Сучасні методи фізичної реабілітації дітей, хворих на дитячий церебральний параліч

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (м. Луцьк)

Сучасні методи фізичної реабілітації дітей, хворих на дитячий церебральний параліч

Алла Альошина, Олександр Бичук, Тетяна Суворова

1. Постановка наукової проблеми та її значення

Хвороби нервової системи (НС) входять у першу п'ятірку причин дитячої інвалідності. Пошкодження НС унаслідок впливу на плід чинників різного генезу в перинатальний чи постнатальний період призводять до дегенеративних змін мозкової тканини та появи таких захворювань, як параліч Ерба-Дюшенна, нижній параліч Дежерин-Клюмпке, дитячі церебральні паралічі (ДЦП), гідро/мікроцефалії й ін. Ці захворювання характеризуються значними руховими порушеннями, що свідчать про загальну затримку психомоторного розвитку дітей. Основним завданням фізичної реабілітації (ФР) є не лише корекція рухових порушень, а й максимальна соціальна адаптація дітей з ураженням НС у суспільстві, ураховуючи їхні індивідуальні можливості [5].

Одним із поширених захворювань НС серед дітей в Україні є ДЦП. За даними МОЗ України, протягом останніх 10 років відзначено стрімке зростання дитячої інвалідності, а саме хворих на ДЦП як наслідок патології НС, що супроводжується розвитком парезів, паралічів, гіперкінезів й атаксії [10].

Сучасні науковці висвітлюють теоретико-методологічні аспекти ФР дітей, хворих на ДЦП, із використанням як стандартних (лікувальна гімнастика, лікувальний масаж та ін.), так і авторських сучасних методів ФР (Войта-терапія, Бобат-терапія, зоотерапія й ін.). На думку багатьох дослідників, постає проблема вибору найефективнішого методу, що спрямований на формування повсякденної незалежності дитини, можливості самообслуговування, покращення рухової активності, формування елементарних рухових навичок та розвитку основних фізичних якостей і забезпечення комунікації. Різноманітність форм та клінічних проявів ДЦП зумовлює необхідність диференційованого підходу до вибору й застосування сучасних методів ФР [8; 19].

Мета дослідження - систематизувати знання та результати практичного досвіду з питань використання сучасних методів, спрямованих на підвищення ефективності ФР дітей, хворих на ДЦП.

Завдання дослідження:

1) за даними науково-методичної літератури вивчити й узагальнити сучасні методи ФР дітей хворих на ДЦП;

2) визначити ефективні сучасні методи ФР дітей, хворих на ДЦП.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використано такі методи дослідження, як аналіз науково-методичної літератури й документальних матеріалів.

2. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Наукові праці вчених [6; 8; 12] стосуються дослідження впливу органічних уражень НС на психомоторний розвиток і висвітлюють стандартні й сучасні методики ФР, що забезпечують реалізацію нових підходів у фізичній терапії, тим самим впливають на соціальну адаптацію дітей, хворих на ДЦП. Рухові порушення дітей із ДЦП можуть поєднуватись із сенсорним дефіцитом та психічним розладами. Мовленнєві порушення констатуються у 80 %, а затримка психічного розвитку - у 19-40 %, синдроми порушення поведінки трапляються в 7,6 % дітей із ДЦП. Унаслідок глибокого органічного ураження НС пошкоджується й соматичне здоров'я, загальний фізичний розвиток і механізми регуляції гомеостазу [3].

Роль спеціаліста із ФР у терапії дітей із ДЦП полягає у відновленні нормального руху в суглобах та м'язах, розвиту основних фізичних якостей, що забезпечують стимуляцію формування основних рухових навичок (повзання, сидіння тощо) за допомогою стандартних технік і методик (лікувальної гімнастики та масажу й ін.), а також сучасних закордонних (Бобат, Войта, анімалтерапії та ін.) [7].

Серед сучасних методів ФР значно виділяється Войта-терапія (рефлекторна локомоція), розроблена й апробована чеським лікарем В. Войтом на початку 50-х років минуло сторіччя. Застосування методу Войта-терапії у ФР дітей, хворих на ДІ ІД описано в наукових працях В. Ю. Мартинюка, В. Є. Міхайленко та ін. Цей метод дає змогу відновити природні моделі руху, оскільки впливає на вже наявні нервові зв'язки на різних рівнях тіла: від скелетної мускулатури до внутрішніх органів; із найпростішого управління НС до більш високих мозкових структур. Метод використовує вроджені здібності дитини здійснювати природні рухи тіла. Фізичні вправи мають вигляд фіксації дитини в певному вихідному положенні в спеціальній позі рефлексу, що визначається індивідуально залежно від рухових порушень й інтенсивності відповідних рефлекторних реакцій [19].

За даними досліджень [10], застосування методу Войта-терапії у ФР дітей, хворих на ДЦП, показало, що у 8,6 % досліджуваних перша позитивна динаміка реєструється вже через 2-3 тижні після початку терапії та проявляється у вигляді збільшенням об'єму рухів у плечових суглобах, корекцією спастичної кривошиї, зменшенням вегетативних порушень (відновленням кольору шкіри, чутливості кінцівок) тощо [4].

У результаті інших наукових досліджень [16] констатовано позитивну динаміку становлення великих моторних функцій за системою GMFCS із показником поліпшення у 2 %. У результаті застосування методу Войта-терапії 18 % дітей, хворих на ДЦП, вільно оволоділи руховою навичкою самостійного повзання, а в 37 % з'явилися смоктальні, ковтальні та жувальні рухи периферичного артикуляційного апарату [11].

На думку українських дослідників С. М Зінченко, Г. О. Макарова, Войта-терапія несумісна з фізіотерапевтичними методиками, електростимуляціями м'язів і загальними електоропроцедурами, що входять у стандартний комплекс ФР дітей із ДЦП та є суттєвим недоліком цієї терапії. Ще однією вагомою вадою Войта-терапії є практична важкість її застосування дітям дошкільного віку, оскільки концепція методу вимагає постійного повторювання батьками вправ у домашніх умовах. Недолік Войта-терапії - це також підвищення процесів збудження в НС дитини через постійну стимуляцію рефлекторних реакцій, що можуть виникнути внаслідок використання цього методу [10].

Метод динамічної пропріоцептивної корекції (ДІ ІК) із застосуванням модифікованих рефлекторно навантажувальних пристроїв «Аделі», «Гравітон», «Спіраль» та «Атлант» широко застосовується у ФР дітей, хворих на ДЦП. Засновник методу ДПК - К. О. Семенова. У подальшому методику досліджували Є. Г Сологубов, В. І. Козявкін й ін. Перевагою тут є можливість одночасно корегувати аферентний вестибуло-пропріоцептивний потік, який надходить у центральні структури рухового аналізатора в процесі руху з усіх точок м'язово-суглобового апарату, який здійснює функцію антигравітації. Так само конструктивні особливості цих костюмів дають змогу ланкам опорно-рухового апарату (ОРА) навіть у скорегованому положенні виконувати рухи з необхідною амплітудою, що неможливо за використання більшості ортезів, додаткових пристосувань й апаратів [12].

Клінічна оцінка ефективності ФР із використанням методу ДПК у ф ізичній терапії дітей, хворих на ДЦП, котрі мають різні рівні порушень ОРА (І. А Колкер., В. Є. Міхайленко, І. П. Шмакова), виявила, що в дітей, моторні можливості яких відповідають 1 рівню GMFCS, ефект від застосування був мінімальним; найбільш чіткі позитивні зміни констатовано в дітей 2 та 3 рівнів GMFCS, що характеризувалися зменшенням синергій, загальним покращенням функціонування верхніх і нижніх кінцівок та ін., незалежно від форми ДЦП [11].

Сучасні дослідження ефективності застосування методу ДПК у ФР дітей, хворих на ДЦП, довели, що 19,4 % досліджуваних перейшли на більш високий рівень моторних можливостей за класифікацією GMFCS. За даними комп'ютерної стабілографії у 23-36 % дітей виявлено поліпшення вертикальної стійкості, що підтверджувалося результатами клініко-неврологічного обстеження й свідчило ще й про поліпшення координації рухів [7].

Недолік цього методу - пізній початок застосування методу ДПК у ФР дітей, хворих на ДЦП, а саме після досягнення трьохрічного віку, оскільки в ранньому віці суглобо-м'язовий апарат хребта ще не абсолютно сформований, також трапляються певні труднощі в застосуванні в домашніх умовах [12].

Перераховуючи сучасні авторські методи ФР, потрібно виокремити й методику В. І. Козявкіна (СІНР) - систему інтенсивної нейрофізілогічної реабілітації, основою якої є полімодальний підхід із використанням різнобічних методів впливу на організм дитини. Власне біомеханічна корекція хребта в поєднанні з мобілізаційною та ритмічною гімнастикою, масажем, механотерапією (використання апаратів і тренажерів для поліпшення рухливості суглобів, окремих м'язів та їх груп), апітерапією, мобілізацією суглобів кінцівок, рефлексотерапією (вплив на біологічно активні точки організму людини ) і програми біодинамічної корекції рухів є основними компонентами СІНР. Вплив цієї методики на психофізичний стан дітей, хворих на ДЦП, описано в наукових працях В. І. Козявкіна, О. О. Кочмара та ін. Різнобічний терапевтичний вплив СІНР спрямований на покращення життєдіяльності дитини. Ефективність і результативність застосування СІНР як цілої нової реабілітаційної технології спряли визнанню цього методу не лише в Україні, а й за її межами. На думку видатного німецького ортопеда Ф. Нітарда, метод В. І. Козявкіна належить до чотирьох найефективніших методів ФР дітей, хворих на ДЦП [8].

Позитивний вплив цієї методики полягає не лише в зміні біомеханіки рухів суглобів, а й у комплексній зміні роботи функціональних систем організму, нормалізації м'язового тонусу, покращенні кровопостачання та трофіки тканин. Однак ізольоване застосування методу, на думку самого автора, створює лише підґрунтя для подальшого розвитку дитини, хворої на ДЦП [7].

Статистичний аналіз 12 тис. 256 пацієнтів, котрі пройшли курс реабілітації за методом В. І. Козявкіна, підтвердив ефективність цієї системи. У 94 % пацієнтів відзначено нормалізацію м'язового тонусу; у 75 % з'явилася навичка контролю голови у вихідному положенні лежачи на животі та спині, а 62 % освоїли рухову навичку самостійного сидіння. Формування навичок самостійної ходи зафіксовано в 19 %, а у 87 % було вагоме поліпшення дрібної моторики [7; 8].

Серед сучасних методів ФР дітей, хворих на ДЦП, потрібно відзначити й напрям зоотерапії (анімалотерапії), а саме: дельфіно-, кіністер- та іпотерапії. Засновником напряму анімалотерапії вважають канадського вченого Б. Левісона, який у своїй психологічній практиці використовував собаку, котра допомагала налагодити контакт з пацієнтами [9].

Власне загальний метод зоотерпії забезпечує регуляцію м'язового тонусу; розвиток рівноваги; зміцнення м'язів кінцівок і тулуба з формуванням правильної постави та фізіологічного лордозу хребта; створенням у дитини правильного рухового стереотипу через гальмування впливу дії патологічних положень і рухів на ОРА. Лонгітюдне наукове дослідження засвідчило, що дельфінотрапія сприяє поліпшенню комунікативної сфери дітей, контакту дитина-мама, соціально-емоційній поведінці та забезпечує емоційну витривалість. На думку Л. Н. Лукіної, А. П. Чуприкова, Х. Л. Хамфиса , Ф. Брейкса й ін., дельфінотерапія - це найефективніший вид анімалтерапії, вона має суттєвий позитивний вплив на фізичний і психічний розвиток дітей, хворих на ДЦП [2].

Іпотерапія може застосовуватися як ізольовано, так і в комбінації з іншими методами ФР, наприклад із засобом ДПК. Використання іпотерапії в рефлекторно-навантажувальному пристрої «Гравістат» у ФР дітей, хворих на ДЦП, описано в наукових працях О. С. Євтушенко, І. В. Вовченко, де в результаті дослідження виявлено зниження тонусу спастичних м'язів у 80 % дітей, а в 60 % зменшився вплив гіперкінезів, також відзначилося покращення координації рухів у 53 % досліджуваних. Ефективність застосування методу зоотерапії ще й досі досліджується, що свідчить про виникнення низки питань із його ефективності, що і є одним із головних недоліків цього напряму ФР [3].

Перераховуючи сучасні методи ФР, неможливо не згадати кінезіотейпування, що, завдяки терапевтичному впливу, сприяє активізації нервової й кровоносної систем організму дитини, хворої на ДЦП. Метод ґрунтується на наукових дослідженнях у сферах кінезіології, спортивної медицини ФР, хірургії, ортопедії, травматології. Методика кінезіотейпування розроблена в 70 -х роках минулого сторіччя японським доктором Кензо Касе, що технічно полягає в накладенні тейп -срічки на різні ділянки тіла згідно з обраною технікою. Ефективність застосування кінезіотейпування у ФР дітей, хворих на ДЦП, досліджувалася такими науковцями, як Т. Т. Батишева, Н. Т Джинчарадзе та ін., які виявили, що в 50 % досліджуваних відкоригувалося патологічне положення постави стоп (еквінус), у 35 % відзначено поліпшення постави, у 15 % не було ні позитивної динаміки, ні регресу, що свідчить про можливість застосування цього методу у ФР дітей, хворих на ДЦП [13].

Недоліком методу кінезіотейпування, за даними досліджень Д. А. Кисельова, Т. Т. Батишевої, є незначна ефективність його ізольованого застосування [16].

Серед наявних традиційних і сучасних методів ФР вирізняється метод Бобат-терапії, що, на думку таких науковців, як В. Є. Міхайленко, В. Ю. Мартинюк, S. Lennon, S. Raine, E. Mikoiajewska, забезпечує ефективну фізичну терапію дітям із руховими порушеннями, а саме хворим на ДЦП, і є своєрідною концепцією [1].

Бобат-терапія в первинному вигляді створена в 30-40 рр. ХХ ст. чеським подружжям К. і Б. Бобатами. Ними описано практичні рекомендації щодо проведення фізичної терапії. Основною метою Бобат- терапії є стимуляція нормального моторного розвитку й профілактика виникнення контрактур і деформацій. Нейроразвивальний підхід Бобат -терапії спрямовано на регуляцію сенсомоторних компонентів м'язового тонусу, пригнічення дії патологічних рефлексів на ОРА, блокування патологічних рухових стереотипів, забезпечення постурального контролю, тобто на ті компоненти, які найбільш імовірно порушуються при ураженні НС [14].

В основу методу Бобат-терапії покладено вплив на дистальні або проксимальні «ключові точки контролю» (голова, тулуб, плечі, таз, долоні, стопи), завдяки яким спеціаліст із ФР може найбільш ефективно контролювати та змінювати положення тіла в просторі та виконувати довільні рухи в тих частинах тіла, де констатовано порушення м'язового тонусу. Основними засобами Бобат -терапії є спеціальні фізичні вправи, лікування положенням, навчання навичок самообслуговування та ін. [17].

За даними сучасних наукових досліджень, застосування Бобат-терапії у ФР дітей, хворих на ДЦП, що спрямована на відновлення функції ходи, засвідчило зміни швидкості руху, довжини кроку, що вказують на можливість застосування Бобат-терапії як одного з найбільш ефективних сучасних методів ФР дітей, хворих на ДЦП [18].

реабілітація церебральний параліч кінезіотейпування

Висновки та перспективи подальших досліджень

Проблема ФР дітей, хворих на ДЦП, що призводить до інвалідизації та соціальної депривації, у більшості країн світу є однією з ключових для реалізації міжнародних програм боротьби з важким недугом.

Існує безліч ефективних сучасних авторських і традиційних методів ФР дітей, хворих на ДЦП, що забезпечують корекцію рухових порушень та сприяють максимальній соціальній адаптації дітей. До найбільш ефективних сучасних методів деякі науковці відносять, передусім, метод Бобат-терапії за рахунок його основних засобів (спеціальні фізичні вправи, лікування положенням, навчання навичок самообслуговування).

Перспективи подальших досліджень - розробка застосування методу Бобат-терапії у ФР дітей зі спастичними формами ДЦП.

Джерела та література