Вплив засобів фізичної терапії на вегето-судинні немоторні вияви хвороби Паркінсона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив засобів фізичної терапії на вегето-судинні немоторні вияви хвороби Паркінсона

Андрій Лабінський

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького (м. Львів)

Значну проблему під час лікування хвороби Паркінсона зумовлює сукупність вегето-судинних немоторних її виявів, що часто передують розвитку захворювання й нерідко виходять на передній план у клінічній картині, зумовлюють швидку професійну та соціальну дезадаптацію хворих, ускладнюють диференціальну діагностику захворювання з гіпертонічною хворобою й ін. гіпертензивними станами. Розробка методів фізичної терапії немоторних виявів хвороби Паркінсона є надзвичайно актуальною, ураховуючи те, що медикаментозне лікування цієї патології є недостатньо ефективним. Мета дослідження - розробка комплексу реабілітаційних методів фізичної терапії немоторних вегетосудинних виявів хвороби Паркінсона (ЛФК, масажу в поєднанні з нутриціологічною корекцією харчування, грудо- та апітерапією, за оцінкою об'єктивного стану пацієнтів і опитувальником виявлення вегетативних порушень, за А.М. Вейном. Методи дослідження. За даними різнобічного обстеження пацієнтів із вегето-судинними немоторними виявами хвороби Паркінсона проаналізувати та оцінити вираженість синдрому немоторних виявів для розробки програми фізичної терапії, ураховуючи різноплановість й особливість ланок патогенезу цієї патології. Вивчення стану хворих провести у вигляді об'єктивного обстеження неврологічної симптоматики, аналіз за даними збору анамнезу, анкетування пацієнтів із допомогою опитувальника за А.М. Вейном на виявлення вегетативних порушень, проведення обробки додаткових методів обстеження, таких як рентгенографія, комп'ютерна томографія й магнітно- ядерна томографія. Систематизувавши дані всіх обстежень, маємо розробити ефективну програму фізичної терапії в комплексі з фізичними вправами, мануальною терапією, лікувальним масажем, гірудо-, апітерапією та нутриціологічною корекцією вегето-судинних немоторних виявів хвороби Паркінсона для сповільнення темпів розвитку основного захворювання.

Ключові слова: немоторні вегето-судинні вияви хвороби Паркінсона, фізична терапія.

Влияние физической терапиина вегето-сосудистые немоторные проявления болезни Паркинсона. Андрей Лабинский

Актуальность. Значительную проблему при лечении болезни Паркинсона обусловливают совокупность вегето-сосудистых немоторных ее проявлений, которые часто предшествуют развитию заболевания и нередко выходят на передний план в клинической картине, обусловливают быструю профессиональную и социальную дезадаптацию больных и затрудняют дифференциальную диагностику заболевания с гипертонической болезнью и др. гипертензивными состояниями. Разработка методов физической терапии немоторных проявлений болезни Паркинсона является чрезвычайно актуальной, учитывая то, что медикаментозное лечение этой патологии является недостаточно эффективным. Цель исследования - разработка комплекса реабилитационных методов физической терапии немоторных вегетососудистой проявлений болез-ни Паркинсона (ЛФК, массажа в сочетании с нутрициологичною коррекцией питания, грудо- и апитерапией по оценке объективного состояния пациентов и опроснику выявления вегетативных нарушений по А. М. Вейну). Методы исследования - по данным разностороннего обследования пациентов с вегето-сосудистыми немоторными проявлениями болезни Паркинсона проанализировать и оценить выраженность синдрома немоторных проявлений для разработки программы физической терапии, учитывая разноплановость и особенность звеньев патогенеза изучаемой патологии. Изучение состояния больных провести в виде объективного обследования неврологической симптоматики, а также анализ по данным сбора анамнеза, анкетирование пациентов при помощи опросника по А. М. Вейну на выявление вегетативных нарушений, провести обработку дополнительных методов обследования таких как рентгенография, компьютерная томография и магнитно-ядерная томография. Систематизировав данные всех обследований, мы разрабатываем эффективную программу физической терапии в комплексе с физическими упражнениями, мануальной терапией, лечебным массажем, гирудо-, апитерапии и нутрициологической коррекцией вегето-сосудистых немоторных проявлений болезни Паркинсона для замедления темпов развития основного заболевания.

Ключевые слова: немоторные вегето-сосудистые проявления болезни Паркинсона, физическая терапия.

The Effect of Physical Therapy on Vegetative-Vascular Non-Motor Manifestations of Parkinson's Disease. Andrey Labinsky

Relevance - a significant problem in the treatment of Parkinson's disease is caused by a combination of vegetative-vascular non-motor manifestations of it, which often precede the development of the disease and often come to the fore in the clinical picture, cause rapid professional and social maladaptation of patients, and complicate the differential diagnosis of the disease with hypertension, etc. . hypertensive conditions. The development of methods ofphysical therapy for non-motor manifestations of Parkinson's disease is extremely relevant given that drug treatment of this pathology is not effective enough. The aim of the study - was to develop a set of rehabilitation methods for physical therapy of non-motor vegetative-vascular manifestations of Parkinson 's disease (physical therapy, massage, in combination with nutritional correction of nutrition, hirudotherapy and apitherapy to assess the objective state of patients and a questionnaire for the detection of autonomic disorders according. Research methods - by a comprehensive examination of patients with vegetative-vascular non-motor manifestations of Parkinson's disease to analyze and evaluate the severity of non-motor syndrome manifestations for the development of a physical therapy program, taking into account the diversity and peculiarity of the pathogenesis links of the pathology under study, to study the condition of patients in the form of an objective examination of neurological symptoms, conduct an analysis according to anamnesis, conduct a survey of patients using a questionnaire according to autonomic disorders. Methods such as radiographycomputed tomography and magnetic nuclear tomography were used. Having systematized the data of all examinations, to develop an effective physical therapy program in combination with physical exercises, manual therapy, therapeutic massage, hirudo, apitherapy and nutritional correction of vegetative-vascular non-motor manifestations of Parkinson's disease to slow down the rate of development of the underlying disease.

Key words: non-motor vegetative-vascular manifestations of Parkinson 's disease, physical therapy.

Постановка наукової проблеми та її значення

фізична терапія хвороба паркінсон

Хвороба Паркінсона входить до найбільш поширених та інвалідизувальних неврологічних захворювань сучасного світу [4]. Немоторні прояви хвороби часто можуть навіть випереджати появу рухових виявів дефіциту (брадикінетичні симптоми й тремтіння) і в більш пізні розвинутих стадіях захворювання стають значним тягарем стосовно загальної оцінки якості життя хворих. Вони не є загалом перманентними, а можуть бути промінуючими феноменами, що позначають періоди патогенезу яскравіше, ніж інші вияви ХП [5]. Немоторні вияви ХП можуть проявлятись у вигляді різноманітних симптомів, але частими та торпідними для лікування є вегето-судинні: гіпер- або гіповентиляція, атаки гіперсалівації, вазомоторної активності («приливи», почервоніння шкіри тощо), артеріальної кризової гіпертензії гіпергідроз, температурні стрибки, коливання артеріального тиску [4, 6]. Значну проблему під час лікування ХП зумовлюють сукупність вегето-судинних немоторних виявів ХП, які часто передують розвитку захворювання й нерідко виходять на передній план у клінічній картині та зумовлюють швидку професійну й соціальну дезадаптацію хворих та ускладнюють диференціальну діагностику ХП із гіпертонічною хворобою й ін. гіпертензивними станами. Розробка методів фізичної терапії немоторних виявів хвороби Паркінсона є надзвичайно актуальною, ураховуючи те, що медикаментозне лікування цієї патології є недостатньо ефективним. Під час захворювань екстрапірамідної нервової системи важливо впливати на субкотикально-інтрануклеарні зв'язки, зокрема substancia nigra, серед яких останні є провідними за цієї патології. Цього можна досягти дією фізичної терапії у вигляді загальновідомих механізмів тонізуючого впливу, трофічної дії та формування компенсацій [1, 2, 3]. Фізичні вправи втягують у реактивну відповідь усі компоненти екстрапірамідної нервової системи, починаючи від підкіркових структур головного мозку до периферичних рецепторів, що регулюють складні механізми перерозподілу тонусу м'язів, координації. Змінюється функціональний стан екстрапірамідної ЦНС, поліпшуються її регуляторна здатність та тонус, рефлекторна діяльність і набуття нових, сануючих рефлексів [2, 3].

Фізичні вправи стимулюють створення нової позитивної домінанти, яка за законами негативної індукції пригнічує й сприяє усуненню патологічного вогнища в екстрапірамідних структурах головного мозку. Рухи нормалізують динаміку основних нервових процесів, їх силу, рухливість і врівноваженість, регуляторну функцію екстрапірамідних структур ЦНС і викликають позитивні емоції, що особливо важливо в лікуванні осіб, котрі мають хронічними захворювання [1, 2, 3].

Комплексна фізична терапія (фізичні вправи, масаж, мануальна терапія на фоні нутриціологічної корекції з грудо- та апітерапією) приводить до відновлення компенсаторних реципрокних зв'язків в екстрапірамідній складовій частині головного мозку й впливає на корекцію її функції.

Зв'язок із науковими планами, темами. Роботу виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри реабілітації та здоров'я людини Львівського національного університету ветеринарної медицини й біотехнологій імені С. З. Гжицького на тему «Особливості фізичної терапії захворювань екстрапірамідної нервової системи та церебральних транзиторних ішемічних нападів і супутніх синдромів» (№ державної реєстраціЮ120Ш00690), запланованої до 2024 р.

Мета дослідження - розробка комплексу реабілітаційних методів фізичної терапії немоторних вегетосудинних виявів хвороби Паркінсона (ЛФК, масажу в поєднанні з нутриціологічною корекцією харчування, грудо- та апітерапією за оцінкою об'єктивного стану пацієнтів й опитувальником виявлення вегетативних порушень за А. М. Вейну.

Методи й матеріали дослідження

Вивчення стану хворих здійснювали за даними анамнезу, об'єктивного, додаткового обстеження та опитувальником для виявлення вегетативних розладів, за А. М. Вейну. ЛФК проводили протягом 10 тижнів поспіль у вигляді індивідуальних і групових занять тричі на тиждень. В оригінальному, розробленому нами комплексі терапевтичних вправ поєднували статичні вправи для релаксації м'язів кінцівок та хребта, особливо шийного й поперекового відділів із динамічними вправами в аеробному режимі. Під час переходу з релаксувальних статичних на динамічні вправи з гантелями 1-2 кг використовували петлі ТИХ для розвантаження суглобів. 50 % вправ - рухи в плечових і кульшових суглобах у горизонтальних площинах у ротаційному виконанні. Під час занять із ЛФК дотримувалися правил, що забезпечують безболісне виконання фізичних вправ для сприяння виявленню довільних та розвиненню наявних активних рухів. Мануальну терапію проводили у вигляді м'яких мобілізаційних технік після пневмовакуумного масажу. Усі хворі отримували в середньому по десять сеансів гірудотерапії. П'явок прикладали в зони верхніх полів Кренінга, зону Щербакова, шийний відділ хребта й зони заокципітальної ділянки. Хворих переводили на спосіб харчування за принципами інноваційної новітньої концепції харчування (роль антиоксидантної та «баластної» насиченості раціону). З арсеналу апітерапевтичних засобів застосовували такі бджоло-продукти, як квітковий пилок, маточне молочко й екстракт прополісу в натуральному меді та апітоксинопунктуру, яку починали від однієї до десяти постановок бджіл на один сеанс, нарощуючи поступово дозу після біоадаптогенних проб.

Результати дослідження та їх обговорення

Нами обстежено 32 пацієнти з немоторними виявами хвороби Паркінсона(ХП), на клінічних базах кафедри реабілітації та здоров'я людини ЛНУВМБ ім. С. Гжицького. У більшості хворих спостерігали переважно немоторні вияви зі сторони вегетативної нервової та серцево-судинної систем (непритомність, слабкість, головокружіння при зміні положення сидячи-стоячи). Настрій у більшості хворих був нестабільним. Деякі з них мали депресивний вигляд. Близько третини осіб цієї групи хворих відзначали проблеми із задоволенням від діяльності як професійної, так і побутової. Хворі скаржилися на часті приступи приливів жару до голови, схильність до почервоніння обличчя, оніміння або похолодання пальців кисті, ступні, відчуття серцебиття, завмирання, зупинки серцебиття, підвищеної пітливості, затруднення під час дихання, нестачі повітря, непритомність у душному приміщенні, під час хвилювання, тривалого стояння, зниження працездатності й втомлюваність, порушення сну.

При РТ-, КТ- і МРТ-дослідженні у всіх хворих реєстрували в ті чи інші атрофічні зміни в певних відділах головного мозку. У більшості були незначні атрофічні зміни в стовбуровій його частині. У пацієнтів, у яких спостерігали більш виражені явища атрофії в корі головного мозку, окрім не - моторних симптомів, описаних вище, простежено й когнітивні розлади з незначним порушенням ходи. Проведені КТ- і МРТ-дослідження показали, що у всіх хворих виявлялося незначне явище ареозу, дещо більш позначене у верхньостовбурових частинах головного мозку, та помірне розширення шлуночків і субарахноїдальних просторів великих півкуль головного мозку. Проведення аналізу субтенторіального рівня головного мозку виявило незначне розширення парастовбурових цистерн. У цієї групи хворих із вогнищевих симптомів на МРТ переважали незначні атрофічні зміни в конвекситальних відділах і стовбурі головного мозку й лише в одному випадку візуалізувалися дрібні вогнища перенесеної ішемії в підкіркових структурах головного мозку.

Після фізичної терапії у всіх хворих спостерігали редукцію симптомів із боку вегетативної нервової та серцево-судинної систем. Настрій у більшості хворих покращився. Більшість пацієнтів прагнули до діяльності, як професійної, так і побутової. У хворих зникла або зменшилася схильність до почервоніння обличчя, оніміння або похолодання пальців кисті, ступні, відчуття серцебиття, замирання, зупинки серцебиття, підвищеної пітливості, затруднення під час дихання, нестачі повітря, утрату свідомості в душному приміщенні, під час хвилювання, за тривалого стояння, відновилася працездатність. Після проведеного комплексу фізичної терапії на РТ -, КТ- і МРТ-дослідженні у всіх хворих реєстрували покращення тією чи іншою мірою РТ-, КТ-, МРТ-картини. Зменшились атрофічні зміни в певних відділах головного мозку. У більшості зникли незначні атрофічні зміни в стовбуровій його частині та зменшились атрофічні зони в корі головного мозку. Значно менш інтенсивним виявлялося явище ареозу у верхньостовбурових частинах головного мозку. Стали менш інтенсивними, а інколи зникали незначні атрофічні зміни в конвекситальних відділах та стовбурі головного мозку.

Особливо показовими були результати дослідження за опитувальником вегетативних порушень за А. М. Вейном.

Таблиця 1

Сумарна кількість балів за опитувальником за А. М. Вейном у групі хворих із підвищеним артеріальним тиском

Як видно з табл. 1, сумарна кількість балів (за опитувальником за А. М. Вейном) у групі хворих із вегето-судинними немоторними виявами хвороби Паркінсона з підвищеним артеріальним тиском до проведення комплексу фізичної терапії становила 48,5±1,5 бала. Після проведеного комплексу фізичної терапії ця величина суттєво зменшилась і дорівнювала 34,5±1,8 бала, що було статистично достовірно меншим.

Сумарну кількість балів, за опитувальником за А. М. Вейном, у групі хворих із пониженим артеріальним тиском представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Сумарна кількість балів за опитувальником за А. М. Вейном у групі хворих із пониженим артеріальним тиском

Як видно з табл. 2, сумарна кількість балів (за опитувальником за А. М. Вейном) у групі хворих із вегето-судинними немоторними виявами хвороби Паркінсона з пониженим артеріальним тиском до проведення комплексу фізичної терапії становила 39,9+ 0,01 бала. Після проведеного комплексу фізичної терапії ця величина суттєво зменшилась і дорівнювала 28+ 0,01 бала, що було статистично достовірно меншим.

Динаміку порушень вегетативних функцій у різних груп хворих представлено на рис.1.

Як зображено на рис. 1, порушення вегетативних функцій (за А. М. Вейном) у хворих після про - веденої фізичної терапії як із пониженим артеріальним тиском, так і з підвищеним, були значно меншими, ніж у групах досліджуваних із вегетосудинними немоторними виявами хвороби Паркінсона до початку фізичної терапії Після проведеної фізичної терапії в групі хворих із пониженим артеріальним тиском показники порушень вегетативної нервової системи, за опитувальником за А. М. Вейном, були кращими, ніж у групі хворих із підвищеним артеріальним тиском.

Рис. 1. Порушення вегетативних функцій (за А. М. Вейном) у різних груп хворих та в нормі