової системи, дисгормональні порушення, а також захворювання внутрішніх органів (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія), метаболічний синдром тощо [8, 17, 19, 18 ].

Основними клінічними проявами ОА є біль, обмеження рухів та порушення функцій кінцівки. Деструкція гіалінового хряща, запалення синовіальної оболонки, порушення синтезу гіалуронової кислоти й зміна властивостей синовіальної рідини, а також формування остеофітів погіршують адаптацію суглобів до механічного навантаження [11].

Тривалий і повільно прогресуючий перебіг ОА, наявність постійного хронічного больового синдрому значно знижують якості життя пацієнтів.

Фахівцями встановлено, що серед модифікованих факторів ризику найбільш впливовими є фактори, які сприяють обмеженню якості життя хворих - надлишкова маса тіла та ожиріння, серед немодифікованих - тривалість захворювання, кількість загострень на рік та вік пацієнтів. Якість життя обмежена здебільшого вираженістю болю, зниженням фізичного здоров'я, фізичної здатності пацієнтів виконувати професійну роботу, погіршанням емоційного стану хворих та обмеженням соціальної активності.

Обмеження якості життя за шкалою фізичного здоров 'я хворих зумовлено зростанням показника індексу маси тіла (ІМТ), тривалості захворювання та кількістю загострень на рік. Фізична нездатність пацієнтів виконувати професійну роботу асоціюється з підвищенням WOMAC-В, WOMAC-С, зниженими руховими об'ємами суглоба, кульгавістю. Погіршення емоційного стану хворих більш характерно для жінок, зокрема в період гормональних зрушень. Зниження загального стану здоров'я зумовлено зростанням ІМТ, кількістю загострень на рік, зниженням функціональної здатності кульшового суглоба [3].

Основною метою реабілітації є поліпшення функції суглобів та якості життя хворих на ОА, запобігання прогресу захворювання, а також зменшення вираженості болю. Тривалий час лікування ОА обмежувалося застосуванням знеболювальних і протизапальних препаратів. Проте такий підхід спрямований лише на усунення симптомів, при цьому проблема деструкції хрящової тканини не вирішується [1, 10, 12, 13].

Незважаючи на значну кількість досліджень у галузі фізичної реабілітації хворих на ОА, залишаються нерозкритими питання недостатньої ефективності від застосовуваних методів фізичної реабілітації, що найчастіше пов'язано з неповним обстеженням і недостатнім урахуванням патогенетичних факторів прогресування захворювання [2, 3].

Мета дослідження - вивчення ефективності програми комплексної фізичної реабілітації хворих на остеоартроз.

остеоартроз реабілітація суглоб фізичний

Матеріал та методи дослідження

У дослідження включено 106 жінок віком від 42 до 70 (56,2+1,6) років із діагнозом ОА великих суглобів (гонартроз, коксартроз) ІІ -ІІІ клініко-рентгенологічної стадії за Kellgren та Lawrence (1957 р.).

Вираженість суглобового синдрому оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) та за індексом Western Ontario and McMaster Universiti osteoarthritis (WOMAC) [4 ]. Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SF-36 [9]. Для додаткової оцінки функціонального стану суглобів реєстрували час проходження хворими дистанції 15 м та відстань, пройдену ними за 6 хв ходьби у звичайному темпі [5].

Статистичне оброблення результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм STATISTICA 6.0 («StatSoft», США), використовуючи критерій Стьюдента, критерій Пірсона, критерій Шапіро-Вілка та U-критерій Манна-Уїтні. Значущими вважали відмінності при р<0,05.

Комплексна реабілітація жінок з ОА великих суглобів уключала:

- ізометричні вправи, засновані на фізіологічному напруженні й розслабленні м 'язів. Використання цих вправ сприяє зменшенню спазму м'язів, зміцнює ослаблені м'язи та відновлює їх еластичність (810 максимальних скорочень (6-10 с), які супроводжуються 6-10-секундними періодами розслаблення);

- вправи аеробної спрямованості (тредміл або велоергометр). Регулярні заняття на тредмілі дають змогу вірогідно збільшувати загальну витривалість організму та його фізичну працездатність;

- масаж та самомасаж м'язів, навколишніх суглобів;

- фізіотерапію (озокеритні аплікаціі та сірководневі вани).

Результати та їх обговорення

Отримані результати свідчать, що в ході реабілітації в пацієнток з ОА відзначалася позитивна динаміка показників артрологічного статусу.

Так, через два місяці лікування рівень болю за WOMAC зменшився на 22,0 % (р<0,001), скутість - на 23,4 % (р<0,001), ступінь функціональних порушень - на 20,6 % (р<0,001). Вираженість больового синдрому за ВАШ також статистично вірогідно зменшилася. У пацієнток після реабілітації вираженість болю у спокої зменшилася на 28,9 % (р<0,001), біль при ходьбі - на 17,4 % (р<0,001), постійний біль - на 23,0 % (р<0,001). Порівняльний аналіз часу проходження хворими дистанції 15 м показав, що в пацієнток після реабілітації цей показник знизився на 18,8 % (р<0,001). Порівнюючи відстань, пройдену хворими за 6 хв до й після реабілітації (рис. 1), відзначаємо, що вона зросла на 25,3 %

Рис. 1 Оцінка функціонального стану суглобів в обстежених пацієнток

Слід зазначити, що отриманий у результаті реабілітації позитивний ефект зберігався щонайменше впродовж чотирьох тижнів після закінчення застосування комплексної програми фізичної реабілітації. Так, через 28 днів у пацієнток рівень болю за WOMAC залишався нижчим щодо відповідних значень до лікування на 13,1 % (р<0,001), скутість - на 14,9 % (р<0,05), ступінь функціональних порушень - на 14,8 % (р<0,001).

Вираженість больового синдрому за ВАШ також залишалася значно меншою: біль у спокої на 24,4 % (р<0,001), біль під час ходьби - на 14,6 % (р<0,001) і постійний біль - на 18,7 % (р<0,001). Крім того, відстань, пройдена пацієнтками за 6 х), також була статистично вірогідно більшою, ніж до реабілітації на 14,5 % (р<0,001). Натомість час проходження 15 м хоча й залишався меншим, ніж до реабілітації, проте значущими ці зміни не були.

Показники фізичного здоров'я та фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності в жінок з ОА покращилися на 10 % (порівняно з показниками на початковому етапі). Показник фізичного болю збільшився на 10 %, що свідчило про зменшення інтенсивності болю. На цьому фоні покращилися загальне сприйняття здоров'я та життєздатність, а також показники соціальної активності та психічного здоров'я на 10 % відповідно (табл.1).

Таблиця 1

Якість життя жінок з ОА за даними опитувальника SF-36 до та після реабілітації