Вплив подвійної гіпоглікемічної терапії із застосуванням метформіну та саксагліптину на досягнення глікемічного контролю у хворих цукровим діабетом 2 типу та супутнім ожирінням
Цукровий діабет як один з найбільш поширених хронічних захворювань сучасності. Особливості впливу подвійної гіпоглікемічної терапії із застосуванням метформіну та саксагліптину на досягнення глікемічного контролю у хворих цукровим діабетом 2 типу.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.11.2020 |
| Размер файла | 141,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вплив подвійної гіпоглікемічної терапії із застосуванням метформіну та саксагліптину на досягнення глікемічного контролю у хворих цукровим діабетом 2 типу та супутнім ожирінням
Нікуліна Л.М.
У дослідженні за участю 31 пацієнта з ЦД 2 типу, ожирінням та неадекватним глікемічним контролем на тлі рекомендованої їм раніше монотерапїї метформіном продемонстрована ефективність комбінованої терапії саксагліптином і метформіном. Гсупу порівняння склали 29 пацієнтів на монотерапїї метформіном у дозі 2000 мг на добу. У більшості пацієнтів, що отримували саксагліптин у дозі 5 мг в комбінації з метформіном, відмічене зниження рівнів НЬА1с, глюкози натще та постпрандіальної глікемії порівняно з початковими значеннями показників.
Ці результати були також більш значимішими у порівнянні з результатами у групі монотерапїї метформіном. Крім того, призначення комбінованої терапії сприяло покращенню функціональної активності Д-клітин підшлункової залози. Отримані результати дозволяють рекомендувати дану схему комбінованої терапії при веденні хворих на ЦД 2 типу з ожирінням.
Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, ожиріння, метформін, саксагліптин, комбінована терапія
Одним з найбільш поширених хронічних захворювань сучасності є цукровий діабет (ЦД). За останні 30 років кількість людей, хворих на ЦД, збільшилася в 4 рази, приблизно 1 з 11 дорослих у світі страждає на ЦД [2]. Експертами International Diabetes Federation (IDF), встановлено. що у 2017 році нараховувалося 451 мільйон дорослих (віком 18-99 років) з діабетом у всьому світі. Очікується, що до 2045 р. ці цифри зростуть до 693 мільйонів. При цьому, 90 % хворих мають діабет 2 типу [8].
ЦД 2 типу досяг статусу глобальної пандемії, поширюючись як у промислово розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються [11]. Аналогічні тенденції спостерігаються й в Україні [4]. Абсолютно очевидно, що без ефективних програм контролю, лікування і профілактики ця тенденція буде наростати.
Основними цілями сучасних досліджень щодо ведення пацієнтів з ЦД 2 типу є оцінка впливу раннього інтенсивного глікемічного контролю на розвиток і прогресуванням захворювання та його ускладнень і виявлення клінічних переваг різних видів цукрознижувальної терапії [20]. Так, результати UKPDS - дослідження, що не має аналогів відносно тривалості спостереження, - демонструють необхідність як можна більш інтенсивного ведення пацієнтів з ЦД 2 типу [21].
Як підкреслюють R. Unnikrishnan та співавт. (2017), традиційно ожиріння та його корелят - інсулінорезистентність (IP), вважаються основними чинниками ризику розвитку ЦД 2 типу, однак останні дані показують, що рання втрата функції р -клітин підшлункової залози (ПЗ) відіграє важливу роль у патогенезі ЦД 2 типу. Водночас, в деяких випадках може переважати або порушення секреторної функції р -клітин, або ІР. Як правило, пацієнти з латентним діабетом мають надмірну вагу і порушення ліпідного обміну, і тільки пізніше у них з'являються клінічні ознаки ЦД 2 типу. Наявність ІР призводить до розвитку компенсаторної гіперінсулі- немії, що протягом тривалого часу може підтримувати нормальний вуглеводний обмін, а також запускає цілий каскад патологічних механізмів, що поглиблюють перебіг дисліпідемії та ожиріння. Знання особливостей етіології та патогенезу ЦД 2 типу є основою для розробки ефективних профілактичних і терапевтичних стратегій для припинення епідемії у популяціях з підвищеним ризиком [18].
Хворі на ЦД потребують комплексного лікуванні, що включає обмежене вживання в їжу простих вуглеводів, дозовану фізичну активність, нормалізацію маси тіла, а також використання антигіперглікемічних препаратів. Водночас, оскільки ЦД 2 типу є гетерогенною патологією, контроль перебігу захворювання не може бути забезпечений лише одним класом препаратів. Вибір медикаментозної стратегії є комплексним завданням і має бути адаптованим до індивідуальних особливостей кожного пацієнта. Раціональна медикаментозна терапія не лише призводить до нормалізації показників вуглеводного обміну і компенсації ЦД, але і знижує ризик розвитку асоційованих з ЦД ускладнень [3].
З позицій доказової медицини доведена наступна послідовність у виборі антигіперглікемічних препаратів, що використовують у лікуванні ЦД 2 типу, включаючи модифікацію способу життя і метформін на першому етапі. Інтенсифікація терапії базується на альтернативному виборі препаратів сульфонілсечовини, тіазолідиндіонів, інкретин-асоційованої терапії та інгібіторів натрієвого котранспортеру глюкози [2].
Згідно міжнародним рекомендаціям, препаратом першої лінії вибору для лікування ЦЦ 2 типу для пацієнтів з надмірною вагою, є метформін, що має виражену антидіабетичну дію - зниження показника глікозильова- ного гемоглобіну (НЬА) на 1,5-2,0 %. Вплив метформі- ну реалізується шляхом інгібірування глюконеогенезу і глікогенолізу); збільшення чутливості тканин до інсуліну, посилення захоплення і утилізації глюкози; зменшення всмоктування глюкози з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Серед додаткових ефектів метформіну - позитивний вплив на жировий обмін, помірне зниження маси тіла; позитивний впливає на рівень тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності. Починають терапію з невеликих доз (500; 850 мг 1-2 рази на добу), поступово збільшуючи її впродовж 3-7 днів (до 2000 мг на добу) до нормалізації показників глікемії. Якщо пацієнт не досягає цільового рівня НЬА1с за 3 місяці лікування, такому хворому призначають комбіновану цукрознижувальну терапію [1].
Слід зауважити, що при веденні хворих на ЦЦ 2 типу існує ряд проблем, викликаних частим поєднанням діабету з іншими хворобами, такими як ожиріння, хронічна хвороба нирок, неалкогольна жирова хвороба печінки і серцево-судинні захворювання (ССЗ). У подібній ситуації лікар часто стикається з проблемою вибору цукрознижувальної терапії, оскільки наявність супутніх захворювань обмежує призначення ряду перо- ральних цукрознижувальних препаратів. З цієї точки зору великий інтерес викликає інгібітор дипептидил- пептидазьі-4 (ОРР-4) саксагліптин, який характеризується не лише ефективністю відносно зниження рівня глікемії, але і низьким ризиком розвитку гіпоглікемії, відсутністю збільшення ризику розвитку ССЗ і нейтральним впливом на масу тіла. Крім того, інгібітори БРР-4 можуть бути додані до цукрознижувальної терапії на будь-якому етапі лікування. Це відкриває широкі перспективи застосування саксагліптину хворими на ЦЦ 2 типу з супутніми захворюваннями [13, 15].
Механізм дії інгібіторів БРР-4 заснований на дії інкретинів. Інкретини - це гормони ШКТ, що виробляються у відповідь на їжу і зумовлюють стимуляцію секреції інсуліну. В результаті дії інкретинів посилюється секреція інсуліну р-клітинами ПЗ, що дістало назву «інкретиновий ефект». У хворих на ЦЦ 2 типу інкрети- новий ефект послаблений або зовсім зникає. Запропоновано інгібірування ферменту БРР-4, що швидко інак- тивує природні інкретини відразу після їх секреції у кишечнику. Проте, при інгібіруванні БРР-4 рівень і активність інкретинів підвищується, а їх дія подовжується, що у свою чергу підвищує рівень активних інкретинів. В результаті підвищується глюкозозалежна секреція інсуліну .р -клітинами ПЗ, а секреція глюкагону Р-клітинами пригнічується, що дозволяє ефективно контролювати як глікемію натще, так і після їжі [12, 14, 16].
E. Bonora та співавт. (2016) оцінено ефективність і безпечність застосування саксагліптину (2,5 і 5 мг на добу) у пацієнтів з ЦЦ 2 типу. Відсоток пацієнтів, які досягали HbA1c <7 % і <8 %, був більшим при призначенні саксагліптину, ніж плацебо, при цьому саксагліптин добре переносився і покращував глікемічний контроль [7]. Аналогічні результати отримано B. Balkau та співавт. (2017) в епідеміологічному дослідженні (n= 1033) використання саксагліптину у Франції: середній рівень HbA1c знизився до 7,0 %, а відсоток людей з HbA1c <7 % збільшився з 21 до 49 % (через 24±3 місяці від початку лікування). Середнє зменшення маси тіла склало - 1,8 кг [6]. Z. Wang та співавт. (2017) оцінений вплив монотерапії саксагліптином на рівень глюкози та функцію р -клітин ПЗ хворих на ожиріння з нещодавно виявленим діабетом та аномальним метаболізмом жирів. Було проведено 24-тижневе рандомізоване контрольоване дослідження, в якому взяли участь 25 осіб з ожирінням і підвищеним рівнем глюкози натще та/або порушеною толерантністю до глюкози (середній вік 45 років). Пацієнти отримували саксагліптін 2,5 мг або 5 мг на добу (група S2,5 або S5), метформін 1500 мг на добу (група Met). Антропометричні показники, жирові відкладення та біохімічні показники вимірювали до і після 24 тижнів втручання. У групах S5 і Met зареєстровано значне зниження рівню глюкози в плазмі крові натще і HbA1c після 24-тижневого втручання. Проте, зниження рівнів глюкози у плазмі через 2 години у групі S5 було більшим порівняно з групою Met. IP (HOMA- IR) була знижена в групі S5 і групі Met, а функція р-клітин (HOMA-.p) була поліпшена у цих групах. Проте, зміни в показниках, пов'язаних з ожирінням, включаючи окружність талії, окружність стегон, вагу, індекс маси тіла (IMT), жирові відкладення, відсоток вмісту жиру в організмі, були більшими у групі Met. За висновками авторів, монотерапія саксагліптином може запобігати або затримати прогресування підвищеного рівня глюкози до цукрового діабету 2 типу у пацієнтів з ожирінням [19].
Інгібітори DPP-4 разом з метформіном включені в рекомендації Американської асоціації клінічних ендокринологів і Американського коледжу ендокринологів (AACE/ACE) як препарати першої лінії для комбінованої терапії ЦЦ 2 типу на усіх етапах лікування [10]. В результаті проведених досліджень доведена ефективність і безпека застосування саксагліптину в комбінації з метформіном [5, 17]. Так, J. Dou та співавт. (2018) проаналізовано дані 630 пацієнтів (66,5 % чоловіків; середній вік 50,1 роки; середній IMT 26,6 кг/м2; середній HbA1c 9,4 %). Середнє зниження HbA1c було більше у при призначенні саксагліптіну з метформіном (-3,0 %), ніж саксагліптіну плюс плацебо (-2,1 %) або метформіну плюс плацебо (-2,8 %). Також при комбінованій терапії були більшими зміни вмісту глюкози у плазмі натще, 120-хвилинної постпрандіальної глюкози і 180-хвилинного тесту навантаження глюкозою, при цьому більше пацієнтів досягали терапевтичної глікемі- чної відповіді, ніж при будь-якій монотерапії. Гіпоглікемічні події спостерігалися у <2 % пацієнтів [9].
Отже, враховуючи переконливі аргументи сприятливого впливу на перебіг захворювання, інгібітори дипептиділпептидази-4, передусім саксагліптин, слід розглядати як групу цукрознижувальних препаратів першої лінії, разом з метформіном, у лікуванні хворих на ЦД 2 типу високого ризику з супутніми захворюваннями.
Мета роботи: вивчити вплив гіпоглікемічної терапії із застосування комбінації саксагліптину та метформіну на показники вуглеводного обміну і функціональну активність р-клітин підшлункової залози у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та ожирінням для досягнення глікемічного контролю.
Матеріали та методи:
У дослідження було залучено 59 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та ожирінням віком 56,12±1,51 років із середньою тривалістю основного захворювання 4,5±1,91 роки. Індекс маси тіла (ІМТ) досліджуваних пацієнтів становив 34,5±0,74 кг/мІ, тобто всі пацієнти мали певний ступінь ожиріння та не приймали гіполіпі- демічних препаратів.
Критеріями включення у дослідження були: наявність підписаної інформованої згоди на участь у клінічному дослідженні, вік понад 18 років, встановлений діагноз ЦД 2-го типу та ожиріння. У всіх пацієнтів, які брали участь у дослідженні не було досягнуто цільового рівня HbA1c на монотерапії метформіном чи дієтотерапії протягом 12-ти тижнів.
Критеріями виключення із дослідження були: наявність ЦД 1типу, вагітність, лактація, діабетичний кетоацидоз, непереносимість препаратів метформіну та похідних ДПП-4, діабетична прекома чи кома, тяжкі порушення функції нирок, печінки, гостра чи хронічна серцева недостатність, дихальна недостатність, інфаркт міокарда в анамнезі, інші стани чи хвороби, які можуть вплинути на результати дослідження.
31-му пацієнту, які до моменту включення в дослідження отримували метформін в дозі 1500-2000 мг/добу на тлі декомпенсації ЦД 2 типу, було призначено комбіновану терапії метформіном 2000 мг/д + саксагліптин 5 мг/д.
Другу групу склало 29 пацієнтів на монотерапії метформіном про титрованої до дози 2000мг/д. До включення в дослідження пацієнти дотримувалися дієтотерапії.
У період підбору дози гіпоглікемічного препарату за пацієнтами здійснювалося спостереження через 2, 4, 8 і 12 тижнів, для досягнення цільових значень глікемії натще та постпрандіальної глікемії, а також попередження глікемічних станів. Крім того, всі пацієнти перед даним дослідженням пройшли навчання у школі діабету та повинні були дотримуватися дієтотерапії згідно рекомендацій ADA «Standards of Medical Care in Diabetes - 2018».
Під час дослідження, один раз на три місяці проводився контроль за ефективністю терапії, дотриманням хворим протоколу дослідження, щоденника самоконтролю та щоденника харчування.
Клінічне обстеження включало скарги хворого та анамнез захворювання; об'єктивні дані, визначення за- гальноклінічних, біохімічних та гормональних показників крові, результати спеціальних методів обстеження. Також ураховувалися дані амбулаторних і стаціонарних карт, виписки з історії хвороби.
Для оцінки вуглеводного обміну визначали рівень глікемії в плазмі крові натще (ГН), постпрандіальну глікемію (ППГ) і рівень глікованого гемоглобіну (HbAlc).
Інсулінорезистентність і функціональну активність Р -клітин підшлункової залози визначали за допомогою індексів HOMA-IR i HOMA-p. Ступінь ІР визначали за допомогою індексу HOMA-IR, використовуючи формулу: (глікемія натще (ммоль/л) Ч інсулін (мкОД/мл))/ 22,5. Нормальним вважали HOMA-IR < 2,77. Функціональну активність р-клітин підшлункової залози оцінювали за формулою: (20Чінсулін (мкОД/мл)) / (глікемія натще (ммоль/л) - 3,5).
Проведено порівняльний аналіз показників вуглеводного обміну та функціональної активності р -клітин підшлункової залози у обстежуваних пацієнтів з ЦД 2 типу та ожирінням до і після певного виду лікування, порівняння показників між собою та з показниками норми.
Біохімічні показники визначали, використовуючи ферментний метод на біохімічному аналізаторі Cobas 6000, використовуючи тест-систему Roche Diagnostics (Швейцарія). HbAlc визначали імунотурбометричним методом на аналізаторі Cobas 6000 із тест системою Roche Diagnostics (Швейцарія). Рівень інсуліну визначали імунохімічним методом з електрохемілюмінесцен- тною детекцією (ECLIA) на аналізаторі Cobas 6000. Проінсулін визначали твердофазним імуноферментним методом (ELISA) за допомогою аналізатора ZenTech S.A. (Бельгія). Рівень С-реактивного пептиду визначали у сироватці венозної крові методом хемілюмінесцентного імуноаналізу на автоматичному аналізаторі Immulite (Siemens AG, Німеччина).
Згідно нормативам методу, який було використано в роботі, концентрація ІРІ натще вважалася нормальною, якщо не перевищувала 24,9 мкОД/мл.
Статистичний аналіз даних проводився з використанням пакету програми «Statistica 10» із використанням параметричних і непараметричних методів оцінки отриманих результатів. Відмінності вважали статистично вірогідними при p < 0,05.
Дослідження проводилося з дотриманням усіх вимог Гельсінської декларації, а також Державного експертного центру України для клінічних випробовувань.
Результати дослідження.
У всіх обстежуваних пацієнтів перед дослідженням спостерігалися клінічні ознаки гіперглікемії, які були лабораторно підтвердженими. Також у ході дослідження вуглеводного обміну, було виявлено незадовільний контроль глікемії, що зумовлено попереднім лікуванням. Тому обидвом групам пацієнтів скориговано медикаментозну терапію згідно алгоритму лікування ЦД 2 типу.
Таблиця. Порівняльна характеристика основних показників до та після лікування обох обстежуваних груп.
У ході дослідження, через 24 тижні був виявлений позитивний вплив комбінованого лікування на вуглеводний обмін. Рівень глюкози натще в І групі знизився в середньому на 2,0±0,31 ммоль/л (20%), р<0,05, у другій групі зниження ГН не досягло статистичної значимості, спостерігали зниження близько на 0,6±1,2 ммоль/л (6%),р > 0,05. ППГ знизилася в першій групі приблизно на 2,94±1,23 ммоль/л (30,84%), р <0,05, в другій групі в середньому на 0,56±1,4 ммоль/л (4,99%), р>0,05. Рівень ИЬЛІс у І групі знизився в середньому на 1,67±1,2% (17,32%), р <0,05, у другій групі - в середньому на 0,38±0,84% (4,09%), р>0,05. На тлі обох видів лікування гіпоглікемічних реакцій не відзначалося.
Рівень інсуліну у першій групі лікування зменшився до 15,37±1,27 мкОД/мл, що складає 19,6%, р <0,05, а при застосуванні монотерапії метформіном зниження базального інсуліну складало в середньому 0,63±1,56 мкОД/мл (3,37%), р>0,05 . Отримано зниження в обох групах показника проінсуліну. Так, на фоні комбінованої терапії рівень проінсуліну знизився на 1,8±3,54 пмоль/л (17,65%), р <0,05, а у другій групі на 1,1±7,64 пмоль/л (11,11%), р <0,05 . Тобто, спостерігаємо позитивний вплив подвійної терапії на функцію р-клітин підшлункової залози. Крім того, про функцію .р -клітин ПЗ свідчить показник ИОМЛ-р, який у першій групі достовірно підвищився на 18,9 ум.од. (28,3%), р <0,05, на відміну від монотерапії де показник збільшився на 5,9 ум.од. (10,7%), р>0,05.
Важливо зазначити, що рівень С- пептиду також значимо підвищився у групі із застосуванням саксагліпти- ну, і складав 3,8±1,4 нг/мл, що на 1,6±1,2 нг/мл (72,7%), р <0,05, більше чим показник до лікування. Саме тоді у групі із застосуванням метформіну показник майже не змінився - 2,5±1,8 нг/мл, що на 0,1 нг/мл (4,2%) більше, р>0,05. Покращення вищенаведених показників під впливом комбінованої терапії свідчать про зменшення глюкозотоксичності, а також покращення функції р- клітин підшлункової залози.
Рівень ИОМЛ-ІЯ зменшився достовірно в обох групах, але значень норми не вдалося досягти у жодній групі. Так, у групі комбінованого лікування показник знизився на 4,19 ум.од (48,6%), р <0,05, а у групі монотерапії - на 2,2 ум.од (27,1%), р <0,05. Та все ж таки зниження індексу імунорезистентності у першій групі більш виражене, що має кореляційний зв'язок з глікемією натще (г=0,39), та свідчить про зниження глікемії натще головним чином за рахунок зменшення інсуліно- резистентності. Отже, можна свідчити про покращення утилізації глюкози на периферії та поліпшення чутливості тканин до власного інсуліну.
Обговорення.
В дослідженні вивчено вплив комбінованої терапії із застосуванням саксагліптину та метформіну на вуглеводний обмін та функціональну активність р-клітин підшлункової залози у хворих цукровим діабетом 2 типу та ожирінням, які потребували корекції терапії. Згідно отриманих результатів, через 24 місяці лікування, виявлено позитивну динаміку ИЬЛ1с, достовірне зниження глікемії натще та постпрандіальної глюкози в першій групі лікування. Саме тоді у другій групі лікування із застосуванням монотерапії метформіном, зниження рівнів вуглеводних показників не досягло статистичної достовірності.
Кореляційний аналіз показав зв'язок між зниженням НОМА-ІР та глікемією натще у першій групі хворих, що свідчить про покращення утилізації глюкози на периферії. Також в дослідженні виявлено покращення функції р -клітин підшлункової залози під впливом комбінованої терапії, що підтверджується підвищенням індексу НОМА-р, зниженням інсуліну та проінсуліну, в той час як при монотерапії ці показники не досягли достовірного значення.
Отже, ми можемо стверджувати про покращення вуглеводного обміну та функціональної активності Я- клітин у хворих ЦД 2 типу з ожирінням, під впливом подвійного лікування метформіном та саксагліптином. Та все ж таки ідеального глікемічного контролю у жодного хворого у цій групі не було досягнуто. Як і хворим другої групи з використанням монотерапії метформі- ном, в яких більшість досліджуваних показників не до- сягли рівня статистичної достовірності.
Висновок
1. В результаті корекції терапії шляхом додавання саксагліптину до метформіну, у хворих цукровим діабетом 2 типу з ожирінням, отримані більш виражені результати показників вуглеводного обміну, у вигляді зниження глікованого гемоглобіну, глюкози натще та постпрандіальної глюкози, що може свідчити про покращення глікемічного контролю, але все таки нормальних значень вищезазначених показників не вдалося досягти жодному хворому в даній групі. То ж у такому випадку можна розглядати ще певну корекцію в лікуванні, можливо із застосуванням потрійної терапії.
2. Використання комбінованої терапії саксагліпти- ном та метформіном у хворих ЦД 2 типу та ожирінням призвело до покращення функціональної активності Я - клітин підшлункової залози, у вигляді підвищення індексу HOMA-Я та зниженням показників інсуліну та проінсуліну.
Література
діабет хронічний терапія
1.Древаль AB, Мясникова ИВ, Триголосова ИВ, составители. .Метформин -- препарат выбора в лечении сахарного диабета 2 типа : пособ. для врачей. М.: ЭЛЕКС-КМ; 2009. 34 с.
2.Мохорт ТВ. Рациональный выбор антигипергликемической терапии в практике интерниста. Мед. новости. 2018;(3):49-55.
3.Паньків BI. Можливості медикаментозної профілактики цукрового діабету 2-го типу. Міжнар. ендокринол. журн. 2013;(5):107--12.
4.Халангот МД. Епідеміологічна характеристика цукрового діабету першого та другого типів за даними загальнонаціонального популяційного реєстру хворих [автореферат дисертації]. Київ: Ін-т ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко АМИ України; 2009. 41 с.
5.Amblee A, Lious D, Fogelfeld L. Combination of saxagliptin and metformin is effective as initial therapy in new-onset type 2 diabetes mellitus with severe hyperglycemia.
6.Balkau B, Charbonnel B, Penfornis A, Chraibi N, Lahouegue A, Faure C, et al. The use of saxagliptin in people with type 2 diabetes in France: The Diapazon Epidemiological Study. Diabetes Ther. 2017 Oct;8(5):1147-1162. doi: 10.1007/s13300-017-0311-2.
7.Bonora E, Bryzinski B, Hirshberg B, Cook W A post hoc analysis of saxagliptin efficacy and safety in patients with type 2 diabetes stratified by UKPDS 10-year cardiovascular risk score. Nutr Metab Cardiovasc Dis. 2016May;26(5):374-9. doi: 10.1016/j.numecd.2015.11.004.
8.Cho NH, Shaw JE, Karuranga S, Huang Y, Da Rocha Fernandes
JD,Ohlrogge AW, et al. IDF Diabetes Atlas: Global estimates of diabetes prevalence for 2017 and projections for 2045. Diabetes Res Clin Pract. 2018Apr;138:271-281. doi: 10.1016//.diahres.2018.02.023.
9.Dou J, Ma J, Liu J, Wang C, Johnsson E, Yao H, et al. Efficacy and safety of saxagliptin in combination with metformin as initial therapy in Chinese patients with type 2 diabetes: Results from the START study, a multicentre, randomized, double-blind, active-controlled, phase 3 trial. Diabetes ObesMetab. 2018Mar;20(3):590-598. doi: 10.1111/dom.13U7.
10.Garber AJ, Abrahamson MJ, Barzilay JI, Blonde L, Bloomgarden ZT, Bush MA, et al. Consensus statement by the American Association of clinical endocrinologists and American College of endocrinology on the comprehensive type 2 diabetes management algorithm -- 2017 executive summary. Endocr Pract. 2017 Feb;23(2):207-238. doi: 10.4158/ EE161668.CS.
11.Herman WH, Zimmet P. Type 2 diabetes: an epidemic requiring global attention and urgent action. Diabetes Care. 2012 May;35(5):943-4.
12.Hoist JJ1, Lasalle JR. An overview of incretin hormones. J Fam Pract. 2008 Sep;57(9 Suppl):S4-9.
13.Lo Re V, Carbonari DM, Saine ME, Newcomb CW, Roy JA, Liu Q, et al. Postauthorization safety study of the DPP-4 inhibitor saxagliptin: a large-scale multinational family of cohort studies of five outcomes. BMJ Open Diabetes Res Care. 2017 Jul 31;5(1):e000400. doi: 10.1136/bmjdrc- 2017-000000.
14.Meier JJ, Nauck MA. Is the diminished incretin effect in type 2 diabetes just an epi-phenomenon of impaired beta-cell function? Diabetes. 2010May;59(5):1117-25. doi: 10.2337/db09-1899.
15.Men P Li XT, Tang HIT, Zhai SD. Efficacy and safety of.saxagliptin in patients with type 2 diabetes: A systematic review and meta-analysis. PLoS One. 2018 May 22; 13(5):e0197321. doi: 10.1371/journal pone.0197321.
16.Mudaliar S, Henry RR. Incretin therapies: effects beyond glycemic control. Eur J Intern Med. 2009 Jul;20 (Suppl 2):S319-28. doi:
IO.1016/j.ejim.2009.05.010.
17.Panagoulias GS, Doupis J. Clinical utility in the treatment of type 2 diabetes with the saxagliptin/metformin fixed combination. Patient Prefer Adherence. 2014 Feb 15;8:227-36. doi: 10.2147/PPA.S34089.
18.Unnikrishnan R, Pradeepa R, Joshi SR, Mohan V Type 2 diabetes: demystifying the global epidemic. Diabetes. 2017 Jun;66(6):1432-42. doi: 10.2337/db16-0766.
19.Wang Z, Xu D, Huang L, Zhang T, Wang J, Chen Q, et al. Effects of saxagliptin on glucose homeostasis and body composition of obese patients with newly diagnosed pre-diabetes. Diabetes Res Clin Pract. 2017 Aug;130:77-85. doi: 10.1016/j.diabres.2017.05.012.
20.Weisman A, Fazli GS, Johns A, Booth GL. Evolving trends in the epidemiology, risk factors, and prevention of type 2 diabetes: a review. Can J Cardiol. 2018May;34(5):552-564. doi: 10.1016/j.cjca.2018.03.002.
21.Wiehl M. Type 2 diabetes mellitus. 15 Years UKPDS. Med Monatsschr Pharm. 2014 Jul;37(7):275-6.
22.Zheng Y, Ley SH, Hu FB. Global aetiology and epidemiology of type 2 diabetes mellitus and its complications. Nat Rev Endocrinol. 2018 Feb;14(2):88-98. doi: 10.1038/nrendo.2017.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Клінічні особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з цукровим діабетом ІІ типу. Структурних змін речовини головного мозку у обстежених хворих. Особливості церебральної і периферичної гемодинаміки. Метаболічні порушення у хворих.
автореферат [36,8 K], добавлен 07.04.2009Вплив ступеня компенсації діабету та способу корекції вуглеводного обміну на виразність і частоту ДД міокарда у хворих із цукровим діабетом 2 типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця. Вплив метаболічних препаратів на діастолічну функцію серця.
автореферат [32,9 K], добавлен 12.03.2009Особливості загального стану організму на основі дослідження системної гемодинаміки, дихання та функції нирок у хворих з декомпенсованим цукровим діабетом в умовах стандартної терапії та при застосуванні у комплексі реамберину. Зміни кисневого бюджету.
автореферат [65,7 K], добавлен 06.04.2009Закономірності розвитку уражень АНС при цукровому діабеті. Методи ранньої діагностики, патогенетично-обґрунтованого лікування і профілактики ДАН у хворих на цукровий діабет 1 типу. Лікування сірковмісними препаратами та вплив їх на перебіг хвороби.
автореферат [147,5 K], добавлен 17.02.2009Гормонально-метаболічний гомеостаз, клінічні прояви симптоматичних психічних розладів та методи оптимізації терапії хворих на цукровий діабет. Частота антропометричних показників, стан ліпідного метаболізму, порушення вуглеводного обміну при шизофренії.
автореферат [36,7 K], добавлен 09.04.2009Виявлення генетичної схильності хворих на цукровий діабет 2 типу до раннього розвитку абсолютної інсулінової недостатності, визначення наявності поліморфізму С-Т1858Т гену PTPN22 у хворих та оцінка його патогенетичного значення в еволюції захворювання.
автореферат [82,2 K], добавлен 09.04.2009Порушення вуглеводного обміну, діагностична й прогностична роль глікозильованого гемоглобіну у хворих на ІМ із супутнім ЦД 2 типу. Особливостей клінічного перебігу ІМ, поєднаного із ЦД 2 типу, найбільш значущі прогностичні фактори їх виникнення.
автореферат [1,3 M], добавлен 11.04.2009Цукровий діабет як медико-соціальна проблема, розповсюдження патологїї. Лікування цукрового діабету, декомпенсованого до кетоацидотичного кризу. Кисневий бюджет, мозковий метаболізм, гемодинаміка, стан когнітивних функцій - варіанти інтенсивної терапії.
автореферат [37,4 K], добавлен 14.03.2009Клінічні особливості перебігу шлункових дисритмій у хворих на ЦД 2-го типу та ФД. Дослідженняи і аналіз вмісту гастроінтестинальних гормонів та стану вуглеводного обміну. Вплив мосаприду на показники МЕФШ у хворих з уповільненим спорожненням шлунку.
автореферат [42,5 K], добавлен 21.03.2009Медико-соціальне значення, традиційні принципи терапії цукрового діабету, рання діагностика, первинна та вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень. Комплексна оцінка клініко-біохімічних та інструментальних методів досліджень хворих на діабет.
автореферат [65,6 K], добавлен 05.02.2009Критерії проведення раціональної фармакотерапії порушень вуглеводного обміну. Спосіб корекції гіпертригліцеридемії у хворих на інфаркт міокарда з порушеною функцією печінки. Особливості порушення вуглеводного обміну. Стан ліпідного обміну у хворих.
автореферат [948,3 K], добавлен 21.03.2009Цукровий діабет як надзвичайно небезпечна хвороба в історії світової медицини, розгляд неврологічних ускладнень. Аналіз проблем комплексного лікування хворих з діабетичною полінейропатією. Гіперглікемія як кардинальний симптом діабету другого типу.
курсовая работа [109,3 K], добавлен 02.10.2013Доцільність використання антиоксиданту тіотриазоліну та препарату метаболічної дії ловастатину для підвищення ефективності фармакотерапії ішемічної хвороби серця в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу глімепіридом з урахуванням поліморфізму NАТ2.
автореферат [359,8 K], добавлен 12.03.2009Характер клініко-рентгенологічного прояву пародонтиту у хворих на цукровий діабет 2 типу в залежності від тяжкості захворювання, характеристика параметрів ліпідного спектру сироватки крові. Можливість застосування показників в концентрації ІА-1В.
автореферат [56,2 K], добавлен 03.04.2009Етіологія та патогенез цукрового діабету; клінічна характеристика хворих. Дослідження ефективності застосування програми реабілітації хворих. Вплив лікувальної гімнастики, масажу та методів фізіотерапії на функціональний стан нижніх кінцівок людини.
дипломная работа [103,9 K], добавлен 22.01.2014Питання лікування пацієнтів з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та цукрового діабету. Оцінка впливу підвищення артеріального тиску на розвиток гіпертрофічних типів ремоделювання серця. Особливості аритмій при цукровому діабеті 2 типу.
статья [25,9 K], добавлен 24.11.2017Оцінка інтенсивності еритропоезу у щурів з експериментальним стрептозотоциновим діабетом. Активність NO-синтази в еритроцитах щурів у нормі і за умов ЦД 1-го типу. Динаміка вмісту лігандних форм гемоглобіну та кисень-зв’язуюча функція пігмента крові.
автореферат [35,8 K], добавлен 29.03.2009Коматозні стани при цукровому діабеті як найбільш важкі ускладнення цього захворювання. Особливості видів ком: гіперглікемічної (кетоацидотичної, гіперосмолярної (неацидотичної), лактатацидотичної, гіпоглікемічної. Клінічні ознаки та лікування хвороби.
реферат [28,7 K], добавлен 29.05.2019Поняття цукрового діабету. Етіологія та патогенез. Основні засоби лікування та профілактики. Характеристика осіб другого зрілого віку. Енергетичні витрати людини під час виконання роботи різної інтенсивності. Лікувальне харчування і фізичні навантаження.
дипломная работа [666,5 K], добавлен 15.09.2019Патофізіологічні особливості та причини розвитку ішемічної хвороби серця при наявному цукрового діабету 2 типу. Доцільність застосування кардіоліну як допоміжного фітотерапевтичного препарату у хворих. Поліпшення мозкового та коронарного кровотоку.
статья [22,4 K], добавлен 06.09.2017
