Інституціоналізація: від розрізнених практик - до систем охорони здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Институционализация: от разрозненных практик -- к системам здравоохранения

Вступ

Медицина як рід діяльності, є невід'ємною складовою історії людського суспільства. Пройшовши етап само- і взаємодопомоги в епоху первісних товариств, формування, розвитку і легітимації професійної діяльності, медицина в даний час виступає невід'ємною складовою інтересів держави і, звичайно, життєвого шляху кожної людини.

В процесі інституціоналізації медицину можна умовно розділити на етапи від стихійного (до XIV століття), алхімічного (XV-XVII століть), віталістичних (XVII-XVIII століть), систематизаційного (перша половина XIX століття) до наукового (з другої половини XIX століття). Багато в чому ми дотримуємося підходу М. Фуко в його осмисленні історії становлення інститутів через призму аналізу умов, які сприяли створенню інституту. Перш за все, на наш погляд, саме видатні досягнення медицини XX століття - впровадження фізичних методів в діагностику і лікування (рентгенівські промені, електромагнітні хвилі, лазер тощо.), активний розвиток медичних технологій і цифровизація охорони здоров'я, фундаментальні теорії (вчення про імунітет) і відкриття (вірусів, бактерій та ін.), розшифровка генома людини і становлення генної інженерії, створення нових ліків (антибіотики, протипухлинні, протидіабетичні) і вакцин - пожвавили розвиток соціального інституту медицини.

Безумовно, соціальні трансформації, які відбуваються в суспільстві, відображаються на самому інституті медицини. Так, на зміну стабільності соціально-професійних груп в кінці XX - початку XXI століття приходить висока вертикальна і горизонтальна мобільність і на тлі наростання професійної диференціації спостерігаються конвергентні процеси в суміжних наукових областях, а процеси цифровізації в рівній мірі охоплюють як соціум, так і сферу медицини. В умовах, що склалися триває трансформація уявлень населення про цінності здоров'я та формування / оновлення переліку потреб, пов'язаних з охороною здоров'я, включення механізмів реалізації зазначених потреб в стійкі соціальні та організаційні практики.

Зазначені обставини дають підстави для виділення ряду стимулів для включення медицини в сучасну соціальну систему в якості базового соціального інституту:

¦ поступальний розвиток від приватних розрізнених медичних практик до формування складних національних систем охорони здоров'я;

¦ формування специфічного професійного простору медицини;

¦ вплив економічних, соціальних, політичних, релігійно-філософських чинників на становлення і розвиток, на специфіку системи охорони здоров'я різних держав;

¦ зростання потреби в безперервному обміні досягненнями науки і практики, що отримав інерційний

1.Ціль соціального інституту медицини - зміцнення здоров'я, однаково доступна якісна медична допомога, профілактика і збільшення середньої тривалості «здорового» життя, вивчити систему охорони здоров'я, поведінку людей в сфері медицини, вивчення соціальних термінів «хвороба» і «здоров'я», ціннісних орієнтацій населення до здоров'я, хвороб та медичного обслуговування.

2. Структура

Історія формування соціального інституту медицини відображає становлення його основних структурних елементів. Зауважимо, що соціальний інститут медицини заснований на традиціях (культури) країни і не завжди цей досвід може бути перенесений в реалії іншої країни. Так само як різняться культура, ставлення до здоров'я, системи охорони здоров'я різна і соціальний інститут медицини в різних країнах. При єдності проголошуваних цілей і завдань, символічних рисах, рольових моделях, традиціях, характерних для медицини різних країн, організаційно система охорони здоров'я має суттєві відмінності. Основними структурними елементами соціального інституту (в тому числі соціального інституту медицини) є цілі, завдання, організації, статусні та рольові репертуари, символіка, правила, норми, цінності, традиції та ін. Більшість структурних елементів соціального інституту медицини мають ідентифікуючі ознаки і специфіку, яка вказує на приналежність елемента до інституціонального поля медицини.

Структурні елементи соціального інституту медицини

Проголошувані цілі і завдання:

Зміцнення здоров'я, однаково доступний якісна медична допомога, профілактика і збільшення середньої тривалості «здорового» життя

Зразки поведінки, установки:

зберігальна поведінку\а, здоровий спосіб життя, участь в профілактиці, зручність при лікуванні, забезпечення медичними працівниками якості медичної допомоги

Символічні риси:

Диплом медичного працівника, клятва Гіппократа, історія хвороби, амбулаторна карта, чаша зі змією, рецепт, лікарняний лист, білий халат, поліс ОМС і ін.

Утилітарні риси:

Медична організація, швидка медична допомога, економічні ресурси, кабінет лікаря, мед обладнання, медичне страхування

Усна і письмова традиції:

Закони та нормативні акти, медичну освіту, канони медицини, ролі та статуси лікаря і пацієнта, страхових представників, медична термінологія

Функції соціального інституту медицини

В основі функціональної специфіки соціальних інститутів лежить орієнтованість на задоволення будь-якої фундаментальної потреби людини і суспільства. Основною функцією соціального інституту медицини виступає охорона здоров'я громадян, і в рамках задоволення цієї потреби від медицини очікується широкий спектр заходів щодо забезпечення медичної допомоги та зміцненню здоров'я населення, що виступає провідною інституційної функцією соціального інституту медицини.

Функції соціального інституту медицини через призму теорії соціальних систем Т. Парсонса можна уявити як функціональний комплекс процесів адаптації (адаптація до впливу зовнішнього середовища, розвиток через пристосування), целедостіже-ня (постановка цілей і їх досягнення), інтеграції (координація внутрішніх елементів, впорядкування діяльності в координатах простору і часу і управління ними) і підтримки цілісності (солідарність, збереження стійких зв'язків і моделей поведінки, ціннісно-нормативних зразків і загальної культури).

І в цьому розумінні, в руслі цих чотирьох функціональних комплексів, ступінь і характер їх реалізації в українському суспільстві здійснюється через функції соціального інституту медицини:

¦ адаптивний розвиток: модернізація, цифровизация, глобалізація системи охорони здоров'я;

¦ целедостижение: профілактика і зміцнення здоров'я населення, збільшення середньої тривалості життя, підвищення якості і доступності медичної допомоги, поліпшення якості життя пацієнтів;

¦ інтеграція: вдосконалення організацій охорони здоров'я, формування громадських організацій із захисту прав пацієнтів, оптимізація управління системою охорони здоров'я, координація діяльності системи організацій охорони здоров'я;

¦ підтримання цілісності: відтворення кадрів в системі освіти, професійна соціалізація, підтримку корпоративної культури, трансляція соціально-рольових моделей і ціннісно-нормативних зразків поведінки, вироблення і підтримку етичних стандартів, привласнення статусних позицій в ієрархії.

4. Ефективність медицини як соціального інституту

В даний час в українському суспільстві, соціальний інститут медицини відчуває інституційна криза, який проявляється насамперед у зниженні довіри населення до нього внаслідок нездатності даного інституту ефективно виконувати свої головні функції.

Серед основних причин недостатньої ефективності державної системи охорони здоров'я в даний час можна виділити:

¦ низький рівень менеджменту, «швидкісна» ротація кадрів;

¦ неефективний фінансовий менеджмент в лікувально-профілактичних установах;

¦ відсутність процессной мотивації топ-менеджерів;

¦ формування негативного іміджу в засобах масової інформації;

¦ тиск з боку політичних угруповань (партій) з метою сьогохвилинних змін;

¦ неконструктивна конкуренція з приватними системами охорони здоров'я;

¦ неефективна маршрутизація пацієнтів (головна причина зниження доступності та незадоволеності медичною допомогою);

¦ емоційне вигорання у медичних працівників та зниження рівня процессной мотивації. Недостатня ефективність тягне наростання соціальної напруженості і конфліктів в системі охорони здоров'я. Заходи, що вживаються на державному рівні заходів щодо вдосконалення системи охорони здоров'я не охоплюють всього спектра проблем системи охорони здоров'я.

Тому можна зробити висновки, що функціонування медицини як соціального інституту в Україні є недостатньо ефективним.

Основні проблеми функціонування даного соціального інституту в сучасному українському суспільстві

1. зростання цін на ліки, якими вони найчастіше лікуються. 41%

2. брак кваліфікованої допомоги з боку лікарів під час хвороби.27%

3. Постійні труднощі, щоб здати необхідні аналізи через чергу по талончикам (в громадських лікарнях) та записатися до лікаря на консультацію.20-19%

4. погіршення ситуації з швидким і якісним наданням невідкладної допомоги.19%

5. Малозабезпеченість лікарень новим обладнанням для діагностики та лікування.

інституціоналізація охорона здоров'я

Приклади конкретно-соціологічних досліджень з проблем даного соціального інституту з аналізом емпіричних даних

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва» з 3 по 9 липня 2020 року методом інтерв'ю «обличчям до обличчя» за місцем проживання респондентів. Було опитано 2022 респонденти віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками.

За крок до другої хвилі коронавірусу: що хвилює українців у сфері охорони здоров'я (липень 2020р.)

· За рік від часу попереднього дослідження (червень 2019 р.) громадська думка щодо структури та гостроти проблем у сфері охорони здоров'я практично не змінилася. Для 41% українців найбільшою проблемою залишається зростання цін на ліки, якими вони найчастіше лікуються. Другою за значущістю проблемою є брак кваліфікованої допомоги з боку лікарів під час хвороби, вона лишається актуальною для 27% респондентів. Третє місце поділили одразу три проблеми: 20% громадян заявили, що могли здати необхідні аналізи чи пройти призначену діагностику лише за гроші; 19% відзначили, що запис до лікаря чи отримання довідок стали ще більш складними і заплутаними; і 19% поскаржилися на погіршення ситуації з швидким і якісним наданням невідкладної допомоги. Варто зазначити, що гострота сприйняття проблем зростання вартості ліків більшає з віком респондентів.

· Водночас із позитивних змін, які люди відчули за останні 12 місяців, перше місце лишається за можливістю обрати лікаря-терапевта чи сімейного лікаря, якому довіряєш. Про це заявили 39% опитаних (у 2019 р. таких було 46%). Проте впала частка тих, хто відзначив зменшення часу на отримання невідкладної допомоги: з 8% у 2019 р. до 5% у 2020 р. Частота згадування інших позитивних зрушень в охороні здоров'я теж не змінилася за цей час: можливість безплатно здавати аналізи та проходити необхідну діагностику -- було 13,5%, стало 14%, можливість отримувати безкоштовні ліки -- було 15,4%, стало 13,5%, спрощення запису до лікаря і отримання необхідних медичних довідок -- було 15%, стало 12%. Найбільше відзначали можливість обрати вартого довіри лікаря у західних областях (52%). У східних областях відносно краща ситуація з отриманням безплатної діагностики та безкоштовних ліків (18% та 16% відповідно).

Щодо пандемії

· 92% громадян вважають, що їм не довелося перехворіти на коронавірус. Водночас 5% заявили, що вони або їхні родичі перенесли КОВІЗ/COVID-19, 3% -- не змогли відповісти. У регіональному розрізі мешканці західних (8,6%) та центральних (5,4%) областей частіше висловлювали впевненість у тому, що хворіли на коронавірус, ніж жителі південних (2,4%) та східних (2,7%) регіонів. У віковому розрізі українці старше 50 років частіше висловлювали думку, що самі чи їхні родичі перенесли хворобу, ніж представники інших вікових груп.

· 35% українців впевнені, що найбільше зусиль для стримування пандемії КОВІЗ/COVІD-19 доклали лікарі та медпрацівники. Друге місце ділять місцева (21%) та центральна влада (19%). На третьому -- волонтери та громадські організації (17%), далі -- самі громадяни (14%). Порівняно з цим, зусилля великого бізнесу як найбільший внесок оцінили лише 2%, а місцевих осередків політичних партій -- менше 1%. 15% громадян вважає, що взагалі ніхто не доклав значних зусиль для стримування епідемії коронавірусу. У регіональному розрізі зусилля лікарів відносно вище оцінили у південних (41%) та західних (39%) областях; внесок місцевої влади найчастіше відзначали теж на Півдні України (31%); роль Президента та Уряду найкраще оцінили у західних (24%) та центральних (22%) областях; роботу волонтерів та громадських організацій рівномірно схвалювали в усіх макрорегіонах, крім Сходу України. Цікаво, що у східних областях, порівняно з країною в цілому, найвища частка тих, хто заперечує будь-чий внесок у стримування коронавірусу -- 25%.

· Більшість громадян (51%) вважає, що головну відповідальність за якісну охорону здоров'я та підготовку медичних закладів до роботи в умовах пандемії несе профільне міністерство. Ще 17% українців головну відповідальність покладають на Президента України, що вдвічі більше, ніж кількість тих, хто покладає відповідальність на Уряд. Показово, що на відповідальності Президента за підготовку до пандемії частіше говорили респонденти у західному і центральному макрорегіонах.

Чи хворів хтось із Вашої родини, родичів чи близьких друзів на COVІD-19 (коронавірус)?

Регіональний розподіл: Чи хворів хтось із Вашої родини, родичів чи близьких друзів на COVІD-19 (коронавірус)?

Хто, на Вашу думку, доклав найбільше зусиль для стримування пандемії COVІD-19 (коронавірусу) у Вашому регіоні (місті)?(до 3-х варіантів відповіді)

Як Ви вважаєте, хто несе головну відповідальність за якість медицини та підготовку медичних закладів до роботи в умовах пандемії COVІD-19 (коронавірусу)? (один варіант відповіді)

З якими змінами в охороні здоров'я Ви особисто стикнулися протягом минулого року? (можна вибрати будь-яку кількість варіантів)

Які, на Вашу думку, проблеми повинні вирішуватися у першу чергу під час реформування охорони здоров'я? (не більше трьох варіантів)

На Вашу думку, хто з перелічених нижче осіб обстоює інтереси громадян у процесі реформування системи охорони здоров'я? (будь-яка кількість відповідей)

Регіональний розподіл: Чи поділяєте особисто Ви думку, що лікарям можна і варто додатково віддячувати, щоб мати гарантію отримання якісної допомоги в майбутньому?

Соціальні технології для реформування обраного інституту

На нашу думку першочерговими заходами реформування охорони здоров'я мають бути:

-- зменшення вартості ліків -- 50%;

-- встановлення відповідальності лікарів за здоров'я пацієнтів та результати лікування;

-- забезпечення лікарень і поліклінік якісним, новітнім обладнанням для лікування і діагностики;

-- забезпечення невідкладної допомоги усім необхідним в усіх населених пунктах;

-- збільшення кількості професійних лікарів-терапевтів і сімейних лікарів.

Размещено на Allbest.ru